Постанова

від 07.12.2023 по справі 752/29821/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Плахотнюк К.Г.

Провадження №22-ц/824/8595/2023 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Гуля В.В., Мельника Я.С.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Стада-Україна» компанії «БЕПХА Бетайлігунгсгезельшафт фюр Фармаверте мбХ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дочірнього підприємства «Стада-Україна» компанії «БЕПХА Бетайлігунгсгезельшафт фюр Фармаверте мбХ» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди та просив про його задоволення, посилаючись на те, що 19 листопада 2021 року його, ОСОБА_1 , було звільнено з посади начальника департаменту продажів Дочірнього підприємства «Стада-Україна» компанії «БЕПХА Бетайлігунгсгезельшафт фюр Фармаверте мбХ» в зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників згідно з п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Своє звільнення ОСОБА_1 вважає незаконним з огляду на те, що у відповідача фактично не проводився процес реорганізації та скорочення штату, позивачу не були запропоновані всі наявні вакантні посади, не надано переважне право на залишення на роботі.

Обгрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 посилався на те, що на підставі наказу ДП «СТАДА-Україна» №186/20 від 09.10.2020 року він, ОСОБА_1 , обіймав посаду начальника департаменту продажів на умовах неповного робочого часу, а саме 36 годин на тиждень, з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу, з посадовим окладом згідно із штатним розписом.

16.09.2021 року ОСОБА_1 був вручений лист - повідомлення ДП «СТАДА-Україна» про звільнення у зв`язку з організаційними змінами та скороченням штату №1 від 07.09.2021 року. В цьому ж повідомленні йому були запропоновані вакантні посади: фахівець по роботі з ключовими клієнтами (м. Київ), фахівець по роботі з ключовими клієнтами (м. Харків), фахівець з договірної роботи.

19.11.2021 року ОСОБА_1 звільнено з ДП «СТАДА-Україна» наказом № 161/21-к від 15.11.2021 року у зв`язку зі скороченням чисельності згідно з п.1 ст.40 КЗпП України.

Позивач вважає, що під час проведення процедури реорганізаційних змін та скорочення штату ДП «СТАДА-Україна» з наступним звільненням позивача були допущені порушення вимог трудового законодавства.

Зокрема, на підприємстві ДП «СТАДА-Україна» фактично не проводився процес реорганізації та скорочення штату, оскільки згідно з наказом про реорганізаційні зміни та скорочення штату від 07.09.2021 року №18/21-0 було виведено із штатного розкладу тільки одну штатну одиницю - посаду начальника департаменту продажів, яку обіймав ОСОБА_1 .

У той же час, скорочення штату ДП «СТАДА-Україна» супроводжувалося активним прийомом на роботу нового персоналу, про що свідчать публікації в мережі Інтернет повідомлень про нові вакансії.

Також ДП «СТАДА-Україна» розробила програму із залучення нових талантів за додаткову мотивацію. Програма мотивації для пошуку співробітників посилається на сайти компаній «rabota.ua» та «work.ua». Ця програма була розіслана всім співробітникам компанії ДП «СТАДА-Україна».

При цьому, позивачу впродовж двох місяців до звільнення не пропонувались всі наявні в ДП «СТАДА-Україна» вакантні посади, незважаючи на те, що станом на день скорочення ОСОБА_1 ДП «СТАДА-Україна» налічувала більше 35 вакантних посад, які не були запропоновані позивачу ні в день попередження про скорочення, ні протягом 2 місяців до дня звільнення.

За повідомленням Генерального директора ДП «СТАДА-Україна» кількість співробітників за календарний рік, що минув, збільшилась приблизно на 60 осіб, що є свідченням того, що фактично в ДП «СТАДА-Україна» не було скорочення штату в зв`язку з реорганізаційними змінами. Позивач ОСОБА_1 міг зайняти нижчу посаду свого підлеглого, в порядку дотримання переважного права на залишення на роботі для співробітника з більш високою кваліфікацією, оскільки його загальний стаж у комерційному відділі становить понад 25 років, він має вищу економічну освіту, а також диплом директора з маркетингу, має 15-річний досвід керівника відділу продажів у європейських компаніях, які працюють на території України.

В період здійснення керівництва департаментом продажів ДП «СТАДА-Україна» ОСОБА_1 об`єм продаж компанії загалом виріс на 153% у порівнянні з минулим роком, досягнуто рекордних показників із завоювання частки ринку зі своєю продукцією, частка ринку виросла на 50%, про що свідчать електронні листи Генерального директора ДП «СТАДА-Україна» Бориса Лабенського «Виконання плану продажів у жовтні 2021 року» та «Нові рекорди Ліварол». Рекомендаційний лист від Генерального директора ДП «СТАДА-Україна» Бориса Лабенського, датований 16.11.2021 року, також є підтвердженням того, що ОСОБА_1 зробив вагомий внесок в розвиток бізнесу ДП «Стада-Україна», що сприяло зростанню обсягу продажів та збільшенню ринкової частки ключових торгових марок. При цьому, в період роботи в ДП «СТАДА-Україна» у ОСОБА_1 не було жодних порушень трудової дисципліни, він не отримував доган і не порушував політику підприємства.

Таким чином, відповідачем не було виконано обов`язку працевлаштування позивача, передбаченого ст.49-2 КЗпП України, оскільки позивачу не були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом періоду часу з дня повідомлення про скорочення і до дня звільнення, відповідно є всі підстави для визнання звільнення позивача незаконним та відновлення його порушеного права шляхом поновлення на роботі, а також стягнення на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Розмір середнього заробітку, належного позивачу ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу, визначено його представником на день звернення до суду з позовом у сумі 112 079,00 грн., з урахуванням отриманого позивачем заробітку за останні два місяці роботи перед звільненням.

Крім того, з підстав незаконного звільнення та раптової втрати постійного заробітку ОСОБА_1 було спричинено моральні страждання, які він оцінив у 10 000 грн.

Враховуючи викладене, позивач у позові просив суд поновити його на роботі на посаді начальника департаменту продажів у ДП «СТАДА-Україна» та стягнути з ДП «СТАДА-Україна» на його користь середню заробітну плату за час вимушеного прогулу у сумі 112 079,00 грн. і завдану незаконним звільненням моральну шкоду у сумі 10 000,00 грн.

04.07.2022 року представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Костишена В.Л. подала заяву про збільшення позовних вимог у частині, що стосується середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу та збитків від інфляції. Зокрема, просила стягнути з відповідача на користь позивача ОСОБА_1 середню заробітну плату за період з 20 листопада 2021 року по 05 липня 2022 року в розмірі 1 620 051,00 грн., а також збитки від інфляції в розмірі 235 937,24 грн., що разом складає суму в розмірі 1 855 988,24 грн.

Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просив рішення суду скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення про задоволення позову шляхом поновлення його на роботі та стягнення на його користь з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 4 048 733,65 грн. та моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн.

Обгрунтовуючи скаргу, позивач посилається на недоведеність економічно обґрунтованого рішення про скорочення штатної одиниці.

Так, наказ № 161/21-к від 15.11.2021 року, прийнятий у зв`язку зі скороченням чисельності згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України, не містить чітко визначених законом підстав такого звільнення в зв`язку зі скороченням за п.1 ст.40 КЗпП України - чисельності чи штату працівників, адже скорочення чисельності та скорочення штату поняття не тотожні. Чисельність працівників - це списочний склад працюючих, і їх скорочення передбачає зменшення їх кількості, а штат працівників - це сукупність посад, встановлених штатним розписом підприємства, і скорочення штату являє його зміну за рахунок ліквідації певних посад, або зменшення кількості штатних одиниць за певними посадами.

Якщо роботодавець вирішив ліквідувати певний структурний підрозділ підприємства чи його штатну одиницю, він повинен скласти техніко-економічне обґрунтування причин проведення таких змін, оскільки при цьому завжди відбувається вивільнення працівників.

Роботодавець видає економічно обґрунтований наказ (з основної діяльності) про необхідність внесення зміну структуру і штатний розпис підприємства. У наказі вказується перелік посад, роботи на яких з певних причин не проводитимуться, кількість і категорії працівників, які будуть виключені зі штатного розпису підприємства.

Позивач у скарзі зазначає, що єдиним доказом, що підтверджує обґрунтованість та законністьприйнятого рішення щодо його звільнення з займаної посади, є роздруківка електронного листа від Ecks Melanie, доданого до матеріалів справи, іноземною мовою.

Відреагувавши на зауваження позивача щодо подання документу до матеріалів справи не державною мовою, в порушення ч.1ст.9 ЦПК України, згідно якої цивільне судочинство в судах провадиться державною мовою, ч.1 ст.12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якої судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою, відповідач на стадії судового розгляду долучив до матеріалів справи переклад даного листа, засвідчений нотаріально. Але при цьому, відповідач не зазначив, відповідно до правил ст. 83 ЦПК України, чому даний доказ не був поданий у встановлений процесуальним законом термін у встановленій законодавством формі; клопотання про відновлення пропущеного строку для подачі доказу подано не було.

При цьому, судом першої інстанції прийнято даний доказ до матеріалів справи, незважаючи на порушення відповідачем ст. 83 ЦПК України.

Разом з тим, надаючи даний лист як доказ обґрунтованого рішення про скорочення однієї штатної одиниці - посади начальника департаменту продажів, яку обіймав ОСОБА_1 , відповідач послався на те, що директор ДП «СТАДА-Україна» уповноважений самостійно приймати рішення про скорочення штату, посилаючись на Статут ДП «СТАДА-Україна», при цьому не довів, що повноваження директора підприємства дозволяють самостійно скорочувати штатну одиницю, тобто приймати таке рішення одноосібно.

Також позивач у апеляційній скарзі посилається на те, що на підприємстві була наявна більша кількість вакантних посад, ніж були йому запропоновані, оскільки станом на день звільнення ОСОБА_1 ДП «СТАДА-Україна» налічувала більше 35 вакантних посад, які не були запропоновані позивачу ні в день попередження про звільнення, ні протягом 2 місяців до дня звільнення. Серед вакантних посад, які були розміщені відповідачем на інтернет-ресурсах «rabota.ua» та «work.ua» були: спеціаліст по роботі з ключовими клієнтами, завідуючий складом відділу логістики, спеціаліст по роботі з медичним суспільством, Бренд-менеджери по безрецептурним та рецептурним препаратам, прок`юрмент менеджер/менеджер по закупівлі сервісу та матеріалів, головний інженер, фінансовий бізнес-партнер у відділ фінансів, спеціаліст у відділ персоналу та інші. З 16.09.2021 року на сайті «rabota.ua» у ДП «СТАДА-Україна» було розміщено 7 (сім) термінових вакансій. Також у компанії було 8 (вісім) відкритих вакансій з причини звільнення співробітників. Однак відповідач з 15 відкритих вакансій позивачу запропонував лише 3 вакансії.

Крім того, судом безпідставно не взято до уваги як доказ, електронний лист Ксенії Груші, бізнес-партнера ДП «СТАДА-Україна», який 20.09.2021 року був направлений ОСОБА_2 (фінансовому директору ДП «СТАДА-Україна»), ОСОБА_3 (начальнику департаменту безрецептурних препаратів ДП «СТАДА-Україна»), ОСОБА_4 (менеджеру з розвитку бізнесу ДП «СТАДА-Україна»), ОСОБА_1 (начальнику департаменту продажів ДП «СТАДА-Україна»), яким Бізнес-партнер ДП «СТАДА-Україна» повідомляє адресатів про закриття 6 (шести) вакансій, а також пише про необхідність в оперативному закритті вакансій та відсутність фахівця з підбору персоналу, зазначає, що планується процес рекрутингу: публікація вакансій на сайті пошуку роботи «rabota.ua», розгляд отриманих резюме та призначення зустрічей з обраними кандидатами.

Даний лист суперечить штатним розписам,які подано відповідачем до матеріалів справи, у яких як на дату 16.09.2021 року, так і на дату 27.09.2021 року ДП «СТАДА-Україна» зазначає лише 4 вакантні посади: фахівець по роботі з ключовими клієнтами (м. Київ), фахівець по роботі з ключовими клієнтами (м. Харків), фахівець з договірної роботи (2).

Листи, надані відповідачем ТОВ «РОБОТА ІНТЕРНЕШНЛ» від 27.05.2022 року №22-040 та від TOB «ВОРК Україна» від 30.05.2022 року за №30-05/1, на думку апелянта, повинні сприйматись критично, так як вони не є належними, достатніми та достовірними доказами, за правилами ст.ст. 77-80 ЦПК України. При цьому, лист від ТОВ «РОБОТА ІНТЕРНЕШНЛ» від 27.05.2022 року за №22-040 взагалі поданий до матеріалів не підписаним, без засвідчення електронного підпису особи підписанта.

Таким чином, судом грубо порушено ст.ст. 78, 79 ЦПК України, відповідно до яких суд не бере до уваги докази, одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обгрунтовуючи свої доводи, позивач у апеляційній скарзі також зазначає про порушення його переважного права на залишення на роботі, зважаючи на високу кваліфікацію та продуктивність праці.

Так, загальний стаж позивача у комерційному відділі становив понад 25 років, він має вищу економічну освіту, а також диплом директора з маркетингу, має 15-річний досвід керівника відділу продажів у європейських компаніях, які працюють на території України. В період здійснення керівництва департаментом продажів ДП «СТАДА-Україна» позивачем ОСОБА_1 об`єм продаж компанії загалом виріс на 153% в порівнянні з минулим роком, про що свідчить електронний лист Генерального директора ДП «СТАДА-Україна» Бориса Лабенського: «Виконання плану продажів у жовтні 2021 року». Не без участі начальника департаменту продажів - ОСОБА_1 протягом календарного року підприємство ДП «СТАДА-Україна» змогло досягти рекордних показників із завоювання частки ринку зі своєю продукцією, частка ринку виросла на 50%, що підтверджується електронним листом від Генерального директора - «Нові рекорди Ліварол» та іншими наданими позивачем доказами. Крім того, в період роботи у ДП «СТАДА-Україна» у ОСОБА_1 не було жодних порушень трудової дисципліни, він не отримував доган і не порушував політику підприємства.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ДП «СТАДА-Україна» адвокат Дядюк Є.М. проти задоволення скарги позивача ОСОБА_1 заперечив та просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, як таке, що ухвалене з додержанням вимог закону.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Терещенко О.М. апеляційну скаргу підтримала та просила про її задоволення з викладених у ній підстав.

Представник відповідача ДП «СТАДА-Україна» - адвокат Дядюк Є.М. в апеляційному суді проти задоволення скарги позивача ОСОБА_1 заперечив та просив залишити скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін з підстав, викладених у відзиві на скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення скарги без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до наказу ДП «СТАДА-Україна» №186/20 від 09.10.2020 року «Про прийняття на роботу» з 12.10.2020 року обіймав посаду начальника департаменту продажів на умовах неповного робочого часу, а саме з понеділка по четвер з 09:00 до 17:00, п`ятниця з 09:00 до 18:00 (36 годин на тиждень) з оплатою праці пропорційно відпрацьованому часу, з посадовим окладом згідно зі штатним розписом (а.с.24, том 1).

16.09.2021 року ОСОБА_1 отримав повідомлення №01 від 07.09.2021 року про звільнення у зв`язку з організаційними змінами та скороченням штату (а.с.25, том 1).

Наказом директора №161/21-к від 15.11.2021 року «Про звільнення з роботи», звільнено ОСОБА_1 , начальника департаменту продажів 19.11.2021 року у зв`язку зі скороченням чисельності та штату працівників, згідно п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с.27, том 1). З даним наказом позивач ознайомлений 19.11.2021 року, що підтверджується його підписом у наказі.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з його недоведеності та необґрунтованості, і колегія суддів погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Відповідно до правил статті 15 ЦК України, статей 3, 15 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про поновлення його на роботі у ДП «СТАДА-Україна» на посаді начальнику департаменту продажів, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що у відповідача фактично не проводився процес реорганізації та скорочення штату, ОСОБА_1 не були запропоновані всі наявні вакантні посади, не надано переважне право на залишення на роботі.

Відповідач, заперечуючи проти позову, послався на те, що ДП «СТАДА-Україна» дотрималося всіх вимог чинного законодавства під час звільнення позивача в порядку скорочення, оскільки ДП «СТАДА-Україна» не мало обов`язку робити економічне обґрунтування у частині необхідності внесення змін до своєї організаційної структури та проведення скорочення посади позивача, якому, крім того, на час вручення попередження про наступне звільнення були запропоновані усі вакантні посади, від яких він відмовився.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі, ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною другою статті 40 КЗпП України визначено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Згідно з пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року N 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням на підставі пункту першого частини першої статті 40 КЗпП України, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за два місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вирішенні питання про те, чи мав змогу роботодавець виконати вимоги статті 49-2 КЗпП України про надання роботи працівникові, який вивільняється в зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, суд має виходити з того, що за змістом цієї норми працівнику має бути запропонована наявна робота за відповідною професією чи спеціальністю і лише в разі відсутності такої роботи інша наявна робота.

При цьому, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, які існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Таким чином, однією з найважливіших гарантій для працівників при скороченні чисельності або штату є обов`язок власника підприємства чи уповноваженого ним органу працевлаштувати працівника.

Власник вважається таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Зі змісту повідомлення №01 від 07.09.2021 року ДП «Стада-Україна» про звільнення начальника департаменту продажів ДП «Стада-Україна» ОСОБА_1 у зв`язку з організаційними змінами та скороченням штату вбачається, що відповідач повідомив позивача, що згідно наказу №18/21 від 07.09.2021 року «Про організаційні зміни та скорочення штату» він підлягає звільненню із займаної посади згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 19 листопада 2021 року з дотриманням відповідних вимог чинного законодавства України. До його розгляду запропоновано вакантні посади: - фахівець по роботі з ключовими клієнтами (м. Київ): - фахівець по роботі з ключовими клієнтами (м.Харків); - фахівець з договірної роботи. Також повідомлено, що у разі відмови від запропонованих посад його буде звільнено згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України 19 листопада 2021 року (а.с.25, том 1).

За даними наказу №18/21-о від 07.09.2021 року «Про організаційні зміни та скорочення штату, виданого директором та начальником з управління персоналом ДП «Стада-Україна» у зв`язку з невідповідністю результатів бізнесу STADA в Україні очікуванням інвесторів щодо продажів та прибутку, зміною стратегії щодо виходу на масовий ринок збуту та зміною бізнес-процесів щодо експортних продажів з метою покращення результатів бізнесу та раціоналізації організаційної структури наказано перемістити наступні відділи, що існують в структурі Департаменту продажів, до Департаменту генерального менеджменту з прямим підпорядкуванням директору з 20 листопада 2021 року (без зміни функцій посад та умов праці співробітників): відділ по роботі з ключовими клієнтами, відділ експортних продажів, відділ дистрибуції, відділ тендерних продажів. Вивести зі штатного розпису з 20 листопада 2021 року посаду, що входить до складу Департаменту продажів, та скоротити департамент; начальник департаменту продажів. Попередити співробітника, який обіймає вказану посаду не пізніше 17 вересня 2021 року про його наступне вивільнення 19 листопада 2021 року у зв`язку зі скороченням штату (а.с.173-174, том 1).

Зі змісту штатного розпису ДП «Стада-Україна», затвердженого наказом №21/21-шр від 19.11.2021 року та введеного в дію з 20.11.2021 року, судом встановлено, що департамент продажів та посада начальника департаменту продажів відсутня (а.с.183-185, том 1, а.с.140-143, том 2).

За даними інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідач - дочірнє підприємство «Стада Україна» компанії «Бепха Бетайлігунгсгезельшафт фюр фармаверте МБХ» зареєстровано 25.07.2002 року, код - 32110540, керівник - Лабенський Б.В. , відомості про органи управління: власник, засновник - компанія «Бепха Бетайлігунгсгезельшафт фюр фармаверте МБХ», Німеччина, статутний внесок 709 707 552 грн. (100%) (а.с.128, том 1).

Статутом ДП «Стада-Україна», затвердженим рішенням власника ДП «Стада-Україна» компанії «Бепха Бетайлігунгсгезельшафт фюр фармаверте МБХ» від 03 квітня 2020 року, ДП «Стада-Україна» компанії «Бепха Бетайлігунгсгезельшафт фюр фармаверте МБХ» створене у відповідності з Законами України «Про господарські товариста», «Про власність», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іноземного інвестування» та іншими законодавчими актами України. Єдиним власником підприємства є Компанія «Бепха Бетайлігунгсгезельшафт фюр фармаверте МБХ», юридична особа, яка заснована та діє відповідно до законодавства Німеччини (а.с.193-206, том 1).

Дочірнє підприємство в широкому значенні - суб`єкт господарювання, який контролюється іншим суб`єктом господарювання.

Створення, реорганізація, ліквідація, а також діяльність дочірнього підприємства регламентуються загальними нормами ЦК України, ГК України, Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та інше.

Відповідно до частин 2, 3, 4 статті 63 ГК України у разі, якщо в статутному капіталі підприємства іноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно визнається підприємством з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному капіталі якого іноземна інвестиція становить сто відсотків, вважається іноземним підприємством.

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного капіталу в Україні діють підприємства унітарні та корпоративні.

Унітарне підприємство створюється одним засновником, який виділяє необхідне для того майно, формує відповідно до закону статутний капітал, не поділений на частки (паї), затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, який призначається (обирається) засновником (наглядовою радою такого підприємства у разі її утворення), керує підприємством і формує його трудовий колектив на засадах трудового найму, вирішує питання реорганізації та ліквідації підприємства. Унітарними є підприємства державні, комунальні, підприємства, засновані на власності об`єднання громадян, релігійної організації або на приватній власності засновника.

Положення щодо організаційної структури підприємства визначені правилами ст. 64 ГК України, частиною 4 якого встановлено, що підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, а правилами частини другої статті 65 цього Кодексу передбачено, що власник здійснює свої права щодо управління підприємством безпосередньо або через уповноважені ним органи відповідно до статуту підприємства.

Як вбачається зі змісту Статуту ДП «Стада-Україна», а саме пунктів 3.9., 3.12., 6.1., 8.1., 8.3.: у своїй діяльності підприємство керується чинним законодавством України та цим Статутом, рішеннями, розпорядженнями і наказами органів управління власника; підприємство самостійно планує свою виробничо-господарську та іншу діяльність; підприємство є власністю власника; управління підприємством здійснюється власником і директором; директор підприємства без довіреності діє від імені підприємства, в тому числі - здійснює оперативне керівництво і діяльність підприємством, затверджує штатний розклад, укладає трудові договори з працівниками підприємства, застосовує до них заходи заохочення та накладає стягнення (а.с.193-206, том 2).

Проаналізувавши вищевказані норми чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що втручання в господарську діяльність ДП «Стада-Україна» не допускається, відповідно у суду відсутні підстави для перевірки тверджень позивача з приводу того, чи мали економічне обґрунтування зміни та скорочення штату в ДП «Стада-Україна», що стали підставою для скорочення посади, яку обіймав на підприємстві позивач ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що такі зміни в організації господарської діяльності ДП «Стада-Україна» мали місце, посада, яку обіймав позивач та департамент, який він очолював, були скорочені, а відділи, що існували в структурі департаменту продажів, переміщені до департаменту генерального менеджменту з прямим підпорядкуванням директору з 20 листопада 2021 року.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду у судових рішеннях від 22.01.2020 року у справі №451/706/18, від 28.04.2021 року у справі №373/2133/17, від 27.05.2021 року у справі №201/6689/19.

Правильним є і висновок суду в частині належного виконання відповідачем, як роботодавцем, свого обов`язку запропонувати позивачу, як працівнику, посада якого скорочується, інші вакантні посади, від яких ОСОБА_1 відмовився, оскільки наданими відповідачем суду належними та допустимими доказами підтверджується та обставина, що позивачу були запропоновані усі вакантні на підприємстві посади, від яких він відмовився.

Щодо посилань представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Костишеної В.Л. на те, що відповідачем не були запропоновані позивачу всі наявні вакансії, оскільки у період з моменту повідомлення останньому про скорочення його посади і до дня звільнення, а саме у період з 07 вересня по 20 листопада 2021 року, ДП «Стада-Україна» розміщувало на сайтах Rabota.ua та Work.ua оголошення про вакансії з метою укомплектування поточного штату, то ці посилання обґрунтовано відхилені судом з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Стада-Україна» на підтвердження своїх заперечень з того приводу, що розміщена у період з 07 вересня по 20 листопада 2021 року на сайтах Rabota.ua та Work.ua інформація про вакансії на підприємстві була застарілою та що ДП «Стада-Україна» не розміщувало жодних нових оголошень про вакансії, витребувало від власника і оператора платформи з пошуку роботи (сайту) https://rabota.ua/ua - ТОВ «Работа Інтернешнл» відповідні підтвердження.

Зокрема, зі змісту повідомлення, наданого ДП «Стада-Україна» 27.05.2022 року №22-040 на звернення останнього щодо статистики створення та розміщення публікацій про вакансії на веб-сайті https://rabota.ua/ua повідомило, що у період з 07 вересня по 20 листопада 2021 року від ДП «Стада-Україна» жодні нові публікації вакансій не створювались та не розміщувались на Веб-сайті за посиланням: https://rabota.ua/ua (а.с.8, том 2).

ТОВ «Ворк Україна» за вихідним №30/05-1 від 30.05.2022 року у відповідь на запит ДП «Стада-Україна» проінформувало, що у період з 07 вересня по 20 листопада 2021 року ТОВ «Ворк Україна» не отримувало замовлень (звернень) від ДП «Стада-Україна» на розміщення оголошень про вакансії ДП «Стада-Україна» на сайті www/work/ua/ (а.с.9, том 2).

Крім того, за даними штатного розпису ДП «Стада-Україна», починаючи з 07 вересня 2021 року вакансії на підприємстві, крім тих, які останнє пропонувало позивачу під час повідомлення йому про скорочення та майбутнє звільнення, відсутні (а.с.101-145, том 2).

Правильним є і висновок суду в частині відхилення доводів позивача ОСОБА_1 про те, що під час його звільнення відповідач порушив його переважне право на залишення на роботі з огляду на високу кваліфікацію, досвід керівника відділу продажів у європейських компаніях та досягнуті показники у роботі за час роботи у відповідача, оскільки відповідно до наказу №18/21-о від 07 вересня 2021 року скороченню підлягала тільки посада начальника департаменту продажів, яку обіймав позивач, а не два і більше працівника, що обіймали одну і ту ж посаду.

Та обставина, що відповідач ДП «Стада-Україна» не порушив порядок звільнення позивача ОСОБА_1 й у частині врахування переважного права на залишення на роботі також узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 14.04.2021 року у справі №584/184/19, де суд касаційної інстанції зробив висновок про те, що твердження позивача, що відповідачем у справі, що була предметом касаційного розгляду, при скороченні не проведено процедури щодо визначення наявності переважного права на залишення на роботі, є необґрунтованими, оскільки наявність переважного права має значення, коли звільненню у зв`язку із скороченням підлягають декілька працівників, і роботодавець у такому випадку зобов`язаний враховувати наявність переважного права при працевлаштуванні працівника, чия посада скорочується, та інших працівників, які такого права не мають, але їх посади також скорочуються. Проте, у цій справі встановлено, що у штатному розписі портового флоту взагалі було лише 2 посади провідного фахівця, які скорочувалися, отже, у роботодавця не було підстав та можливості проводити порівняльний аналіз продуктивності праці та кваліфікації з метою вирішення питання переважного права на залишення на роботі.

Обставини справи у справі №584/184/19, що розглядалася Верховним Судом 14.04.2021 року, у якій було зроблено зазначений вище висновок, є подібними обставинам у даній справі, оскільки в кожній зі справ кількість працівників, що підлягали скороченню є такою, що відсутні для роботодавця підстави та можливість вирішувати питання переважного права на залишення на роботі.

За правилами статей 2, 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зважаючи на те, що в судовому засіданні відповідачем було доведено, що при звільненні позивача ним, як роботодавцем, було дотримано усіх вимог трудового законодавства, законним та обґрунтованим є висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні вимог ОСОБА_1 про визнання звільнення незаконним та поновлення на роботі.

Оскільки при розгляді справи судом не було встановлено наявності підстав для визнання звільнення позивача незаконним та поновлення його на роботі, обґрунтованим є і висновок суду в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про стягнення на його користь з ДП «СТАДА-Україна» середнього заробітку за час вимушеного прогулу та моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними і їх задоволення безпосередньо залежить від встановлення факту незаконності звільнення позивача.

Доводи апеляційної скарги про недоведеність економічно обґрунтованого рішення про скорочення посади, яку обіймав позивач, колегією суддів відхиляються, оскільки відповідач, як підприємство, самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис, і не зобов`язаний доводити позивачу, як працівнику, наявність будь-яких економічних причин для внесення змін до своєї організаційної структури та проведення скорочення посади позивача, оскільки втручання в господарську та іншу діяльність підприємства не допускається, крім випадків, передбачених законодавством України. Судам при розгляді справ про скорочення належить з`ясовувати наявність підстав для звільнення, а не аналізувати підстави, їх наявність та доцільність внесення змін в організаційну структуру роботодавця.

При цьому, посилання позивача у апеляційній скарзі на неналежність як доказу, електронного листа Ecks Melanie, не спростовують обґрунтованості висновків суду у цій частині, оскільки, по-перше, цей лист надано відповідачем суду лише з метою додатково підтвердити намір відповідача щодо проведеного згодом скорочення, а не з метою обґрунтування економічної необхідності такого скорочення, зважаючи на те, що відповідач не зобов`язаний доводити таке обґрунтування; по-друге, вказаним електронним листом було підведено підсумки відповідних обговорень щодо подальших планів оптимізації господарської діяльності, однак не було прийнято рішення про надання чи ненадання керівнику відповідача повноважень щодо впровадження організаційних змін та скорочення, оскільки такі повноваження відповідно до Статуту відповідача належать безпосередньо керівнику, а інші особи, в тому числі працівники інших компаній тієї ж групи компаній чи засновника, не мають право втручатись у процес прийняття таких рішень.

Відхиляються апеляційним судом і доводи скарги позивача про наявність на підприємстві більшої кількості вакантних посад, ніж було запропоновано позивачу, оскільки ці доводи були предметом перевірки суду першої інстанції, який належним чином дослідивши та проаналізувавши їх, дійшов висновку про їх недоведеність з підстав надання відповідачем переконливих доказів на спростування цих доводів позивача.

Зокрема, щодо оголошень на веб-сторінках сайтів Work.ua та Rabota . ua , то судом обґрунтовано встановлено, що частина з них були застарілими та неактуальними (працівників вже було набрано, а оголошення продовжували перебувати на відповідних сторінках у зв`язку з повним оплаченим періодом розміщення), а інша частина (більшість) таких оголошень були розміщені під всесвітньою торговою маркою STADA, однак не відповідачем, а іншими компаніями групи STADA, що працюють в Україні, посади в яких відповідач, як роботодавець, не був зобов`язаний пропонувати позивачу та не мав на це відповідної компетенції відповідно до чинного законодавства.

З наданих відповідачем доказів вбачається, що він не розміщував нових оголошень про вакансії з метою укомплектування поточного штату відповідача на сторінках Rabota.ua та Work.ua з 07 вересня 2021 року по 20 листопада 2021 року (включаючи ті посади, які раніше були запропоновано позивачу та від яких він відмовився), що було підтверджено довідками від власників і операторів платформ із пошуку роботи (сайту) https://rabota.ua/ua (ТОВ "РАБОТА ІНТЕРНЕШНЛ") та https: //www.work.uа/ (ТОВ "ВОРК УКРАЇНА"), які долучені до матеріалів справи судом за клопотанням відповідача.

Безпідставними є і доводи скарги про порушення переважного права позивача на залишення на роботі, оскільки переважне право на залишення на роботі у разі скорочення працівників застосовується лише у разі вивільнення двох і більше працівників, що обіймають одну і ту ж посаду, та у разі, якщо скорочується лише частина таких працівників, відтак, відповідач не був зобов`язаний та фактично не міг оцінювати переважне право позивача на залишення на роботі у разі скорочення та не мав створювати жодну комісію для оцінки такого переважного права, оскільки відповідний захід при скороченні посади, яку обіймає лише один працівник, не здійснюється.

Інші доводи апеляційної скарги позивача на рішення суду не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до незгоди позивача з висновками суду. При цьому, докази та обставини, на які посилається позивач у апеляційній скарзі, були предметом дослідження суду першої інстанції і при їх дослідженні та встановленні були дотримані норми матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно визначено характер спірних правовідносин, встановлено обсяг прав та обов`язків сторін, застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що склались між сторонами, надано повну, всебічну та об`єктивну оцінку наявним у справі доказам, як кожному окремо, так і у їх сукупності та взаємозв`язку, та з урахуванням недоведеності позовних вимог обґрунтовано відмовлено у задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки рішення судом ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, і доводи апеляційної скарги позивача цього не спростовують, колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду без змін, а апеляційної скарги ОСОБА_1 - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 07 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий:

Судді: