Постанова

від 19.09.2024 по справі 527/1024/22

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 527/1024/22 Номер провадження 22-ц/814/1572/24Головуючий у 1-й інстанції Свістєльнік Ю.М. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 вересня 2024 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Одринської Т.В.,

Суддів: Пікуля В.П., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сальної Н.О.,

представника позивача - адвоката Дронова А.О.,

представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Дашка М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Полтаві апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дашка Максима Володимировича на рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Градизька державна нотаріальна контора Полтавської області, про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу, встановлення факту проживання із спадкодавцем не менше п`яти років до часу відкриття спадщини, визнання спадкоємцем четвертої черги та зміну черговості одержання права на спадкування

УСТАНОВИВ:

коротко змісту позовних вимог

У червні 2022 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, відповідно до якого прохала:

- встановити факт її спільного проживання із померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловіка та жінка без реєстрації шлюбу;

- встановити факт її спільного проживання із померлим ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, а саме: з 05 червня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року;

- визнати її спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 ;

- змінити черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4 та надати їй право на спадкування у другій черзі.

В обґрунтування позову зазначено, що з 05 червня 2002 року вона почала проживати однією сім`єю із ОСОБА_4 , підтримувати фактичні шлюбні відносини. З цього часу почали вести спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, несли спільні витрати. В офіційному шлюбі з іншими особами кожен з них не перебував. В користуванні їх сім`ї знаходилися два житлові будинки: будинок ОСОБА_4 по АДРЕСА_1 , набутий останнім у порядку спадкування, та належний їй будинок по АДРЕСА_2 , та інше спільне майно. За час спільного проживання однією сім`єю вони за спільні кошти проводили капітальні та поточні ремонти у будинках, добудови, переобладнання та поліпшення. Однак, у результаті тяжкої хвороби ОСОБА_4 , у зв`язку із необхідністю його тривалого та дороговартісного лікування, вона була вимушена продати свій будинок та вони переїхали проживати до належного йому житлового будинку.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Усі витрати, пов`язані із його лікуванням, утриманням та доглядом, а, згодом, і витрати на поховання несла виключно вона за кошти, отримані із заробітної плати, від продажу належного їй будинку.

Після смерті чоловіка відкрилася спадщина на належний йому житловий будинок по АДРЕСА_1 та інше рухоме майно.

У квітні-травні 2022 року вона звернулась до Градизької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак нотаріус не змогла прийняти її заяву через відсутність документів, що підтверджують родинні зв`язки.

Спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняли його рідна сестра та брат. У разі прийняття ними спадщини, як спадкоємцями другої черги, вона буде позбавлена єдиного житла, так як власний будинок продала для лікування ОСОБА_4 Вказувала, що між ОСОБА_4 та його сестрою, ОСОБА_1 , були вкрай неприязні відносини, вони взагалі не спілкувалися та не підтримували родинних відносин; сестра не цікавилася його життям та здоров`ям, матеріальної чи фізичної участі у похованні, проведенні поминальних обрядів брата не приймала. Встановлення юридичних фактів необхідно їй для визнання окремого майна спільним сумісним майном подружжя та прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 разом із спадкоємцями другої черги.

коротко змісту рішення суду першої інстанції

Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2023 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, встановлення факту проживання зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, визнання спадкоємцем четвертої черги та зміни черговості одержання права на спадкування - задоволено.

Встановлено факт проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю як чоловіка та дружини без шлюбу.

Встановлено факт проживання ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_3 , із спадкодавцем ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини, з 05 червня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Змінено черговість одержання права на спадкування після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , надано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , право на спадкування після смерті ОСОБА_4 , у другій черзі.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судові витрати пов`язані із розглядом справи, а саме: 1 488,60 грн сплаченого судового збору за подання позовної заяви, тобто по 744,30 грн з кожного.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь держави судові витрати пов`язані із розглядом справи, а саме 1488,60 грн. судового збору за подання позовної заяви, тобто по 744,30 грн з кожного.

Рішення суду мотивовано доведеністю вимог позивача.

коротко змісту і вимог апеляційної скарги

Із вказаним рішенням не погодилась відповідач ОСОБА_1 та оскаржила його в апеляційному порядку через свого представника - адвоката Дашко М.В.

В апеляційній скарзі прохала рішення місцевого суду скасувати та ухвалити у справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Зазначено на порушення місцевим судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про доведеність підстав для зміни черговості спадкування та надання позивачці права на спадкування разом із відповідачами, як спадкоємцями другої черги. Позивачкою не було надано належних і достатніх доказів того, що померлий тривалий час перебував у безпорадному стані за станом свого здоров`я, потребував стороннього догляду та був неспроможний самостійно забезпечувати себе матеріально. Суд не врахував, що за життя ОСОБА_4 мав власний дохід у вигляді орендної плати за пай, за період з 01.01.2019 по 31.12.2022 ним було отримано дохід від оренди паю у загальній сумі 143 105,61 грн.

З огляду на недоведеність належними і достотними доказами підстав для зміни черговості спадкування, встановлення юридичних фактів, про які прохала позивач, не матимуть для неї юридичного значення, що є підставою для відмови у позові у повному обсязі.

коротко заперечень інших учасників справи на апеляційну скаргу;

21.03.2022, в межах встановленого судом процесуального строку, до апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_2 , адвоката Дронова А.О., надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Вказували, що суд належним чином оцінив всі зібрані у справі докази та вірно встановив, що ОСОБА_4 тривалий час хворів та внаслідок хвороби не мав можливості працювати та перебував на утриманні ОСОБА_2 , оскільки вона мала змогу надавати йому матеріальну допомогу, була працевлаштована. Дохід ОСОБА_4 від оренди паю не є систематичним доходом, на відміну від заробітної плати, однак ОСОБА_4 не працював та регулярного доходу не отримував.

коротко заперечення на відзив на апеляційну скаргу;

29.03.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Дашко М.В. подав заперечення на відзив на апеляційну скаргу.

Вказував, що безпорадність стану ОСОБА_4 не доведена жодною медичною документацією у справі, також відсутній експертний висновок з цього питання, а доводи позивачки в цій частині ґрунтуються на припущеннях. За життя питання втрати ОСОБА_4 дієздатності ніколи не ставилось, він не мав інвалідності, каліцтва чи тяжких хвороб. У справі відсутні докази того, що він мав потребу у постійному сторонньому догляді за станом свого здоров`я та труднощі матеріального забезпечення. Таким чином, позивач не довела свої вимоги в частині наявності підстав зміни черговості спадкування.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини; доводи, з якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу;

Місцевим судом установлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 29 грудня 2021 року. (т. 1 а.с. 14)

Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина на належне йому майно, що складається з житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 та інше рухоме майно.

Згідно з довідкою Виконавчого комітету Градизької селищної ради від 22.02.2022 року № 277, ОСОБА_2 проживала з 2002 року разом з ОСОБА_4 за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 . (т. 1 а.с. 17)

Як вбачається з копії матеріалів спадкової справи № 25/2022, заведеної Градизькою державною нотаріальною конторою, після смерті ОСОБА_4 в межах передбаченого законом шестимісячного строку до державного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини за законом звернувся рідний брат померлого - ОСОБА_3 (заява від 17.06.2022), та рідна сестра - ОСОБА_1 (заява від 23.02.2022). (т. 1 а.с. 45-46)

Відповідно до наданої КНП «Центр ПМСД» Градизької селищної ради індивідуальної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 , згідно посмертного епікризу видано лікарське свідоцтво про смерть де зазначено: І - а) хронічна серцево-судинна недостатність, б) дилатацій на кардіоміопатія; ІІ - гіпертонічна хвороба. (т. 1 а.с. 145, а.с. 68-145)

З наданих медичних карт стаціонарного хворого КНП «Глобинська міська лікарня» № 2496 та № 2606 вбачається, що ОСОБА_4 з 23.11.2021 по 03.12.2021 та з 06.12.2021 по 14.12.2021 перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом: «Дилатаційна міокардіопатія. Недостатність МК, ТК, ІІ-ІІІ стадія. Легенева гіпертензія ІІ стадія, гідроперекард з незначною кількістю рідини, застійна печінка. Асцит. Правобічний плеврит. СН ІІІ стадія фк ІІІ систолічна дисфункція ФВ-25%. ХХН ІV. Гломерулонефрит? Гіпертонічна хвороба ІІІ стадія, 3 ступінь, ризик ІV. Гіпертонічна нефропатія, сечовий синдром, вторинна анемія. ХНН-ІІІ. Вторинна дисметаболічна енцефатопатія ІІ стадія.

Згідно з довідкою КНП «Глобинська міська лікарня» зазначено, що ОСОБА_4 поступив на лікування в терапевтичне відділення 23.11.2021, стан хворого - тяжкий (т. 1 а.с. 19).

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_5 пояснила, що вона з 2018 року була сімейним лікарем ОСОБА_4 та він перебував у лікарні на обліку із серцевою і нирковою недостатністю. Йому призначалося амбулаторне лікування. Останній рік перед смертю його стан погіршився, а у 2021 році він потрапив до лікарні у стаціонар та був уже в безпорадному стані. До лікарні ОСОБА_4 завжди приїздив зі своєю дружиною ОСОБА_2 .

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що вона є сусідкою позивача ОСОБА_2 , оскільки проживає через дорогу від її будинку по АДРЕСА_1 . Відповідачку ОСОБА_1 вона особисто не знає, а знає лише, що остання проживає десь у смт. Градизьк. Вказувала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_7 проживають разом давно, раніше вони жили по АДРЕСА_2 , який вона через життєві обставини змушена була продати, оскільки ОСОБА_8 дуже хворів і потрібні були кошти на його лікування. Останнім часом ОСОБА_8 був лежачим, та перед смертю ОСОБА_8 лежав у лікарні, а ОСОБА_9 його доглядала, ніхто крім неї до лікарні не їздив. Також вказала, що ОСОБА_8 ніде не працював і його утримувала ОСОБА_9 . Коли ОСОБА_8 помер, його ховала ОСОБА_9 , відповідачка ОСОБА_1 на похороні не була, та взагалі остання ніколи не приходила до ОСОБА_9 та ОСОБА_8 на АДРЕСА_1 . Зазначила, що коли вони переїхали жити на вул. Волошкова, ще був живий батько ОСОБА_8 , і ОСОБА_9 також його доглядала та після смерті проводила його поховання, а відповідачка ОСОБА_1 навіть не відвідувала свого батька. Також вказувала, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у будинку по АДРЕСА_1 проводили ремонтні роботи, а саме: змінили вікна на пластикові.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що позивач ОСОБА_2 є співмешканкою двоюрідного брата її чоловіка, а відповідачка ОСОБА_1 - двоюрідною сестрою її чоловіка. Вказувала, що із ОСОБА_8 та ОСОБА_9 вона майже не спілкувалася. ОСОБА_8 ніде не працював, однак ловив рибу та мав кошти за паї. ОСОБА_9 продала свою хату та вони перейшли жити до батька ОСОБА_8 по АДРЕСА_1 , де замінили вікна на нові - пластикові. Зазначала, що ОСОБА_8 неодноразово лежав у лікарні та ОСОБА_9 його лікувала не за свої гроші, а за гроші, які вони отримували за паї, також лікування не було дороговартісним та ОСОБА_8 особисто їй говорив, що у нього немає коштів на лікування. Також, вказувала, що коли помер, родичі зібрали кошти по 500 грн та дали їх ОСОБА_9 .

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснила, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживали разом у будинку ОСОБА_9 , та, коли захворів батько ОСОБА_8 , вони перейшли жити до нього на вул. ОСОБА_12 . Вказала, що ОСОБА_8 хворів, оскільки в нього були проблеми з серцем та нирками, а ОСОБА_9 піклувалася про нього. ОСОБА_8 ніде не працював, але отримував гроші за паї. Коли ОСОБА_8 помер, його похованням займалася ОСОБА_9 . Також, вказувала, що відповідачка ОСОБА_1 ніколи не ходила до ОСОБА_8 та їх батька ще за життя останніх. Зазначила, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у будинку по АДРЕСА_1 змінили вікна на нові.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13 пояснила, що ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживали разом як чоловік та дружина у будинку ОСОБА_9 , який остання згодом продала. ОСОБА_8 хворів, офіційно ніде не працював, а ОСОБА_9 працювала і дбала про сім`ю. Також вказала, що ОСОБА_8 лікувала ОСОБА_9 , бо у нього були проблеми з серцем та нирками, та коли ОСОБА_8 помер ОСОБА_9 проводила його поховання.

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_14 пояснила, що вона знає ОСОБА_2 та ОСОБА_15 з 2004 року. Спочатку вони проживали у будинку ОСОБА_9 , а потім перейшли жити до будинку ОСОБА_8 , де провели ремонт та замінили вікна, які оплачувала ОСОБА_9 , бо відкладала на це кошти. Також, ОСОБА_9 проводила оплату за комунальні послуги, забезпечувала та піклувалася про ОСОБА_8 , який офіційно взагалі ніде не працював та проводила його лікування, оскільки він хворів. Вказувала, що ОСОБА_8 та його сестра ОСОБА_16 (відповідачка) між собою не спілкувалися та остання навіть не прийшла на похорон ОСОБА_8 . Зазначила, що через хворобу у ОСОБА_17 ноги та він перед смертю самостійно майже вже не ходив, його доглядала ОСОБА_9 , яка і провела поховання ОСОБА_8 .

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, місцевий суд виходив з того, що зібрані у справі докази у своїй сукупності підтверджують факт існування взаємних прав та обов`язків між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , притаманних подружжю, понад п`ять років до дня відкриття спадщини, що відповідачі не заперечували. Також, місцевий суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни черговості спадкування та надання позивачці права на спадкування разом із відповідачами, як спадкоємцями другої черги. Місцевим судом установлено, що ОСОБА_4 перебував на амбулаторному лікуванні та неодноразово перебував на стаціонарному лікуванні, у тому числі, із загостренням хронічних хвороб, а свідки підтвердили його потребу в сторонньому догляді, оскільки вже наприкінці свого життя він не міг самостійно пересуватися та опікуватися собою. Позивач надала суду належні, допустимі та переконливі докази, які підтверджують здійснення нею піклування за спадкодавцем, яке полягало в постійному спілкуванні, забезпеченні допомоги шляхом його утримання, а також придбання за власні кошти продуктів харчування, придбання ліків (тобто матеріальне забезпечення спадкодавця); надання іншої допомоги спадкодавцеві, яка мала матеріалізоване вираження (постійне прибирання будинку, прання одягу спадкодавцеві, приготування їжі); тривалість зазначених дій, що вчинялись в інтересах спадкодавця позивачем, свідчить не тільки про міцність родинних відносин, моральні зобов`язання, які є етичними нормами, а й про наявність підстав для зміни черговості спадкування. Позивачка протягом тривалого часу вчиняла вищезазначені дії для забезпечення життя свого цивільного чоловіка. Період часу, коли позивач опікувалася за спадкодавцем перед його смертю, який вже у 2021 році був безпорадним, - є тривалим часом, а тому сукупність встановлених судом юридичних фактів є підставою для задоволення позовної вимоги про зміну черговості спадкування.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Згідно із частиною другою статті 315 ЦПК України у судовому порядку може бути встановлений такий факт, якщо від цього залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Отже, вирішуючи позовну вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та жінка слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц особа, яка вважає себе власником майна (або його частини), може здійснити захист свого цивільного права, обґрунтувавши в позові підставу позовних вимог про поділ майна тим, що воно набуте за час спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю. Позовні вимоги про поділ майна, що належить сторонам на праві спільної сумісної власності є ефективним способом захисту прав, здатним справедливо та без занадто обтяжливих для сторін судових процедур вирішити цивільну справу. Заявлення у таких справах позовного провадження окремої вимоги про встановлення факту спільного проживання жінки та чоловіка однією сім`єю без реєстрації шлюбу не здатне забезпечити захист прав власника. У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний з будь-якими заявленими позовними вимогами.

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.

Згідно зі ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини.

При вирішенні спору про право на спадщину осіб, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини (четверта черга спадкоємців за законом), судам необхідно враховувати правила частини другої статті 3 СК України про те, що сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 до членів сім`ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Таким чином, обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України). Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом у постанові від 31 травня 2022 року у справі № 554/8629/17 (провадження № 61-3012св21).

Позивачка ОСОБА_2 , звертаючись до суду із вказаним позовом, прохала встановити два юридичні факти: її спільного проживання із ОСОБА_4 , як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, а також їх спільного проживання однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Метою встановлення юридичних фактів визначала: визнання окремого майна спільним сумісним майном подружжя та прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 .

Разом із тим, місцевий суд не врахував, що конкретно визначеного майна, набутого під час спільного проживання, позивач до поділу не заявляла. Позовна заява не містить вимог про поділ спільно нажитого майна. Тому, з урахуванням вищенаведеної правової позиції Верховного Суду у справі № 523/14489/15-ц, саме по собі встановлення юридичного факту проживання як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не відповідатиме ефективному способу юридичному захисту та не матиме для позивачки жодного юридичного значення, що є самостійною підставою для відмови у позові в цій частині.

Юридичним наслідком встановлення юридичного факту спільного проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини - є набуття позивачкою права на спадкування, як спадкоємець четвертої черги.

Місцевий суд, надавши оцінку зібраним у справі доказам, з огляду на те, що відповідачі не заперечували проти позову в частині позовних вимог про встановлення юридичних фактів, дійшов висновку про доведеність факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_4 однією сім`єю з 05 червня 2002 року по ІНФОРМАЦІЯ_6 року та визнав ОСОБА_2 спадкоємцем четвертої черги спадкування за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 .

Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить заперечень щодо належної оцінки судом першої інстанції доказів на підтвердження даного факту, однак скаржник вказувала, що оскільки ОСОБА_2 не довела підстав для зміни черговості спадкування, то встановлення юридичних факту її спільного проживання із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини, не матиме для неї юридичного значення, що є самостійною підставою для відмови у позові.

Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Щодо підстав для зміни черговості спадкування, колегія суддів апеляційного суду дійшла наступного висновку.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Системне тлумачення положень статей 1258, 1259 та інших положень книги 6 ЦК України дозволяє стверджувати про необхідність розмежовувати такі правові конструкції як «одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) та «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом».

«Одержання права на спадкування наступною чергою» (частина друга статті 1258 ЦК України) стосується другої - п`ятої черг і пов`язується із такими негативними юридичними фактами як: відсутність спадкоємців попередньої черги; усунення спадкоємців попередньої черги від права на спадкування; неприйняття спадкоємцями попередньої черги спадщини; відмова від прийняття спадщини.

На «зміну суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом» в межах певної черги впливають такі юридичні факти як: зміна черговості на підставі договору або рішення суду (стаття 1259 ЦК України); застосування правил про право представлення (стаття 1266 ЦК України); відмова спадкоємця від прийняття спадщини на користь іншого спадкоємця за законом (частина друга статті 1274 ЦК України); спадкова трансмісія (стаття 1276 ЦК України); збереження правового зв`язку при усиновленні (частина третя статті 1260 ЦК України). Зміна суб`єктного складу осіб, які набувають право на спадкування за законом стосується першої - п`ятої черги.

Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім`єю не менше як п`ять років до часу відкриття спадщини. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них права на спадкування за законом у першу чергу на підставі статті 1261 ЦК України.

За змістом частини другої статті 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку: 1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо); 2) матеріальне забезпечення спадкодавця; 3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири; 4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3; 5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Вирішуючи позовну вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю як чоловік та жінка слід врахувати, що юридичні факти можуть бути встановлені лише для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника.

Верховний Суд у поставові від 28 червня 2023 року у справі № 357/9241/21 зазначив, що підставами для задоволення позову щодо зміни черговості одержання спадкоємцями за законом права на спадкування є сукупність наступних юридичних фактів, встановлених у судовому порядку:

1) здійснення опіки над спадкоємцем, тобто надання йому нематеріальних послуг (спілкування, поради та консультації, поздоровлення зі святами, тощо);

2) матеріальне забезпечення спадкодавця;

3) надання будь-якої іншої допомоги спадкодавцеві, тобто такої допомоги, яка має матеріалізоване вираження - прибирання приміщення, приготування їжі, ремонт квартири;

4) тривалий час здійснення дій, визначених у пунктах 1-3;

5) безпорадний стан спадкодавця, тобто такий стан, під час якого особа неспроможна самостійно забезпечувати свої потреби, викликаний похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом.

Для задоволення такого позову необхідна наявність всіх п`яти вищезазначених обставин. (див. постанови Верховного Суду від 18 лютого 2019 року у справі № 569/18047/17-ц (провадження № 61-40302св18), від 26 вересня 2019 року у справі № 521/6358/17 (провадження № 61-11757св19), від 09 жовтня 2019 року у справі №552/8452/17 (провадження №61-48561св18), від 27 травня 2020 року у справі № 755/8930/18 (провадження № 61-14692св18), від 01 червня 2020 року у справі № 431/5445/19 (провадження № 61-6789св20), від 18 червня 2020 року у справі № 565/1046/16-ц (провадження № 61-35423св18), від 27 серпня 2020 року у справі № 266/2391/16 (провадження № 61-1300св20), від 17 вересня 2020 року у справі № 755/14155/16-ц (провадження № 61-23350св19), від 02 грудня 2020 року у справі № 592/1045/18-ц (провадження № 61-820св20), від 01 березня 2021 року у справі № 233/5990/18 (провадження № 61-19232св19), від 17 березня 2021 року у справі № 200/12980/14 (провадження № 61-14159св19), від 22 квітня 2021 року у справі № 331/6453/18 (провадження № 61-380св21).

Під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв`язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Такий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 753/10668/19, від 20 вересня 2022 року у справі № 372/3988/20-ц.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. ст. 12, 81, 89 ЦПК України)

Суд першої інстанцій, встановивши наявність підстав для надання позивачці права на спадкування разом із спадкоємцями другої черги (відповідачами), які у встановлений законом строк прийняли спадщину, виходив з доведеності перебування спадкодавця у безпорадному стані та тривалий час здійснення позивачкою за ним піклування, яке полягало в постійному спілкуванні, прибиранні будинку, пранні одягу спадкодавця, приготуванні їжі, а також у матеріальному забезпеченні спадкодавця (придбання за власні кошти продуктів харчування, ліків).

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитись не може, що обґрунтовується наступним.

Належними доказами, які підтверджують безпорадний стан особи, є відповідні медичні (лікарські) документи, висновки судово-медичних експертів (постанова Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року в справі № 401/2614/17 (провадження № 61-14759св20)).

Безпорадний стан спадкодавця повинен підтверджуватися медичними документами, а не лише показаннями свідків (постанова Верховного Суду від 01.06.2020 у справі № 431/5445/19).

З індивідуальної карти амбулаторного хворого ОСОБА_4 № 2139 вбачається, що він до 2021 року неодноразово перебував на прийомі у лікарів, проходив обстеження, йому призначалось амбулаторне лікування у зв`язку із хворобою дихальних шляхів (пневмонія), відмічались скарги на загальну слабкість, головний біль тощо.

На стаціонарному лікуванні ОСОБА_4 перебував з 23.11.2021 по 03.12.2021 у зв`язку із серцево-судинним захворюванням (основне захворювання). Виписаний у стані поліпшення; рекомендовано: контроль діурезу, прийом медичних препаратів, повторна консультація нефролога, кардіолога (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 2496, а.с. 133-134 т. 1).

Повторно на стаціонарному лікуванні ОСОБА_4 знаходився з 06.12.2021 по 14.12.2021 у зв`язку із гострою респіраторною хворобою COVID-19. Результат лікування не зазначений; рекомендовано: продовжити прийом ліків, контроль діурезу, креатиніну крові, через два тижні повторити ПЛР-тест, повторна консультація нефролога (виписка із медичної карти стаціонарного хворого № 2606, а.с. 123-124 т. 1).

Згідно з посмертного епікризу хворий ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 при наростаючій серцево-судинній недостатності. (а.с. 145 т. 1)

Допитана в якості свідка сімейний лікар гр. ОСОБА_5 повідомляла суду про безпорадний стан ОСОБА_4 саме на час його госпіталізації у 2021 році, а не протягом тривалого часу та у зв`язку із хронічною хворобою.

Записи у медичній документації ОСОБА_4 не підтверджують його перебування у безпорадному стані у зв`язку із тяжким захворюванням протягом тривалого часу. Періодичні звернення ОСОБА_4 за життя, згідно з даними амбулаторної картки, до лікарів не підтверджують наявність у нього хронічного захворювання та, у зв`язку із цим, перебування у безпорадному стані. Експертного висновку з цього приводу матеріали справи не містять, протягом розгляду справи позивач не заявляла клопотання про призначення експертизи для доведення даної обставини.

Також, матеріали справи не містять доказів перебування ОСОБА_4 на матеріальному утриманні позивачки.

ОСОБА_2 надала докази отримання нею доходу у вигляді заробітної плати у період з жовтня 2018 року по грудень 2021 року (а.с. 198-201 т. 1), що не безумовно не свідчить про перебування ОСОБА_4 на її повному матеріальному забезпеченні.

Достовірно встановити дані щодо працевлаштування ОСОБА_4 не вбачається з можливе, оскільки копія трудової книжки на ім`я ОСОБА_4 (а.с. 202-209), долучена позивачкою до позову, належним чином не завірена, тому не приймається судом до уваги.

Разом із тим, згідно з наявною в матеріалах справи довідкою Рост Агро № 55 від 01.09.2022 вбачається, що ОСОБА_4 за життя отримував дохід у вигляді орендної плати за пай: 20.11.2019 - 27 600 грн; 11.08.2020 - 27 600 грн; 22.07.2021 - 27 600 грн; 10.11.2021 - 2 400 грн; 25.11.2021 - 15 000 грн; 10.12.2021 - 15 000 грн. (а.с. 181 т. 1)

Характер отримуваного ОСОБА_4 доходу не свідчить про те, що його утримання здійснювалось виключно за рахунок заробітної плати ОСОБА_2 . Юридичне значення має той факт, що він мав власний дохід, за рахунок якого міг себе забезпечувати.

ОСОБА_2 не довела належними і достатніми доказами у справі, що ОСОБА_4 потребував матеріального забезпечення, а вона здійснювала його матеріальне утримання із власного доходу. Показання свідків не є належними доказами даної обставини.

З урахуванням вищевикладеного є обґрунтованими доводи апеляційної скарги про те, що позивач у справі не довела обставин, за наявності яких у неї могло б виникнути право на спадкування разом із відповідачами, як спадкоємцями другої черги після смерті ОСОБА_4 , а саме: перебування спадкодавця у безпорадному стані та здійснення нею у зв`язку із цим протягом тривалого часу опіки над ним, матеріального забезпечення спадкодавця та надання йому іншої допомоги.

А з огляду на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем понад п`ять років необхідно позивачці для отримання права на спадкування за законом разом із спадкоємцями другої черги (відповідачами у справі), які у встановлений законом строк звернулись до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та не відмовлялись від неї (що підтверджується матеріалами спадкової справи, а.с. 45-46 т. 1), за недоведеністю позивачкою підстав для зміни черговості спадкування, встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем понад п`ять років та визнання її спадкоємцем четвертої черги, не буде породжувати для неї жодних юридичних наслідків, що є підставою для відмови у позові.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.06.2023 у справі № 686/19661/20, від 14.09.2022 у справі № 295/190/20.

висновки за результатом розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції;

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 374 ЦПК України підстави для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Ураховуючи вищевикладені висновки апеляційного суду, рішення місцевого підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.

щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки за результатом апеляційного перегляду колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі, витрати позивача зі сплати судового збору за подачу позову до суду, а також витрати на професійну правничу допомогу у справі відшкодуванню не підлягають.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , з позивача на користь відповідачки ОСОБА_1 підлягає стягненню сума судового збору, сплаченого за подачу апеляційної скарги у сумі 2 232,91 грн. (а.с. 140 т. 2)

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 заявлено до стягнення з позивачки витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатом Дашко М.В. у суді апеляційної інстанції у сумі 10 000 грн.

На підтвердження понесених витрат надано наступні докази:

- договір про надання правничої допомоги від 02.01.2024 (у п. 3.1 сторони обумовили оплату послуг адвоката у сумі 1 000 грн за годину, та що остаточний розрахунок буде на підставі розрахунку суми гонорару);

- розрахунок суми гонорару (а.с. 144 т. 2);

- акт про надані послуги від 08.01.2024 (а.с. 145 т. 2);

- квитанцію № 1 про оплату суми 10 000 грн за договором (а.с. 146 т. 2).

Відповідно до Розрахунку суми гонорару вбачається, що адвокатом було надано наступні послуги на загальну суму 10 000 грн:

-попереднє опрацювання матеріалів наданих Замовником, підготовка правової позиції по справі в суді другої інстанції - 2 години - 2 000 грн

-підготовка апеляційної скарги на рішення - 5 годин - 5 000 грн

-обговорення апеляційної скарги з Замовником та внесення виправлень, доповнень за бажанням Замовника - 1 година - 1 000 грн

-підготовка до ведення справи в суді другої інстанції (підготовка, друк додатків, направлення до суду засобами поштового зв`язку) - 1 година - 1 000 грн

-усні консультацій, роз`яснення, узгодження позиції по справі - 1 година - 1 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Перевіривши фактично надані адвокатом послуги згідно з детальним розрахунком, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про обґрунтованість та реальність витрат скаржника на правничу допомогу у суді апеляційної інстанції в частині: консультації із Замовником (1 година - 1 000 грн) та підготовка адвокатом апеляційної скарги (5 годин - 5 000 грн), із розрахунку узгодженої в договорі вартості години послуг адвоката - 1 000 грн за годину. Інші послуги, включені до розрахунку (попереднє опрацювання матеріалів наданих Замовником, підготовка правової позиції по справі в суді другої інстанції; обговорення апеляційної скарги з Замовником та внесення виправлень, доповнень за бажанням Замовника; підготовка, друк додатків, направлення до суду засобами поштового зв`язку), входять в загальній процес підготовки апеляційної скарги, а тому їх окремий розрахунок є безпідставним.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 2, 3 ч. 1 ст. 376, ст. ст. 381, 381, 383, 384 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дашка Максима Володимировича, - задовольнити.

Рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 07 грудня 2023 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 - відмовити у повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 2 232,91 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 6 000 грн витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі проголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 20 вересня 2024 року.

Головуючий суддя Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль