Рішення

від 15.12.2023 по справі 140/2574/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 грудня 2023 року ЛуцькСправа № 140/2574/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Валюха В.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ ПММ» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ ПММ» (далі ТзОВ «ВОЛИНЬ ПММ») звернулося з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області (далі ГУ ДПС у Волинській області) про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24.01.2023 позивач отримав рішення ГУ ДПС у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 18.01.2023 № 000391-09, яким відповідно до абзацу 9 частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» від 19.12.1995 № 481/95-ВР (далі Закон № 481/95-ВР)застосовано до товариства фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 500000,00 грн, за зберігання пального без наявності ліцензії.

Вказане рішення прийняте на підставі акту від 16.12.2022 № 03/10111/09- 02/43083677 про результати фактичної перевірки, за висновками якого ГУ ДПС у Волинській області встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР зберігання пального без придбання відповідної ліцензії.

Позивач не погоджується з висновками акту та винесеним рішенням з огляду на те, що наказ, на підставі якого проводилась перевірка, не відповідає встановленим вимогам та є таким, що оформлений з істотними порушеннями, а саме не містить фактичних даних про отриману податковим органом інформацію, що б свідчила про конкретні порушення вимог законодавства у сфері обліку виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, крім посилання на норми, що їх регулюють. Відтак, перевірка проведена безпідставно, а висновки за наслідками її проведення є протиправними та незаконними.

Позивач також вказує на невідповідність форми прийнятого контролюючим органом рішення, оскільки за результатами проведеної перевірки відповідач повинен був би прийняти податкове повідомлення-рішення, а не рішення про застосування фінансових санкцій, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Стосовно встановленого відповідачем порушення, а саме факту зберігання пального без відповідної ліцензії, то під час перевірки встановлено, що 24.12.2020 між ТзОВ«ВОЛИНЬ ПММ»(Поклажодавець) та ТзОВ«НАФТА ПММ»(Зберігач) було укладено договір зберігання № 2, за яким Зберігач зобов`язується зберігати нафтопродукти (майно), передані йому Поклажодавцем, і повернути це майно в цілості на умовах, визначених даним договором.

В свою чергу, ні Податковий кодекс України (далі ПК України), ні Закон № 481/95-ВРне передбачають прямих заборон чи обмежень платника податку укладати договори відповідального зберігання пального, а навпаки допустимо, маючи ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі, передавати нафтопродукти на відповідальне зберігання іншим особам, що мають відповідну ліцензію на право зберігання пального у відповідності до договору.

Позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 18.01.2023 № 000391-09.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, судовий розгляд справи ухвалено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 161).

В поданому відзиві на позовну заяву (а. с. 164-166) представник відповідача КаленюкД.С. позов не визнав та просить відмовити в його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.

Вказує, що фактична перевірка ТзОВ«ВОЛИНЬ ПММ»проведена відповідно до підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального. Призначенню перевірки передувало отримання інформації, викладеної в доповідній записці начальникауправління контролю за підакцизними товарами від 06.12.2022 № 1625/03-20-09-02, згідно з якою листом ДПС України від 12.10.2022 року №12302/7/99-00-09-03-01-07 доведено до відпрацювання перелік суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місця оптової торгівлі, серед яких також і ТзОВ«ВОЛИНЬ ПММ».

При цьому, в наказі від 06.12.2022 № 2181-п чітко зазначено про те, що фактична перевірка позивача здійснюється саме з метою перевірки дотримання чинного законодавства щодо обігу підакцизних товарів.

Стосовно форми прийняття рішення за результатами проведеної перевірки зазначив, що Верховний Суд в постанові від 27.01.2022 року у справі № 140/3909/19 вказав, що якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюн виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення.

Оскаржуване рішення винесено правомірно, у зв`язку із встановленням перевіркою факту зберігання пального без наявності ліцензії на право зберігання пального, чим порушено вимоги статті 15 Закону №481/95-ВР.

Інших заяв по суті справи від учасників справи до суду не надходило

Ухвалою суду від 12.05.2023 відмовлено у задоволенні клопотання про розгляд справи в судовому засіданні (а. с. 178).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що з 01.07.2019 ТзОВ«ВОЛИНЬ ПММ» зареєстроване як юридична особа, основним видом діяльності якого є «46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами», що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а. с. 37).

14.02.2020 Державна податкова служба України (далі ДПС України) видала ТзОВ«ВОЛИНЬ ПММ» ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614202000077, терміном дії з 14.02.2020 до 14.02.2025, місцезнаходження: 45606, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул.Промислова, 17 (а. с. 38).

ГУ ДПС у Волинській області, на підставі наказу від 06.12.2022 № 2181-п«Про проведення фактичної перевірки ТзОВ«ВОЛИНЬ ПММ» (а. с. 19), направлень на перевірку (а. с. 168-169), проведено фактичну перевірку місця фактичного провадження діяльності, що знаходиться за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17, де здійснює свою господарську діяльність ТзОВ«ВОЛИНЬ ПММ»,за результатами якої складено акт фактичної перевірки від 16.12.2022 № 03/10111/09-02/43083677 (а. с. 21-24).

Під час проведення перевірки, відповідно до наданих документів, в тому числі договору зберігання від 24.12.2020 № 2, встановлено, що ТзОВ «ВОЛИНЬ ПММ» в період з січня 2021 року по жовтень 2022 року здійснювало зберігання майна (нафтопродуктів) на нафтобазі ТзОВ «НАФТА ПММ» за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17. Дії ТзОВ «ВОЛИНЬ ПММ» привели до порушення вимог статті 15 Закону № 481/95-ВР зберігання пального без придбання відповідної ліцензії.

ТзОВ«ВОЛИНЬ ПММ» подало заперечення на акт перевірки (а.с.31-34), за результатами розгляду яких ГУ ДПС у Волинській області листом від 17.01.2023 №178/12/03-20-09-02-06 повідомило, що висновки посадових осіб, що здійснювали фактичну перевірку, щодо порушень, зазначених в акті перевірки, є законні, об`єктивні та обґрунтовані (а.с. 35-36).

На підставі акту перевірки від 16.12.2022 року № 03/10111/09-02/43083677, ГУ ДПС у Волинській області прийнято рішення про застосування фінансових санкцій від 18.01.2023 №000391-09, яким до ТзОВ«ВОЛИНЬ ПММ» застосовано штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 500000 грн зберігання пального без наявності ліцензії (а. с. 18).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно з пунктом 80.1 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу (пункт 80.5 статті 80 ПК України).

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:

направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу;

копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу;

службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки.

За приписами підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.02.2020 у справі № 826/17123/18 відступив від висновків про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; а також що допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної документальної виїзної або фактичної перевірки, які викладено в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 (справа №804/1113/16), від 24.05.2019 (справа №826/16221/15), від 03.10.2019 (справа №820/850/16), від 16.10.2019 (справа № 820/11291/15), від 22.11.2019 (справа № 815/4392/15) тощо. Водночас, судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

З урахуванням наведеного, суд у цій справі надає оцінку доводам позивача щодо неправомірності проведення фактичної перевірки (а саме: контролюючий орган ініціював проведення фактичної перевірки за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для її проведення; наказ про проведення перевірки складений з порушенням статті 81 ПК України).

Так, системний аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України передбачає альтернативні підстави проведення фактичної перевірки, які можуть застосовуватися як в сукупності, так і кожна окремо, а саме:

- у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами - лічильниками;

- здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Тобто, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб`єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 10.04.2020 у справі №815/1978/18, від 12.08.2021 у справі №140/14625/20, від 06.07.2022 у справі №420/1242/21, від 19.10.2022 у справі №560/4883/21.

Стаття 80 ПК України передбачає вичерпні підстави для проведення фактичної перевірки. Втім, застосовуючи конкретну правову підставу для призначення такої перевірки, у наказі на перевірку контролюючий орган зобов`язаний не тільки зазначити відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, але й обґрунтувати (пояснити), які саме фактичні підстави (обставини) зумовлюють необхідність проведення фактичної перевірки (вказані висновки щодо застосування норм права викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №120/5229/20-а).

Верховний Суд у постанові від 21.12.2022 у справі №500/1331/21 зазначив, що формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу з обов`язковим, однак, дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК щодо змісту наказу про проведення перевірки. При встановленні однією правовою нормою декількох самостійних підстав для проведення перевірки конкретна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі.

В постанові Верховного Суду від 11.01.2023 у справі №160/2357/21 сформовано висновок про те, що норма підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дозволяє проведення фактичної перевірки, у тому числі на виконання функцій контролюючого органу, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, які в силу приписів статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» покладені на відповідача. Відповідні функції контролю передбачені також і підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.14, 19-1.1.16, 19-1.1.17,19-1.1.54. пункту 19-1.1 статті 19-1 ПК України, зокрема контролюючі органи виконують такі функції: проводять відповідно до законодавства перевірки платників податків; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального; здійснюють інші функції, визначені законом. Отже, контролюючий орган має право на проведення фактичної перевірки господарюючого суб`єкта з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

При цьому, необхідно зазначити, що окремою підставою, з якою законодавець пов`язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки, згідно положень підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, є також наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками.

Тобто, саме за вказаною підставою контролюючий орган, окрім посилання на підпункт 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, у наказі має зазначати конкретну інформацію, яка була наявна у контролюючого органу чи отримана ним в установленому порядку та свідчить про порушення платником податків відповідного законодавства.

Як вбачається з наказу ГУ ДПС у Волинській області від 06.12.2022 № 2181-п (а.с.19), контролюючий орган фактично призначив перевірку з підстав здійснення функцій контролю, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, що відповідає підставі, визначеній у підпункті 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

На думку суду, ГУ ДПС у Волинській області не повинно було зазначати у вказаному наказі інформацію, яка отримана щодо будь-яких порушень з боку позивача, фактична перевірка контролюючим органом була проведена за встановлених підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України підстав.

Отже, доводи позивача щодо неправомірності проведення фактичної перевірки (а саме: контролюючий орган ініціював проведення фактичної перевірки за відсутності законодавчо обґрунтованих підстав для її проведення; наказ про проведення перевірки складений з порушенням статті 81 ПК України) не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду справи, та судом не встановлено таких порушень вимог податкового законодавства під час проведення фактичної перевірки, що мають наслідком протиправність оскаржуваного рішення.

Відтак, суд переходить до перевірки підстав позову щодо наявності в діях платника податків порушень податкового законодавства, виявлених під час перевірки.

Так, за приписами статті1 Закону № 481/95-ВР поняття вживаються в такому значенні:

- ліцензія (спеціальний дозвіл) документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку;

- місце зберігання пального місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування;

- зберігання пального діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик;

- оптова торгівля пальним діяльність із придбання та подальшої реалізації пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик суб`єктам господарювання (у тому числі іноземним суб`єктам господарювання, які діють через своє зареєстроване постійне представництво) роздрібної та/або оптової торгівлі та/або іншим особам;

- роздрібна торгівля пальним діяльність із придбання або отримання та подальшого продажу або відпуску пального із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик з автозаправної станції/автогазозаправної станції/газонаповнювальної станції/газонаповнювального пункту та інших місць роздрібної торгівлі через паливороздавальні колонки та/або оливороздавальні колонки та/або реалізація скрапленого вуглеводневого газу в батонах для побутових потреб населення та інших споживачів;

- Єдиний державний реєстр суб`єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) перелік суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб`єктів господарювання (у тому числі іноземних суб`єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.

Статтею 15 Закону № 481-95/ВР визначено, що ліцензії на право провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади.

Частиною першою статті 16 Закону № 481/95-ВР передбачено, що контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Як встановлено судом, 14.02.2020 позивачу ТзОВ«ВОЛИНЬ ПММ»видано ліцензію на право оптової торгівлі пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, реєстраційний номер 990614202000077, терміном дії з 14.02.2020 до 14.02.2025, місцезнаходження: 45606, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17 (а. с. 38).

Водночас, як вбачається з акту перевірки від 16.12.2022 № 03/10111/09-02/43083677 (а. с. 21-24), встановлено порушення позивачем вимог статті 15 Закону № 481-95/ВР, а саме: зберігання пального без придбання відповідної ліцензії, за що відповідно до статті 17 Закону № 481-95/ВР до позивача оскаржуваним рішенням застосовано фінансову санкцію у вигляді штрафу в розмірі 500000 грн.

Суд не погоджується з позицією податкового органу щодо встановленого в діях позивача порушення статті 15 Закону № 481-95/ВР, з огляду на таке.

24.12.2020 між ТзОВ«ВОЛИНЬ ПММ»(Поклажодавець) та ТзОВ«НАФТА ПММ»(Зберігач) було укладено договір зберігання № 2 (далі Договір) (а. с. 39-40), за яким Зберігач зобов`язується зберігати нафтопродукти (Майно), передані йому Поклажодавцем, і повернути це Майно в цілості на умовах, визначених даним Договором (пункт 1.1 Договору).

За змістом пунктів 1.2, 1.4, 3.1 Договору Майно, що передається Зберігачу, є власністю Поклажодавця і вважається переданим на зберігання з моменту підписання Акту приймання-передачі або прихідно-розхідної накладної або ТТН. Передане на зберігання Майно залишається у власності ТзОВ«ВОЛИНЬ ПММ». Поставка Майна для передачі на зберігання здійснюється залізничним або автомобільним транспортом, товарними партіями на умовах СРТ, при цьому у випадку поставки Майна залізничним транспортом місце поставки - станція призначення, у випадку поставки Майна автомобільним транспортом місце поставки - резервуари і склади нафтобази Зберігача. Станція призначення та адреса резервуарів нафтобази: 1.Станція - Гнідава, Львівської залізниці, код станції - 357707; 2.45606, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17.

Усі права та обов`язки сторін за Договором були погоджені у розділі 4 Договору.

В пункті 5.1 Договору сторони погодили, що Зберігач зобов`язується повернути Майно на першу вимогу Поклажодавця. У випадку припинення Договору з ініціативи Поклажодавця Зберігач зобов`язаний повернути Майно на першу вимогу, протягом 7 (семи) днів після пред`явлення вимоги. У випадку повернення Майна на умовах даного Договору, Зберігач зобов`язується надати відомість поро кількості відвантаженого Майна на вимогу Поклажодавця створити інвентаризаційну комісію для перевірки фактичного залишку Майна, та інші документи, що обґрунтовують фактичну кількість Майна.

На виконання умов договору, ТзОВ «НАФТА ПММ» надавало послуги зі зберігання нафтопродуктів, що підтверджується актами надання послуг від 31.03.2021 № 2, від 30.06.2021 № 18, від 31.12.2021 № 10, від 31.03.2022 № 5, від 30.06.2022 № 11, від 30.09.2022 № 7, від 31.12.2022 № 4 (а. с. 42-45); Актами прийому-передачі нафтопродуктів на зберігання, у яких зазначено кількість нафтопродуктів, яку поклажодавець ТзОВ «ВОЛИНЬ ПММ» передав, а зберігач ТзОВ «НАФТА ПММ» прийняв (а .с. 46-132), випискою по рахунку ТзОВ «НАФТА ПММ» за період з 01.01.2021 по 06.12.2022 (а. с. 155) та актом звірки взаємних розрахунків по стану за період січень 2021 року грудень 2022 року (а.с.156).

Водночас, у ТзОВ «НАФТА ПММ» наявна ліцензія на право зберігання пального, реєстраційний номер 03080414202000841, терміном дії з 08.01.2021 до 08.01.2026, місцезнаходження: 45606, Волинська область, Луцький район, с. Рованці, вул. Промислова, 17 (а. с. 157-158).

Суд враховує, що у ТзОВ «ВОЛИНЬ ПММ» є в наявності ліцензія на оптову торгівлю пальним, за відсутності місць оптової торгівлі, що в свою чергу зумовило необхідність укласти Договір № 2 від 24.12.2022 на зберігання пального у підприємства, яке, як було встановлено судом, має відповідні потужності та ліцензії (ТзОВ«НАФТА ПММ»), при цьому ні ПК України, ні Закон № 481-95/ВР не встановлюють прямих заборон чи обмежень платника податку укладати договори відповідального зберігання пального.

Зі змісту договору зберігання № 2 від 24.12.2020 між ТзОВ«ВОЛИНЬ ПММ»(Поклажодавець) та ТзОВ«НАФТА ПММ»(Зберігач) вбачається, що перехід права власності на нафтопродукти Поклажодавця не відбувається, що в свою чергу свідчить, що ця господарська діяльність не є продажем (реалізацією) товару, відтак у ТзОВ «ВОЛИНЬ ПММ» не виникаємісця оптової торгівлі пальниму розумінні Закону № 481-95/ВР, оскільки за укладеним договором ТзОВ «ВОЛИНЬ ПММ»лише користується послугами зберігання власного пального, що надає ТзОВ«НАФТА ПММ», а не місцем такого зберігання на підставі права користування таким місцем.

З огляду на це, чинним законодавством України не заборонено, а навпаки допустимо, маючи ліцензію на право оптової торгівлі пальним за відсутності місць оптової торгівлі, передавати нафтопродукти на відповідальне зберігання іншим особам, що мають відповідну ліцензію на право зберігання пального у відповідності до договору.

Відтак, суд дійшов висновку про відсутність в діях ТзОВ «ВОЛИНЬ ПММ» порушення вимог статті 15 Закону №481-95/ВР, а саме: зберігання пального без придбання відповідної ліцензії.

Водночас, суд відхиляє доводи позивача про те, що оскаржуване у цій справі рішення про застосування фінансових санкцій прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, та зазначає, що рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів форми спірного рішення. У такому разі рішення контролюючого органу про застосування фінансових санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, прийняте не за формою, передбаченою для податкових повідомлень-рішень, варто розцінювати як податкове повідомлення-рішення з окремими дефектами, які не змінюють суті спірного рішення. У цьому випадку перевага надається змісту документу порівняно з його зовнішньою формою (аналогічна правова позиція неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21.10.2021 у справі № 814/724/17, від 07.07.2020 у справі №826/1844/15, від 20.09.2019 у справі № 818/597/16, від 27.01.2022 у справі №140/3909/19).

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, на підставі наданих судустаттею 245 КАС Україниповноважень, з наведених вище підстав позовні вимоги підлягають до задоволення у спосіб прийняття рішення про визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 18.01.2023 № 000391-09.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в сумі 7500,00 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією від 20.02.2023 № 196 (а.с.14).

Керуючись статтями 243 - 246, 262 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Волинській області про застосування фінансових санкцій від 18 січня 2023 року № 000391-09.

Стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області (43010, Волинська область, м.Луцьк, Київський майдан, 4, ідентифікаційний код ВП 44106679) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОЛИНЬ ПММ» (45606, Волинська область, Луцький район, с.Рованці, вул. Промислова, 17, ідентифікаційний код 43083677) судовий збір в розмірі 7500 гривень 00 копійок (сім тисяч п`ятсот гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 255 КАС України, та може бути оскаржене в апеляційному порядку у спосіб подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М. Валюх