Постанова

від 24.10.2023 по справі 925/211/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" жовтня 2023 р. Справа№ 925/211/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Скрипки І.М.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників учасників справи: згідно протоколу судового засідання від 24.10.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Києві апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лавіта"

на рішення Господарського суду Черкаської області

від 01.08.2023 (повний текст складено 07.08.2023)

у справі № 925/211/23 (суддя Кучеренко О.І.)

за позовом Приватного підприємства "Лавіта"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача ОСОБА_1

про скасування рішення приватного нотаріуса,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2023 року Приватне підприємство «Лавіта» звернулось до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сальваровської Ніни Ігорівни №60331273 від 13.09.2021 про проведення державної реєстрації обтяження (зміна іпотекодержателя) на комплекс з реєстраційним номером 1099533971231, що розташований за адресою АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг».

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що підставами здійснення оспорюваної державної реєстрації обтяження визначено договір іпотеки №МІУ-92-08, серія та номер 1489, виданий 11.04.2008, видавник: Старосвітська О.Г., приватний нотаріус Маньківського районного нотаріального округу; договір відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави, серія та номер: 1262, виданий 09.10.2020, видавник: Чайка І.Г., приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. За доводами позивача, у випадку якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя. Тому, відповідач повинен був звернутись до суду із вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна, а не реєструвати право іпотеки на підставі іпотечного договору та договору про відступлення права вимоги, тому рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сальваровської Ніни Ігорівни №60331273 про проведення державної реєстрації обтяження у вигляді іпотеки на нерухоме майно за відповідачем є незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 01.08.2023 у справі №925/211/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем у справі не наведено, чим саме спірне рішення порушує його права, а скасування спірного рішення не вплине на чинність іпотеки, яка була встановлена рішеннями судів у зв`язку з наявними у позичальника невиконаними зобов`язаннями.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, позивач вказує, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про наявність заборгованості позивача за основним зобов`язанням, оскільки у травні 2023 року рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 05.09.2022 у справі №705/725/21 було виконано. Відтак, іпотека, за договором іпотеки від 11.04.2008 припинена в силу Закону України «Про іпотеку» (стаття 17), а отже, наявність в Державному реєстрі іпотек запису про обтяження іпотекою майнового комплексу з реєстраційним номером 1099533971231 порушує майнові права позивача.

Скаржник також зазначає, що оспорюваним рішенням приватний нотаріус зареєстрував іпотеку, яка відповідно до рішення Маньківського районного суду Черкаської області у справі №701/868/20 була припинена.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити повністю, рішення суду першої інстанції залишити без змін, наголошуючи на законності та обґрунтованості даного рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, третьою особою не було надано відзивів на апеляційну скаргу, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка учасників у судове засідання

В судове засідання 24.10.2023 представники учасників справи не з`явились, позивач та тертя особа про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень за штрих-кодами 0411639166570, 0411639166597.

Крім того, 24.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Олком-Лізинг" надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників учасників справи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджено матеріалами справи, 11.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір №МКЛУ-92-08 (далі - кредитний договір), за умовами якого банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти, які надаються у межах поновлювальної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 83160,00 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами процентів згідно з умовами цього договору до 10.04.2013 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 11.04.2008 до кредитного договору).

Цього ж дня, між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (іпотекодержатель) та «Лавіта» (іпотекодавець) укладений договір іпотеки №МІУ-92-08 (далі - договір іпотеки), відповідно до умов якого іпотекодавець передав ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» комплекс будівель реєстраційний номер 5485229. Згідно умов договору зазначений комплекс нежитлових будівель складається з адмінбудинку з прибудовою (літера А,а) - 73,6 кв. м; кімнати зразків (літера 3) - 28,2 кв. м; споруд (№ 1, 2); замощення (№ 11); криниці (літера К); магазину (літера Б) - 192,5 кв. м; складу сипучих товарів з підвалом (літера В пд В) - 1113,6 кв. м; матеріального складу (літера Д) - 567,6 кв. м; нежитлової будівлі (літера Г) 58,4 кв. м; майстерні (літера М) 25,1 кв. м; сторожки з ганком (літера - Н) - 7,2 кв. м; складу (літера Є) - 6,8 кв. м; вбиральні (літера Е), що розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Сторони погодили, що вищевказаний комплекс нежитлових будівель передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором №МКЛУ-9208 від 11.04.2008 на суму 83160,00 доларів США, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 18% річних, а також комісійної винагороди за основним зобов`язанням, неустойки за цим договором або основним зобов`язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за основним зобов`язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

У зв`язку з невиконанням умов кредитного договору, Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Лавіта» про стягнення заборгованості по кредиту.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.02.2014 у справі №705/4368/13-ц стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Лавіта» заборгованість за кредитним договором у сумі 1 256 495,98 грн.

Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 12.05.2014 у справі №705/4368/13-ц рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.02.2014 було змінено, присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Лавіта» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 950 522,21 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 порівну на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати у справі в сумі 3441,00 грн, по 114,007 грн з кожного.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21.02.2017 у справі №705/4368/13-ц було розстрочене виконання рішення Апеляційного суду Черкаської області від 12.05.2014 рівними частинами строком на 24 місяці зі сплатою заборгованості за рішенням суду у розмірі 39605,09 грн щомісячно.

Згідно з наданих позивачем платіжних доручень №20 від 15.03.2017, №23 від 04.04.2017, №43 від 11.05. 2017, №60 від 16.06.2017, №67 від 03.07.2017, №82 від 01.08.2017, №93 від 04.09.2017, №100 від 25.09.2017, №115 від 02.11.2017, №126 від 27.12.2017, №135 від 30.01.2018, №140 від 08.02.2018, №142 від 13.02.2018, №146 від 16.02.2018, №147 від 19.02.2018, приватним підприємством «Лавіта» сплачено на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11.04.2008 №МКЛУ-92-08 та згідно з рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 12.05.2014 грошові кошти в сумі 696 595,99 грн.

ОСОБА_1 сплачено на користь Акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11.04.2008 №МКЛУ-92-08 та згідно з рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 12.05.2014 грошові кошти в сумі 254 000,00 грн, що підтверджується квитанціями №73 від 16.02.2018, №7 від 19.02.2018, №44 від 19.02.2018.

Отже, приватним підприємством «Лавіта» та ОСОБА_1 сплачено на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 11.04.2008 №МКЛУ-92-08 грошові кошти в сумі 950 595,99 грн.

Судом також встановлено, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018 у справі №925/1049/13, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.06.2018, позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до Приватного підприємства «Лавіта» про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості перед Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» за договором №МКЛУ-92-08 від 11.04.2008 у розмірі 48819,77 доларів США боргу зі сплати кредиту, (що в гривневому еквіваленті станом на 26.04.2016 становить 1 237 039,27 грн); 2650,83 доларів США заборгованості за простроченим кредитом, (що в гривневому еквіваленті станом на 26.04.2016 становить 67169,12 грн); 15493,51 доларів США простроченої заборгованості по відсотках за кредитом (що в гривневому еквіваленті станом на 26.04.2016 становить 392 588,50 грн); 401 905,94 грн пені, звернуто стягнення на предмет іпотеки: комплекс нежитлових будівель, який складається з адмінбудинку з прибудовою (літера А,а) - 73,6 кв. м; кімнати зразків (літера З) - 28,2 кв. м.; споруд (№ 1, 2); замощення (№ 11), криниці (літера К); магазину (літера Б) - 192,5 кв. м; складу сипучих товарів з підвалом (літера В пд. В) - 1113,6 кв. м; матеріального складу (літера Д) - 567,6 кв. м; нежитлові будівлі (літера Г) - 58,4 кв. м; майстерні (літера М) - 25,1 кв. м, сторожки з ґанком (літера - Н) - 7,2 кв. м, складу (літера Є) - 6,8 кв. м, вбиральні (літера Е), що розташований на земельній ділянці по АДРЕСА_1 , яка належить іпотекодавцю на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки, посвідченого приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Старосвітською О.Г. 13.02.2008 і зареєстрованого у реєстрі за №560 шляхом надання права Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та кредит» продажу вказаного предмету іпотеки з початковою ціною реалізації у розмірі 4 949 580,00 грн.

Встановлюючи розмір заборгованості за кредитним договором від 11.04.2008, Київський апеляційний господарський суд вказав, що з огляду на визначення в кредитному договорі виконання зобов`язання у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті та наявність у банка відповідно ліцензії на використання іноземної валюти на території України, визначення місцевим господарським судом заборгованості в іноземній валюті та у гривневому еквіваленті станом на дату прийняття рішення є обґрунтованим. При цьому встановлено, що така сума заборгованості не є більшою за суму, яка встановлена рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 12.05.2014 у справі №793/4368/13-ц.

Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 02.04.2021 у справі №701/868/20 задоволено позов Приватного підприємства «Лавіта» та визнано припиненими зобов`язання за договором іпотеки №МІУ-92-08 від 11.04.2008, зареєстрованого в реєстрі за №1489, виключено з державного реєстру іпотек обтяження іпотекою, яке зареєстроване 11.04.2008 15:48:22 реєстратором: Маньківський районний нотаріальний округ, реєстраційний номер 7003164 та виключено з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону нерухомого майна реєстраційний номер 17708013 зареєстрований 11.04.2008 15:41:46 за №7003008.

21.05.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Іванківської сільської ради Маньківського району Черкаської області Брітан Ю.Д. прийнято рішення №58299840 про державну реєстрацію припинення обтяження у вигляді іпотеки, згідно з рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 02.04.2021 у справі №701/868/20,

Постановою Черкаського апеляційного суду від 15.07.2021, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 29.06.2022, рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02.04.2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Лавіта» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про припинення зобов`язання за договором іпотеки, виключення з державного реєстру іпотек обтяження, виключення з державного реєстру запису про заборону нерухомого майна відмовлено.

Водночас, 09.10.2020 між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та кредит» (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги та договір про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави.

За умовами договорів банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги, а новий кредитор набув права вимоги банку до позичальників та/або поручителів, зазначених у додатках №1, 2 до цього договору, а також банк відступив новому кредитору належні банку права вимоги банку до іпотекодавців (заставодавців), зазначених у додатку №1 до цього договору .

Згідно з даними, які містяться у Реєстрі боржників, права вимоги за якими відступаються, який є додатком №1 до договору про відступлення права вимоги, банк передав, а новий кредитор прийняв право вимоги за договором №МКЛУ-92-08 від 11.04.2008 та згідно з даними, які містять у Реєстрі договорів, поруки, права вимоги за якими відступаються, який є додатком №1 до договору про відступлення права вимоги, банк передав, а новий кредитор прийняв право вимоги за договором №МІУ-92/1-08 від 11.04.2008.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/1049/13 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» про заміну сторони виконавчого провадження. У наказах Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018 та від 05.09.2018 у справі №925/1049/13 замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг».

13.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сальваровською Ніною Ігорівною на підставі договору іпотеки №МІУ-92-08, серія та номер 1489 та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави від 09.10.2020, серія та номер 1262 прийнято рішення №60331273 від 13.09.2021 про проведення державної реєстрації обтяження (зміна іпотекодержателя) на комплекс з реєстраційним номером 1099533971231, що розташований за адресою АДРЕСА_1, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг», що підтверджується довідкою №322047747 з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Разом з тим, позивач вважає вказане рішення незаконним та таким, що підлягає скасуванню, що і стало підставою для звернення до суду із даним позовом.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно із частинами 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За приписами статті 1056-1 Цивільного кодексу України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини 1 статті 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина 3 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Як встановлено вище, 11.04.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (банк) та ОСОБА_1 (позичальник) був укладений кредитний договір №МКЛУ-92-08, за умовами якого банк надав, а позичальник отримав кредитні кошти, які надаються у межах поновлювальної кредитної лінії з лімітом максимальної заборгованості 83160,00 доларів США зі сплатою за користування кредитними коштами процентів згідно з умовами цього договору до 10.04.2013 (з урахуванням додаткової угоди №1 від 11.04.2008 до кредитного договору).

З метою захисту законних прав та інтересів фізичних та юридичних осіб при укладанні різноманітних правочинів та договорів законодавство передбачає ряд способів, які сприяють виконанню зобов`язань - способи або види забезпечення виконання зобов`язань.

Нормами статті 546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Як підтверджено матеріалами справи, на забезпечення виконання кредитного договору, між Відкритим акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (іпотекодержатель) та «Лавіта» (іпотекодавець) укладений договір іпотеки №МІУ-92-08, відповідно до умов якого іпотекодавець передав ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» комплекс будівель реєстраційний номер 5485229. Згідно умов договору зазначений комплекс нежитлових будівель складається з адмінбудинку з прибудовою (літера А,а) - 73,6 кв. м; кімнати зразків (літера 3) - 28,2 кв. м; споруд (№ 1, 2); замощення (№ 11); криниці (літера К); магазину (літера Б) - 192,5 кв. м; складу сипучих товарів з підвалом (літера В пд В) - 1113,6 кв. м; матеріального складу (літера Д) - 567,6 кв. м; нежитлової будівлі (літера Г) 58,4 кв. м; майстерні (літера М) 25,1 кв. м; сторожки з ганком (літера - Н) - 7,2 кв. м; складу (літера Є) - 6,8 кв. м; вбиральні (літера Е), що розташована на земельній ділянці по АДРЕСА_1. Сторони погодили, що вищевказаний комплекс нежитлових будівель передається в іпотеку як забезпечення повернення кредитних ресурсів, виданих за кредитним договором №МКЛУ-9208 від 11.04.2008 на суму 83160,00 доларів США, а також процентів за користування кредитними ресурсами, виходячи з процентної ставки 18% річних, а також комісійної винагороди за основним зобов`язанням, неустойки за цим договором або основним зобов`язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих прострочкою платежів за основним зобов`язанням, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет іпотеки в повному обсязі (в тому числі витрати за виконавчим написом), визначеному на момент фактичного задоволення вимог.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (частина перша статті 598, стаття 599 Цивільного кодексу України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

Іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом (абзац 2 частина перша стаття 1 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина 5 статті 3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її, з інших підстав, передбачених цим Законом (стаття 17 Закону України «Про іпотеку»).

Обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 75 Господарського процесуального кодексу України).

Вище вказувалось, що рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 12.05.2014 у справі №705/4368/13-ц змінено рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24.02.2014 та присуджено до стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та Приватного підприємства «Лавіта» на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість по кредитному договору на загальну суму 950 522,21 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 порівну на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судові витрати у справі в сумі 3441,00 грн, по 114,007 грн з кожного.

Судом було встановлено, що Приватним підприємством «Лавіта» та ОСОБА_1 на виконання рішення суду у справі№705/4368/13-ц та в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором станом на 19.02.2018 сплачено грошові кошти в сумі 950 595,99 грн.

Позивач зазначає, що у травні 2023 року рішення у справі №705/4368/13-ц виконано у повному обсязі, у зв`язку з чим заборгованість за кредитним договором відсутня,а відтак іпотека є припиненою в силу Закону.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що між сторонами був наявний ще один судовий спір. Так, у постанові Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 20.06.2018 у справі №925/1049/13 встановлено, що зобов`язання позичальника та Приватного підприємства «Лавіта» за кредитним договором №МКЛУ-92-08 від 11.04.2008 не виконані. З огляду на визначення в кредитному договорі виконання зобов`язання у вигляді грошового еквіваленту в іноземній валюті та наявність у позивача ліцензії на використання іноземної валюти на території України, визначення господарськими судами заборгованості в іноземній валюті та у гривневому еквіваленті станом на дату прийняття рішення є правильним.

Згідно з ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.11.2021 у справі №925/1049/13 у наказах Господарського суду Черкаської області від 23.03.2018 та від 05.09.2018 у справі №925/1049/13 замінено стягувача - Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та кредит» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг».

Наявність заборгованості за кредитним договором №МКЛУ-92-08 від 11.04.2008 встановлено також судовими рішеннями у справі №701/868/20, у яких суд дійшов висновку, що у зв`язку з відсутністю доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 , та/або ОСОБА_2 та/або Приватним підприємством «Лавіта» було виконано зобов`язання за кредитним договором в повному обсязі, а саме у розмірі, визначеному постановою Київського апеляційного господарського суду від 12.02.2018, тому основне зобов`язання не є виконаним та припиненим, а відтак відсутні підстави для припинення й забезпечувального зобов`язання іпотеки.

Доказів виконання рішення у справі №925/1049/13 не надано.

Наведені вище рішення набрали законної сили та залишені без змін Верховним Судом. Відповідно до частини четвертої статті 263 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сальваровської Ніни Ігорівни №60331273 від 13.09.2021 про проведення державної реєстрації обтяження (зміна іпотекодержателя) на комплекс з реєстраційним номером 1099533971231, що розташований за адресою АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг».

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об`єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав), перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також умови, підстави та процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 року №1127 (далі - Порядок №1127).

Відповідно до пункту 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно з частиною 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Державна реєстрація набуття, зміни чи припинення речових прав у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, проводиться без подання відповідної заяви заявником та справляння адміністративного збору на підставі відомостей про речові права, що містилися в Державному реєстрі прав. У разі відсутності таких відомостей про речові права в Державному реєстрі прав заявник подає оригінали документів, необхідних для проведення державної реєстрації набуття, зміни чи припинення речових прав.

Як встановлено вище, рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 02.04.2021 у справі №701/868/20 позов Приватного підприємства «Лавіта» до ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 про припинення іпотеки - задоволено.

21.05.2021 державним реєстратором виконавчого комітету Іванківської сільської ради Маньківського району Черкаської області Брітан Ю.Д. прийнято рішення №58299840 про державну реєстрацію припинення обтяження у вигляді іпотеки, згідно з рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 02.04.2021 у справі №701/868/20.

Разом з тим, постановою Черкаського апеляційного суду від 15.07.2021, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 29.06.2022, рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02.04.2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Лавіта» до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про припинення зобов`язання за договором іпотеки, виключення з державного реєстру іпотек обтяження, виключення з державного реєстру запису про заборону нерухомого майна відмовлено.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 15.07.2021, яка залишена без змін постановою Верховного суду від 29.06.2022, рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 02.04.2021 скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Тобто судове рішення, на підставі якого виключено з державного реєстру іпотек запис про іпотеку, та з державного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна запис про заборону нерухомого майна - скасовано постановою Черкаського апеляційного суду.

13.09.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сальваровської Ніни Ігорівни прийнято рішення про проведення державної реєстрації обтяження (зміна іпотекодержателя) на комплекс з реєстраційним номером 1099533971231 на підставі договору іпотеки №МІУ-92-08, серія та номер 1489 та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави від 09.10.2020, серія та номер 1262.

Таким чином, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сальваровської Ніни Ігорівни прийнято законне рішення №60331273 про проведення державної реєстрації обтяження нерухомого майна відповдіно до вимоги означеного законодавства.

Разом з тим, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, СТОВ «Таврійська Перспектива» посилається на постанову Великої Палати Верховного суду від 15.06.2021 у справі №922/2416/17, у якій сформовано правовий висновок, що у випадку якщо іпотекодержатель вважає, що іпотека є та залишилися чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду у разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя.

Стосовно викладених доводів позивача, слід зазначити наступне.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.04.2020 у справі №910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій чи аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

Подібність правовідносин означає, зокрема, схожість суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Разом з тим, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Такий правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц (провадження №14-737цс19) та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 (провадження №14-166цс20)

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, Велика Палата конкретизувала свої висновки щодо тлумачення змісту поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та пункту 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

У справі №922/2416/17, на яку посилається позивач, як на подібну до справи, що розглядається судом, позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок невиконання позичальницею зобов`язань за кредитним договором у неї існує заборгованість у розмірі 2 176 801,21 доларів США. Виконання зобов`язань за наведеним кредитним договором забезпечено шляхом укладення іпотеки спірного майна між банком та позичальницею. Спірне майно неодноразово відчужувалось на користь інших осіб, внаслідок чого було зареєстровано право приватної власності відповідача на не майно, яке передано останнім в іпотеку Особі 2. Банк не надавав згоди на передачу спірного майна в наступну іпотеку, тому попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними, тобто позивач має право задовольнити свої вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок стягнення заборгованості за кредитним договором у судовому порядку (Постанова Великої Палати ВС від 15.06.2021 у справі №№922/2416/17).

Тобто, формуючи правовий висновок про належний спосіб захисту («шляхом визнання права іпотекодержателя» замість «звернення стягнення на предмет іпотеки»), суд виходив з того, що предмет іпотеки після виключення запису про іпотеку неодноразово відчужувався, внаслідок чого змінювався власник іпотечного майна. Саме в такий спосіб (шляхом звернення до суду з вимогою про визнання прав іпотекодержателя) можливо встановити всі фактичні обставини переходу права власності та з`ясувати наявність чи відсутність добросовісності набувача майна.

Водночас, у справі що розглядається, власник майна, який є первісним іпотекодавцем не змінювався, предмет іпотеки не відчужувався жодним способом на користь будь-яких третіх осіб, в іпотеку третім особам також не передавалось. Обсяг прав та обов`язків сторін за договором іпотеки МІУ-92-08 від 11.04.2008, який посвідчений приватним нотаріусом Маньківського районного нотаріального округу Старосвітською О.Г., та зареєстрований в реєстрі за №1489, який є дійсним для сторін правочину після внесення відомостей про іпотекодержателя Товариства з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» не збільшився та жодним чином не створює будь-яких негативних наслідків для іпотекодавця, що повністю спростовує порушення прав позивача.

Також у цій же постанові Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 593 Цивільного Кодексу України застава (іпотека) припиняється у разі реалізації предмета застави (іпотеки), а не у зв`язку зі скасуванням обтяження, зокрема, обмеження щодо розпорядження майном боржника. При цьому виключення з Державного реєстру іпотек запису про іпотеку не є підставою для припинення іпотеки, оскільки така підстава не передбачена законом (пункт 7.3).

Виключення запису про обтяження, зокрема, на підставі судового рішення саме по собі не припиняє іпотеки, яка залишається чинною. Відповідно скасування такого судового рішення не спричиняє відновлення дії іпотеки. Якщо предмет іпотеки не був реалізований та відсутні інші підстави для припинення іпотеки, встановлені законом, то іпотека є чинною з моменту внесення про неї первинного запису до відповідного реєстру незалежно від того, чи було скасоване судове рішення, на підставі якого з Державного реєстру іпотек виключено запис про обтяження. У такому разі запис про іпотеку підлягає відновленню (пункт 7.11).

Отже, посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного суду від 15.06.2021 у справі 922/2416/17 є безпідставними, оскільки, у цій постанові зроблено правовий висновок щодо обрання способу захисту позивача, яким є іпотекодержателем та на момент звернення з позовом до суду до відповідача (який є новим власником предмету іпотеки) та який набув у власність предмет іпотеки за відсутності у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно запису про обтяження майна іпотекою.

Така ж правова позиція викладена у наведеній позивачем у відповіді на відзив постанові Великої Палати Верховного суду від 15.09.2022 у справі №910/12525/20.

Так, за змістом статей 15 та 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

При цьому, розглядаючи відповідний спір, суд має установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси осіб, які звертаються з позовом, та чи є обраний позивачем спосіб захисту ефективним, тобто таким, що забезпечить поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі №145/2047/16-ц (пункт 7.23)).

Позивач, звернувшись з цим позовом про скасування рішення приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сальваровської Ніни Ігорівни №60331273 від 13.09.2021 про проведення державної реєстрації обтяження (зміна іпотекодержателя) на комплекс з реєстраційним номером 1099533971231, що розташований за адресою вулиця Українська, село Поташ, Маньківський район, Черкаська область, за Товариством з обмеженою відповідальністю «Олком-Лізинг» взагалі не зазначив, яким чином спірним рішенням порушені його права та яким чином скасування цього рішення призведе до відновлення його порушених прав.

У справі, що розглядається, судом встановлено, що на підставі рішення суду у справі №701/868/20, яким було визнано припиненими зобов`язання за договором іпотеки №МІУ-92-08 від 11.04.2008, виключено з державного реєстру іпотек обтяження іпотекою майна, яке належить відповідачу.

У зв`язку із скасуванням цього рішення приватним нотаріусом було прийняте рішення про проведення державної реєстрації обтяження (зміна іпотекодержателя) на комплекс з реєстраційним номером 1099533971231 на підставі договору іпотеки №МІУ-92-08, серія та номер 1489 та договору про відступлення прав вимоги за договорами іпотеки та застави від 09.10.2020, серія та номер 1262. При цьому майно, яке є предметом іпотеки не вибувало із власності іпотекодавця і не було реалізовано з метою виконання зобов`язань за кредитним договором.

Водночас, оскільки позивачем у справі не наведено чим саме спірне рішення порушує його права, а скасування спірного рішення не вплине на чинність іпотеки, яка була встановлена рішеннями судів у зв`язку з наявними у позичальника невиконаними зобов`язаннями, суд вважає, що скасування цього рішення у подальшому може призвести до необхідності вже відповідача звертатися за захистом своїх прав.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у позові.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розцінюватись як вимога детально відповідати на кожний аргумент апеляційної скарги (рішення ЄСПЛ у справі Трофимчук проти України, № 4241/03, від 28.10.2010 р.).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2023 у справі №925/211/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Лавіта" на рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2023 у справі №925/211/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 01.08.2023 у справі №925/211/23 залишити без змін.

Матеріали справи №925/211/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 12.12.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

І.М. Скрипка