Постанова

від 12.12.2023 по справі 902/1407/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 грудня 2023 року Справа № 902/1407/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Гудак А.В.

суддя Петухов М.Г.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Липовецької міської ради на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.11.2023 (суддя Міліціанов Р.В.)

за позовом Липовецької міської ради

до Липовецького відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)

про зняття арешту з транспортного засобу

за участю представників:

позивача - Кобзар А.І.,

відповідача - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 20.11.2023 відмовлено у відкритті провадження у справі №902/1407/23. Повернуто Липовецькій міській раді з Державного бюджету України судовий збір в розмірі 2684 грн.

В обґрунтування ухвали суд першої інстанції зазначив, зокрема, що виключно у випадку коли сторонами спору є юридичні особи, а також коли накладення арешту вчинено виконавцем у процесі виконання рішення господарського суду, спір щодо зняття арешту підлягатиме вирішенню господарським судом за правилами ГПК України. Враховуючи імперативні приписи ч. 1 ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на винесення постанови про опис та арешт майна у рамках примусового виконання рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 13.05.2022 року у справі №136/423/22, суд першої інстанції дійшов висновку, що розгляд даного спору належить здійснювати за правилами цивільного судочинства.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, позивач звернувся з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення, яким відкрити провадження у справі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що арешт накладено на майно, що належить Липовецькій міській раді, а не боржнику у виконавчому провадженні.

Також зазначає, що Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області є засновником Липовецького колегіуму ім. В. Липківського (ЄДРПОУ 21722536), а тому подання позовної заяви до даного закладу, як відповідача по справі, від юридичної особи, що є його засновником, не буде відповідати загальним вимогам та правилам судочинства.

На думку Липовецької міської ради, також неправомірним є твердження суду першої інстанції про те, що належним відповідачем за позовними вимогами про зняття арешту є Капущак Михайло Юрійович, як сторона виконавчого провадження № 69318649, оскільки звертаючись з позовною заявою до вказаної особи, Липовецька міська рада Вінницького району Вінницької області не вбачає позовних вимог, в межах позову про зняття арешту з транспортного засобу, виконання яких залежить або може залежати від даної фізичної особи.

Відповідач не скористався, передбаченим ст. 263 ГПК України, правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу.

В судовому засіданні, що відбулося 12.12.2023 року, був присутній представник позивача. Відповідач не забезпечив явку свого повноважного представника в судове засідання, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України неявка учасників справи, повідомлених в установленому порядку про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду встановлено наступне.

13.11.2023 року до Господарського суду Вінницької області Липовецькою міською радою Вінницького району Вінницької області подано позовну заяву до відповідача Липовецького відділу Державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції про зняття арешту з транспортного засобу, що накладений постановою про опис та арешт майна (коштів) боржника від 14.07.2023 року, в межах виконавчого провадження № 69318649, Липовецьким відділом державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

В обґрунтування позовної заяви позивачем зазначено, що рішенням Липовецького районного суду від 13.05.2022 року у справі №136/423/22 стягнуто з Липовецького колегіуму Василя Липківського заборгованість в сумі 493828,94 грн.

На підставі виконавчого листав № 136/423/22 від 28.06.2022 року виданого Липовецьким районним судом Вінницької області, Липовецьким відділенням державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69318649.

14.07.2023 року державним виконавцем у вказаному виконавчому проваджені винесено постанову про арешт майна боржника - Липовецького колегіуму Василя Липківського та накладено арешт, зокрема, на транспортний засіб марки АС моделі АС-Р4234 МРІЯ, тип - Загальний автобус, автобус - D, реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами)

НОМЕР_2 обґрунтування позовних вимог Липовецька міська рада зазначає, що вона не є стороною вказаного виконавчого провадження, а майно (транспортний засіб - автобус) на яке накладено арешт в межах виконавчого провадження № 69318649, належить Липовецькій міській раді, а не боржнику у виконавчому проваджені, а тому накладення арешту на вказане майно міської ради порушує її права та, як наслідок, наявні правові підстави для зняття арешту з такого майна.

З наведеного слідує, що позовна заява Липовецької міської ради направлена на захист права власності позивача та подана в порядку позовного провадження визначеного Розділом ІІІ ГПК України, а відтак не є скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, порядок подачі якої регулюється Розділом VI ГПК України.

В статті 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З наведеного слідує, що суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Отже, підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

За таких обставин особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладено арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Верховний Суд в постанові від 08.06.2021 року у справі №913/567/19 дійшов наступного висновку: «Враховуючи встановлену судами попередніх інстанцій, на підставі належних та допустимих доказів, приналежність арештованого майна на праві власності позивачу та відсутність оспорювання або невизнання такого права, суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідно до частини першої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа вправі звернутись до суду з позовом як про визнання права власності на майно, на яке накладено арешт і зняття з нього арешту, так і з позовом лише про зняття з такого майна арешту».

Подібні правові висновки наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.04.2019 у справі №661/624/16-ц, Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №922/1334/17, від 02.10.2018 у справі №916/3108/17, від 05.03.2019 у справі №903/206/18, від 30.09.2019 у справі №908/1532/18.

При цьому, звертаючись до суду в порядку позовного провадження за захистом свого порушеного права (права власності на транспортний засіб) позовні вимоги заявлено до відповідача Липовецького відділу ДВС, який не є ані боржником у виконавчому провадженні, ані особою, в інтересах якої накладено арешт.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи висновки суду першої інстанції про те, що належним відповідачем у даній справі є фізична особа, а тому з огляду на суб`єктивний склад сторін, розгляд даної справи віднесено до юрисдикції місцевого загального суду за правилами цивільного судочинства та наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження у справі у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, зокрема, якщо заява не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Велика Палата Верховного Суду в пунктах 61, 62 постанови від 26.11.2019 року у справі №905/386/18 дійшла наступного висновку: «При розгляді скарг стягувача чи боржника на дії органу державної виконавчої служби, пов`язані з арештом і вилученням майна та його оцінкою, господарський суд перевіряє відповідність цих дій приписам статей 57, 58 Закону України «Про виконавче провадження». Вимоги інших осіб щодо належності саме їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, реалізується шляхом подання ними з додержанням правил юрисдикційності (стаття 20 Господарського процесуального кодексу України) позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на майно і звільнення його з-під арешту. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може залучатися господарським судом до участі у справах як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідачем у справах за позовами про звільнення з-під арешту майна є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних відносин щодо такого майна. Такі справи підлягають розгляду за правилами господарського судочинства, якщо вони виникають у цивільних чи господарських правовідносинах і суб`єктний склад сторін у них відповідає вимогам статті 4 Господарського процесуального кодексу України».

При цьому, за змістом ч.1 та ч.2 ст. 48 ГПК України суд першої інстанції наділений правом залучити до участі у справі співвідповідача або належного відповідача виключно за клопотанням позивача.

З наведеного слідує, що процесуальним правом визначення особи до якої заявлено позов наділений саме позивач, натомість суд під час розгляду справи повинен, зокрема, надати оцінку наявності чи відсутності порушеного права позивача саме відповідачем до якого заявлено позов.

Окрім того, відповідно до ч.1 та п.4 ч.2 ст. 162 ГПК України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Відповідно до ч.1 ст. 174 ГПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, встановивши, що зміст позовних вимог та їх правове обґрунтування направлені на захист права власності позивача (а саме в обґрунтування позовної вимоги про зняття арешту з транспортного засобу зазначено, що вказане майно належить позивачу, а не боржнику у виконавчому провадженні), однак позов заявлено до органу державної виконавчої служби, який у даному випадку є неналежним відповідачем, суд першої інстанції був наділений процесуальним правом, визначеним ст. 162, 174 ГПК України, залишити позовну заяву без руху та надати позивачу термін на усунення недоліків.

Натомість, суд першої інстанції дійшов передчасних (за відсутності відповідної заяви позивача) висновків про те, що належним відповідачем у даній справі є фізична особа та, як наслідок, дійшов помилкових висновків про відмову у відкритті провадження у справі з підстав, що даний спір з огляду на суб`єктивний склад сторін не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства.

Враховуючи викладене, судом апеляційної інстанції встановлено, що місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 175 ГПК України, що призвело до порушення норм процесуального права та як наслідок винесення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Позивач звертаючись з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, просив оскаржувану ухвалу суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відкрити провадження у справі.

Однак, згідно ч.3 ст.271 ГПК України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

У відповідності до п.6 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

З наведених норм процесуального права вбачається, що суд апеляційної інстанції наділений повноваженнями скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції та не наділений повноваженнями у даному випадку приймати рішення про відкриття провадження у справі.

З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.271, 275, 280 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.11.2023 у справі №902/1407/23 скасуванню, з передачею справи на розгляд суду першої інстанції.

Оскільки, суд апеляційної інстанції не приймає остаточного рішення у справі №902/1407/23 та справа передається для подальшого розгляду до суду першої інстанції, розподіл судових витрат відповідно до ст. 129 ГПК України не здійснюється.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Липовецької міської ради на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.11.2023 у справі №902/1407/23 - задоволити частково.

2. Ухвалу Господарського суду Вінницької області від 20.11.2023 у справі №902/1407/23 - скасувати.

3. Справу №902/1407/23 передати на розгляд Господарського суду Вінницької області.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "18" грудня 2023 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Петухов М.Г.