Постанова

від 14.12.2023 по справі 320/16352/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/16352/21 Головуючий у І інстанції - Лисенко В.І.,

Суддя-доповідач - Губська Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Губської Л.В.,

суддів: Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Держпраці у Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Богуславка-Агро» про застосування заходів реагування,-

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Держпраці у Київській області звернулось до суду з даним позовом, в якому просило застосувати заходи реагування у сфері нагляду у вигляді запинки робіт, а саме:

- заборонити виконання робіт на висоті понад 1,3 метра до отримання дозволу;

- заборонити виконання газонебезпечних робіт та робіт у вибухопожежонебезпечних зонах (АЗС) до отримання дозволу;

- заборонити експлуатацію АЗС до отримання дозволу.

В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що за результатами перевірки встановлено порушення відповідачем вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки, складено акт про зобов`язання усунути виявлені порушення, однак відповідач не усунув виявлені недоліки, а відтак є підстави для застосування заходів реагування.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року у задоволені адміністративного позову відмовлено.

При цьому, суд виходив з того, що відповідачем доведено безпідставність встановлених контролюючим органом під час перевірки порушень.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги аналогічні тим, що викладені у позові.

Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін та зазначає про безпідставність доводів, викладених в апеляційній скарзі.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, судом установлено і підтверджується матеріалами справи, що на підставі наказу Головного управління Держпраці в Київській області від 19.08.2021 № 3507 та направлення від 02.09.2021 № 3021 у період з 14.09.2021 по 27.09.2021 посадовими особами позивача проведено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання відповідачем, який розташований за адресою: 09740, Київської області, с. Хохітва, вул. Шевченка, буд. 8 щодо дотримання вимог законодавства у сферах охорони праці та промислової безпеки.

У ході перевірки виявлені порушення відповідачем законодавчих та нормативно-правових актів у сферах охорони праці та промислової безпеки, зокрема:

1) роботодавець, не набув право на виконання робіт підвищеної небезпеки на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, а саме: робіт, що виконуються на висоті понад 1,3 метра. Порушено п. 3 Додатку 2 Група Б «Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 (зі змінами);

2) роботодавець не отримав дозвіл на виконання робіт підвищеної небезпеки, а саме: газонебезпечні роботи та роботи у вибухопожежонебезпечних зонах (АЗС). Порушено п. 3 Додатку 2 Група А «Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 (зі змінами);

3) роботодавець не отримав дозвіл на експлуатацію (застосування) машин, механізмів та устаткування підвищеної небезпеки а саме: на експлуатацію устаткування, пов`язане з використанням, зберіганням, транспортуванням небезпечних речовин (АЗС). Порушено п. 1 Групи А «Перелік машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», затверджений постановою Кабінету Міністр України 03.02.2021 № 77 та п. 6 «Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107 (зі змінами).

Крім того, дані правопорушення зафіксовані в Акті перевірки суб`єкта господарювання (виробничого об`єкта) від 27.09.2021 № КВ-3021/735А.

Наявність вказаних в акті перевірки порушень та їх неусунення обумовило звернення Головного управління Держпраці у Київській області до суду з даним позовом.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

Колегія суддів, надаючи оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного.

Так, Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992 № 2694-XII (далі - Закон № 2694-XII) визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров`я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні

Згідно ст. 1 Закону № 2694-XII охорона праці - це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров`я і працездатності людини у процесі трудової діяльності.

Відповідно до ст. 4 Закону № 2694-XII державна політика в галузі охорони праці базується, у тому числі на принципах пріоритету життя і здоров`я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних умов праці.

Відповідно до ст. 38 Закону № 2694-XII державний нагляд за додержанням законів та інших нормативно-правових актів про охорону праці здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці.

Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 (далі - Положення № 96) Державна служба України з питань праці (далі - Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття (далі - загальнообов`язкове державне соціальне страхування) в частині призначення нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до пп. 4, 16, 52 п. 4 Положення № 96 Держпраці відповідно до покладених на неї завдань: здійснює контроль за виконанням функцій державного управління охороною праці міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими держадміністраціями та органами місцевого самоврядування; здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням законодавства у сфері охорони праці в частині безпечного ведення робіт, гігієни праці, промислової безпеки, безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, у тому числі з питань: забезпечення працівників спеціальним одягом, спеціальним взуттям та іншими засобами індивідуального та колективного захисту; монтажу, ремонту, реконструкції, налагодження і безпечної експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва і машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки; безпеки робіт у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, проведення робіт з утилізації звичайних видів боєприпасів, ракетного палива та вибухових матеріалів військового призначення; виробництва, зберігання, використання отруйних речовин у виробничих процесах, у тому числі продуктів біотехнологій та інших біологічних агентів; організації проведення навчання (в тому числі спеціального) і перевірки знань з питань охорони праці; навчання працівників у сфері поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення та перевірки їх знань; зупиняє, припиняє, обмежує експлуатацію підприємств, окремих виробництв, цехів, дільниць, робочих місць, будівель, споруд, приміщень та інших виробничих об`єктів, виготовлення та експлуатацію машин, механізмів, устаткування, транспортних та інших засобів виробництва, виконання певних робіт, у тому числі пов`язаних із користуванням надрами, застосуванням нових небезпечних речовин, реалізацію продукції шляхом видачі відповідного розпорядчого документа у передбачених законодавством випадках, а також анулює видані дозволи крім тих, які віднесено виключно до компетенції Антимонопольного комітету України та які

Держпраці для виконання покладених на неї завдань має право звертатися у передбачених законом випадках до суду (п.п. 12 п. 6 Положення №96).

Пункт 7 Положення №96 передбачає, що Держпраці України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05.04.2007 № 877-V (далі - Закон № 877-V).

Відповідно до ст. 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Згідно п. 5 ст. 4 Закону № 877-V повне або часткове зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг допускається за постановою адміністративного суду, ухваленою за результатами розгляду позову органу державного нагляду (контролю) щодо застосування заходів реагування.

Відповідно до ст. 7 ч. 7 Закону № 877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб`єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.

Положення п. 3 ст. 6 ст. 7 ч. 7 Закону № 877-V закріплюють, що підставами для здійснення позапланових заходів є: перевірка виконання суб`єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення попереднього заходу органом державного нагляду (контролю).

Під час проведення позапланового заходу з`ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для здійснення цього заходу, з обов`язковим зазначенням цих питань у посвідченні (направленні) на проведення заходу державного нагляду (контролю).

Отже, з системного аналізу наведених правових норм вбачається, що встановлення факту порушення вимог законодавства у сфері охорони праці, що створює загрозу життю та здоров`ю людей та у подальшому може призвести до тяжких наслідків у цій сфері, є достатньою підставою для застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень.

Адміністративний суд, у разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що виявлені органом державного нагляду (контролю) порушення вимог законодавства у сфері охорони праці створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей і не були усунуті суб`єктом господарювання, має ухвалити рішення про вжиття відповідних заходів реагування.

Поняття загроза життю та/або здоров`ю людини є оціночним поняттям та віднесено до сфери захисту населення, територій, навколишнього природного середовища та майна, функція контролю (нагляду) за чим, зокрема, покладена на позивача, посадові особи якого володіють спеціальними знаннями у цій сфері.

При прийнятті рішення суд враховує, що життя та здоров`я людини має бути найвищою цінністю у суспільстві.

Недотримання правил у сфері охорони праці може призвести до тяжких наслідків, що є неприпустимим, оскільки порушуватиме конституційно закріплені права людей, зокрема тих, які працюють у відповідача.

Так, позивачем начебто встановлено, що відповідач не набув право на виконання робіт підвищеної небезпеки на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства з охорони праці, а саме: робіт, що виконуються на висоті понад 1,3 метра, тому порушив п. 3 Додатку 2 Група Б «Порядок видачі дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 26.10.2011 № 1107.

Разом з тим, судом установлено, що працівники відповідача не виконують роботи на висоті понад 1,3 м. Крім того, відповідач зауважив, що не має таких потужностей (а саме: автокрана) для виконання робіт на висоті понад 1,3 м. При цьому, опори ліній електропередач належать ПАТ «Київобленерго» Богуславському РП, які безпосередньо здійснюють обслуговування своїх ліній, а тому самостійно виконують роботи на висоті понад 1,3 м, а не працівники відповідача.

Щодо вимог позивача про застосування заходів реагування у вигляді заборони виконання газонебезпечних робіт та робіт у вибухопожежонебезпечних зонах (АЗС) до отримання дозволу та заборони експлуатації АЗС до отримання дозволу колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідач повідомив суд, що будь-яке АЗС у господарстві відповідача відсутнє. При цьому, дизельне паливо, яке відповідачем використовується у господарстві для виконання сільськогосподарських робіт, зберігається у двох наземних резервуарах (бочках). Крім того, відповідачем було додано лист позивача, яким його було повідомлено та надано заключення, що відповідно до п.п. 6.16.17 Порядку ідентифікацїі та обліку об`єктів підвищеної небезпеки затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2002 № 956, склад паливно-мастильних матеріалів відповідача не належать до об`єктів підвищеної небезпеки та не підлягає реєстрації у Державному реєстрі об`єктів підвищеної небезпеки. Отже, з вказано вище листа вбачається, що у відповідача немає обов`язку отримувати дозволи на використання дизельного пального, оскільки АЗС у господарстві відсутнє.

Позивачем ані в суді першої інстанції, ані в суді апеляційної інстанції не спростовано твердження відповідача, наведені вище у листі.

Колегія суддів зазначає, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень органом державного нагляду до відповідача без достатніх підстав буде становити свавільне втручання у право мирно володіти майном, яке підлягає захисту згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції.

Таким чином, важливою умовою застосування запобіжних заходів є наявність обґрунтованих підстав для застосування саме конкретного заходу реагування та його адекватність виявленим порушенням.

Отже, колегія суддів враховуючи встановлені обставини погоджується з висновком суду першої інстанції, що застосування до відповідача заходів реагування, заявлених у позові є необґрунтованим та спростованим ним відповідними доказами.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Держпраці у Київській області - залишити без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду.

Головуючий-суддя: Л.В. Губська

Судді: Є.О. Сорочко

Є.В. Чаку