Постанова

від 14.12.2023 по справі 915/949/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 грудня 2023 року м. ОдесаСправа № 915/949/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Головченко О.А., ордер серія ВЕ №1061456 від 25.10.2023р.;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

від третьої особи: Сергійчук М.М., ордер серія ВН №1282331 від 19.09.2023р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від „26" червня 2023р. про забезпечення позову

у справі №915/949/23

за позовом Фермерського господарства «Канон»

до відповідача-1 Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області

до відповідача-2 Коблівської сільської ради

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання права постійного користування земельною ділянкою, визнання протиправним та скасування наказу, витребування земельної ділянки,

головуючий суддя - Мавродієва М.В.

місце прийняття ухвали: Господарський суд Миколаївської області

Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги.

В судовому засіданні 14.12.2023 згідно ст.233 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

В С Т А Н О В И В:

У червні 2023 року Фермерське господарство «Канон» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Коблівської сільської ради, в якій просило суд:

1) визнати за Фермерським господарством «Канон» право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-М К №012844 від 09.11.1995 року;

2) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №9143/0/14-18-СГ від 20.12.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»;

3) витребувати у Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області на користь Фермерського господарства «Канон» земельну ділянку з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №9143/0/14-18-СГ від 20.12.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» є протиправним, а подальша передача спірної земельної ділянки у комунальну власність Коблівської сільської ради є безпідставною, а відтак спірний наказ має бути скасовано, а належна позивачу на підставі державного акту ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995 земельна ділянка повернута останньому.

Разом із позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов по даній справі шляхом:

- заборони фізичним особам, фізичним особам-підприємцям, підприємствам, установам, організаціям здійснювати використання земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га;

- органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, подальшого передачі у користування (оренди, суборенди, найму тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна: земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га, - до вирішення спору по суті.

В обґрунтування заяви позивач вказує, що наразі у Фермерського господарства «Канон» є діючий державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою. Реєстрація за Коблівською сільрадою права комунальної власності на спірну земельну ділянку, та подальше укладанням договору оренди з гр. ОСОБА_1 порушує право позивача на володіння та користування землею.

Також позивач стверджує, що Фермерське господарство «Канон» здійснило витрати на обробіток спірної земельної ділянки, вклало грошові кошти у майбутній врожай сільгоспкультур, який наразі під загрозою знищення або в подальшому може бути зібраний іншою особою.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду наступні докази:

- копія податкової декларації позивача, як платника єдиного податку четвертої групи, від 18.02.2023 з додатком №1 «Відомості про наявність земельних ділянок», відповідно до якої за позивачем рахується лише спірна земельної ділянки площею 10 га;

- копії платіжних інструкцій від 30.06.2022, 22.11.2022 та 09.05.2023 про сплату позивачем єдиного податку для сільгосптоваровиробників;

- копія укладеного 24.07.2022 між позивачем та Фермерським господарством «Корал» договору №1 на виконання сільськогосподарських робіт по обробітку спірної земельної ділянки з додатками №1 та №2 до такого договору;

- копія акту від 02.06.2023 приймання-передачі наданих у серпні 2022 року квітні 2023 року послуг по обробітку землі за договором №1 від 24.07.2022;

- копія рахунку №402 від 02.06.2023 на оплату послуг по обробітку землі за договором №1 від 24.07.2022;

- копія повідомлення керівника позивача до органів національної поліції в порядку ст.214 КПК України за вх.№1278-2023 від 01.06.2023 про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ст.197-1 КК України, а саме самовільне зайняття спірної земельної ділянки, чим завдано користувачу значної шкоди.

Позивач зазначає, що має обґрунтовані побоювання, що орендар спірної земельної ділянки - ОСОБА_1 може вчинити дії з орання та засіву такої земельної ділянки іншими сільськогосподарськими культурами, що в подальшому вплине на майнові інтереси позивача. Виникнуть спори щодо власності на майбутній врожай та право користування земельною ділянкою, навіть у разі ухвалення судом рішення на користь позивача.

Крім того, позивач вказує, що він звернувся до суду із заявою про забезпечення позову з метою усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже незастосування заходів забезпечення, вказаних у заяві, може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та перешкодити ефективному захисту порушених прав та інтересів позивача. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо нерухомого майна не призведе до порушення прав відповідача, оскільки лише тимчасово обмежить право Коблівської сільради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та усуне потребу позивача у повторному зверненні до суду з іншими позовами для відновлення своїх прав.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 у справі №915/949/23 (суддя Мавродієва М.В.) заяву Фермерського господарства «Канон» за вх.№7791/23 від 14.06.2023 про забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам здійснювати використання земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га. Заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, подальшого передачі у користування (оренди, суборенди, найму тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна: земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га.

Ухвала суду першої інстанції мотивована наявністю підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову, у визначений ним спосіб, з метою забезпечення ефективного захисту або поновлення його порушених чи оспорюваних прав

Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 по справі №915/949/23 про забезпечення позову та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ФГ «Канон» за вх..№7791/23 від 14.06.2023 про забезпечення позову у справі №915/9494/23.

Скаржник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, адже судом першої інстанції не було з`ясовано обставини, що мають значення для справи, наявна невідповідність висновків, викладених в ухвалі Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 у справі №915/949/23, дійсним обставинам справи та недоведеність обставин, які суд першої інстанції визнав встановленими, крім того судом першої інстанції було порушено норми процесуального права.

Зокрема, апелянт вказує, що позивачем до суду не було надано доказів того, що після смерті засновника ФГ «Канон» успадкувало право постійного користування на спірну земельну ділянку площею 10,00 га, яка надавалась для розширення селянського фермерського господарства. А в оскаржуваній ухвалі не міститься посилання на те, що відповідно до діючих на той час норм законодавства всі земельні ділянки, які знаходились на праві постійного користування у засновника того чи іншого фермерського господарства, переходять за життя та/або після смерті останнього до фермерського господарства, яке заснувала така особа.

В оскаржуваній ухвалі відсутнє посилання на докази, що саме ФГ «Канон» має діючий державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою та це твердження спростовується тим, що саме засновнику позивача, а не позивачу надавалась у постійне користування спірна земельна ділянка, що підтверджується відповідними доказами.

Також на думку скаржника, задовольняючи заяву про забезпечення позову, забороняючи ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам здійснювати використання земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га, до якої позивач не має жодного відношення, судом першої інстанції фактично було надано оцінку обставинам, викладеним у позовній заяві та задоволено позовну вимогу про визнання за позивачем права користування спірною земельною ділянкою.

Апелянт вказує, що судом першої інстанції також не було надано оцінку тому, що позивачем фактично оскаржується лише наказ відповідача-1 - Головного управління Держгеокадастру в Миколаївської області, було заявлено вимоги про застосування заходів забезпечення позову, якими обмежуються і порушуються права відповідача-2, без заявлення до такого позивача відповідних вимог та ОСОБА_1 - третьої особи, яка взагалі не є учасником даної судової справи та до якої не заявлено жодної позовної вимоги.

В той же час, на переконання апелянта, судом першої інстанції не було взято до уваги, що позивач, виходячи з доводів ухвали, достеменно знаючи про те, що спірна земельна ділянка на підставі рішення Коблівської сільської ради №16 від 07.10.2022 «Про передачу в оренду земельних ділянок» та договору оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної власності від 18.11.2022, терміном до 07.10.2023, в оренду ОСОБА_1 не залучив таку особу у якості третьої особи до участі у справі, тим самим не надав можливість ОСОБА_1 висловити свої заперечення та доводи стосовно позову та заяви про забезпечення позову.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.10.2023 клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження задоволено; поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від „26" червня 2023р. про забезпечення позову у справі №915/949/23; призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 до розгляду на 16 листопада 2023 року о 14:00 год.

14.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від представника Фермерського господарства «Канон» - Головченка Олександра Андрійовича про участь в судовому засіданні, яке призначене на 16.11.2023 о 14:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку „EASYCON" (e-mail: proffit911@gmail.com +380503150893).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 клопотання представника Фермерського господарства «Канон» - Головченка Олександра Андрійовича про проведення судового засідання, призначеного на 16 листопада 2023р. о 14:00, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено. Судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

14.11.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника Фермерського господарства «Канон» надійшло клопотання про поновлення процесуального строку для надання доказів у справі; долучення до матеріалів справи клопотання від 10.11.2023 р., договір оренди від 06.10.2023.

16.11.2023 від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи та додаткові пояснення по справі. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 16.11.2023 продовжено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від „26" червня 2023р. про забезпечення позову у справі №915/949/23на розумний строк; призначено розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на 14 грудня 2023 року о 12:30 год.; судове засідання ухвалено провести в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon».

В судовому засіданні в режимі відеоконференції 14.12.2023 представник скаржника апеляційну скаргу підтримав.

Представники позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Представники відповідачів в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші).

Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності вказаних представників, за наявними у справі матеріалами.

Згідно зі ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з п. 14 ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, а саме, про забезпечення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку фактичних обставин даної господарської справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Господарським судом Миколаївської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та не оспорено учасниками справи наступні обставини.

У червні 2023 року Фермерське господарство «Канон» звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Коблівської сільської ради, в якій просило суд:

1) визнати за Фермерським господарством «Канон» право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-М К №012844 від 09.11.1995 року;

2) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №9143/0/14-18-СГ від 20.12.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»;

3) витребувати у Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області на користь Фермерського господарства «Канон» земельну ділянку з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №9143/0/14-18-СГ від 20.12.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність» є протиправним, а подальша передача спірної земельної ділянки у комунальну власність Коблівської сільської ради є безпідставною, а відтак спірний наказ має бути скасовано, а належна позивачу на підставі державного акту ІІІ-МК №012844 від 09.11.1995 земельна ділянка повернута останньому.

Разом із позовною заявою до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій позивач просить суд забезпечити позов по даній справі шляхом:

- заборони фізичним особам, фізичним особам-підприємцям, підприємствам, установам, організаціям здійснювати використання земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га;

- органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, подальшого передачі у користування (оренди, суборенди, найму тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна: земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га, - до вирішення спору по суті.

В обґрунтування заяви позивач вказує, що наразі у Фермерського господарства «Канон» є діючий державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою. Реєстрація за Коблівською сільрадою права комунальної власності на спірну земельну ділянку, та подальше укладанням договору оренди з гр. ОСОБА_1 порушує право позивача на володіння та користування землею.

Також позивач стверджує, що Фермерське господарство «Канон» здійснило витрати на обробіток спірної земельної ділянки, вклало грошові кошти у майбутній врожай сільгоспкультур, який наразі під загрозою знищення або в подальшому може бути зібраний іншою особою.

На підтвердження вказаних обставин позивачем надано суду наступні докази:

- копія податкової декларації позивача, як платника єдиного податку четвертої групи, від 18.02.2023 з додатком №1 «Відомості про наявність земельних ділянок», відповідно до якої за позивачем рахується лише спірна земельної ділянки площею 10 га;

- копії платіжних інструкцій від 30.06.2022, 22.11.2022 та 09.05.2023 про сплату позивачем єдиного податку для сільгосптоваровиробників;

- копія укладеного 24.07.2022 між позивачем та Фермерським господарством «Корал» договору №1 на виконання сільськогосподарських робіт по обробітку спірної земельної ділянки з додатками №1 та №2 до такого договору;

- копія акту від 02.06.2023 приймання-передачі наданих у серпні 2022 року квітні 2023 року послуг по обробітку землі за договором №1 від 24.07.2022;

- копія рахунку №402 від 02.06.2023 на оплату послуг по обробітку землі за договором №1 від 24.07.2022;

- копія повідомлення керівника позивача до органів національної поліції в порядку ст.214 КПК України за вх.№1278-2023 від 01.06.2023 про вчинення кримінального правопорушення за ознаками ст.197-1 КК України, а саме самовільне зайняття спірної земельної ділянки, чим завдано користувачу значної шкоди.

Позивач зазначає, що має обґрунтовані побоювання, що орендар спірної земельної ділянки - ОСОБА_1 може вчинити дії з орання та засіву такої земельної ділянки іншими сільськогосподарськими культурами, що в подальшому вплине на майнові інтереси позивача. Виникнуть спори щодо власності на майбутній врожай та право користування земельною ділянкою, навіть у разі ухвалення судом рішення на користь позивача.

Крім того, позивач вказує, що він звернувся до суду із заявою про забезпечення позову з метою усунення перешкод для подальшого виконання рішення у справі, адже незастосування заходів забезпечення, вказаних у заяві, може суттєво ускладнити чи взагалі унеможливити виконання такого рішення та перешкодити ефективному захисту порушених прав та інтересів позивача. Вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони вчиняти певні дії щодо нерухомого майна не призведе до порушення прав відповідача, оскільки лише тимчасово обмежить право Коблівської сільради щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та усуне потребу позивача у повторному зверненні до суду з іншими позовами для відновлення своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом розгляду є питання наявності або відсутності правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони фізичним особам, фізичним особам-підприємцям, підприємствам, установам, організаціям здійснювати використання земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га; органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, подальшого передачі у користування (оренди, суборенди, найму тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна: земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га, - до вирішення спору по суті.

Частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно із частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду; забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача чи інших учасників справи для того, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь особи, яка звернулась з позовом, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Відповідно до ч.ч. 1,11 ст. 137 ГПК України позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини. Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню позовних вимог, якщо спір при цьому не вирішується по суті.

Згідно з ч.6 ст. 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

У відповідності до ч.4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Адекватність (співмірність) заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має оцінювати обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням наявності зв`язку між конкретним заходом щодо забезпечення позову і змістом позовних вимог та обставинами, на яких вони ґрунтуються, та доказами, які наведені на їх підтвердження, а також положеннями законодавства, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, подаючи позов. Верховний Суд у постанові від 22.07.2019 у справі №914/120/19 зазначив, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Предметом заявлених Фермерським господарством «Канон» позовних вимог у даній справі є вимоги про визнання за Фермерським господарством «Канон» право постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га призначеною для ведення селянського (фермерського) господарства, яка була надана на ім`я ОСОБА_2 відповідно до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІІ-М К №012844 від 09.11.1995 року; визнання протиправним та скасування наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області №9143/0/14-18-СГ від 20.12.2018 «Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність»; витребування у Коблівської сільської ради Миколаївського району Миколаївської області на користь Фермерського господарства «Канон» земельну ділянку з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га.,

Як зазначалось вище, оскаржуваною ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 заяву Фермерського господарства «Канон» за вх.№7791/23 від 14.06.2023 про забезпечення позову задоволено. Заборонено ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам здійснювати використання земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га. Заборонено органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, подальшого передачі у користування (оренди, суборенди, найму тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна: земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га.

Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.

Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (аналогічний висновок міститься у пункті 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Обрання належного, відповідного предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову з заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору та як наслідок ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу (аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 21.08.2020 у справі № 904/2357/20).

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).

Проте, суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову, зокрема, шляхом заборони ОСОБА_1 та будь-яким іншим фізичним та юридичним особам здійснювати використання земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га., не врахував, що у прохальній частині заяви про забезпечення позову (вх№ГСМО 7791/23 від 14.06.2023) Фермерське господарство «Канон» просило суд забезпечити позов по даній справі шляхом, зокрема, заборони фізичним особам, фізичним особам-підприємцям, підприємствам, установам, організаціям здійснювати використання земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га. Таким чином суд першої інстанції вийшов за межі заяви про забезпечення позову у даній справі та на власний розсуд доповнив прохальну частину заяви особою, яка не приймала участі у справі.

Також, суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу про забезпечення позову, не переконався чи не порушуються права та охоронювані законом інтереси осіб, які не є учасниками справи, зокрема, ОСОБА_1 .

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень лише 14.08.2023 ухвалою Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_1 за поданою ним заявою, було залучено до участі у справі.

Тому є всі підстави погодитись з доводами апеляційної скарги про те, що суд безпідставно задовольнив вимогу позивача про застосування заходу забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_1 здійснювати використання земельної ділянки з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га., оскільки судом було порушено та обмежено права та охоронювані законом інтереси особи, яка на момент постановлення оскаржуваної ухвали не була учасником справи.

Разом з тим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, подальшого передачі у користування (оренди, суборенди, найму тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна: земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га, - до вирішення спору по суті.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову, який передбачений зокрема Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань». Вказана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18, від 12.03.2020 у справі № 916/3479/19, від 24.06.2020 у справі №902/1051/19, від 07.09.2020 у справі № 904/1766/20.

Заборона державним реєстраторам вносити відповідні зміни до реєстру є тимчасовою та не має наслідком будь-якого перешкоджання господарській діяльності Товариства. Тобто вжиття заходів забезпечення позову спрямоване на запобігання імовірним порушенням корпоративних прав позивача, забезпечують збалансованість інтересів сторін. Запроваджує законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом позову по суті за звичайною процедурою, а в разі задоволення позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного судового провадження без нових звернень до суду. Подібні за змістом правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 10.03.2021 у справі №922/2566/20, від 23.06.2021 у справі №920/26/21, від 10.09.2021 у справі №910/18567/20, від 22.10.2021 у справі №922/1659/21, від 19.11.2021 у справі №916/2009/21, від 15.04.2021 у справі №904/7930/21.

Колегія суддів зазначає, що оскільки Коблівська сільрада у 2022 році вже передала у користування на праві оренди спірну земельну ділянку, то в подальшому Коблівська сільрада не позбавлена можливості вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, подальшого передачі у користування (оренди, суборенди, найму тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо спірної земельної ділянки.

Таким чином, вказані обставини свідчать про реальну можливість Коблівської сільради у будь-який час розпорядитись спірною земельною ділянкою.

Отже, вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, подальшого передачі у користування (оренди, суборенди, найму тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна: земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га, відповідають процесуальним нормам, що регулюють спірні правовідносини, зокрема вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Побідна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.05.2019 у справі № 911/1551/18.

Колегія суддів зазначає, що заявлений позивачем до застосування захід забезпечення позову щодо заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, подальшого передачі у користування (оренди, суборенди, найму тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна: земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га, на думку суду апеляційної інстанції призведе до поновлення порушеного права позивача у випадку задоволення позову та відповідно до ефективного захисту порушених чи охоронюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Додатково колегія суддів звертає увагу позивача, що після усунення вищевказаних недоліків, останній не позбавлений права повторно звернутись із заявою про забезпечення позову до суду першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В п. 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Федорченко та Лозенко проти України» від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Відповідно до ч.1 ст. 277 ГПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Враховуючи те, що судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права при застосуванні заходів забезпечення позову, апеляційна скарга ОСОБА_1 піддягає частковому задоволенню, а ухвала Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 у справі №915/949/23 підлягає частковому скасуванню із викладенням резолютивної частини в редакції суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 136-140, 269, 270, 271, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 26.06.2023 року у справі №915/949/23 скасувати частково, виклавши її резолютивну частину в наступній редакції:

« 1. Заяву Фермерського господарства «Канон» за вх.№7791/23 від 14.06.2023 про забезпечення позову задовольнити частково.

2.Заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» - суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни, припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, подальшого передачі у користування (оренди, суборенди, найму тощо), обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо) щодо нерухомого майна: земельною ділянкою з кадастровим номером 4820983500:08:000:0203 площею 10,0 га.

3. В решти вимог заяви відмовити.»

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено „18" грудня 2023 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький