Постанова

від 12.12.2023 по справі 910/5313/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" грудня 2023 р. Справа№ 910/5313/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Руденко М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Барсук М.А.

при секретарі: Реуцькій Т.О.

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Мелехова О.С., ордер АІ № 1480732 від 20.10.2023;

від відповідача за первісним позовом: Судницин Ф.С., дов. від 16.05.2023; Старунь С.В., дов. від 17.05.2023,

розглянувши матеріали апеляційної скарги дочірнього підприємства "Рейлін"

на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2023

у справі № 910/5313/23 (суддя - Демидов В.О.)

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Боричів Тік"

до дочірнього підприємства "Рейлін"

про стягнення 7 124 616,44 грн

та

за зустрічним позовом дочірнього підприємства "Рейлін"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Боричів Тік"

про визнання недійсним договору,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Боричів Тік" (далі - ТОВ "СП "Боричів Тік") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до дочірнього підприємства "Рейлін" (далі - ДП "Рейлін") про стягнення 7 000 000,00 грн заборгованості, 61 616,44 грн 3 % річних та 63 000,00 грн інфляційних втрат (враховуючи заяву про збільшення позовних вимог; а.с. 92-93 том 1).

В обґрунтування позовних вимог заявник зазначав, що відповідачем за первісним позовом не було виконано зобов`язання щодо повернення грошових коштів за договором № БПФД № 1 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) від 25.01.2022.

11.05.2023 ДП "Рейлін" звернулось до господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою (а.с. 47-49 том 1) до ТОВ "СП "Боричів Тік" про визнання недійсним договору № БПФД № 1 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) від 25.01.2022.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що на першій сторінці оспорюваного правочину не зазначено ідентифікаційний код підприємств; перша і друга сторінка не підписана сторонами, тому не відомо чи погоджувались ними ці сторінки; позику не надано в повному обсязі в строки, які дозволяли б позичальнику вчасно закупити товар (насіння).

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.08.2023 позов ТОВ "СП "Боричів Тік" задоволено та стягнуто з ДП "Рейлін" на користь ТОВ "СП "Боричів Тік") 7 000 000,00 грн заборгованості, 61 616,44 грн 3 % річних, 63 000,00 грн інфляційних втрат та 106 869,25 грн судового збору за подання позову. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову.

Мотивуючи рішення, судом першої інстанції встановлено невиконання ДП "Рейлін", як позичальником, зобов`язань з повернення отриманої позики за договором № БПФД № 1 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги від 25.01.2022 у передбачений договором строк. Водночас підстав для визнання такого правочину недійсним позивачем за зустрічним позовом не було доведено, а судом - встановлено.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2023 (а.с. 139-145 том 1) виправлено описку у мотивувальній та резолютивній частині судового рішення від 01.08.2023, оскільки під час друкування мотивувальної та резолютивної частини рішення не були вказані понесені позивачем за первісним позовом витрати на правову допомогу, які задоволені судом у розмірі 40 000,00 грн, про що оголошено в судовому засіданні.

Судом першої інстанції ухвалено:

1. Виправити допущену описку у мотивувальній та резолютивній частині рішення суду від 01.08.2023 у справі № 910/5313/23 шляхом зазначення наступного тексту (наведені дослідження та мотиви задоволення заяви в частині покладення на відповідача за зустрічним позовом понесених заявником адвокатських витрат у розмірі 40 000,00 грн).

2. Пункт 2 резолютивної частини рішення від 01.08.2023 у справі № 910/5313/23 викласти у наступній редакції:

"Стягнути з ДП "Рейлін" на користь ТОВ "СП "Боричів Тік" 7 000 000,00 грн заборгованості, 63 000,00 грн інфляційних втрат, 61 616,44 грн 3 % річних, 40 000,00 грн витрат на правову допомогу та 106 869,25 грн судового збору".

3. Дану ухвалу вважати невід`ємною частиною описової та резолютивної частини рішення від 01.08.2023 у справі № 910/5313/23.

Не погоджуючись із рішенням, ДП "Рейлін" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та закрити провадження у справі за первісним позовом.

Підставами для скасування оскаржуваного рішення скаржник зазначав про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, з огляду на неврахування пункту 18 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, а також безпідставну відмову у задоволенні зустрічного позову, враховуючи наведені обґрунтування щодо визнання оспорюваного правочину недійсним.

Стосовно порушення норм процесуального права апелянт посилався на незастосування судом першої інстанції положень ч. 4 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) в частині залишення первісного позову без розгляду; відхилення клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи та неприйняття до уваги мирової угоди.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.10.2023, у складі колегії суддів: Руденко М.А. (головуючий), судді: Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю., поновлено апелянту пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення; відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 31.10.2023; зупинено дію оскаржуваного рішення.

26.10.2023 до суду надійшли заперечення позивача за первісним позовом на апеляційну скаргу поданої на судове рішення.

31.10.2023 до суду надійшло клопотання ДП "Рейлін" про надання доказів та витребування спірного правочину для огляду судом або приєднання його до матеріалів справи.

Вказане клопотання обґрунтовано наступними обставинами.

На замовлення ДП "Рейлін" було здійснено аудиторський звіт ТОВ "Аудиторська фірма "Нінель" аудитором Божко Л.М. (а.с. 222-230 том 1) у додатку № 1 до управлінського листа від 25.10.2023 наведено акт звірки взаємних розрахунків між ДП "Рейлін" і ФОП Киричок Д.В., розрахунки продажу трактору та автомобіля Мерседес по заниженій вартості з метою штучного доведення підприємства до банкрутства, також було проаналізовано договори № 1-БПФД від 07.08.2019 та № 1-БПФД від 25.01.2022 про надання безвідсоткової грошової позики на суму 6 000 000,00 грн та зазначено, що при підписанні договору № 1-БПФД від 25.01.2022 президент підприємства ДП "Рейлін" Барбарук В.Т. оформила кредитний договір без погодження його із засновником підприємства; зумисно підмінена перша сторінка, оскільки спочатку договір був на суму 6 000 000,00 грн, а потім його зробили на 7 000 000,00 грн з метою зробити підприємство не платіжноспроможним.

Заявник стверджував, що зазначені докази були отримані після 25.10.2023, тому не було можливості надати їх раніше, у зв`язку з чим просив приєднати їх до матеріалів справи та надати їм відповідно оцінку при прийнятті рішення.

Водночас, на переконання заявника, виникає необхідність дослідити оригінал договору № 1-БПФД від 25.01.2022 на суму 7 000 000,00 грн, тож ДП "Рейлін" просило суд витребувати у ТОВ "СП "Боричів Тік" для огляду суду або приєднання до матеріалів справи оригіналу договору № 1-БПФД від 25.01.2022 про надання безвідсоткової грошової позики на суму 7 000 000,00 грн.

Частиною 3 статті 269 ГПК України передбачено, що докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, у вирішенні питання щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з`ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об`єктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із процесуальною нормою частини 3 статті 269 ГПК України покладається саме на заявника, а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобов`язаний самостійно з`ясовувати відповідні причини.

Таким чином, суд апеляційної інстанції досліджує нові докази, якщо визнає, що вони не могли бути надані суду першої інстанції.

Утім, як встановлено судом апеляційної інстанції, об`єктивної неможливості складення аудиторського звіту та подання його суду першої інстанції заявник не довів.

Згідно ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи наведене, додаткові докази судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги, оскільки вони виникли після прийняття оскаржуваного рішення, а отже не могли бути досліджені та оцінені судом першої інстанції.

Окремо слід зазначити, що доводи заявника в частині того, що договір позики укладено позичальником без погодження із засновником підприємства не були підставами зустрічного позову і не розглядались судом першої інстанції.

Згідно до ч. 5 ст. 269 ГПК України у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Клопотання в частині огляду оригіналу спірного договору задоволено, у зв`язку з чим колегією суддів у судовому засіданні здійснено огляд договору № БПФД № 1 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) від 25.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суд від 31.10.2023 оголошено перерву до 05.12.2023.

05.12.2023 до суду надійшло клопотання ТОВ "СП "Боричів Тік" щодо зловживання представниками ДП "Рейлін" процесуальними правами як в суді першої інстанції, так і в апеляційній.

На переконання заявника, до зловживань процесуальними правами, направленими на затягування судового розгляду справи та виконання законного судового рішення є подання апеляційної скарги на ухвалу суду від 15.08.2023 без сплати судового збору, неподання належних доказів представництва, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції без доплати судового збору, подання клопотання про долучення нових немаючих відношення до справи доказів без обґрунтування причин їх неподання в суд першої інстанції за 15 хвилин до судового засідання в суді апеляційної інстанції та без клопотання про поновлення строку на подання вказаного клопотання, подання клопотання про витребування доказу, яке вже подавалося до суду першої інстанції, було розглянуто судом та задоволено, що призвело до оголошення судом перерви в судовому засіданні і в цілому до неможливості виконання судового рішення протягом 4,5 місяців, подання під час розгляду в суді першої інстанції необґрунтованих клопотань в день судових засідань, подання необґрунтованого зустрічного позову зміст якого суперечить відзиву на позовну заяву, подання необґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, тощо.

У зв`язку з наведеним, заявник просив визнати такі дії зловживаннями процесуальними правами та надіслати до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури міста Києва окрему ухвалу.

Суд апеляційної інстанції відмовляє у задоволенні вказаної заяви виходячи з такого.

За змістом частини 1 статті 43ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Відповідно до пункту 11 частини 3 статті 2 ГПК України однією із основних засад господарського судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно частини 2 статті 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки тощо.

Права учасників справи визначені у статті 42 ГПК України, серед яких такого права як вимагати від суду постановити окрему ухвалу відносно іншого учасника справи, не передбачено.

За приписами статті 246 ГПК України, суд, виявивши при вирішенні спору порушення законодавства або недоліки в діяльності юридичної особи, державних чи інших органів, інших осіб, постановляє окрему ухвалу, незалежно від того, чи є вони учасниками судового процесу (ч. 1).

Суд може постановити окрему ухвалу у випадку зловживання процесуальними правами, порушення процесуальних обов`язків, неналежного виконання професійних обов`язків (в тому числі якщо підписана адвокатом чи прокурором позовна заява містить суттєві недоліки) або іншого порушення законодавства адвокатом або прокурором (ч. 2).

В окремій ухвалі суд має зазначити закон чи інший нормативно-правовий акт (у тому числі його статтю, пункт тощо), вимоги яких порушено, і в чому саме полягає порушення (ч. 5).

Окрема ухвала надсилається відповідним юридичним та фізичним особам, державним та іншим органам, посадовим особам, які за своїми повноваженнями повинні усунути виявлені судом недоліки чи порушення чи запобігти їх повторенню (ч. 6).

Отже, окрема ухвала суду у розумінні положень статті 246 ГПК України є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.

За своєю суттю окрема ухвала є формою реагування суду на виявлені порушення вимог законодавства та інструментом для їх усунення шляхом надання відповідних вказівок особі/особам, до компетенції та/або обов`язку яких відноситься усунення виявлених порушень.

Виходячи з аналізу правових норм ГПК України, колегія суддів зазначає, що чинним процесуальним законодавством не передбачено винесення окремої ухвали за клопотанням (заявою) сторін у справі та відсутнє посилання на порядок і строки розгляду такого клопотання. Судом самостійно встановлюються наявність обставин та підстав для винесення окремої ухвали, що визначені статтею 246 ГПК України. В даному випадку таких обставин та підстав не встановлено.

Постановлення окремої ухвали є правом, а не обов`язком суду, яке він може реалізувати у випадку виявлення при вирішенні спору по суті порушення певним органом чи особою вимог законодавства (аналогічний висновок міститься у пункт 47 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 171/2124/18, у пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2018 у справі № 521/18287/15-ц).

05.12.2023 до суду надійшли заперечення ТОВ "СП "Боричів Тік" проти допуску до участі у справі адвокатів Судницина Ф.С. та Старуня С.В.

За твердженнями заявника наявні в матеріалах справи довіреності на представництво інтересів ДП "Рейлін" вказаними адвокатами не містять інформації, що вони видані на підставі договору про надання правничої допомоги, як і не зазначено права на подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, у зв`язку з чим просив суд апеляційної інстанції не допускати їх до участі в судове засідання, а у випадку ненадання відповідних договорів про надання правничої допомоги, на підставі яких можлива видача довіреностей, - витребувати і долучити до матеріалів справи оригінали довіреностей.

Відхиляючи наведені доводи, колегія суддів зазначає, що документи, які підтверджують повноваження представників визначені ст. 60 ГПК України.

Так, повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами, зокрема, довіреністю фізичної або юридичної особи (п. 1 ч. 1); повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів, зокрема, довіреністю (п. 1 ч. 4).

Зі змісту наявних в матеріалах справи оригіналів довіреностей від 16.05.2023, 17.05.2023 (а.с. 78, 81 том 1; свідоцтва адвокатів - а.с. 79-80 том 1) вбачається, що президент ДП "Рейлін" Бардин Я.Б. уповноважив адвокатів Судницина Ф.С. та Старуня С.В. представляти інтереси в господарському суді міста Києва у справі № 910/5313/23, з усіма правами, наданими законом відповідачу, позивачу за зустрічним позовом, у тому числі, з правом закінчення справи мировою угодою, подання зустрічного позову, оскарження рішення суду в апеляційної інстанції. Довіреності видані строком до 16/17.05.2024 без права передачі наданих в них повноважень.

Колегія суддів також звертає увагу заявника, що частиною 1 статті 232 ГПК України позначені види судових рішень, а саме судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови; судові накази, тож твердження ТОВ "СП "Боричів Тік" про відсутність повноважень та неможливість подання вказаними представниками апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а вимоги щодо витребування оригіналів довіреностей не обґрунтовані.

05.12.2023 до суду надійшли ТОВ "СП "Боричів Тік" заперечення проти клопотання апелянта про надання доказів та витребування оригіналу доказу у даній справі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 оголошено перерву до 12.12.2023.

12.12.2023 до суду надійшли заперечення ДП "Рейлін" на клопотання проти допуску адвокатів у справі.

12.12.2023 до суду надійшла заява ДП "Рейлін" про безпідставність застосування судом першої інстанції у справі статті 625 ЦК України.

12.12.2023 до суду надійшла заява ДП "Рейлін" про безпідставність не застосування ч. 2 ст. 1046, ч. 2 ст. 640 ЦК України та не дослідження цієї обставини судом першої інстанції.

За твердженням представників відповідача, договір позики є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії, а отже права і обов`язки сторін за договором не можуть виникнути до моменту реального його виконання, тобто до моменту передачі грошей.

В судовому засіданні 12.12.2023 апелянт просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати оскаржуване судове рішення та закрити провадження за первісним позовом у даній справі.

Позивач за первісним позовом просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 25.01.2022 між ТОВ "СП "Боричів Тік" (кредитор) та ДП "Рейлін" (позичальник) укладено договір № БПФД № 1 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (далі - договір; а.с. 7-8 том 1), відповідно до умов якого кредитор зобов`язується надати позичальнику безвідсоткову поворотну фінансову допомогу (позику) в грошових коштах національної української валюти - гривні, а останній зобов`язується використати її за призначенням і повернути позику у визначений договором строк.

У зв`язку з тим, що між сторонами за даним договором налагоджуються тісні взаємовигідні ділові стосунки, позика позичальнику надається на безвідсотковій (безвідплатній) умові. Мета надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги є поповнення обігових коштів (пункти 1.2, 2.1 договору).

За умовами п. 3.1 договору сума безвідсоткової поворотної фінансової допомоги становить 7 000 000,00 грн.

Кредитор зобов`язаний надати безвідсоткову поворотну фінансову допомогу за усним повідомленням позичальника (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору безвідсоткова поворотна фінансова допомога надається у безготівковій формі кредитором позичальнику, шляхом перерахування кредитором грошових коштів на поточний рахунок позичальника. Сторони домовились, що сума безвідсоткової поворотної фінансової допомоги може надаватись кредитором позичальнику частинами по мірі надходжень заявок від позичальника.

Згідно з пунктами 5.1, 5.2 договору строк надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги позичальнику становить 12 місяців: з правом повернення позики до закінчення строку. Строк, вказаний у п. 5.1 даного договору може бути продовжений за згодою сторін.

По закінченню строку, вказаного в п. 5.1 даного договору, позичальник зобов`язується протягом 5 днів повернути суму безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики). Безготівкова поворотна фінансова допомога (позика) повертається у безготівковому порядку на розрахунковий рахунок кредитора (пункти 6.1, 6.2 договору).

За умовами п. 7.1 договору він набуває чинності з моменту підписання його сторонами і є дійсним до моменту його остаточного виконання, проте у будь-якому випадку до 24.01.2023.

Договір підписаний президентом ДП "Рейлін" Барбаруком В.Т. та директором ТОВ "СП "Боричів Тік" Киричком Д.В., а також скріплений печатками підприємств.

На виконання умов договору кредитором було перераховано позичальнику 7 000 000,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 9-10 том 1): № 406 від 26.01.2022 (1 000 000,00 грн.), № 407 від 27.01.2022 (1 500 000,00 грн), № 408 від 27.01.2022 (1 000 000,00 грн), № 409 від 28.01.2022 (1 000 000,00 грн), № 410 від 28.01.2022 (1 500 000,00 грн), № 553 від 11.05.2022 (1 000 000,00 грн).

Повідомленням № 40 від 10.11.2022 (а.с. 11-12 том 1; отримано ДП "Рейлін" 01.12.2022) кредитор просив позичальника врахувати строки повернення грошових коштів - не пізніше 30.01.2023.

Відповіді на вказане повідомлення матеріали справи не містять, у зв`язку з чим кредитором заявлено даний позов щодо стягнення 7 000 000,00 грн заборгованості, а також 61 616,44 грн 3 % річних, 63 000,00 грн інфляційних втрат, враховуючи порушення строку виконання грошового зобов`язання з 30.01.2023 по 17.05.2023 (заява про збільшення позовних вимог; а.с. 92-93 том 1).

Заперечуючи такі вимоги, позичальник посилався на свій лист направлений кредитору № 1 від 21.01.2023 (а.с. 51 том 1; докази направлення відсутні), в якому повідомляв, що право вимоги на повернення коштів наступає 11.05.2023, тобто від дати коли кредитор виконав свої зобов`язання в повному обсязі. Також позичальник пропонував розглянути можливість достроково повернути позику насінням сорго по дилерській ціні з додатковою знижкою 10 % та вказував на готовність продовжити строк надання позики.

Звертаючись до суду із зустрічною позовною заявою, ДП "Рейлін" просило визнати недійсним договір № БПФД № 1 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) від 25.01.2022, посилаючись на те, що у ньому на першій сторінці не зазначено ідентифікаційний код сторін; перша і друга сторінка ними не підписана; позику не надано в повному обсязі в строки, які дозволяли б позичальнику вчасно закупити товар (насіння).

Задовольняючи первісні позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невиконання позичальником зобов`язань з повернення отриманої позики за договором № БПФД № 1 від 25.01.2022, у зв`язку з чим було стягнуто суму заборгованості, 3 % річних та інфляційні втрати. Водночас господарським судом не було встановлено підстав для визнання цього правочину недійсним, тож в задоволенні зустрічних вимог відмовлено.

Також ухвалою господарського суду міста Києва від 15.08.2023 було виправлено описку у мотивувальній та резолютивній частині рішення, з огляду на те що у судовому засіданні було покладено на відповідача за первісним позовом понесені витрати на правничу допомогу позивача за первісним позовом у розмірі 40 000,00 грн, однак в рішенні такі обставини та мотиви не були зазначені.

Колегія суддів не може повністю погодитись з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Приписами статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором позики, а відповідно до статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

Обов`язок позичальника повернути позику врегульований приписами статті 1049 ЦК України, з аналізу приписів частини 1 якої, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

На виконання умов договору кредитором перераховано позичальнику 7 000 000,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями та не заперечується сторонами. Про належне виконання кредитором своїх зобов`язань за договором свідчить і відсутність з боку позичальника претензій та повідомлень про порушення умов договору щодо надання фінансової допомоги.

За умовами пунктів 5.1, 6.1, 7.1 договору позичальник зобов`язаний повернути позику не пізніше 29.01.2023, що спростовує твердження апелянта про інший строк виконання грошового зобов`язання. Окрім того, матеріали справи не містять доказів того, що сторони дійшли згоди стосовно продовження дії договору чи продовження строку повернення позики.

Таким чином, позичальник не виконав своїх зобов`язань за договором щодо повернення отриманої фінансової допомоги у встановлений строк.

Тоді як, частина 2 статті 193 ГК України встановлює, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позичальник не надав доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість, як і не надав доказів повернення фінансової допомоги в межах строку, визначеного умовами договору про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги.

Також позивачем за зустрічним позовом не доведено недійсності договору № БПФД № 1 безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) від 25.01.2022, враховуючи наступне.

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17.

Відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований

Доводи позивача за зустрічним позовом про те, що позику не надано в повному обсязі в строки, які дозволяли б позичальнику вчасно закупити товар (насіння), спростовуються матеріалами справи. При цьому, неналежне виконання чи невиконання умов договору не може бути підставою для визнання його недійсним.

Посилання заявника на те, що у договорі на першій сторінці не зазначено ідентифікаційний код підприємств, а перша і друга сторінка не підписана сторонами, то такі обставини не можуть бути підставами для визнання недійсним цього договору, оскільки позичальник не заперечує сам факт укладення між сторонами оспорюваного договору, а також факт отримання на його виконання грошових коштів.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем за зустрічним позовом не доведено підстав, в силу яких спірний договір має бути визнаний недійсним, а тому зустрічний позов не підлягав задоволенню.

Відповідно до ст. ст. 73, 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відтак, враховуючи надання грошових коштів в якості поворотної безвідсоткової фінансової допомоги та порушення позичальником своїх зобов`язань щодо повернення фінансової допомоги, господарський суд прийшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених первісних позовних вимог в частині стягнення 7 000 000,00 грн заборгованості.

Кредитором у зв`язку із невиконанням позичальником зобов`язань з повернення позики нараховано та заявлено до стягнення 61 616,44 грн 3 % річних та 63 000,00 грн інфляційних втрат за порушення строку виконання грошового зобов`язання з 30.01.2023 по 17.05.2023.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Згідно підпункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України поворотна фінансова допомога - це сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

З аналізу положень пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" та ст. ст. 1046, 1049 ЦК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що на договір № БПФД № 1 про надання безвідсоткової поворотної фінансової допомоги (позики) від 25.01.2022 розповсюджується дія пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06.09.2023 по справі № 910/8349/22.

Наведене свідчить про неправильне застосування судом першої інстанції приписів ст.ст. 1046, 1049 та п. 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України в частині задоволення позову щодо стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, тож доводи скаржника щодо необґрунтованості стягнення з нього зазначених сум колегія суддів апеляційної інстанції вважає правомірними, а вимоги позивача за первісним позовом у цій частині є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Стосовно посилань апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

За приписами ч. 3 статті 277 ГПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо: справу розглянуто неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою; справу (питання) розглянуто господарським судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою; суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі; судове рішення не підписано будь-ким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені у рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.

Водночас подана скаржником до суду першої інстанції мирова угода (а.с. 129 том 1) підписана в односторонньому порядку та не погоджена іншою стороною, що не відповідає положенням статті 192 ГПК України для розгляду такої заяви.

Відхиляючи твердження скаржника щодо порушення принципу рівності учасників справи шляхом відхилення клопотання відповідача за первісним позовом про відкладення розгляду справи та незалишенням первісного позову без розгляду, колегія суддів враховує, що суд не позбавлений можливості при неявці сторони, належним чином повідомленої про дату, час і місце розгляду справи, розглянути справу за наявними матеріалами. Окрім того, вказане клопотання заявника було обґрунтовано обставинами обговорення з іншим учасником спору пропозицій щодо укладення мирової угоди, що не є підставою для відкладення розгляду справи у розумінні ч. 2 ст. 202 ГПК України, а отже заявником не наведено об`єктивної неможливості з`явитися у судове засідання та здійснення розгляду справи без участі його представника. Як вбачається з матеріалів справи у судовому засіданні, що відбулось 18.05.2023 відповідач за первісним позов просив відкласти розгляд справи, а не залишити його без розгляду (а.с. 82 том 1).

Таким чином, апелянтом не наведено порушень судом першої інстанції норм процесуального права, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 та ч. 4 статті 277 ГПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Враховуючи встановлені обставини, оскільки при прийнятті оскаржуваного рішення суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права і прийшов до хибних висновків щодо задоволення позову в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга на оскаржене рішення підлягає частковому задоволенню, а отже судове рішення слід змінити.

У відповідності до положень ст. 129 ГПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч. 11 ст. 129 ГПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. В такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.

Здійснивши новий розрахунок судових витрат пропорційно задоволеним вимогам, суд апеляційної інстанції зазначає, що з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом покладаються 105 000,00 грн судового збору за подання позову, у зв`язку з відмовою у задоволенні зустрічного позову витрати по сплаті судового збору за його подання покладаються на позивача за зустрічним позовом; судовий збір за подання ДП "Рейлін" апеляційної скарги на оскаржуване рішення покладається пропорційно на сторони та складає 2 803,86 грн, які повинен сплатити позивач за первісним позовом.

Враховуючи положення ч. 11 ст. 129 ГПК України суд апеляційної інстанції вважає за можливе зарахувати судовий збір за подання апеляційної скарги в судовий збір за подання позову.

Отже, сума судового збору, який за наслідками розгляду справи слід стягнути з відповідача за первісним позовом на користь позивача за первісним позовом, становить 102 196,14 грн (105 000,00 грн - 2 803,86 грн).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 277, 282 ГПК України суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу дочірнього підприємства "Рейлін" на рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/5313/23 частково задовольнити.

Рішення господарського суду міста Києва від 01.08.2023 у справі № 910/5313/23 змінити.

Викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"Позов товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Боричів Тік" частково задовольнити.

Стягнути з дочірнього підприємства "Рейлін" (03143, м. Київ, вул. Івана Сірка, буд. 15; ЄДРПОУ 20818872) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Боричів Тік" (09108, Київська обл., м. Біла Церква, вулиця Леваневського, буд. 130; ЄДРПОУ 39484169) 7 000 000 грн 00 коп. заборгованості та 102 196 грн 14 коп. судового збору за подання позову.

Відмовити в решті вимог первісного позову.

У задоволенні зустрічного позову дочірнього підприємства "Рейлін" відмовити".

Доручити господарському суду міста Києва видати наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 15.12.2023.

Головуючий суддя М.А. Руденко

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Барсук