Ухвала

від 15.12.2023 по справі 344/23421/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/23421/23

Провадження № 2-о/344/504/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2023 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Мелещенко Л.В., ознайомившись з матеріалами заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи Ліцей № 1 Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, -

В С Т А Н О В И Л А :

11 грудня 2023 року заявник ОСОБА_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , звернувся до суду з заявою, заінтересована особа 1 Ліцей № 1 Івано-Франківської міської ради, місцезнаходження: м. Івано-Франківськ, вул. Довга, буд. 37, заінтересована особа 2 ОСОБА_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про встановлення факту, що має юридичне значення. У заяві заявник просить встановити факт, а саме, що ОСОБА_1 самостійно без матері ОСОБА_2 виховує неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Дослідивши матеріали заяви, суд вважає, що у відкритті провадження по даній цивільній справі слід відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Сутністю провадження у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення є те, що у ньому відсутній спір про право, об`єктом судового захисту є охоронюваний законом інтерес, предметом судової діяльності є встановлення визначених юридичних фактів з метою подальшого здійснення заявниками своїх суб`єктивних прав.

Згідно частини першої-другої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, що справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);

- чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 290/289/22-ц Верховний Суд виснував, що при визначенні юрисдикції спору суд повинен врахувати правову мету звернення заявника до суду та в аналізі застосування частини шостої статті 294 ЦПК України слід виходити з того, що залишити без розгляду заяву, подану в порядку окремого провадження, у зв`язку із встановленням існування спору про право можливо виключно у тому разі, якщо виявлений спір можливо вирішити саме в порядку цивільного судочинства. Якщо ж такий спір вирішити в порядку цивільного судочинства неможливо, суд повинен закрити провадження у справі (або відмовити у відкритті провадження на стадії прийняття поданої заяви) із зазначенням правильного для вирішення такого правового питання виду судочинства.

У порядку окремого провадження суд може вирішити спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне, так як метою такого судового розгляду є лише встановлення наявності або відсутності самого факту, і факт, що встановлюється судом у порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення, і мати безспірний характер, оскільки якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд повинен залишити заяву без розгляду і роз`яснити заявнику право подачі позову на загальних підставах.

Тобто у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Як вбачається з матеріалів заяви, заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту проживання дитини разом із батьком та самостійного виховання та утримання батьком дитини. В обґрунтування своїх вимог заявник вказує на те, що встановлення цього факту необхідно для надання пільг і гарантій, встановлених трудовим законодавством щодо відпусток, тобто виникнення особистих та немайнових прав.

За своїм змістом ця заява є вимогою про визначення у судовому порядку місця проживання дитини з батьком. Чинним Цивільним процесуальним кодексом України для такої категорії справи визначено порядок розгляду справи у порядку загального позовного провадження (стаття 274 Сімейного кодексу України). При цьому чинне законодавством України при вирішенні питання про визначення місця проживання дитини зобов`язує суд дотримуватися вимог статті 19 Сімейного кодексу України.

Заявник не позбавлений права звернутися з відповідним позовом до суду, який має розглядатися в порядку загального позовного провадження.

Відповідно до приписів частини першої, третьої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Таким чином, вимога заявника про встановлення факту самостійного виховання дитини її батьком не є вимогою, яка підлягає розгляду в порядку окремого провадження в розумінні положень статей 293, 315 Цивільного процесуального кодексу України.

Також суд вважає за доцільне роз`яснити заявнику його право вирішити питання щодо ухилення матері від виконання своїх батьківських обов`язків в порядку загального позовного провадження шляхом подачі позову про позбавлення її батьківських прав.

За правилами частини четвертої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, a якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Враховуючи характер даних правовідносин, коло осіб, які беруть участь у справі та вимоги, що ставить заявник, суддя приходить до висновку, що відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України дане питання має вирішуватись у порядку позовного провадження, у зв`язку з чим відмовляє у відкритті провадження, оскільки із викладених у заяві обставин та наданих матеріалів вбачається спір про право.

Керуючись ст.ст. 258-260, 293-294, 315, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

У Х В А Л И Л А:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особа Ліцей № 1 Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком.

Роз`яснити заявнику право звернення до суду з позовом на загальних підставах.

Копію ухвали про відмову у відкритті провадження у справі разом із матеріалами заяви надіслати заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду через Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області.

Суддя Мелещенко Л.В.