Постанова

від 13.12.2023 по справі 925/965/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" грудня 2023 р. Справа №925/965/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сітайло Л.Г.

суддів: Шапрана В.В.

Буравльова С.І.

секретар судового засідання - Луцюк А.В.

представники сторін:

від позивача: Омельченко І.В.

від відповідача: Король О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-МТС"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2023

у справі №925/965/23 (суддя Зарічанська З.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СБПМ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-МТС"

про стягнення 2 579 573,34 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "СБПМ" (далі - ТОВ "СБПМ") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-МТС" (далі - ТОВ "Агро-МТС") заборгованості у розмірі 3 379 573,34 грн, з яких: 3 178 720,00 грн - основний борг, 189 484,28 грн - пеня, 11 369,06 грн - три проценти річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки від 26.04.2023 №2604/23-1/МД, в частині оплати поставленого товару, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 3 178 720,00 грн. Крім того, за порушення умов договору позивач нарахував відповідачу 189 484,28 грн пені, на підставі пункту 5.1 договору та 11 369,06 грн трьох процентів річних, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На стадії підготовчого засідання ТОВ "СБПМ" звернулося до Господарського суду Черкаської області із заявою про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача 2 378 720,00 грн основного боргу, 189 484,28 грн пені та 11 369,06 грн трьох процентів річних, що разом складає 2 579 573,34 грн. Вказана заява прийнята Господарським судом міста Києва до розгляду як така, що відповідає приписам статті 46 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 21.09.2023 у справі №925/965/23 позов задоволено.

Стягнуто з ТОВ "Агро-МТС" на користь ТОВ "СБПМ" 2 378 720,00 грн основного боргу, 189 484,28 грн пені, 11 369,06 грн трьох процентів річних, а також 38 693,60 грн судового збору.

Ухвалюючи вказане рішення суд першої інстанції встановив, що відповідач лише частково оплатив поставку товару, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість у розмірі 3 178 720,00 грн, на день подання позову до суду. Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідачем частково сплачено основну заборгованість в сумі 800 000,00 грн, у зв`язку з чим позивачем зменшено позовні вимоги і судом прийнято таке зменшення розміру позовних вимог. Відтак, сума основного боргу відповідача становить 2 378 720,00 грн і відповідачем не заперечувалась. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 2 378 720,00 грн основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню. Крім того, здійснивши перерахунок та врахувавши, що заявлений розмір пені не перевищує суми, на яку позивач має право на стягнення, місцевий господарський суд, не виходячи за межі позовних вимог, дійшов висновку про задоволення позову, в частині стягнення пені, у сумі 189 484,28 грн. Також, не виходячи за межі позовних вимог, суд першої інстанції задовольнив вимогу позивача про стягнення з відповідача 11 369,06 грн трьох процентів річних. Крім цього, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність боргів у інших підприємств перед ТОВ "Агро-МТС" не є достатньою підставою для зменшення розміру пені, оскільки порушення зобов`язань контрагентами боржника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення його від господарсько-правової відповідальності.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "Агро-МТС" звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2023 та змінити рішення в частині стягнення з відповідача пені з 189 484,28 грн до 50 000,00 грн.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги ТОВ "Агро-МТС" посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, оскільки суд першої інстанції допустив невідповідність висновків обставинам справи та невірно застосував норми матеріального права.

Так, за доводами скаржника, заборгованість відповідача спричинена не умисними діями останнього щодо небажання виконувати господарські зобов`язання, а загальною ситуацією в країні, вартістю сільськогосподарської продукції, складністю її реалізації, військовими діями тощо та як наслідок, виниклою заборгованістю перед ТОВ "Агро-МТС" та по ланцюгу перед ТОВ "СБМП".

Крім того, відповідач просить суд врахувати, що ТОВ "Агро-МТС" вживає заходів спрямованих на виконання своїх господарських зобов`язань.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.10.2023 апеляційну скаргу ТОВ "Агро-МТС" у справі №925/965/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Сітайло Л.Г., судді: Буравльов С.І., Шапран В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2023 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/965/23. Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ТОВ "Агро-МТС" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2023 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №925/965/23.

23.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №925/965/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.10.2023 апеляційну скаргу залишено без руху та надано скаржнику строк для усунення її недоліків.

13.11.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшла заява скаржника про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.11.2023 відкрито апеляційне провадження у справі №925/965/23. Встановлено учасникам справи строк для подання відзиву, заяв, пояснень, клопотань, заперечень - до 08.12.2023. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Агро-МТС" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2023 у справі №925/965/23 призначено на 13.12.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.12.2023 задоволено клопотання представника відповідача адвоката Король О.А. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

05.12.2023 на адресу Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ "Агро-МТС", а рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2023 у справі №925/965/23 - залишити без змін.

Так, у своєму відзиві позивач, зокрема зазначає, що договором поставки від 26.04.2023 №2604/23-1/МД передбачено звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором у випадку, якщо таке невиконання зобов`язань сталося внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорні обставини). Однак, всупереч вимогам спірного договору, ТОВ "Агро-МТС" не надало доказу (доказів) настання форс-мажорних обставин, зокрема, сертифікату Торгово-промислової палати України або уповноваженої нею регіональної Торгово-промислової палати, а тому відсутні правові підстави для звільнення ТОВ "Агро-МТС" від відповідальності за невиконання зобов`язань за договором.

Також, позивач звертає увагу на те, що наявність заборгованості контрагентів перед ТОВ "Агро-МТС", аналогічно як і відсутність грошових коштів у останнього, жодним чином не звільняє відповідача від відповідальності за порушення зобов`язань перед позивачем.

Крім того, позивач зазначає, що договір між ним та відповідачем укладений вже під час широкомасштабної збройної агресії російської федерації, що спростовує непередбачуваність таких обставин, та, відповідно, вказує на повне усвідомлення відповідача щодо наявності ризиків та можливих наслідків здійснення відповідних господарських операцій з позивачем.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 13.12.2023 з`явились представники сторін.

Представник відповідача у судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав, з викладених у ній підстав та просив її задовольнити. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2023 у справі №925/965/23 скасувати та змінити рішення в частині стягнення з відповідача пені з 189 484,28 грн до 50 000,00 грн.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2023 у справі №925/965/23 залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

26.04.2023 між ТОВ "СБПМ" (постачальник) та ТОВ "Агро-МТС" (покупець) укладено договір поставки №2604/23-1/МД, за умовами якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупця мінеральні добрива, а покупець - прийняти і оплатити товар в порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з пунктом 1.2 договору поставка товару здійснюється партіями. Кількість (обсяг), асортимент (найменування, марка) товару в партії, ціна на товар, вартість партії товару, а також інші умови, необхідні для поставки товару, узгоджуються сторонами у додатку (додатках) "Специфікація", які є невід`ємною частиною цього договору.

Відповідно до пункту 2.1 договору поставка товару здійснюється автомобільним та/або залізничним транспортом в строки, узгоджені сторонами у специфікації на поставку конкретної партії товару. Умови (базис) поставки визначаються сторонами згідно з правилами ІНКОТЕРМС, в редакції 2010 року, у специфікації на поставку конкретно партії товару.

За умовами пункту 2.2 договору товар, в залежності від способу та умов поставки, приймається покупцем за видатковою накладною на поставку або за відповідним товаросупровідним документом, які є підтвердженням поставки узгодженої сторонами у специфікації партії товару.

Пунктом 2.3 договору встановлено, що при кожній поставці товару постачальник передає покупцю наступні документи:

- видаткова накладна, оригінал, в 2-ох примірниках, один з яких після підписання покупцем, повертається постачальнику;

- сертифікат якості/відповідності заводу-виробника;

- оригінал рахунку на оплату товару;

- товарно-транспортна накладна/залізнична накладна.

Датою поставки товару вважається дата відвантаження, яка вказана у видатковій або залізничній накладній, якщо інші умови не погоджені сторонами у специфікації до цього договору (пункт 2.6 договору).

У пункті 3.1 сторони домовились, що поставка товару здійснюється за ціною та вартістю, узгодженими та зазначеними сторонами у специфікації на поставку конкретної партії товару. Ціна оплаченого покупцем товару не може бути змінена.

Строк оплати товару узгоджується сторонами у специфікації на поставку конкретної партії товару (пункт 3.2 договору).

Згідно з пунктом 3.3 договору розрахунки за товар, що поставляється згідно з цим договором, здійснюються в безготівковому порядку у національній валюті - гривні, шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, відповідно до виставлених рахунків постачальника.

Відповідно до пункту 3.4 договору зобов`язання покупця з оплати вартості робіт товару вважаються виконаними з дня зарахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що остаточна (кінцева) ціна товару та вартість партії товару визначаються та вважаються узгодженими сторонами у видаткових накладних, підписаних сторонами. Загальна сума договору визначається загальною сумою всіх видаткових накладних, підписаних сторонами за цим договором.

За порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення за весь період прострочення платежу (пункт 5.1 договору).

Договір вступає в дію з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2023 (пункт 7.1 договору)

26.04.2023 між сторонами підписано специфікацію №1, згідно з якою постачальник зобов`язується поставити у власність покупця, а останній прийняти та оплатити наступний товар: Аміак безводний у кількості 250 т на загальну суму з ПДВ - 11 250 000,00 грн.

Умови поставки: FCA (в редакції ІНКОТЕРМС-2010) м. Жашків, Черкаська область (пункт 2 специфікації №1).

Строк поставки: з 27.04.2023 до 30.05.2023.

Поставка (відвантаження) товару здійснюється постачальником партіями на підставі отриманих від покупця письмових заявок/транспортних інструкцій, в яких визначаються кількість товару до відвантаження, строк доставки, адреса розвантаження, реквізити вантажоодержувача товару та інша інформація, необхідна для поставки. Сканована копія заявки/транспортної інструкції направляється покупцем на електронну адресу. Оригінал заявки/транспортної інструкції передається покупцем постачальнику одночасно з поверненням видаткової накладної, підписаної покупцем (пункт 3 специфікації №1).

Умови оплати: покупець сплачує постачальнику в сумі 100% вартості товару до 15.05.2023 включно, згідно з виставленим рахунком покупцю (пункт 4 специфікації №1).

По всьому іншому, що не передбачено цією специфікацією, сторони керуються умовами договору (пункт 5 специфікації №1).

Дана специфікація набуває чинності з дня її підписання сторонами. Сканована/факсимільна копія специфікації, підписана сторонами та отримана електронною поштою/факсимільним зв`язком, має юридичну силу до моменту отримання сторонами її оригіналу (пункт 6 специфікації №1).

Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату від 26.04.2023 №499 за Аміак безводний у кількості 250 т на загальну суму з ПДВ - 11 250 000,00 грн.

Згідно з платіжною інструкцією від 28.04.2023 №2075, відповідач перерахував на рахунок позивача 1 350 000,00 грн, відповідно до платіжної інструкції від 04.05.2023 №2083 - 1 350 000,00 грн, відповідно до платіжної інструкції від 09.05.2023 №2091 - 900 000,00 грн, відповідно до платіжної інструкції від 01.06.2023 №466 - 200 000,00 грн.

Сторонами підписано видаткові накладні, відповідно до яких покупцем отримано товар, а саме:

- від 28.04.2023 №869 щодо Аміаку безводного у кількості 18,95 т на загальну вартість з ПДВ - 852 750,00 грн;

- від 29.04.2023 №866 щодо Аміаку безводного у кількості 21,37 т на загальну вартість з ПДВ - 961 650,00 грн;

- від 02.05.2023 №867 щодо Аміаку безводного у кількості 20,36 т на загальну вартість з ПДВ - 916 200,00 грн;

- від 02.05.2023 №870 щодо Аміаку безводного у кількості 19,74 т на загальну вартість з ПДВ - 888 300,00 грн;

- від 03.05.2023 №868 щодо Аміаку безводного у кількості 10,78 т на загальну вартість з ПДВ - 485 100,00 грн;

- від 04.05.2023 №871 щодо Аміаку безводного у кількості 19,16 т на загальну вартість з ПДВ - 862 200,00 грн;

- від 06.05.2023 №872 щодо Аміаку безводного у кількості 11,08 т на загальну вартість з ПДВ - 498 600,00 грн;

- від 08.05.2023 №901 щодо Аміаку безводного у кількості 18,28 т на загальну вартість з ПДВ - 822 600,00 грн;

- від 01.06.2023 №1053 щодо Аміаку безводного у кількості 5,08 т на загальну вартість з ПДВ - 213 360,00 грн;

- від 09.06.2023 №1054 щодо Аміаку безводного у кількості 11,38 т на загальну вартість з ПДВ - 477 960,00 грн.

Після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено на рахунок позивача:

- 500 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 02.08.2023 №2184;

- 150 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 09.08.2023 №2207;

- 150 000,00 грн згідно з платіжною інструкцією від 20.08.2023 №2223.

Звертаючись до суду першої інстанції з даним позовом позивач зазначив, що ТОВ "Агро-МТС" не здійснило повної та своєчасної оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим утворилась заборгованість відповідача перед позивачем з оплати поставленого товару.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності до положень статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими, відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частиною 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами частини 1 статті 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Частиною 1 статті 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Так, слід зазначити, що суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в частині стягнення 2 378 720,00 грн основного боргу, 189 484,28 грн пені та 11 369,06 грн трьох процентів річних. В цій частині рішення суду першої інстанції скаржником не оскаржується і, відповідно до частини 1 статті 269 ГПК України, не переглядається судом апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2023 у справі №925/965/23 оскаржується відповідачем в частині у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій, а тому враховуючи вимоги частини 1 статті 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши доводи та заперечення відповідача щодо відмови у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій, суд за наслідками апеляційного розгляду, дійшов наступних висновків.

За приписами частини 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно із положеннями статті 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного ступеню прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків (аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 17.05.2018 у справі №910/6046/16 та 27.02.2019 у справі №910/9765/18).

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19 також зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 ЦК України та статтею 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі №916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

При цьому, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Слід зауважити, що у вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема з розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Майновий стан сторін та соціальна значущість підприємства мають значення для вирішення питання про зменшення пені.

Господарський суд об`єктивно оцінює, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання).

Схожа за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №908/1453/14.

Частиною 2 статті 218 ГК України та статтею 617 ЦК України передбачено, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов`язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

За приписами статті 546, 549 ЦК України, статті 230 ГК України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Таким чином, на переконання колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що наявність боргів у інших підприємств перед ТОВ "Агро-МТС" не є достатньою підставою для зменшення розміру пені, оскільки порушення зобов`язань контрагентами боржника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення його від господарсько-правової відповідальності.

Інші доводи апеляційної скарги, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

Згідно з частиною 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях зокрема, мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча, пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

При винесені даної постанови судом апеляційної інстанції були надані вичерпні відповіді на доводи апелянта, з посиланням на норми права, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частини 2 статті 86 ГПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду про задоволення позову.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Частиною 1 статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2023 у справі №925/965/23 ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга ТОВ "Агро-МТС" задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, покладаються на ТОВ "Агро-МТС".

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-МТС" на рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2023 у справі №925/965/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 21.09.2023 у справі №925/965/23залишити без змін.

3. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-МТС".

4. Матеріали справи №925/965/23 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений статтями 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано - 18.12.2023.

Головуючий суддя Л.Г. Сітайло

Судді В.В. Шапран

С.І. Буравльов