Рішення

від 15.12.2023 по справі 921/675/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 грудня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/675/23

Господарський суд Тернопільської області у складі судді Охотницької Н.В.

за участі секретаря судового засідання Петрик І.В.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко Тайс", 03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, оф.315 (поштова адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23)

до відповідача Приватного підприємства "Андрій -2010", 48766, Тернопільська область, Чортківський (колишній Борщівський) район, с. Мушкатівка

про стягнення нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з незалежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК 200611/1 від 20.06.2011, а саме: 2 069,80 грн штрафу, 186,81 грн пені, 2 199,52 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 36, 92 грн 3% річних та 17, 54 грн інфляційних втрат.

Без виклику сторін.

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко Тайс" звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Андрій -2010" про стягнення нарахованого розміру грошових коштів у зв`язку з неналежним та несвоєчасним здійсненням виконання грошового зобов`язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту № ТК 200611/1 від 20.06.2011, а саме: 2 069,80 грн штрафу, 186,81 грн пені, 2 199,52 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 36, 92 грн 3% річних та 17, 54 грн інфляційних втрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань, зокрема щодо здійснення своєчасного та повного розрахунку за поставлений товар за договором поставки на умовах товарного кредиту № ТК 200611/1 від 20.06.2011, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" та відповідачем у даній справі, право вимоги якого належить позивачу відповідно до умов укладеної між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" угоди про заміну кредитора у зобов`язанні.

Згідно з п. 2 ч. 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються що малозначні справи.

Частиною 1 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у у цій справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

Також цією ухвалою, суд запропонував відповідачу, у разі наявності заперечень проти розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, в 5-денний строк від дня отримання даної ухвали, подати суду заяву у відповідності до ч. 4 ст. 176 ГПК України, а також встановив відповідачу строк для подання відзиву на позов, а позивачу строк для подання відповіді на відзив.

З метою повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 16.10.2023 направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу (місцезнаходження) відповідача, зазначену як в позовній заяві, так і в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: с. Мушкатівка, Тернопільська область Чортківський (колишній Борщівський) район, 48766, однак рекомендований лист за номером 0600228965798 (ухвала суду від 16.10.2023) 30.10.2023 повернувся на адресу суду з відміткою пошти "адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.

У цьому випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 ГПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом. Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 названого Закону, для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована /система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд відзначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №921/675/23 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно статті 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити сторонам, які повинні знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням у відкритій господарській справі та скористатись своїми правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України, вважає їх повідомленими належним чином.

Отже, оскільки відповідач правом на подання заперечення щодо розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін, відзиву на позов не скористався, враховуючи вжиті судом заходи із забезпечення повідомлення відповідача про розгляд судом справи №921/675/23 засобами поштового зв`язку, суд, зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, дійшов висновку в контексті гарантій ст. 6 ратифікованої Україною Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини 1950 року щодо розумного строку розгляду справи, про необхідність розгляду справи по суті за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступні обставини.

20 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" та Приватним підприємством "Андрій-2010" було укладено Договір поставки на умовах товарного кредиту №ТК200311/1, відповідно до умов п. 1.1 розділу 1 якого у строки зумовлені договором постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця насіннєвий матеріал та хімічні засоби рослин, а покупець зобов`язується прийняти товар, сплатити проценти за користування товарним кредитом та ціну товару відповідно до умов договору.

У відповідності до пункту 2. 1 розділу договору найменування (асортимент) товару, його кількість, ціна за одиницю та ціна всього товару наведені у специфікація, зазначена на дату укладання договору.

Згідно пункту 2.3 розділу 2 договору вартість договору складається із суми всіх специфікацій, підписаних в рамках цього договору, в яку включається ціна товару та проценти за користуванням товарним кредитом.

Згідно пунктів 6.1., 6.2 розділу 6 договору, покупець зобов`язується оплатити продавцю товар у строки та в розмірах, що вказані у специфікаціях; оплата товару здійснюється в українських гривнях в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів платіжним дорученням на поточний рахунок постачальника. Підставою платежу с даний договір.

У відповідності до пункту 6.3 договору всі витрати по перерахуванню грошових коштів несе покупець. Товар вважається оплаченим покупцем, а грошові кошти перерахованими, у момент надходження грошей на поточний рахунок постачальника.

У підпункті 7.1.1 пункту 7.1 розділу 7 договору також передбачено, що покупець зобов`язується оплатити товар та сплатити проценти за користування товарним кредитом у порядку, згідно з договором, та у строки та в розмірах, згідно із специфікаціями.

Згідно пункту 9.1 розділу 9 даний договір набуває чинності з моменту його підписання та діє протягом року з моменту його укладання. Закінчення строку дії договору не звільняє покупця від виконання тих грошових зобов`язань, які залишилися невиконаними ним.

Відповідно до зазначених пунктів договору, специфікацій до нього та видаткових накладних, виписаних в період дії цього договору, відповідачу було поставлено позивачем товар на загальну суму 3 373 (три тисячі триста сімдесят три) гривні 50 копійок, що підтверджується видатковою накладною №A-00004253 від 20 червня 2011 року.

Отже, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" виконало свої обов`язки у повному обсязі.

При цьому, за твердженням позивача, претензій щодо якості чи кількості поставленого товару від Приватного підприємства "Андрій-2010" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" не надходило.

Відповідно до специфікацій № l до договору, сторонами визначено порядок оплати вартості отриманого товару, а саме: 674,70 грн - до 20 червня 2011 року, 2 698,80 грн - до 01 жовтня 2011 року.

Із матеріалів справи вбачається, що згідно банківської виписки від 20 січня 2012 року Приватне підприємство "Андрій-2010" перерахувало на поточний рахунок ТОВ "Корпорація Агросинтез" 8 000,00 грн, з яких 3 373,50 грн було зараховано в якості погашення заборгованості згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №TK200611/1 від 20 червня 2011 року, а 4 626,50 грн було зараховано в якості погашення заборгованості згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №TK170511/5 від 17 травня 2011 року.

Обставини, щодо зарахування 4 626,50 грн, відповідно до банківської виписки від 20 січня 2012 року в якості погашення заборгованості згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №TK170511/5 від 17 травня 2011 року, підтверджуються рішенням Господарського суду Тернопільської області від 14 лютого 2012 року по справі №9/76/5022-1671/2011.

Окрім того, із матеріалів справи вбачається, що 15 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко-Тайс" було укладено угоду №15-11/12-161 про заміну кредитора у зобов`язані (відступлення права вимоги в порядку ст. ст. 512-519 ЦК України). Розділом 1 цієї Угоди, встановлено, що первісний кредитор (ТОВ "Корпорація Агросинтез") відступає новому кредитору (ТОВ "Компанія "Ніко-Тайс") право вимоги виконання Приватним підприємством "Андрій-2010" (код ЕДРПОУ 36865533), зобов`язання щодо сплати розміру заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3%-річних, відсотків за користування товарним кредитом, інфляційних витрат, набутих Товариством з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" на підставі договору поставки на умовах товарного кредиту №TK200611/1 від 20 червня 2011 року, у зв`язку із неналежним, несвоєчасним та неповним виконанням Приватним підприємством "Андрій-2010" грошового зобов`язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №TK200611/1 від 20 червня 2011 року.

На виконання умов Угоди (п.4.1.), Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" було передано позивачу перелік документів, що підтверджують права вимоги виконання Відповідачем обумовленого зобов`язання.

У відповідності до пункту 4.3 угоди, Товариство з обмеженою відповідальністю "Корпорація Агросинтез" повідомило належним чином Приватне підприємство "Андрій 2020" про заміну кредитора (докази наявні у справі).

Окрім того, відповідно до додаткової угоди від 01.07.2014 року до Угоди №15-11/12-161 про заміну кредитора у зобов`язанні (відступлення права вимоги в порядку ст. 512-519 ЦК України) від 15 листопада 2012 року, новий кредитор Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко Тайс" одержав право замість первісного кредитора вимагати від боржника сплати грошової суми в нарахованому розмірі заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3%-річних, відсотків за користування товарним кредитом, інфляційних витрат, за період існування прострочення виконання боржником грошового зобов`язання згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №TK200611/1 від 20 червня 2011 року.

Отже, позивачу передано вищезазначені вимоги у відповідності до норм чинного законодавства України та із дотриманням положень статті 514 ЦК України, позивач є належним та законним кредитором Відповідача щодо отримання нарахування пені, штрафу, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3% річних, відсотків за користування товарним кредитом, інфляційних витрат за весь час існування непогашеного розміру боргу.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числи кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.207 ЦК України). Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина1 ст.193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 694 ЦК України встановлює особливості продажу товару в кредит. Договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.4 ст.231 Господарського кодексу у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до статті 229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов`язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов`язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

Відповідно до пункту 8.2.3. договору, належне виконання грошових зобов`язань Покупцем забезпечено у вигляді сплати пені в розмірі 0,05 %, але не більше розміру встановленого законодавством, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Також, даним пунктом Договору для Покупця встановлено відповідальність за порушення терміну оплати у вигляді штрафу в розмірі 30 % вартості Договору за кожний факт порушення терміну платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Договором, сторони передбачили, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за цим договором здійснюється до моменту їх виконання, а строк позовної давності по цих вимогах складає три роки (п. 8.6. Договору).

Відповідно до пункту 5.1. Договору, Постачальник надає Покупцю товарний кредит у розмірі ціни отриманого і неоплаченого Покупцем товару на період: з дати отримання товару Покупцем до дати його оплати згідно з договором. У разі прострочення терміну оплати вказаного товару у договорі, відсотки по товарному кредиту нараховуються до дати його фактичної оплати.

Згідно ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Статтею 536 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.5 Договору передбачено, що згідно з ч.3 ст. 692, 694, 536 ЦК України, сторони домовились, що у разі прострочення сплати будь-якого платежу покупець сплачує постачальнику проценти за користування чужими грошовими коштами від простроченої суми за весь час прострочення, сума яких розраховується наступним чином: СП=(СПП*0,5*Д)/100, де СП сума процентів, що підлягає сплаті покупцем постачальнику, СПП сума простроченого платежу, Д кількість календарних днів прострочення платежу.

Виходячи зі свободи визначення умов договору відповідно до статей 6, 627 ЦК України, сторони мають право викласти умови договору, зокрема і щодо способу обчислення процентів за користування грошовими коштами (за кожен день, місяць чи за календарний рік), на власний розсуд у спосіб, який є найбільш зрозумілим та прийнятним саме для них.

Статтею 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Так, ч.2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також слід звернути увагу на те, що законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за увесь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Окрім цього, відповідно до позиції Верховного Суду, викладеної у Постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 26 жовтня 2018 року у справі №922/4099/17 та викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2018 року у справі №908/1394/17, вимоги про стягнення грошових коштів, передбачених статтею 625 ЦК України, не є додатковими вимогами в розумінні статті 266 ЦК України, а тому закінчення перебігу позовної давності за основною вимогою не впливає на обчислення позовної давності за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно ч.1 ст.202 ГК України, ст.599 ЦК України зобов`язання, зокрема, припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Виходячи із вищезазначеного, у ТОВ "Корпорація Агросинтез" виникло право вимоги щодо нарахування заборгованості (індексації ціни товару, дооцінки вартості товару, курсової різниці), пені, відсотків за користування чужими грошовими коштами, 3%-річних, інфляційних витрат, відсотків за користування товарним кредитом, збитків за період існування боргу.

Грошовим зобов`язанням, відповідно до ст. ст. 524, 533-535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка відповідно має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ч. 1 статті 510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор.

Пунктом 1 ч. 1 статті 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов`язується або не зобов`язується їх оплатити.

Згідно ч. 1 статті 513 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Приписами статті 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Так із матеріалів справи вбачається, що зобов`язання ПП "Андрій-2010" за отриманий товар відповідно до специфікації №l до договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК200611/1 від 20 червня 2011 року було виконано неналежно та несвоєчасно оскільки, оплата ПП "Андрій-2010" за отриманий товар у сумі 3 373,50 грн в строк до 20 червня 2011 року відповідно до специфікацій № 1 до договору поставки на умовах товарного кредиту платіж у розмірі 674,70 грн був здійснений наступним чином:

- банківська виписка від 20 січня 2012 року на суму 8 000,00 грн (частина коштів була направлена на виконання другого платежу по специфікацій №1 по договору);

оплата ПП "Андрій-2010" за отриманий товар у сумі 3 373,50 грн в строк до 01 жовтня 2011 року відповідно до специфікацій №1 до договору поставки на умовах товарного кредиту платіж у розмірі 2 698,80 грн був здійснений наступним чином:

- банківська виписка від 20 січня 2012 року на суму 8 000,00 грн (частина коштів була направлена на виконання першого платежу по специфікацій №1 по договору, а 4 626,50 грн було зараховано в якості погашення заборгованості згідно договору поставки на умовах товарного кредиту №ТК170511/5 від 17 травня 2011 року).

Отже, ПІІ "Андрій-2010" було допущено порушення строку оплати вартості товару відповідно до специфікацій №1 до договору поставки на умовах товарного кредиту №TK200611/1 від 20 червня 2011 року по виконанню першого та другого платежу більш ніж на 30 днів - 101 день та 111 днів відповідно.

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що вартість договору складається із суми всіх Специфікацій, підписаних в рамках цього Договору, в яку включається ціна товару та проценти за користування товарним кредитом.

Таким чином, вартість договору поставки на умовах товарного кредиту № TK200611/1 від 20 червня 2011 року складає 3 449,66 грн.

Також позивачем за несвоєчасну оплату товару нараховані відповідачу 2 069,80 грн штрафу, 2 199,52 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 36,92 грн 3% річних, 119,56 грн відсотків за користування товарним кредитом, 186,81 грн пені та 17, 54 грн інфляційних втрат.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення сум суд встановив, що останні розраховано арифметично вірно, обґрунтовано у відповідності до приписів чинного законодавства.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, беручи до уваги той факт, що спір виник з вини відповідача у справі внаслідок несвоєчасної оплати за отриманий товар, відповідач, станом на день розгляду справи заявлену в позові суму заборгованості не погасив, суд вважає, що доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними, документально підтвердженими та не спростованими відповідачем в установленому законом порядку. А тому порушене право ТОВ "Компанія "Ніко Тайс" підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача Приватного підприємства "Андрій 2010" 2 069,80 грн штрафу, 2 199,52 грн відсотків за користування чужими грошовими коштами, 36,92 грн 3% річних, 119,56 грн відсотків за користування товарним кредитом, 186,81 грн пені та 17, 54 грн інфляційних втрат .

Згідно із ч. 2, 3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин, або на підтвердження сплати існуючої перед позивачем заборгованості.

За таких обставин, оцінивши подані докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Судовий збір, у розмірі 2 684,00 грн, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із задоволенням позовних вимог, покладається на відповідача.

За таких обставин, керуючись статтями 73-74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Андрій 2010" (48766, Тернопільська область, Чортківський (колишній Борщівський) район, с. Мушкатівка, код ЄДРПОУ 36865533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко Тайс" (03187, м. Київ, проспект Академіка Глушкова, буд. 40, оф.315 (поштова адреса: 03187, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 38, офіс 23), код ЄДРПОУ 38039872):

- 2 069 (дві тисячі шістдесят дев`ять) грн 80 коп. штрафу;

- 2 199 (дві тисячі сто дев`яносто дев`ять) грн 52 коп відсотків за користування чужими грошовими коштами;

- 36 (тридцять шість) грн 92 коп. 3% річних;

- 119 (сто дев`ятнадцять) грн 56 коп. відсотків за користування товарним кредитом;

- 186 (сто вісімдесят шість) грн 81 коп. пені;

- 17 (сімнадцять) грн 54 коп. інфляційних втрат;

- 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

4. Копію рішення рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення надіслати Приватному підприємству "Андрій -2010", 48766, Тернопільська область, Чортківський (колишній Борщівський) район, с. Мушкатівка.

5. Копію рішення направити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Ніко Тайс" відповідно до приписів ч. 5 ст. 6 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч.1 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст.ст. 256-257 ГПК України.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб - адресою: https://te.court.gov.ua/sud5022.

Повне рішення складено та підписано 15.12.2023.

Суддя Н.В. Охотницька