Постанова від 16.11.2023 по справі 446/1622/22

Справа № 446/1622/22 Головуючий у 1 інстанції: Котормус Т.І.

Провадження № 22-ц/811/1808/23 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 листопада 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді: Савуляка Р.В.,

суддів: Мікуш Ю.Р., Приколота Т.І.

за участі секретаря: Салата Я.І.

з участю ОСОБА_1 та його представника ОСОБА_2 , представника Львівської обласної прокуратури Яворського Я.Т., представника Головного управління Національної поліції у Львівській області Лиса Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційними скаргами Львівської обласної прокуратури та представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської областівід 29 травня 2023 рокуу справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИЛА:

У жовтні2022року позивач ОСОБА_1 звернулась досуду зпозовом доДержавної казначейськоїслужби України,Головного управлінняНаціональної поліціїу Львівськійобласті,Львівської обласноїпрокуратури про відшкодування моральної шкоди.

В обґрунтування позовних вимог покликалась на те, що 12 вересня 2019 року відносно неї було розпочато кримінальне провадження за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, та 10 лютого 2020 року їй повідомлено про підозру за цими статтями кримінального закону, яку 04 березня 2020 року змінено.

Вказувала, що в подальшому, вироком Камянка Бузького районного суду від 22 жовтня 2021 рокуу справі №446/757/20 її було визнано невинуватою у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано її за відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року вказаний вирок було залишено без змін.

Посилаючись на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначила моральну шкоду у розмірі кратному до мінімальної заробітної плати та кількості місяців перебування під судом і слідством, яка становить 207 700,00 грн.

Просила стягнути з державного бюджету на її користь суму відшкодування моральної шкоди завданої незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури та витрати на правову допомогу.

Оскаржуваним рішенням Кам`янка-Бузького районного суду Львівської областівід 29 травня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 до держави Україна в особі Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівської обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди задоволено повністю.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 207 700,00 грн. (двісті сім тисяч сімсот гривень) на відшкодування моральної шкоди.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до держави Україна в особі Державної казначейської служби України відмовлено.

Стягнуто в рівних частинах з Головного управління Національної поліції у Львівській області та Львівської обласної прокуратури в дохід держави 2077,00 грн. судового збору, а саме по 1038,50 грн.

У задоволенні заяви представника позивача адвоката Лущанець Миколи Васильовича про стягнення витрат на правову допомогу відмовлено.

Рішення суду оскаржили Львівська обласна прокуратура та представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 .

В апеляційній скарзі Львівська обласна прокуратура покликається на те, що діючим законодавством чітко передбачена процедура реабілітації осіб, відносно яких винесено виправдувальний вирок, шляхом повідомлення про це трудовий колектив, в якому працює виправдувальна особа чи /або за її місцем проживання, а також щодо спростування відомостей про кримінальне обвинувачення (відповідальність) в засобах масової інформації при наявності відповідного прохання (вимоги) виправдувальної особи.

Зазначає, що позовної заяви не вбачається, чи зверталась позивачка до відповідних органів із проханнями (вимогою) про її реабілітацію перед колегами, сусідами та в засобах масової інформації, співслужбовцями тощо.

Також вказує, діючим законодавством чітко передбачена процедура реабілітації осіб, відносно яких винесено виправдувальний вирок, шляхом повідомлення про це трудовий колектив, в якому працює виправдувальна особа чи /або за її місцем проживання, а також щодо спростування відомостей про кримінальне обвинувачення (відповідальність) в засобах масової інформації при наявності відповідного прохання (вимоги) виправдувальної особи.

Стверджує, що із позовної заяви не вбачається, чи зверталась позивачка до відповідних органів із проханнями (вимогою) про її реабілітацію перед колегами, сусідами та в засобах масової інформації, співслужбовцями тощо.

Вважає, що за відсутності обґрунтування позивачкою, без долучений належних доказів, на підтвердження факту заподіяння їй моральних чи фізичних страждань, заявлений розмір позовних вимог не підлягає до задоволення.

Просить рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 травня 2023 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 покликається на те, що оскаржуване рішення в частині відмови у стягненні витрат, понесених позивачкою ОСОБА_1 на правову допомогу під час досудового слідства так само як і під час розгляду справи в суді є таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Просить рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 травня 2023 року в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу скасувати та ухвалити у вказаній частині нове рішення про задоволення позовних вимог та стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 18000 грн. понесених нею витрат на правову допомогу.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення учасниківпроцесу,перевіривши матеріалисправи,законність таобґрунтованість оскаржуваногорішення вмежах доводівта вимогапеляційних скарг,колегія суддіввважає,що апеляційнаскарга Львівської обласноїпрокуратури непідлягає дозадоволення,а апеляційнускаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 необхідно задовольнити виходячи з наступного.

Судом та матеріалами справи встановлено, що 10 лютого 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України, яку змінено повідомленням від 04 березня 2020 року, оскільки за версією органу досудового розслідування вона вчинила розтрату чужого майна, шляхом зловживання своїм службовим становищем та вчинила службове підроблення, тобто складання і видачу службовою особою завідомо неправдивих документів (а.с. 38-47).

13 квітня 2020 року начальник Кам`янка-Бузького відділу Радехівської місцевої прокуратури затвердила обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України та скерувала його до суду (а.с. 48).

Вироком Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 жовтня 2021 року ОСОБА_1 визнано невинуватою у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК України та виправдано її за відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень (а.с. 13-20).

Ухвалою Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року вирок Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 жовтня 2021 року залишено без змін (а.с. 21-27).

Постановою Верховного Суду від 02 травня 2023 року вирок Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22 жовтня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 20 вересня 2022 року залишено без змін (а.с. 186-188).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової шкоди).

Загальноконституційні засади відносин між державою та громадянином, зокрема щодо відповідальності держави, втілено в конституційні та цивільно-правові норми - ст. 56 Конституції України,статті 1173-1176 ЦК України, Законі України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. 7 ст.1176 ЦК України порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду, встановлюється законом. Таким законом є Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Згідно з п.1 ч.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Згідно ст. 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду", право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку, зокрема (п.2): закриття кримінального провадження за відсутністю подій кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати. постановлення виправдувального вироку суду.

Підстави для звернення до суду позивача за захистом своїх прав, в даному випадку ґрунтуються на вимогах закону і він має право на відшкодування за рахунок державного бюджету шкоди, передбаченої Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду".

Згідно з п. 5 ст. 3 Закону, у наведених в статті 1 цього закону випадках громадянинові відшкодовується моральна шкода.

За змістом ст.ст.3, 56 Конституції України, людина, її життя і здоровя, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави. Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до вимог ч.2 ст.1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності.

Згідно вимог ч.1, ч.2, ч.7 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.1, п.1 ч.1 ст.2, ч.5,6ст.4, ч.2,3ст.13 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку закриття справи судом апеляційної інстанції за відсутністю в діях особи складу злочину.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих звязків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

За змістом п.5,9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995 року, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що діють на час розгляду справи.

Відповідно до Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" завдана громадянинові шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Крім того, право на відшкодування шкоди в повному обсязі гарантоване й ч. 5 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року, норми якої згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"є джерелом національного права.

Зазначене законодавство передбачає відшкодування такої шкоди (збитків) у повному обсязі, що відповідає положенню ст. 22 ЦК України.

Передбачене ч. 5 статті 4 Закону відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Крім того, відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних або фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить з того, що відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 13 Закону "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що оскільки кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 було закінчено саме у зв`язку з відсутністю у її діях складу кримінального правопорушення і відповідно судом було її виправдано за пред`явленим обвинуваченням, то мали місце незаконні дії органів досудового розслідування, прокуратури та суду, що в свою чергу є правовою підставою для відшкодування завданої шкоди.

Доводи апеляційної скарги представника прокуратури щодо відсутності доказів завдання такої шкоди не спростовують висновків суду, оскільки у випадку незаконного кримінального переслідування, право особи отримати відшкодування моральної шкоди виникає внаслідок самого факту такого незаконного переслідування і прямих норм закону, які гарантують таке відшкодування.

Відтак,суд першоїінстанції дійшовобґрунтованого висновкупро те,що самфакт незаконногокримінального переслідуваннястворює таківимушені життєвізміни тапереживання,що єморальною шкодуза критеріємдушевних страждань,що зазнаєфізична особаі вданому випадкузазнала і ОСОБА_1 та враховуючи, що з моменту пред`явлення ОСОБА_1 підозри (10 лютого 2020 року) до постановлення ухвали Львівського апеляційного суду (20 вересня 2020 року), якою ОСОБА_1 виправдано за відсутністю в її діях складу кримінальних правопорушень пройшло повних 31 місяць і 10 днів визнав обґрунтованим розмір моральної шкоди, який підлягає до стягнення в сумі 207700 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду в цій частині, доводи апеляційної скарги його не спростовують і колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування рішення Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 29 травня 2023 року в частині стягнення з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 207 700,00 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В той же час, відмовляючи у задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на правову допомогу, суд першої інстанції вважав, що такі витрати не стосуються даної справи, а кримінальної справи про обвинувачення ОСОБА_1 , а тому не підлягають до стягнення.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи із наступних обставин.

Судом встановлено, що вимогу про відшкодування витрат, понесених на правову допомогу була заявлена самою позивачкою та відповідно нею було подано обґрунтування зазначених витрат , які були понесені в ході досудового розслідування по матеріалах кримінального провадження також в процесі судового розгляду у справі 446/757/20 по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч.2 ст.191,ч.1 ст.366 КК України, а тому такі витрати підлягають стягненню саме за час перебування під слідством та судом. Підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу позивач ОСОБА_1 надала разом з матеріалами позовної заяви.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У цих випадках завдана шкода, відшкодовується в повному обсязі незалежні від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Статтею 2 Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.

Згідно із ч.ч. 4,5 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» громадянинові відшкодовується: суми, сплачені громадянином у зв`язку з наданням йому юридичної допомог; моральна шкода.

Статтею 4 Закону передбачено, що відшкодування такої шкоди провадиться за рахунок коштів державного бюджету, що не суперечить приписам ст. 1167 та ст. 1172 ЦК України.

Під час перебування під судом і слідством позивач ОСОБА_1 була змушена звернутись за юридичною допомогою та, відповідно, понести обґрунтовані витрати на правову допомогу.

Відповідно до статті 1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

Згідно з ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

З матеріалів справи вбачається, що на підтвердження понесення витрат на правову допомогу та розміру таких витрат позивачем надано:

- договір про правову допомогу, укладений між адвокатом Лущанець М.П. та Іванейко М.П.(Т. 1, а.с. 72-73):

- ордер на надання правничої допомоги ОСОБА_1 адвокатом Лущанець М.В. Серія АС №1044135 (Т. 1, а.с. 74);

- Рахунок від 21 жовтня 2022 року до договору про надання правової допомоги б/н за 2020-2022 роки за час досудового слідства, розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, згідно якого витрати за вказаний період з врахуванням вартості доїзду становить 5100 грн. ( Т. 1, а.с. 70);

- Акт приймання передачі наданих послуг до договору про надання правової допомоги б/н за 2020 -2022 на час досудового слідства, розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції та отримання коштів за надані послуги, згідно якого виконавець робіт (адвокат Лущинець) підтверджує, що вказану суму коштів ним отримано за 2020 -2022 року від замовника в сумі 18000 грн. (Т. 1 а.с. 71).

Як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі №301/1894/17, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій-поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 910/12876/19 (провадження N 12-94гс20) зроблено висновок, що «гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини. Разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. В цілому нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін».

Враховуючи вищенаведене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення витрат, понесених позивачкою ОСОБА_1 на правову допомогу.

За вказанихобставин,колегія суддівдійшла висновкупро необхідністьзалишення беззадоволення апеляційноїскарги Львівськоїобласної прокуратурита пронеобхідність задоволенняапеляційної скаргипредставника ОСОБА_1 ОСОБА_2 шляхом скасуваннярішення Кам`янка-Бузькогорайонного судуЛьвівської областівід 29травня 2023року вчастині відмовиу стягненнівитрат направничу допомогупредставнику позивача ОСОБА_1 адвокатуЛущанцю МиколіВасильовичу таухвалення в ційчастині ухвалитинового судовогорішення простягнення зДержавного бюджетуУкраїни накористь ОСОБА_1 18000гривень витратна правничудопомогу. В решті рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, ст.ст.376, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Львівської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Кам`янка-Бузькогорайонного судуЛьвівської областівід 29травня 2023року вчастині відмовиу стягненнівитрат направничу допомогу представнику позивача ОСОБА_1 адвокату Лущанцю Миколі Васильовичу скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення.

Стягнути зДержавного бюджетуУкраїни накористь ОСОБА_1 18000гривень витрат на правничу допомогу.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.

Повний текст постанови складено 14 грудня 2023 року.

Головуючий: Савуляк Р.В.

Судді: Мікуш Ю.Р.

Приколота Т.І.