Рішення

від 15.12.2023 по справі 400/12731/21

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 грудня 2023 р. № 400/12731/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мельника О.М., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

до відповідача:Управління Держпраці у Миколаївській області, вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003,

про:визнання протиправною та скасування постанови від 03.12.2021 року № МК3784/314/НП/СПТД-ФС,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся з позовом до Управління Держпраці у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 03.12.2021 р. № МК3784/314/НП/СПТД-ФС про накладення штрафу.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що в акті про неможливість проведення заходу державного контролю зазначено що в присутності позивача та його представника за адресою пр. Миру буд. 52, позивачем не було надано для ознайомлення книг, реєстрів та документів, введення яких передбачено законодавством про охорону праці/ працю, що містить інформацію/відомості з питань, які є предметом перевірки/інспекційного відвідування, їх завірених об`єктом відвідування копій або витягів № МК/3784/314/НД від 14.09.2021р, оригінали та завірені керівником копії наказів про прийняття на роботу (трудові договори), оригінали та завірені керівником копії штатних розписів, змін до штатного розпису, оригінали та завірені керівником копії повідомлення про прийняття працівника на роботу та квитанції про їх отримання, оригінали та завірені керівником копії документів щодо використання праці фізичних осіб (пояснення). Позивачем створено перешкоду у проведенні інспекційного відвідування шляхом ненадання інформації необхідної для проведення заходу державного нагляду На дату складення акту ані позивач, ані його представник не були присутні за адресою, зазначеною в акті.

Відтак, факту ненадання документів не існувало, оскільки позивачу не було вручено жодного документу (вимоги про надання документів). Крім того, рішенням суду по справі № 640/17424/19 визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823. Отже, з 14.09.2021 р. дії відповідача на виконання згаданої постанови є протиправними та не тягнуть за собою юридичних наслідків.

За заявою позивача суд ухвалою від 08.02.2022 р. застосував заходи забезпечення позову, зупинивши стягнення на підставі постанови Управління Держпраці у Миколаївській

області про накладення штрафу від 03.12.2021 р. № МК3784/314/НП/СПТД-ФС до набрання законної сили судовим рішенням.

08.02.2022 р. відповідачем подано відзив на позовну заяву, де зазначено, що відповідно до службової записки ОСОБА_2 про факти використання праці без належного оформлення, відповідно до Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 р. № 823 (далі Порядок № 823), який діяв на момент проведення контрольного заходу, видано наказ від 10.09.2021 р. № 371 про проведення позапланового інспекційного відвідування позивача за місцями здійснення господарської діяльності, серед яких і АДРЕСА_2 . позивачу на території ринку «Колос» пред`явлено службове посвідчення інспектора, повідомлення про проведення контрольного заходу, копію направлення. Відповідно, позивач був обізнаний про проведення інспекційного відвідування. На пропозицію інспектора надати документи щодо правовідносин із продавцями позитивної відповіді не отримано.

14.09.2021 р. інспектором складено вимогу про надання документів, зміст вимоги позивачу зачитано, від отримання вимоги позивач відмовився. Документи не були надані у визначений строк, що стало підставою для прийняття оскаржуваної постанови.

Представники сторін подали заяви про розгляд справи в письмовому провадженні.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне:

12.08.2021 р. головним державним інспектором Шитиком О.Л. складено службову записку про факти використання праці без належного оформлення суб`єктів господарювання, у тому числі позивача, за адресами здійснення господарської діяльності фірмових зоомагазинів «Кіт + Пес».

10.09.2021 р. на підставі Порядку № 823 відповідачем видано наказ № 371 про проведення позапланового інспекційного відвідування позивача за місцями здійснення господарської діяльності, серед яких і пр. Миру 52.

13.09.2021 р. видано направлення на проведення інспекційного відвідування.

14.09.2021 р. сформовано вимогу про надання документів, який позивачу направлено поштою.

17.09.2021 р. інспектором праці складено акт № МК3784/314/НП про неможливість проведення заходу державного контролю.

03.12.2021 р. відповідачем прийнято постанову № МК3784/314/НП/СПТД-ФС про накладення на позивача штрафу в розмірі 96000,00 грн за створення перешкод у проведенні інспекційного відвідування шляхом ненадання інформації, необхідної для проведення заходу державного нагляду (контролю), на виконання вимоги інспектора праці про надання документів.

Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно зі статтею 43 Основного Закону, держава створює умови для здійснення громадянами права на працю. Нагляд і контроль за додержанням законодавства про працю є важливими способами захисту трудових прав працівників, гарантією забезпечення законності в трудових відносинах.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного

нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі Закон № 877).

Відповідно до статті 1 Закону № 877 державний нагляд (контроль) це - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

За правилами частини 5 статті 2 Закону № 877 заходи контролю здійснюються органами державного нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених законами у відповідних сферах та міжнародними договорами.

Державний нагляд (контроль) здійснюється за принципами, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) лише за наявності підстав та в порядку, визначених законом (стаття 3 Закону № 877).

Згідно з приписами частини 4 статті 4 Закону № 877 виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб та форми здійснення заходів здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.

Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).

У свою чергу, частиною 1 статті 259 Кодексу законів про працю України встановлено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Центральні органи виконавчої влади здійснюють контроль за додержанням законодавства про працю на підприємствах, в установах і організаціях, що перебувають у їх функціональному підпорядкуванні, крім органів доходів і зборів, які мають право з метою перевірки дотримання податкового законодавства здійснювати такий контроль на всіх підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності та підпорядкування.

Згідно з пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 96 від 11.02.2015 р. (далі Положення № 96), Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику, зокрема з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення.

Держпраця відповідно до покладених на неї завдань здійснює державний контроль за дотриманням законодавства про працю юридичними особами, у тому числі їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами, та фізичними особами, які використовують найману працю (підпункт 6 пункту 4 Положення № 96).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 р. у справі № 640/17424/19, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2021 р., визнано протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №823 «Про порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю».

Відтак, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28.04.2021 р. у справі № 640/17424/19 набрало законної сили 14.09.2021 р.

Згідно ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, Порядок № 823 втратила чинність 14.09.2021 р., тобто з моменту набрання законної сили постановою Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 640/17424/19.

Як встановлено судом, під час проведення перевірки та складання акту від 17.09.2021 р. № МК3784/314/НП, що став підставою складання оскаржуваної постанови, відповідач керувався положеннями Порядку № 823.

При цьому, на час проведення контрольного заходу Порядок № 823 втратив чинність.

Суд вказує, що приписи Порядку №823 не можуть застосовуватися до спірних правовідносин, оскільки вони не були чинними на момент проведення (неможливості проведення) інспекційного відвідування.

Європейський суд з прав людини у своєму рішення по справі Рисовський проти України (№ 29979/04), зазначив, що принцип належного урядування, зокрема, передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовний спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливості уникати виконання своїх обов`язків.

Таким чином, проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) у формі інспекційного відвідування та прийняття оскаржуваної постанови, мало місце поза межами правового регулювання, що є достатньою і самостійною підставою для визнання протиправним та скасування рішення контролюючого органу, прийняті за наслідками такого відвідування.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем незаконно здійснено захід державного контролю діяльності позивача, правовим наслідком чого, з врахуванням приписів частини 2 статті 2 КАС України, яка закріплює матеріально-правові основи діяльності суб`єкта владних повноважень, є те, що такий незаконний захід контролю не може породжувати виникнення законних підстав для винесення постанови та подальшого застосування до суб`єкта господарювання штрафу.

Аналогічна правова позиція, викладена в постанові Верховного Суду України від 27 січня 2015 року у справі №21-425а14, від 05.02.2019 року у справі №821/1157/16, від 05.02.2019 року у справі №2а-10138/12/2670, від 04.02.2019 року у справі №807/242/14, за висновками якої невиконання вимог закону щодо процедури проведення перевірки призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

До того ж, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у подібних правовідносинах від 25.05.2022 р. у справі №1440/1978/18, судом касаційної інстанції зауважено, що порушення процедури проведення заходів контролю саме по собі може бути підставою для визнання протиправними та скасування рішень контролюючого органу, прийнятих за наслідками їх здійснення, у тому разі, якщо таке порушення є суттєвим та безпосередньо впливає на кінцеве рішення суб`єкта владних повноважень.

Стосовно процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.Суд наголошує, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: «протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків» і, на противагу йому, принцип «формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення». Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб`єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.

Відповідно, в даній справі, проведення суб`єктом владних повноважень перевірки на підставі Порядку № 823, який втратив чинність, є підставою для висновку про протиправність наслідків такої перевірки.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, відповідач не довів правомірність оскаржуваної постанови, що має наслідком задоволення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Позивач надала квитанції про сплату судового збору в загальній сумі 1704,30 грн (960,00 грн. за позов + 744,30 грн. за заяву про забезпечення позову), що й підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст. 2, 19, 241, 244, 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Миколаївській області (вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003 ідентифікаційний код 39787411) задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Держпраці у Миколаївській області від 03.12.2021 р. № МК3784/314/НП/СПТД-ФС про накладення штрафу.

3.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Миколаївській області ( вул. Маршала Василевського, 40/1, м. Миколаїв, 54003 ідентифікаційний код 39787411) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) судові витрати в розмірі 1704,30 грн. (одна тисяча сімсот чотири гривні 30 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга може бути подана до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Суддя О.М. Мельник