Рішення

від 14.12.2023 по справі 904/5183/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2023м. ДніпроСправа № 904/5183/23

Господарський суд Дніпропетровської області

у складі судді Дупляка С.А.,

без повідомлення (виклику) учасників справи,

дослідивши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №904/5183/23

за позовом Державної екологічної інспекції Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області)

до Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"

про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и в:

1. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовною заявою від 18.09.2023 за вих. №3-6826-10 до Приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" (далі - відповідач) про стягнення 395.501,79 грн завданих державі збитків.

Судові витрати позивач просить суд стягнути з відповідача.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №904/5183/23 визначено суддю ДУПЛЯКА Степана Анатолійовича, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2023.

Ухвалою від 02.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без призначення судового засідання та без виклику учасників справи за наявними у ній матеріалами (в порядку письмового провадження).

Через відділ документального забезпечення 13.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву від 10.10.2023 за вих. №01-7/1140, у якому відповідач просить в позові відмовити в повному обсязі.

Через відділ документального забезпечення 23.10.2023 від позивача надійшла відповідь на відзив від 23.10.2023 за вих. №б/н, у якій позивач наполягає, що в даній справі присутні всі елементи складу правопорушення, а тому наявні підстави для задоволення позову в повному обсязі.

Через відділ документального забезпечення 30.10.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив від 26.10.2023 за вих. №01-7/1215, у яких відповідач зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийняв рішення у справі.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Дніпрі у Господарському суді Дніпропетровської області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Стислий виклад позиції позивача

На виконання Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2021 рік, затвердженого наказом Державної регуляторної служби України від 16.11.2020 року №114, на підставі наказу Інспекції від 27.05.2021 року №893, направлення Інспекції на проведення планового заходу від 27.05.2021 року №4-697-25, з 09.06.2021 по 18.06.2021 позивачем була проведена планова перевірка виробничого майданчику відповідача.

За результатами перевірки позивачем було складено Акт від 18.06.2021 №217/2.3-7/21, яким було встановлено факт засмічення двох земельних ділянок будівельними відходами та відходами асфальтного покриття.

Внаслідок засмічення земельних ділянок завдано шкоду державі в розмірі 395.501,79 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку не відшкодував позивачу збитки, останній звернувся до суду з даною позовною заявою.

Стислий виклад позиції відповідача

Відповідач зауважив, що Акт був вручений виконуючому обов`язки директора філії «Середньодніпровська ГЕС» ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» Кучерявому О.В. лише 24.06.2021, в Акті міститься запис про те, що Акт підписаний уповноваженою особою ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» із зауваженнями згідно з листом від 24.06.2021 за вих. №13/538.

Вищевказаний запис фактично свідчить про те, що Акт вручений уповноваженій особі ПрАТ «УКРГІДРОЕНЕРГО» не в останній день перевірки 18.06.2021, а 24.06.2021, тобто із запізненням, що в свою чергу є порушенням імперативних вимог ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Позивачем не встановлено факту того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Відсутні докази того, що матеріали, які розміщені на земельній ділянці - призвели або можуть призвести до забруднення земельних ресурсів, а також не має доказів, що матеріали розміщувались на відкритому ґрунті.

Позивачем не було взято жодних зразків ґрунту для проведення аналізу на предмет забруднення.

В Акті відсутні відомості, які б підтверджували факт можливого забруднення навколишнього природного середовища, зокрема матеріали ґрунтових досліджень, акти відбору проб та протоколи вимірювань, а також, що таке розміщення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Розрахунок заявленої до стягнення шкоди не підтверджений документально, позивачем не доведено наявність такого елементу складу цивільного правопорушення як розмір заподіяної шкоди, а відтак і самої шкоди, що виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Доводи позивача щодо відзиву відповідача на позовну заяву

Позивач зазначив, що у даній справі надані всі відомості, достатні для здійснення відповідного розрахунку збитків відповідно до Методики, в даному випадку наявні всі елементи складу правопорушення, протиправної поведінки, причинного зв`язку між шкодою і протиправною поведінкою відповідача, адже шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, сама шкода, вина, яка полягає в недотриманні вимог прироохороннного законодавства.

Доводи відповідача щодо відповіді на відзив позивача на позовну заяву

Відповідач наголошує, що підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду, для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою. А Акті позивачем не зазначено про негативні наслідки та ризики настання негативних наслідків, викладене в акті лише підкреслює формальність підходу контролюючого органу до виконання покладених на нього обо`язків і про неконкретність цього Акта, оскільки форма Акта не відповідає уніфікованій формі, а тому акт є неналежно оформленим, не набуває юридичної сили та, відповідно, не може нести негативних наслідків.

2. ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

Предметом доказування у справі, відповідно до ч. 2 ст. 76 ГПК України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У даному випадку до предмета доказування входять обставини наявності/відсутності складу цивільного правопорушення та завдання збитків.

Судом встановлено, що на виконання Річного плану здійснення заходів державного нагляду (контролю) на 2021 рік, затвердженого наказом Державної регуляторної служби України від 16 листопада 2020 року № 114, на підставі наказу Інспекції від 27 травня 2021 року № 893, направлення Інспекції на проведення планового заходу від 27 травня 2021 року № 4-697-25, з 09 по 18 червня 2021 посадовими особами Інспекції була проведена планова перевірка філії «Середньодніпровської ГЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго».

Позивач направив відповідачу повідомлення від 11.05.2023 за вих. №4-3791-25 на проведення планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства.

Під час огляду позивачем виробничого майданчику філії «Середньодніпровської ГЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» виявлено факт засмічення двох земельних ділянок (кадастровий номер 1210400000:01:022:0158) будівельними відходами та відходами асфальтного покриття.

Інвентаризацією промислових та побутових відходів філії «Середньодніпровської ГЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» визначено IV клас небезпеки будівельних відходів.

Площа першої засміченої земельної ділянки 67,86 м2 (7,80 м *8,72 м), товщина відходів - 0,6 м, об`єм відходів - 40,716 м3;

площа другої засміченої земельної ділянки 25 м2 (5 м * 5 м), товщина відходів - 0,5 м, об`єм відходів 12,5 м3.

Заміри площі засмічених земельних ділянок та товщини шару відходів проведено повіреною мірною рулеткою (заводський №1, тавро від 25 вересня 2020 року).

Об`єм відходів встановлено за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів.

За результатами проведеного заходу державного нагляду (контролю) складено Акт №217/2.3-7/21 від 18 червня 2021 року (арк. 9-26, том 1).

Відповідачем, у свою чергу, були надані заперечення від 24.06.2021 за вих. №13/538, у яких відповідач заперечує щодо складеного Акта та стверджує, що позивачем не було взято жодних зразків грунту для проведення аналізу на предмет забруднення, а також відсутні докази того, що матеріали, які розміщені на земельній ділянці призвели або можуть провести до забруднення земельних ресурсів.

З метою усунення виявлених під час проведення заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища в період з 09.06.2021 по 18.06.2021 недоліків позивачем надано відповідачу Припис №217/2.3-7/21 від 29.06.2021.

05.07.2023 відповідачем було надано зауваження щодо припису №217/2.3-7/21 від 29.06.2021, згідно з яким відповідач зауважив, що останній здійснює операції поводження з відходами відповідно до вимог чинного законодавства, також проводить господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель, усі земельні ділянки використовуються за їх цільовим призначенням.

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 01.07.2021 заступника начальника виробничо - технічного відділу філії «Середньодніпровської ГЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Кліща В.А. визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, зокрема передбаченого ст. 52 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 986 грн. (арк. 31-32, том 2)

На виконання постанови від 01.07.2021 надано квитанцію від 12.07.2021 №КА9В-9Е2T-T6PH-AEBK про сплату адміністративного штрафу у розмірі 1.000,00 грн. (арк. 33 том 1)

26.07.2021 Державна екологічна інспекція Придніпровського округу (Дніпропетровська та Кіровоградська області) звернулася до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із запитом щодо надання нормативно грошової оцінки за 1м2 земельної ділянки за категорію земель за кадастровим номером 1210400000:01:022:0158 для проведення розрахунку розміру шкоди, зумовленої засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства.

29.09.2021 отримано відповідь Держгеокадастру, згідно з якою станом на 12.02.2021 року нормативно грошова оцінка зазначеної земельної ділянки становила 3.748.609,12 грн.

Рекомендованим повідомленням позивач направив на поштову адресу відповідача претензію від 05.10.2021 №2.3/408-ПР про відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті порушення природоохоронного законодавства України внаслідок засмічення земельних ресурсів Філією «Середньодніпровська ГЕС» Приватного Акціонерного товариства «УКРГІДРОЕНЕРГО» на загальну суму 395.501,79 грн. Оскілки, відповідачем не було отримано претензію від 05.10.2021 №2.3/408-П, позивач листом від 02.12.2021 повторно направив останню.

У свою чергу відповідач надав відповідь на претензію від 09.11.2021 за вих. №1-4/1001, у якій зазначив, що розрахунок заявленої позивачем до стягнення шкоди не пітверджений документально, оскільки не доведено, що розміщення даних матеріалів призвело або може призвести до забруднення, а тим самим до завдання шкоди, а тому докази наявності такого елементу складу цивільного правопорушення як заподіяної шкоди відсутні, що виключає настання цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування шкоди.

Позивач у листі від 20.12.2021 за вих. №4-11613-23 зазначив, що лист від 02.12.2021 №13/1098 позивачем розглянуто та долучено до матеріалів перевірки.

Листом від 25.10.2021 №3-9773-23 позивач направив начальнику ГУНП в Дніпропетровській області генералу поліції третього рангу Анатолію ЩАДИЛО матеріали планової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства України Філії «Середньодніпровська ГЕС» Приватного Акціонерного товариства «УКРГІДРОЕНЕРГО» з розрахунком розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, на загальну суму 395.501,79 грн, для внесення відомостей до ЄРДР.

Оскільки відповідач не визнає претензію позивача про відшкодування збитків, враховуючи наведені вище обставини, позивач звернувся до суду з даним позовом.

3. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Предметом позову позивач визначив 395.501,79 грн збитків, завданих державі внаслідок в результаті порушення природоохоронного законодавства України, а саме засмічення земельних ресурсів відповідачем.

Відповідно до приписів частини 1 статті 13 Конституції України, зокрема, земля, її надра та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави (стаття 16 Конституції України).

Згідно статей 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Відповідно до статті 5 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до пункту 1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017 №275, Державна екологічна Інспекція України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Згідно пункту 1 Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020 №230, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.04.2020 за №350/34633 (надалі Положення) Державна екологічна інспекція відповідної області (далі - Інспекція) є територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується.

На підставі пункту 2 розділу ІІ Положення Інспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства в тому числі про охорону, раціональне використання вод та відновлення водних ресурсів зокрема щодо: ведення водокористувачами обліку забору та використання вод, здійснення контролю за якістю і кількістю скинутих у водні об`єкти зворотних вод і забруднюючих речовин та за якістю води водних об`єктів у контрольних створах, а також подання відповідним органам звітів.

Згідно статті 20-2 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища до компетенції Інспекції належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та господарювання, громадянами України, законодавства про використання та охорону земель.

Таким чином, позивачу надано право згідно з чинним законодавством здійснювати (проводити) заходи державного нагляду (контролю), у тому числі, юридичних осіб, щодо дотримання законодавства про використання та охорону земель.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України Про охорону навколишнього природного середовища, земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 38 Закону України Про охорону навколишнього природного середовища використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з приписами статті 35 Закону України Про охорону земель власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані зокрема:

дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України;

забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку та забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям.

Частиною 1 статті 45 Закону України Про охорону земель передбачено, що господарська та інша діяльність, яка зумовлює забруднення земель і ґрунтів понад установлені гранично допустимі концентрації небезпечних речовин, забороняється.

Відповідно до статті 56 Закону України Про охорону земель юридичні і фізичні особи, винні в порушенні законодавства України про охорону земель, несуть відповідальність згідно із законом.

Застосування заходів дисциплінарної, цивільно-правової, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від відшкодування шкоди, заподіяної земельним ресурсам. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства України про охорону земель, підлягає відшкодуванню в повному обсязі.

Згідно статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Відповідно до п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені ст. 1166 ЦК України, згідно з ч.ч. 1, 2 якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка (або порушення зобов`язання); шкідливий результат такої поведінки (шкода); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

Відповідно до ст. 1166 ЦК України як у випадку невиконання договору, так і за зобов`язанням, що виникає внаслідок заподіяння шкоди, чинне законодавство виходить з принципу вини контрагента або особи, яка завдала шкоду.

Окрім застосування принципу вини, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди необхідно виходити з того, що шкода підлягає відшкодуванню за умови безпосереднього причинного зв`язку між неправомірними діями особи, яка завдала шкоду, і самою шкодою.

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності шкоди. При цьому, доведенню підлягає те, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а шкода, яка завдана особі, - наслідком такої протиправної поведінки. А відтак, доводячи склад цивільного правопорушення у діях відповідача, відповідач мав довести, що його поведінка була неправомірною та протиправною. Протиправною поведінкою є різновид правової поведінки, що характеризується як соціальне відхилення від норми, зловживання правом та правопорушенням. Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права.

Таким чином, аналіз наведених вище норм матеріального права дає підстави для висновку, що для наявності підстав для відшкодування шкоди необхідною є наявність всіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; наявності шкоди (збитки - це грошове вираження шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою; вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

За таких обставин сам факт наявності сміття не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. Відтак, для наявності підстав щодо покладення на відповідача відповідальності за засмічення земель, позивачу необхідно встановити факт того, що таке засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Наведені висновки щодо застосування норм права викладені в постановах Верховного Суду від 13.04.2018 у справі №904/6886/17, від 27.09.2018 у справі №909/6/18, від 25.10.2018 у справі №905/31/17.

Абзацами 2 та 11 ст. 1 Закону України "Про відходи" визначено, що відходи - це будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення; утилізація відходів - використання відходів як вторинних матеріальних чи енергетичних ресурсів.

Відповідно до приписів природоохоронного законодавства умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є необхідним доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, прямого чи опосередкованого шкідливого впливу на здоров`я людини.

Згідно з роз`ясненнями Міністерства розвитку громад та територій України від 13.03.2020 до джерел утворення побутових відходів належать об`єкти, на яких утворюються побутові відходи (житловий будинок, підприємство, установа, організація, земельна ділянка).

Кількісні та якісні характеристики побутових відходів не є постійними та залежать від джерел їх утворення.

У загальному вигляді до складу твердих побутових відходів входять: харчові відходи (овочі, фрукти, відходи садівництва тощо), папір та картон, полімери (пластик, пластмаси), скло, чорні метали, кольорові метали, текстиль, дерево, небезпечні відходи (батарейки, сухі та електролітичні акумулятори, тара від розчинників, фарб, ртутні лампи, телевізійні кінескопи тощо); кістки, шкіра, гума; залишок твердих побутових відходів після вилучення компонентів (дрібне будівельне сміття, каміння, вуличний змет тощо).

У даній справі позивач вказує на засмічення земельних ділянок будівельними відходами та відходами асфальтного покриття. Тобто, мова йде не про тверді побутові відходи (які є більш різноманітними та містять небезпечні речовини), а лише про конкретну складову твердих побутових відходів.

Фактично йдеться про два насипи битого бетону та битого асфальтного покриття, що вбачається з матеріалів справи та сторонами не заперечується.

Суд відзначає, що здебільшого фундаменти звичайних будинків виготовляються з бетону, а доріжки між ними (дороги) із асфальтного покриття. При цьому підстави вважати, що такі матеріали можуть призвести до забруднення навколишнього природного середовища відсутні.

Відтак розміщення на земельній ділянці того ж бетону та асфальтного покриття, але у битому вигляді, не є беззаперечним свідченням того, що таке сміття може призвести до забруднення навколишнього природного середовища. А тому вказане твердження підлягає доказуванню.

Матеріали перевірки та справи не містять відомостей щодо ґрунтових досліджень, складання актів відбору проб та протоколів вимірювань, які б вказували на те, що таке розміщення бетону та асфальтного покриття призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Для визначення порядку розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб`єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 27.10.1997 №171 затверджено Методику визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства (далі - Методика).

Згідно з пунктами 3.2, 3.3 Методики землі вважаються засміченими, якщо на відкритому ґрунті наявні сторонні предмети і матеріали, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища; факти забруднення (засмічення) земель встановлюються уповноваженими особами, які здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства шляхом оформлення актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення та засмічення земель.

При виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об`єм відходів (м3), що спричинили засмічення, встановлюють за об`ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням (пункт 3.5 Методики).

У відповідності до зазначених приписів природоохоронного законодавства необхідною умовою кваліфікації такого правопорушення, як засмічення земель, що є підставою для настання відповідальності та відшкодування шкоди, спричиненої таким засміченням, є доведення факту виявлення на відкритому ґрунті сторонніх предметів і матеріалів, сміття без відповідних дозволів, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Таким чином, факт наявності сміття (відходів бетону та асфальтного покриття) не є достатнім для того, щоб вважати землю засміченою і як наслідок виникнення обов`язку відшкодувати шкоду. Обов`язковою ознакою засмічення є таке засмічення земель, що призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища.

Слід відзначити, що акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог законодавства суб`єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.(висновки викладені у постанові Верховного Суду від 14.04.2020 у справі №810/711/17).

Однак, як вбачається з акта перевірки, в ньому відсутні відомості, які б підтверджували висновок, що такі відходи призвели або можуть призвести до забруднення навколишнього природного середовища, зокрема, відсутні матеріали ґрунтових досліджень, акти відбору проб та протоколи вимірювань.

Отже, позивачу необхідно було встановити факт того, що засмічення призвело або може призвести до забруднення навколишнього природного середовища, чого останнім зроблено не було.

При цьому, суд звертає увагу, що в матеріалах справи також відсутні будь-які докази (план-схема земельної ділянки тощо), за допомогою яких можливо було б встановити місцезнаходження на земельній ділянці відповідача відходів, виявлених позивачем під час проведення перевірки, що свідчить про недоведеність позивачем факту знаходження цих відходів на відкритому ґрунті.

Також суд зазначає, що під час вирішення подібних спорів суд має надавати оцінку, у тому числі розрахунку розміру заявленої до стягнення шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, встановлювати чи не здійснено такий розрахунок із порушеннями та чи підтверджується він документально.

Основою розрахунків розміру шкоди від засмічення земель є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що засмічена (пункт 5.2 Методики).

При цьому, згідно з пунктом 5.6 Методики довідку про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, що зазнала засмічення, надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Тобто показник нормативної грошової оцінки земельної ділянки, який покладається в основу розрахунку розміру шкоди, має бути підтверджений належними доказами, визначеними законом.

У преамбулі до Закону України "Про оцінку земель" визначено, що цей Закон визначає правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель.

Частиною 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, всупереч зазначеній нормі, розрахунок заявленого до стягнення розміру шкоди проведений позивачем на підставі листа відділу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 28.09.2021.

Таким чином, суд констатує, що наданий позивачем розрахунок розміру шкоди, зумовленої засміченням земельної ділянки, здійснений із застосуванням даних, які підтверджені неналежними доказами, отже, позивачем не доведено розмір шкоди, який має бути стягнутий з відповідача внаслідок засмічення земельної ділянки.

За таких обставин суд вважає, що надані позивачем докази в їх сукупності не доводять повного складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, а також не доводять розміру завданої шкоди, у зв`язку з чим підстави для задоволення позову відсутні.

Такого ж висновку дійшов Центральний апеляційний господарський суд у постанові від 27.12.2022 у справі №904/31/22.

Щодо доводів позивача стосовно того, що заступника начальника виробничо технічного відділу філії «Середньодніпровської ГЕС» Приватного акціонерного товариства «Укргідроенерго» Кліща В.А. визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст.52 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (добровільно сплаченого), то вони не приймаються судом до уваги, оскільки факт накладення такого штрафу не є достатнім доказом заподіяння відповідачем шкоди навколишньому природному середовищу з огляду на встановлені судом вище обставини.

З огляду на фактичні обставини справи та наявні у ній докази господарський суд доходить висновку, що під час проведення позапланового заходу державного нагляду щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства в діях відповідача не встановлено наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних доказів на підтвердження своїх доводів, викладених у позові та відповіді на відзив, позивач суду не надав.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й відрізних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Суд також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежновід характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Беручи до уваги наведене, всі інші аргументи учасників справи суд з урахуванням п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України відхиляє як такі, що не стосуються предмета спору, є явно необґрунтованими та неприйнятними з огляду на законодавство та усталену судову практику.

У справі, що розглядається, суд дійшов висновку, що позовні вимоги із зазначених позивачем підстав задоволенню не підлягають.

Судові витрати

Таким чином, згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 73 - 79, 86, 129, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.А. Дупляк