Постанова

від 24.11.2023 по справі 759/15830/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №759/15830/22 Головуючий у І інстанції - Єросова І.Ю.

апеляційне провадження №22-ц/824/10909/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 листопада 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Миголь А.А.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «АВРОРА» на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «АВРОРА» про зобов`язання надати довідку про членство в кооперативі, -

установив:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Аврора» про зобов`язання надати довідку про членство в кооперативі.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неодноразові звернення до відповідача з вимогою надати довідку про членство в кооперативі та внесення пайового внеску в повному обсязі у зв`язку із необхідністю скористатись правом на приватизацію гаражного боксу № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , що знаходиться на території кооперативу.

Просив суд, зобов`язати Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » видати ОСОБА_1 довідку про членство в Кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та внесення ним пайового внеску в повному обсязі для здійснення державної реєстрації права власності на гаражний бокс (гараж) № НОМЕР_1 ряд НОМЕР_2 у зазначеному Кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 30 березня 2023 року зазначений вище позов задоволено.

Зобов`язано Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » видати ОСОБА_1 довідку про членство в Кооперативі по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та внесення ним пайового внеску.

Вирішено питання, щодо судового збору.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » подало апеляційну скаргу, оскільки вважає рішення таким, що ухвалене з неправильним застосуванням до спірних правовідносин норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи та помилкового визнання судом першої інстанції встановленими недоведених у визначеному законом порядку обставин.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначило, що позивач є членом Кооперативу, після отримання рішення суду першої інстанції відповідач цінним листом направив довідку про членство у Кооперативі позивача за його місцем проживання, яке вказано у позовній заяві, проте позивач не бажає забирати у відділенні АТ «Укрпошта» зазначений цінний лист.

Вказує, що судом першої інстанції не було прийнято до уваги той факт, що на території Кооперативу взагалі відсутні будь-які гаражні бокси, а є лише тимчасові металеві навіси з нумерацією для зберігання транспортних засобів.

Гаражно-будівельний кооператив «Аврора» утворений для будівництва багатоповерхового гаража Рішенням Київської міської ради від 18 січня 1971 року №105.

На виділеній для будівництва гаража ділянці на основі рішення Ленінградської районної ради від 24 квітня 1978 року №455 споруджені тимчасові легкі металеві навіси без права розміщення металевих гаражів на які оформити право власності неможливо, оскільки це не передбачено законодавством України.

Позивачу, як члену Кооперативу було надано місце для зберігання його автомобіля в 6-му ряду тимчасового легкового металевого навісу місце під №15.

Тобто, ніякого будівництва гаражних боксів не проводилось взагалі з 1972 року по день подачі апеляційної скарги, у зв`язку з чим надати позивачу довідку встановленої форми для оформлення права власності неможливо через відсутність об`єктів нерухомості (гаражних боксів) на території Кооперативу на які можливо оформити право приватної власності.

Крім того, надає розрахунок судових витрат, що Кооператив очікує понести у зв`язку з розглядом справи в апеляційній інстанції: сплата судового збору у розмірі 1488,60 грн. та витрати на правову допомогу, пов`язані з розглядом справи в апеляційній інстанції в розмірі 10000 грн.

Просило суд, апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Судові витрати та витрати на правову допомогу понесені відповідачем покласти на позивача.

Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив.

Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

В судовому засіданні представники Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Аврора» ОСОБА_2 , ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити, рішення першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно п. 3.1 статуту Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », коштами кооперативу є вступні, пайові, експлуатаційні та інші внески.

Згідно рішення виконавчого комітету Ленінградської районної ради народних депутатів від 24 квітня 1978 року №445 вирішено затвердити в Ленінградському районі кооператив по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».

Згідно виданих кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 », ОСОБА_1 протягом 1974-2017 років сплачував вступний та експлуатаційні внески до кооперативу.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 у зв`язку з необхідністю скористатись правом на приватизацію гаражного боксу № НОМЕР_1 , ряд № НОМЕР_2 , що знаходиться на території кооперативу, неодноразово звертався до гаражно-будівельного кооперативу з прохання видати йому необхідні для приватизації гаража, що підтверджується його особистою заявою та адвокатськими запитами.

Довідка надана Кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Аврора» ОСОБА_1 про членство в кооперативі після відкриття провадження у справі не містить обов`язкових реквізитів документа, зокрема дати, вихідного номера, підпису та видана з помилковим написанням прізвища позивача.

Позивач має намір зареєструвати своє право власності на гараж.

Для реєстрації права власності, окрім інших документів як то: документи про законність будівництва, документи про зареєстроване право на земельну ділянку, дозвіл на будівництво, документи з присвоєння поштової адреси, документи прийняття об`єкту в експлуатацію та інше, члену кооперативу необхідно мати довідку кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску у повному обсязі.

Враховуючи факт не заперечення відповідачем членства позивача у кооперативі, суд першої інстанції дійшов висновку, що бездіяльність відповідача порушує право позивача, як члена кооперативу, в отриманні ним довідки про членство та про сплату пайового внеску.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ч.ч. 1, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. ч. 1, 2 ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до положень ст. 2 ЗУ «Про кооперацію», пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки; вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов`язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації.

Положення ст. 11 ЗУ «Про кооперацію» встановлюють, що вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви.

Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Рішення правління чи голови кооперативу про прийняття до кооперативу підлягає затвердженню загальними зборами його членів.

Порядок прийняття такого рішення та його затвердження визначається статутом кооперативу.

Згідно зі ст. 15 ЗУ «Про кооперацію», вищиморганом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

До компетенції загальних зборів членів кооперативу належить, зокрема, затвердження рішення правління або голови правління про прийняття нових членів та припинення членства.

Відповідно до ст. 19-1 ЗУ «Про кооперацію», член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно.

У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Право власності на таке майно у члена кооперативу виникає з моменту державної реєстрації цього права відповідно до закону.

Статтею 22 ЗУ «Про кооперацію» встановлено, що земля кооперативу складається із земельних ділянок, наданих йому в оренду або придбаних ним у власність.

Землі загального користування дачного кооперативу безоплатно передаються йому у власність із земель державної або комунальної власності відповідно до закону.

Кооперативи придбавають земельні ділянки відповідно до Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч. ч. 1,2 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. (ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України).

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом першої інстанції вірно встановлено, та не заперечується відповідачем, що позивач, як членКооперативу вносив свою частку пайового внеску при вступі у Кооператив, йому було надано місце для зберігання його автомобіля в 6-му ряду місце під №15.

Натомість, матеріли справи містять докази на підтвердження того, що ГБК «Аврора» утворений для будівництва багатоповерхового гаража рішенням Київської міської ради від 18 січня 1971 року №105, проте, на виділеній земельній ділянці для будівництва гаражів на основі рішення Ленінградської районної Ради від 24 квітня 1978 року №445 були споруджені тимчасові легкі мотелеві навіси без права розміщення металевих гаражів, на які оформити право власності неможливо.

Крім того, позивачем не надано суду доказів, будь-якої технічної документації , що ним побудовано на території Кооперативу гаражні бокси, на балансі кооперативу відсутнє будь-яке нерухоме майно.

Разом з тим, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судом першої інстанції не враховано, що довідка про членство позивача в Кооперативі була складена Головою Правління та неодноразово направлена позивачу за місцем його проживання.

Таким чином, ухвалюючи рішення, суд першої інстанції не врахував вказані норми матеріального права, та не встановив фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, дійшов необґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Відповідно до положень статті 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

За таких обставин, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а оскаржуване судове рішення скасувати, та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно до ст. 141 ЦПК України визначено, що суд апеляційної чи касаційної інстанціях, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на позивача у разі відмови у задоволенні позову.

Оскільки за подачу апеляційної скарги відповідачем було сплачено судовий збір у розмірі 1488,60 грн., то вказаний розмір судового збору підлягає до стягнення із позивача на користь відповідача по справі.

Крім того, апелянтом було також заявлено вимогу про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн в суді апеляційної інстанції.

Так, з матеріалів справи вбачається, що 02 січня 2021 року між адвокатським бюро «Марії Іваненко та Кооперативом по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Аврора» було укладено договір про надання правової допомоги.

Згідно з умовами договору сторони погодили, що виконання доручення згідно умов цього договору покладається на адвоката Іваненко Марію Володимирівну, свідоцтво про право на здійснення адвокатської діяльності серії КВ №000325 від 02 листопада 2018 року, виданого на підставі рішення Ради адвокатів м. Києва від 22 жовтня 2018 року №1744.

Згідно додаткової угоди №4 від 16 травня 2023 року до договору про надання правової допомоги від 02 січня 2021 року, гонорар за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції становить 10000 грн.

Також до матеріалів справи було долучено рахунок-фактуру від 18 травня 2023 року, відповідно до якої постачальник надав клієнту (одержувачу) наступну професійну правничу допомогу, а саме: правова допомога у Київському апеляційному суді за апеляційною скаргою у цивільній справі №759/15830/22, вартість наданої правової допомоги становить10000 грн.

Також в матеріалах справи міститься платіжна інструкція №26 від 28 травня 2023 року про оплату ГБК «Аврора» послуг з надання правової допомоги від 02 січня 2021 року згідно додаткової угоди №4 до Договору від 16 травня 2023 року у розмірі 10000 грн.

Разом із апеляційною скаргою апелянтом було також надано ордер серії АА №1272515 від 01 червня 2023 року, відповідно до якого Іваненко М.В. має право представляти інтереси відповідача в Київському апеляційному суді.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.

Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Здійснюючи тлумачення положень Конвенції, ЄСПЛ у своїх рішеннях указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства»).

Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).

Пунктом 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.

Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (пункт 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч.1 ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»)

Відповідно до статті 19 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

У статті 133 ЦПК України перелічено види судових витрат.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Апеляційний суд враховує викладені норми процесуального права, обставини справи, наданими документами та керується закріпленим ст. 11 ЦПК України принципом пропорційності у цивільному судочинстві, який включає в себе врахування: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін; час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ч. 4 ст. 62 ЦПК України, повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».

Враховуючи складність справи, особливості предмета спору, ціну позову, значення розгляду справи для сторін, а також час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, апеляційний суд доходить висновку про стягнення понесених відповідачем судових витрат на правничу допомогу в апеляційному суді в розмірі 10000 грн., які підлягають стягненню на його користь з позивача.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

постановив:

Апеляційну скаргу Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «АВРОРА» задовольнити.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 30 березня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «АВРОРА» про зобов`язання надати довідку про членство в кооперативі - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «АВРОРА» (03148, м. Київ, вул. Сім`ї Сосніних, 18/1, код ЄДРПОУ 21636423) судовий збір у розмірі 1 488 (одна тисяча чотириста вісімдесят вісім) грн. 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 (десять тисяч) грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 11 грудня 2023 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба