ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.12.2023 Справа № 18/257(917/134/22)
за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Бурова Компанія "Букрос", ідент. код 00143136, м.Полтава, вул.Половка, буд.88/1.
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Сельхозкомплект", ідент. код 41955953, м.Полтава, вул.Івана Мазепи, 13
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1. Публічне акціонерне товариство "Веселка" (код ЄДРПОУ 03056604, 84320, Донецька область, м.Краматорськ, вул. Кришталева, 2)
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аукціонний Центр Плюс" (код ЄДРПОУ 40435921, 36034, м.Полтава, пров. Латишева, б.9, кв.40)
3. Уповноважена особа акціонерів ПАТ БК "Букрос", уповноваженої особи власника майна ПАТБК "Букрос" - Кулія В.М.
про витребування майна з чужого незаконного володіння
в межах справи про банкрутство №18/257
за заявою Головного управління Державної податкової служби у Полтавській області
до публічного акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос", м.Полтава
про визнання банкрутом
Суддя Кльопов І.Г.
Секретар Назаренко Я.А.
Представники сторін згідно протоколу судового засідання.
Обставини справи: До Господарського суду Полтавської області надійшов позов Публічного акціонерного товариства Бурова Компанія "Букрос" про витребування з незаконного володіння відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сельхозкомплект" квартиру № 193, загальна площа 67,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Полтава, вул. Героїв АТО, 63, квартиру № 195, загальна площа 65,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Полтава, вул.Героїв АТО, 63, квартиру № 205, загальна площа 36,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м.Полтава, вул.Героїв АТО, 63.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 04.07.2022 відкрито провадження у справі №18/257(917/134/22) за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Бурова Компанія "Букрос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сельхозкомплект" про витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи №18/257 про банкрутство ПАТ "Бурова компанія "Букрос". Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи. Призначено підготовче засідання у справі (Суддя Іванко Л.А.).
Ухвалою суду від 17.08.2022 року залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство "Веселка" (код ЄДРПОУ 03056604, 84320, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Кришталева, 2), та Товариство з обмеженою відповідальністю "Аукціонний Центр Плюс" (код ЄДРПОУ 40435921, 36034, м.Полтава, пров. Латишева, б.9, кв.40).
27.07.2022 року від третьої особи - ПАТ "Веселка" надійшла заява про застосування строків позовної давності ( вхід. №5000).
27.07.2022 року від третьої особи - ТОВ "Аукціонний центр плюс" надійшла заява про застосування строків позовної давності ( вхід. №4999).
Ухвалою господарського суду від 06.09.2022 року продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Підготовче засідання відкладено.
27.09.2022 року від представника ТОВ "Сельхозкомплект", ПАТ "Веселка" та ТОВ "Аукціонний центр плюс" на адресу суду надійшов відзив ( вхід.№ 6917) на позов ПАТ БК "Букрос".
05.10.2022 року на адресу суду від керуючої санацією ПАТ БК "Букрос" Тищенко О.І. надійшли: заперечення ( вхід.№ 7126) на заяву про застосування строків позовної давності, подану ТОВ "Аукціонний центр плюс" та ПАТ "Веселка"; відповідь ( вхід.№ 7127) на відзив ТОВ "Аукціонний центр плюс", ПАТ "Веселка", ТОВ "Сельхозкомплект".
Крім того, 05.10.2022 року на адресу суду надійшло клопотання ПАТ БК "Букрос" ( вхід.№ 7146) про витребування у ПАТ "Веселка" оригіналів доказів, поданих у копіях, та клопотання ( вхід.№ 7147) про залишення без розгляду та повернення відзивів з додатками. Клопотання позивача про залишення без розгляду та повернення відзивів судом відхилене як безпідставне. Клопотання про витребування у ПАТ "Веселка" оригіналів доказів, поданих у копіях, суд задовольнив на підставі ч.6 ст.91 ГПК України.
05.10.2022 року на адресу суду надійшла заява керуючого санацією ПАТ БК "Букрос" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірні квартири, та заборони усім суб`єктам державної реєстрації, що діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" вчиняти щодо зазначеного нерухомого майна будь-які реєстраційні дії.
Ухвалою господарського суду від 05.10.2022 року відмовлено ПАТ БК "Букрос" у забезпеченні позову
Ухвалою господарського суду від 01.11.2022 року закрито підготовче провадження у справі №18/257(917/134/22). Призначено справу до судового розгляду по суті.
21.11.2022 року за вх.№8943 надійшло клопотання ПАТ "Веселка" про витребування копії матеріалів судової справи №554/10688/16-ц.
01.12.2022 до суду надійшли клопотання представника ПАТ "Веселка", ТОВ "Аукціонний центр плюс", ТОВ "Сільхозкомплект": про стягнення штрафу з керуючої Тищенко О.І. ( вхід. 9403), клопотання про залишення позовної заяви без руху (вх.9404), клопотання про повернення справи №18/275 (917/134/22) на стадію підготовчого провадження ( вхід. №9406), клопотання про винесення окремої ухвали.
01.12.2022 року за вхід.№9405 надійшло клопотання ПАТ "Веселка" про витребування копії матеріалів судової справи №554/10688/16-ц.
09.12.2022 надійшло клопотання представника ПАТ "Веселка" про долучення додаткових доказів до матеріалів справи - копії матеріалів цивільної справи №554/10688/16-ц ( вхід. 9705).
На адресу господарського суду надійшло заперечення ПАТ Бурова Компанія "Букрос" від 12.12.2022 року на клопотання про залишення позовної заяви без руху.
22.12.2022 року від уповноваженої особи власника майна ПАТ БК "Букрос" Кулій В.М. надійшла заява про залучення його третьою особою на стороні позивача ( вхід.10194).
Постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.02.2023 року ухвалу Господарського суду Полтавської області від 05.10.2022 у справі №18/257 (917/134/22) скасовано. Прийнято нове рішення, яким заяву ПАТ БК "Букрос" про забезпечення позову задоволено в повному обсязі. Накладено арешт на такі об`єкти нерухомого майна: квартиру №193, загальна площа 67,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Героїв АТО, 63, квартиру №195, загальна площа 65,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Героїв АТО, 63,квартиру №205, загальна площа 36,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Героїв АТО, 63.Заборонено усім суб`єктам державної реєстрації, що діють відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно", вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо: квартири №193, загальна площа 67,0 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Героїв АТО, 63, квартири №195, загальна площа 65,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Героїв АТО, 63,квартири №205, загальна площа 36,6 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Героїв АТО, 63.
До господарського суду надійшло клопотання представника ПАТ БК "Букрос" про поновлення процесуального строку для подання доказів від 14.02.2023 року разом із доказами.
14.02.2023 року від керуючої санацією Тищенко О.І. надійшло клопотання про долучення до справи актуальної інформації щодо права власності на майно, що випробовується із незаконного володіння (вхід. №1960) разом із заявою про поновлення процесуального строку для подання доказів.
19.05.2023 року надійшла заява адвоката Плеханова І.О. представника ТОВ «Сельхозкомплект» про відвід судді Іванко Л.А.
Ухвалою суду від 22.05.2023 року визнано необґрунтованим відвід, заявлений ТОВ "Сельхозкомплект" судді Іванко Л.А. у справі №18/257(917/134/22). Передано матеріали справи для визначення автоматизованою системою судді, який вирішуватиме питання про відвід, у порядку, встановленому частиною першою ст.32 ГПК України.
Ухвалою господарського суду від 23.05.2023 року (суддя Паламарчук В.В.) у задоволенні заяви ТОВ "Сельхозкомплект" про відвід судді Іванко Л.А. від розгляду справи №18/257(917/134/22) відмовлено.
25.05.2023 року від керуючої санацією Тищенко О.І. надійшло клопотання про долучення диску із записом зі сканкопіями матеріалів цивільної справи №554/10688/16-ц ( вхід. 6633) та заява (клопотання) про поновлення процесуального строку для подання доказів разом з письмовими доказами.
У зв`язку зі звільненням судді у відставку, згідно розпорядження №114 від 15.06.23 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №18/257(917/134/22) за позовною заявою Публічного акціонерного товариства Бурова Компанія "Букрос" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сельхозкомплект" про витребування майна з чужого незаконного володіння в межах справи №18/257 про банкрутство ПАТ "Бурова компанія "Букрос"
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказана справа розподілена на суддю Киричук О.А.
Суддя Киричук О.А. у справі №18/257(917/134/22) заявив самовідвід, про що винесено ухвалу від 23.06.2023 року. Справу №18/257(917/133/22) передано для повторного автоматичного розподілу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.06.2023 вказана справа розподілена на суддю Кльопова І.Г.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 30.06.2023 суддя Кльопов І.Г. прийняв справу № 18/257(917/134/22) до свого провадження та залишив позовну заяву без руху.
05.07.2023 за вхід. №8354 від керуючого санацією ПАТ "БК "Букрос" на виконання вимоги ухвали суду від 30.06.2023 надійшли пояснення.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13.07.2023 року суд призначив підготовче засідання на 25.07.2023 року. Запропоновано учасникам справи надати суду за наявності заяв, клопотань та доказів, для вирішення в підготовчому засіданні питань.
10.07.2023 року за вхід. №8500 від уповноваженої особи акціонерів ПАТ БК "Букрос", уповноваженої особи власника майна ПАТ БК "Букрос" Кулія В.М. надійшло клопотання про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
13.07.2023 року за вхід. №8670 від Арбітражного керуючого ПАТ БК "Букрос" надійшло клопотання про відмову у задоволенні заяви ОСОБА_1 про залучення його в якості третьої особи у справу.
Розглянувши матеріали позовної заяви та клопотання ОСОБА_1 суд ухвалою від 25.07.2023 року залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - уповноваженої особи акціонерів ПАТ БК "Букрос", уповноваженої особи власника майна ПАТ БК "Букрос" - Кулія В.М.
25.07.2023 року за вхід. №9119 від відповідача надійшов відзив на позов. Відповідач проти позову заперечує та просить суд відмовити у задоволенні позову. Крім того, відповідач просить суд застосувати строк позовної давності до вимог ПАТ БК "Букрос" до ТОВ "Сельхозкомплект" про витребування майна з чужого незаконного володіння. Відзив залучено судом до матеріалів справи.
16.06.2023 року за вхід. №7605 від ТОВ "Сельхозкомплект" надійшло клопотання про застосування заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу з арбітражного керуючого Тищенко О.І. за ухилення від вчинення дій, покладених господарським судом.
16.06.2023 року за вхід. №7607 від ТОВ "Сельхозкомплект" надійшло клопотання про винесення окремої ухвали, оскільки на думку заявника, діяльність керуючим санацією ПАТ Бурова компанія "Букрос" - Тищенко О.І містить ознаки кримінального та дисціплінарного правопорушення внаслідок зловживання останньою процесуальними правами, порушення процесуальних обов"язків, неналежного виконання професійних обов`язків.
16.06.2023 року за вхід. №7609 від ТОВ "Сельхозкомплект" надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху.
16.08.2023 року за вхід. №10079 від арбітражного керуючого Тищенко О.І. надійшли заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без руху, на клопотання про стягнення штрафу та клопотання про винесення окремої ухвали.
14.08.2023 року за вхід. №9953 від ТОВ "Сельхозкомплект" надійшло клопотання про виключення зі складу учасників справи - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , застосувати до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу.
27.07.2023 року за вхід. №9282 від арбітражного керуючого надійшло клопотання про залучення доказів. Докази залучено до матеріалів справи.
14.08.2023 року за вхід. №9937 від ТОВ "Сельхозкомплект" надійшли звіти про оцінку нерухомого майна. Звіти залучено до матеріалів справи.
15.08.2023 року за вхід. №10041 від третьої особи ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення по справі №18/257 (917/134/22). Просить позовну заяву керуючої санацією ПАТ БК "Букрос" Тищенко О.І. задовольнити у повному обсязі.
16.08.2023 року за вхід. №10083 від арбітражного керуючого Тищенко О.І. надійшла відповідь на відзив. Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою суду від 17.08.2023 року було продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів. Відкладено підготовче засідання на 18.09.2023 року. Відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Сельхозкомплект" про застосування заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу з арбітражного керуючого Тищенко О.І. Відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Сельхозкомплект" про винесення окремої ухвали. Відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Сельхозкомплект" про залишення позовної заяви без руху. Відмовлено у задоволенні клопотання ТОВ "Сельхозкомплект" про виключення зі складу учасників справи - третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1 , застосувати до ОСОБА_1 заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу. Запропоновано сторонам вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.
18.09.2023 року підготовче засідання було відкладено на 17.10.2023 року.
17.10.2023 року за вхід. №13157 від представника відповідача надійшли письмові пояснення з клопотанням про поновлення строку та долучення до матеріалів справи додаткових доказів. Крім того, представник відповідача заявив про застосування строку позовної давності у даній справі, а також просить суд відмовити у задоволенні позову. Суд поновив строк та долучив додані представником відповідача додаткові докази.
Ухвалою суду від 17.10.2023 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті.
13.11.2023 року надійшло клопотання представника відповідача ТОВ "Сельхозкомплект" про долучення доказів до матеріалів справи разом з клопотанням про поновлення строку на подання доказів. За вхід. №14567 надійшло клопотання адвоката Плеханова І.О. про долучення до матеріалів справи нових доказів - нотаріально посвідчених копій квитанцій до прибуткового касового ордеру. Докази залучено судом до матеріалів справи.
04.12.2023 року за вхід.15512 надійшло клопотання від третьої особи ОСОБА_1 про долучення доказів. Судом були долучені додані до клопотання докази.
У судовому засіданні 04.12.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, заслухавши доводи та заперечення представника позивача та прокурора, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
В провадженні господарського суду Полтавської області перебуває справа №18/257 про банкрутство Публічного акціонерного товариства Бурова Компанія "Букрос" (код ЄДРПОУ 00143136).
Ухвалою Господарського суду Полтавської області у справі № 18/257 від 18.07.2006 порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ БК "Букрос".
Відкрите акціонере товариство бурова компанія "Букрос" 16.04.2016 було перейменовано у Публічне акціонерне товариство бурова компанія "Букрос" (далі ПАТ БК"Букрос").
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 21.11.2017 року введено процедуру санації ПАТ "БК "Букрос".Згідно ухвали Господарського суду Полтавської області у справі № 18/257 від 18.12.2018 року призначено керуючою санацією ПАТ БК "Букрос" Тищенко Оксану Іванівну.
03.02.2022 року керуюча санацією Тищенко О.І. звернулася до суду з позовом до ТОВ "Сельхозкомплект" про витребування з незаконного володіння ТОВ "Сельхозкомплект" квартиру АДРЕСА_1 , квартиру №195, загальна площа 65,6 кв.м. що знаходиться за адресою: місто Полтава, вул. Героїв АТО 63, квартиру №205, загальна площа 36,6 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Полтава, вул. Героїв АТО 63.
Відкритому акціонерному товариству БК "Букрос" згідно свідоцтва №836 про право власності на квартиру №193 від 29 листопада 2002 року, свідоцтва №837 про право власності на квартиру №195 від 29 листопада 2002 року, свідоцтва №839 про право власності на квартиру №205 від 29 листопада 2002 року, відповідно належали на праві колективної власності квартира АДРЕСА_2 , по вулиці Красіна,63, квартира №195 в місті Полтава, по вулиці Красіна,63 та квартира №205 в місті Полтава, по вулиці Красіна,63.
На підставі розпорядження голови Полтавської обласної державної адміністрації №207 від 20.05.2016 року "Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дошок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві", вулиця Красіна у місті Полтава перейменована на вулицю Героїв АТО.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 23.02.2017 року у справі №554/10688/16-ц (суддя Андрієнко Г.В. ) визнано та затверджено мирову угоду, укладену між сторонами у справі за позовом ТОВ "Аукціонний центр плюс" та ОСОБА_2 , на наступних умовах: за ТОВ "Аукціонний центр плюс" (код ЄДРПОУ 40435921) визнається право власності нерухоме майно, а саме:
- комплекс будівель та споруд, який складається з Адміністративна будівля літер А-1-2 площею 1493,7 кв.м; профілакторій літ літер Б-1-2 площею 850,7 кв.м; дефектоскопія літер В-1 площею 213,8 кв.м; трубний цех літер Г-1-3 площею 609,8 кв.м; цех РНТ літер Д-1 площею 742,9 кв.м; склад кисневих балонів літер Е-1 площею 27,1 кв.м; цех ПВО літер Ж-1 площею 259,2 кв.м; електроцех літер З-1 площею 648,5 кв.м; ПРЦ літер И-1 площею 1126,8 кв.м; турбінний цех літер К-1 площею 920,2 кв.м; насосна літер Л-1 площею 56,6 кв.м; столярка літер М-1 площею 193,3 кв.м; будинок связистів літер Н-1 площею 213,8 кв.м; ангар літер О-1 площею. 195,7 кв.м ; ангар літер П-1 площею 135,2 кв.м; ангар літер Р-1 площею 462,3 кв.м; навіс літер С площею 86,3 кв.м; котельня літер Т-2 площею 184,9 кв.м; навіс літер Щ площею 43,7 кв.м; центральний склад літер Ш-1-2 площею 1022,5 кв.м; насосна літер Я-1 площею 6,2 кв.м; прохідна літер Ф-1 площею 23,7 кв.м ; склад літер Ц-1 площею 1258,8кв.м; незакінчене будівництво літер Ю площею 54,6 кв.м; погріб літер Ч-1 площею 70,9 кв.м; зварювальний цех літер Х-1, площею 621,6 кв.м ; склад літер Ь-1 площею 4,8кв.м; № 1 - огорожа з/б; № 4 - огорожа цегляна; № 1-11 - ворота металеві; № 12-22 - крани; № 26, 27 - з/д колія, що знаходяться за адресою - м. Полтава, вул. Половка, 88/1 який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 5310136400:13:002:0058.
- Квартира № 193 загальною площею 67 кв.м., в т.ч. житловою 39,1 кв.м, яка складається з кімнати площею 16,7 кв.м., кімнати площею 12,3 кв.м., кімнати площею 10,1 кв.м., коридору площею 10,6 кв.м., вбудованої шафи площею 1,2 кв.м., вбудованої шафи площею 0,4 кв.м., кухні площею 7,8 кв.м., вбиральні площею 1,2 кв.м., ванної площею 2,7 кв.м., лоджії площею 3,1 кв.м., балкону площею 0,9 кв.м., що знаходиться за адресою - м.Полтава, вул.Героїв АТО, 63;
- Квартира № 195 загальною площею 65,6 кв.м., в т.ч. житловою 39,6 кв.м., яка складається з: кімнати площею 11,7 кв.м., кімнати площею 10,7 кв.м., кімнати площею 17,2 кв.м., коридору площею 10,1 кв.м., кухні площею 8,9 кв.м., вбудованої шафи площею 0,5 кв.м., вбиральні площею 1,3 кв.м., ванної площею 2,8 кв.м., вбудованої шафи площею 0,5 кв.м., балкону площею 1 кв.м., балкону площею 0,9 кв.м., що знаходиться за адресою - м.Полтава, вул.Героїв АТО, 63;
- Квартира № 205 загальною площею 36,6 кв.м., в т.ч. житловою 18,7 кв.м., яка складається з: кімнати площею 18,7 кв.м., коридору площею 4,5 кв.м., кладової площею 1,4 кв.м., санвузла площею 3,4 кв.м., кухні площею 7,4 кв.м., балкону площею 1 кв.м., що знаходиться за адресою - м.Полтава, вул.Героїв АТО, 63.
- ТОВ "Аукціонний центр плюс" (код ЄДРПОУ 40435921) відмовляється від будь-яких претензій до Кравченко О.В. в зв`язку невиконанням останнім умов договору на надання юридичних послуг; права та обов`язки за договором укладеним між ТОВ "Аукціонний центр плюс" та ОСОБА_2 16 травня 2016 року про надання послуг припиняються.
Право власності на нерухоме майно, а саме: комплекс будівель та споруд, який складається з Адміністративна будівля літер А-1-2 площею 1493,7 кв.м; профілакторій літ літер Б-1-2 площею 850,7 кв.м; дефектоскопія літер В-1 площею 213,8 кв.м; трубний цех літер Г-1-3 площею 609,8 кв.м; цех РНТ літер Д-1 площею 742,9 кв.м; склад кисневих балонів літер Е-1 площею 27,1 кв.м; цех ПВО літер Ж-1 площею 259,2 кв.м; електроцех літер З-1 площею 648,5 кв.м; ПРЦ літер И-1 площею 1126,8 кв.м; турбінний цех літер К-1 площею 920,2 кв.м; насосна літер Л-1 площею 56,6 кв.м; столярка літер М-1 площею 193,3 кв.м; будинок связистів літер Н-1 площею 213,8 кв.м; ангар літер О-1 площею. 195,7 кв.м ; ангар літер П-1 площею 135,2 кв.м; ангар літер Р-1 площею 462,3 кв.м; навіс літер С площею 86,3 кв.м; котельня літер Т-2 площею 184,9 кв.м; навіс літер Щ площею 43,7 кв.м; центральний склад літер Ш-1-2 площею 1022,5 кв.м; насосна літер Я-1 площею 6,2 кв.м; прохідна літер Ф-1 площею 23,7 кв.м ; склад літер Ц-1 площею 1258,8кв.м; незакінчене будівництво літер Ю площею 54,6 кв.м; погріб літер Ч-1 площею 70,9 кв.м; зварювальний цех літер Х-1, площею 621,6 кв.м ; склад літер Ь-1 площею 4,8кв.м; № 1 - огорожа з/б; № 4 - огорожа цегляна; № 1-11 - ворота металеві; № 12-22 - крани; № 26, 27 - з/д колія, що знаходяться за адресою - м. Полтава, вул. Половка, 88/1 який розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 5310136400:13:002:0058; Квартира № 193 загальною площею 67 кв.м., в т.ч. житловою 39,1 кв.м, яка складається з кімнати площею 16,7 кв.м., кімнати площею 12,3 кв.м., кімнати площею 10,1 кв.м., коридору площею 10,6 кв.м., вбудованої шафи площею 1,2 кв.м., вбудованої шафи площею 0,4 кв.м., кухні площею 7,8 кв.м., вбиральні площею 1,2 кв.м., ванної площею 2,7 кв.м., лоджії площею 3,1 кв.м., балкону площею 0,9 кв.м., що знаходиться за адресою - м.Полтава, вул.Героїв АТО, 63; Квартира № 195 загальною площею 65,6 кв.м., в т.ч. житловою 39,6 кв.м., яка складається з: кімнати площею 11,7 кв.м., кімнати площею 10,7 кв.м., кімнати площею 17,2 кв.м., коридору площею 10,1 кв.м., кухні площею 8,9 кв.м., вбудованої шафи площею 0,5 кв.м., вбиральні площею 1,3 кв.м., ванної площею 2,8 кв.м., вбудованої шафи площею 0,5 кв.м., балкону площею 1 кв.м., балкону площею 0,9 кв.м., що знаходиться за адресою - м.Полтава, вул.Героїв АТО, 63; Квартира № 205 загальною площею 36,6 кв.м., в т.ч. житловою 18,7 кв.м., яка складається з: кімнати площею 18,7 кв.м., коридору площею 4,5 кв.м., кладової площею 1,4 кв.м., санвузла площею 3,4 кв.м., кухні площею 7,4 кв.м., балкону площею 1 кв.м., що знаходиться за адресою - м.Полтава, вул.Героїв АТО, 63, підлягає державній реєстрації.
На підставі ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 19 січня 2018 року виправлено в ухвалі Октябрського районного суду м. Полтави від 23.02.2017 р. по справі № 554/10688/16-п допущену описку щодо опису (площі нерухомого майна).
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26.02.2018 року у справі №554/10688/16-ц (суддя Андрієнко Г.В. ) роз`яснено, у зв`язку з визнанням за ТОВ "Аукціонний центр плюс" права власності на нерухоме майно - квартири №№ 193, 195, 205 за адресою Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Героїв АТО (Красіна), будинок 63 органам державної реєстрації, приватні та державні нотаріуси, інші акредитовані особи повинні внести відмітки про припинення (скасування та погашення) записів про обтяження арешти нерухомого майна шляхом внесення відповідних змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наступних об`єктів нерухомого майна:
- Номер запису про обтяження: 24253125; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон: 04.01.2011; Підстава виникнення обтяження: Постанова слідчого, б/н, 31.12.2010, Слідчий відділ ПМ ДПА у Полтавській області, код ЄДРПОУ 01292186, слідчий О.В. Бредун; Об`єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Героїв АТО (Красіна) будинок 63, кв.№205.
- Номер запису про обтяження: 24253192; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон: 04.01.2011; Підстава виникнення обтяження: Постанова слідчого, б/н, 31.12.2010, Слідчий відділ ПМ ДПА у Полтавській області, код ЄДРПОУ 01292186, слідчий О.В. Бредун; Об`єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Героїв АТО (Красіна) будинок 63, кв.205.
- Номер запису про обтяження: 24253041; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон: 04.01.2011; Підстава виникнення обтяження: Постанова слідчого, б/н, 31.12.2010, Слідчий відділ ПМ ДПА у Полтавській області, код ЄДРПОУ 01292186, слідчий О.В. Бредун; Об`єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Героїв АТО (Красіна) будинок 63, кв.193.
- Номер запису про обтяження: 24252976; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон: 18.07.2006; Підстава виникнення обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АЕ№529381; Відділ примусового виконання рішень ДВС Полтавської області, держ.виконавець Величко О.В. Об`єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Героїв АТО (Красіна) будинок 63, кв.193.
- Номер запису про обтяження: 24253108; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон: 18.07.2006; Підстава виникнення обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АЕ№529384; Відділ примусового виконання рішень ДВС Полтавської області, держ.виконавець Величко О.В. Об`єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Героїв АТО (Красіна) будинок 63, кв.193.
- Номер запису про обтяження: 24253181; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон: 18.07.2006; Підстава виникнення обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АЕ№529384; Відділ примусого виконання рішень ДВС Полтавської області, держ.виконавець Величко О.В. Об`єкт обтяження: Полтавська обл., м. Полтава, вулиця Героїв АТО (Красіна) будинок 63, кв.205.
Постановою Полтавського апеляційного суду у справі №554/10688/16-ц від 05.12.2018 року ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 23 лютого 2017 року, від 19 січня 2018 року та від 26 лютого 2018 року скасовано.
Згідно відомостей Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень, право власності на квартиру №19, загальною площею 67,00 кв.м., за адресою: місто Полтава, вулиця Героїв АТО, будинок 63, 21.03.2018 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: реєстровий №984, виданий 21.03.2018 року, видавник: Гофман Е.Л., приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу, зареєстровано за ТОВ "Сельхозкомплект"; право власності на квартиру №195, загальною площею 65,6 кв.м., за адресою: місто Полтава, вулиця Героїв АТО, будинок 63, 21.03.2018 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: реєстровий №985, виданий 21.03.2018 року, видавник: Гофман Е.Л., приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу, зареєстровано за ТОВ "Сельхозкомплект"; право власності на квартиру №205, загальною площею 36,6 кв.м., за адресою: місто Полтава, вулиця Героїв АТО, будинок 63, 21.03.2018 року на підставі договору купівлі-продажу, серія та номер: реєстровий №986, виданий 21.03.2018 року, видавник: Гофман Е.Л., приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу, зареєстровано за ТОВ "Сельхозкомплект".
Зазначаючи, що спірне майно вибуло з володіння ПАТ БК "Букрос" на підставі судового рішення, яке було згодом скасоване, позивач вважає, що квартири вибули з його володіння поза його волею, а тому він наділений правом витребувати таке майно у будь-якого набувача незалежно від того, чи він є добросовісним.
Вважаючи свої права порушеними позивач, на підставі ст.ст.387, 388 Цивільного кодексу України, просить суд витребувати з незаконного володіння останнього набувача ТОВ "Сельхозкомплект" квартиру №193, загальна площа 67,0 кв.м, що знаходиться за адресою: місто Полтава, вул. Героїв АТО 63, квартиру №195, загальна площа 65,6 кв.м. що знаходиться за адресою: місто Полтава, вул. Героїв АТО 63, квартиру №205, загальна площа 36,6 кв.м., що знаходиться за адресою: місто Полтава, вул. Героїв АТО 63.
На спростування доводів позивача, відповідачем повідомлено наступне.
ТОВ "Сельхозкомлект"(покупець) набув право власності на спірні квартири за відплатними договорами, що укладені 21.03.2018 року з ТОВ "Аукціонний центр плюс"(продавець), посвідчені приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л.: договір купівлі-продажу ННВ 161274, зареєстрований в реєстрі за №984, щодо квартири №193, яка знаходиться в місті Полтаві по вулиці Героїв АТО №63; договір купівлі-продажу ННВ 161275, зареєстрований в реєстрі за №985, щодо квартири №195, яка знаходиться в місті Полтаві по вулиці Героїв АТО №63; договір купівлі-продажу ННВ 161276, зареєстрований в реєстрі за №986, щодо квартири №205, яка знаходиться в місті Полтаві по вулиці Героїв АТО №63.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, до укладення цих договорів, право власності на спірні квартири за ТОВ "Аукціонний центр плюс" було зареєстровано 26.12.2017 року на підставі рішення суду, серія та номер: б/н, виданий 23.02.2017, видавник: Октябрський районний суд м. Полтави. Відомості щодо наявності обтяжень, заборон на відчуження, іпотеки, станом на дату укладення договорів купівлі-продажу 21.03.2018 року між ТОВ "Аукціонний центр плюс" та ТОВ "Сельхозкомплект" у реєстрі відсутні.
Відповідач стверджує, що на момент вчинення правочинів, щодо купівлі спірних квартир, не знав і не міг знати, що ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 23.02.2017 19.01.2018, 26.02.2018 року у справі №554/10688/16-ц будуть скасовані постановою Полтавського апеляційного суду від 05.12.2018, оскільки ТОВ "Сельхозкомплект" не був учасником у судовій справі №554/10688/16-ц, обставини набуття права власності ТОВ "Аукціонний центр плюс" на квартири не були відомі, при укладені договорів купівлі-продажу від 21.03.2018 покладався на відомості, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Відтак, ТОВ "Сельхозкомплект" вважає себе добросовісним набувачем спірного нерухомого майна.
При цьому, відповідач наполягає, що квартири у місті Полтава вибули з володіння позивача за його волею, що не пов`язано з постановленням Октябрським районним судом м. Полтави у справі №554/10688/16-ц ухвал від 23.02.2017, 19.01.2018, 26.02.2018 року.
12.07.2013 року проведено чотири аукціони з продажу нерухомого майна ВАТ Бурова компанія "Букрос ", переможцем яких стало ПАТ "Веселка". В матеріалах справи містяться копії протоколу філії 17 Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» №171053-6 від 12.07.2013 щодо проведення аукціону лот: квартира №193 за адресою: місто Полтава, вулиця Красіна,63, вартість придбання лоту: 168 000,00 грн; протоколу філії 17 Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» №171053-7 від 12.07.2013 щодо проведення аукціону лот: квартира №195 за адресою: місто Полтава, вулиця Красіна,63, вартість придбання лоту: 157 500, 00 грн; протоколу філії 17 Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» №171053-8 від 12.07.2013 року щодо проведення аукціону лот: квартира №205 за адресою: місто Полтава, вулиця Красіна,63, вартість придбання лоту: 63 000,00 грн
Відповідачем надано копії договорів (біржові контракти) купівлі-продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на аукціоні від 16.07.2013 укладених стосовно спірних квартир.
Умовами договорів (біржові контракти) купівлі-продажу майна Відкритого акціонерного товариства "Бурова компанія "Букрос" на аукціоні від 16.07.2013 визначено, що їхньою метою є оформлення результатів продажу майна ВАТ Бурова компанія "Букрос" на аукціоні, який відбувався 12.07.2013. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами (п.14.1. Договорів).
16.07.2013 року ВАТ "Бурова компанія "Букрос" та ПАТ "Веселка" підписано акти прийому-передачі вищевказаного майна. Відповідно до яких продавець ВАТ "Бурова компанія "Букрос" передає , а покупець ПАТ "Веселка" приймає у власність спірне нерухоме майно.Претензій до кількості та якості майна покупець не має.
У відповідності до копій квитанцій до прибуткового касового ордеру: №20 від 16.07.2013 ПАТ «Бурова компанія "Букрос" було прийнято від ПАТ "Веселка " згідно протоколу аукціону №171056-6 від 12.07.2013 року грошові кошти у сумі 168 000,00 грн; №19 від 16.07.2013 ПАТ «Бурова компанія "Букрос" було прийнято від ПАТ "Веселка " згідно протоколу аукціону №171056-7 від 12.07.2013 року грошові кошти у сумі 157 500,00 грн ;№21 від 16.07.2013 ПАТ «Бурова компанія "Букрос" було прийнято від ПАТ "Веселка " згідно протоколу аукціону №171053-8 від 12.07.2013 року грошові кошти у сумі 63 000,00 грн.
Представником ПАТ "Веселка" було надані до огляду судом оригінали зазначених квитанцій 24.04.2016 року між ПАТ «Веселка» та ТОВ «Аукціонний центр плюс» укладено договір купівлі-продажу майнових прав, зокрема, майнові права на квартири №193, АДРЕСА_3 , на підтвердження чого між сторонами складено та підписано акт прийому-передачі майнових права на те саме нерухоме майно від 28.04.2016 року.
В спростування доводів відповідача, позивач зазначає, шо ПАТ "Веселка" ніколи не було власником спірного майна, оскільки не реєструвало своє право власності на це майно. Вважає, що нерухоме майно вважається таким, що вибуло з володіння власника у випадку внесення відповідних змін до реєстру.
Реєстрація виникнення права власності ТОВ "Аукціонний центр плюс" відбулося на підставі рішення суду. Відтак, вважає, що вперше майно вибуло з володіння позивача на підставі ухвал Октябрського районного суду у справі №554/10688/16-ц від 23 лютого 2017 року, від 19 січня 2018 року та від 26 лютого 2018 року, що були потім скасовані.
Посилаючись на матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016170020002255 від 06.09.2016 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.191, ч.1 ст.365-2, ч.1 ст.388 КК України, стверджує що невстановлені особи виготовили підроблені документи щодо придбання 12.07.2013 року на аукціонах нерухомого майна, належного на праві власності позивачу. В подальшому ці документи були використані для легалізації права власності за ТОВ "Аукціонний центр плюс" права власності на спірні квартири.
В той же час, в матеріалах відсутні докази щодо встановлення винних осіб у кримінальному провадженні №12016170020002255 від 06.09.2016 року, притягнення цих осіб до відповідальності.
Третя особа ОСОБА_1 зазначив, що спірні квартири були на балансі ПАТ БК "Букрос " для проживання іногородніх сімейних працівників бурової компанії, вказані квартири були зареєстровані за іншим власником внаслідок кримінальних дій групи злочинців на підставі підроблених документів. Однак доказів проживання іногородніх сімейних працівників ПАТ БК "Букрос" не надано, як і доказів, що вказані квартири до сих пір використовуються ПАТ БК "Букрос ".
01.03.2021 рішенням Другої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 » притягнуто суддю Октябрського районного суду міста Полтави ОСОБА_3 до дисциплінарної відповідальності та застосовано до неї дисциплінарне стягнення у виді подання про тимчасове, строком на шість місяців, відсторонення від здійснення правосуддя з позбавленням права на отримання доплат до посадового окладу судді та обов`язковим направленням судді до Національної школи суддів України для проходження курсу підвищення кваліфікації на тему «Цивільне процесуальне законодавство» та подальшим кваліфікаційним оцінюванням для підтвердження здатності судді здійснювати правосуддя у відповідному суді.
Третьою особою ОСОБА_1 також не надано доказів щодо встановлення факту вчинення кримінального правопорушення та притягнення осіб до відповідальності за виготовлення підроблених документів щодо придбання 12.07.2013 року квартир ПАТ БК "Букрос".
Позивач наполягає, що ПАТ БК "Букрос" ніколи не укладало Договори (біржові контракти) купівлі-продажу майна ВАТ "Бурова компанія "Букрос" на аукціоні від 16 липня 2013 у кількості 4 шт. Особа, яка підписувала договори, акти та квитанції до прибуткового касового ордеру не мала повноважень на їхнє підписання. Розрахунки готівкою між юридичними особами на суму більше 10 000,00 гривень заборонені.
Крім того Договори (біржові контракти) купівлі-продажу майна ВАТ "Бурова компанія "Букрос" на аукціоні від 16 липня 2013 у кількості 4 шт. нотаріально не оформлені , що свідчить про не дотримання форми укладення таких договорів, а отже ці договори є нікчемними. Подання окремого позову не вимагається для спростування нікчемного чи неукладеного правочину. Доказів, що ПП "НИВА В.Ш. " ніколи не було товарною біржою суду не надано.
Відповідач на спростування позиції відповідача зазначив, що квитанції до прибуткового касового ордеру ПАТ Бурова компанія "Букрос" від 16.07.2013 року на суму 63 000,00 грн., 168 000,00 грн., 157 500,00 грн. є належними доказами факту отримання позивачем коштів за спірні квартири. Пояснення позивача, що аукціони, проведені 12.07.2013 року, є нікчемними, не спростовують фатів отримання ПАТ "Бурова компанія "Букрос" грошових коштів за продаж спірних квартир. ПАТ Бурова компанія "Букрос" всупереч своєї позиції про нікчемність договорів (біржових контрактів) не вжило заходів внаслідок нікчемності правочинів не повернуло кошти ПАТ "Веселка", які були отримані 16.07.2013 року, що свідчить про наявність волі у ПАТ Бурова компанія "Букрос" на вибуття спірних квартир на користь ПАТ "Веселка". Також вважає, що прийняття позивачем оплати за спірними договорами є схваленням позивачем правочинів продажу квартир.
Посилаючись на положення Закону України «Про товарну біржу», представником відповідача у відзиві заперечується необхідність нотаріального посвідчення договорів (біржових контрактів). Вказує на те, що ПАТ Бурова компанія "Букрос" не скористався своїм правом на оскарження результатів аукціону.
Відповідач у відзиві наполягає на преюдиційність висновків, які зроблені у рішенні Октябрського районного суду міста Полтави від 11.03.2020 у справі №554/10688/16-ц, яке було змінено постановою Полтавського апеляційного суду від 15.10.2020 року.
У грудні 2016 року ТОВ "Аукціонний центр плюс" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 про спонукання у виконанні умов договору, треті особи: ПАТ "Веселка", ПАТ Бурова компанія "Букрос" в особі керуючого санацією Тищенко О.І., прокуратура Полтавської області в інтересах держави в особі: Полтавської міської ради, Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області .В обґрунтування позову вказував, що згідно договору про надання послуг від 16 травня 2016 року, укладеного між ТОВ "Аукціонний центр плюс" та фізичною особою ОСОБА_2 остання зобов`язалась надати послуги, що полягали в упорядкуванні, оформленні та реєстрації права власності на нерухоме майно, зокрема, квартир АДРЕСА_4 , зі складанням за умов виконання взаємних зобов`язань, акта відповідного змісту. За весь час дії договору ОСОБА_2 в порушення умов договору, зобов`язань по договору не виконав. На претензію щодо виконання умов договору, відповіді не отримано.
Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 11 березня 2020 року у справі №554/10688/16-ц в задоволенні позову ТОВ "Аукціонний центр плюс" до ОСОБА_2 про спонукання у виконанні умов договору, треті особи: "ПАТ Веселка" , ПАТ Бурова компанія "Букрос" в особі керуючого санацією Тищенко О.І., прокуратура Полтавської області в інтересах держави в особі: Полтавської міської ради, Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області відмовлено.
Вказане рішення було оскаржено ПАТ Бурова компанія "Букрос" до апеляційного суду, просило змінити мотивувальну частину оскаржуваного рішення суду виключивши з тексту рішення положення, якими встановлено вибуття майна ПАТ Бурова компанія "Букрос" за його волею та щодо законності договору (біржові контракти) купівлі-продажу майна ВАТ Бурова компанія "Букрос" на аукціоні 16 липня 2013 року у кількості 4 шт., стосовно отримання ВАТ Бурова компанія "Букрос" коштів за продане майно, схвалення та прийняття до виконання вказаних договорів, в тому числі, але не обмежуючись, виключити такі положення мотивувальної частини:
"12 липня 2013 року проведено чотири аукціони з продажу нерухомого майна ВАТ (ПАТ) "Бурова компанія "Букрос" , переможцем яких стало ПАТ "Веселка" .16 липня 2013 року ВАТ "Бурова компанія "Букрос" та ПАТ "Веселка" склали акти прийому-передачі вищевказаного майна. Відповідно до яких продавець передає, а продавець приймає у власність вищевказані об`єкти нерухомого майна. Претензій до кількості та якості майна покупець не має ( а.с. 141-155 том 1).
За придбане майно на адресу АТ "Бурова компанія "Букрос" надійшли грошові кошти, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 19, 20 від 16 липня 2013 року, № 23 від 17 липня 2013 року, № 24 від 18 липня 2013 року, № 26 від 19 липня 2013 року.
Також не були спростовані факти проведення аукціону, вибуття майна ВАТ "Букрос" за власною ініціативою та отримання коштів за продане майне.
За змістом зазначених норм нерухоме майно ПАТ Бурова компанія "Букрос" вибуло з володіння власника на підставі договорів купівлі-продажу та є таким, що вибуло з володіння власника за його волею.
Суд вважає, що складанням та підписанням 16 липня 2013 року актів прийому-передачі майна за договорами купівлі-продажу від 16 липня 2013 року з боку ПАТ Бурова компанія "Букрос" вчинило дії, що свідчать про прийняття правочинів до виконання шляхом схвалення таких правочинів особою, якою їх було укладено та які за своїм змістом є дійсними.
На підставі ст. 190 ЦК України майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права. Майнові права є неспоживною річчю, визнаються речовими правами і пов`язані з конкретними річчю, майном.
Майнове право, яке можна визначити як право очікування , є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Таким чином, майнове право, яке є предметом договору купівлі-продажу майнових прав, це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.
При цьому суд приходить до висновку про те, що як ПАТ "Веселка" за договорами купівлі-продажу від 16 липня 2013 року, так і ТОВ "Аукціонний центр плюс" за договором купівлі-продажу майнових прав від 24 квітня 2016 року, є добросовісними набувачами за вчиненими правочинами.
Придбані позивачем майнові права на нерухоме майно засвідчують правомочність позивача за первісним позовом отримати право власності на таке нерухоме майно в майбутньому та останній, як власник цих прав, наділений певними, але не всіма правами власника майна.
Отже договір купівлі-продажу майнових прав від 24.04.2016 року, укладений між ПАТ "Веселка" та ТОВ "Аукціонний центр плюс" відповідає усім ознакам дійсності правочину та вчинений продавцем за наявності прав на таке відчуження.
ПАТ "Веселка" та ТОВ "Аукціонний центр плюс" не мають спростовувати заперечення інших осіб про власну добросовісність набуття, оскільки під час вчинення правочинів фактичні обставини справи не викликали сумнівів у праві ПАТ "Веселка" на нерухоме майно при його придбанні так і при відчуженні майнових прав позивачу за первісним позовом на таке майно.
Враховуючи викладене суд приходить до висновку про те, що не зважаючи на добросовісність придбання позивачем майна, позовні вимоги задоволенню не підлягають
Стосовно можливого порушення прав Полтавської міської ради, Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, то Прокуратурою Полтавської області не наведено належних та допустимих доказів порушення їх прав даним позовом , про порушення їх прав вищевказані юридичні особи також не заявляли в ході розгляду справи".
Постановою Полтавського апеляційного суду від 15.10.2020 апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства Бурова компанія "Букрос" задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 11 березня 2020 року змінено. Виключено з мотивувальної частини рішення наступні абзаци:
"За змістом зазначених норм нерухоме майно ПАТ "Бурова компанія "Букрос" вибуло з володіння власника на підставі договорів купівлі-продажу та є таким, що вибуло з володіння власника за його волею.
Суд вважає, що складанням та підписанням 16 липня 2013 року актів прийому-передачі майна за договорами купівлі-продажу від 16 липня 2013 року з боку ПАТ "Бурова компанія "Букрос" вчинило дії, що свідчать про прийняття правочинів до виконання шляхом схвалення таких правочинів особою, якою їх було укладено та які за своїм змістом є дійсними.
При цьому суд приходить до висновку про те, що як ПАТ "Веселка" за договорами купівлі-продажу від 16 липня 2013 року, так і ТОВ "Аукціонний центр плюс " за договором купівлі-продажу майнових прав від 24 квітня 2016 року, є добросовісними набувачами за вчиненими правочинами.
Отже договір купівлі-продажу майнових прав від 24 квітня 2016 року, укладений між ПАТ "Веселка" та ТОВ "Аукціонний центр плюс" відповідає усім ознакам дійсності правочину та вчинений продавцем за наявності прав на таке відчуження.
Виключити з абзацу: Враховуючи викладене суд приходить до висновку про те, що не зважаючи на добросовісність придбання позивачем майна, позовні вимоги задоволенню не підлягають. посилання на добросовісність придбання майна".
В іншій частині рішення суду залишено без змін.
Відтак, відповідач вважає преюдиційними наступні факти, що встановлені у рішенні Октябрського районного суду міста Полтави від 11.03.2020 у справі №554/10688/16-ц, яке було змінено постановою Полтавського апеляційного суду від 15.10.2020 року:
"12 липня 2013 року проведено чотири аукціони з продажу нерухомого майна ВАТ (ПАТ) Бурова компанія «Букрос» , переможцем яких стало ПАТ «Веселка».16.07.2013 р. ВАТ Бурова компанія Букрос та ПАТ Веселка склали акти прийому-передачі вищевказаного майна. Відповідно до яких продавець передає , а продавець приймає у власність вищевказані об`єкти нерухомого майна . Претензій до кількості та якості майна покупець не має ( а.с. 141-155 том 1 ).
За придбане майно на адресу АТ Бурова компанія "Букрос" надійшли грошові кошти , що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 19, 20 від 16.07.2013 р., № 23 від 17.07.2013 р., № 24 від 18.07.2013 р., № 26 від 19.07.2013 р.
Дані докази не спростовані в ході розгляду справи ні прокурором , ні представником АТ Бурова компанія "Букрос" . Також не були спростовані факти проведення аукціону , вибуття майна ВАТ "Букрос" за власною ініціативою та отримання коштів за продане майне.
Результати аукціону з продажу майна від 16 липня 2013р., на підставі яких ПАТ "Веселка" придбало нерухоме майно та в подальшому здійснило відчуження власних майнових прав на таке майно договором купівлі-продажу майнових прав від 24 квітня 2016 р. позивачу ТОВ Аукціонний центр плюс є чинними.
ПАТ "Веселка" та ТОВ "Аукціонний центр плюс" не мають спростовувати заперечення інших осіб про власну добросовісність набуття, оскільки під час вчинення правочинів фактичні обставини справи не викликали сумнівів у праві ПАТ "Веселка " на нерухоме майно при його придбанні так і при відчуженні майнових прав позивачу за первісним позовом на таке майно ".
Позивач на спростування обставин, встановлених у справі №554/10688/16-ц, зазначає, що звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому засіданні. Наполягає, що справі №554/10688/16-ц не досліджувались підстави проведення аукціону, а відтак висновки суди у цій справі не є преюдиційними.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Частиною 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ч. 6 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
З 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 р. №2597-VIII. Зазначений Кодекс встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника-юридичної особи або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства з дня введення в дію цього Кодексу втрачає чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (Відомості Верховної ради України, 1992р., № 31 із наступними змінами) та Постанова Верховної Ради України "Про введення в дію Закону України Про банкрутство" (Відомості Верховної ради України,1992р., № 31).
В той же час, в п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства установлено, що з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу незалежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Перехід до наступної судової процедури та подальше провадження у таких справах здійснюється відповідно до цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство (неплатоспроможність), в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про відшкодування шкоди та/або збитків, завданих боржнику; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника
Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
За змістом ст. ст.316, 317, 319 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов`язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Статтею 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Судовий захист права власності та майнових інтересів власників - осіб, названих у статті 1 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом розгляду справ, зокрема, за позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння.
Право вибору способу захисту порушеного права належить позивачу, а суд наділений компетенцією перевірити відповідність обраного позивачем способу захисту змісту порушеного права. За приписами чинного законодавства, вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на час звернення до господарського суду; визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
За змістом постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 року по справі №488/5027/14-ц, відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14, захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України.
Стаття 387 ЦК України, передбачає, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача (близький за змістом підхід сформулював Верховний Суд України у висновку, викладеному у постанові від 17 грудня 2014 року у справі № 6-140цс14). Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника.
Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (частина 1 статті 387 Цивільного кодексу України).
Віндикацією є передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна або особи, яка має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу правомочностей ( постанова Верховного Суду від 27.08.2019 у справі № 925/366/18).
Тобто, витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
За замістом постанови Верховного Суду від 03.02.2021 у справі №907/62/20, позивачем за віндикаційним позовом може бути неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника, який може і не знати про неправомірність свого володіння та утримання такого майна. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.
Згідно ч.1 ст.388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно останній вказує, що спірне майно вибуло поза волею позивача, оскільки вперше право власності на нерухоме майно зареєстровано за ТОВ "Аукціонний центр плюс" на підставі ухвал Октябрського районного суду м. Полтави від 23.02.2017,19.01.2018,26.02.2018, які були потім скасовані постановою Полтавського апеляційного суду від 05.12.2018 року у справі №554/10688/16-ц.
За позицією позивача майно не вибувало з володіння позивача на підставі проведення аукціону 12.07.2013 року, оскільки торги не проводилися, невідомі особи виготовили підроблені документи, договори (біржові контракти) купівлі-продажу майна ВАТ "Бурова компанія "Букрос" на аукціоні від 16 липня 2013 у кількості 4 шт. нотаріально не оформлені , що свідчить про не дотримання форми укладення таких договорів, а отже ці договори є нікчемними.
16 липня 2013 року між ВАТ "БК "Букрос " та ПАТ «Веселка» укладено у простій письмовій формі чотири договори (біржові контракти) купівлі-продажу майна ВАТ "БК "Букрос " на аукціоні. Як зазначено в договорах (розділ 1 договору), метою договору є оформлення результатів продажу майна ВАТ "БК "Букрос " на аукціоні, що відбувся 12 липня 2013 року. Ціна продажу була визначена згідно із протоколами проведення аукціону з продажу майна.
Відповідно до пункту 2.3 зазначених догорів право власності на нерухоме майно переходить до Покупця після державної реєстрації права власності на нього за Покупцем та підписання сторонами акта приймання-передачі нерухомого майна.
Цього самого дня на виконання вимог вказаних договорів сторонами підписано акти прийому-передачі майна ВАТ "БК "Букрос " ПАТ "Веселка ", а саме: квартир №№ 193, 195, 205 на вул. Героїв АТО (попередня назва Красіна), 63 у місті Полтаві.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним)
Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення приватних прав та інтересів або ж їх відновлювати. До правових наслідків недійсності правочину належить те, що він не створює юридичних наслідків. Тобто, правовим наслідком недійсності договору є по своїй суті «нівелювання» правового результату породженого таким договором (тобто вважається, що не відбулося переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав взагалі).
В ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.
Оспорюваний правочин визнається недійсним судом, якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України). Правочин, недійсність якого не встановлена законом (оспорюваний правочин), породжує правові наслідки (набуття, зміну або припинення прав та обов`язків), на які він був направлений до моменту визнання його недійсним на підставі рішення суду. Оспорювання правочину відбувається тільки за ініціативою його сторони або іншої заінтересованої особи шляхом пред`явлення вимог про визнання правочину недійсним (позов про оспорювання правочину, ресцисорний позов).
Нікчемність правочину конструюється за допомогою «текстуальної» недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. Така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах «нікчемний», «є недійсним».
Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (erga omnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі (ст.657 ЦК України).
Згідно ч.3,4 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
У разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Згідно копії довідки філії 17 Приватного підприємства «НИВА-В.Ш.» від 17.07.2013 вих.№198-17-09/2013, повідомлено, що відповідно до Закону України «Про товарну біржу» ПП. «Нива-В.Ш.» здійснено реєстрацію угод від 16.07.2013, проведених за правилами біржової торгівлі, укладених між "Бурова компанія "Букрос" та ПАТ «Веселка» за наслідками проведення біржових торгів.
До укладення господарських договорів на біржах, оптових ярмарках, публічних торгах застосовуються загальні правила укладення договорів на основі вільного волевиявлення, з урахуванням нормативно-правових актів, якими регулюється діяльність відповідних бірж, ярмарків та публічних торгів (ст.185 ГК України в редакції на час укладення договорів).
У відповідності до положень ст.15 ЗУ «Про товарну біржу» ( у редакції на час укладення договорів) біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі;в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня.
Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню.
Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
В матеріалах справи відсутні належні докази що ПП «НИВА-В.Ш.» не було товарною біржою, а "Бурова компанія "Букрос" та ПАТ «Веселка» не були членами біржі, станом на момент укладення біржових контрактів. Відтак, судом не може бути встановлена нікчемність договорів (біржових контрактів) купівлі-продажу майна ВАТ "Бурова компанія "Букрос" на аукціоні від 16 липня 2013 року.
Також суд звертає увагу, що позивач не заявляв позовну вимогу про визнання недійсними договорів (біржових контрактів) купівлі-продажу майна ВАТ "Бурова компанія "Букрос" на аукціоні від 16 липня 2013 року.
В той же час, суд звертає увагу, що за придбане майно ВАТ "Бурова компанія "Букрос" отримало грошові кошти, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 19, 20,21 від 16 липня 2013 року. Оригінали цих квитанції оглянуто судом у судовому засіданні.
За визначенням у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до статті 9 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
На момент складання зазначених квитанцій до прибуткового касового ордеру діяло Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затверджене постановою правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - Положення).
Пунктом 1.2 Положення визначено, що касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Касові операції - операції підприємств (підприємців) між собою та з фізичними особами, що пов`язані з прийманням і видачею готівки під час проведення розрахунків через касу з відображенням цих операцій у відповідних книгах обліку
Згідно п.2.2 Положення, підприємства (підприємці) здійснюють розрахунки готівкою між собою і з фізичними особами (громадянами України, іноземцями, особами без громадянства, які не здійснюють підприємницької діяльності) через касу як за рахунок готівкової виручки, так і за рахунок коштів, одержаних із банків. Зазначені розрахунки проводяться також шляхом переказу готівки для сплати відповідних платежів. Підприємства (підприємці) здійснюють облік операцій з готівкою у відповідних книгах обліку.
Суд не приймає до уваги заперечення позивача, що абзацом 2 м.1 Постанови правління НБУ від 06.06.2013 року №10 встановлено граничну суму розрахунків готівкою підприємств між собою протягом одного дня в розмірі 10 000,00 гривень, оскільки цей нормативно-правовий документ набрав чинності 01.09.2013 року.
Крім того, згідно п.2.3 Положення, у разі здійснення підприємствами готівкових розрахунків з іншими підприємствами (підприємцями) понад установлену граничну суму кошти в розмірі перевищення встановленої суми розрахунково додаються до фактичних залишків готівки в касі на кінець дня платника готівки одноразово в день здійснення цієї операції, з подальшим порівнянням одержаної розрахункової суми із затвердженим лімітом каси.
Порушення встановленої законодавством граничної суми розрахунків може мати наслідком передбачені законодавством заходи відповідальності, але не впливає на чинність розрахунків і не заперечує самого факту проведення розрахунків. Отже, ані встановлення факту нездійснення розрахунків у безготівковій формі, ані наявність законодавчої заборони на здійснення розрахунків готівкою понад певну граничну суму, не може вважатись підтвердженням того, що фактичні розрахунки сторонами в готівковій формі не здійснювались (висновок постанови Великої палати ВС від 08.09.2020 по справі № 916/667/18).
Як викладено у постанові Верховного суду від 29.03.2023 у справі № 758/12462/20-ц, про факт отримання та повернення коштів свідчать банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення грошей до каси товариства. Отже, належними та допустимими доказами внесення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.
Таким чином, суд погоджується з позицією відповідача, що квитанції до прибуткового касового ордеру № 19, 20,21 від 16 липня 2013 року є належними доказами отримання позивачем грошових коштів за спірні квартири.
Тобто, позивачем було продане спірне майно за відплатним договором, а не вибуло з його володіння проти його волі. В матеріалах справи відсутні докази підробки документів, про які зазначає позивач та третя особа ОСОБА_1 , не надано доказів, що договори (біржові контракти) купівлі-продажу майна ВАТ "БК "Букрос" на аукціоні від 16.07.2013, акти прийому-передачі майна ВАТ "БК "Букрос" ПАТ "Веселка" від 16.07.2013 підписані неуповноваженою особою ВАТ "БК "Букрос". Сторонами не було завлено клопотання про проведення експертизи у справі щодо спростування дійсності як документів, що стосувалися проведення аукціону, так і квитанції до прибуткового касового ордеру № 19, 20,21 від 16.07.2013 року.
Відтак суд не погоджується з позицією позивача, що спірні квартири вибули з володіння позивача на підставі рішення суду (ухвал від 23.02.2017, 19.01.2018, 26.02.2018 Октябрського районного суду м. Полтава у справі №554/10688/16-ц).
Рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 11.03.2020 у справі №554/10688/16-ц, яке було змінено постановою Полтавського апеляційного суду від 15.10.2020 року задоволенні позову ТОВ "Аукціонний центр плюс" до ОСОБА_2 про спонукання у виконанні умов договору, треті особи: "ПАТ Веселка", ПАТ Бурова компанія "Букрос" в особі керуючого санацією Тищенко О.І., прокуратура Полтавської області в інтересах держави в особі: Полтавської міської ради, Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області відмовлено.
Вказаним рішенням підтверджується факт обізнаності ПАТ Бурова компанія "Букрос" щодо проведення чотирьох аукціонів 12.07.2013 з продажу нерухомого майна ВАТ (ПАТ) Бурова компанія «Букрос» , переможцем яких стало ПАТ "Веселка". Цим рішенням підтверджено факт проведення аукціону, вибуття майна ВАТ "Букрос" за власною ініціативою та отримання коштів за продане майне.
З копії матеріалів судової справи №554/10688/16-ц вбачається, що судами досліджувалися документи, які містяться у справі, зокрема: протоколи філії 17 ПП «НИВА-В.Ш» від 12.07.2013, договори (біжові контракти) купівлі-продажу майна ВАТ Бурова компанія "Букрос" від 16.07.2013 на аукціоні; акти прийму-передачі майн ВАТ Бурова компанія "Букрос" від 16.07.2013, квитанції до прибуткового касового ордеру від 16.07.2013 року.
Згідно постанови Полтавського апеляційного суду від 15.10.2020 року у справі №554/10688/16-ц апеляційна скарга ПАТ Бурова компанія "Букрос" була задоволена частково. Апеляційним судом було зазначено наступне: "Щодо абзаців: « 12 липня 2013 року проведено чотири аукціони з продажу нерухомого майна ВАТ (ПАТ) «Бурова компанія «Букрос», переможцем яких стало ПАТ «Веселка».16 липня 2013 року ВАТ «Бурова компанія «Букрос» та ПАТ Веселка склали акти прийому-передачі вищевказаного майна. Відповідно до яких продавець передає, а продавець приймає у власність вищевказані об`єкти нерухомого майна. Претензій до кількості та якості майна покупець не має ( а.с. 141-155 том 1).
За придбане майно на адресу АТ «Бурова компанія «Букрос» надійшли грошові кошти, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру № 19, 20 від 16 липня 2013 року, № 23 від 17 липня 2013 року, № 24 від 18 липня 2013 року, № 26 від 19 липня 2013 року.
Також не були спростовані факти проведення аукціону, вибуття майна ВАТ «Букрос» за власною ініціативою та отримання коштів за продане майне.»
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для виключення зазначених абзаців з мотивувальної частини оскільки інформація що в них міститься викладена на підставі дослідження доказів, що знаходяться в матеріалах справи і встановлюють обставини щодо проведення аукціонів та перерахунку коштів та не спростування даної інформації, однак дані обставини також не встановлюють право власності на нежитлові приміщення, квартири.
Стосовно абзаців:
«На підставі ст. 190 ЦК України майном вважається не лише окрема річ чи сукупність речей, а також майнові права. Майнові права є неспоживною річчю, визнаються речовими правами і пов`язані з конкретними річчю, майном.
Майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Таким чином, майнове право, яке є предметом договору купівлі-продажу майнових прав, це обумовлене право набуття в майбутньому права власності на нерухоме майно (право під відкладальною умовою), яке виникає тоді, коли виконані певні, але не всі правові передумови, необхідні й достатні для набуття речового права.»
Дані абзаци містять встановлені законом визначення та самі по собі не створюють правових наслідків для сторін, а тому колегія суддів не вбачає підстав для їх виключення.
Також не підлягає виключенню абзац «Стосовно можливого порушення прав Полтавської міської ради, Головного управління пенсійного фонду України в Полтавській області, то Прокуратурою Полтавської області не наведено належних та допустимих доказів порушення їх прав даним позовом, про порушення їх прав вищевказані юридичні особи також не заявляли в ході розгляду справи.», оскільки апеляційна скарга не містить доводів та відповідних доказів на підтвердження порушення прав зазначених осіб, крім того дані юридичні особи рішення суду не оскаржували".
Відповідно до висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 10.12.2019 у справі №910/6356/19, преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.
У той же час за змістом частини сьомої статті 75 ГПК України правова оцінка, надана судом певному факту при розгляді іншої справи, не є обов`язковою для господарського суду.
Аналізуючи положення частини сьомої статті 75 ГПК України, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку про те, що преюдиціальне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення.
Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.
Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти). Разом з тим, інша сторона повинна мати можливість заперечувати такі преюдиційні обставини (юридичні факти) з посиланням на належні та допустимі докази, а суд зобов`язаний навести мотиви відхилення або визнання цих заперечень. Суд, відхиляючи ці заперечення, повинен мотивувати, що існують встановлені іншим судом обставини (юридичні факти) преюдиційного характеру і вони, дійсно, не є "правовою оцінкою, наданою судом певній обставині (юридичному факту)".
Звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Господарські суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях у інших господарських справах.
Для спростування преюдиційних обставин, передбачених статтею 75 ГПК України, учасник господарського процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами встановленими ГПК України. Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.
Отже, звільнення від доказування, навіть у разі наявності преюдиційних обставин, встановлених у рішенні суду, не може мати абсолютного характеру. Господарський суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин, у тому числі (а не виключно) з урахуванням преюдиційних обставин повинен самостійно оцінювати обставини (факти), які є предметом судового розгляду в конкретній справі та ухвалити рішення з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/5814/17).
Не зважаючи на це, позивачем не надано доказів на спростування обставин встановлених у справі №554/10688/16-ц, доказів касаційного оскарження судових рішень, а матеріали справи не містять доказів, що спростовують факти, які встановлені рішенням Октябрського районного суду міста Полтави від 11.03.2020 у справі №554/10688/16-ц, яке було змінено постановою Полтавського апеляційного суду від 15.10.2020 року.
Стосовно посилання позивача та третьої особи ОСОБА_1 на наявність досудового розслідування у кримінальному провадженні №12016170020002255, яке зареєстровано 06.09.2016 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190.3 ст.191, ч.1 ст.365-2, ч.1 ст.388 КК України, за фактами розтрати та заволодіння майном ПАТ Бурова компанія "Букрос". В матеріалах справи відсутня інформація щодо наявності в межах цього кримінального провадження підозрюваних або обвинувачених осіб.
Згідно ч.6 ст.75 ГПК України, обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Позивачем не надано доказів наявності обвинувального вироку суду, яке набрало законної сили, винесеного в межах кримінального провадження №12016170020002255.
Судом встановлено, що досудове розслідування триває, відсутні відомості щодо передачі справи до суду.
Таким чином, копії матеріалів кримінального провадження №12016170020002255 від 06.09.2016 не є допустимим доказом згідно ч.1 ст.77 ГПК України, оскільки обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
При цьому, як було встановлено з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна станом на дату укладення біржового контракту (16.07.2013) та отримання позивачем грошових коштів за квартиру АДРЕСА_5 існували такі обтяження щодо квартири: номер запису про обтяження: 24253041; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон: 04.01.2011; Підстава виникнення обтяження: Постанова слідчого, б/н, 31.12.2010, Слідчий відділ ПМ ДПА у Полтавській області, код ЄДРПОУ 01292186; Номер запису про обтяження: 24252976; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон: 18.07.2006; Підстава виникнення обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АЕ№529381; Відділ примусового виконання рішень ДВС Полтавської області, державний виконавець Величко О.В. Щодо квартири АДРЕСА_6 на дату укладення біржового контракту та отримання позивачем грошових коштів існували такі обтяження: номер запису про обтяження: 24253125; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон: 04.01.2011; Підстава виникнення обтяження: Постанова слідчого, б/н, 31.12.2010, Слідчий відділ ПМ ДПА у Полтавській області, код ЄДРПОУ 01292186; Номер запису про обтяження: 24253108; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон: 18.07.2006; Підстава виникнення обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АЕ№529384; Відділ примусового виконання рішень ДВС Полтавської області, державний виконавець Величко О.В. Стосовно квартири АДРЕСА_7 на дату укладення біржового контракту та отримання позивачем грошових коштів існували такі обтяження: Номер запису про обтяження: 24253192; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон: 04.01.2011; Підстава виникнення обтяження: Постанова слідчого, б/н, 31.12.2010, Слідчий відділ ПМ ДПА у Полтавській області, код ЄДРПОУ 01292186; Номер запису про обтяження: 24253181; Вид обтяження: арешт нерухомого майна; Дата державної реєстрації обтяжень в Єдиному реєстрі заборон: 18.07.2006; Підстава виникнення обтяження: Постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження, АЕ№529384; Відділ примусового виконання рішень ДВС Полтавської області, державний виконавець Величко О.В.
Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.
Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (ч.3 ст.13 ЦК України).
З конструкції ч. 3 ст. 13 ЦК України випливає, що дії особи, які полягають у реалізації такою особою свого права, однак вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, є формою зловживання правом.
Вчинення власником майна правочину з розпорядження належним йому майном при наявності обмежень щодо розпорядження цим майном може бути кваліфіковане як зловживання правом власності, оскільки власник використовує правомочність розпорядження майном на шкоду майновим інтересам осіб, в інтересах яких було накладено арешт на майно.
Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).
Водночас відповідно до ч. 3 ст. 16 ЦК України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.
Ураховуючи викладене, позов про витребування майна, яке відчужене стороною правочину який оспорюється, не підлягає задоволенню в такому випадку, оскільки такий позов спрямований на одержання судового захисту права, яким позивач зловживав.
Надалі, 24 квітня 2016 року, ПАТ "Веселка" та ТОВ "Аукціонний центр плюс" уклали договір купівлі-продажу майнових прав, відповідно до умов якого ТОВ «Аукціонний центр плюс» придбало майнові права на зазначене вище нерухоме майно.
Право власності ТОВ "Аукціонний центр плюс" на спірні квартири було зареєстровано у реєстрі 26.12.2017 року на підставі рішення Октябрського районного суду від 23.02.2017 у справі №554/10688/16-ц.
В подальшому, відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно спірне майно - квартири були зареєстровані за ТОВ «Сельхозкомплект» на підставі договорів купівлі-продажу від 21.03.2018, посвідчені приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л.
Відповідач стверджує про добросовісність набуття ним спірного нерухомого майна у власність.
Стаття 330 ЦК України передбачає можливість добросовісному набувачеві набути право власності на майно, відчужене особою, яка не мала на це права, як самостійну підставу набуття права власності (та водночас, передбачену законом підставу для припинення права власності попереднього власника відповідно до приписів статті 346 ЦК України). Так, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього.
Відповідно до ст. 387 ЦК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача, при цьому власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним і в якої майно фактично знаходиться та є індивідуально визначеним (аналогічні висновки викладені у постанові Великої палати Верховного Суду у справі №522/1029/18 від 18 грудня 2019 року).
Стаття 388 ЦК України містить сукупність підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Так, відповідно до частини першої вказаної норми якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Тобто можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово (зокрема у постанові від 02.11.2021 у справі №925/1351/19) виснувала про важливе значення належної перевірки добросовісності/недобросовісності набувача як для застосування положень статей 387, 388 Цивільного кодексу України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна як такого, що може вважатися відповідним нормам справедливого судового розгляду згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року (далі - Конвенція).
Зокрема, якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Тому, за відсутності в цьому реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від23.10.2019 у справі № 922/3537/17, від 01.04.2020 у справі № 610/1030/18, від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17.
Як вбачається із матеріалів справи, 21.03.2018 року між ТОВ "Аукціонний центр плюс" (Продавець) та ТОВ "Сельхозкомлект" (Покупець) укладено договори купівлі-продажу, що посвідчені приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Гофман Е.Л.:договір купівлі-продажу ННВ 161274, зареєстрований в реєстрі за №984, щодо квартири АДРЕСА_5 ;договір купівлі-продажу ННВ 161275, зареєстрований в реєстрі за №985, щодо квартири АДРЕСА_6 ;договір купівлі-продажу ННВ 161276, зареєстрований в реєстрі за №986, щодо квартири АДРЕСА_7 .
Судом встановлено, що під час набуття відповідачем права власності на спірні квартири, право власності на ці квартири було зареєстровано за продавцем ТОВ "Аукціонний центр плюс". Також варто відмітити, що набуття відповідачем права власності на майно мало оплатний характер.
Відповідач не міг передбачити наявність спору щодо такого майна, оскільки в Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на момент прийняття відповідачем майна у власність були відсутні відомості щодо обтяжень цього майна, власником майна було зареєстровано ТОВ "Аукціонний центр плюс".
Окрім того, на час переходу права власності на майно було запроваджено Державний реєстр речових прав на нерухоме майно, відомості з якого презюмуються правильними, доки не доведено протилежне, тож добросовісний набувач не повинен перевіряти історію придбання нерухомості та робити висновки щодо правомірності попередніх переходів майна, а може діяти, покладаючись на такі відомості, за відсутності обставин, які з точки зору розумного спостерігача можуть викликати сумнів у достовірності цих відомостей.
До цього, відповідач не був учасником справи №554/10688/16-ц та не міг бути обізнаним про прийняте судове рішення у даній справі.
Отже, у момент переходу права власності до відповідача 21.03.2018, сторонами правочину було дотримано всі вимоги законодавства. При оцінці добросовісності набувача майна судом враховано, що відповідач набув право власності на майно у відповідності до вимог чинного законодавства.
Верховний Суд у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 199/7375/16-ц зазнав, що конструкція, за якої добросовісний набувач втрачає майно і сам змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є обтяжливою для нього. Не може добросовісний набувач відповідати у зв`язку з бездіяльністю влади в межах процедур, спеціально призначених для запобігання шахрайству при вчиненні правочинів з нерухомим майном. Факт незаконного відчуження та допущення продажу майна не може породжувати правових наслідків для добросовісного набувача.
ТОВ «Сельхозкомплект» є добросовісним набувачем, який законним шляхом набув своє майно, покладаючись на добросовісність дій ТОВ «Аукціонний центр плюс», тому у нього не може бути витребувано майно на підставі статті 388 ЦК України, оскільки в діях позивача наявна воля на передачу майна іншій особі - ПАТ «Веселка», отримання грошових коштів за квартири, всупереч наявності зареєстрованих у реєстрі обтяжень.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про витребування у відповідача майна у порядку статей 387, 388 ЦК України.
Водночас, судом встановлено, що відповідачем було заявлено про застосування строків позовної давності у справі.
Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).
За загальним правилом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 372/1036/15-ц (провадження № 14-252цс18) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що «для правильного застосування частини першої статті 261 ЦК України при визначенні початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а й об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Виходячи з вимог статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропущення, наведених позивачем».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 листопада 2019 року в справі № 911/3677/17 (провадження № 12-119гс19) вказано, що «для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами «довідалася» та «могла довідатися» у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід враховувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися особа, яка звернулася до суду з захистом своїх прав.
Судом встановлено, що позивачем отримано грошові кошти за спірне нерухоме майно 16.07.2013 року, що свідчить про наявність волі позивача на вибуття кватир, що є предметом цього спору. В матеріалах справи відсутні докази повернення позивачем грошових коштів ПАТ «Веселка», що свідчить про те, що позивач знав з 16.07.2013 року про вибуття квартир та не заперечував проти цього.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. Якщо суд дійде висновку, що заявлені позовні вимоги є необґрунтованими, то повинен відмовити в задоволенні такого позову саме з цієї підстави.
Оскільки судом не встановлено обґрунтованості та доведеності позовних вимог, позовна давність не застосовується.
Згідно з вимогами статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
За приписами статті 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.
З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів, передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо та їх сукупності в цілому.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Тобто, обов`язок доказування та подання доказів відповідно до статті 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
Натомість суд констатує, що всупереч вимог статей 13, 74 ГПК України жодних належних, допустимих та вірогідних доказів на підтвердження правових та фактичних підстав для задоволення позову позивачем суду не надано.
Суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що долучені до матеріалів справи докази були ретельно та у повному обсязі досліджені судом і наведених вище висновків щодо відсутності підстав для задоволення позову не спростовують.
Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються позивача.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні позову
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається в порядку і строки, встановлені ст.ст.256,257 ГПК України.
Повне рішення складено 14.12.2023
Суддя Кльопов І.Г.
Суд | Господарський суд Полтавської області |
Дата ухвалення рішення | 04.12.2023 |
Оприлюднено | 18.12.2023 |
Номер документу | 115680464 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи про банкрутство, з них: майнові спори, стороною в яких є боржник, з них: спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості |
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні