Постанова

від 21.11.2023 по справі 2-2401/11

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/6704/23

Справа № 2-2401/11

Головуючий у першій інстанції Боярський О.О.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2023 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зєйналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги представника Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», ОСОБА_1 у справі за скаргою ОСОБА_2 на неправомірні дії приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни в виконавчому провадженні № 61289974 за заявою стягувача Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвестохіллс Веста», на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, постановлену під головуванням судді Боярського О.О. 08 травня 2023 року у м. Білгород-Дністровському Одеської області, -

встановила:

У квітні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції із вищезазначеною скаргою, в якій просив суд:

- визнати виконавчі дії приватного виконавця Шевченко Т.С. протиправними та такими, що вчинено з порушенням чинного законодавства України;

- скасувати постанову про опис та арешт майна боржника ВП № 61289974 від 30.12.2022 року;

- скасувати акт про проведені електронні торги від 27.03.2023 року;

- зобов`язати приватного виконавця Шевченко Т.С. повернути продане на електронних торгах майно ОСОБА_2 шляхом вилучення його з постанови про опис та арешт майна боржника ВП № 61289974 від 30.12.2022 року;

- скасувати усі винесені постанови та рішення, вчинені приватним виконавцем Шевченко Т.С. в межах виконавчого провадження ВП № 61289974 після опису будівлі магазину загальною площею 540,1 кв.м, що в цілому складається з однієї будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_1 .

В обґрунтування вимог скарги ОСОБА_2 посилався на те, що у відношенні нього приватним виконавцем Шевченко Т.С. на підставі заяви стягувача 14.02.2020 року було відкрито виконавче провадження №61289974 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2401/11, виданого 21.05.2012 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на користь ПАТ «Банк Форум» (правонаступником якого, згідно ухвали Білгород-Дністровського районного суду Одеської області №2-2401/11 від 15.08.2019 року, є ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста») заборгованість за кредитним договором № 0073/08/08 від 22.05.2008 року у загальній сумі 181418,27 грн.

Про відкриття виконавчого провадження скаржнику стало відомо 25.05.2020 року в день, коли він поштою отримав постанову про відкриття ВП № 61289974 від 14.02.2020 року.

Від виконання рішення скаржник не ухилявся та не ухиляється, про майно та належні йому кошти виконавцеві відомо через запити та його звернення.

В матеріалах виконавчого провадження є дані МВС України про те, що ОСОБА_2 належить вантажний автомобіль MERCEDES-BENZ, модель VITO 115 CDI, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору, на який, на думку скаржника, необхідно було приватним виконавцем звертати стягнення в першу чергу.

Крім того, скаржнику стало відомо про те, що приватним виконавцем Шевченко Т.С. проведено, всупереч чинному законодавству з порушенням норм ЗУ «Про виконавче провадження», за відсутності скаржника та без доступу до приміщення опис та арешт належного йому майна, а саме: будівлі магазину загальною площею 540,1 кв.м, що в цілому складається з однієї будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Дана виконавча дія вчинена з порушенням, так як майбутнє оцінювання даного об`єкту не могло відповідати дійсності через відсутність належного огляду приміщення. Та через дану недбалість, описане майно оцінено експертом без урахування вагомих властивостей нерухомості, а тому, на думку скаржника, оцінка майна була проведена не належним чином.

Після опису майна приватним виконавцем призначено суб`єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості описаного майна у відповідності до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження». Про визначену вартість майна скаржника було повідомлено листом поштою.

Отримавши його, ОСОБА_2 був не згодний з оцінкою майна, однак не оскаржив її.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що на все нерухоме майно яке належить скаржнику було накладено арешт на підставі постанови про накладення арешту на майно, б/н, видавник: Слідче управління ДПС в Одеській області, ст. слідчий з ОВС Балахтін І.М. в межах кримінального провадження (обтяження зареєстроване за №12699075 від 05.07.2012 року).

Зважаючи на даний факт, приватний виконавець повинен був врахувати положення п.9 ч.1 ст. 37 ЗУ «Про виконавче провадження», так як законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно боржника, в даному випадку заборону встановлено постановою про накладення арешту на майно слідчого управління ДПС в Одеській області, ст. слідчого з ОВС Балахтіним І.М.

16.02.2023 року проводяться торги з реалізації належного скаржнику нерухомого майна, які, згідно протоколу № 582869 проведення електронного аукціону (торгів) від 16.02.2023 року за стартовою ціною 1125801,00 грн. (лот № 522221), не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

Повторний аукціон (торги), призначений на 09.03.2023 року, відбувся, та належне ОСОБА_2 майно було продано за ціною 956930,85 грн.

27.03.2023 року приватний виконавець видала покупцеві ОСОБА_1 акт про проведені електронні торги, згідно якого належне скаржнику майно вже було перереєстровано на іншого власника на підставі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), посвідченого приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу (Одеська обл.) Кушнір І.В. 31.03.2023 року за номером в реєстрі: 580.

Скаржник ОСОБА_2 вважав, що приватним нотаріусом при вчинені даної нотаріальної дії порушено вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки згідно ДРРПНМ були актуальними відомості про обтяження майна у вигляді арештів.

При реєстрації права власності приватним нотаріусом одночасно порушено й приписи Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а саме, ним не відмовлено в державній реєстрації права власності через наявні обтяження речових прав на нерухоме майно (ст. 24 ч. 1 п. 6).

Стосовно акта про проведені електронні торги від 27.03.2023 року, який є підставою для перереєстрації права власності на спірне майно, то ОСОБА_2 вважав, що приватним виконавцем обмежено та порушено його права на оскарження акту в порядку та строки, передбачені законом.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.05.2023 року скаргу ОСОБА_2 на неправомірні дії приватного виконавця Шевченко Т.С. було задоволено частково.

Визнано виконавчі дії в рамках ВП № 61289974 приватного виконавця Шевченко Т.С. протиправними та такими, що вчинено з порушенням чинного законодавства України.

В решті вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що розгляд справи був проведений без участі приватного виконавця, яка не була належним чином сповіщена про дату та час слухання справи. Крім того, ОСОБА_5 була позбавлена можливості першочергово звернути стягнення на вантажний автомобіль MERCEDES-BENZ, модель VITO 115 CDI, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , оскільки останній був оголошений у розшук та переховувався боржником. Крім того, апелянт зазначає, що закон передбачає право приватного виконавця проводити опис майна без участі боржника, проводити опис та оцінку без потрапляння до внутрішніх приміщень об`єкту опису, у зв`язку із чим безпідставними є припущення суду першої інстанції про оцінювання експертом майна без врахування вагомих властивостей нерухомості, що нібито призвело до виготовлення неякісного звіту про оцінку майна.

В апеляційних скаргах представник ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» та ОСОБА_1 (які не приймали участі у розгляді справи) просять ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нове судове рішення, яким у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовити, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

Апеляційні скарги обґрунтовані тим, що розгляд справи був проведений без участі іншого стягувача - ТОВ «Фінансова компанія «Форінт», та без участі власника спірного майна, яке було придбано внаслідок електронних торгів - ОСОБА_1 . Крім того, у апеляційних скаргах заявники зазначають, що наявність арешту на нерухоме майно, накладеного в рамках інших проваджень (у тому числі кримінальних) не перешкоджає виставленню на примусову реалізацію описаного та арештованого майна. Встановлюючи в оскаржуваній ухвалі факти порушення приватним нотаріусом процедури реєстрації права власності на спірне нерухоме майно, суд першої інстанції вийшов за межі вимог скарги ОСОБА_2 , який оскаржував дії виключно приватного виконавця.

Відзив на апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду не надходив, що не заважає розгляду справи у відповідності до положень ст. 360 ЦПК України.

Сторони про розгляд справи на21.11.2023 рокубули сповіщені належним чином, у судове засідання з`явились ОСОБА_1 , представник приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., представник ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».

Єжеленко О.П., ТОВ «ФК «Інвестохіллс Веста» були сповіщена належним чином шляхом направлення судових повісток на офіційну електронну адресу.

Колегія суддів зазначає, що суд направляє судові рішення, судові повістки, судові повістки - повідомлення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (частина п`ята статті 14 ЦПК України).

Адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування та суб`єкти господарювання державного та комунального секторів економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Зміст вказаної процесуальної норми свідчить про те, що для цілей ЦПК України офіційною електронною адресою є електронна адреса, зареєстрована в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі.

Вказаний висновок також узгоджується із правовою позицією щодо належного виклику учасника справи засобами електронної пошти, викладеною Верховним Судом у постановах від 01 червня 2022 року у справі № 761/42977/19 та від 26 жовтня 2022 року у справі № 761/877/20.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції, якщо справу розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час та місце судового засідання суду, якщо такий учасник обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом (частина перша статті 8 ЦПК України).

Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи (частина друга статті 211 ЦПК України).

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їхньою згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку. У разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: 1) юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; 2) фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку (частини шоста, сьома статті 128 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13.12.2011 року).

Колегія суддів зазначає, що аналіз постанов Верховного Суду підтверджує, що застосування пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України є однаковим, передбачуваним та послідовним.

Так, про це свідчить численна кількість постанов суду касаційної інстанції, в яких зазначається, що пунктом 3 частини третьої статті 376 ЦПК України передбачено обов`язкову підставу для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення (постанови Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду: від 09.02.2022 року у справі № 344/11947/20 (провадження № 61-17632св21), від 18.04.2022 року у справі № 522/18010/18 (провадження № 61-13667сво21) та ін.).

Тлумачення ч. 1 ст. 8, ч. 2 ст. 211, п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що:

- обов`язок суду повідомити учасників справи про місце, дату і час судового засідання є реалізацією однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства відкритості судового процесу;

- невиконання (неналежне виконання) судом цього обов`язку призводить до порушення не лише права учасника справи бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад (принципів) цивільного судочинства;

- розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату і час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення судом апеляційної інстанції, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів вручення судової повістки Приватному виконавцю виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. про розгляд справи за її місцем роботи, вказаним у скарзі, у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., що остання не була належним чином повідомлена про розгляд справи.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм процесуального права, а саме розглянуто справу за відсутності особи, дії якої оскаржуються, щодо якої відсутні відомості про належне її повідомлення.

За вказаних обставин, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення на підставі положень п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення судом норм процесуального права; невідповідність висновків суду обставинам справи.

З матеріалів справи вбачається, що 05.03.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 014/2-0-1/08-068, з додатковими угодами до нього.

У той же день, 05.03.2008 року, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_6 було укладено договір поруки № 014/2-0-1/08-068/1, за яким остання зобов`язалася перед кредитором відповідати за зобов`язання ОСОБА_2

06.03.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, за яким останній передав в іпотеку банку земельну ділянку АДРЕСА_2 , площею 0,1300 га.

У січні 2010 року ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення коштів за кредитним договором.

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2010 року позов ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» було задоволено. Стягнуто у солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_6 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі 914302,28 грн. та судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1700 грн. та 120 грн. витрат на ІТЗ судового процесу;

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 05.10.2010 року набрало законної сили 16.10.2010 року.

В подальшому, 11.04.2018 року, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» уклали договір, за умовами якого кредитор зобов`язується передати у власність набувачу права вимоги, вказані в Реєстрі кредитних операцій до відступлення, в порядку та на умовах, визначених в цьому договорі, а набувач зобов`язується прийняти від кредитора права вимоги в обсязі та на умовах, що існуватимуть на дату відступлення прав вимоги та сплатити кредитору їх вартість.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.03.2019 року у задоволенні заяви представника АТ «Райффайзен Банк Аваль» про здійснення процесуального правонаступництва та заміни стягувача у виконавчих листах було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 21.01.2020 року, яка набрала законної сили, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 27.03.2019 року залишено без змін.

Відмовляючи у задоволенні заяви АТ «Райффайзен Банк Аваль» у частині вимог про заміну стягувача за виконавчими листами, суди виходили з того, що такі вимоги є безпідставними оскільки заміна стягувача за виконавчим листом можлива до відкриття виконавчого провадження, про що зазначено у ч. 5 ст. 442 ЦПК України.

Крім того, у жовтні 2009 року ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 , в якому просило стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість за кредитними договорами від 20.07.2007 року № 010/2-0-1/07-382 та № 010/2-0-1/07-010/2-0-1/07-383 станом на 10.12.2009 року в загальному розмірі 2682251,13 грн..

Заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.05.2011 року вищезазначений позов Банку було задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитними договорами станом на 10.12.2009 року у загальному розмірі 2682251,13 грн.

У березні 2011 року до суду першої інстанції надійшла уточнена позовна заява Банку, в якій останній просив стягнути солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 на користь Банку заборгованість за кредитними договорами від 20.07.2007 року № 010/2-0-1/07-382 та № 010/2-0-1/07-010/2-0-1/07-383 станом на 11.03.2011 року у загальному розмірі 3222599,42 грн.

Ухвалами Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.08.2011 року заяви ОСОБА_6 від 05.07.2011 року, ОСОБА_2 від 05.07.2011 року про перегляд вищевказаного заочного рішення були задоволені.

Заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 30.05.2011 року скасовано.

Під час розгляду вказаної справи Банк неодноразово уточнював позовні вимоги у лютому та травні 2012 року, березні 2015 року і остаточно просив: стягнути солідарно з ОСОБА_6 , ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 20.07.2007 року № 010/2-0-1/07-382 у загальному розмірі 357820,08 доларів США; за кредитним договором від 20.07.2007 року № 010/2-0-1/07-010/2-0-1/07-383 у загальному розмірі 341 168,45 доларів США; звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31.07.2007 року.

Повторним заочним рішенням Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.06.2015 року вищезазначений уточнений позов Банку було задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-382 від 20.07.2007 року у сумі 357820,08 доларів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-383 від 20.07.2007 року у сумі 341168,45 доларів США.

Звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31.07.2007 року № 2021, укладеним з ОСОБА_7 , а саме будівлі, загальною площею 851,3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 23.01.2020 року заочне рішення Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 09.06.2015 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.

Позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», до ОСОБА_6 , ОСОБА_2 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-382 від 20.07.2007 року у загальній сумі 171881,37 доларів США.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-383 від 20.07.2007 року у загальній сумі 164103,85 доларів США.

В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/2-0-1/07-382 від 20.07.2007 року у загальній сумі 171881,37 доларів США, та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 010/2-0-1/07-383 від 20.07.2007 року у загальній сумі 164103,85 доларів США, звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки від 31.07.2007 року № 2021, а саме на - будівлі, загальною площею 851,3 кв.м., що знаходяться за адресою - АДРЕСА_1 », шляхом продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, визначеною на підставі оцінки майна, що буде проведена належним суб`єктом оціночної діяльності на стадії виконавчого провадження.

В решті позову відмовлено.

У наступному, приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. прийнято до примусового виконання виконавчий лист №2-4092/11 виданий Білгород-Дністровським міськрайонним судом 25.05.2020 року з урахуванням вищевказаної постанови суду апеляційної інстанції.

Відповідно до виконавчого листа №2-4092/11 від 25.05.2020 року, підлягали стягненню з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-382 від 20.07.2007 року у загальній сумі 171881,37 доларів США, та заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-383 від 20.07.2007 року у загальній сумі 164103,85 доларів США.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечко Д.М. від 01.06.2020 року відкрито виконавче провадження №62224242 за вищевказаним виконавчим листом. В дійсній постанові стягувачем зазначене ТОВ «Фінансова компанія Форінт».

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що 21.05.2012 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області був виданий виконавчий лист по справі № 2-2401/11 про стягнення з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» заборгованість за кредитним договором в сумі 181418,27 грн. судові витрати в сумі 1934 грн. 18 коп.

Постановою ВП № 51877357 від 30.06.2017 року державним виконавцем Білгород-Дністровського міськрайонного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції в Одеській області Чекерської Л.В. було повернуто виконавчий документ (виконавчий лист № 2-2401/11) стягувачу ПАТ «Банк Форум» у зв`язку із відсутністю у боржника коштів та майна, на які можна звернути стягнення. При цьому, в пункті 2 постанови виконавець Чекерська Л.В. зазначила, що виконавчий документ може бути повторно пред`явлений для виконання в строк до 30.06.2020 року.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 15.08.2019 року замінено стягувача ПАТ «Банк Форум» на його правонаступника - ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» у справі № 2-2401/11.

13.02.2020 року до приватного виконавця Шевченко Т.С. надійшла заява стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 суми заборгованості у розмірі 181418,27 грн. та судових витрат у розмірі 1934,18 грн.

14.02.2020 року приватний виконавець Шевченко Т.С., за результатами заяви стягувача, відкрила виконавче провадження про стягнення з боржника, яким є ОСОБА_2 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» вказаної суми заборгованості.

У червні 2020 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області надійшла скарга ОСОБА_2 на рішення та бездіяльність приватного виконавця, в якій скаржник просив визнати дії приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни, щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-2401/11 виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом 21.05.2012 року протиправними; визнати постанову ВП № 61289974 приватного виконавця Шевченко Т.С. про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-2401/11 виданого Білгород-Дністровським міськрайонним судом 21.05.2012 року незаконною та скасувати.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2020 року скаргу ОСОБА_2 було задоволено.

Постановою Одеського апеляційного суду від 15.03.2021 року, яка набрала законної сили, ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 22.07.2020 року було скасовано, прийнято нову постанову.

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на рішення та бездіяльність приватного виконавця Шевченко Т.С. - відмовлено.

16.03.2023 року до приватного виконавця Шевченко Т.С. надійшла заява стягувача ТОВ «Фінансова компанія «Форінт» про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом №2-4092/11, виданим Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області 25.05.2020 року на підставі постанови Одеського апеляційного суду від 23.01.2020 року (зазначений виконавчий лист вперше перебував на виконанні у приватного виконавця Колечко Д.М. та був повернутий стягувачу 16.03.2023 року на підставі заяви останнього).

У той же день, 16.03.2023 року, приватним виконавцем Шевченко Т.С. було відкрито виконавче провадження №71325053 з примусового виконання зазначеного виконавчого листа.

Крім того, 16.03.2023 року постановою приватного виконавця було об`єднано виконавчі провадження №71325053 та №6189974 у зведене виконавче провадження №71325316.

Таким чином, стягувачами за зведеним виконавчим провадженням №71325316 стали ТОВ «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста» та ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».

16.02.2023 року було проведено торги з реалізації належного скаржнику нерухомого майна, які, згідно протоколу № 582869 проведення електронного аукціону (торгів) від 16.02.2023 року за стартовою ціною 1125801,00 грн. (лот № 522221), не відбулися у зв`язку із відсутністю допущених учасників торгів.

Повторний аукціон (торги) було призначено 27.03.2023 року, та згідно акту про проведені електронні торги від 27.03.2023 року, він проведений при виконанні двох виконавчих листів щодо різних стягувачів:

1. При виконанні виконавчого листа № 2-2401/11, виданого 21.05.2012 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про стягнення з боржника ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк Форум», яке згідно ухвали Білгород-Дністровського районного суду від 15.08.2019 року було замінено на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвестохіллс Веста»;

2. При виконанні виконавчого листа № 2-4092/11, виданого 25.05.2020 року Білгород-Дністровським міськрайонним судом Одеської області про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», заборгованість за кредитним договором № 010/2-0-1/07-382 від 20.07.2007 року у загальній сумі 171881,37 доларів США, яка складається із: заборгованості по кредиту в сумі 165586, 31 доларів США; заборгованості по відсоткам в сумі 6295 доларів США.

Переможцем вказаних електронних торгів став ОСОБА_1 , який придбав належне ОСОБА_2 нерухоме майно за ціною 956930,85 грн., який на підставі акту про проведені електронні торги та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), отримав свідоцтво про право власності на будівлю магазину загальною площею 540,1 кв.м, що в цілому складається з однієї будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , посвідчене приватним нотаріусом Білгород-Дністровського районного нотаріального округу (Одеська обл.) Кушнір І.В. 31.03.2023 року за номером в реєстрі: 580.

Вирішуючи спір, апеляційний суд виходить з наступного.

Щодо скасування продажу арештованого нерухомого майна.

У ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За змістом ст. 10 цього Закону заходами примусового виконання рішень є, зокрема, звернення стягнення на майно боржника, що полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації. За загальним правилом (ч. 1 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження») реалізація арештованого майна здійснюється шляхом його продажу на електронних торгах.

Правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за ст.ст. 203, 215 ЦК України. Разом з тим, Закон № 606-XIV допускає, що реалізація арештованого майна на прилюдних торгах може не відбутися. У такому випадку з метою забезпечення права стягувача - учасника виконавчого провадження Закон передбачає відповідний порядок дій, які повинен вчинити державний виконавець, а саме: повідомити стягувача про те, що арештоване майно не було реалізоване на прилюдних торгах після проведення повторної оцінки, та запропонувати стягувачу залишити це майно за собою (ч. 6 ст. 62 Закону № 606-XIV). Якщо стягувач своєчасно і письмово не заявить про таке своє бажання, арешт з майна знімається і воно повертається боржникові (ч. 7 ст. 62 Закону № 606-XIV). Якщо ж стягувач заявить про бажання залишити нереалізоване на прилюдних торгах майно за собою, державний виконавець виносить постанову про передачу майна стягувачу, а за фактом такої передачі складає відповідний акт. При цьому майно передається саме стягувачу в рахунок погашення боргу, а відповідні постанова та акт є підставами для подальшого оформлення стягувачем права власності на це майно (ч. 9 ст. 62 цього Закону). Разом з тим ч. 1 ст. 15 ЦК України передбачене право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Крім визнання правочину недійсним, способами захисту цивільних прав та інтересів також можуть бути відновлення становища, яке існувало до порушення, та визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, його посадових і службових осіб (ст. 16 ЦК України). За приписами ст. 214 ЦПК України визначення характеру спірних правовідносин відповідно до установлених обставин у справі, а також визначення правової норми, яка підлягає застосуванню, належить до обов`язків суду. Оскільки право на нерухоме майно вже оформлено на стягувача, то ефективним способом захисту прав боржника могло б стати пред`явлення до суду позову із залученням стягувача і державного виконавця як відповідачів.

Згідно зі ст. 393 ЦК України, серед способів захисту права власності закріплено визнання незаконним та скасування правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає закону і порушує права власника, за позовом власника. Оскільки предметом розгляду за скаргою ОСОБА_2 були дії державного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна, що є підставою для виникнення цивільних прав та обов`язків інших осіб (не сторін виконавчого провадження), то до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав шляхом пред`явлення цими особами позову, у зв`язку із чим у цій частині скаргу на дії державного виконавця суд мав залишити без розгляду і роз`яснити заявнику можливість вирішення спору в позовному провадженні.

У постанові Верховного Суду від 26.05.2021 року у справі № 727/2176/20 (провадження № 61-2503св21) вказано, що у справі, що переглядається, предметом скарги є дії та рішення державного виконавця щодо винесення постанови та складання акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу. Враховуючи, що вимоги скарги на дії державного виконавця щодо винесення постанови та складання акту про передачу майна стягувачу в рахунок погашення боргу спрямовані на втрату чинності цих документів, які пов`язані з реалізацією арештованого майна боржника, що є підставою для виникнення прав та обов`язків інших осіб, до таких правовідносин мають застосовуватися загальні положення про захист цивільних прав. При цьому, ефективним способом захисту прав стягувача є пред`явлення до суду позову із залученням до участі у справі інших стягувачів, боржника та державного виконавця як відповідачів, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень. Тому зазначені вимоги скарги мають вирішуватися в порядку позовного провадження, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, у зв`язку із цим скаргу в цій частині належить залишити без розгляду.

За таких обставин, вимоги скарги ОСОБА_2 в частині оскарження дій державного виконавця, пов`язаних з реалізацією арештованого майна, підлягають вирішенню в порядку позовного провадження, а не у порядку судового контролю за виконанням судових рішень, у зв`язку з цим скаргу в цій частині судам необхідно було залишити без розгляду.

Колегія суддів враховує, що суд першої інстанції у оскаржуваній ухвалі також зазначив, що дії державного виконавця, пов`язані з реалізацією арештованого майна, мають бути оскаржені в порядку позовного провадження, однак всупереч вказаному, в описовій частині ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.05.2023 року судом першої інстанції необґрунтовано було надано правову оцінку проведеній процедурі реалізації арештованого майна боржника на електронних торгах - зокрема, суд дійшов таких висновків, що приватним виконавцем Шевченко Т.С. грубо порушено чинне законодавство України у зв`язку із реєстрацією заявки на реалізацію арештованого майна організатору торгів ДП «СЕТАМ» (а.с.45), та що на момент видачі свідоцтва про придбання майна з електронних торгів, майно, яке було придбане, повинно бути звільнено з під будь-яких обтяжень, арештів та заборон (а.с.46).

Вказане свідчить, що судом першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали фактично було вирішено та надано правову оцінку вимогам скарги ОСОБА_2 про: скасування акту про проведені електронні торги від 27.03.2023 року; зобов`язання приватного виконавця Шевченко Т.С. повернути продане на електронних торгах майно ОСОБА_2 шляхом вилучення його з постанови про опис та арешт майна боржника ВП № 61289974 від 30.12.2022 року; скасування усіх винесених постанов та рішень, вчинених приватним виконавцем Шевченко Т.С. в межах виконавчого провадження ВП № 61289974 після опису будівлі магазину, що є порушенням вищевказаних норм процесуального права.

Крім того, безпідставними є висновки суду про те, що при реєстрації права власності на будівлю магазину за ОСОБА_1 приватним нотаріусом було порушено вимоги Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та приписи Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки предметом даної скарги є виключно дії приватного виконавця Шевченко Т.С. у виконавчому провадженні, а оскарження дій приватного нотаріуса не могло бути предметом розгляду в суді першої інстанції, оскільки відповідні вимоги скаржником не заявлялись.

Доводи скарги ОСОБА_2 про те, що на час проведення електронних торгів існували обтяження майна у вигляді арештів відносно ОСОБА_2 не мають правового значення для вирішення даної справи, оскільки також стосуються оскарження дій державного виконавця, пов`язаних з реалізацією арештованого майна, та підлягають вирішенню в порядку відповідного позовного провадження.

Колегія суддів зазначає, що особливістю цивільного процесуального законодавства є наявність окремого провадження - виду непозовного цивільного судочинства, у порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Характерною і визначальною відмінністю цього провадження є відсутність спору про право (за ч. 4 ст. 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду).

Частиною 6 ст. 294 ЦПК України визначено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Таким чином поняття «спір про право», наявність якого є підставою для залишення заяви без розгляду, а не закриття провадження у справі, передбачено в окремому провадженні. Натомість розділ VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України не регулює дії суду у випадках, коли виконавець звертається до суду в порядку цього розділу за наявності матеріального спору, який підлягає вирішенню в порядку позовного провадження. Отже, у ЦПК України наявна прогалина, яку належить заповнити шляхом застосування за аналогією закону ч. 6 ст. 294 ЦПК України, відповідно до якої якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Тому якщо під час розгляду подання виконавця або скарги в порядку розділу VI «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб)» ЦПК України суд дійде висновку про наявність спору про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає подання або скаргу без розгляду і роз`яснює заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах.

Такий висновок кореспондується із висновками, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04.07.2018 року у справі № 1421/5229/12-ц (провадження № 14-194цс18) про залишення позову без розгляду, та Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31.07.2023 року у справі № 216/5508/20 (провадження № 61-13сво23).

На підставі викладеного, колегія суддів доходить до висновку про необхідність залишення без розгляду скаргу ОСОБА_2 в частині: скасування акту про проведені електронні торги від 27.03.2023 року; зобов`язання приватного виконавця Шевченко Т.С. повернути продане на електронних торгах майно ОСОБА_2 шляхом вилучення його з постанови про опис та арешт майна боржника ВП № 61289974 від 30.12.2022 року; скасування усіх винесених постанов та рішень, вчинених приватним виконавцем Шевченко Т.С. в межах виконавчого провадження ВП № 61289974 після опису будівлі магазину, роз`яснивши скаржнику, що він має право подати відповідний позов на загальних підставах.

Щодо визнання незаконними дії приватного виконавця в частині винесення постанови про опис та арешт майна боржника ВП № 61289974 від 30.12.2022 року та її скасування.

З матеріалів справи вбачається, що приватним виконавцем Шевченко Т.С. 30.12.2022 року було винесено постанову про опис та арешт належного боржнику майна, а саме: будівлі магазину загальною площею 540,1 кв.м, що в цілому складається з однієї будівлі, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (п. 6 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з ч. ч. 2, 4 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого ч. 7. ст. 26 цього Закону. Опис та арешт майна здійснюються не пізніш як на п`ятий робочий день з дня отримання інформації про його місцезнаходження. У разі виявлення майна виконавцем під час проведення перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) фізичної особи та місцезнаходженням юридичної особи здійснюються опис та арешт цього майна.

Суд першої інстанції, погоджуючись із доводами скарги ОСОБА_2 , дійшов висновку, що опис майна було здійснено без надання боржником доступу до майна за наявними в матеріалах виконавчого провадження копіями технічної документації, у зв`язку із чим така виконавча дія вчинена з порушенням, так як майбутнє оцінювання даного об`єкту не могло відповідати дійсності через відсутність належного огляду приміщення.

Однак, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 5 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», про проведення опису майна (коштів) боржника виконавець виносить постанову про опис та арешт майна (коштів) боржника. У разі прийняття виконавцем рішення про обмеження права користування майном, здійснення опечатування або вилучення його у боржника та передачі на зберігання іншим особам проведення опису є обов`язковим. Якщо опису підлягає будівля, споруда, приміщення, квартира у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника обов`язково зазначаються загальна площа, кількість кімнат (приміщень), їх площа та призначення, матеріал стін, кількість поверхів, поверх або поверхи, на яких розташоване приміщення (квартира), інформація про підсобні приміщення та споруди, ідентифікатор закінченого будівництвом об`єкта (для об`єктів, яким присвоєно ідентифікатор до проведення опису).

Норми Закону України «Про виконавче провадження» не передбачають обов`язок державного виконавця повідомляти боржника про дату та час проведення опису та арешту його майна.

Колегією суддів встановлено, що приватний виконавець вирішив питання про опис та арешт майна боржника - приміщення магазину для забезпечення реального виконання рішення суду з дотриманням норм Закону України «Про виконавче провадження», зокрема у оскарженій постанові детально описано об`єкт нерухомості із зазначенням його характеристик на підставі технічної документації та зовнішнього огляду майна приватним виконавцем, що свідчить про те, що постановою приватного виконавця від 30.12.2022 року про опис та арешт майна права боржника ОСОБА_2 не порушено.

Також колегія суддів враховує, що після опису майна приватним виконавцем було призначено суб`єкта оціночної діяльності для визначення ринкової вартості описаного майна у відповідності до ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», та про визначену вартість майна скаржника було належним чином повідомлено, що не заперечується ОСОБА_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про виконавче провадження» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Визначення вартості майна боржника здійснюється за взаємною згодою сторонами виконавчого провадження. У разі якщо сторони виконавчого провадження, а також заставодержатель у 10-денний строк з дня винесення виконавцем постанови про арешт майна боржника не досягли згоди щодо вартості майна та письмово не повідомили виконавця про визначену ними вартість майна, виконавець самостійно визначає вартість майна боржника. Звіт про оцінку майна має бути складений не раніше дати винесення постанови про арешт такого майна. У разі якщо сторони виконавчого провадження не дійшли згоди щодо визначення вартості майна, визначення вартості майна боржника здійснюється виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для проведення оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден виконавець залучає суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання (ч. 1-3 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження»).

У даному випадку ОСОБА_2 визнано та зазначено у скарзі на дії приватного виконавця, що він не скористався правом на оскарження визначеної вартості нерухомого майна, достеменно знаючи про таку вартість, що свідчить про погодження боржника із нею.

Щодо доводів скарги ОСОБА_2 про те, що при примусовому виконанні виконавчого листа № 2-2401/11 приватним виконавцем необхідно було звертати стягнення, в першу чергу, на належний ОСОБА_2 вантажний автомобіль MERCEDES-BENZ, модель VITO 115 CDI, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , сірого кольору.

Відповідно до частини другої статті 48 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній валюті, інші цінності, в тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Правило щодо застосування встановленої законом черговості розповсюджується на кошти та рухоме майно. Звернення стягнення на об`єкти нерухомого майна у відповідності до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» здійснюються у виключному випадку у разі відсутності у боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

У даному випадку приватним виконавцем було встановлено відсутність у боржника коштів, на які можливо було б звернути стягнення.

Крім того, згідно із постановою приватного виконавця від 28.01.2021 року, транспортний засіб MERCEDES-BENZ, модель VITO 115 CDI, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , було оголошено у розшук як такий, що переховувався боржником ОСОБА_2 , обізнаним про розпочате примусове виконання виконавчого листа з 25.05.2020 року.

У порушення вимог Закону України «Про виконавче провадження» ОСОБА_2 у жодний спосіб не сповістив приватного виконавця про наявність у нього на праві власності іншого майна, на яке можливо звернути стягнення у першу чергу, зокрема, він не повідомив про те, де знаходиться належний йому автомобіль, про належність йому майна попередньої черги, не повідомив інші рахунки на яких можуть знаходитися кошти, що підтверджується копіями матеріалів виконавчого провадження.

Таким чином, відсутність у приватного виконавця даних про місцезнаходження належного боржнику вантажного автомобілю MERCEDES-BENZ, модель VITO 115 CDI, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , унеможливила звернення стягнення на це майно.

З урахуванням тривалості виконавчого провадження (з 2012 року) та несумлінне користування боржником наданими йому правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій, приватним виконавцем з дотриманням статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» були вчинені дії щодо звернення стягнення на належну боржнику будівлю магазину.

Згідно вимог ст. 451 ЦПК України, за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника), якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

На підставі вищевикладеного, оцінивши наявні у справі докази, встановивши правомірність дій приватного виконавця Шевченко Т.С. та прийнятих нею процесуальних рішень в рамках виконавчого провадження № 61289974, колегія суддів доходить до висновку про безпідставність та недоведеність вимог скарги ОСОБА_2 .

При вказаних обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права та не визначився із характером спірних правовідносин, у зв`язку із чим ухвала Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08.05.2023 року в частині визнання виконавчих дії в рамках ВП № 61289974 приватного виконавця Шевченко Т.С. протиправними та такими, що вчинено з порушенням чинного законодавства України, підлягає скасуванню із постановленням нового судового рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_2 у зазначеній частині.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційні скарги представника Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяни Сергіївни, представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт», ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 08 травня 2023 року в частині задоволення скарги ОСОБА_2 на неправомірні дії приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни у виконавчому провадженні № 61289974 - скасувати.

Постановити нове судове рішення.

У задоволенні скарги ОСОБА_2 на неправомірні дії приватного виконавця Шевченко Тетяни Сергіївни у виконавчому провадженні № 61289974 - відмовити.

Вимоги скарги ОСОБА_2 про скасування акту про проведені електронні торги від 27.03.2023 року; зобов`язання приватного виконавця Шевченко Т.С. повернути продане на електронних торгах майно ОСОБА_2 шляхом вилучення його з постанови про опис та арешт майна боржника ВП № 61289974 від 30.12.2022 року залишити без розгляду.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 14 грудня 2023 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе