Постанова

від 14.12.2023 по справі 500/4527/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року Справа № 500/4527/23 пров. № А/857/17092/23Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

судді-доповідача Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Затолочного В.С.,

при секретарі судового засідання Юрченко М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Львові справу за позовом Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору на стороні відповідача, - ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними та скасування постанови державного виконавця про накладення штрафу, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року (суддя Осташ А.В., м.Тернопіль, повний текст складено 21 серпня 2023 року), -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2023 року Гусятинська селищна рада Чортківського району Тернопільської області (далі Селищна рада) звернулася до суду із позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі ВПВР, Управління, ЗМУ відповідно) в якому просила:

визнати дії, заступника начальника ВПВР Наконечної І.В. (далі заступник начальника) щодо повторного направлення вимог від 19.06.2023, 11.07.2023 в межах виконавчого провадження №70412572 протиправними та такими, що суперечать нормам законодавства;

визнати дії, заступника начальника щодо винесення постанови про накладення штрафу від 11.07.2023 ВП 70412572 (далі Постанова) протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства;

визнати протиправною та скасувати Постанову.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржив позивач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В доводах апеляційної скарги вказує, що Селищну раду зобов`язано повторно розглянути заяви, а не надати дозвіл, так як цього просить державний виконавець і спонукає боржника виконати рішення суду не у спосіб встановлений виконавчим документом.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Селищна рада, в судове засідання не надіслала свого, представника, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників відповідача та третьої особи, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувану Постанову державним виконавцем було винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Такі висновки суду першої інстанції, не відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права з таких міркувань.

Апеляційним судом, з врахуванням встановленого судом першої інстанції, встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що у січні 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 звернулися до суду з позовом до Селищної ради, в якому просили визнати протиправним та скасувати рішення Селищної ради від 22.12.2021 №1244 (далі Рішення №1244) та зобов`язати відповідача надати їм дозволи на розроблення проекту землеустрою відповідно до поданих заяв.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 4 квітня 2022 року у справі №500/410/22 у задоволенні позову було відмовлено (далі Рішення суду).

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22 вересня 2022 року (далі Постанова суду) апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_10 Гуцалюка А.Р. задоволено частково. Рішення суду скасовано та прийняти постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 до Селищної ради (за участю третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_11 ) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано Рішення №1244. Зобов`язано Селищну раду повторно розглянути заяви від 04.03.2021, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, за наслідками розгляду яких прийняти відповідне рішення та повідомити заявників.

На виконання вказаного судового рішення 23.11.2022 Тернопільським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист №500/410/22 (далі Виконавчий лист) зобов`язального характеру.

24.11.2022 заступником начальника винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №70412341 з примусового виконання вказаного вище виконавчого листа.

07.03.2023 сесією Селищної ради повторно розглянуто заяви від 04.03.2021 ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_7 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_6 про надання дозволів на виготовлення проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) з метою набуття у власність земельної ділянки у розмірі середньої частки (паю), площею 2,81 умовних кадастрових гектарів кожному, із земель сільськогосподарського призначення (ріллі), що знаходяться за межами населеного пункту с. Постолівка, земель, які використовувалися Фермерським господарством «Родина Мех» для ведення фермерського господарства на умовах оренди, з кадастровими номерами 6121686000:01:001:0815 та 6121686000:01:001:0816 і за наслідками розгляду прийнято відповідне рішення № 1719 (далі Рішення №1719), згідно якого позивачам було відмовлено у наданні дозволів на виготовлення проектів землеустрою. Підставою відмови у задоволенні заяв оскаржуваним рішенням зазначено підпункт 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України (далі ЗК).

09.03.2023 на адресу ВПВР надійшло повідомлення Селищної ради від 07.03.2023 №297/04-14, в якому вони зазначали, що Постанову суду виконано у відповідності до виданого Виконавчого листа, постанови ВП № 70412572 від 24.11.2022 про відкриття виконавчого провадження. Зазначають, що 07.03.2023 сесією Селищної ради було повторно розглянуто заяву від 04.03.2021, за наслідками розгляду прийнято відповідне рішення та повідомлено заявника.

Державним виконавцем 15.03.2023 на адресу боржника направлено вимогу виконати рішення на підставі якого видано Виконавчий лист, в повному обсязі з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, за наслідками розгляду яких прийняти відповідне рішення та повідомити заявників, про, що письмово повідомити ВПВР.

Станом на 19.06.2023 інформація про виконання Постанови суду на адресу ВПВР не надходила.

Державним виконавцем повторно 19.06.2023 на адресу боржника направлено вимогу виконати рішення суду.

Після цього, 11.07.2023 державним виконавцем за невиконання Рішення суду з примусового виконання Виконавчого листа винесено Постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100 грн. Одночасно, вимогою державного виконавця від 11.07.2023 зобов`язано боржника протягом 10 робочих днів виконати рішення суду.

13.07.2023 на адресу відповідача надійшло повідомлення позивача від 07.07.2023 №816/04-14 з якого встановлено, що Постанову суду виконано у відповідності до виданого Виконавчого листа. 07.03.2023 сесією Селищної ради було повторно розглянуто заяву від 04 березня 2021 року, за наслідками розгляду прийнято відвідне Рішення №1719 та повідомлено заявника та просила відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) закінчити дане виконавче провадження.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом.

Статтею 1 Закону визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню..

Згідно з частиною першою статті 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до частини першої статті 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Норми Закону містять комплекс дій обов`язкового характеру, які повинен вчиняти державний виконавець в процесі виконання рішення.

Статтею 63 Закону №1404-VIII врегульовано порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення.

Відповідно до частин першої та другої статті 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Згідно з частиною першою статті 75 Закону №1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

При цьому, частина третя статті 63 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.

Відповідно до частини другої статті 75 Закону №1404-VIII у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відтак, накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання.

Застосування такого заходу до боржника є обов`язком державного виконавця і направлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження.

Водночас умовою для накладення на боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання (повторне невиконання) ним рішення суду без поважних причин.

У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.

При цьому суд зазначає, що постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення (за повторне невиконання судового рішення) можуть бути винесені лише за умови, що судове рішення не виконано (повторно не виконано) боржником без поважних причин, і боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього.

Визначальною ознакою для накладення на боржника штрафу є саме не виконання рішення суду без поважних причин. Поважними можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення божником, та які не залежали від його волевиявлення.

Таким чином, вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Відповідно, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти на боржника штраф.

Установлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону №1404-VIII.

Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому, що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Як уже встановлено вище, Постановою суду, визнано протиправним та скасовано Рішення №1244. Зобов`язано Селищну раду повторно розглянути заяви від 04.03.2021, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, за наслідками розгляду яких прийняти відповідне рішення та повідомити заявників.

У Постанові суду зазначено, що «аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку, що ЗК України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки. З іншого боку, подання зацікавленою особою документів, необхідних для розгляду клопотання, не в повному обсязі або виявлення у документах, поданих замовником, недостовірних відомостей об`єктивно перешкоджають розгляду та винесенню законного рішення про надання дозволу/вмотивованої відмови на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Колегія суддів звертає увагу, що відмовляючи позивачам у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою оспорюваним рішенням, відповідач послався на розбіжність в розмірі земельної частки (паю), яка була визначена для членів ТзОВ «Постолівське» в розмірі 1,35 га, яке було розташоване на території Постолівської сільської ради на час розпаювання та розміром земельної частки (паю), яка зазначена у заявах, поданих позивачами у розмірі 2,81 га.

Разом з тим, така підстава для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, законом не передбачена і представники відповідача не змогли дати вичерпну та зрозумілу відповідь, до яких підстав, наведених у частині сьомій статті 118 ЗК України віднесена та підстава, яка слугувала відмовою у задоволенні клопотання позивачів, відтак, у даному випадку, відповідач визначив підстави для відмови на власний розсуд, які суд апеляційної інстанції вважає протиправними.

…

Таким чином, ефективним та належним способом захисту порушених прав позивачів, за встановлених обставин, є визнання протиправним та скасування оспорюваного рішення та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяви позивачів від 04.03.2021 з прийняттям відповідного рішення, враховуючи висновки суду апеляційної інстанції.».

При цьому, Селищною радою 07.03.2023 прийнято Рішення №1719, яким відмовлено у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою заявникам. Підставою відмови у задоволенні заяв оскаржуваним рішенням зазначено підпункт 5 пункту 27 розділу Х «Перехідні положення» ЗК, - заборонено під час дії воєнного стану, надавати дозволи на розроблення документації із землеустрою з метою безоплатної передачі земель комунальної власності.

Звідси апеляційний суд, вважає за необхідне зауважити, що згідно Постанови суду та Виконавчого листа, позивач мав розглянути заяву від 04.03.2021 та за наслідками розгляду якої прийняти відповідне рішення та повідомити заявників.

Апеляційний суд констатує, що Постанова суду та Виконавчий лист є виконаними 07.03.2023. Заяву від 04.03.2021 розглянуто та за наслідками її прийнято Рішення №1719.

Поміж тим, формулювання у Постанові суду, «з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції», не означало того, що позивач зобов`язаний був прийняти позитивне рішення за наслідками розгляду заяви від 04.03.2021.

Надання судом першої інстанції в оскаржуваному рішення суду, оцінки підставам відмови, що наведені у Рішенні №1719, виходить поза межі вирішення питання щодо належного виконання Виконавчого листа у справі №500/410/22. Вказане Рішення №1719 може бути предметом розгляду в іншому спорі.

Апеляційним судом встановлено, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року у справі №500/967/23, предметом оскарження у якій було Рішення №1719, апеляційну скаргу Селищної ради задоволено. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 5 червня 2023 року скасовано та прийнято постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Таким чином, доводи апеляційної скарги, в частині безпідставності повторного направлення вимог виконавця від 19.06.2023 №7764/03/23 та від 11.07.2023 №8367/03/23, про необхідність виконання рішення суду з примусового виконання Виконавчого листа, є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки про виконання Виконавчого листа та Постанови суду відповідач був ще повідомлений 09.03.2023 листом Селищної ради від 07.03.2023 №297/04-14. В який спосіб, позивач на виконання цих вимог виконавця мав виконувати Виконавчий лист, та що на думку відповідача було неналежно виконано, останнім в оскаржуваних вимогах не зазначено.

Щодо позовних вимог про визнати дій Заступника начальника винесення Постанови протиправною та такою, що суперечить нормам законодавства та визнати протиправною та скасувати Постанову, то такі підлягають частковому задоволенню, оскільки належним захистом порушеного права позивача буде визнання протиправною та скасування Постанови, з наведених вище підстав.

Враховуючи наведені вище обставини, оскаржувані вимоги виконавця від 19.06.2023 №7764/03/23 та від 11.07.2023 №8367/03/23, Постанову про накладення штрафу державним виконавцем були прийняті безпідставно, без урахування усіх обставин справи.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі є суттєвими та підтверджують помилковість висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 317 КАС підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

З огляду на зазначене, враховуючи вимоги наведених правових норм, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції допустив неправильне застосування норм матеріального права (неправильне тлумачення), що призвело до безпідставної відмови у задоволенні позову, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Відтак, судові витрати позивача, у вигляді судового збору за подання позову та апеляційної скарги стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 271, 272, 287, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Гусятинської селищної ради Чортківського району Тернопільської області задовольнити частково.

Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2023 року скасувати та прийняти постанову, якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Наконечної Ірини Валеріївни щодо прийняття та надіслання Гусятинській селищній раді Чортківського району Тернопільської області у виконавчому провадження ВП №70412572 вимог виконавця від 19.06.2023 №7764/03/23 та від 11.07.2023 №8367/03/23.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 11.07.2023 ВП №70412572.

В решті позову відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня проголошення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим В. С. Затолочний