Постанова

від 05.12.2023 по справі 910/5597/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" грудня 2023 р. Справа№ 910/5597/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Копитової О.С.

Полякова Б.М.

за участю секретаря судового засідання Гудько А.В.

у присутності представників сторін:

від ОСОБА_1 : Клечановський І.С. згідно ордера

від ліквідатора Макового О.В.: Приходько Д.В. згідно ордера

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2023

у справі №910/5597/19 (суддя Омельченко Л.В.)

за заявою Приватного підприємства "Під Ключ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Трансбуд-2"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у справі №910/5597/19 задоволено заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Макового О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 ; покладено субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Трансбуд-2" у розмірі 12236098,36 грн. у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 ; присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Трансбуд-2" грошові кошти у розмірі 12336098,36 грн.у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Трансбуд-2" у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у справі №910/5597/19 в частині задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства та прийняти в цій частині нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні вищезазначеної заяви.

Згідно з витягом з протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів від 20.07.2023 вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя ОСОБА_2., судді: Корсак В.А., Євсіков О.О.

Ухвалою суду від 24.07.2023 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/5597/19, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/5597/19.

У зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2 рішенням Вищої ради правосуддя від 01.08.2023 витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.08.2023 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М., судді: Поляков Б.М., Копитова О.С.

Ухвалою суду від 16.08.2023 року відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/5597/19, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду.

23.08.2023 року супровідним листом Господарського суду міста Києва №910/5597/19/5093/2023 від 23.08.2023 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.08.2023 року для розгляду справи №910/5597/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М. судді: Сотніков С.В., Поляков Б.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.09.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у справі №910/5597/19 залишено без руху у зв`язку з її поданням після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку, неподанням доказів сплати судового збору у встановленому законом порядку та розмірі та доказів на підтвердження відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів з описом вкладення кредиторам у справі - ТОВ "Праймбазнесінвест" та ГУ ДФС у м. Києві, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

11.09.2023 року, згідно зазначених відомостей на конверті, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання ухвали від 04.09.2023 року надано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження з зазначенням інших причин для поновлення такого строку, а також докази сплати судового збору та докази, які підтверджують відправлення копії апеляційної скарги і доданих до неї документів з описом вкладення всім учасникам провадження.

Ухвалою суду від 18.09.2023 року поновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у справі №910/5597/19, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду на 17.10.2023 року за участю повноважних представників учасників провадження у справі.

У поданому через відділ документального забезпечення суду відзиві на апеляційну скаргу ліквідатор ТОВ "Трансбуд-2" просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

09.10.2023 року від ліквідатора надійшло клопотання про витребування оригіналів письмових доказів, копії яких додано до апеляційної скарги.

Ухвалою суду від 17.10.2023 розгляд справи №910/5597/19 відкладено на 28.11.2023 на підставі приписів ст. 216 ГПК України та зобов`язано ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Макового О.В. надати суду докази на підтвердження направлення клопотання про витребування оригіналів письмових доказів іншим учасникам провадження у справі.

До дати судового засідання через відділ документального забезпечення суду на виконання вимог ухвали суду від 17.10.2023 року від арбітражного керуючого Макового О.В. надійшли докази на підтвердження направлення клопотання про витребування оригіналів письмових доказів іншим учасникам провадження у справі

У зв`язку з перебуванням судді Сотнікова С.В. у відпустці витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.11.2023 для розгляду справи №910/5597/19 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя - Остапенко О.М.,судді: Поляков Б.М., Копитова О.С.

Ухвалою суду від 27.11.2023 вищевказаною колегією суддів прийнято до провадження справу №910/5597/19 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року.

27.11.2023 року через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора банкрута надійшло клопотання про залучення ОСОБА_3 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

В судовому засіданні 28.11.2023 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання в порядку ч. 5 ст. 233 ГПК України про задоволення клопотання ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Макового О.В. про витребування оригіналів письмових доказів, долучених скаржником до апеляційної скарги та зобов`язано ОСОБА_1 надати суду для огляду в судовому засіданні оригінали доданих до апеляційної скарги письмових доказів.

Також судом відмолено у задоволенні клопотання ліквідатора ТОВ "Трансбуд-2" про залучення ОСОБА_3 до участі у справі №910/5597/19 у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, про що винесено відповідну ухвалу від 28.11.2023 року.

Крім того, заслухавши пояснення представників сторін по суті вимог апеляційної скарги протокольною ухвалою суду оголошено перерву у справі до 05.12.2023 року на підставі положень ст.216 ГПК України.

До початку судового засідання через відділ документального забезпечення суду від ліквідатора ТОВ "Трансбуд-2" надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу та клопотання про призначення у справі судово-технічної експертизи документів.

В судове засідання 05.12.2023 з`явились представники ОСОБА_1 та ТОВ "Трансбуд-2".

В судовому засіданні представником скаржника на виконання вимог суду надано та судом апеляційної інстанції оглянуто та досліджено оригінали доданих до апеляційної скарги письмових доказів, а також встановлено відповідність наявних у справі копій цих документів наданим суду оригіналам.

За наслідками розгляду в судовому засіданні клопотання ліквідатора ТОВ "Трансбуд-2" про призначення у справі судово-технічної експертизи документів ухвалою суду відмовлено у його задоволенні з підстав його необґрунтованості.

Представник ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/5597/19 в частині задоволення заяви ліквідатора банкрута про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити в повному обсязі.

Представник ліквідатора банкрута в судовому засіданні проти вимог скаржника, викладених в апеляційній скарзі, заперечував, просив залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Представники інших учасників провадження у справі в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення розгляду справи не направляли.

Згідно ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

05.12.2023 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови Північного апеляційного господарського суду у даній справі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства та заслухавши пояснення представників учасників провадження у справі, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у даній справі в оскаржуваній частині - скасуванню з прийняттям у відповідній частині нового рішення, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 ГПК України господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Разом з тим, судова колегія зазначає, що 21.04.2019 набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства від 18.10.2018 №2597-VIII, який введено в дію 21.10.2019, відтак в даному випадку застосуванню підлягають положення Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ).

Згідно зі статтею 270 ГПК України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Як вбачається з матеріалів справи, у провадженні господарського суду м.Києва перебуває справа №910/5597/19 про банкрутство ТОВ "Трансбуд-2", провадження у якій відкрито 22.05.2019 року за заявою ПП "Під ключ".

Ухвалою попереднього засідання господарського суду міста Києва від 11.09.2019 року затверджено реєстр вимог кредиторів боржника, до якого судом включено вимоги ПП "Під ключ" на суму 4 799 845,31 грн. (23 052,00 грн. - перша черга, 4 776 793,31 грн. - четверта черга); ГУ ДФС у місті Києві на суму 7 436 253, 05 грн. (3 842,00 грн. - перша черга; 3 069 116,57 грн. - третя черга; 4 363 294,48 грн. - шоста черга).

Постановою Господарського суду міста Києва від 18.10.2018 року ТОВ "Трансбуд-2" визнано банкрутом, відкрито його ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатором боржника арбітражного керуючого Юдицького О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.07.2020 року у даній справі відсторонено арбітражного керуючого Юдицького О.В. від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Трансбуд-2" та призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Макового О.В.

Ухвалами суду ліквідатору банкрута неодноразово було встановлено строк для вчинення всієї повноти дій, спрямованих на виявлення та повернення активів банкрута у ліквідаційній процедурі (вичерпний перелік заходів), завершення ліквідаційної процедури та подання на затвердження суду звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута, складеного у відповідності до норм Кодексу України з процедур банкрутства.

19.01.2022 року ліквідатор банкрута арбітражний керуючий Маковий О.В. звернувся до суду першої інстанції із заявою в порядку статті 61 КУзПБ про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства у розмірі 12 236 098,36 грн.

За твердженням ліквідатора, ОСОБА_1 під час виконання повноважень директора ТОВ "Трансбуд-2" було вчинено дії з виведення активів (грошових коштів) боржника за наявності у боржника заборгованості перед ПП "Під ключ" та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника, які мають ознаки заволодіння оборотними активами товариства, що стало наслідком доведення до банкрутства ТОВ "Трансбуд-2".

Також ліквідатором зазначено, що грошові вимоги кредиторів згідно реєстру вимог кредиторів складають 12 236 098,36 грн., а ліквідаційна маса боржника становить - 0 грн., тобто майнові активи під час ліквідаційної процедури у даній справі виявлено не було.

На підтвердження викладених обставин ліквідатором до заяви додано поточний звіт арбітражного керуючого у даній справі, ухвалу Господарського суду Черкаської області від 26.01.2017 у справі №04/01/5026/1089/2011, виписку по особовим рахункам ТОВ "Трансбуд-2" в АТ "Банк Національні інвестиції" з 15.11.2013 по 04.07.2016, наказ по ДП "Трансбуд-2" від 01.02.2017, протокол №5 загальних зборів учасників ТОВ "Трансбуд-2" від 04.04.2011 та протокол №31/03-16 загальних зборів учасників боржника від 31.03.2016.

В додаткових поясненнях до заяви ліквідатором зазначено додаткові підстави для притягнення керівника боржника до субсидіарної відповідальності та додано лист Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №192-57-1/22 від 18.01.2022, витяг з виписки по рахунку № НОМЕР_1 в АТ "Банк Богуслав" по операціям щодо контрагента ОСОБА_1 , виписки по рахунках № НОМЕР_1 (980) за період з 01.01.2011 по 27.12.2017 та № НОМЕР_1 (840) за період з 01.01.2011 по 21.05.2018.

За наслідками розгляду заявлених арбітражним керуючим вимог ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у справі №910/5597/19 задоволено заяву ліквідатора банкрута арбітражного керуючого Макового О.В. про покладення субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства на ОСОБА_1 ; покладено на останнього субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями ТОВ "Трансбуд-2" у розмірі 12 236 098,36 грн. у зв`язку з доведенням до банкрутства; присуджено до стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Трансбуд-2" грошові кошти у вказаному розмірі у якості субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Трансбуд-2" у зв`язку з доведенням до банкрутства.

Місцевий господарський суд, задовольняючи заяву ліквідатора, виходив з її доведеності та обґрунтованості належними та допустимими доказами.

За висновками суду, директор ТОВ "Трансбуд-2" умисно ухилявся від виконання своїх обов`язків щодо поточної діяльності товариства та контролю за нею, а відтак ліквідатором банкрута доведено вину директора товариства у доведенні боржника до банкрутства,

ОСОБА_1 з даною ухвалою суду не погоджується та в поданій апеляційній скарзі посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

За твердженням скаржника, у діях керівника боржника ОСОБА_1 відсутні дії, направлені на доведення боржника до банкрутства, а встановлені судом господарські операції з грошовими активами відбувались на відповідних правових підставах, зокрема двосторонніх правочинах, докази чого долучено апелянтом до апеляційної скарги.

Переглядаючи в апеляційному порядку законність винесення вказаної ухвали, колегія суддів не погоджується з висновком місцевого господарського суду та вбачає підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування оскаржуваного судового рішення у відповідній частині з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 619 ЦК України передбачено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи.

Згідно з ч. 1 ст. 215 ГК України у випадках, передбачених законом, суб`єкт підприємництва-боржник, його засновники (учасники), власник майна, а також інші особи несуть юридичну відповідальність за порушення вимог законодавства про банкрутство, зокрема фіктивне банкрутство, приховування банкрутства або умисне доведення до банкрутства.

В силу положень ч. 3 цієї статті ГК України умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Передбачено такі види юридичної відповідальності за вказані види порушення вимог законодавства про банкрутство: кримінальна (ст. 219 КК України), адміністративна (ст. ст. 164-15, 166-16, 166-17 Кодексу України про адміністративні правопорушення) та цивільна - субсидіарна як різновид цивільної (ч. 2 ст. 61 КУзПБ), ч. 4 ст. 31 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" тощо).

Субсидіарна відповідальність - це додаткова відповідальність осіб, які разом з боржником відповідають за його зобов`язаннями у випадках, передбачених, зокрема, КУзПБ.

Субсидіарна відповідальність за доведення до банкрутства за своєю правовою природою є відповідальністю за зловживання суб`єктивними цивільними правами, які завдали шкоди кредиторам. Вона є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, оскільки законодавство не пов`язує можливості покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ з наявністю вироку у кримінальній справі щодо таких осіб про встановлення в їх діях (бездіяльності) кримінального правопорушення. У цьому випадку особи згідно зі спеціальним приписом КУзПБ притягуються до цивільної відповідальності у формі стягнення.

У цих висновках суд звертається до сталої правової позиції (з урахуванням тотожного регулювання питання субсидіарної відповідальності посадових осіб боржника та його засновників як за ст. 61 КУзПБ, так і ст. 41 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"), що сформульована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 30.01.2018 у справі №923/862/15, від 28.08.2018 у справі №927/1099/13, від 18.10.2018 у справі №923/1297/14, від 05.02.2019 у справі №923/1432/15, від 03.09.2019 у справі №923/1494/15, від 10.03.2020 у справі №902/318/16, від 10.12.2020 у справі №922/1067/17 та від 10.06.2021 у справі №5023/2837/11.

Відповідно до ч. 2 ст. 61 КУзПБ під час здійснення своїх повноважень ліквідатор має право заявити вимоги до третіх осіб, які відповідно до законодавства несуть субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства. Розмір зазначених вимог визначається з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою.

У разі банкрутства боржника з вини його засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі з вини керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, на засновників (учасників, акціонерів) боржника - юридичної особи або інших осіб у разі недостатності майна боржника може бути покладена субсидіарна відповідальність за його зобов`язаннями.

Стягнені суми включаються до складу ліквідаційної маси і можуть бути використані тільки для задоволення вимог кредиторів у порядку черговості, встановленому цим Законом.

Визначене нормами КУзПБ правопорушення, за вчинення якого покладається такий вид цивільної відповідальності, як субсидіарна, має співвідноситися із наявністю, відповідно до закону, необхідних умов (елементів), які є підставою для застосування цього виду відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення та захисту при покладенні субсидіарної відповідальності є права кредиторів на задоволення вимог до боржника, що лишились не задоволеними у справі про банкрутство.

Суб`єктами правопорушення (субсидіарної відповідальності), що може бути покладена у справі про банкрутство за заявою ліквідатора, є засновники (учасники, акціонери) або інші особи, у тому числі керівник боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають можливість іншим чином визначати його дії, за умови існування вини цих осіб у банкрутстві боржника, тобто вчиненні суб`єктом (суб`єктами) субсидіарної відповідальності винних дій, що призвели до банкрутства боржника.

Дослідження обставин поведінки (дій чи бездіяльності), яка повинна знаходитися в причинно-наслідковому зв`язку відносно порушення, передбаченого ч. 2 ст. 61 КУзПБ, а також встановлення вини суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство здійснюється судом, що вирішує спір про субсидіарну відповідальність у справі про банкрутство.

Водночас при вирішенні питання щодо вини (виду вини) суб`єкта субсидіарної відповідальності, слід виходити з обов`язків та повноважень суб`єктів відповідальності стосовно боржника, покладених на них законом та/або статутом, враховуючи при цьому положення ч.ч. 1 і 3 ст. 4 КУзПБ.

Щодо об`єктивної сторони правопорушення для покладення на суб`єктів субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство слід зазначити, що хоча приписи ч. 2 ст. 61 КУзПБ і містять диспозицію (зміст) правопорушення - "доведення до банкрутства", за яке передбачена "санкція" у вигляді субсидіарної відповідальності, однак не конкретизують дії/бездіяльність суб`єктів цієї відповідальності, які вказують/доводять на його існування.

Оцінюючи будь-які дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності на предмет покладення на них субсидіарної відповідальності у справі про банкрутство, слід відмежовувати дії та обставини, які належать до ризиків підприємницької/господарської діяльності (ст. 42 ГК України).

Спеціальними умовами для субсидіарної відповідальності за дії/бездіяльність суб`єктів відповідальності, окрім вини, є наслідки у вигляді недостатності виявленого у процедурі банкрутства майна боржника, що підлягає включенню до ліквідаційної маси, для задоволення вимог кредиторів, різниця між вартісними показниками яких і є мірою субсидіарної відповідальності.

Господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17).

При цьому, виходячи з положень ст. 73 та ч. 1 ст. 74 ГПК України (щодо покладеного на сторону/учасника у справі про банкрутство тягаря доведення обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень), суд наголошує, що обставини існування або відсутності будь-якого із елементів/ складових об`єктивної сторони цивільного правопорушення (стверджуваних або заперечуваних: вчинення дії, бездіяльність, існування боргу в період вчинення боржником майнової дії тощо), мають бути доведені у встановленому законом порядку належними та допустимими доказами.

Відсутність (ненадання) належних доказів на підтвердження елементів/складових об`єктивної сторони порушення, тобто дій/бездіяльності конкретної особи (суб`єкта) відповідальності, що вказують на доведення до банкрутства або банкрутства, спростовує існування об`єктивної сторони порушення з доведення до банкрутства (банкрутства), та відповідно не надає можливості визначити суб`єктів відповідальності, встановити вину у діях/бездіяльності цих осіб та покласти субсидіарну відповідальність на таких суб`єктів (зазначена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 15.02.2022 у справі №927/219/20, від 16.06.2020 у справі №910/21323/16).

Субсидіарна відповідальність у справах про банкрутство є самостійним цивільно-правовим видом відповідальності, який за заявою ліквідатора покладається на засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника при наявності підтвердження вини вказаних осіб у доведенні юридичної особи (боржника у справі про банкрутство) до стану неплатоспроможності. Для застосування такої відповідальності необхідним є встановлення судом складових елементів господарського правопорушення як об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона правопорушення.

При цьому, на ліквідатора відповідно до ч. 5 ст. 61 КУзПБ покладається обов`язок доведення причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) суб`єкта відповідальності та негативними наслідками (неплатоспроможністю боржника та відсутністю майна для задоволення вимог його кредиторів у процедурі банкрутства).

Водночас, притаманною ознакою цивільно-правової відповідальності є те, що особа, яка є відповідачем, повинна доказати відсутність своєї вини.

З вищевикладеного можна дійти висновку, що у разі якщо після визнання боржника банкрутом, за наявності ознак доведення до банкрутства юридичної особи-боржника, погашення заборгованості банкрута є неможливим внаслідок дій та (або) бездіяльності засновників (учасників, акціонерів) або інших осіб, у тому числі керівника боржника, які мають право давати обов`язкові для боржника вказівки чи мають змогу іншим чином визначати його дії, то такі особи можуть бути притягнуті до субсидіарної відповідальності за заборгованістю боржника до поки такі особи не доведуть протилежного. (Аналогічні висновки містяться у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.07.2021 у справі №917/1500/18(917/1932/20), від 07.04.2021 у справі №911/1815/17, від 24.02.2021 у справі №Б8/191-10, від 24.02.2021 у справі №902/1129/15(902/579/20).

Господарський суд, відповідно до ст. 86 ГПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Наведена норма зобов`язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Частиною 3 статті 215 ГК України визначено, що умисним банкрутством визнається стійка неплатоспроможність суб`єкта підприємництва, викликана цілеспрямованими діями власника майна або посадової особи суб`єкта підприємництва, якщо це завдало істотної матеріальної шкоди інтересам держави, суспільства або інтересам кредиторів, що охороняються законом.

Так, Верховний Суд у постанові від 30.10.2019 по справі №906/904/16 зазначив, що одним із повноважень ліквідатора у справі про банкрутство є аналіз фінансового становища банкрута.

Згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 10.12.2020 у справі №922/1067/17, доведення до банкрутства для покладення субсидіарної відповідальності має відбуватись на підставі документів та фактичних даних, здобутих у процедурах банкрутства.

Ліквідатор як особа, до повноважень якого входить аналіз фінансового стану банкрута згідно ст.61 КУзПБ, має довести в даному випадку наявність усіх складових господарського правопорушення, зокрема, яке б свідчило про наявність причинно-наслідкового зв`язку між діями ОСОБА_1 та наявністю негативних наслідків для кредиторів.

Водночас, слід наголосити, що сама по собі неплатоспроможність боржника не може однозначно свідчити про наявність причинно-наслідкового зв`язку із діями керівника/засновника (учасника) боржника.

Оскільки положення ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлюють ознак доведення до банкрутства, які можуть стати підставою для покладення субсидіарної відповідальності на керівника боржника, відтак саме детальний аналіз ліквідатора фінансового становища банкрута у поєднанні з дослідженням ним підстав виникнення заборгованості боржника перед кредиторами у справі дозволить ліквідатору банкрута виявити наявність чи відсутність дій щодо доведення до банкрутства юридичної особи.

Ознаками з доведення до банкрутства є наявність дій відповідних осіб боржника, які призвели до погіршення платоспроможності підприємства, у зв`язку з чим боржник був не в змозі задовольнити в повному обсязі вимоги кредиторів або сплатити обов`язкові платежі.

Як встановлено судом та вбачається із заяви ліквідатора, за результатами здійсненого ліквідатором аналізу відомостей про майновий стан боржника, встановлено відсутність активів у боржника, за рахунок яких можливе задоволення вимог кредиторів.

15.07.2021 року ліквідатором банкрута з метою з`ясування обставин витрачання коштів, що надійшли від ПП "Під ключ" банкруту, надіслано на адресу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, який здійснює ліквідацію АТ "Банк Національні Інвестиції", клопотання про надання виписок за рахунком № НОМЕР_2 (980) ТОВ "Трансбуд-2" в ПАТ "Банк Національні Інвестиції", МФО 300498 за період з 15.11.2013 до моменту закриття поточного рахунку.

У зв`язку з нез`ясованим питанням по руху коштів в АТ "Банк Національні Інвестиції" (закритий 04.07.2016) представник ліквідатора банкрута під час судового засідання 26.07.2021 заявив усне клопотання про зобов`язання Фонду гарантування вкладів фізичних осіб надати ліквідатору банкрута арбітражному керуючому Маковому О.В. банківську виписку по рахунку ТОВ "Трансбуд-2" № НОМЕР_2 (980), відкритому у ПАТ "Банк Національні Інвестиції" (МФО банку 300498), за період з 15.11.2013 до дати закриття поточного рахунку.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 року вказане клопотання задоволено та зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб надати ліквідатору банкрута банківську виписку по рахунку № НОМЕР_2 (980), відкритому у ПАТ "Банк Національні Інвестиції" (МФО банку 300498), за період з 15.11.2013 до дати закриття поточного рахунку.

13.08.2021 на адресу ліквідатора банкрута від ФГВФО надійшов лист №57-11150/21 від 12.08.2021, яким була надана виписка за запитуваним рахунком, за результатами аналізу якої ліквідатором банкрута встановлено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.01.2017 у справі №04/01/5026/1089/2011 ПП "Під ключ" за період з 30.07.2014 по 23.02.2016 у період з 11.09.2014 по 25.12.2014 здійснено перерахування коштів ТОВ "Трансбуд-2" на загальну суму 3 560 118,26 грн. згідно із наступними платіжними дорученнями та із зазначенням у них такого призначення платежу:

- від 10.09.2014 № 8 на суму 8311,21 грн. "за відступлення права вимоги по договору б/н від 26.08.2014";

- від 11.09.2014 № 18 на суму 19889,48 грн. "за відступлення права вимоги по договору б/н від 03.09.2014";

- від 10.09.2014 № 15 на суму 66799,31 грн. "за будівельно-монтажні роботи згідно договору № 16-08/10 від 16.08.2010";

- від 10.09.2014 № 19 на суму 32961,85 грн. "за будівельно-монтажні роботи згідно договору №16-08/10 від 16.08.2010";

- від 10.09.2014 за номерами № 1, № 2, № 3, № 4, № 5, № 6 і № 7 на суму по 95000 грн. кожне "за відступлення права вимоги по договору б/н від 26.08.2014";

- від 10.09.2014 за номерами № 9, № 10, № 11, № 12, № 13 і № 14 на суму по 95000 грн. кожне "за будівельно-монтажні роботи згідно договору №16-08/10 від 16.08.2010";

- від 10.09.2014 за номерами № 16 і № 17 на суму по 95 000 грн. кожне "за відступлення права вимоги по договору б/н від 03.09.2014";

- від 25.12.2014 за номерами № 87, № 79, № 69, № 65, № 60, № 61, № 63, № 62, № 73, № 59, № 75, № 57, № 70, № 55, № 71, № 64, № 68, № 67, № 72, № 76, № 56, № 80, № 54, № 77, № 78, № 74,№ 82, № 66, № 84, № 81, № 83, № 58, № 85, № 86 на суму 59034,02 грн. кожне "за відступлення права вимоги по договору б/н від 11.11.2014".

Вказаною ухвалою кошти в загальній сумі 3 560 118,26 грн. визнано безпідставно набутим майном та стягнуто з ТОВ "Трансбуд-2" на користь ПП "Під ключ".

Також 11.09.2014 ТОВ "Трансбуд-2" отримало від ТОВ "ВБК Мрія" (код ЄДРПОУ 38273786) на рахунок № НОМЕР_2 (980) у АТ "Банк Національні Інвестиції" чотири перекази по 95 000,00 грн., всього 380 000,00 грн.

У подальшому, 11.09.2014 та 25.12.2014 кошти, отримані від ПП "Під ключ" та ТОВ "ВБК Мрія" в загальній сумі 4 015 118,26 грн. були перераховані ТОВ "Трансбуд-2" на користь ТОВ "Колосс-Інвест" (код ЄДРПОУ 37615626) з призначенням платежу: "Оплата за буд. матеріали згідно дог. поставки №03-09/14 від 03.09.2014р.".

Для можливості проведення аналізу фінансово-господарського стану боржника арбітражним керуючим Маковим О.В. на адресу ТОВ "Трансбуд-2" було надіслано клопотання від 17.07.2020 про передачу йому від посадових осіб банкрута бухгалтерської та іншої документації банкрута, печаток і штампів, матеріальних та інших цінностей банкрута. Вказане клопотання було повернуто ліквідатору банкрута з позначкою "адресат відсутній за вказаною адресою".

Враховуючи наведені обставини, ліквідатор банкрута 15.07.2021 року звернувся до Господарського суду міста Києва з відповідним клопотанням про зобов`язання боржника передати арбітражному керуючому бухгалтерську та іншу документацію (в т.ч. з особового складу колишніх працівників), печатки і штампи, матеріальні та інші цінності ТОВ "Трансбуд-2".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.07.2021 клопотання ліквідатора банкрута задоволено та зобов`язано керівника ТОВ "Трансбуд-2" Марченка Дмитра передати арбітражному керуючому Маковому О.В. бухгалтерську та іншу документацію (в т.ч. з особового складу колишніх працівників), печатки і штампи, матеріальні та інші цінності ТОВ "Трансбуд-2".

За твердженням заявника, арбітражному керуючому Маковому О.В. від посадових осіб ТОВ "Трансбуд-2" жодної інформації не надано.

Отже, ліквідатором банкрута Маковим О.В. не виявлено документів, які підтверджують наявність укладеного боржником та ТОВ "Колосс-Інвест" (код ЄДРПОУ 37615626) Договору поставки №03-09/14 від 03.09.2014, а також отримання боржником від ТОВ "Колосс-Інвест" будівельних матеріалів, за які було здійснено оплату 11.09.2014 та 25.12.2014 в загальні сумі 4 015 118,26 грн.

Вказане, на переконання ліквідатора, свідчить про те, що керівник боржника 11.09.2014 та 25.12.2014 здійснив виведення активів, а саме: грошових коштів боржника в загальні сумі 4 015 118,26 грн., що призвело до звернення ПП "Під ключ" до Господарського суду міста Києва із заявою про відкриття справи про банкрутство та визнання боржника банкрутом.

В додаткових поясненнях до заяви ліквідатором зазначено додаткові підстави для притягнення керівника боржника до субсидіарної відповідальності.

Так, після отримання арбітражним керуючим додаткових доказів від Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та аналізу банківських операцій боржника арбітражним керуючим Маковим О.В. встановлено, що за період з 30.04.2015 по 31.03.2016 з поточного рахунку боржника № НОМЕР_1 в АТ "Банк Богуслав" було здійснено 34 транзакції, за якими ТОВ "Трансбуд-2" здійснив перерахування грошових коштів на користь ОСОБА_1 (який на той час був директором ТОВ "Трансбуд-2") в загальній сумі 9 998 751,00 грн. з призначенням платежу "Повернення поворотної фінансової допомоги ОСОБА_1 згідно дог.№12-01/11 від 12.01.2011р. без ПДВ".

При цьому, серед усієї наданої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб інформації щодо руху коштів по банківських рахунках боржника починаючи з 2009 року відсутні банківські операції, за якими б громадянин ОСОБА_1 надавав ТОВ "Трансбуд-2" поворотну фінансову допомогу.

Таким чином, на переконання арбітражного керуючого, директор боржника ОСОБА_1 прийняв рішення про виведення активів боржника - грошових коштів у сумі 9 998 751,00 грн. - на свою користь, як фізичної особи.

Відповідно до наказу по ДП "Трансбуд-2" від 01.02.2007 року №1 про прийняття на роботу, ОСОБА_1 приступив до виконання обов`язків на посаді директора ДП "Трансбуд-2" з 01.02.2007.

У подальшому, ДП "Трансбуд-2" (32373468) було ліквідовано шляхом перетворення в ТОВ "Трансбуд-2" (32373468). При цьому, зміна керівника товариства не відбулася і ОСОБА_1 залишався на посаді керівника до 31.03.2016.

Сума вимог кредиторів відповідно до реєстру визнаних вимог кредиторів у справі №910/5597/19 про банкрутство ТОВ "Трансбуд-2" станом на 15.09.2021 становить 12 236 098,36 грн. Ліквідаційна маса боржника становить - 0 грн.

Отже, за твердженням ліквідатора, розмір вимог до особи, яка згідно законодавства несе субсидіарну відповідальність за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням його до банкрутства, становить 12 236 098,36 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи таку заяву ліквідатора банкрута, погодився з твердженням арбітражного керуючого, що прийняття керівником боржника ОСОБА_1 рішення (вказівку) на вчинення та безпосереднє вчинення майнових дій з виведення активів (грошових коштів) боржника за наявності у боржника заборгованості перед ПП "Під ключ" та за відсутності будь-яких інших ресурсів (та перспектив їх отримання боржником) для погашення заборгованості боржника (що вказує на мету - ухилення від погашення боржником заборгованості та її збільшення), є ознакою доведення боржника до банкрутства та підставою для покладення на цю особу субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника.

Отже, місцевим господарським судом було встановлено, що дії директора ТОВ "Трансбуд-2" ОСОБА_1 були спрямовані на завдання шкоди кредиторам згідно реєстру вимог кредиторів, позбавлення кредиторів права на отримання належних їм коштів з майна боржника, на які вони мали правомірні очікування. Волевиявлення директора ТОВ "Трансбуд-2" характеризується прямим умислом щодо доведення Товариства до банкрутства, приховування фінансової неплатоспроможності та настання стану неплатоспроможності боржника та його банкрутства, і, у зв`язку з цим, невиконання зобов`язань перед кредиторами через відсутність майна, достатнього для їх погашення.

Зважаючи на встановлені обставини, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що під час виконання своїх повноважень директора ТОВ "Трансбуд-2" ОСОБА_1 було вчинено дії, які мають ознаки заволодіння оборотними активами товариства, що стало наслідком доведення до банкрутства ТОВ "Трансбуд-2".

Однак, судова колегія апеляційного господарського суду не погоджується з такими висновками місцевого господарського суду з огляду на наступне.

Як встановлено апеляційним судом, заява ліквідатора про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку із доведенням до банкрутства у розмірі 12 236 098,36 грн., з урахуванням доповнень до неї, ґрунтується на двох підставах:

- керівник боржника 11.09.2014 та 25.12.2014 здійснив виведення грошових коштів боржника в загальні сумі 4 015 118,26 грн. на користь ТОВ "Колосс-Інвест" за відсутності документів, які підтверджують наявність укладеного боржником та ТОВ "Колосс-Інвест" Договору поставки №03-09/14 від 03.09.2014, а також отримання боржником від ТОВ "Колосс-Інвест" будівельних матеріалів, за які було здійснено оплату;

- керівник боржника здійснив виведення грошових коштів боржника у сумі 9 998 751,00 грн. на свою користь, як фізичної особи, за відсутності доказів надання ОСОБА_1 поворотної фінансової допомоги боржнику.

Саме зазначені дії ОСОБА_1 , на переконання ліквідатора, фактично призвели до незаконного виведення з рахунків підприємства-банкрута грошових коштів, що стало причиною суттєвого погіршення фінансового стану ТОВ "Трансбуд-2", унеможливило проведення ним розрахунків з його кредиторами та призвело до його банкрутства.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, скаржником до апеляційної скарги додано наступні документи у копіях:

- договір поставки №03-09/14 від 03.09.2014 про поставку матеріалів;

- специфікація на Товар як додаток до вказаного договору;

- накладна №23 від 04.09.2014 року на суму 463 600,00 грн. з ПДВ;

- накладна №24 від 04.09.2014 року на суму 342 000,00 грн. з ПДВ;

- накладна №27 від 05.09.2014 року на суму 292 800,00 грн. з ПДВ;

- накладна №28 від 05.09.2014 року на суму 342 000,00 грн. з ПДВ;

- накладна №32 від 08.09.2014 року на суму 292 800,00 грн. з ПДВ;

- накладна №37 від 09.09.2014 року на суму 414 800,00 грн. з ПДВ;

- накладна №43 від 10.09.2014 року на суму 266 000,00 грн. з ПДВ;

- накладна №78 від 17.12.2014 року на суму 562 400,00 грн. з ПДВ;

- накладна №84 від 18.12.2014 року на суму 562 400,00 грн. з ПДВ;

- накладна №90 від 19.12.2014 року на суму 547 200,00 грн. з ПДВ;

Вказані документи містять підписи ТОВ "Трансбуд-2" і ТОВ "Колосс-Інвест", скріплені печатками сторін та в свою чергу підтверджують наявність укладеного між боржником та ТОВ "Колосс-Інвест" Договору поставки №03-09/14 від 03.09.2014, факт отримання боржником від ТОВ "Колосс-Інвест" будівельних матеріалів на суму 4 086 000,00 грн. та, як наслідок, оплату боржником таких матеріалів за цим договором на підставі банківських виписок.

Крім того, до апеляційної скарги додано копію договору №12-01/11 від 12.01.2011 року про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між ТОВ "Трансбуд-2" та ОСОБА_1 , а також квитанцію до прибуткового касового ордеру №12 від 12.01.2011 року.

Згідно вказаних документів, ОСОБА_1 , на виконання умов договору, надав підприємству-боржнику поворотну фінансову допомогу у визначеному розмірі 10 000 000,00 грн., як наслідок, повернення такої допомоги у період часу з 30.04.2015 по 31.03.2016 року відбувалось на відповідній правовій підставі.

Щодо прийняття нових доказів судова колегія зазначає, що за змістом частин 2 та 3 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Приписи частини 3 статті 269 ГПК України передбачають наявність таких критеріїв, які є обов`язковою передумовою для вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів, а саме "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи".

Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постановах від 18.06.2020 у справі №909/965/16, від 03.04.2019 у справі №913/317/18 та від 22.05.2019 у справі №5011-15/10488-2012, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи.

Тобто, відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 ГПК України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №914/1725/19; від 12.01.2021 у справі №01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі №925/1052/19; від 21.04.2021 у справі №906/1179/20).

Отже, суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, але лише якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести скаржник). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами.

Як встановлено судом, вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, ОСОБА_1 не є директором боржника з 31.03.2016 року, а отже йому не було відомо, ані про відкриття у 2019 році відносно ТОВ "Трансбуд-2" справи про банкрутство, ані про розгляд заяви ліквідатора про притягнення ОСОБА_1 до субсидіарної відповідальності.

Більш того, згідно матеріалів справи, апелянт викликався до суду для розгляду поданої ліквідатором у 2022 році заяви шляхом направлення відповідних ухвал на адресу, за якою не проживає та не зареєстрований з 2021 року, на підтвердження чого скаржником надано відомості з відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Шевченківського РДА №98770560 від 07.09.2023, де зазначено, що ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 28.01.2014 по 29.07.2021.

Про існування даної справи та оскаржуваної ухвали суду апелянту стало відомо лише 28.06.2023 від приватного виконавця, як наслідок 06.07.2023 року представник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи №910/5597/19.

Вказані обставини було встановлено судом в ухвалі від 18.09.2023 року про поновлення ОСОБА_1 строку для подання апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою.

Таким чином, оскільки скаржник не був належним чином повідомлений про розгляд справи в суді першої інстанції про розгляд відповідної заяви, судова колегія вбачає в даному випадку виняткові обставини, з якими законодавство пов`язує можливість прийняття під час апеляційного провадження додаткових доказів, які не були предметом дослідження під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Як було зазначено вище, судом апеляційної інстанції в судовому засіданні 05.12.2023 року оглянуто та досліджено оригінали доданих ОСОБА_1 до апеляційної скарги документів на спростування своєї вини, а також встановлено відповідність наявних у справі копій цих документів наданим суду оригіналам. Жодних сумнівів щодо достовірності даних оригіналів у суду не виникло, як наслідок такі документи взято судом до уваги у якості належних та достовірних доказів по справі.

Крім того, на переконання колегії суддів, прийняття та дослідження судом апеляційної інстанції вказаних вище документів, в якості доказів по справі, не порушуватиме принцип диспозитивності, оскільки забезпечує дотримання принципу рівності сторін перед законом та доступ скаржника до правосуддя з метою спростування своєї вини у доведенні боржника до банкрутства.

При розгляді справи суд враховує, що згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, з огляду на презумпцію правомірності правочину, встановлену статтею 204 ЦК України, вказані вище договори наразі є чинними та дійсними, оскільки докази протилежного у справі відсутні.

За вказаних вище обставин, апеляційним судом встановлено, що у діях керівника боржника ОСОБА_1 відсутні дії, направлені на доведення боржника до банкрутства, а господарські операції з грошовими активами боржника, про які наголошує ліквідатор, відбувались на відповідних правових підставах у зв`язку з виконанням вчинених боржником договорів.

Ліквідатором, в свою чергу, не надано належних та допустимих доказів, які б достеменно підтверджували вину саме ОСОБА_1 у доведенні ТОВ "Трансбуд-2" до банкрутства, як і не спростовано відповідних тверджень апелянта в апеляційній скарзі.

Жодних інших доводів та підстав для притягнення ОСОБА_1 до субсидіарної відповідальності у заяві, з урахуванням доповнень, не зазначено.

Отже, заява ліквідатора не ґрунтується на належних та допустимих доказів щодо підтвердження вини керівника ТОВ "Трансбуд-2", що складає об`єктивну та суб`єктивну сторону цивільно-правової відповідальності при доведенні субсидіарної відповідальності керівника/засновника, яка призвела до відсутності майнових активів у банкрута для задоволення вимог кредиторів.

Враховуючи все вищевикладене у сукупності, судова колегія встановила, що ліквідатором не наведено будь-яких беззаперечних обставин та не надано суду жодних належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів, які б свідчили про вчинення ОСОБА_1 дій, що призвели або могли призвести до банкрутства боржника.

За висновками суду апеляційної інстанції, такі дії відповідача не є тими діями у розумінні положень ч. 1 ст. 619 ЦК України, ч. 1 ст. 215 ГК України та ч. 2 ст. 61 КУзПБ, що перебувають у причинно-наслідковому зв`язку з подальшою неможливістю боржника здійснювати господарську діяльність та отримувати прибуток, що створили умови та підстави для порушення справи про банкрутство та з якими чинне законодавство пов`язує можливість покладення на третіх осіб субсидіарної відповідальності.

Таким чином, переглянувши в межах доводів та вимог ліквідатора і скаржника в апеляційному порядку законність ухвали суду першої інстанції та дослідивши заяву ліквідатора на підставі наданих сторонами та наявних у справі доказів, судова колегія дійшла висновку про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями ТОВ "Трансбуд-2" у зв`язку із доведенням його до банкрутства з викладених у ній мотивів з огляду на безпідставність та необґрунтованість такої заяви.

Поряд з наведеним, судова колегія також звертає увагу ліквідатора, що за змістом статі 61 КУзПБ ліквідатор з дня свого призначення, зокрема, приймає у своє відання майно боржника, забезпечує його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; проводить інвентаризацію та визначає початкову вартість майна банкрута; аналізує фінансовий стан банкрута; виконує повноваження керівника (органів управління) банкрута; формує ліквідаційну масу; заявляє до третіх осіб вимоги щодо повернення банкруту сум дебіторської заборгованості; подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; продає майно банкрута для задоволення вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Саме функції ліквідатора зі здійснення інвентаризації, виявлення майна банкрута та аналізу фінансово-господарського стану боржника є взаємопов`язаними та базовими для забезпечення ефективності ліквідаційної процедури, адже належне їх виконання є запорукою досягнення її основної мети - якнайповнішого задоволення вимог кредиторів, як за рахунок продажу активів банкрута, так і шляхом притягнення до солідарної та субсидіарної відповідальності керівника, засновників (учасників, акціонерів) боржника.

При цьому, судова колегія наголошує, що зверненню ліквідатора до суду з відповідною заявою в порядку ч. 2 ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства має передувати вчинення арбітражним керуючим всієї повноти дій ліквідатора в ліквідаційній процедурі, спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Аналіз фінансово-господарського стану боржника у формі окремого документа чи складової звіту за результатами ліквідаційної процедури має включати дослідження правочинів (у т. ч. господарських договорів), вчинених боржником після відкриття провадження у справі про банкрутство або протягом трьох років, що передували відкриттю провадження у справі про банкрутство, на предмет їх впливу на фінансовий стан боржника, доцільності та реальності таких правочинів, вчинення їх на шкоду кредиторам з метою уникнення відповідальності за зобов`язаннями боржника.

У пункті 1 Порядку проведення аналізу фінансово-господарського стану суб`єктів господарювання щодо наявності ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, незаконних дій у разі банкрутства, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 10.09.2020 №3105/5, визначено, що арбітражний керуючий проводить такий аналіз згідно з Методичними рекомендаціями щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затвердженими наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 №14 (у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 №1361).

За змістом цих рекомендацій під час оцінки фінансово-господарського стану підприємств, виявлення ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, серед іншого, обов`язковому аналізу підлягають фінансово-господарські договори боржника, укладені за попередні три календарні роки, у тому числі ті, виконання яких призвело до збільшення кредиторської заборгованості, на предмет доцільності їх укладення, умов і наслідків їх виконання/невиконання для боржника.

Колегія суддів зазначає, що наразі вже сформована усталена судова практика щодо оспорення правочину, вчиненого боржником з метою завдання шкоди кредиторам (фраудаторного правочину).

У правовідносинах банкрутства цей інститут врегульовано спеціальними нормами статті 20 Закону про банкрутство та з 21.10.2019 - статті 42 КУзПБ.

У правовідносинах банкрутства не виключається також визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України) (висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №369/11268/16-ц).

За змістом наведених вище приписів статей 12, 42, 61 КУзПБ з`ясування ознак фраудаторності правочинів боржника та їх оспорення у судовому порядку, за наявності підстав, зокрема для наповнення ліквідаційної маси банкрута, є обов`язком арбітражного керуючого (керуючого санацією, ліквідатора боржника).

Верховний Суд сформулював чіткий правовий висновок про те, що боржник, який відчужує активи (вчиняє інші дії, пов`язані, із зменшенням його платоспроможності) після виникнення у нього зобов`язання діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора (постанови Верховного Суду від 15.07.2021 у справі №927/531/18, від 29.09.2021 у справі №456/604/17, від 24.11.2021 у справі №905/2030/19(905/2445/19), від 19.07.2022 у справі №904/6251/20(904/316/21).

Дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Отже будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання з погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину - правочину, що вчинений боржником на шкоду кредиторам (висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №922/3796/16, від 04.08.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011, від 17.09.2020 у справі №904/4262/17, від 22.04.2021 у справі №908/794/19(905/1646/17), від 02.06.2021 у справі №904/7905/16).

Як було зазначено вище, в скаржником до матеріалів справи додано копію Договору поставки №03-09/14 від 03.09.2014, укладеного між ТОВ "Колосс-Інвест" та ТОВ "Трансбуд-2", а також копію Договору №12-01/11 від 12.01.2011 про надання поворотної фінансової допомоги, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ "Трансбуд-2".

Таким чином, вважаючи, що керівник ТОВ "Трансбуд-2" цілеспрямовано здійснив виведення грошових коштів боржника без відповідної правової підстави і такі дії призвели до зменшення обсягу платоспроможності ТОВ "Трансбуд-2" і нанесло майнової шкоди інтересам його кредиторів, ліквідатору необхідно дослідити та встановити наявність/відсутність підстав для оспорення таких правочинів боржника через їх фраудаторність шляхом звернення до суду в порядку ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, та з рештою встановити правомірність перерахувань грошових коштів на користь контрагентів а також реальність господарських операцій, зазначених у призначенні платежу, з урахуванням наявних у справі доказів укладення цих договорів.

А тому, у суду наразі відсутні підстави стверджувати про повноту вчинення ліквідатором дій у ліквідаційній процедурі для пошуку, виявлення та повернення майна, яке перебуває у третіх осіб, з метою належного формування ліквідаційної маси та її подальшу реалізацію, які б передували зверненню до суду із заявою про покладення субсидіарної відповідальності на винних у доведені боржника до банкрутства осіб.

Вищенаведене свідчить також про передчасність реалізації ліквідатором права на звернення до суду з відповідною заявою в порядку ч. 2 ст. 61 КУзПБ.

В силу положень процесуального законодавства та численної практики Верховного Суду судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Крім того, відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаджинастасиу проти Греції", національні суди повинні зазначати з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтується їхнє рішення, що, серед іншого дає стороні можливість ефективно скористатися наявним у неї правом на апеляцію; у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти російської федерації" зазначено, що ще одним завданням вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України").

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Трофимчук проти України" зазначив, що, хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Отже, судом апеляційної інстанції в повній мірі досліджено та надано оцінку наявним у справі доказам, обставинам справи і доводам скаржника та встановлено порушення судом норм матеріального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права (ст. 277 ГПК України).

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що доводи скаржника знайшли своє підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку, а відтак дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 у справі №910/5597/19 в частині задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Трансбуд-2" про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства та прийняття в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Трансбуд-2".

Керуючись статтями 255, 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 ГПК України та Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у справі №910/5597/19 в частині задоволення заяви ліквідатора ТОВ "Трансбуд-2" про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства задовольнити.

2.Ухвалу Господарського суду міста Києва від 06.02.2023 року у справі №910/5597/19 в наведеній частині скасувати.

3. Прийняти в скасованій частині нове рішення, яким у задоволенні заяви ліквідатора ТОВ "Трансбуд-2" про покладення на ОСОБА_1 субсидіарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у зв`язку з доведенням до банкрутства відмовити.

4.Копію постанови суду надіслати учасникам провадження у справі.

5.Матеріали справи повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 ГПК України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови підписано 15.12.2023 року.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді О.С. Копитова

Б.М. Поляков