Рішення
від 05.12.2023 по справі 904/8699/21
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.12.2023м. ДніпроСправа № 904/8699/21

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Рудь І.А., за участю секретаря судового засідання Курінової О.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Актив", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

до Акціонерного товариства "Зіраат Банк Монтенегро", м. Подгориця, Чорногорія

за участю третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_4, м. Стамбул Республіка Туреччина

за участю третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5, м. Стамбул Республіка Туреччина

за участю третьої особи-3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Акціонерного товариства "Тюрккан Яг Санаї Ве Тіджарет А.Ш.", м. Стамбул Республіка Туреччина

за участю третьої особи-4, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_6, м. Стамбул Республіка Туреччина

за участю третьої особи-5, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , м. Дніпро

про визнання недійсним договору іпотеки від 26.05.2021

Представники:

від позивача: Кім Г.В., довіреність № 27/1-2022 від 27.10.2022, адвокат;

від відповідача: Регелюк С.В., ордер АІ № 1184795 від 18.04.2023, адвокат;

від третьої особи - 1: не з`явився;

від третьої особи - 2: не з`явився;

від третьої особи - 3: не з`явився;

від третьої особи - 4: не з`явився;

від третьої особи - 5: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІК Актив" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" з позовом від 29.10.2021 № б/н, в якому просить визнати недійсним договір іпотеки, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІК Актив" та Акціонерним товариством "Зіраат Банк Монтенегро" 26.05.2021, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А.В., реєстровий номер 934, з одночасним припиненням права іпотеки Акціонерного товариства "Зіраат Банк Монтенегро" на комплекс будівель та споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2263594212110, номер запису про іпотеку 42160837, номер запису про обтяження 42160753.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладенні спірного договору іпотеки від імені позивача на підставі Статуту діяв директор Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Актив" - ОСОБА_2 , проте товариством було виявлено, що договір іпотеки укладено помилково, без наявності у директора відповідних повноважень для вчинення таких дій, а саме: без належним чином оформленого рішення Загальних зборів учасників ТОВ "ІК Актив", у зв`язку з чим такий договір підлягає визнанню недійсним.

12.11.2021 позивачем до суду подано заяву про забезпечення позову від 12.11.2021, відповідно до якої просив суд:

- вжити заходів забезпечення позову та заборонити Акціонерному товариству "Зіраат Банк Монтенегро" вчиняти будь-які дії, спрямовані на зміну власника комплексу будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Коломойцівська, будинок 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2263594212110, який належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ІК Актив", номер запису про право власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень 40008583, в тому числі заборонити звертати стягнення шляхом набуття права власності на підставі статті 37 Закону України "Про іпотеку", відчужувати предмет іпотеки третім особам на підставі статті 38 Закону України "Про іпотеку", відступати на користь третіх осіб права іпотекодержателя за договором іпотеки від 26.05.2021.

- заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, приватним та державним нотаріусам вчиняти будь-які дії, зокрема реєстраційні, щодо майна - комплексу будівель та споруд за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, вулиця Коломойцівська, будинок 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2263594212110, в тому числі спрямовані на зміну власника майна.

Ухвалою господарського суду від 16.11.2021 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Актив" задоволено.

Ухвалою господарського суду від 16.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Визначено, що справа розглядатиметься за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання, яке відбудеться 02.06.2022 о 12:00 год. у приміщенні Господарського суду Дніпропетровської області в кабінеті № 3-303 за адресою: 49600, м. Дніпро, вул. Володимира Винниченка, 1; з метою повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи ухвалено звернутися до компетентного органу Чорногорії - Ministry of Foreign Affairs European Integration Department of Multilateral Relations, Stanka Dragojevica 2, 81000 PODGORICA, Montenegro з судовим дорученням про вручення Акціонерному товариству "Зіраат Банк Монтенегро" (81000, Чорногорія, м. Подгориця, вул. Слободе, буд. 84) ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі № 904/8699/21 від 16.11.2021, прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів, виклику (повідомлення) про день судового засідання; провадження у справі № 904/8699/21 зупинене на період виконання компетентним органом Чорногорії судового доручення.

05.01.2022 на адресу суду надійшло клопотання Акціонерного товариства "Зіраат Банк Монтенегро" про скасування заходів забезпечення позову від 29.12.2021. Клопотання мотивоване незгодою відповідача із вжитими судом заходами забезпечення позову, вважає їх такими, що порушують права відповідача, та повинні бути скасовані судом, оскільки позивачем не надано жодного доказу на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язань до або після подачі позову, а отже рішення суду ґрунтується на припущеннях.

Ухвалою господарського суду від 13.01.2022 поновлено провадження у справі № 904/8699/21; клопотання відповідача про скасування заходів забезпечення позову прийнято до розгляду, розгляд клопотання призначений у засіданні на 18.01.2022.

Ухвалою господарського суду від 18.01.2022, залишеною без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 19.05.2022, у задоволенні клопотання Акціонерного товариства "Зіраат Банк Монтенегро" про скасування заходів забезпечення позову, вжитих ухвалою господарського суду від 16.11.2021 у справі № 904/8699/21, відмовлено; зупинено провадження у справі № 904/8699/21 на період виконання компетентним органом Чорногорії судового доручення.

24.01.2022 на адресу суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву від 20.01.2022 № б/н, в якому проти задоволення позову заперечує та зазначає, що:

- директор ТОВ "ІК Актив" був уповноважений загальними зборами учасників ТОВ ІК Актив" на укладення спірного договору, а твердження позивача про відсутність рішення загальних зборів ТОВ "ІК Актив" про укладення договору та відсутність подальшого схвалення такого договору не відповідають дійсності;

- відповідно до пп. 5.3.15 п. 5.3 Статуту ТОВ "ІК Актив", затвердженого Протоколом №23/09-2020 загальних зборів учасників ТОВ "ІК Актив" від 23.09.2020, виключно компетенцією Загальних зборів учасників є надання згоди (погодження) та схвалення (затвердження) правочинів (договорів угод), якщо сума правочину (договору, угоди) перевищує гривневий еквівалент 5 000,00 (п`яти тисяч) доларів США 00 центів, що встановлюється за офіційним курсом гривні щодо іноземної валюти - долара США, встановленим Національним банком України станом на дату вчинення правочину (договору, угоди);

- 20.05.2021 загальні збори ТОВ "ІК Актив" вирішили передати все нерухоме майно ТОВ "ІК Актив" (чи його частину) в іпотеку, зокрема комплекс будівель та споруд загальною площею 59 652,00 кв.м., які входять до складу єдиного майнового комплексу - маслоекстракційного заводу, розташованого за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, № 3, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2263594212110, номер запису про право власності 40008583 від 29.12.2020, вчинений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А.В., та все рухоме майно ТОВ "ІК Актив" (чи його частину) у заставу, зокрема Акціонерному товариству "Зіраат Банк Монтенегро" з метою отримання та/або забезпечення банківського (чи небанківського) кредиту (кредитної лінії), позики незалежно від їх суми, як безпосередньо Товариством, так і іншою юридичною чи фізичною особою незалежно від її резидентства (майнова порука). Окрім цього, загальні збори учасників ТОВ "ІК Актив" вирішили уповноважити директора ТОВ "ІК Актив" (або іншу обрану ним та уповноважену на підставі письмової довіреності особу) на визначення, проведення перемовин та погодження усіх істотних та інших умов договору чи договорів іпотеки усього нерухомого майна ТОВ "ІК Актив" (чи його частини), а також на укладення від імені ТОВ "ІК Актив" відповідного договору чи договорів іпотеки. Вищезазначені рішення загальних зборів учасників ТОВ "ІК Актив" зафіксоване та підписане у Протоколі №20/05-2021 від 20.05.2021;

- таким чином, 20.05.2021 загальні збори учасників ТОВ "ІК Актив" уповноважили директора на проведення перемовин, погодження усіх істотних та інших умов договору іпотеки усього нерухомого майна ТОВ "ІК Актив" (чи його частини), а також на укладення від імені ТОВ "ІК Актив" договору з Акціонерним товариством "Зіраат Банк Монтенегро".

08.02.2022 відповідачем до суду подане клопотання про поновлення провадження у справі від 08.02.2022 № б/н. В обґрунтування клопотання зазначає, що на думку відповідача, зупинення провадження у цій справі є недоцільним, оскільки відповідач отримав судове доручення Господарського суду Дніпропетровської області і подальше зупинення провадження порушить принцип розумних строків розгляду справи. Так, відповідач, який є юридичною особою-нерезидентом України, вже має представника, який бере участь у цій справі на підставі апостильованої довіреності від 24.11.2021, строком дії до 24.11.2022, яку посвідчено нотаріусом міста Подгориця, Чорногорія, Танею Чепич, реєстраційний номер ОV-5315/2021. Крім того, повідомив суд, що компетентний орган Чорногорії вже виконав судове доручення Господарського суду Дніпропетровської області. Так, 28.01.2022 відповідач отримав від компетентного органу Чорногорії прохання про вручення за кордоном судових або позасудових документів з додатками, підписане 16.11.2021 суддею Рудь І.А.

Ухвалою господарського суду від 09.02.2022 поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 15.03.2022.

23.02.2022 на адресу суду надійшли документи на підтвердження виконання компетентним органом Чорногорії судового доручення про вручення відповідачу судових документів.

У призначений судом час 15.03.2022 підготовче засідання не відбулося у зв`язку з обставинами, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду в умовах військової агресії Російської Федерації проти України.

Ухвалою господарського суду від 15.03.2022 доведено до відома сторін, що про дату та час розгляду справи буде повідомлено додатковою ухвалою суду.

Ухвалою господарського суду від 31.05.2022 підготовче засідання по справі призначене на 30.06.2022.

29.06.2022 позивач подав до суду відповідь на відзив від 29.06.2022 № б/н, в якій зазначив, що у відзиві відповідач зазначає про наявність протоколу від 20.05.2021 № 20/05-2021, за яким учасники Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Актив" - ОСОБА_4, ОСОБА_5, АТ "Тюрккан Яг Санаї Ве Тіджарет А.Ш.", ОСОБА_1 вирішили передати в іпотеку, зокрема, АТ "Зіраат Банк Монтенегро", повністю або частину комплексу будівель та споруд загальною площею 59 652,00 кв.м., які входять до складу єдиного майнового комплексу - маслоекстракційного заводу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 . Проте оригінал даного протоколу відсутній, відповідачем до відзиву подано не засвідчену копію, джерела отримання якої не відомі та не зазначені, а тому, на думку позивача, прийняття такої копії, в якості належного доказу, судом не видається можливим.

Крім того, як вбачається з наданої копії протоколу, від імені учасників Товариства рішення про відчуження майна прийнято ОСОБА_3 на підставі відповідних довіреностей, які були видано та посвідчено в Республіці Туреччина. Зважаючи на надання відповідачем копії даного протоколу, з метою встановлення обставин, за яких його було складено, позивач вважає необхідним клопотати про залучення до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на боці позивача учасників Товариства, якими згідно із вищевказаним протоколом надано довіреності на представництво їх інтересів ОСОБА_3 . Позивач наголошує, що доводи відзиву відповідача не спростовують обставин, викладених у позові, та не підлягають врахуванню судом.

Того ж дня позивачем до суду подано клопотання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача громадян Республіки Туреччина ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Акціонерне товариство "Тюрккан Яг Санаї Ве Тіджарет А.Ш.", громадянку України ОСОБА_1 . В обґрунтування поданого клопотання зазначає, що прийняте судом у даній справі рішення може вплинути на права та обов`язки вказаних фізичних та юридичної осіб, які є учасниками ТОВ "ІК Актив".

Ухвалою господарського суду від 30.06.2022 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Актив" про залучення до участі у справі третіх осіб від 29.06.2022 задоволено; залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача громадян Республіки Туреччина ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Акціонерне товариство "Тюрккан Яг Санаї Ве Тіджарет А.Ш.", громадянку України ОСОБА_1 ; з метою повідомлення третіх осіб-нерезидентів про час та місце розгляду справи ухвалено звернутися до компетентного органу Республіки Туреччина - Directorate General for Foreign Relations and EU Affairs, Ministry of Justice з судовим дорученням про вручення громадянам Республіки Туреччина ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , а також Акціонерному товариству "Тюрккан Яг Санаї Ве Тіджарет А.Ш." позовної заяви з додатками, ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2022 у справі № 904/8699/21, виклику (повідомлення) про день судового засідання; підготовче засідання відкладено на 03.11.2022; провадження у справі № 904/8699/21 зупинене на період виконання компетентним органом Республіки Туреччина судового доручення.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2022 поновлено провадження у справі для проведення підготовчого засідання, призначеного на 03.11.2022.

Ухвалою господарського суду від 03.11.2022 підготовче засідання відкладене на 18.04.2023; провадження у справі зупинене на період виконання компетентним органом Турецької Республіки судового доручення.

Ухвалою господарського суду від 18.04.2023 поновлено провадження у справі для проведення підготовчого засідання, призначеного на 18.04.2023.

Ухвалою господарського суду від 18.04.2023 підготовче засідання відкладене на 17.10.2023; провадження у справі зупинене на період виконання компетентним органом Турецької Республіки судового доручення.

Ухвалою господарського суду від 17.10.2023 провадження у справі № 904/8699/21 поновлено для проведення підготовчого засідання, призначеного на 17.10.23 о 12:00 год.

На адресу суду 16.10.2023 надійшли письмові пояснення представника позивача щодо наданої відповідачем фотокопії протоколу від 20.05.2021 №20/05-2021.

Позивач зазначає, що станом на 20.05.2021 року вказані у фотокопії протоколу довіреності були відкликані, тому не надавали будь-яких повноважень ОСОБА_3 приймати рішення від імені учасників ТОВ "ІК Актив". На підтвердження цього факту представник позивача надає до справи складені нотаріально повідомлення про звільнення, якими були відкликані довіреності від 12.04.2021.

Позивач вказує, що до 11.08.2023 у нього були відсутні підтвердження відкликання довіреностей, а тому надати такі докази до матеріалів справи було неможливим. Позивачем отримано ці докази лише 11.08.2023.

В своїх поясненнях представник позивача просить суд поновити строк на подання доказів, оскільки неможливість подання таких доказів була зумовлена причинами, що не залежали від позивача.

У судовому засіданні 17.10.2023 оголошено перерву до 07.11.23, у зв`язку з тим, що суд прийшов до висновку про необхідність визнання поважними причини пропуску строку на подання доказів та поновлення цього строку для подачі доказів позивачу.

18.10.2023 на електронну адресу суду надійшли письмові пояснення відповідача від 17.10.2023 №б/н, в яких просить суд зобов`язати позивача надати відомості про отримання/вручення повідомлення про скасування довіреностей повіреним - ОСОБА_3 , оскільки відповідач дані відомості не може отримати в силу односторонньої природи правничого правочину щодо видання довіреностей.

07.11 2023 на адресу суду надійшли письмові пояснення позивача від 06.11.2023 №б/н щодо доводів АТ "Зіраат Банк Монтенегро", в яких не погоджується з позицією відповідача, оскільки вона не ґрунтується на положеннях чинного законодавства, що регулює відповідні правовідносини.

У підготовче судове засідання 07.11.2023 представники третіх осіб не з`явились, будучи належним чином повідомлені.

Представником відповідача в підготовчому засіданні заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи документів з висновками щодо застосування матеріального права Турецької Республіки.

Ухвалою господарського суду від 07.11.2023 закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті в засіданні на 05.12.2023.

У судове засідання 05.12.2023 представники третіх осіб не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

У судовому засіданні 05.12.2023 представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив їх задовольнити; представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував в повному обсязі, з підстав, викладених у відзиві на позов та запереченнях.

В порядку ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є наявність/відсутність обставин для визнання недійсним договору іпотеки з одночасним припиненням права іпотеки на комплекс будівель та спору.

Як вбачається з матеріалів справи 26.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІК Актив" (іпотекодавець), в особі директора Колчеданцева Юрія Олександровича, що діяв на підставі статуту та Акціонерним товариством "Зіраат Банк Монтенегро" (іпотекодержатель) укладено договір іпотеки, який зареєстрований в реєстрі за №№ 934,935 та посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А.В.

Згідно пункту (А) договору компанія Тюрккан Яг Санаї Ве Тікарет Анонім Сіркеті (позичальник) та іпотекодержатель уклали короткострокову кредитну угоду №00-410-0600047.7 від 21.01.2021, що може час від часу змінюватися та доповнюватись, відповідно до якої іпотеко держатель погодився надати позичальнику суму у розмірі до 3 059 000 євро, строком на 9 місяців з дня надання кредиту, а саме до 25.10.2021, на умовах, передбачених у кредитному договорі.

Відповідно до п. 2.1.1 договору для забезпечення виконання забезпечених вимог, іпотекодавець передає іпотекодержателю та на його користь у іпотеку четвертої черги предмет іпотеки (надалі - «іпотека»).

Предметом іпотеки є наступне нерухоме майно іпотекодаця: комплекс будівель та споруд загальною площею 59 652,00 кв.м., які входять до складу єдиного майнового комплексу - маслоекстракційного заваду, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2263594212110, номер запису про право власності 40008583 від 29.12.2020 (п. 2.2.1 договору).

Право власності іпотекодавця на предмет іпотеки підтверджується: договором купівлі-продажу, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Вербою В.М. 11.09.2009 та зареєстрованим у реєстрі за номером 1847, зареєстрованим у Державному реєстрі правочинів за № 3613872 (витяг про реєстрацію у Державному реєстрі правочинів № 7712261 від 11.09.2009); рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі № 904/1351/13-г від 25.02.2013; витягом з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 243041441 від 04.02.2021 (п. 2.2.2 договору).

Предмет іпотеки розташований на земельній ділянці площею 15,84 Га, для розміщення та експлуатації основних, підсобних та допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості, кадастровий номер 1211000000:06:062:0010, згідно договору оренди земельної ділянки № 2018042 від 13.02.2018, яка перебуває у оренді іпотекодавця на підставі угоди про внесення змін до договору № 32018018 від 27.07.2018 (п. 2.2.4 договору).

Вартість предмета іпотеки становить 1 026 019 000 грн 00 коп. без ПДВ відповідно до звіту про оцінку від 26.02.2020, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю «Ніка-Експерт», сертифікат Фонду державного майна України № 367/19 від 11.05.2019. Сторони узгодили, що іпотекодавець повинен надати іпотеко держателю оновлений звіт про оцінку протягом одного місяця з дати укладання цього договору (п. 2.3.1 договору).

Сторони погоджуються, що Іпотека забезпечить забезпечені вимоги на їх повну вартість та в жодному випадку не обмежується вартість предмета іпотеки (п. 2.3.2 Договору).

Цей Договір і створена ним іпотека забезпечують належне виконання позичальником всіх його зобов`язань відповідно до умов кредитного договору (п. 2.4.1 Договору).

Іпотекодавець володіє предметом іпотеки і має право використовувати його відповідно до його цільового призначення, а також отримувати дохід від предмета іпотеки. Іпотекодавець не має права користуватися предметом іпотеки у спосіб, що суперечить цьому договору та/або кредитному договору (п. 2.5.1 договору).

Відповідно до п. 4.1.1 (b) договору іпотекодавець цим заявляє і гарантує, що цей договір після його нотаріального посвідчення є належним чином погодженим та укладеним іпотекодавцем і створює законні, дійсні та обов`язкові для виконання зобов`язання іпотекодавця, які можуть бути виконані по відношенню до іпотекодавця в примусовому порядку згідно з його умовами. Особа, яка підписує цей договір від імені іпотекодавця, належним чином уповноважена на це іпотекодавцем. Укладання та виконання цього договору не потребує жодної додаткової згоди іпотекодавця, будь-якого державного органу або третьої особи.

Якщо настав і триває випадок невиконання іпотекодержатель може здійснити всі свої права за цим Договором шляхом звернення до суду або без такого звернення за його вибором для задоволення забезпечених вимог за рахунок предмета іпотеки (п. 5.1.1 договору).

Цей договір та іпотека, надана згідно з цим договором, припиняються після повного задоволення забезпечених вимог (п. 6.2.1 договору).

Після припинення іпотеки іпотекодаржатель укладає і надає іпотекодавцеві документи, що підтверджують таке припинення (п. 6.2.3 договору).

До цього договору та всіх питань, що виникають у зв`язку з цим договором, у тому числі при його тлумаченні, застосовується чинна законодавство України (п. 7.1.1 Договору).

Всі спори між сторонами, що пов`язанні або виникають у зв`язку з цим договором, розв`язуються шляхом переговорів. Якщо інше не встановлено правом, що застосовується, будь-який спір, що пов`язаний або виникає у зв`язку з цим договором, розглядатиметься і остаточно вирішуватиметься судом, якому підсудний та підвідомчий спір згідно з чинним законодавством України (п. 7.2.1 Договору).

Цей договір набуває чинності з моменту нотаріального посвідчення і діє до моменту припинення відповідно до його умови чи права, що застосовується (п. 11.9.1 договору).

Згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 26.05.2021 приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу, Дніпропетровської області Римською Анастасією Вікторівною було проведено державну реєстрацію іпотеки (номер запису про іпотеку 42160837) на підставі договору іпотеки, серія та номер: реєстровий № 934, виданий 26.05.2021, видавник: посвідчений Римською А.В., приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу (а.с. 11-16 том -1).

Завертаючись з даним позовом, позивач вказує на те, що відповідно до п. 5.3.15 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Актив", правочини, сума яких перевищує гривневий еквівалент 5000,00 доларів США, є значними та укладаються лише за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Спірний договір іпотеки, з вартістю предмета іпотеки 1 026 019 000 грн 00 коп., від імені позивача на підставі статуту укладено директором Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Актив" Колчеданцевим Юрієм Олександровичем, який не бува уповноважений не це установчими документами Товариства, а отже, позивач вважає, що договір іпотеки укладений з порушенням вимог чинного законодавства неуповноваженою на те особою, у зв`язку з чим наявні підстави для визнання недійсним договору іпотеки як такого, що укладений без наявності вільного волевиявлення, за відсутності відповідних повноважень, та всупереч вимог чинного законодавства та статуту Товариства.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Господарський суд зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей".

Додатково суд при вирішенні спору звертається до висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, які зводяться до того, що суди, з`ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)). Велика Палата Верховного Суду зазначає, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 174 Господарського кодексу України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У статті 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з частиною першою статті 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний) правочин.

Пунктом другим частино 2 статті 16 Цивільного кодексу України обумовлено, що визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільних прав та інтересу.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Зазначеною статтею Цивільного кодексу України, закріплена презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №906/129/20.

Згідно з частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

При цьому, суд зазначає, що у пункті 121 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 березня 2023 року у справі N 522/22473/15-ц (провадження N 12- 13гс22) зазначено наступне: водночас недійсним може бути визнаний лише укладений правочин. Договір, який не укладено, не може бути визнаний недійсним; наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено; при цьому такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі N 145/2047/16-ц (провадження N 14-499цс19, пункти 7.18, 7.21).

Частиною 1 статті 638 Цивільного кодексу України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що 26.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІК АКТИВ», як іпотекодавцем, та Акціонерним товариством «ЗІРААТ БАНК МОНТЕНЕГРО», як іпотекодержателем, було підписано договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А.В., реєстровий номер 936, який зі сторони іпотекодавця підписано директором ОСОБА_2 , який діяв на підставі статуту, і підпис якого посвідчено печаткою товариства, а зі сторони іпотекодержателя - гр. ОСОБА_7 , що діяла на підставі довіреності від 12.05.2021, посвідченої Танею Чепич, нотаріусом у м. Подгориця, Чорногорія, за реєстраційним № UZZ-368/2021, апостильваної 13.05.2021 за № OV/IX1271/21, який містив загальні умови іпотеки, предмет договору та іпотеки, вартість предмета іпотеки, розмір і склад забезпечених вимог, відомості про заставну, запевнення та гарантії сторін, зобов`язання сторін, умови щодо звернення стягнення на предмет іпотеки, строк виконання та строк дії договору, право, що застосовується при вирішенні спорів, форс-мажор, тощо а отже, вказаний договір є укладеним в розумінні ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України.

Спір, який виник у цій справі, зокрема, стосується перевірки повноважень директора Товариства ОСОБА_8 на укладення оспорюваного правочину та перевірки наявності волі позивача (як юридичної особи) на укладення відповідного договору іпотеки.

Статтею 1 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) визначено, що іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Також, статтею 3 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину) визначено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону.

Відповідно до частини 1 статті 92 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Статтею 97 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 28 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" (тут і надалі в редакції, чинній на момент укладення оспорюваного правочину), визначено, що управління товариством здійснюють його органи. Органами товариства є загальні збори учасників, наглядова рада (у разі утворення) та виконавчий орган.

За умовами статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", вищим органом товариства є загальні збори учасників.

Так, згідно відомостей в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Актив", учасниками юридичної особи (позивача) є: ОСОБА_9 , Країна громадянства: Україна, Місцезнаходження: АДРЕСА_2 . Розмір внеску до статутного фонду: 264265,00 грн., ОСОБА_4, Країна громадянства: Туреччина, Місцезнаходження: Туреччина, 00000, м. Стамбул, ОСОБА_10 , Розмір внеску до статутного фонду: 326445,00грн., ОСОБА_6, Країна громадянства: Туреччина, Місцезнаходження: Туреччина, 00000, м. Стамбул, ОСОБА_11 . Розмір внеску до статутного фонду: 248720,00 грн., ОСОБА_5, Країна громадянства: Туреччина, Місцезнаходження: Туреччина, 0000, м. Стамбул, ОСОБА_10 . Розмір внеску до статутного фонду: 326445,00 грн., АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО "ТЮРККАН ЙАГ САНАЙІ BE ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ", і Країна резидентства: Туреччина, Місцезнаходження: Туреччина, БУЛЬВАР ІБАРБАРОС, ВУЛ. ХОШСОХБЕТ, №1, KB. 15, БАЛМУМДЖУ/БЕШІКТАШ, ТУРЕЧЧИНА, Розмір внеску до статутного фонду: 388625,00 грн.

Статтею 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (ч. 1).

До компетенції загальних зборів учасників належать:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства;

2) внесення змін до статуту товариства, прийняття рішення про здійснення діяльності товариством на підставі модельного статуту;

3) зміна розміру статутного капіталу товариства;

4) затвердження грошової оцінки негрошового вкладу учасника;

5) перерозподіл часток між учасниками товариства у випадках, передбачених цим Законом;

6) обрання та припинення повноважень наглядової ради товариства або окремих членів наглядової ради, встановлення розміру винагороди членам наглядової ради товариства;

7) обрання одноосібного виконавчого органу товариства або членів колегіального виконавчого органу (всіх чи окремо одного або декількох з них), встановлення розміру винагороди членам виконавчого органу товариства;

8) визначення форм контролю та нагляду за діяльністю виконавчого органу товариства;

9) створення інших органів товариства, визначення порядку їх діяльності;

10) прийняття рішення про придбання товариством частки (частини частки) учасника;

11) затвердження результатів діяльності товариства за рік або інший період;

12) розподіл чистого прибутку товариства, прийняття рішення про виплату дивідендів;

13) прийняття рішень про виділ, злиття, поділ, приєднання, ліквідацію та перетворення товариства, обрання комісії з припинення (ліквідаційної комісії), затвердження порядку припинення товариства, порядку розподілу між учасниками товариства у разі його ліквідації майна, що залишилося після задоволення вимог кредиторів, затвердження ліквідаційного балансу товариства;

14) прийняття інших рішень, віднесених цим Законом до компетенції загальних зборів учасників (ч. 2).

Частинами 3, 4 статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що питання, передбачені частиною другою цієї статті, та інші питання, віднесені законом до компетенції вищого органу товариства, не можуть бути віднесені до компетенції інших органів товариства, якщо інше не випливає з цього Закону. До виключної компетенції загальних зборів учасників статутом товариства також може бути віднесено вирішення інших питань.

Частинами 1, 2, 4 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є "директор", якщо статутом не передбачена інша назва.

Частиною 1 ст. 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що установчим документом товариства є статут.

Пунктом другим частини 5 статті 11 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, щоу статуті товариства зазначаються відомості про: органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень.

Також, в оспорюваному правочині у преамбулі містяться відомості про те, що директор товариства з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ", укладаючи оспорюваний правочин, діє на підставі статуту.

Так, як встановлено судом, позивачем до матеріалів позову додано Статут товариства з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" (нова редакція), код ЄДРПОУ 36208668, затверджений протоколом №23/09-2020 загальних зборів учасників ТОВ "ІК АКТИВ" від 23.09.2020, який діяв в момент укладення оспорюваного правочину, яким учасниками узгоджено органи управління товариством, їх компетенцію, порядок прийняття ними рішень.

Зокрема, п. 5.3, п.п. 5.3.15 Статуту визначено, що виключною компетенцією загальних зборів учасників є: надання згоди (погодження) та схвалення (затвердження) правочинів (договорів та угод), якщо сума правочину (договору, угода) перевищує гривневий еквівалент 5 000 доларів США 00 центів, що встановлюється за офіційним курсам гривні щодо іноземної валюти - долара США, встановленим Національним банком України станом на дату вчинення правочину, а отже, суд дійшов висновку, що укладення оспорюваного правочину потребувало як належного волевиявлення позивача у вигляді рішення учасників, так і дотриманнявідповідної процедури уповноваження директора на укладення відповідного іпотечного договору, адже за вказаним правочином передано в іпотеку нерухоме майно, вартість якого складає 1 026 019 000 грн 00 коп. (згідно відомостей в іпотечному договору у пункті 2.3.1), що перевищує гривневий еквівалент 5 000 доларів США 00 центів, що встановлюється за офіційним курсам гривні щодо іноземної валюти - долара США, встановленим Національним банком України станом на дату вчинення правочину (27,4553 грн., що є загальновідомою інформацією і перевірено за допомогою ресурсу https://bank.gov.ua/ua/markets/exchangerates?date=26.05.2021period=daily ).

В свою чергу, відповідачем разом з відзивом на позов, надано копію протоколу загальних зборів учасників ТОВ "ІК АКТИВ" №20/05-2021 від 20.05.2021 (а.с. 27-33 том 2), яким за доводами відповідача, оформлені рішення загальних зборів учасників вказаного товариства на передачу в іпотеку нерухомого майна - комплексу будівель та споруд загальною площею 59 652, 00 кв. м, які входять до складу єдиного майнового комплексу - маслоекстракційного заводу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2263594212110, номер запису про право власності 40008583 від 29.12.2020.

Так, судом встановлено, що відповідні рішення загальних зборів учасників ТОВ "ІК АКТИВ" стосовно погодження передачі відповідачу в іпотеку нерухомого майна (комплексу будівель та споруд загальною площею 59 652,00 кв.м., які входять до складу єдиного майнового комплексу - маслоекстракційного заводу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ), та уповноваження директора на підписання оспорюваного правочину, оформлені протоколом №20/05-2021 від 20.05.2021, ухвалені від імені учасників ОСОБА_12 , ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ТЮРККАН ЯГ САНАЇ BE ТІДЖАРЕТ А. Ш.", громадянкою ОСОБА_3 , на підставі довіреностей від 07.04.2021, виданих учасниками на ім?я ОСОБА_3 , посвідчених в Республіці Туреччина, 3-тя нотаріальна контора району Гебзе, завірення № 09819, № № 09820, № 09821, № 09818, № 09817 від 04.04.2021.

Проте, згідно наявних у справі повідомлень про звільнення (засвідчення № 10189 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ, засвідчення № 10190 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ, засвідчення № 10188 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ, засвідчення № 10191 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ), учасником ТОВ "ІК АКТИВ" ОСОБА_13 12 квітня 2021 року було відкликано (скасовано) довіреність, завірену 3-ю нотаріальною конторою району ГЕБЗЕ від 07/04/2021 року за номером 9818, уповноважена особа - ОСОБА_3 , учасником ТОВ "ІК АКТИВ" ОСОБА_5 12 квітня 2021 року було відкликано (скасовано) довіреність, завірену 3-ю нотаріальною конторою району ГЕБЗЕ від 07/04/2021 року за номером 9820, уповноважена особа - ОСОБА_3 , учасником ТОВ "ІК АКТИВ" ОСОБА_4 12 квітня 2021 року було відкликано (скасовано) довіреність, завірену 3-ю нотаріальною конторою району ГЕБЗЕ від 07.04.2021 за номером 9819, уповноважена особа - ОСОБА_3 , учасником ТОВ "ІК АКТИВ" AT "Тюрккан Яг Санаї Be Тіджарет Анонім Шіркеті" 12 квітня 2021 року було відкликано (скасовано) довіреність, завірену 3-ю нотаріальною конторою району ГЕБЗЕ від 07/04/2021 року за номером 9821, уповноважена особа - ОСОБА_3 (65-80 том 5).

Суд з урахуванням приписів ст. 2, 14, 119 Господарського процесуального кодексу України, з метою дослідження усіх обставин справи та оцінки доводів сторін, дійшов висновку про поновлення сторонам пропущеного процесуального строку на подання вказаних доказів.

Частиною 1 статті 16 Закону України "Про міжнародне приватне право" визначено, що особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Господарським судом встановлено, що під час загальних зборів, інтереси учасників ОСОБА_12 , ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТЮРККАН ЯГ САНАЇ BE ТІДЖАРЕТ А. Ш.», представляла громадянка Герасименко Катерина Миколаївна, на підставі довіреностей від 07.04.2021, виданих учасниками на ім?я ОСОБА_3 , посвідчених в Республіці Туреччина, 3-тя нотаріальна контора району Гебзе, завірення № 09819, № № 09820, № 09821, № 09818, № 09817 від 04.04.2021, і відповідні повідомлення про звільнення (засвідчення № 10189 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ, засвідчення № 10190 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ, засвідчення № 10188 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ, засвідчення № 10191 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ), видані ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «ТЮРККАН ЯГ САНАЇ BE ТІДЖАРЕТ А. Ш.», а отже в частині учасників ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ТЮРККАН ЙАГ САНАЙІ BE ТІДЖАРЕТ АНОНІМ ШІРКЕТІ" в частині оцінки саме представництва за довіреністю, як документом, застосуванню підлягає право Республіки Туреччина, громадянами якої вони є, а в частині ОСОБА_12 - право України, оскільки вказана особа є громадянкою України, відомості про що наявні у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Частиною 1 статті 237 Цивільного кодексу України визначено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Частинами 1, 2 статті 241 Цивільного кодексу України визначено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Згідно приписів статті 249 Цивільного кодексу України права та обов`язки щодо третіх осіб, що виникли внаслідок вчинення правочину представником до того, як він довідався або міг довідатися про скасування довіреності, зберігають чинність для особи, яка видала довіреність, та її правонаступників. Це правило не застосовується, якщо третя особа знала або могла знати, що дія довіреності припинилася.

Відповідно до статей 2, 34 Закон України "Про міжнародне приватне право", цей Закон застосовується до таких питань, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом: визначення застосовуваного права; процесуальна правоздатність і дієздатність іноземців, осіб без громадянства та іноземних юридичних осіб; підсудність судам України справ з іноземним елементом; виконання судових доручень; визнання та виконання в Україні рішень іноземних судів. Порядок видачі, строк дії, припинення та правові наслідки припинення довіреності визначаються правом держави, у якій видана довіреність.

Статтею 514 Кодексу Зобов`язань Республіки Туреччина, належним чином засвідчений переклад якої наявний в матеріалах справи, передбачено, що довіритель або його правонаступники (спадкоємці) несуть відповідальність за всі дії,вчинені довіреною особою до того, як йому стане відомо про припинення дії договору (довіреності), як якщо б договір мав повну силу.

В свою чергу, відповідач наголошував, що позивачем не було надано доказів отримання/вручення повідомлення про скасування довіреностей ані довіреною особою, а ні банком, а отже, за доводами відповідача, в силу матеріального права Туреччини - наведеної статті 514, права та обов`язки, що виникли внаслідок вчинення правочину представником ТОВ "ІКАКТИВ" зберігають чинність.

Проте, суд не погоджується з даними доводами відповідача, саме в якості підстав для відмови у позові, з огляду на наступне.

По-перше, предметом даного спору є визнання недійсним договору іпотеки, а п. 7.1.1 договору іпотеки сторонами узгоджено, що дія цього договору та всіх питань, що виникають у зв`язку з цим договором, у тому числі при його тлумаченні, застосовується чинне законодавство України.

В свою чергу, як видача довіреностей ( ОСОБА_12 , ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ТЮРККАН ЯГ САНАЇ BE ТІДЖАРЕТ А. Ш.""), так і їх відкликання (громадянами Республіки Туреччина ОСОБА_14 , ОСОБА_6, ОСОБА_5 та АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА "ТЮРККАН ЯГ САНАЇ BE ТІДЖАРЕТ А. Ш.", діючого за законодавством Республіки Туреччини), як за законодавством України, так і за законодавством Республіки Туреччини (з огляду на особистий закон фізичних осіб - громадян зазначених країн) - є правочином, який стосується правовідносин між повіреним і довірителем, проте основним в контексті спірних правовідносин є встановлення наявності або відсутності волевиявлення особи, як учасника позивача, стосовно виключної компетенції вищого органу товариства на вчинення оспорюваного правочину та її належне оформлення.

В свою чергу, наявними у справі більш вірогідними доказами в сукупності, підтверджується відсутність волевиявлення особи (позивача) на укладення відповідного оспорюваного правочину, а вчинення представником ОСОБА_3 представництва за відсутності волевиявлення учасників позивача ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА " ТЮРККАН ЯГ САНАЇ BE ТІДЖАРЕТ А. Ш." на вчинення представництва від їх імені і прийняття рішення щодо укладення оспорюваного правочину з уповноваженням директора на його підписання, здійснено за відсутності відповідних повноважень.

Отже, наявність повідомлень про звільнення (засвідчення № 10189 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ, засвідчення № 10190 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ, засвідчення № 10188 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ, засвідчення № 10191 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ), видані ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ "ТЮРККАН ЯГ САНАЇ BE ТІДЖАРЕТ А. Ш.", якими скасовано представництво ОСОБА_3 , свідчить про відсутність волевиявлення вказаних осіб на представництво їх інтересів вказаною особою в контексті рішень, оформлених протоколом загальних зборів учасників ТОВ "ІК АКТИВ" №20/05-2021 від 20.05.2021, і відповідне волевиявлення щодо припинення представництва висловлене в установленому порядку до укладення відповідного договору, що є першочерговим в контексті спірних правовідносин.

По-друге, суд зауважує, що протокол загальних зборів учасників ТОВ "ІК АКТИВ" №20/05-2021 від 20.05.2021, яким за доводами відповідача, оформлені рішення загальних зборів учасників вказаного товариства на передачу в іпотеку нерухомого майна - комплексу будівель та споруд загальною площею 59 652,00 кв. м, які входять до складу єдиного майнового комплексу - маслоекстракційного заводу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2263594212110, номер запису про право власності 40008583 від 29.12.2020, містить відомості про голосування ОСОБА_3 від імені кожного з учасників по питанням порядку денного, а також відповідний протокол в розділі "Присутні" містить відомості, що його підписано від імені кожного з учасників ОСОБА_3 , як представником.

Частиною1 ст. 44 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" визначено, що статут товариства може встановлювати особливий порядок надання згоди уповноваженими на те органами товариства на вчинення певних правочинів залежно від вартості предмета правочину чи інших критеріїв (значні правочини).

В свою чергу, суд, дослідивши Статут товариства, встановив, що у пункті 5.2.26 міститься застереження про те, що кожен учасник товариства (чи його уповноважений представник), який взяв участь в загальних зборах учасників товариства, може підписати протокол загальних зборів учасників товариства, а підписи на протоколі загальних зборів учасників товариства мають бути посвідчені нотаріусом. Підписи на протоколі загальних зборів учасників товариства можуть не посвідчуватися нотаріусом, якщо відповідними загальними зборами учасників товариства прийняті рішення, посвідчення яких нотаріально не вимагається згідно чинного законодавства України.

Отже, оскільки протокол загальних зборів учасників містить відомості про те, що ним погоджено передачу в іпотеку відповідачу певного належного позивачу нерухомого майна, і враховуючи те, що в силу приписів частини1 статті 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній як на момент оформлення відповідного рішення учасників, так і на момент укладення оспорюваного правочину) було передбачено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, а тому в сукупності наведений припис закону та пункт 5.2.26 Статуту обумовлюють обов`язок посвідчення підписів на протоколі загальних зборів учасників товариства (або їх представників) нотаріусом, що в сукупності свідчило б про дотримання належної форми оформлення волевиявлення позивача на укладення оспорюваного правочину.

Проте, як встановлено судом, жоден учасник Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК АКТИВ" особисто не приймав участі у вказаних загальних зборах, а від імені усіх учасників в загальних зборах діяла ОСОБА_3 , на підставі довіреностей від 07.04.2021, посвідчених в Республіці Туреччина, 3-тя нотаріальна контора району Гебзе, завірення № 09819, № 09820, № 09821, № 09818, № 09817 від 04.04.2021, які були припинені згідно повідомлень про звільнення (засвідчення № 10189 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ, засвідчення № 10190 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ, засвідчення № 10188 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ, засвідчення № 10191 від 12 квітня 2021 року, Республіка Туреччина, нотаріус 3-ї нотаріальної контори району ГЕБЗЕ), виданих ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_5, АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА " ТЮРККАН ЯГ САНАЇ BE ТІДЖАРЕТ А. Ш.", також протокол містить відомості про голосування вказаної особи від імені кожного з учасників по питанням порядку денного, крім того, відповідний протокол в розділі "Присутні" містить відомості, що його підписано від імені кожного з учасників ОСОБА_3 , як представником, проте, вказаний протокол не містить відомостей про виконання обов`язку, обумовленого пунктом 5.2.26 Статуту, щодо посвідчення підпису ОСОБА_3 нотаріально.

Наведені обставини, як кожна окремо, так і у їх сукупності, свідчать про те, що укладення оспорюваного правочину не містить належного волевиявлення позивача у вигляді рішення учасників, що суперечить п. п. 5.3, п.п. 5.3.15 Статуту, ст. 29, ч. 3, 4 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також не було дотримано обумовленої п. 5.2.26 Статутом процедури уповноваження директора на укладення відповідного іпотечного договору, а отже, директор позивача ОСОБА_2 при укладенні оспорюваного правочину діяв з перевищенням наданих йому законом та статутом повноважень, що суперечить ч. 1, 2, 4 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ст. 92 Цивільного кодексу України.

Крім того, п. п. 5.3, п.п. 5.3.15 Статуту обумовлено виключну компетенцію загальних зборів учасників щодо схвалення (затвердження) правочинів (договорів та угод), якщо сума правочину (договору, угода) перевищує гривневий еквівалент 5 000 доларів США 00 центів, а отже, статутом передбачено як погодження учасниками передачу в іпотеку належного позивачу майна у випадку перевищення встановленої Статутом суми обмеження, так і подальше погодження укладеного правочину. Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України такого погодження учасниками товариства в порядку ст. 241 Цивільного кодексу України.

З аналізу положень ст. ст. 2, 80, 91, 92 Цивільного кодексу України визначено, що юридична особа є учасником цивільних відносин і наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю. При цьому, особливістю цивільної дієздатності юридичної особи є те, що така особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону (частина перша статті 92 Цивільного кодексу України).

У частині другій статті 65 Господарського кодексу України закріплено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства чи інших установчих документів.

Юридична особа вчиняє правочини через свої органи, що з огляду на приписи статті 237 Цивільного кодексу України утворює правовідношення представництва, в якому орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана або має право вчинити правочин від імені цієї юридичної особи, в тому числі вступаючи в правовідносини з третіми особами (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі №915/1153/20).

Відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Частиною третьою статті 92 Цивільного кодексу України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Разом з тим, обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи набуває юридичної сили для третьої особи в тому випадку, якщо саме вона, ця третя особа, вступаючи у відносини з юридичною особою та укладаючи договір, діяла недобросовісно або нерозумно, зокрема, достеменно знала про відсутність у виконавчого органу юридичної особи необхідного обсягу повноважень або повинна була, проявивши принаймні розумну обачність, знати про це (висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №668/13907/13-ц, постановах Верховного Суду від 23.11.2021 у справі № 911/604/19, від 07.06.2022 у справі №916/3351/20).

Крім того, у постановах від 20.02.2018 у справі №906/100/17, від 12.06.2018 у справі №927/976/17, від 05.07.2022 у справі №910/2958/20, Верховним Судом висловлено неодноразово правову позицію, що господарському суду слід виходити з того, що контрагент знає (або повинен знати) про обмеження повноважень представника юридичної особи, якщо: такі обмеження передбачені законом (наприклад, абзацом другим частини другої статті 98 ЦК України); про відповідні обмеження було вміщено відомості у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень, і в такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй було невідомо про наявні обмеження повноважень представника її контрагента.

В свою чергу, як зазначалось судом, в преамбулі оспорюваного правочину містяться відомості, що зі сторони іпотекодавця (позивача) підписано директором Колчеданцевим Ю.О., який діяв на підставі статуту, і підпис якого посвідчено печаткою товариства, а отже, відповідач знав (або проявивши розумну обачність повинен знати) про обмеження повноважень представника юридичної особи-позивача та умови щодо належного оформлення відповідного рішення учасників, встановлені п. п. 5.3, п.п. 5.3.15 Статуту, п. 5.2.26 Статуту, у зв?язку з чим наведене свідчить про обізнаність іншої сторони даного договору з таким статутом (так і протоколом загальних зборів учасників) у частині, яка стосується відповідних повноважень директора та учасників.

При цьому, суд зауважує, що вчинення правочину органом (посадовою особою) юридичної особи з перевищенням наданих йому повноважень може бути підставою для недійсності такого правочину не лише за умови обізнаності контрагента про наявність відповідного обмеження повноважень (коли він знав чи за всіма обставинами не міг не знати про такі обмеження), а також і за відсутності подальшого схвалення правочину.

Так, відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Верховний Суд у постанові від 14.08.2018 у справі № 910/15151/17 зазначав, що загальне правило, що випливає зі змісту норм статті 241 Цивільного кодексу України, таке: представництво з перевищенням повноважень не породжує властиві представництву наслідки, тобто не створює діями представника права й обов`язки в іншої особи, від імені якої вчинено правочин. У наведеній статті зазначається лише про один варіант поведінки особи, представник якої вийшов за межі наданих йому повноважень, а саме - схвалення нею цих його дій.

В свою чергу, як встановлено судом вище, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України подальшого погодження/схвалення учасниками товариства дій виконавчого органу щодо укладення оспорюваного правочину, а навпаки, наявні матеріали справи свідчать про незгоду позивача з такими діями виконавчого органу, що призвело за зверненням до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Додатково в контексті спірних правовідносин, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17, суд враховує наступне.

Статтею 5 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній в момент укладення оспорюваного правочину) визначено, що предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов:

нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація;

нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення;

нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Предметом іпотеки також може бути об`єкт незавершеного будівництва, майнові права на нього, інше нерухоме майно, яке стане власністю іпотекодавця після укладення іпотечного договору, за умови, що іпотекодавець може документально підтвердити право на набуте ним у власність відповідне нерухоме майно у майбутньому. Обтяження такого нерухомого майна іпотекою підлягає державній реєстрації у встановленому законом порядку незалежно від того, хто є власником такого майна на час укладення іпотечного договору.

Частина об`єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом. Іпотека поширюється на частину об`єкта нерухомого майна, яка не може бути виділеною в натурі і була приєднана до предмета іпотеки після укладення іпотечного договору без реєстрації права власності на неї як на окремий об`єкт нерухомості.

Нерухоме майно передається в іпотеку разом з усіма його приналежностями, якщо інше не встановлено іпотечним договором.

У разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору.

Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб`єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.

Предметом іпотеки може бути право оренди чи користування нерухомим майном, яке надає орендарю чи користувачу право будувати, володіти та відчужувати об`єкт нерухомого майна. Таке право оренди чи користування нерухомим майном для цілей цього Закону вважається нерухомим майном.

В свою чергу, статтею 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній в момент укладенян оспорюваного правочину) визначено, що іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови:

1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про:

для резидентів - найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; для нерезидентів - найменування, місцезнаходження та державу, де зареєстровано особу;

2) зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання;

3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі іпотеки земельної ділянки має зазначатися її цільове призначення;

4) посилання на видачу заставної або її відсутність.

У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду.

Іпотечний договір може містити інші положення, зокрема, визначення суми, на яку має бути застрахований предмет іпотеки, посилання на документ, що підтверджує право власності іпотекодавця на предмет іпотеки, відомості про обмеження та обтяження прав іпотекодавця на предмет іпотеки, визначення способу звернення стягнення на предмет іпотеки.

Іпотечний договір та договір, що обумовлює основне зобов`язання, можуть бути оформлені у вигляді одного документа. Цей документ за формою і змістом повинен відповідати вимогам, встановленим у цій статті, та вимогам, встановленим законом, для договору, який визначає основне зобов`язання.

У разі якщо іпотекою забезпечується повернення позики, кредиту для придбання нерухомого майна, яке передається в іпотеку, договір купівлі-продажу цього нерухомого майна та іпотечний договір можуть укладатися одночасно.

Частиною 1 ст. 191 Цивільного кодексу України визначено, що підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

Частиною 2 ст. 191 Цивільного кодексу України визначено, що до складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 4 ст. 191 Цивільного кодексу України визначено, що підприємство або його частина можуть бути об`єктом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Так, дослідивши умови іпотечного договору, судом встановлено, що у пункті 2.2 1 договору іпотеки від 26.05.2021 зазначено, що предметом іпотеки є наступне нерухоме майно іпотекодавця: комплекс будівель та споруд загальною площею 59 652,00 кв.м, які входять до складу єдиного майнового комплексу - маслоекстракційного заводу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2263594212110, номер запису про право власності 40008583 від 29.12.2020.

Тобто, предметом іпотечного договору виступив комплекс будівель та споруд загальною площею 59 652, 00 кв. м, який є частиною єдиного майнового комплексу. При цьому, в оспорюваному договорі не наведено складових будівель та споруд загальною площею 59 652, 00 кв м, проте, містяться відомості, що вони є складовою частиною єдиного майнового кодексу, а отже, суд встановив, що в іпотеку за оспорюваним договором передано комплекс будівель та споруд загальною площею 59 652, 00 кв. м, які входять до складу єдиного майнового комплексу, а отже, є складовими частинами єдиного майнового комплексу, проте, оспорюваний договір не містить істотної умови договору - опису предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації.

При цьому, імперативна норма п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній в момент укладення оспорюваного правочину) передбачає, що істотною умовою іпотечного договору є опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, і з огляду на вимоги статті 5 наведеного закону, предметом іпотеки може бути нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

В свою чергу, згідно Інформаційної довідки "Відомості про складові частини об`єкта нерухомого майна" містяться дані про те, що складовими частинами об`єкта нерухомого майна за №2263594212110, адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, буд. 3, є наступні об`єкти: виробничий комплекс, "А-1", загальною площею 15443, 3 кв. м; частина матеріального складу (в спільному користуванні) "А1-1", (літера загальною площею 440 кв. м; А4 - 1" - склад жмиха напідлогового зберігання загальною площею - 13858, 8 кв. м; Адміністративно-побутовий корпус,"Б-4", загальною площею 4 183, 3 кв. м, Відстійник, "Б'", загальною площею 360 кв. м, Їдальня, "В", загальною площею 927, 5 кв. м, склад прекурсорів „Г", площа забудови 236,0 кв. м; склад готової продукції "Г-1", загальною площею 13 575 кв. м; КПП з навісом, "Ж'-1", площею забудови 33, 6 кв. м; Зарядна "З", площею забудови 247, 7 кв. м, Распредустр., "И", загальна площа 120, 3 кв. м, Адміністративно-побутовий корпус № 3, „Л'-1", площею забудови 90, 3 кв. м, Дренажна насосна, "М", загальна площа 7, 8 кв м, Градирня, "Н", площею забудови 376, 8 кв. м, Насосна "н", площею забудови 54, 0 кв. м, Вагова, лабораторія, навіс, "Н'-2", площею забудови 605, 0 кв. м, Резервуар води, "О", загальна площа - 400 кв. м, резервуарний парк зберігання масла "О'", загальна площа 538, 5 кв. м., цех фільтрації "П'", площею забудови 266, 9 кв. м, допоміжна будівля цеху фільтрації, П'', площею забудови 83, 0 кв. м, котельня "Т-1", загальна площа 298, 5 кв. м, трансформаторна підстанція, Т', площею забудови 88, 6 кв. м, екстракційний цех, Ф', площею забудови 563,6 кв. м, КПП "ф'2", площею забудови 563, 6 кв. м, Будівля котельної твердопаливної № 2, "К", площею забудови 507, 4 кв. м, Будівля турбінного відділення "Р", площею забудови 105, 0 кв. м, Будівля котельної твердопаливної № 1 "У", площею забудови 375, 2 кв. м, Ємність для збереження лузги, Ш, площею забудови 39, 0 кв.м, Екстракційний цех № 2, "Щ'", площею забудови 563,6 кв. м, Будівля пультової біля силосів, "Ю", площею забудови 14,2 кв. м, Адміністративно - побутовий корпус № 2, "Я-2", площею забудови 413, 0 кв. м, Будівля підйомного бункера, "АБ", площею забудови 286,0 кв.м., Будівля підйомного бункера №2, "АБ'", площею забудови 257, 8 кв. м, Склад напідлогового зберігання, "АВ", площею забудови 1 079, 5 кв. м, Вбиральна, "АГ", площею забудови 7 кв. м, Навіс, "АД", Вузол завантаження шроту, "АЕ", площею забудови 81, 8 кв. м, КПП, "ц'", площею забудови 9, 1 кв. м, КПП, "ц'1", площею забудови 6, 2 кв. м, Замощення, "І", Замощення "ІV", Конвеєр, "V", Димова труба, "VІ", Баки, "VІІ", Силоса зберігання насіння, "VІІІ", Резервуарний парк зберігання олії № 2, "ІХ", Ємність для зберігання олії і проміжних продуктів переробки, "Х", Димова труба № 1, "ХІ", Димова труба № 2, "ХІІ", пожрезервуари, "ХІІІ", баки № 2, "ХІV", огорожа, 1, ворота, 2, ворота, 6, ворота, 8, ворота, 10, ворота, 11, хвіртка, 12, огорожа, 13, огорожа, 14, огорожа, 15.

Проте, суд зазначає, що наявність відомостей інформаційної довідки за відповідним реєстраційним номером об`єкта нерухомого майна 2263594212110 щодо певних складових об?єкта нерухомості, не спростовує обов?язок сторін зазначити у договорі в момент його укладення опис предмета іпотеки, достатнього для його ідентифікації, що є істотною умовою договору, яка має бути погоджена саме в момент укладення договору, з метою чіткого визначення яким саме майном забезпечуються вимоги кредитора за основним зобов`язанням, а недотримання сторонами в момент укладення вказаної умови свідчить про відсутність в іпотечному договорі істотної умови - опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, що є також підставою для визнання його недійсним з огляду на п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній в момент укладення оспорюваного правочину).

Згідно приписів ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Частинами 1, 3, 5 ст. 203 Цивільного кодексу України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Отже, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Суд, оцінивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, з урахуванням встановлених обставин, дійшов висновку, що при укладенні оспорюваного правочину були відсутні належні та допустимі докази належного волевиявлення позивача у вигляді рішення учасників, що суперечить п. п. 5.3, п.п. 5.3.15 Статуту , ст. 29, ч. 3, 4 ст. 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", і належні докази волевиявлення позивача на укладення оспорюваного правочину не були надані суду, також при укладенні оспорюваного правочину не було дотримано обумовленої п. 5.2.26 Статутом процедури уповноваження директора на укладення відповідного іпотечного договору, а отже, директор позивача ОСОБА_2 при укладенні оспорюваного правочину діяв з перевищенням наданих йому законом та статутом повноважень, що суперечить ч. 1, 2, 4 ст. 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", ст. 92 Цивільного кодексу України, в іпотечному договорі відсутня істотна умова - опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, що суперечить п. 3 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, чинній в момент укладення оспорюваного правочину), матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України погодження учасниками товариства укладення оспорюваного правочину в порядку ст. 241 Цивільного кодексу України, отже, наведені підстави, як кожна окремо, так і у їх сукупності свідчать про те, що оспорюваний правочин в момент його укладення суперечив наведеним приписам статуту та нормам закону, а тому підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 1, 3, 5 ст. 203, ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є законними та обґрунтованими, були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню з підстав, наведених судом у даному рішенні.

Усі інші доводи, посилання та обґрунтування учасників справи судом враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду щодо спірних правовідносин учасників справи, і судом надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи, і за результатами чого ухвалюється рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів позивача та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За змістом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов висновку про задоволення позову повністю за наведених судом підстав.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір іпотеки, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІК Актив" (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Коломойцівська, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36208668) та Акціонерним товариством "Зіраат Банк Монтенегро" (81000, Чорногорія, м. Подгориця, вул. Слободе, буд. 84, ідентифікаційний номер 4-0009452/019, податковий номер 03048136) 26.05.2021, посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Римською А.В., реєстровий номер 934, з одночасним припиненням права іпотеки Акціонерного товариства "Зіраат Банк Монтенегро" на комплекс будівель та споруд, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2263594212110, номер запису про іпотеку 42160837, номер запису про обтяження 42160753.

Стягнути з Акціонерного товариства "Зіраат Банк Монтенегро" (81000, Чорногорія, м. Подгориця, вул. Слободе, буд. 84, ідентифікаційний номер 4-0009452/019, податковий номер 03048136) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІК Актив" (50106, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вулиця Коломойцівська, 3, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 36208668) 3 405 грн 00 коп. витрат зі сплати судового збору, з урахуванням судового збору сплаченого за подання зави про забезпечення позову від 12.11.2021.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 15.12.2023.

Суддя І.А. Рудь

Дата ухвалення рішення05.12.2023
Оприлюднено18.12.2023
Номер документу115679935
СудочинствоГосподарське
Сутьвизнання недійсним договору іпотеки від 26.05.2021

Судовий реєстр по справі —904/8699/21

Ухвала від 23.04.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Чус Оксана Володимирівна

Ухвала від 02.04.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Чус Оксана Володимирівна

Ухвала від 31.01.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Чус Оксана Володимирівна

Ухвала від 19.01.2024

Господарське

Центральний апеляційний господарський суд

Чус Оксана Володимирівна

Судовий наказ від 11.01.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Рудь Ірина Анатоліївна

Ухвала від 11.01.2024

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Рудь Ірина Анатоліївна

Ухвала від 20.12.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Рудь Ірина Анатоліївна

Рішення від 05.12.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Рудь Ірина Анатоліївна

Ухвала від 07.11.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Рудь Ірина Анатоліївна

Ухвала від 17.10.2023

Господарське

Господарський суд Дніпропетровської області

Рудь Ірина Анатоліївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні