Рішення

від 07.12.2023 по справі 527/1024/22

ГЛОБИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 527/1024/22

провадження 2/527/35/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Свістєльнік Ю.М.,

з участю секретаря судового засідання Тюлюбаєвої К.Д., Бородіної Д.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

відповідача ОСОБА_4 ,

представника відповідача ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Глобине цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи: Градизької державної нотаріальної контори Полтавської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, визнання спадкоємцем четвертої черги та зміни черговості одержання права на спадкування, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною позовною заявою, яку в ході судового розгляду справи уточнила, та прохала суд:встановити факт її проживання зі спадкодавцем ОСОБА_7 однією сім`єю як чоловіка та дружини без шлюбу; однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, з 05 червня 2002 року по 27 грудня 2021 року; визнати її спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_7 ; змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_7 ; та надати їй право на спадкування після смерті ОСОБА_7 у другій черзі. Вирішити питання судових витрат.

В обґрунтування поданого позову вказала, що з 5 червня 2002 року вона почала проживати однією сім`єю разом із ОСОБА_7 та з цього часу вони підтримували фактичні шлюбні відносини, вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, несли спільні витрати, тобто проживали у цивільному шлюбі. При цьому, ні вона ні її цивільний чоловік ОСОБА_7 , під час цивільного шлюбу, в юридично зареєстрованому шлюбі не перебували.

Вказала, що у користуванні їх сім`ї знаходилися житлові будинки: чоловіка, набутий ним у порядку спадкування (розташований по АДРЕСА_1 ) та її будинок ( АДРЕСА_2 ) та інше спільне майно. За час спільного з ОСОБА_7 проживання однією сім`єю вони, за спільні кошти подружжя, проводили капітальні та поточні ремонти у будинках, добудови, переобладнання та їх поліпшення. Однак у результаті тяжкої хвороби чоловіка та у зв`язку із необхідністю тривалого та дороговартісного його лікування, вона була вимушена продати свій будинок, а вони з цивільним чоловіком переїхали до належного йому будинку. Від цивільного шлюбу спільних дітей вони не мали.

Вказала, що її цивільний чоловік ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 45 років. Усі витрати пов`язані із тривалим та вартісним лікуванням чоловіка, його утриманням, доглядом, а згодом витрати на поховання чоловіка, витрати на ритуальні послуги, на проведення поминальних заходів, несла виключно вона, витрачаючи кошти які отримувала у вигляді заробітної плати за місцем роботи та кошти отримані від продажу належного їй, зазначеного вище, будинку. Чоловік працювати не міг та не отримував доходу через тяжке захворювання серця яке згодом і стало причиною його смерті.

Після смерті чоловіка відкрилася спадщина на належне йому майно: вказаний житловий будинок ( АДРЕСА_1 ) та інше рухоме майно. У квітні-травні 2022 року вона звернулася до Градизької державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті чоловіка, однак нотаріус не змогла прийняти її заяву через відсутність документів що підтверджують родинні зв`язки.

Однак з часом їй стало відомо, що спадщину її чоловіка ОСОБА_7 вже прийняла його рідна сестра ОСОБА_4 (відповідач у справі), яка юридично є спадкоємцем 2 черги. Тому у разі прийняття спадщини лише відповідачем сестрою спадкодавця, позивач буде позбавлена єдиного житла (свій будинок вона продала для лікування чоловіка).

Також зазначила, що між ОСОБА_7 та його сестрою ОСОБА_4 тривалий час (декілька останніх років) склалися вкрай неприязні відносини. Відповідач взагалі не спілкувалася із братом, не підтримувала родинних відносин, не цікавилася ні ним самим ні його життям чи здоров`ям. За час існування її з ОСОБА_7 цивільного шлюбу, вона неодноразово намагалася їх примирити, пропонувала їм зустрітись, поспілкуватись, з`ясувати виниклі між ними питання та примиритися і налагодити добрі родинні відносини, проте відповідач до таких закликів залишилась байдужою. Навіть під час тяжкої хвороби ОСОБА_7 вона, працюючи із відповідачем в одній організації та бачачи її практично кожного дня, просила її хоч би поцікавитись станом здоров`я брата, надати хоч якусь посильну їй матеріальну чи хоч моральну підтримку брату, допомогти їй у догляді за її рідним братом, однак і після цього ОСОБА_8 виявилась абсолютно байдужою до свого брата і ні моральної підтримки ні матеріальної допомоги ні допомоги у догляді за братом не надала. При цьому, ОСОБА_4 (відповідач) за її доброї волі, могла надати брату допомогу, адже не мала жодних до цього перешкод, мала добрий фінансовий та фізичний стан.

Конфлікт між відповідачем та ОСОБА_7 так і тривав аж до смерті останнього. Відповідач ОСОБА_4 ні матеріальної ні фізичної участі у похованні, проведенні поминальних обрядів брата не приймала.

Позивач вважає, що вищеописані обставини та норми права свідчать про те, що її чоловік неодноразово проходив лікування, постійно потребував стороннього догляду, самостійно не міг працювати та отримувати дохід, перебував у безпорадному стані та фактично єдиною хто займався його лікуванням, утриманням та доглядом була позивач, а відтак, вважає, що вона має право на спадкуванняу другій черзі. Тому, просить суд позов задовільнити.

16.08.2022 року від представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 надійшов відзив на позовну заяву, у якому представник зазначив, що відповідач позовні вимоги в частині зміни черговості одержання права на спадкування та надання позивачеві права на спадкування після смерті ОСОБА_7 у другій черзі не визнає та прохає їх не задовольняти, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що померлий ОСОБА_7 перебував у безпорадному стані, хворів на тяжкі хвороби чи неспроможний був самостійно забезпечувати свої потреби, та вказав, що померлий за життя отримував дохід від здачі в оренду земельних ділянок.

В процесі судового розгляду справи позивачеві стало відомо про існування ще одного спадкоємця померлого ОСОБА_7 його брата ОСОБА_6 , який звернувся до нотаріальної контори із заявою про вступ у спадщину після померлого ОСОБА_7 .

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 01.02.2023 року клопотання представника позивача задоволено та залучено до участі у розгляді справи як співвідповідача ОСОБА_6 .

06.03.2023 року від відповідача ОСОБА_6 надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач зазначив, що він позовні вимоги в частині зміни черговості одержання права на спадкування та надання позивачеві права на спадкування після смерті ОСОБА_7 у другій черзі не визнає та прохає їх не задовольняти, оскільки позивачем не надано жодних доказів того, що померлий ОСОБА_7 перебував у безпорадному стані, хворів на тяжкі хвороби чи неспроможний був самостійно забезпечувати свої потреби, та вказав, що померлий за життя отримував дохід від здачі в оренду земельних ділянок.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовну заяву підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позові та письмових поясненнях. Просили суд позовну заяву задовільнити.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечували проти задоволення позову в частині зміни черговості одержання права на спадкування, в задоволенні іншої частини позову не заперечували.

Відповідач ОСОБА_6 у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, прохав суд відмовити у задоволенні позову в частині зміни черговості одержання права на спадкування, в задоволенні іншої частини позову не заперечував.

Представник третьої особи Градизької державної нотаріальної контори у судове засідання не з`явилася, надавши заяву про розгляд справи за її відсутності, та вказала, що з наданими позовними вимогами не погоджується.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, допитавши свідків, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Суд встановив, щоОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 29грудня 2021 року /том 1 а.с.14/.

Після смерті ОСОБА_7 , відкрилась спадщина на належне йому майна, яка складається з житлового будинку за адресою АДРЕСА_1 та інше рухоме майно.

Згідно довідки Виконавчого комітету Градизької селищної ради від 22.02.2022 року №277, ОСОБА_1 проживала з 2002 року разом з ОСОБА_7 за адресами: АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 /т.1 а.с.17/.

Як вбачається із копії спадкової справи №25/2022 заведеної Градизькою державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до державного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за законом звернувся рідний брат померлого ОСОБА_6 та рідна сестра померлого ОСОБА_4 /том 1 а.с.44-66/.

Відповідно до наданої КНП «Центр ПМСД» Градизької селищної ради індивідуальної карти амбулаторного хворого ОСОБА_7 , зідно посмертного епікризу видано лікарське свідоцтво про смерть де зазначено: І - а) хронічна серцево-суддинна недостатність, б) дилатацій на кардіоміопатія; ІІ - гіпертонічна хвороба /том 1 а.с.145, а.с.68-145/.

З наданих Медичних карт стаціонарного хворого КНП «Глобинська міська лікарня» за №2496 та №2606 вбачається, що ОСОБА_7 з 23.11.2021 року по 03.12.2021 року та з 06.12.2021 року по 14.12.2021 року перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: «Дилатаційна міокардіопатія. Недостатність МК, ТК, ІІ-ІІІ стадія. Легенева гіпертензія ІІ стадія, гідроперекард з незначною кількістю рідини, застійна печінка. Асцит. Правобічний плеврит. СН ІІІ стадія фк ІІІ систолічна дисфункція ФВ-25%. ХХН ІV. Гломерулонефрит? Гіпертонічна хвороба ІІІ стадія, 3 ступінь, ризик ІV. Гіпертонічна нефропатія, сечовий синдром, вторинна анемія. ХНН-ІІІ. Вторинна дисметаболічна енцефатопатія ІІ стадія.

Згідно довідки КНП «Глобинська міська лікарня» зазначено, що ОСОБА_7 поступив на лікування в терапевтичне відділення 23.11.2021 року, стан хворого - тяжкий /т.1 а.с.19/.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 , пояснила, що вона з 2018 року була «сімейним» лікарем ОСОБА_7 та він перебував у лікарні на обліку з серцевою і нирковою недостатністю. Йому призначалося амбулаторне лікування. Останній рік перед смертю його стан погіршився, а у 2021 році він потрапив до лікарні у стаціонар та був уже в безпорадному стані. До лікарні ОСОБА_7 завжди приїздив зі своєю дружиною ОСОБА_1 .

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 показала, що вона є сусідкою позивача ОСОБА_1 , оскільки проживає через дорогу від її будинку по АДРЕСА_1 . Відповідачку ОСОБА_4 вона особисто не знає, а знає лише, що остання проживає десь у смт.Градизьк. Вказала, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 проживають разом давно, раніше вони жили по АДРЕСА_2 , який вона через життєві обставини змушена була продати, оскільки ОСОБА_13 дуже хворів і потрібні були кошти на його лікування. Останнім часом ОСОБА_13 був лежачим, та перед смертю ОСОБА_13 лежав у лікарні, а ОСОБА_14 його доглядала, ніхто крім неї до лікарні не їздив. Також вказала, що ОСОБА_13 ніде не працював і його утримувала ОСОБА_14 . Коли ОСОБА_13 помер, його ховала ОСОБА_14 , відповідачка ОСОБА_4 на похороні не була, та взагалі остання ніколи не приходила до ОСОБА_14 та ОСОБА_13 на АДРЕСА_1 . Зазначила, що коли вони переїхали жити на АДРЕСА_1 , ще був ще живий батько ОСОБА_13 і ОСОБА_14 також його доглядала та після смерті проводила його поховання, а відповідачка ОСОБА_4 навіть не відвідувала свого батька.Також вказала, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у будинку по АДРЕСА_1 проводили ремонтні роботи, а саме змінили вікна на пластикові.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_15 показала, що позивач ОСОБА_1 співмешканкою двоюрідного брата її чоловіка, а відповідачка ОСОБА_4 двоюрідною сестрою її чоловіка.Вказала, що з ОСОБА_13 і ОСОБА_14 вона майже не спілкувалася. Також вказала, що ОСОБА_13 ніде не працював, однак ловив рибу та мав кошти за паї. ОСОБА_14 продала свою хату та вони перейшли жити до батька ОСОБА_13 по АДРЕСА_1 , де замінили вікна на нові пластикові. Зазначила, що ОСОБА_13 неодноразово лежав у лікарні та ОСОБА_14 його лікувала не за свої гроші, а за гроші які вони отримали за паї, також лікування не було дороговартісним, та ОСОБА_13 особисто їй говорив, що у нього нема коштів на лікування. Також вказала, що коли помер, родичі зібрали колши по 500 грн та дали їх ОСОБА_14 .

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_16 показала, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 проживали разом у будинку ОСОБА_14 , та коли захворів батько ОСОБА_13 , вони перейшли жити до нього на АДРЕСА_1 . Вказала, що ОСОБА_13 хворів, оскільки в нього були проблеми з серцем та нирками, а ОСОБА_14 піклувалася про нього. ОСОБА_13 ніде не працював, але отримував гроші за паї. Коли ОСОБА_13 помер, його похованням займалася ОСОБА_14 . Також вказала, що відповідачка ОСОБА_17 ніколи не ходила до ОСОБА_13 та їх батькаще за життя останніх. Зазначила, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 у будинку по АДРЕСА_1 змінили вікна на нові.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_18 показала, що ОСОБА_14 та ОСОБА_13 проживали разом як чоловік та дружина у будинку ОСОБА_14 , який остання згодом продала. ОСОБА_13 хворів, офіційно ніде не працював, а ОСОБА_14 працювала і дбала про сімю. Також вказала, що ОСОБА_14 лікувала ОСОБА_13 , бо у нього були проблеми з серцем та нирками, та коли ОСОБА_13 помер ОСОБА_14 проводила його поховання.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_19 показала, що вона знає ОСОБА_11 та ОСОБА_20 з 2004 року. Спочатку вони проживали у будинку ОСОБА_14 , а потім перейшли жити до будинку ОСОБА_13 , де провели ремонт та замінили вікна, які оплачувала ОСОБА_14 , бо відкладала на це кошти. Також ОСОБА_14 проводила оплату за комунальні послуги, забезпечувала та піклувалася про ОСОБА_13 , який офіційно взагалі ніде не працював та проводила його лікування, оскільки він хворів. Вказала, що ОСОБА_13 та його сестра ОСОБА_21 (відповідачка) між собою не спілкувалися та остання навіть не прийшла на похорон ОСОБА_13 . Зазначила, що через хворобу у ОСОБА_13 пухли ноги та він перед смертю самостійно майже вже не ходив, його доглядала ОСОБА_14 , яка і провела поховання ОСОБА_13 .

Відповідно до положень частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1267 ЦК України визначено, що частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі статтею 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

За змістом статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

В постановіВерховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 березня 2019 року по справі справа №461/4689/15-ц (провадження №61-43735св18) зазначено, що: «При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другоїстатті 3 СКпро те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Зазначений п`ятирічний строк повинен виповнитися на момент відкриття спадщини і його необхідно обчислювати з урахуванням часу спільного проживання зі спадкодавцем однією сім`єю до набрання чинності цим Кодексом. До спадкоємців четвертої черги належать не лише жінка (чоловік), які проживали однією сім`єю зі спадкодавцем без шлюбу, таке право можуть мати також інші особи, якщо вони спільно проживали зі спадкодавцем, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, зокрема, вітчим, мачуха, пасинки, падчерки.

Для набуття права на спадкування за законом на підставістатті 1264 ЦК Українинеобхідне встановлення двох юридичних фактів: а) проживання однією сім`єю із спадкодавцем; б) на час відкриття спадщини має сплинути щонайменше п`ять років, протягом яких спадкодавець та особа (особи) проживали однією сім`єю.

Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї, крім власне факту спільного проживання, є ведення з спадкодавцем спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.»

На думку суду, в своїй сукупності досліджені судом докази підтверджують існування взаємних прав та обов`язків між ОСОБА_1 та ОСОБА_7 та померлим ОСОБА_22 .

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач покликається, як на правову підставу, на статтю 1259 ЦК України.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Виходячи з аналізу нормст.1259 ЦК Українив основі спадкування за законом знаходиться принцип черговості, який полягає у встановленні пріоритету прав одних спадкоємців за законом перед іншими, чим в даному випадку є встановлений факт здійснення постійного догляду за спадкодавцем не з боку спадкоємців другої черги, його сестри та брата, а з боку його цивільної дружини.

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до досліджених судом медичних документів, ОСОБА_7 перебував на амбулаторному лікуванні та неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні у тому числі із загостренням хронічних хвороб, а свідки підтвердили його потребу в сторонньому догляді, оскільки вже наприкінці свого життя він не міг самостійно пересуватися та опікуватися собою.

З матеріалів справи вбачається, що вимоги про зміну черговості одержання права на спадкування та надання права на спадкування за законом разом зі спадкоємцями другої черги позивач ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що спадкодавець ОСОБА_7 через хворобу перебував у безпорадному стані та потребував матеріального забезпечення і стороннього догляду, які вона йому надавала. На підтвердження цих доводів, позивач суду надала належні, допустимі та переконливі докази, які підтверджуюють здійснення позивачем піклування за спадкодавцем, яке полягало в постійному спілкуванні, забезпеченні допомоги шляхом його утримання, а також придбання за власні кошти продуктів харчування, придбання ліків (тобто матеріальне забезпечення спадкодавця); надання іншої допомоги спадкодавцеві, яка мала матеріалізоване вираження (постійне прибирання будинку, прання одягу спадкодавцеві, приготування їжі), тривалість зазначених дій, що вчинялись в інтересах спадкодавця позивачем, свідчить не тільки про міцність родинних відносин, моральні зобов`язання, які є етичними нормами, а й про наявність підстав для зміни черговості спадкування.

При цьому, суд враховує ті обставини, що позивачка протягом тривалого часу вчиняла вищезазначені дії для забезпечення життя свого цивільного чоловіка. У відповідності до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року роз`яснено, що поняття тривалий час належить до оціночних категорій і саме суд повинен визначатися з його змістом, ураховуючи конкретні обставини справи та виходячи із засад розумності, добросовісності та справедливості.

Суд вважає, що медичні документи, показання свідків про хвороби, якими страждав спадкодавець, свідчить про значне та постійне надмірне як фізичне, так і психічне навантаження, яке витримувала позивачка, здійснюючи утримання догляд за цивільним чоловіком. Вказана обставина дає підставу вважати період часу, коли позивач опікувалася за спадкодавцем перед його смертю, який вже у 2021 році був безпорадним, - тривалим часом, відповідно до вищенаведеного роз`яснення Пленуму ВСУ. А тому, суд приходить до висновку, що сукупність встановлених судом юридичних фактів є підставою для задоволення позовної вимоги про зміну черговості спадкування.

Щодо позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловіка та дружини без шлюбу; однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини та визнання спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом, то зазначені факти доведено матеріалами справи, показаннями свідків, а також не заперечується відповідачами.

За змістом статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК випадках.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_23 , а також у наданому відзиві відповідач ОСОБА_6 вказали, що вони заперечують щодо задоволення позову в частині зміни черговості одержання права на спадкування та надання позивачеві права на спадкування після смерті ОСОБА_7 у другій черзі, щодо іншої частини заявлених позовни вимог заперечень не надійшло.

При вирішення питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

За змістом частини першої, пунктом 1 частини третьоїстатті 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.

За приписами частини першої, пунктів 1-2 частини третьоїстатті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Відтак, суд вважає, за необхідне стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані із розглядом справи, а саме: 1488,60 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви, тобто по 744,30 грн. з кожного.

Разом з цим, суд зауважує, що при подачі позову позивачем не в повній мірі сплачено судовий збір за подані вимоги, оскільки судовим збором має бути оплачена кожна вимога (перша та друга вимога позовної заяви щодо встановлення факту у позовному провадженні є фактично однією вимогою).

Таким чином, з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 необхідно стягнути на користь держави судові витрати пов`язані із розглядом справи, а саме 1488,60 грн. судового збору за подання позовної заяви, тобто по 744,30 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 49, 78, 81, 141, 158, 206, 258-259, 263-265 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , за участю третьої особи: Градизької державної нотаріальної контори Полтавської області про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, визнання спадкоємцем четвертої черги та зміни черговості одержання права на спадкування задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі спадкодавцем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю як чоловіка та дружини без шлюбу.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зі спадкодавцем ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, з 05 червня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на спадкування після смерті ОСОБА_7 , у другій черзі.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 судові витрати пов`язані із розглядом справи, а саме 1488,60 грн. сплаченого судового збору за подання позовної заяви, тобто по 744,30 грн. з кожного.

Стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_6 на користь держави судові витрати пов`язані із розглядом справи, а саме 1488,60 грн. судового збору за подання позовної заяви, тобто по 744,30 грн. з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 15.12.2023 року.

Суддя Ю. М. Свістєльнік