Рішення

від 15.12.2023 по справі 320/18660/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2023 року м.Київ№ 320/18660/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Головенко О.Д., розглянувши за правилами спрощенного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" до Державної інспекції архітектури та містобудування України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача ПрАТ АЗОТ про визнання протиправним та скасування сертифіката про прийняття в екслутацію закінченим будівництвом об`єктів,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Акціонарне товариство "Оператор газорозподільної системи "Черкасигаз" з позовом до Державної інспекції архітектури та містобудування України та просить суд:

визнати протиправним та скасувати сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченим будівництвом об`єктів, реєстраційний номер ІУ123230414652, виданого 21.04.2023 Державною інспекцією архітектури та містобудування України.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.09.2023 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що оскаржуваний сертифікат видано на підставі визнаного протиправним та скасованого рішеннями адміністративних судів у справі № 640/22206/21 дозволу від 13.05.2021 реєстраційний номер ІУ013210217466 на прокладання магістрального газопроводу 1 класу діаметром Ду=400 по території населеного пункту (місто Черкаси), що прямо заборонено п.1.5 СНІП 2.05.06-85.

Також, позивач вказує на те, що ним, як оператором ГРМ, було відмовлено ПрАТ «Спеціалізоване монтажне управління № 24» в узгодженні плану проведення будівельних робіт з тих підстав, що проект будівництва нового газопроводу-відводу порушує вимоги СНІП 2.05.06-85.

Відповідач направив до суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказує, що сертифікат виданий у відповідності до вимог законодавства на підставі діючого дозволу на будівництво газопроводу-відводу.

Вказує, що позивачем не наведено доказів щодо існування реального негативного впливу безпосередньо на його права у правовідносинах, пов`язаних з виданням оспорюваного сертифіката. Вважає, що АТ «Оператор газорозподільної системи «Черкасигаз» не є безпосереднім учасником публічно-правових відносин, які виникли між уповноваженим органом держархбудконтролю та ПАТ «Спеціалізоване монтажне управління № 24» та у межах яких прийнятий оскаржуваний акт, а також не звертався до Державної інспекції архітектури та містобудування України щодо реалізації своїх певних

суб`єктивних прав у таких відносинах. Жодних актів, які були б наслідком здійснення відповідачем публічно владних управлінські функції безпосередньо щодо позивача і породжували б для нього певні права, встановлювали обов`язки, у даному конкретному випадку не приймалось.

Третя особа направила суду пояснення, в яких проти позову заперечила з огляду на те, позивача право не порушено, оскільки роботи з будівництва нового газопроводу-відводу в охоронній зоні об`єкту ГРМ позивача не проводились, а отже, отримання від нього погодження законодавством не вимагалось.

Зазначає, що оскаржуваний сертифікат виданий у відповідності до вимог законодавства на підставі діючого дозволу на будівництво газопроводу-відводу реєстраційний номер ІУ013230318291 від 28.03.2023, який генеральний підрядник - ПрАТ "Спеціалізоване монтажне управління № 24" отримав після проведення ним коригування проектно-кошторисної документації. Таке коригування було зроблене після скасування судами у справі № 640/22206/21 виданого раніше дозволу на виконання будівельних робіт реєстраційний номер ІУ013210217466 від 13.05.2021.

Вважає, що збудований газопровід-відвід не є магістральним та не проходить в межах населених пунктів, зокрема в межах міста Черкаси.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані сторонами, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 21.04.2023 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано Приватному акціонерному товариству «Спеціалізоване монтажне управління № 24» сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченим будівництвом об`єктів, реєстраційний номер ІУ123230414652.

Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038) встановлює правові та організаційні основи містобудівної діяльності і спрямований на забезпечення сталого розвитку територій з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 6 Закону № 3038 до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад.

Частиною 2 ст. 39 Закону № 3038 встановлено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч. 7 ст. 39 Закону № 3038 орган державного архітектурно-будівельного контролю відмовляє у видачі сертифіката з таких підстав: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; 2) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 3) невідповідність об`єкта проектній документації на будівництво такого об`єкта та/або вимогам будівельних норм, у тому числі щодо: дотримання вимог, передбачених розділом інженерно-технічних заходів цивільного захисту, вимог пожежної та техногенної безпеки; доступності об`єкта для осіб з обмеженими фізичними можливостями та інших маломобільних груп населення; 4) невиконання вимог, передбачених Законом України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання, щодо оснащення будівлі вузлами обліку відповідних комунальних послуг; 5) неврахування суб`єктом господарювання, який планує експлуатувати хоча б один об`єкт підвищеної небезпеки, висновків компетентного органу у сфері діяльності, пов`язаної з об`єктами підвищеної небезпеки, щодо поданого звіту про заходи безпеки на об`єкті підвищеної небезпеки або неподання оператором звіту про заходи безпеки на об`єкті підвищеної небезпеки у порядку та строки, визначені Законом України Про об`єкти підвищеної небезпеки. Відмова у видачі сертифіката надається замовникові у строк, передбачений для його видачі.

Замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об`єкта до експлуатації, та за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката (ч. 10 ст. 39 Закону № 3038).

Постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 № 461 Питання прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів затверджено Порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (далі - Порядок № 461).

Відповідно до абзацу 2 п. 3 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, а також комплексів (будов), до складу яких входять об`єкти з різними класами наслідків (відповідальності), здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі відповідними органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката.

Документи для прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів подаються за вибором замовника до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю: 1) в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронним кабінетом, користувачами якої є замовник та відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю; 2) у паперовій формі або поштовим відправленням з описом вкладення через центри надання адміністративних послуг. Виключно в електронній формі через електронний кабінет або іншу державну інформаційну систему, інтегровану з електронним кабінетом, користувачами якої є замовник та відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю, подаються документи для прийняття в експлуатацію об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками (п. 3-1 Порядку № 461).

Відповідно до п. 16 Порядку № 461 замовник несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації чи акті готовності об`єкта до експлуатації, за експлуатацію об`єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Сертифікат видається органом державного архітектурно-будівельного контролю з використанням Реєстру будівельної діяльності (п. 23 Порядку № 461).

Згідно п. 24 названого Порядку для отримання сертифіката замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю заяву про прийняття в експлуатацію об`єкта та видачу сертифіката, до якої додається акт готовності об`єкта до експлуатації та документ або інформація (реквізити платежу) про внесення плати.

Орган державного архітектурно-будівельного контролю приймає подані замовником заяву, акт готовності об`єкта до експлуатації та вчиняє дії у межах законодавства щодо з`ясування питання достовірності відомостей у поданих документах, відповідності об`єкта проектній документації, вимогам будівельних норм, стандартів і правил на основі чек-листа за результатами виїзного огляду об`єкта будівництва на місцевості з фотофіксацією об`єкта під час прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, який виготовляється з використанням Реєстру будівельної діяльності

Під час такого огляду посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю з`ясовує наявність виконавчої документації в обсязі, передбаченому державними будівельними нормами, та матеріалів технічної інвентаризації згідно з чек-листом за результатами виїзного огляду об`єкта будівництва на місцевості з фотофіксацією об`єкта під час прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також здійснює фото- та відеофіксацію.

За результатами розгляду документів, поданих для прийняття в експлуатацію об`єкта та видачі сертифіката, складається довідка, яка виготовляється з використанням Реєстру будівельної діяльності (п. 25 Порядку № 461).

Порядок визначає і підстави для відмови у видачі сертифікату, зокрема, відповідно до п. 27 Порядку № 461 підставою для відмови у видачі сертифіката є: неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу сертифіката; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; невідповідність об`єкта проектній документації та вимогам будівельних норм, державних стандартів і правил, у тому числі щодо доступності для маломобільних груп населення.

Разом із тим, позивачем не доведено, що на час видачі оскаржуваного сертифікату існували підстави для відмови у його видачі.

Судом встановлено, що оскаржуваний сертифікат виданий на об`єкт: нове будівництво газопроводу-відводу від ГРС Черкаси-2 до об`єктів ПрАТ «АЗОТ» у Черкаському районі Черкаської області. Коригування.»; тип Об`єкта: Лінійний об`єкт інженерно - транспортної інфраструктури Код ДКБС:2211.2 Газопроводи магістральні; клас наслідків СС3; місце розташування Об`єкта: Черкаська обл., Черкаський район, Степанківська територіальна громада (UA71080430000025181); опис місцезнаходження: на землях Степанківської територіальної громади біля села Хутори; дата початку будівництва 28.03.2023, дата завершення: 14.04.2023.

Судом також встановлено, що Державною інспекцією архітектури та містобудування України було видано Приватному акціонерному товариству "СПЕЦІАЛІЗОВАНЕ МОНТАЖНЕ УПРАВЛІННЯ № 24" дозвіл на виконання на будівництво газопроводу-відводу реєстраційний номер ІУ013230318291 від 28.03.2023 на проведення будівельних робіт з будівництва об`єкту «Нове будівництво газопроводу-відводу від ГРС Черкаси-2 до об`єктів ПрАТ «АЗОТ» у Черкаському районі Черкаської області. Коригування», тип Об`єкта: Лінійний об`єкт інженерно - транспортної інфраструктури Код ДКБС:2211.2 Газопроводи магістральні; клас наслідків СС3; місце розташування Об`єкта: Черкаська обл., Черкаський район, Степанківська територіальна громада (UA71080430000025181), опис місцезнаходження: на землях Степанківської територіальної громади біля села Хутори.

Відомостей про те, що зазначений дозвіл скасований, або визнаний недійсним, матеріали справи не містять.

Отже, судом встановлено, що сертифікат про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкту реєстраційний номер ІУ123230414652 від 21.04.2023 виданий на той самий об`єкт, на будівництво якого було 28.03.2023 видано діючий дозвіл реєстраційний номер ІУ013230318291.

При цьому, посилання позивача на те, що рішеннями адміністративних судів у справі № 640/22206/21 було визнано нечинним та скасовано дозвіл від 13.05.2021 реєстраційний номер ІУ013210217466, не має відношення до вирішення даного спору, оскільки, як зазначено, видачі оскаржуваного сертифікату передувала видача іншого дозволу на виконання на будівництво газопроводу-відводу реєстраційний номер ІУ013230318291 від 28.03.2023, який не був визнаний протиправним та є дійсним.

Таким чином, суд вважає, що у відповідача не було підстав, визначених п. 27 Порядку, для відмови у видачі сертифікату.

Прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, здійснюється на підставі акта готовності об`єкта до експлуатації шляхом видачі органами державного архітектурно-будівельного контролю сертифіката у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 11 Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів від 13.04.2011 № 461, датою прийняття в експлуатацію об`єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката. Відповідно до п. 15 вказаного Порядку, реєстрація декларації або видача сертифіката здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності (крім об`єктів, на які поширюється дія Закону України "Про державну таємницю") з дотриманням вимог Законів України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності" та "Про адміністративні послуги".

Відповідно до ч. 10 ст. 22 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" відомості, що містяться в електронній системі, є достовірними, а також відкритими і загальнодоступними, крім реєстраційних номерів облікових карток платників податків, паспортних даних, місця проживання фізичної особи, договорів про надання послуг, документів, поданих фізичними та юридичними особами для отримання послуг, визначених цим Законом, та іншої інформації, перелік якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Стороною позивача не надано суду жодного належного і допустимого доказу на підтвердження того, що замовник не подав усі документи, необхідні для прийняття рішення про видачу сертифіката на об`єкт будівництва; посадовими особами Державної архітектурно-будівельної інспекції України не було здійснено огляд об`єкта будівництва та не було встановлено, що на зазначеному об`єкті будівництва виконано всі передбачені проектною документацією згідно з будівельним нормами, державними стандартами та правилами роботи, не створено безпечні умови для роботи виробничого персоналу і перебування людей відповідно до вимог нормативно-правових актів з охорони праці та промислової безпеки.

Згідно ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 36 у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Findland) та у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 суд зобов`язаний у своєму рішення навести норми права та належно обґрунтувати свої рішення. Таким чином, відповідач є суб`єктом владних повноважень, оскільки виконував на час виникнення спірних правовідносин повноваження зі здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, а тому юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи за участю цього органу виконавчої влади.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного суду від 29.05.2019 у справі № 520/9778/13.

Таким чином, доказів тому, що видаючи сертифікат, відповідач діяв всупереч наданих йому повноважень та не у спосіб, визначений законом, позивачем надано не було і тому відсутні правові підстави вважати, що сертифікат видано з порушенням вимог Порядку чи вимог законодавства України.

Відсутність погодження позивачем плану проведення будівельних робіт з тих підстав, що проект будівництва газопроводу-відводу порушує вимоги СНІП 2.05.06-85, не може бути підставою для скасування сертифікату, оскільки дане питання мало вирішуватись під час надання дозволу.

Щодо наявності порушених прав та інтересів позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 № 18-рп/2004 поняття "порушене право", за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття "охоронюваний законом інтерес".

В цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття "охоронюваний законом інтерес" означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Підставою для звернення особи до суду є наявність у неї порушеного права та/або законного інтересу. Таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. Відсутність обставин, які б підтверджували наявність порушення права та/або законного інтересу особи, за захистом якого вона звернулася, є підставою для відмови у задоволенні такого позову.

Позивач здійснює господарську діяльність з розподілу природного газу в межах території міста Черкаси та Черкаської області, (крім міста Умань, Уманського, Христинівського та Маньківського районів Черкаської області), де знаходиться газорозподільна система, що перебуває у власності, господарському віданні, користуванні чи експлуатації позивача, на підставі ліцензії, виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг згідно з постановою НКРЕКП від 29.06.2017 № 840.

Газорозподільна система перебуває у користуванні позивача на підставі договору про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства з газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва від 20.03.2013 № 31/34, додаткової угоди № 1 від 24.05.2017 до договору від 20.03.2013 № 31/34 «Про надання на праві господарського відання державного майна, яке використовується для забезпечення розподілу природного газу, не підлягає приватизації, обліковується на балансі господарського товариства із газопостачання та газифікації і не може бути відокремлене від його основного виробництва» щодо його приведення до вимог примірного договору експлуатації газорозподільних систем та їх складових, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 № 95 (з урахуванням змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 № 188) та додаткової угоди № 1 від 31.01.2018 до договору експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 24.05.2017 № 240517/31-Чкс-ГРМ.

Серед інших об`єктів газорозподільної системи згідно зазначених договорів позивачу був переданий у користування газопровід високого тиску з державним інвентарним номером 171491200330100012 «Г/д в/т с. Вергуни від Черкас, d-127, 76,89».

Відповідно до п. 3.9 ДБН А.2.2-3:2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (далі - ДБН А.2.2-3:2014), затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.06.2014, наземні, надземні або підземні лінійні об`єкти для пересування людей, транспортних засобів, вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів, передачі електроенергії тощо є об`єктами інженерно-транспортної інфраструктури.

Отже, належний позивачу газопровід високого тиску з державним інвентарним номером 171491200330100012 «Г/д в/т с. Вергуни від Черкас, d-127, 76,89» є об`єктом інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно з п. 1 глави 4 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодекс ГРМ), затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 року № 2494, охоронна зона об`єктів ГРМ поширюється на газопроводи з надлишковим тиском природного газу не більше 1,2 МПа, ГРП, ШРП, вузли обліку природного газу, засоби захисту газопроводів від електрохімічної корозії, споруди і пристрої на газопроводах, розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів і споруд на них, за винятком внутрішньобудинкових газових мереж. Таким чином, на газопровід ГРМ поширюється охоронна зона ГРМ.

Пунктом 7 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРМ передбачено, що проведення ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ.

Відповідно до п. 9 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРМ юридичні та фізичні особи, а також фізичні особи - підприємці для отримання погодження Оператора ГРМ на проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ повинні подати Оператору ГРМ для узгодження проект плану їх проведення, розроблений з урахуванням вимог будівельних, а за необхідності - інших норм і правил, що регламентують ці роботи, а також заяву (лист) на отримання погодження.

Позивач, як оператор ГРМ, відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону України «Про ринок природного газу» відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи, якою він користується на законних підставах.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 38 вищезазначеного Закону Оператор ГРМ зобов`язаний вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи.

Відповідно до п. 3.2-3.3 Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України 15.05.2015 № 285, власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) відповідає за технічний стан і безпечне користування газопроводами, газовими приладами, димовими та вентиляційними каналами. Власник (балансоутримувач та/або орендар (наймач)) повинен забезпечити утримання систем газопостачання відповідно до вимог чинного законодавства України.

Як встановлено судом, між позивачем та Міністерством енергетики та вугільної промисловості України укладений договір експлуатації газорозподільних систем або їх складових від 24.05.2017 № 240517/31-Чкс-ГРМ, п.п. 11, 13, 20 якого на позивача покладена повна відповідальність за безпечну та безаварійну експлуатацію державного майна та його збереження.

Покладаючи на позивача, як балансоутримувача газопроводів, обов`язок утримання систем газопостачання в належному стані, законодавець наділив його відповідними правами. Саме тому Кодексом ГРМ передбачено погодження ремонтних будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ з Оператором ГРМ (п. 7-9 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРМ).

Згідно з. ч. 1, абз. 2 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. За наявності дозволу на виконання будівельних робіт отримання замовником та генеральним підрядником чи підрядником (у разі якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) інших документів дозвільного характеру для виконання будівельних робіт та видалення зелених насаджень у межах будівельного майданчика не вимагається.

Відповідно до п. 7 глави 4 Розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494, (далі Кодекс ГРМ) проведення ремонтних, будівельних та/або земляних робіт в охоронній зоні ГРМ здійснюється відповідно до законодавства за письмовим погодженням Оператора ГРМ.

Позивач, стверджуючи, що ним не було надано погодження на проведення робіт в охоронній зоні ГРМ, з огляду на що оскаржуваний сертифікат не відповідає вимогам законодавства, не надав доказів того, що роботи з будівництва Газопроводу-відводу проводились в охоронній зоні об`єкта ГРМ позивача.

Як зазначено, законодавство вимагає попереднього отримання погодження від оператора ГРМ на проведення робіт у випадку їх проведення саме в охоронній зоні ГРМ.

Згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ охоронна зона об`єктів газорозподільної системи територія, обмежена умовними лініями, уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільних газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Пунктом 18 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ передбачено, що межі охоронних зон газорозподільної системи визначаються відповідно до Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 15.05.2015 № 285, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.06.2015 за № 674/27119 (далі - Правила).

Аналогічне визначення охоронної зони наведене також в п. 2.1 Розділу ІІ Правил.

Пунктом 1.12 глави 1 Розділу V Правил встановлено, що з метою забезпечення безпечних умов експлуатації та виключення можливості пошкодження газорозподільної системи вздовж її траси в межах охоронної зони шириною 2 м з обох боків від зовнішньої стінки газопроводу в плані не допускаються: обмеження доступу обслуговуючого персоналу у світлу пору доби, а при аварійній ситуації - цілодобово; складування матеріалів і устаткування; ведення земляних та будівельно-монтажних робіт; садіння дерев; улаштування стоянок автотранспорту, гаражів та інших споруд, у тому числі тимчасових. Технічні смуги для ГРП, ШГРП дорівнюють не менше ніж 10 м по периметру цих споруд.

З системного аналізу наведених норм вбачається, що охоронна зона встановлюється в по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільних газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, має визначену законодавством ширину. Діючим законодавством України не встановлено глибину такої охоронної зони.

В свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що роботи з будівництва газопроводу-відводу проводились методом горизонтального буріння, який є безтраншейним методом, тобто методом прокладання трубопроводу в підземному просторі без порушення поверхні.

Водночас, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що роботи з будівництва газопроводу-відводу проводились в межах охоронної зони належного позивачу об`єкта ГРМ.

Отже, охоронна зона визначається законодавством України як обмежена умовними лініями територія, ширина якої нормується відповідно до параметрів газопроводу. При цьому параметри глибини та висоти, тобто вертикальні параметри, охоронної зони чинним законодавством України не внормовані.

При цьому, чинне законодавство України регулює мінімальні відстані у просвіті по горизонталі та вертикалі від газопроводів.

Нормами п. 5.5 СНіП 2.05.06-85 Магістральні трубопроводи передбачено, що при взаємному перетині трубопроводів відстань між ними в світі має прийматись не менше 350 мм, а перетин виконуватись под кутом не менше 60°.

Матеріалами справи підтверджується, що обидва газопроводи мають перетин в межах земельної ділянки кадастровий номер 7124988700:03:001:0126.

Також, з наявних в матеріалах справи Протоколу буріння № 8 та креслення профіль горизонтального направленого буріння від ПК 65+19 до ПК 66+17 вбачається, що відстань по вертикалі у просвіті між низом належного позивачу об`єкта ГРМ і верхом нового Газопроводу-відводу дорівнює 1,26-1,3 м., що відповідає наведеним вимогам законодавства.

Оскільки позивачем та матеріалами справи не підтверджено проведення робіт з будівництва нового газопроводу-відводу в межах охоронної зони об`єкта ГРМ позивача, відповідно, то не підтверджено і законодавчо встановлену необхідність отримання від позивача погодження на проведення робіт з будівництва такого газопроводу-відводу.

На підставі викладеного вище суд доходить висновку про відсутність у позивача порушеного права та охоронюваного законом інтересу, за захистом яких він звернувся до суду.

Крім того, суд звертає увагу на те, що скасування оскаржуваного сертифікату в будь-якому випадку не вплине на права та обов`язки позивача та не призведе до їх відновлення у сфері публічно-правових відносин відповідно до вимог чинного законодавства.

Вирішуючи переданий на розгляд суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, тобто встановити, чи є особа, за позовом якої (або в інтересах якої) відкрито провадження у справі, належним позивачем.

Позивач звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право та/або охоронюваний законом інтерес порушене особою, до якої пред`явлений позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права/інтересу. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права та/або інтересу позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Аналогічні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 02.09.2022 у справі № 916/144/17.

Також, матеріалами справи не підтверджується про те, що спірний газопровід-відвід є магістральним та проходить в межах населеного пункту м. Черкаси, що не відповідає нормам СНІП 2.05.06-85, яким передбачено, що не допускається прокладання магістральних трубопроводів по територіям населених пунктів, промислових та сільськогосподарських підприємств, аеродромів, залізничних станцій морських та річних портів, пристаней та інших аналогічних об`єктів.

Відповідно до 5.1 ДСТУ 4314:2004 газопровід - споруда зі щільно з`єднаних між собою труб, призначена переміщувати газ.

Примітка 1. За функційною призначеністю газопроводи поділяють на магістральні, промислові, міжпромислові, розподільчі газопроводи, газопроводи-підводи, газопроводи-відводи, з`єднувальні газопроводи, газопроводи-перемички, газопроводи-обводи.

Примітка 2. За побудовою газопроводи поділяють на прості, складні, телескопічні та кільцеві.

Примітка 3. За місцем прокладення газопроводи поділяють на підземні, надземні, наземні та підводні.

Пунктом 5.2 ДСТУ 4314:2004 встановлено, що магістральний газопровід; МГ-технологічний комплекс, що функціює як єдина система та до складу якого входить нитка (кілька ниток) газопроводу з усіма об`єктами і спорудами, пов`язаними з нею (ними) єдиним технологічним процесом, яким здійснюють транзитне, міждержавне, міжрегіональне постачання транспортованого товарного природного газу споживачам. Примітка. До складу об`єктів магістрального газопроводу належать: лінійна частина магістрального газопроводу; головні та лінійні компресорні станції; підземні сховища газу; газорозподільчі станції; системи й засоби, які забезпечують функціювання магістрального газопроводу.

Пунктом 5.9 ДСТУ 4314:2004 визначено, що розподільчий газопровід - газопровід, який забезпечує подавання газу від газорозподільчої станції магістрального газопроводу до газорегуляторних пунктів промислових підприємств, котелень, сільськогосподарських підприємств, комунальних об`єктів та інших споживачів.

Оскаржуваний сертифікат виданий щодо об`єкту «нове будівництво газопроводу-відводу від ГРС Черкаси-2 до об`єктів ПрАТ «АЗОТ» у Черкаському районі Черкаської області. Коригування.».

Згідно із проектними даними газопровід-відвід передбачався для надання послуг з переміщення природного газу від газорозподільчої станції до споживача, що відповідає визначенню розподільчого газопроводу.

Також, матеріалами справи спростовуються довози позивача про те, що новий газопровід - відвід прокладений в межах належного пункту, зокрема в межах міста Черкаси.

В оскаржуваному сертифікаті зазначено адресу об`єкта та опис його місцезнаходження: «Черкаська обл., Черкаський район, Степанківська територіальна громада (UA71080430000025181). На землях Степанківської територіальної громади біля села Хутори».

З креслення «Генеральний план», яке є складовою проектно-кошторисної документації на будівництво газопроводу-відводу, вбачається, що він не прокладений в межах населених пунктів, в тому числі, в межах міста Черкаси.

Суд враховує роз`яснення, що викладені у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, відповідно до якого обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Цей же принцип знайшов свій вираз у низці рішень Європейського суду з прав людини, у яких ЄСПЛ неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain); рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Крім того, суд зазначає, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах Беєлер проти Італії, Онер`їлдіз проти Туреччини, Megadat.com S.r.l. проти Молдови, Москаль проти Польщі).

На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах Лелас проти Хорватії, Тошкуце та інші проти Румунії) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (рішення у справах Онер`їлдіз проти Туреччини, Беєлер проти Італії).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень довів суду правомірність виданого сертифікату про прийняття в експлуатацію закінченим будівництвом об`єктів, реєстраційний номер ІУ123230414652, виданого 21.04.2023.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головенко О.Д.