Постанова

від 07.12.2023 по справі 916/3998/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 916/3998/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,

представники учасників справи:

прокуратури - Голуб Є. В.,

відповідачів - Попкова Ю. П.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління Держгеокадастру в Одеській області

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 (судді: Колоколов С. І. - головуючий, Разюк Г. П., Савицький Я. Ф.)

у справі за позовом заступника керівника Одеської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України

до відповідачів: 1) Головного управління Держгеокадастру в Одеській області; 2) Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору стороні позивача: Державного підприємства "Дослідне господарство імені О. В. Суворова Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України"

про визнання частково незаконним наказу, акта приймання-передачі земельних ділянок та окремих пунктів додатку до нього, скасування рішень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та зобов`язання повернути земельні ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1. Фабула справи

1.1. У грудні 2021 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України (далі - НААН України) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру в Одеській області (далі - ГУ Держгеокадастру в Одеській області) та Лиманської селищної ради Роздільнянського району Одеської області (далі - Лиманська селищна рада) про:

- визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 11.12.2020 № 67-ОТГ щодо передачі спірних земельних ділянок, кадастрові номери та площа яких наведені у позовній заяві, з земель державної власності до земель комунальної власності Лиманської селищної ради;

- визнання незаконним та скасування акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної у комунальну власність від 11.12.2020 в частині, що стосується передачі спірних земельних ділянок з земель державної власності до земель комунальної власності Лиманської селищної ради;

- визнання незаконними та скасування пунктів додатку до акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної у комунальну власність від 11.12.2020, наведених у позовній заяві;

- скасування рішень державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Лиманської селищної ради від 12.04.2021, вказаних у позовній заяві щодо спірних земельних ділянок;

- скасування проведеної державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Лиманської селищної ради державної реєстрації права комунальної власності Лиманської селищної ради на земельні ділянки з одночасним припиненням права комунальної власності Лиманської селищної ради на земельні ділянки;

- усунення перешкод у здійсненні НААН України права розпорядження спірними земельними ділянками (15 земельних ділянок), загальною площею 1739,4605 га, шляхом зобов`язання Лиманську селищну раду повернути земельні ділянки до земель державної власності, а ГУ Держгеокадастру в Одеській області - прийняти до земель державної власності спірні земельні ділянки;

- стягнення з відповідачів судових витрат.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 15.09.1944, а саме дати створення колгоспів, які діяли до перетворення їх в Державне підприємство "Дослідне господарство імені О. В. Суворова Інституту сільського господарства Причорномор`я Національної академії аграрних наук України" (далі - Державне підприємство НААН України) фактично Державне підприємство НААН України є безстроковим користувачем спірних земельних ділянок.

Обставини закріплення земель за Державним підприємством НААН України установлені також у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 916/267/15.

Отже, з 1944 року в постійному користуванні Державного підприємства НААН України перебували землі сільськогосподарського призначення, які відносяться до земель державної власності.

У 2017 році внаслідок змін у законодавстві держава в особі ГУ Держгеокадастру в Одеській області зареєструвала за собою право державної власності на 12 земельних ділянок загальною площею 13553,4591 га. При цьому в результаті проведеної державної реєстрації права державної власності на земельні ділянки право їх безстрокового користування за Державним підприємством НААН України не припинялося.

У державній власності також знаходилися 3 земельні ділянки загальною площею 384,0014 га право власності на які за ГУ Держгеокадастру в Одеській області зареєстровано не було, але якими останнє розпоряджалося, оскільки зазначені земельні ділянки належали до державної власності та перебували у безстроковому користуванні Державного підприємства НААН України.

Прокурор зазначав, що розпорядником майнових прав на спірні земельні ділянки, що перебувають у користуванні Державного підприємства НААН України є саме НААН України.

Водночас ГУ Держгеокадастру в Одеській області відповідно до оспорюваного наказу від 11.12.2020 № 67-ОТГ на підставі спірного акта передало земельні ділянки з державної власності у комунальну власність Лиманської селищної ради, за якою було зареєстровано право комунальної власності, що не відповідає положенням чинного законодавства.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 позов задоволено повністю, а саме:

- визнано незаконним та скасовано наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області від 11.12.2020 № 67-ОТГ в частині, що стосується передачі спірних земельних ділянок з земель державної власності до земель комунальної власності Лиманської селищної ради;

- визнано незаконним та скасовано акт приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної у комунальну власність від 11.12.2020 в частині, що стосується передачі спірних земельних ділянок з земель державної власності до земель комунальної власності Лиманської селищної ради;

- визнано незаконними та скасовано оспорювані пункти додатку до акта приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної у комунальну власність від 11.12.2020;

- скасовані спірні рішення державного реєстратора речових прав на нерухоме майно Лиманської селищної ради від 12.04.2021;

- скасовано проведену державним реєстратором речових прав на нерухоме майно Лиманської селищної ради державну реєстрацію права комунальної власності Лиманської селищної ради на земельні ділянки з одночасним припиненням права комунальної власності Лиманської селищної ради на земельні ділянки;

- вирішено усунути перешкоди у здійсненні НААН України права розпорядження спірними 15-ти земельними ділянками, загальною площею 1739,4605 га, шляхом зобов`язання Лиманську селищну раду повернути до земель державної власності, а ГУ Держгеокадастру в Одеській області прийняти до земель державної власності спірні земельні ділянки;

- стягнуто з ГУ Держгеокадастру в Одеській області на користь Одеської обласної прокуратури 6810,00 грн витрат зі сплати судового збору (пункт 36 резолютивної частини судового рішення);

- стягнуто з Лиманської селищної ради на користь Одеської обласної прокуратури 70 370, 00 грн витрат зі сплати судового збору (пункт 37 резолютивної частини судового рішення).

2.2. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 за результатами перегляду рішення суду першої інстанції в оскаржуваній Лиманською селищною радою частині, рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 змінено в частині розподілу судового збору, викладено пункти 36 та 37 резолютивної частини рішення в іншій редакції, а саме: стягнуто з ГУ Держгеокадастру в Одеській області на користь Одеської обласної прокуратури 38 590,00 грн витрат зі сплати судового збору; стягнуто з Лиманської селищної ради на користь Одеської обласної прокуратури 38 590,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції при розподілі судових витрат не було враховано, що спір у цій справі виник внаслідок неправильних дій ГУ Держгеокадастру в Одеській області, а тому судові витрати з розгляду справи судом покладаються на нього відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись з постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023, ГУ Держгеокадастру в Одеській області у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 залишити в силі, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Скаржник з посиланням на положення статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", а також висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, вказує на те, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Принцип пропорційності - загальноправовий принцип, спрямований на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і мінімально обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються; дозволяє досягти розумного співвідношення між цілями державного впливу та засобами їх досягнення.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Заявник касаційної скарги зауважує, що з аналізу норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що солідарне стягнення судових витрат чинним процесуальним законодавством не передбачено. Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм Цивільного кодексу України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов`язок" (статті 541-544 зазначеного Кодексу).

Отже, скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції у цій справі було помилково ототожнено інститут розподілу судових витрат, закріплений в Господарському процесуальному кодексі України, з солідарним обов`язком та відповідальністю, які є інститутами цивільного права і виникають лише у випадку передбаченому законом або договором (стаття 541 Цивільного кодексу України).

3.2. У відзиві на касаційну скаргу Лиманська селищна рада просить відмовити в її задоволенні, вказуючи на правильність висновків суду апеляційної інстанції та необґрунтованість доводів, викладених у касаційній скарзі.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом норм права, враховуючи межі розгляду справи судом касаційної скарги та з урахуванням розумних строків, необхідних для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.

4.2. Частина 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України визначає серед основних засад (принципів) господарського судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12).

Частиною 1 статті 123 зазначеного Кодексу передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, статтями 1, 2 якого передбачено, що судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат. Платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

4.3. Суд апеляційної інстанції установив, що Одеською обласною прокуратурою відповідно до платіжного доручення від 13.12.2021 № 2951 на рахунок Держказначейства було сплачено судовий збір за подання позовної заяви у сумі 77 180,00 грн.

4.4. Рішення Господарського суду Одеської області від 06.02.2023 позов прокурора задоволено повністю.

Суд першої інстанції установив, що спірні земельні ділянки станом на момент прийняття ГУ Держгеокадастру в Одеській області оскаржуваного наказу від 11.12.2020 № 67-ОТГ про передачу спірних земельних ділянок у комунальну власність відносились до земель державної власності, які перебували та перебувають у постійному користуванні Державного підприємства НААН України, яке входить до сфери управління НАН України, отже оскаржуваний наказ ГУ Держгеокадастру в Одеській області прийнятий з порушенням вимог частини 2 статті 117 Земельного Кодексу України, яка має імперативний характер та виключає можливість передання у комунальну власність земельних ділянок державної власності, які перебувають у постійному користуванні державних підприємств, установ, організацій, крім тих випадків, коли самі підприємства, установи, організації державної власності підлягають передачі у комунальну власність.

Суд першої інстанції погодився з доводами прокурора про те, що внаслідок передання з державної у комунальну власність особливо цінних земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні Державного підприємства НААН України, що входить до сфери управління НАН України та використовується для провадження наукової діяльності, порушуються інтереси держави в особі уповноваженого державою власника цих земель - НААН України, яка внаслідок прийняття оскаржуваного наказу від 11.12.2020 № 67-ОТГ та реєстрації права комунальної власності за Лиманською селищною радою втратила можливість реалізувати визначені Законом України "Про особливості правового режиму діяльності Національної академії наук України, національних галузевих академій наук та статусу їх майнового комплексу" повноваження з розпорядження такими землями від імені власника - держави.

Щодо судових витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що беручи до уваги те, що позов задовольняється судом повністю, витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України стягуються з відповідачів пропорційно задоволеним вимогам.

Водночас у пунктах 36 та 37 резолютивної частини судового рішення зазначено про стягнення на користь Одеської обласної прокуратури судового збору з ГУ Держгеокадастру в Одеській області у сумі 6810,00 грн та з Лиманської селищної ради у сумі 70 370, 00 грн.

4.5. Статтею 129 Господарського процесуального кодексу України визначено порядок розподілу судових витрат, пунктом 2 частини 1 якої встановлено, що судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови в позові - на позивача.

За змістом частини 9 вказаної норми у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення Господарського суду Одеської області в оскаржуваній частині щодо розподілу судових витрат, та змінюючи пункти 36, 37 резолютивної частини рішення шляхом стягнення на користь Одеської обласної прокуратури судового збору пропорційно з ГУ Держгеокадастру в Одеській області у сумі 38 590,00 грн та з Лиманської селищної ради у сумі 38 590,00 грн, виходив з того, що місцевим судом не було враховано, що спір у даній справі виник внаслідок неправильних дій ГУ Держгеокадастру в Одеській області.

4.6. ГУ Держгеокадастру в Одеській області, звертаючись із касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023, встановленого судом апеляційної інстанції не спростував.

При цьому скаржник з посиланням на положення статей 126, 129 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Закону України "Про судовий збір", а також висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, вказує на те, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Проте колегія суддів вважає за необхідно звернути увагу, що зазначеними скаржником положеннями процесуального законодавства та за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові, на яку посилається заявник касаційної скарги, урегульовано питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, у той час як розподіл судового збору передбачений частиною 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 2 якої передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Доводи про помилкове ототожнення судом апеляційної інстанції інституту розподілу судових витрат, закріпленого в Господарському процесуальному кодексі України, з солідарним обов`язком та відповідальністю, які є інститутами цивільного права і виникають лише у випадку передбаченому законом або договором (стаття 541 Цивільного кодексу України), колегією суддів визнаються неспроможними та такими, що зводяться до незгоди із судовим рішенням в частині пропорційного розподілу судового збору між відповідачами при задоволенні позовних вимог.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. За змістом частини 1 статті 300 цього Кодексу, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

5.2. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до положень статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.3. Ураховуючи те, що доводи касаційної скарги ГУ Держгеокадастру в Одеській області про порушення і неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при прийнятті оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження, Верховний Суд, переглянувши оскаржуване судове рішення у межах доводів та вимог касаційної скарги, вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 залишити без змін.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Одеській області залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 31.08.2023 у справі № 916/3998/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак