Рішення

від 15.12.2023 по справі 759/16702/23

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/16702/23

пр. № 2/759/4776/23

15 грудня 2023 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Бабич Н.Д., розглянувши в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом без повідомлення (виклику) сторін Об`єднання співвласників багатоквартирниго будинку «Затишок» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,-

ВСТАНОВИВ:

01.09.2023 р. до Святошинського районного суд м. Києва надійшов зазначений позов у якому представник позивача просить стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 25 591,65 грн., інфляційні витрати у розмірі 2900,46 грн., 3% річних 565,13 грн. Також просить стягнути судові витрати з відповідачів витрати на правову допомогу у розмірі 5 880,00 грн. та судовий збір 2 684,00 грн. В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок» являється балансоутримувачем і здійснює утримання та обслуговування будинку АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_1 є власником кв. АДРЕСА_1 в вказаному будинку, а відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , є зареєстрованими та проживають у вказаній квартирі, а позивач має право вимагати від боржників виконання обов`язку щодо оплати наданих послуг. Заборгованість відповідача перед позивачем за житлово- комунальні послуги за період з 01.02.2019 р. по 01.08.2023 р. складає 25 591,65 грн. та на підставі ст. 625 ЦК України має право вимагати стягнення інфляційних втрат у розмірі 2 900,46 грн., 3% річних 565,13 грн. Ухвалою суду від 04.09.2023 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву.

22.11.2023 р. до суду від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рагімової Т.О. надійшов відзив на позов, в якому остання позовні вимоги не визнала, посилаючись на те, що в спірній квартирі не прожива, а також просила застосувати строки позовної давності.

Від відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , відзиву на позов до суду не надходило.

05.12.2023 р. до суду від представника позивача надійщла відповідь на відзив, в якому останній вимоги позову підтримав з підстав викладених в позові, заперечив щодо застосування строків позовної давності з підстав, що під час карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою поширенню вірусної хвороби COVID-19 строки визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 ЦК продовжуються на строк дії такого карантину, а також збільшив витрати на професійну допомогу в розмірі 10080,00 грн.

Заперечень на відповідь на відзив до суду не надходило. Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд прийшов до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло (а.с. 46-47).

У вказаній квартирі зареєстрована лише відповідач ОСОБА_3 , що підтверджується відповіддю №249902 від 29.09.2023 з Єдиного державного демографічного реєстру.

Відповідно до Статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Затишок», об`єднання створено власниками квартир багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 , відповідно до Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» (а.с. 15-39). Згідно статуту ОСББ «Затишок», метою об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

Згідно ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» Вищим органом управління об`єднання є загальні збори. Рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартного будинку" для забезпечення виконання власниками приміщень своїх обов`язків об`єднання має право:вимагати від співвласників своєчасної та у повному обсязі сплати всіх встановлених цим Законом та статутом об`єднання внесків і платежів, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартного будинку» рішення загальних зборів, прийняте відповідно до статуту, є обов`язковим для всіх співвласників. До виключної компетенції загальних зборів співвласників відноситься: визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.

Згідно з ч. 1 ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ст. 15 Закону Українии «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», власник квартири зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі.

Статтею 151 ЖК України передбачено, що громадяни, які мають у приватній власності жилий будинок (квартиру), зобов`язані забезпечувати його схоронність, провадити за свій рахунок поточний і капітальний ремонт, утримувати в порядку придомову територію. Так, ст. 67 ЖК України визначено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами, а ст. 68 ЖК України на власників квартир покладається обов`язок своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Представником відповідача ОСОБА_1 - адвокатом Рагімовою Т.О. подано відзив, в якому останній просив застосувати строк позовної давності, разом з тим вказана заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) встановлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 натупного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У той же час пунктом 15 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України передбачено, що у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення (Закон України № 691-ІХ від 16 червня 2020 року «Про внесення змін до Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України щодо недопущення нарахування штрафних санкцій за кредитами (позиками) у період дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19»).

У пункті 12 розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов поданий позивачем в межах строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 свого обов`язку щодо сплати витрат на утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, оплати комунальних послуг станом на 01.08.2023 року у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 25 591,65 грн.,інфляційні витрати у розмірі 2 900,46грн., 3% річних 565,13 грн.

Вказаний розрахунок відповідачем не оспорювався, як і не надано до суду доказів того, що житлово-комунальні послуги він не отримував, або отримував у меншому розмірі або неналежної якості.

Відповідно до правового висновку викладеного у постанові Верховного Суду України від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, з яким також погодилася Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.09.2018 у справі №751/3840/15-ц, споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг укладеного безпосередньо зі споживачем послуг, само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до правової позиції викладеної в постановах Верховного Суду від 20.04.2016 у справі №6-2951цс15, від 26.09.2018 у справі №750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі №642/2858/16, зобов`язання оплатити житлово-комунальні послуги виникає у будь-якого споживача, якщо ці послуги були фактично надані (а не тільки нараховані).

Отже, обов`язок відповідачів зі сплати послуг не залежить від обставин укладення договору безпосередньо з самим споживачем та не є підставою для їх несплати за відсутності відповідного договору, а залежить від того, чи були такі послуги фактично надані та їх обсягу, а не лише нараховані.

Таким чином встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , як власник житла, зобов`язана його утримувати, а тому позовні вимоги позивача до неї є правомірними.

Разом з тим, позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Позивач пред`являючи позовні вимоги до відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посилається на те, що останні зареєстровані в квартирі АДРЕСА_1 та проживають у вказаному промищенні, а тому несуть разом із власником майна несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

На підтвердження реєстрації відповідачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в квартирі АДРЕСА_1 , надає довідку про власника та зареєстрованих осіб у вказаному приміщенні (а.с. 49).

Разом з тим, вказана довідка не може бути належним доказом реєстрації відповідачів у вказаному приміщенні, оскільки не є доказом реєстрації відповідачів.

Як втсановлено судом, ОСОБА_2 згідно інформації в ІТС "Реєстр територіальної громади м.Києва" зареєстрованою не числиться (а.с. 74).

ОСОБА_3 , згідно інформації реєстру територіальної громади м. Києва зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 (а.с. 72).

Власник квартир ОСОБА_1 , також згідно інформації в ІТС "Реєстр територіальної громади м.Києва" зареєстрованою не числиться (ас. 73).

Таким чином встановлено, що у відповідача ОСОБА_2 не викник солідарний обов`язок з відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , перед позивачем, щодо сплати зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг по утриманнню квартири АДРЕСА_1 .

Велика Палата Верховного Суду вважає слушними доводи Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду в ухвалі від 13 листопада 2019 року щодо змісту статті 541 ЦК України, який свідчить про те, що солідарне зобов`язання виникає лише у випадках, встановлених договором або законом. Тобто солідарні зобов`язання виникають лише у випадках, передбачених договором чи актом чинного законодавства (див. наприклад постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 243/10982/15-ц (провадження № 14-81 цс 18), від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц (провадження № 14-178 цс 18), від 12 вересня 2018 року у справі № 569/96/17 (провадження № 14-386 цс 18), від 23 січня 2019 року у справі № 712/21651/12) (провадження № 14-526 цс 18)).

За ч. 2 ст. 264 ЦПК України при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Оскільки позивач звернувся до суду саме з позовом до відповідачів про солідарне стягнення заборгованості, а судом встановлено, що в одного з відповідачів ОСОБА_2 не виник обов`язок по сплаті житлово-комунальних послуг на рівні з іншими відповідачами, оскільки вона не є власником та не зареєстрована в спірній квартирі, то позов задоволенню не підлягає.

Питання судових витрат вирішити у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 322, 525, 526 ЦК України, ст.ст.67,151 ЖК України, ст.ст. 12, 76-78, 81, 82, 89, 133, 141, 259, 263- 265, 279 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Об`єднання співвласників багатоквартирниго будинку «Затишок» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,- відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н.Д. Бабич