Ухвала

від 04.12.2023 по справі 308/4300/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/4300/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2023 року м. Ужгород

Слідчий суддяУжгородського міськрайонногосуду Закарпатськоїобласті ОСОБА_1 ,при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , слідчого - ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , розглянувши увідкритому судовомузасіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань №12020070000000092 від 09.04.2020 року, про накладення арешту на майно,-

ВСТАНОВИВ:

Старший слідчий в ОВС СУ ГУНП в Закарпатській області майор поліції ОСОБА_6 , за погодженням прокурора Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань №12020070000000092 від 09.04.2020 року звернувся дослідчого судді із клопотанням пронакладення арештуна майно.

В обгрунтуваннявимогклопотанняпрокурорпосилаєтьсянате,що cлідчим управлінням ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020070000000092, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2020 року, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України.

У ході досудового розслідування встановлено, що у невстановлені у ході досудового розслідування точні місце та час, але не пізніше 01 липня 2018 року у ОСОБА_5 виник умисел на незаконне заволодіння грошовими коштами ТзОВ «Євробудтрейд-Захід» код ЄДРПОУ 41486741, місце знаходження м. Бровари, вул. Київська, 221, за рахунок продажу будівельних блоків стінових з комірчатого (пористого) бетону 2,5-500-35-1 СТБ 1117-98.

У відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» № 3575-IV від 16.03.2006, ОСОБА_5 з 17.09.2013 у зареєстрований фізичною особою-підприємцем, якому у відповідності до національного класифікатора України, прийнятого наказом Держспоживстандарту України 11.10.2010 N457 (v0457609-10), присвоєно види економічно діяльності, серед яких 46.73 оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно технічним обладнанням, 47.19 інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах, 47.52 роздрібна торгівля залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах, а тому останній добре розуміючи, що може вчиняти господарську діяльність скориставшись тим, що ТзОВ «Євробудтрейд-Захід» намагається поставляти залізничним шляхом на станцію Тересва «Львіської залізниці» будівельні матеріали, будівельні блоки стінові з комірчатого (пористого) бетону 2,5-500-35-1 СТБ 1117-98, увійшовши у довіру до службових осіб ТзОВ «Євробудтрейд-Захід», шляхом надання інформації про те, що він є фізична особа підприємець, та безпосередньо може отримувати будівельні матеріали і на території свого підприємства, за адресою: АДРЕСА_1 вчиняти продаж вказаних будівельних матеріалів.

Повіривши у достовірність інформації ОСОБА_5 , представники ТзОВ «Євробудтрейд-Захід» будучи введеними в оману, уклали з ОСОБА_5 усний трудовий договір та надали останньому доручення №1 від 05 липня 2018 року та доручення №2 від 01 січня 2019 року якими наділили ОСОБА_5 на оформлення документів і отримання всіх вантажів, які прибувають на станцію Тересва, а саме: підписувати облікові картки виконання плану перевезень, підписувати відомості плати за користування вагонами, пам`ятки про користування вагонами, виконувати всі розрахунки зі станцією по всім видам провізних платежів, зборів і штрафів, підписувати і отримувати комерційні акти, акти загальної форми, підписувати і отримувати накопичувальні картки, переліки і інші документи, пов`язані з перевезенням вантажів і виконанням розрахунків, тобто наділили ОСОБА_5 правомочністю по отриманню, розпорядженню, управлінню, зберіганню майна яке прибувало на адресу ТзОВ «Євробудтрейд-Захід» з м.Коваль, Волинської області на станцію Тересва «Львіської залізниці».

У відповідності до ст.ст. 6, 7, 8, 9, 10 «Про затвердження окремих розділів Правил перевезення вантажів» затверджених Наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000, ст.ст. 3, 4 «Правил користування вагонами і контейнерами» затверджених наказом Міністерства транспорту України за №113 від 25.02.1999, ст. 23 Законом України «Про залізничний транспорт», ст.ст.35, 42, 46,47, 48, 52, 110 Статуту залізниць України, агент комерційної лінійної станції при видачі вагонів з вантажем та отримання його, видає та надає для підпису власнику вантажу чи довіреній особі «Пам`ятки про подавання вагонів», «Пам`ятки про забирання вагонів», а тому ОСОБА_5 добре розуміючи, що без участі третіх осіб не зможе самостійно реалізувати свій злочинний план, при тому залишаючись не помітним, залучив до його реалізації робітників станції Тересва, виробничого структурного підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця», АТ Укрзалізниця ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 та інших невстановлених слідством осіб, які не були обізнані із злочинними планами ОСОБА_5 .

Так, в період часу з 01 липня 2018 року по 31 грудня 2019 року, ОСОБА_5 будучи відповідно до доручення №1 від 05 липня 2018 року та доручення №2 від 01 січня 2019 року матеріально-відповідальною особою, довіреною особою ТзОВ «Євробудтрейд-Захід», діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, використовуючи у особистих корисливих цілях надані йому повноваження по отриманню, розпорядженню, управлінню, зберіганню майна яке прибувало на адресу ТзОВ «Євробудтрейд-Захід» на станцію Тересва «Львіської залізниці», увійшовши у довіру до робітників станції Тересва, виробничого структурного підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Львівська залізниця», АТ Укрзалізниця ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , шляхом надання їм не правдивої інформації про те, що він отримує вагони з будівельними матеріалами та після розвантаження будівельних матеріалів він поставить свій підпис у відповідних документах, власні підписи у «Пам`ятка про подавання вагонів», «Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами» та «Пам`ятка про забирання вагонів» не поставив, а натомість із залученням невстановлених ході досудового розслідування третіх осіб, та вантажного автотранспорту, вчиняв розвантаження вагонів на станції Тересва з будівельними матеріалами ТзОВ «Євробудтрейд-Захід» - будівельні блоки стінові з комірчатого (пористого) бетону 2,5-500-35-1 СТБ 1117-98, які у подальшому на території Закарпатської області реалізовував невстановленим у ході досудового розслідування особам.

З метою укриття своїх протиправних дій, та доводячи свій злочинний намір спрямований на незаконне заволодіння коштами ТзОВ «Євробудтрейд-Захід», ОСОБА_5 шляхом надання неправдивої інформації вводив в оману представників ТзОВ «Євробудтрейд-Захід», яким повідомляв, про те, що будівельні матеріали він як довірена особа отримував на станції Тересва і такі будівельні матеріали зберігаються на його підприємстві за адресою: м.Тячів, вул. Незалежності 241, Закарпатської області до окремого розпорядження представників вказаного товариства.

В результаті своїх шахрайських дій ОСОБА_5 завдав ТзОВ «Євробудтрейд-Захід» матеріальну шкоду на загальну суму 38 049 268, 58 грн., чим самим завдав шкоди товариству в особливо великих розмірах, яка більш ніж в 600 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення.

Слідчий зазначає, що 16.11.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Слідчий зазначає, що відповідно до ч.4 ст.190 КК України, яка інкримінується ОСОБА_5 передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до дванадцяти років, з конфіскацією майна.

Слідчий в клопотанні зазначає , що до СУ ГУНП в Закарпатській області від потерпілого ОСОБА_11 надійшла позовна заява про відшкодування майнової та моральної (нематеріальної) шкоди, завданої кримінальним правопорушенням до відповідача ОСОБА_5 .

Потерпілий ОСОБА_11 у своїх показах вимагає від органу досудового розслідування у найкоротший термін вжити заходів щодо забезпечення цивільних вимог заявлених до ОСОБА_5 та його дружини ОСОБА_12 , вжиття заходів щодо накладення арешту на їх спільне майно, з метою запобігання продажу, переоформлення майна на третіх осіб, знищенню чи спотворенню майна, яке перебуває у власності ОСОБА_5 та ОСОБА_12 .

Слідчий зазначає, що у ході досудового розслідування встановлено, що відповідно до інформаційних карт транспортних засобів, за ОСОБА_5 зареєстровані наступні транспортні засоби, зокрема:

?Легковий автомобіль марки «OPEL ASTRA», сірого кольору, 2007 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 ;

?Ватажний автомобіль марки «RENAULT MAGNUM 440.18T», зеленого кольору, 2001 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_3 , vin НОМЕР_4 ;

?Напівпричіп марки «SCHWARZMULLER SPA-ЗЕ», синього кольору, 1998 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_5 , vin НОМЕР_6 ;

? Вантажний автомобіль марки «MAN F2001», білого кольору, 1999 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_7 , vin НОМЕР_8 ;

?Легковий автомобіль марки «SKODA OCTAVIA», чорного кольору, 2008 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_9 , vin НОМЕР_10 ;

?Легковий автомобіль марки «MERSEDES BENZ VITO 110 CDI», жовтого кольору, 2002 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_11 , vin НОМЕР_12 .

Слідчий зазначає, що незастосування арешту на майно може призвести до зникнення, втрати, знищення, передачі чи використання вказаного майна.

Так, з метою повного, об`єктивного досудового розслідування, виконання вимог КПК України, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), слідчий просить накласти арешт на вказане майно, яке зареєстроване за ОСОБА_5 .

Позиція сторін :

В судовому засіданні слідчийта прокурор клопотанняпідтримали , надали суду пояснення аналогічнівикладеним уклопотанні.Прокурор ,зокрема зазначив ,що органдосудового розслідуванняпросить накласти арештна майно, яке зареєстроване за ОСОБА_5 з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, яке може бути призначено ОСОБА_5 , якому 16.11.2023 року повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а також з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Слідчий в судовому засіданні вказав на те, що ТзОВ «Євробудтрейд-Захід» в особі представника ОСОБА_11 звернувся в межах кримінального провадження з цивільним позовом про відшкодування шкоди, а також зазначив, що Легковий автомобіль марки «MERSEDES BENZ VITO 110 CDI», жовтого кольору, 2002 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_11 , vin НОМЕР_12 , переданий на потреби ЗСУ, а відтак просить накласти на нього арешт шляхом заборони відчуження.

Представник власника майна в судове засідання повторно не з`явився, про час та місце розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Власник майна ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечив проти доводів слідчого та прокурора щодо накладення арешту на майно, вказав, що легковий автомобіль марки «MERSEDES BENZ VITO 110 CDI», жовтого кольору, 2002 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_11 , vin НОМЕР_12 , переданий ним на потреби ЗСУ.

Перевірившидокази, якими обґрунтовується клопотання,слідчий суддя приходитьдо наступних висновків.

Слідчим суддею встановлено, що Головним управлінням національної поліції в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, відомості про яке 09.04.2020 року внесені до ЄРДР за №12020070000000092, попередня правова кваліфікація ч. 4 ст. 190 КК України.

Слідчим суддею встановлено, що 16.11.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_12 зареєстрували шлюб 29.08.2013 року, у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Тячівського районного управління юстиції у Закарпатській області актовий запис №107, що стверджується свідоцтвом про шлюб серія НОМЕР_13 від 29.08.2013 року.

Як встановлено слідчим суддею, 17.11.2023 року подано цивільний позов в межах кримінального провадження про відшкодування шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Цивільний позивач ТОВ «Євробудтрейд-Захід» , цивільний відповідач ОСОБА_5 .

Згідноп.7ч.2ст.131КПКУкраїнизаходомзабезпечення кримінальногопровадженняє арешт майна.Відповіднодоч.5ст.132КПКУкраїни,підчасрозглядупитанняпрозастосуваннязаходівзабезпе-ченнякримінального провадженнястороникримінального провадження повинні подати слідчому суддідоказиобставин,наяківонипосилаються.

Відповідно дост. 131 КПК Українизаходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 3 ст.26КПКУкраїни сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Таким чином арешт може бути накладено на майно у вигляді речей, документів ( в тому числі цінних паперів , грошей (у будь якій валюті готівкою або безготівковому вигляді), на нерухоме і рухоме майно, майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права.

Згідно положень ч.2 ст.170КПКУкраїни арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди,завданоївнаслідоккримінального правопорушення(цивільнийпозов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання проарешт майнаслідчий суддя,судповиненвраховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні(якщо арешт майна накладаєтьсяу випадку, передбаченому пунктом 1частинидругоїстатті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованоїпідозри увчиненні особоюкримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадаєпід ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність(якщо арешт майна накладаєтьсяу випадках, передбачених пунктами 3, 4частинидругої статті 170 цього Кодексу);3-1) можливість спеціальноїконфіскації майна (якщо арештмайна накладається у випадку, передбаченомупунктом 2частини другої статті170 цього Кодексу);4) розміршкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірноївигоди,яка отримана юридичною особою(якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом4частини другої статті170 цього Кодексу); 5)розумність та співрозмірністьобмеженняправавласності завданням кримінального провадження;6)наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч.10 ст.170КПКУкраїни арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або убезготівковійформі,в томучислікоштита цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганніу банках абоіншихфінансових установах, видатковіоперації, цінні папери, майнові,корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Частиною 11 ст.170КПКУкраїни визначено, що заборона або обмеження користування, розпорядженнямайном можуть бути застосовані лише у разі,коли існують обставини, які підтверджують,щоїх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати,знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170цьогоКодексу (ч. 1 ст.173КПК України).

Згідно зіст.132 КПК Українизастосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

До клопотання слідчого, прокурора про застосування, зміну або скасування заходу забезпечення кримінального провадження додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, в рамках якого подається клопотання.

Вказані вимоги слідчим при поданні клопотання про арешт майна виконані.

За версією сторони обвинувачення ОСОБА_5 підозрюється у заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України.

16.11.2023 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, шахрайство - заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчинене в особливо великих розмірах.

Щодо обґрунтованості повідомленої підозри

Так,при розглядіклопотання слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованого ОСОБА_5 кримінального правопорушення.

Не вирішуючипитанняпродоведеністьвинитаправильністькваліфікаціїдій ОСОБА_5 зач.4 ст. 190 ККУкраїни,авиходячилише зфактичних даних, що містятьсяв долучених до клопотанняматеріалах кримінальногопровадження,приходжу довисновку про обґрунтованість підозриостаннього увчиненні кримінального правопорушення за викладених вклопотанні обставин.

Прокуроромта слідчимнаведенообставини,якісвідчатьпрообґрунтованість підозриу вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення.Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, якіна даній стадіїпроцесу є достатнімидля висновкупро обґрунтованість підозри,інапідставіякихслідчий винісповідомлення ОСОБА_5 про підозру,копія якого16 листопада 2023року, йомувручена. Слідчий суддя звертає увагу сторони захисту , що дослідження доказів з метою визнання їхтакими, якіможуть бути покладені воснову винуватостіособиу вчиненні того чи іншого злочину відноситься достадії судового розглядупосуті, таневирішується настадії досудового розслідування.

Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.190 КК України( в редакції Закону чинній на час вчинення злочину).

Слідчий суддя,виходячи з положень ч.5 ст.9КПК України, враховує, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та бере до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає,що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбеллі Гартлі проти Сполученого Королівства`від 30серпня 1990 року, п.32, SeriesA,N182)

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Разом зтим,перевіряючинаявністьобґрунтованоїпідозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4ст.190 КК України( в редакції Закону чинній на час вчинення злочину),слідчий суддя виходить з того, що сукупністьматеріалівкримінального провадження наданій стадії розслідування, є достатньою для висновку щодо обґрунтованості підозри , оскільки обґрунтованістьпідозриценеактпритягнення особи до відповідальності, а сукупність даних,якіпереконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетноюдо вчинення конкретного злочину.

Прицьому,слід зауважити,щостандартдоведення обґрунтованостіпідозриє нижчим від стандартудоведеностівинуватостіпозарозумнимсумнівомтавимагає меншої ваги доказів, ніждля ухваленняобвинувальноговироку.

Слідчий суддя,звертає увагусторони захистуна те,що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про арешт майна

Оцінюючи обґрунтованістьпідозриувчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення передбаченого ч.4ст.190КК України( в редакції Закону чинній на час вчинення злочину)за наведенихуповідомленніпро підозруобставин,судкеруєтьсястандартомдоказування «обґрунтована підозра».Цейстандартє меншсуворимупорівнянні зістандартом доказування «поза розумнимсумнівом»,якийзастосовуєтьсяпід часрозглядувисунутогоособі обвинувачення посуті,тане передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.

Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

На підставіоцінкисукупностіотриманих фактівтаобставинслідчий суддялишевизначає,щопричетністьтієї чиіншоїособидо вчиненнякримінальногоправопорушенняє вірогідноютадостатньоюдля застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Виходячи знаявних матеріалів,слідчий суддяприходить до висновку проможливу причетність ОСОБА_5 до вчиненнякримінального правопорушеннята відповідновстановлення викладенихвище обставинза стандартом доказування «обґрунтована підозра».

Такий висновок також узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, де Суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

На переконання слідчогосудді стороноюобвинувачення наведенідостатні відомостіпро обставинивчинення ОСОБА_5 ,кваліфікованого за ч.4ст.190(в редакціїЗакону чинній начас вчиненнязлочину) злочину,які всукупності здослідженими матеріаламиу судовомузасіданні танаданими сторонамипоясненнями даютьпідстави длявисновку,що малимісце події,про якізазначається уцьому клопотанні, ОСОБА_5 міг вчинитиінкриміноване йомукримінальне правопорушення,тобто проте,що підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали.

Також, враховуючи стадію кримінального провадження та суть клопотання, слідчий суддя відхиляє доводи представника щодо необґрунтованості підозри ОСОБА_5 та щодо не обгрунтованості розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, як передчасні, оскільки на стадії досудового розслідування суд, навіть оцінюючи обґрунтованість підозри особи, не повинен пред`являти до наданих доказів таких же високих вимог як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні справи до суду, а також не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті.

Відповідно до ч.6ст.12 КК Українизлочин, передбачений ч. 4 ст. 190 КК України ( в редакції на час вчинення ), належить до особливо тяжких, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк відп`яти до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Відповідно до ч.5ст.170 КПК України, у випадку,передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.5ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому п.3 ч.2 цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКК України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Згідно зіст.59 КК Українипокарання у виді конфіскації майна полягає в примусовому безоплатному вилученні у власність держави всього або частини майна, яке є власністю засудженого. Конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частиніКК України. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначається законом України.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до реєстраційних карток транспортних засобів, на ім`я ОСОБА_5 , як власника, зареєстровано:

15.11.2023 року автомобіль OPEL ASTRA, рік випуску 2007, сірого кольору, д/н/з НОМЕР_14 ,

05.06.2018 року автомобіль RENAULT MAGNUM 440.18T, рік випуску 2001, зеленого кольору, д/н/з НОМЕР_3 ,

05.06.2018 року автомобіль SCHWARZMULLER SPA-3E, рік випуску 1998, синього кольору, д/н/з НОМЕР_5 ,

24.01.2019 року автомобіль MAN F 2001, рік випуску 1999, білого кольору, д/н/з НОМЕР_15 ,

22.07.2021 року автомобіль SKODA OCTAVIA, рік випуску 2008, чорного кольору, д/н/з НОМЕР_9 ,

15.07.2023 року автомобіль MERSEDES BENZ VITO 110 CDI, рік випуску 2002, жовтого кольору, д/н/з НОМЕР_11 .

Відповідно дост.60 Сімейного кодексу України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до актового запису №107 29 серпня 2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_12 укладено шлюб, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_13 від 29.08.2013 року, який станом на момент розгляду справи не розірвано.

Згідно з ч.1ст.70 СК Україниу разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Враховуючи, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.4ст.190ККУкраїни (в редакціїна часвчинення злочину),та увипадку доведеностійого вини,суд можепризначити йому покарання у виді конфіскації майна, оскільки санкція статті передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна як обов`язкове, слідчий суддя вважає, що у відповідності до вимог ст.132,170-173 КПК України, слід накласти арешт на майно, яке належить підозрюваному, врахувавши, в тому числі, наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осібта забезпечити своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданню кримінального провадження.

Таким чином, доводи власника майна про недоведеність завдань та підстав для накладення арешту не знайшли свого підтвердження.

Згідно з практикою ЄСПЛ, який, проаналізувавши питання пропорційності втручання в право на мирне володіння майном, дійшов висновку, що ст.1 Протоколу №1 до Конвенції передбачає втручання в право мирного володіння майном за умови існування розумного взаємозв`язку пропорційності між використаними засобами, якими обмежується право, та ціллю заради досягнення якої застосовуються такі засоби (п. 203 рішення ЄСПЛ від 05.03.2019 у справі «Узан та інші проти Туреччини» / Uzan and others v. Turkey, заяви №19620/05, 41487/05, 17613/08, 19316/08). Тобто, обмежити особу в праві мирно володіти майном можна не просто, коли існує необхідність здійснення такого втручання в її право з метою виконання завдань кримінального провадження, а виключно, якщо виконати завдання кримінального провадження в інший спосіб, аніж через застосування такого обмеження, за наявних обставин неможливо. Відсутність накладення арешту на майно підозрюваного буде сприяти його безперешкодному відчуженню, яке матиме наслідком неможливість виконання покарання у виді конфіскації майна. Таким чином, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться у клопотанні слідчого, з метою виконання завдань у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя дійшов висновку, що майно, на яке слідчий просив накласти арешт, є спільною сумісною власністю подружжя, разом з тим, накладаючи арешт, враховує і наслідки вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для ОСОБА_13 , яка не є підозрюваною у даному кримінальному провадженні, в частині накладення арешту на рухоме майно.

Виходячи з вищенаведеного, слідчий суддя приходить до висновку, що в кримінальному провадженні №12020070000000092 від 09.04.2020 року підлягає арешту не всі автомобілі, які були придбані в період перебування ОСОБА_5 та ОСОБА_12 у шлюбі та є спільною сумісною власністю подружжя, а його 1/2 частина, яка належить підозрюваному ОСОБА_5 у праві спільної сумісної власності.

На виконання вимог ч.1 ст.173КПКУкраїни прокурор довівслідчому суддінеобхідність арештумайна: з метою забезпечення кримінального провадження у частині конфіскації майна як виду покарання ; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) та наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.170 КПК України.

Метою накладення арешту на це майно, слідчим суддею є забезпечення кримінального провадження у частині конфіскації майна як виду покарання ; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).

Одночасно, слідчий суддя вважає, що слідчим дотримано вимог ст.ст. 170,171КПКУкраїни і в клопотанні слідчого наявне обґрунтування необхідності арешту майна та конкретизовано підстави та мета накладення на них арешту.

Слідчим суддею встановлена безумовна переконливість щодо застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, оскільки у разі його не застосуванні може призвести до його зникнення та навіть втрати ,атомунаявні правові підстави дляарешту майна шляхом заборони відчуження та розпорядження .

Затакихобставинслідчийсуддяприрозгляді даногоклопотаннявбачаєпотенційну загрозу та шкодудлякримінальногопровадженнявразівідмовиунакладенніарешту.

Застосуваннябудь-якогозаходузабезпеченнякримінального провадження,у тому числіі арешт майна, є втручанням у права і свободи особи, проте таке втручання можливе, якщо потреби досудового розслідуваннявиправдовуютьтакийступінь втручання, обов`язковою ж умовою длятакого втручання має бути встановлення обставин, які бнедопустилидо порушення принципу розумності та співрозмірності обмеженняправа власностізавданням кримінального провадження.

Тимчасове накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим, відповідні обмеження за вищевказаних фактичних обставин є розумними і співмірними з огляду на завдання кримінального провадження, з урахуванням чого слідчий суддя погоджується, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий ступінь втручання у права та свободи осіб з метою виконання завдань кримінального провадження.

Розяснити,щозгідност.174КПКУкраїни,підозрюваний,обвинувачений,їх захисник, законний представник,інший власникабоволоділецьмайна, якінебули присутні при розгляді питання про арештмайна,маютьправо заявитиклопотанняпро скасуванняарешту майна повністю або частково.

Керуючись ст.ст.170-173,309 КПК України, слідчий суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшогослідчого вОВС СУГУНП вЗакарпатській областімайор поліції ОСОБА_6 ,погоджене прокуроромЗакарпатської обласноїпрокуратури ОСОБА_3 у кримінальномупровадженні відомостіпро якевнесені доЄдиного реєструдосудових розслідувань №12020070000000092 від 09.04.2020 року, про накладення арешту на майно задовольнити частково.

Накласти арештна :

-1/2 частину легкового автомобіля марки «OPEL ASTRA», сірого кольору, 2007 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_1 , vin НОМЕР_2 , який зареєстрований на ОСОБА_5 як власника, шляхом тимчасового обмеження права на користування, відчуження та розпорядження.

-1/2 частину ватажного автомобіля марки «RENAULT MAGNUM 440.18T», зеленого кольору, 2001 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_3 , vin НОМЕР_16 , який зареєстрований на ОСОБА_5 як власника, шляхом тимчасового обмеження права на користування, відчуження та розпорядження.

-1/2 частину напівпричіпу марки«SCHWARZMULLERSPA-ЗЕ»,синього кольору,1998року випуску,з державниминомерними знаками НОМЕР_5 ,vin НОМЕР_6 , який зареєстрований на ОСОБА_5 як власника, шляхом тимчасового обмеження права на користування, відчуження та розпорядження.

-1/2 частину вантажного автомобілямарки «MANF2001»,білого кольору,1999року випуску,з державниминомерними знаками НОМЕР_7 ,vin НОМЕР_8 , який зареєстрований на ОСОБА_5 як власника, шляхом тимчасового обмеження права на користування, відчуження та розпорядження.

-1/2 частину легкового автомобіля марки «SKODA OCTAVIA», чорного кольору, 2008 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_9 , vin НОМЕР_10 , який зареєстрований на ОСОБА_5 як власника, шляхом тимчасового обмеження права на користування, відчуження та розпорядження.

-1/2 частину легкового автомобіля марки «MERSEDES BENZ VITO 110 CDI», жовтого кольору, 2002 року випуску, з державними номерними знаками НОМЕР_11 , vin НОМЕР_12 , який зареєстрований на ОСОБА_5 як власника, шляхом тимчасового обмеження права на відчуження та розпорядження.

В решті вимог клопотання відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, а іншим учасникам направити не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.

Ухвала про накладення арешту виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Дата оголошення повного тексту ухвали у звязку з перебуванням в нарадчий кімнаті в іншій справі - 11.12.2023 року о 10 год. 50 хв.

Слідчий суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1