Постанова

від 05.12.2023 по справі 910/8468/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. Справа№ 910/8468/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі: Овчинніковій Я.Д.

за участю представників сторін:

від прокурора: Синюк І.А;

від позивача 1: не з`явились;

від позивача 2: не з`явились;

від відповідача: не з`явились;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 року про відмову у задоволенні заяви про забезпеченні позову

у справі №910/8468/23 (суддя Приходько І.В.)

за позовом Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі:

позивача-1: Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації

позивача-2: Комунальної установи "Запорізький дитячий будинок-інтернат" Запорізької обласної ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темиргаз Збут"

про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 281 282,12 грн, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та заяви про забезпечення позову

До Господарського суд міста Києва надійшла позовна заява Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі: Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації та Комунальної установи «Запорізький дитячий будинок-інтернат» Запорізької обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Темиргаз Збут» про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 281 282,12 грн.

25.07.2023 до Господарського суд міста Києва від Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області надійшла заява про забезпечення позову, в якій останній просить суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухоме майно - транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ E 220 D, білого кольору, 2021 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1950 см.3 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 24.12.2021 серії НОМЕР_3), номерний знак НОМЕР_2 , що належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «Темиргаз Збут».

Заява про вжиття заходів забезпечення позову мотивована тим, що оскільки позивач має намір захистити порушені права, які виникли внаслідок неправомірних дій відповідача при укладанні додаткових угод та з метою забезпечення належного виконання рішення у разі задоволення позовних вимог, позивач просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 у задоволенні заяви про забезпечення позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність обґрунтованих підстав для задоволення заяви Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, виконуючий обов`язки керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 року у справі №910/8468/23 та прийняти нове рішення, яким заяву виконуючого обов`язки керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області задовольнити та вжити заходи забезпечення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- наразі набули розповсюдження факти відчуження відповідачами належного їм майна під час слухання справ про стягання з них коштів за позовами прокурора;

- саме через невжиття судами заходів забезпечення позовів, які необхідні задля забезпечення належного захисту інтересів позивача на завершальній стадії судового провадження та відновлення його порушених прав шляхом фактичного виконання судових рішень, останні на сьогодні залишаються невиконаними;

- заявлений захід забезпечення позову не буде мати наслідком припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, не призведе до погіршення належного майна та не позбавить права користування ним.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №910/8468/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 року відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду на 05.12.2023.

Явка представників сторін

Представники позивача та відповідачів у судове засідання 05.12.2023 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду апеляційної скарги сторони повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів на поштову адресу та до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з наступними змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 05.12.2023 за відсутності представників позивача та відповідача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Предметом позову у даній справі є вимоги Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області в інтересах держави в особі: Департаменту соціального захисту населення Запорізької обласної державної адміністрації та Комунальної установи "Запорізький дитячий будинок-інтернат" Запорізької обласної ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Темиргаз Збут" про визнання недійсними додаткових угод до договору на постачання природного газу для потреб не побутових споживачів № 3 та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 281 282,12 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що укладені між позивачем 2 та відповідачем додаткові угоди суперечать вимогам чинного законодавства, у зв`язку з чим підлягають визнанню судом недійсними, а кошти, сплачені на підставі таких угод - поверненню на рахунок комунального підприємства.

Подаючи заяву про забезпечення позову, позивач вказує на те, що оскільки позивач має намір захистити порушені права, які виникли внаслідок неправомірних дій відповідача при укладанні додаткових угод та з метою забезпечення належного виконання рішення у разі задоволення позовних вимог, позивач просить суд задовольнити заяву шляхом накладення арешту на рухоме майно.

Постановляючи оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 136, 137 ГПК України, виходив з того, що заявником не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Забезпечення позову застосовується господарським судом як гарантія реального виконання рішення суду.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників справи; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даної справи.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, позивач повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Отже, у кожному конкретному випадку розглядаючи заяву про забезпечення позову суду належить встановить наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Колегія суддів звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

В той же час, до заяви про забезпечення позову прокурором не надано жодних документів в підтвердження обставин того, що майно або кошти, які є у відповідача на момент пред`явлення позову, можуть зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

По суті, подана прокурором заява ґрунтується на припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі задоволення позову, з посиланням на судові процеси у інших справах, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення в майбутньому виконання такого рішення.

При цьому прокурором не надано належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76, 77 ГПК України, із якими діюче законодавство пов`язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які б свідчили про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Ні у заяві про забезпечення позову, ні в апеляційній скарзі, прокурор не навів жодного доводу, що відповідач вчиняє дії, які направлені на ухилення від виконання майбутнього рішення у даній справі.

Таким чином, з огляду на недоведеність належними та допустимими доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову, колегія суддів дійшла до висновку, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні заяви Заступника керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області про забезпечення позову.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому ухвала Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 року у справі № 910/8468/23 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для її скасування не вбачається.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу виконуючого обов`язки керівника Дніпровської окружної прокуратури міста Запоріжжя Запорізької області на ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/8468/23 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 27.07.2023 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову у справі № 910/8468/23 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали оскарження у справі № 910/8468/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 15.12.2023.

Головуючий суддя М.А. Барсук

Судді Є.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко