Постанова

від 14.12.2023 по справі 278/3986/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/3986/22 Головуючий у 1-й інст. Драч Ю.І.

Категорія 40 Доповідач Борисюк Р. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року

Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Борисюка Р.М.,

суддів Микитюк О.Ю., Трояновської Г.С.,

розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників у м. Житомирі цивільну справу № 278/3986/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання права іпотекодержателя, застосування наслідків нікчемних правочинів, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Інновація» на ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 04 жовтня 2023 року, постановлену під головуванням судді Драча Ю.І. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У грудні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» (далі Товариство, Позивач, ТОВ ФК «Інновація») звернулось з позовом про визнання права іпотекодержателя, застосування наслідків нікчемних правочинів, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

04.10.2023 представник ОСОБА_1 - адвокат Рябчун О.Д. подала клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішення у справі № 296/3908/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінанс Траст Груп», ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» про визнання недійсним договору факторингу та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки.

Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 04 жовтня 2023 року провадження у даній справі зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у цивільній справі № 296/3908/23.

У поданій апеляційній скарзі, Товариство посилаючись на порушення місцевим судом норм процесуального права просить її скасувати, а справу направити до районного суду для продовження розгляду.

Позивач вказує, що між ним та ОСОБА_1 наявні правовідносини кредитора та боржника відповідно до кредитного договору № 014/5904/2/08170 від 20.12.2007, укладеного між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_1 , право вимоги по якому з 09.02.2017 перейшло до Позивача на підставі договору про відступлення прав вимоги (факторингу) №7 та правовідносини іпотекодержателя та іпотекодавця відповідно до договору іпотеки № 014/5904/2/08170/1, права вимоги по якому також перейшло до Позивача.

Жодних заперечень зі сторони ОСОБА_1 щодо правонаступництва ТОВ «ФК «Інновація», як кредитора у зобов`язанні до моменту подання до суду позовної заяви від останньої за весь час не надходило.

Вказує, що дана справа розглядалася в рамках підготовчого засідання понад 268 днів з моменту відкриття провадження, при тому що жоден із відповідачів не надавав свій відзив на позовну заяву, тобто правова позиція відповідачів у даному спорі відсутня взагалі.

Суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі не навів мотивів, на підставі яких він дійшов висновку про об`єктивну неможливість розгляду цієї справи. Матеріали даної справи дають можливість у повній мірі встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Суд першої інстанції має достатньо правових підстав та повноважень для розгляду та вирішення по суті цієї справи.

Наявність цивільної справи № 296/3908/23, не є підставою, за якою провадження у даній справі підлягає обов`язковому зупиненню, оскільки наявні в даній справі докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Сама по собі взаємопов`язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду однієї справи до прийняття рішення в іншій справі.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 13.05.2021 року у справі № 917/349/20, від 23.04.2021 року у справі № 922/1644/20, від 11.01.2021 року у справі № 904/8122/17, від 04.12.2020 року у справі № 917/514/19, від 06.05.2020 року у справі № 910/15293/19 та від 24.05.2021 року у справі № 910/7331/20.

Таким чином, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, на зазначене уваги не звернув, своє рішення щодо наявності встановлених процесуальним законом підстав для зупинення провадження у даній справі належним чином не мотивував, та дійшов необґрунтованого висновку про наявність підстав для зупинення провадження у справі.

Звертають увагу суду на те, що наразі відсутні судові рішення якими було б визнано Кредитний договір чи/або Договір іпотеки недійсними. Тобто договори, відповідно до яких між Позивачем та ОСОБА_1 склалися правовідносини, є дійсними.

Посилання суду першої інстанції на те, що у справі № 296/3908/23 розглядаються вимоги про визнання недійсним договору про відступлення прав вимоги (факторингу) № 7 від 09.02.2017 не свідчать про неможливість розгляду даної справи, зважаючи на презумпцію правомірності правочину, визначену приписами ст. 204 ЦК України.

Суд першої інстанції не дав належної правової оцінки вказаній нормі та не врахував, що закріплена ст. 204 ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Отже, суд першої інстанції необґрунтовано зупинив провадження у даній справі за наявності власних повноважень щодо оцінки доказів та обставин справи, що мало наслідком порушення принципу змагальності та розумності строків розгляду справи.

Ухвалами Житомирського апеляційного суду від 06.11.2023 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та справу призначено до розгляду.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Згідно ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України (ч. 1 ст. 368 ЦПК України).

За правилом пункту 14 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції щодо зупинення провадження у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені впунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Згідно з ч. 5 ст. 268, ст. 381 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява № 8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав відповідачу строк для подачі відзиву.

Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема, з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.

Враховуючи характер спірних правовідносин між сторонами, предмет доказування, зважаючи на конкретні обставини у справі, які не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки в матеріалах справи містяться докази, надані сторонами, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне розглядати справу у порядку письмового провадження без участісторін.

Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Зупиняючи провадженняу справі,суд виходивз того,щоу разізадоволення позову у цивільній справі № 296/3908/23 ТОВ «Фінансова компанія «Інновація», яка є позивачем у даній справі може втратити право кредитора по відношенню до відповідача та втратити право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

Колегія суддів з таким висновком не погоджується із наступних підстав.

Згідно із ч. 1ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставіст. 13 ЦПК Українисуд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом частини 5 ст. 12 ЦПКУкраїни, на суд покладається обов`язок щодо сприяння всебічному і повному з`ясуванню обставин справи шляхом роз`яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов`язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених законом.

Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа безпідставно не може бути позбавлена права на розгляд своєї справи у суді, оскільки це буде порушенням права, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, на справедливий судовий розгляд.

Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими ЦПК України, у порядку: наказного провадження, позовного провадження (загального або спрощеного), окремого провадження (ч. 2 ст. 19 ЦПК України).

Положеннями частини першої статті 251 ЦПК України передбачено ряд підстав для зупинення провадження, який є вичерпним.

Так, відповідно до пункту 6 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Метою зупинення провадження у справі згідно з пунктом 6 частини першої статті 251 ЦПК України є виявлення обставин (фактів), які не можуть бути з`ясовані та встановлені в цьому провадженні, але мають значення для справи, провадження у якій зупинено. Об`єктивна неможливість розгляду справи до вирішення іншої справи полягає у тому, що рішення суду в іншій справі встановлює обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у справі, провадження у якій зупинено, зокрема факти, що мають преюдиційне значення.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з`ясовувати: як пов`язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об`єктивна неможливість розгляду справи.

Отже, необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв`язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.

Разом із тим необхідно враховувати, що відповідно до пункту 6 частини першої статі 251 ЦПК України суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що "зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об`єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. В справі, яка переглядається, суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності звільнення з роботи позивача. Проте, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, яка переглядається, суд на порушення вимог пункту 4 частини першої статті 201 ЦПК України не вказав конкретну іншу справу та обставину, до вирішення якої зупиняється провадження у справі, у чому саме полягає взаємозв`язок предметів розгляду інших справ, а також у чому полягає передбачена законом неможливість розгляду зазначеної справи до розгляду іншої справи, та зупинив провадження у справі усупереч принципу ефективності судового процесу, направленому на недопущення затягування розгляду справи. При цьому суди взагалі не аналізували та не встановлювали у визначеному законом порядку, чи дійсно від наслідку розгляду іншої справи залежить прийняття рішення у зазначеній цивільній справі".

Представник ОСОБА_1 адвокат Рябчун О.Д. своє клопотання про зупинення провадження обґрунтовувала тим, що ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 16.08.2023 відкрито провадження у цивільній справі №296/3908/23 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фінанс Траст Груп», ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» про визнання недійсним договору факторингу та договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки. У разі позитивного рішення даного спору ТОВ «Фінансова компанія «Інновація» може втратити статус кредитора по відношенню до ОСОБА_1 і втратити право вимоги за кредитним договором та договором іпотеки.

У свою чергу, предметом позову в даній справі є визнання права іпотекодержателя, застосування наслідків нікчемних правочинів, визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора.

Між тим, відсутні підстави стверджувати про неможливість прийняття рішення у даній справі до ухвалення рішення в іншій справі, по-перше, оскільки у справі наявні докази, які дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду, а по-друге - рішення суду в іншій справі не встановить таких виключних обставин без яких на даному етапі неможливо провадження у справі.

Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Фрідлендер проти Франції").

Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи.

Крім того, провадження у цій справі відкрито до порушення провадження у справі №296/3908/23, отже суд помилково застосував положення п.6 ч.1 ст.251 ЦПК України, оскільки розгляд цієї справи, можливий до набрання законної сили судовим рішенням у іншій справі.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

За таких обставин, ухвала суду, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379ЦПК України, підлягає скасуванню із направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 258, 259, 367, 368, 374, 379, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Інновація» задовольнити.

Ухвалу Корольовського районного суду м. Житомира від 04 жовтня 2023 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий Судді