Постанова

від 01.02.2024 по справі 344/23421/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 344/23421/23

Провадження № 22-ц/4808/273/24

Головуючий у 1 інстанції Мелещенко Л. В.

Суддя-доповідач Максюта

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2024 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд у складі:

головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О.,

суддів Бойчука І.В., Василишин Л.В.,

секретаря Петріва Д.Б.,

з участю представника особи, яка подала апеляційну скаргу, заявника ОСОБА_1 адвоката Селяніна В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ліцей № 1 Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Селяніна Валерія Олександровича на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області про відмову у відкритті провадження, постановлену суддею Мелещенко Л.В. 15 грудня 2023 року в м. Івано-Франківськ Івано-Франківської області,

в с т а н о в и в :

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернувся із заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини батьком.

Заяву мотивовано тим, що 21.09.2009 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 у шлюбі народилася дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.08.2023 року шлюб між ними розірвано. Судом не вирішувалось питання про визначення місця проживання дитини, а також не вирішувалось питання, в кого на утриманні залишиться неповнолітня дочка, оскільки вони з ОСОБА_2 17.07.2023 року уклали договір про сплату аліментів на дитину. В даному договорі визначили, що неповнолітня дочка буде проживати з ним (батьком) за адресою: АДРЕСА_1 , а матір ОСОБА_2 буде проживати окремо та сплачувати мінімальний гарантований розмір аліментів на утримання дитини. При цьому, згідно договору, мати має право бачитись з дочкою без обмежень. Однак, з моменту укладення договору ОСОБА_2 не сплачує аліментів, з дитиною не спілкується, не бере участі у вихованні дитини, не піклується про її фізичний і духовний розвиток, навчання. Взагалі не спілкується з дитиною і самоусунулась від виконання будь-яких батьківських обов`язків.

Вважає, що звертатись до суду із позовом про позбавлення батьківських прав передчасно, оскільки таке може негативно позначитись на здоров`ї дитини. Натомість він, отримавши статус одинокого батька, вправі отримувати гарантії, передбачені державою для такого статусу. Одним з таких видів гарантій є відпустки, передбачені ст. 10 та 19 Закону України «Про відпустки». Він офіційно працевлаштований вчителем фізкультури в ліцеї №1 Івано-Франківської міської ради, хоча на даний час мобілізований до лав Збройних Сил України. Повертаючись до мирного життя, повинен розуміти і знати, якими гарантіями володіє як особа, яка самостійно виховує дитину до 18 років.

Таким чином, у нього виникла необхідність звернення до суду із даною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме, що він є батьком, який самостійно (без матері) виховує неповнолітню дитину. Такий факт йому необхідно встановити для надання пільг і гарантій, встановлених трудовим законодавством щодо відпусток, тобто виникнення особистих та майнових прав.

Просив встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що він - ОСОБА_1 , самостійно, без матері ОСОБА_2 , виховує неповнолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.1-2).

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 15 грудня 2023 року відмовлено у відкритті провадження у справі (а.с.22-25).

Не погодившись з ухвалою суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Селянін В.О. подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Апелянт не погоджується із висновком суду, що в даній справі існує спір про визначення місця проживання дитини, оскільки із договору про сплату аліментів на дітей від 17.07.2023 року, укладеного між ним та ОСОБА_2 , вбачається, що між колишнім подружжям не існувало і не існує спору щодо місця проживання їх спільної неповнолітньої дитини, сторони в добровільному порядку визначились із даним питанням. Тому вважає, що суд помилково дійшов висновку про існування спору в даному випадку.

Також окремо зазначає, що дана заява не подавалась з метою уникнення від мобілізації, а була спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а саме - для отримання соціальних гарантій, передбачених для батька-одинака як особи, яка самостійно виховує дитину.

Просить ухвалу суду скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.28-30).

Заінтересованою особою ліцеєм № 1 Івано-Франківської міської ради подано заяву, в якій зазначають , що при вирішенні даної апеляційної скарги покладаються на розсуд суду та просять розгляд справи провести за їх відсутності.

Іншими учасниками справи відзив на апеляційну скаргу не подано, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.

У судове засідання не з`явилися заінтересовані особи: ліцей № 1 Івано-Франківської міської ради, ОСОБА_2 , хоча належним чином повідомлені про розгляд справи шляхом направлення кореспонденції на електронну адресу та рекомендованим листом.

Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи в апеляційному порядку, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому колегія суддів розглянула справу у їх відсутності.

Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Вислухавши пояснення представника особи, яка подала апеляційну скаргу, заявника ОСОБА_1 адвоката Селяніна В.О., суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає її частково обґрунтованою, виходячи з таких підстав.

Ухвала мотивована тим, що за своїм змістом ця заява є вимогою про визначення у судовому порядку місця проживання дитини з батьком. Враховуючи характер даних правовідносин, коло осіб, які беруть участь у справі та вимоги, що ставить заявник, прийшов до висновку, що дане питання має вирішуватись у порядку позовного провадження, у зв`язку з чим відмовив у відкритті провадження, оскільки із викладених у заяві обставин та наданих матеріалів вбачається спір про право.

Суд апеляційної інстанції не погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частинами другою, сьомою статті 19 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: наказного провадження; позовного провадження (загального або спрощеного); окремого провадження.

Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Частиною першою статті 293 ЦПК України визначено, що окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: родинних відносин між фізичними особами; перебування фізичної особи на утриманні; каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).

Цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов:

- факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, при цьому має бути з`ясована мета його встановлення;

- встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлено спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;

- заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови.

Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

При вирішенні питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу.

Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.

Наведене узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року в справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).

Звертаючись до суду з даною заявою, ОСОБА_1 вказував, що метою звернення до суду є підтвердження факту одноосібного утримання та виховання дитини, що в подальшому дасть йому можливість отримати статус одинокого батька та відповідні соціальні пільги та гарантії (відпустки).

Слід звернути увагу на те, що між заявником та ОСОБА_2 як батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , укладено договір про сплату аліментів на дітей від 17.07.2023 року, умовами якого передбачено, що матір сплачує дитині щомісяця мінімальний гарантований розмір аліментів на її утримання; крім сплати аліментів, зобов`язана брати участь у додаткових витратах на дитину; а також батьки визначили місце проживання дитини разом з батьком за адресою: АДРЕСА_2 .

З огляду на зміст заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, а також апеляційної скарги, заявник прагне встановити у суді факт самостійного виховання дитини батьком для отримання у майбутньому статусу одинокого батька та соціальних пільг та гарантій (відпусток).

Поняття як «одинокої матері», так і «одинокого батька» чинним законодавством не визначено.

Права батька або матері, які самостійно виховують дитину залежать від отримання статусу дитиною як дитини, позбавленої батьківського піклування в порядку застосування Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» та підзаконних актів, прийнятих на виконання цього Закону.

Проте, згідно з ч. 2 Порядку надання відпустки при народженні дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 р. № 693, одинокий батько - батько дитини, матір якої померла, відповідно до рішення суду позбавлена батьківських прав, визнана безвісно відсутньою або оголошена померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою.

Отже, постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2021 р. № 693 визначений порядок встановлення обставин, що батько є одиноким на підставі:

- свідоцтва про смерть матері;

- рішення суду про позбавлення матері батьківських прав;

- рішення суду про визнання матері безвісно відсутньою або оголошеною померлою, якщо ця дитина не була усиновлена іншою жінкою.

Таким чином, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися з настанням певних юридичних фактів.

З наведеного вище вбачається, що підставою для встановлення факту самостійного виховання неповнолітньої дитини батьком є наявність одного або кількох юридичних фактів, в силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється. Це стосується випадків, коли мати дитини померла, безвісно відсутня, позбавлена батьківських прав щодо дитини, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків або не здатна їх виконувати в силу об`єктивних обставин (перебування за кордоном, тривала тяжка хвороба тощо).

Суд вважає, що саме по собі встановлення судом факту виховання та утримання дитини батьком без участі матері не породжує для заявника юридичних наслідків у правовідносинах з заінтересованими особами - ліцеєм № 1 Івано-Франківської міської ради та ОСОБА_2 , тобто від встановлення вказаних фактів не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав заявника у правовідносинах із заінтересованими особами.

Отже, вимога про встановлення факту того, що заявник виховує та утримує дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є одиноким батьком, не може розглядатися у судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод та інтересів заявника. Вказані факти можуть бути встановлені судом, зокрема, під час розгляду справ про оскарження дій чи рішень щодо відмови компетентних органів у наданні соціальної пільги або незабезпечення соціальними гарантіями, а не в окремому провадженні за правилами цивільного судочинства.

Жодний нормативно-правовий акт, що регулює сімейні відносини та захист прав дітей, не зобов`язує підтверджувати факт відсутності участі батьків у вихованні дитини, або підтверджувати його безумовну та одноосібну участь у вихованні та піклуванні.

Зважаючи на наведене, подана заява не може бути предметом судового розгляду у цивільній справі, так як законодавством визначено певний порядок вирішення цього питання та передбачено право на оскарження у судовому порядку саме відмови відповідного органу чи уповноваженої особи у встановленні такого факту або позбавлення батьківських прав у випадку ухилення матері від виконання батьківських обов`язків щодо утримання та виховання дитини.

Таким чином, вимоги заявника про встановлення факту самостійного виховання і утримання батьком малолітньої доньки без участі матері для отримання соціальної відпустки не є вимогами, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства в розумінні положень ст. 293,315 ЦПК України.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції вірно відмовив у відкритті провадження у справі, проте помилився щодо мотивів такої відмови, адже заява ОСОБА_1 не підлягає судовому розгляду в порядку цивільного судочинства за законом, а не у зв`язку з тим, що із викладених в заяві обставин вбачається спір про право.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з частиною четвертою зазначеної статті зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на те, що суд першої інстанції постановив правильну по суті ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі, проте помилився у мотивах такої відмови, ухвала підлягає зміні з викладенням її мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Селяніна Валерія Олександровича задовольнити частково.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 грудня 2023 року змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

В іншій частині ухвалу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Судді: І.О. Максюта

І.В. Бойчук

Л.В. Василишин

Повний текст постанови складено 06 лютого 2024 року.