Рішення

від 14.12.2023 по справі 910/12193/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2023Справа № 910/12193/23

Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу

за позовом Житомирського державного університету імені Івана Франка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Експрес"

про стягнення 64 952, 88 грн.

без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Житомирський державний університет імені Івана Франка (далі - ЖДУ ім. І. Франка, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Меркурій Експрес" (далі - ТОВ "Меркурій Експрес", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 64 952, 88 грн за договором поставки № 307 від 21.12.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору поставки № 307 від 21.12.2021 в частині своєчасної поставки обумовленого сторонами товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з ТОВ "Меркурій Експрес" попередню плату в сумі 54 733,66 грн., пеню у сумі 6 785,47 грн, інфляційні втрати в сумі 2 507,03 грн. та 3 % річних в сумі 926,72 грн, що разом становить 64 952,88 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 07.08.2023 за вказаним позовом було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до правил, визначених ст. 12, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Цією ж ухвалою сторонам надано строк для реалізації ними своїх процесуальних прав та обов`язків.

Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, у строк, визначений законом, надав відзив, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що часткове виконання умов договору ним, яким постачальником, було обумовлене введенням на території України воєнного стану, внаслідок чого підприємство було неспроможне здійснити належне виконання зобов`язань за договором з обставин, що не залежали від його волі. Також відповідач зазначив, що позивач звернувся до суду передчасно, тобто до моменту виникнення у нього права вимоги щодо повернення грошових коштів, адже відповідач звернувся з вимогою про повернення попередньої оплати ще в період строку поставки товару. Крім того відповідач вважав, що нарахування матеріальних втрат на попередню оплату здійснене позивачем неправомірно, оскільки внаслідок неналежного виконання договору відбулось порушення строків поставки товару, а не грошового зобов`язання, що виключає можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат. Просив відмовити у задоволенні позову.

Суд , розглянувши заяви учасників справи по суті позову та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Установлено, що 21.12.2021 між Житомирським державним університетом імені Івана Франка (замовник) та ТОВ "Меркурій Експрес" (постачальник) був укладений договір № 307 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язаний поставити, а замовник оплатити і прийняти продукцію - періодичні видання на 2022 рік згідно державного класифікатору ДК 021:2015 - 22210000-5, газети (22212000-9 Періодичні видання), іменовані в тексті даного договору "товар" (п. 1.1).

Пунктом 2.1 договору визначено, що замовник здійснює оплату протягом 30 календарних днів (100 % попередню оплату) згідно рахунку-фактури, отриманого від постачальника, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно з п. 1 постанови КМУ № 1070 від 04.12.2019 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

Відповідно до п. 2.2 договору оплата по даному договору здійснюється замовником у повному обсязі згідно з рахунком фактурою постачальника у Національній валюті України.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (ст. рок) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст. 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки, на підставі рахунка-замовлення ТОВ "Меркурій Експрес" № ДК1-0567/155181 від 23.12.2021, позивач платіжними дорученнями № 1612 від 23.12.2021 та № 1613 від 23.12.2021 перерахував відповідачу попередню оплату в рахунок вартості замовленого товару в сумі 98 118,00 грн.

Проте, відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у погоджений сторонами строк (з 01.01.2022 по 31.12.2022) товар не поставив.

У зв`язку з порушенням умов договору, відповідно до п. 9.5 договору, позивач направив відповідачу претензію від 01.11.2022, у якій просив ТОВ "Меркурій Експрес" повернути кошти попередньої оплати на суму непоставленої на той час продукції в розмірі 39 021, 84 грн, однак, відповіді не отримав.

Також 24.11.2022 електронною поштою позивач направив відповідачу лист з вимогою про розірвання договору через непоставку товару, проте, і ця вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту наведеної норми слідує, що право вимагати повернення суми попередньої оплати виникає у покупця за умови неналежного виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару.

Посилання відповідача на рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2023 у справі № 910/13997/22, яким ЖДУ ім. І. Франка було відмовлено у стягненні попередньої оплати за вказаним договором з підстав передчасності такої вимоги (оскільки останнім днем строку здійснення поставки товару є 31.12.2022), суд приймає до уваги, але зазначає, що на час розгляду даного позову строк дії договору та поставки товару закінчилися, а відповідач поставки товару так і не здійснив, як і не здійснив повернення сплаченого авансу за товар, хоча відповідні вимоги (про відмову від товару та від договору) позивачем були направлені відповідачу.

Отже, суд вважає, що ЖДУ ім. І. Франка правомірно скористався наданим йому правом на звернення з позовом до суду про повернення попередньої оплати за товар, внаслідок порушення відповідачем умов договору поставки.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У даному випадку, оскільки відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про поставку позивачу товару у строк або про повернення грошових коштів за оплачений і непоставлений товар, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ЖДУ ім. І. Франка про стягнення попередньої оплати в сумі 54 733,66 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Доводи відповідача про те, що прострочення виконання зобов`язання виникло не з його вини, а через форс-мажорні обставини, суд до уваги не приймає з наступних підстав.

Так, відповідач зазначив, що прострочення виконання зобов`язання обумовлено тим, що у зв`язку із введенням з 24.02.2022 на території України воєнного стану ТОВ "Меркурій Експрес" було неспроможне здійснювати належним чином виконання господарських зобов`язань щодо кур`єрської доставки замовлених позивачем товару, що підтверджуються листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Згідно зі ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами.

Також згідно з п. 6.1 договору визначено, що у випадку настання форс-мажорних обставин (стихійні лиха, зміни в законодавстві, військові дії, масові безладдя тощо) сторони не несуть відповідальності за невиконання умов договору до припинення і усунення наслідків зазначених обставин. У цьому випадку виконання умов договору може бути відкладено на строк дії цих обставин. Сторона для якої склалась неможливість виконання зобов`язань по договору, повинна про настання і припинення зобов`язань негайно повідомити іншу сторону.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно невиконання ТОВ «Меркурій експрес» договору поставки товару № 307 від 21.12.2021.

Посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, яким засвідчено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною та є підставою для звільнення його від відповідальності за договором № 307 від 21.12.2021, суд відхиляє з огляду на таке.

Згідно з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Зі змісту листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 вбачається, що він не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність форс-мажорних обставин (введення військового стану в Україні). Також вказаний лист ТПП видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між настанням вказаних обставин та неможливістю виконання відповідачем конкретного зобов`язання (поставки товару в строк). При цьому відповідачем, зі свого боку, не надано будь-яких доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання ТОВ «Меркурій експрес» зобов`язань за договором № 307 від 21.12.2021.

Отже, сама наявність вказаного листа ТПП № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є підставою для звільнення ТОВ «Меркурій експрес» від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання.

За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач за прострочення зобов`язання нарахував відповідачу пеню в сумі 6 785,47 грн.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

У пункті 5.5 договору сторони погодили, що прострочення виконання обов`язків сторонами веде до виплати штрафних санкцій в розмірі однієї ставки НБУ за кожен день прострочення від суми договору.

Разом з тим судом встановлено, що на підставі вказаного пункту пеня була нарахована позивачем за період 01.01.2023 по 30.06.2023, тобто тоді, коли договір поставки, у тому числі і його п. 5.5 щодо застосування штрафних санкцій, втратив свою чинність.

Отже, перевіривши доводи позивача у цій частині, суд дійшов висновку, що у стягненні пені необхідно відмовити, оскільки договір поставки припинився 31.12.2022, а значить - припинилась дія умови про стягнення пені, яку позивач нарахував.

Також позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати у сумі 2 507,03 грн. та 3 % річних в сумі 926,72 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Зокрема Верховний Суд вказав, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У даному випадку позивач нарахував матеріальні втрати на попередню оплату, яка є грошовою сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх платежів, зокрема, за товар, який має бути поставлений чи за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Тобто правовідношення, в якому у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Отже, оскільки у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення попередньої оплати у сумі 54 733,66 грн., позивач правомірно нарахував на це зобов`язання матеріальні втрати на підставі ст. 625 ЦК України

Перевіривши розрахунки позивача в цій частині, суд встановив, що інфляційна складова основного боргу складає 2 507,03 грн., а 3 % річних - 926,72 грн., тобто у заявлених позивачем сумах, а отже, позовні вимоги ЖДУ ім. І. Франка підлягають задоволенню.

За таких обставин позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій експрес» підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 73-79, 129, 236-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Житомирського державного університету імені Івана Франка до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Експрес» про стягнення 64 952,88 грн. задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій Експрес» (03056, м. Київ, вул. Вадима Гетьмана, 27, оф. 420, ідентифікаційний код39320758) на користь Житомирського державного університету імені Івана Франка (1008, м. Житомир, вул. В. Бердичівська 40, ідентифікаційний код 02125208) попередню оплату у сумі 54 733 (п`ятдесят чотири тисячі сімсот тридцять три) грн. 66 коп., інфляційні втрати у сумі 2 507 (дві тисячі п`ятсот сім) грн. 03 коп., 3 % річних у сумі 926 (дев`ятсот двадцять шість) грн. 72 коп. та судовий збір в сумі 2 403 (дві тисячі чотириста три) грн. 61 коп.

Повне судове рішення складене 14 грудня 2023 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Головіна К.І.