Постанова

від 20.09.2024 по справі 910/12193/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" вересня 2024 р. Справа№ 910/12193/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Коробенка Г.П.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Експрес"

на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 (повний текст складено 14.12.2023)

у справі № 910/12193/23 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Житомирського державного університету імені Івана Франка

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Експрес"

про стягнення 64 952,88 грн

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У серпні 2023 року до Господарського суду міста Києва з позовом звернувся Житомирський державний університет імені Івана Франка (далі - ЖДУ ім. І. Франка, позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Меркурій Експрес" (далі - ТОВ "Меркурій Експрес", відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 64 952, 88 грн за договором поставки № 307 від 21.12.2021.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови укладеного сторонами договору поставки № 307 від 21.12.2021 в частині своєчасної поставки обумовленого сторонами товару, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з ТОВ "Меркурій Експрес" попередню плату в сумі 54 733,66 грн., пеню у сумі 6 785,47 грн, інфляційні втрати в сумі 2 507,03 грн. та 3 % річних в сумі 926,72 грн, що разом становить 64 952,88 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі № 910/12193/23 позовні вимоги Житомирського державного університету імені Івана Франка до Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Експрес" про стягнення 64 952,88 грн задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Експрес" на користь Житомирського державного університету імені Івана Франка попередню оплату у сумі 54 733,66 грн, інфляційні втрати у сумі 2 507,03 грн, 3 % річних у сумі 926,72 грн та судовий збір в сумі 2 403,61 грн.

Суд першої інстанції виходив із того, що відповідач, всупереч умовам укладеного між сторонами договору, не виконав зобов`язання з поставки товару та не повернув суму попередньої оплати позивачу, у зв`язку з чим позивачем було обґрунтовано нараховано 3% річних та інфляційні втрати на суму попередньої оплати, розрахунок яких Господарським судом міста Києва визнано арифметично вірними та таким, що виконані відповідно до норм чинного законодавства. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені за період з 01.01.2023 по 30.06.2023, місцевий господарський суд зазначив, що таке нарахування здійснено позивачем поза межами дії договору, оскільки договір поставки припинився 31.12.2022.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ТОВ "Меркурій Експрес" 02.01.2024 звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі № 910/12193/23 повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не було враховано обставин введення на території України воєнного стану, внаслідок чого підприємство було неспроможне здійснити належне виконання зобов`язань за договором з причин, що не залежали від його волі. Також відповідач зазначив, що позивач звернувся до суду передчасно, тобто до моменту виникнення у нього права вимоги щодо повернення грошових коштів, адже відповідач звернувся з вимогою про повернення попередньої оплати ще в період строку поставки товару.

Разом з цим відповідач зазначив, що починаючи з 01.01.2023 останній не отримував вимоги про повернення суми попередньої оплати, а тому обов`язок повернення грошових коштів у відповідача не виникав.

Крім того відповідач вважав, що нарахування матеріальних втрат на попередню оплату здійснене позивачем неправомірно, оскільки внаслідок неналежного виконання договору відбулось порушення строків поставки товару, а не грошового зобов`язання, що виключає можливість нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.01.2024 справу № 910/12193/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тищенко О.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.01.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/12193/23.

Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі № 910/12193/23 до надходження до суду матеріалів справи.

05.02.2024 матеріали справи № 910/12193/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 залишено без руху апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі № 910/12193/23. Надано скаржнику десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги.

01.03.2024 (до суду надійшло 06.03.2024) скаржником усунуто недоліки апеляційної скарги та надано суду докази сплати судового збору в розмірі 4 026,00 грн.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. у відпустці з 26.02.2024 по 08.03.2024 включно, тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 09.03.2024 по 18.03.2024 включно, процесуальні дії по справі не здійснювались.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.

Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 справу № 910/12193/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А. (суддя-доповідач), судді: Тарасенко К.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Меркурій Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі № 910/12193/23, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи надати відзив на апеляційну скаргу протягом п`яти днів з дня вручення копії даної ухвали; повідомлено, що скаржник має право подати до суду відповідь на відзив протягом п`яти днів з дня вручення йому відзиву на апеляційну скаргу, що будь-яка письмова заява, відзив, клопотання мають бути оформленні з дотриманням вимог ст. 170 ГПК України; попереджено учасників справи, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду. Згідно з ч. 2 ст. 169 ГПК України заяви, клопотання і заперечення подаються тільки в письмовій формі.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 21.12.2021 між ЖДУ ім. І. Франка (замовник) та ТОВ "Меркурій Експрес" (постачальник) був укладений договір № 307 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язаний поставити, а замовник оплатити і прийняти продукцію - періодичні видання на 2022 рік згідно державного класифікатору ДК 021:2015 - 22210000-5, газети (22212000-9 Періодичні видання), іменовані в тексті даного договору "товар" (п. 1.1).

Пунктом 2.1 договору визначено, що замовник здійснює оплату протягом 30 календарних днів (100 % попередню оплату) згідно рахунку-фактури, отриманого від постачальника, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника згідно з п. 1 постанови КМУ № 1070 від 04.12.2019 "Деякі питання здійснення розпорядниками (одержувачами) бюджетних коштів попередньої оплати товарів, робіт і послуг, що закуповуються за бюджетні кошти".

Відповідно до п. 2.2 договору оплата по даному договору здійснюється замовником у повному обсязі згідно з рахунком фактурою постачальника у Національній валюті України.

Апеляційним господарським судом встановлено, що на виконання умов договору поставки, на підставі рахунка-замовлення ТОВ "Меркурій Експрес" № ДК1-0567/155181 від 23.12.2021, позивач платіжними дорученнями № 1612 від 23.12.2021 та № 1613 від 23.12.2021 перерахував відповідачу попередню оплату в рахунок вартості замовленого товару в сумі 98 118,00 грн.

Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, у погоджений сторонами строк (з 01.01.2022 по 31.12.2022) товар не поставив.

У зв`язку з порушенням умов договору, відповідно до п. 9.5 договору, позивач направив відповідачу претензію від 01.11.2022, у якій просив ТОВ "Меркурій Експрес" повернути кошти попередньої оплати на суму непоставленої на той час продукції в розмірі 39 021, 84 грн, однак, відповіді не отримав.

Також 24.11.2022 електронною поштою позивач направив відповідачу лист з вимогою про розірвання договору через непоставку товару, проте, і ця вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, спір у справі виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки товару, у строк визначений договором та не поверненням відповідачем суми попередньої оплати сплаченої позивачем, внаслідок чого позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 54 733,66 грн попередньої оплати, пені у сумі 6 785,47 грн, інфляційних втрат в сумі 2 507,03 грн та 3 % річних в сумі 926,72 грн, що разом становить 64 952,88 грн.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Стаття 663 Цивільного кодексу України передбачає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, відповідач мав здійснити поставку товару до 31.12.2022 включно, а відтак прострочення виконання зобов`язання мало місце з 01.01.2023.

За приписами ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Зі змісту наведеної норми слідує, що право вимагати повернення суми попередньої оплати виникає у покупця за умови неналежного виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару.

Частиною 1 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 вказаної статті).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У даному випадку, оскільки відповідач не надав суду доказів, які б свідчили про поставку позивачу товару у строк або про повернення грошових коштів за оплачений і непоставлений товар, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог ЖДУ ім. І. Франка про стягнення з відповідача попередньої оплати в сумі 54 733,66 грн.

Посилання апелянта на рішення Господарського суду м. Києва від 20.06.2023 у справі № 910/13997/22, яким ЖДУ ім. І. Франка було відмовлено у стягненні попередньої оплати за вказаним договором з підстав передчасності такої вимоги (оскільки останнім днем строку здійснення поставки товару є 31.12.2022), обгрунтовано відхилено судом першої інстанції у зв`язку з тим, що на час розгляду даного позову строк дії договору та поставки товару закінчилися, а відповідач поставки товару так і не здійснив, як і не здійснив повернення сплаченого авансу за товар, хоча відповідні вимоги (про відмову від товару та від договору) позивачем були направлені відповідачу.

Частиною 1 ст. 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 218 ГК України, ст. 617 ЦК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Щодо доводів апелянта в частині того, що прострочення виконання зобов`язання виникло не з вини відповідача, а через форс-мажорні обставини, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Введений на території України з 24.02.2022 воєнний стан, який на теперішній час не припинено, є загальновідомою обставиною дії форс-мажорних обставин в Україні до їх офіційного закінчення, що підтверджено Торгово-промисловою палатою України в листі вих. № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022. Проте, запровадження воєнного стану не є безумовною підставою для звільнення від виконання договірних зобов`язань. Даний лист ТПП є лише одним із документів, необхідних для доведення форс-мажору та не є беззаперечним і єдиним доказом наявності форс-мажору у кожному конкретному випадку невиконання договірних зобов`язань.

13.05.2022 на офіційному сайті Торгово-промислової палати України надано роз`яснення щодо засвідчення форс-мажорних обставин, що знаходиться в загальному доступі в мережі Інтернет за посиланням: https://ucci.org.ua/press-center/ucci-news/protsedura-zasvidchennia-fors-mazhornikh-obstavin-z-28-02-2022, за змістом якого зазначено, що вищезгаданий лист, особа, яка порушує свої зобов`язання, у зв`язку із обставинами пов`язаними із військовою агресією Російської Федерації проти України, в період дії введеного воєнного стану, має право долучати до свого повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання зобов`язань за умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. При цьому, у разі необхідності, сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, також має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) дотримуючись порядку встановленого Регламентом https://ucci.org.ua/dokumienti-dlia-zavantazhiennia за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до положень статті 617 Цивільного кодексу України, частини 2 статті 218 Господарського кодексу України обставини щодо наявності непоборної сили є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань за договором.

Водночас, колегія суддів апеляційного господарського суду також зважає на таке.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сторона, яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом. Зазначене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Так, відповідач зазначив, що прострочення виконання зобов`язання обумовлено тим, що у зв`язку із введенням з 24.02.2022 на території України воєнного стану ТОВ "Меркурій Експрес" було неспроможне здійснювати належним чином виконання господарських зобов`язань щодо кур`єрської доставки замовлених позивачем товару, що підтверджуються листом ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1.

Також згідно з п. 6.1 договору визначено, що у випадку настання форс-мажорних обставин (стихійні лиха, зміни в законодавстві, військові дії, масові безладдя тощо) сторони не несуть відповідальності за невиконання умов договору до припинення і усунення наслідків зазначених обставин. У цьому випадку виконання умов договору може бути відкладено на строк дії цих обставин. Сторона для якої склалась неможливість виконання зобов`язань по договору, повинна про настання і припинення зобов`язань негайно повідомити іншу сторону.

За змістом ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, засвідчує Торгово-промислова палата України за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Разом з тим відповідач не надав суду передбачених законом доказів настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату, виданого відповідною торговельною палатою або іншим компетентним органом стосовно невиконання ТОВ "Меркурій експрес" договору поставки товару №307 від 21.12.2021.

За змістом ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Позивач за прострочення зобов`язання нарахував відповідачу пеню в сумі 6 785,47 грн.

Частинами 1, 2 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

У пункті 5.5 договору сторони погодили, що прострочення виконання обов`язків сторонами веде до виплати штрафних санкцій в розмірі однієї ставки НБУ за кожен день прострочення від суми договору.

Разом з тим місцевим господарським судом правильно встановлено, що на підставі вказаного пункту пеня була нарахована позивачем за період 01.01.2023 по 30.06.2023, тобто тоді, коли договір поставки, у тому числі і його п. 5.5 щодо застосування штрафних санкцій, втратив свою чинність.

Таким чином місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову у стягненні пені, оскільки договір поставки припинився 31.12.2022, а значить - припинилась дія умови про стягнення пені, яку позивач нарахував.

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрати у сумі 2 507,03 грн. та 3 % річних в сумі 926,72 грн, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) нарахування на суму боргу інфляційних втрат та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Зокрема Верховний Суд вказав, що за змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

У даному випадку позивач нарахував матеріальні втрати на попередню оплату, яка є грошовою сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх платежів, зокрема, за товар, який має бути поставлений чи за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.

Тобто правовідношення, в якому у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти), у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки, є грошовим зобов`язанням, а тому на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

Отже, оскільки у відповідача виникло грошове зобов`язання перед позивачем щодо повернення попередньої оплати у сумі 54 733,66 грн, позивач правомірно нарахував на це зобов`язання матеріальні втрати на підставі ст. 625 ЦК України

Перевіривши розрахунки позивача в цій частині, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком місцевого господарського суду про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 2 507,03 грн та а 3 % річних у сумі 926,72 грн, , а отже, позовні вимоги ЖДУ ім. І. Франка в цій частині підлягали задоволенню.

У зв`язку з вказаним, доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального права, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7, 11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи, викладені в апеляційній скарзі не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Статтею 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, фактичні обставини у справі, встановлені судом першої інстанції під час її вирішення, підтверджують висновки, викладені в оскаржуваному рішенні про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача попередньої оплати у сумі 54 733,66 грн, інфляційних втрат у сумі 2 507,03 грн, 3 % річних у сумі 926,72 грн.

Отже, рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/12193/23 про часткове задоволення позову є таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається

Судові витрати.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Меркурій Експрес" на рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/12193/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.12.2023 у справі №910/12193/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/12193/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, визначених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді К.В. Тарасенко

Г.П. Коробенко