Постанова

від 07.12.2023 по справі 922/1911/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2023 року м. Харків Справа № 922/1911/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Фоміна В.О., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А.

за участю секретаря судового засідання Бессонової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" (вх. № 2451 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/1911/22, постановлену у приміщенні Господарського суду Харківської області суддею Пономаренко Т.О., за наслідками розгляду заяви (вх.№28995 від 24.10.2023) Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" про правонаступництво у справі

за позовом Державного підприємства "Придніпровський експертно-технічний центр Держпраці", м. Дніпро,

до Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш", м. Харків,

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 відмовлено у задоволенні заяви (вх.№28995 від 24.10.2023) директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" про правонаступництво.

Не погодившись з вказаною ухвалою місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" (вх. № 2451 Х/2) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/1911/22; повідомлено учасників справи та заінтересовану особу - Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини", що розгляд апеляційної скарги відбудеться 07 грудня 2023 року о 10:45 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань № 104, доведено до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання не є обов`язковою; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 01.12.2023, для подання заяв, клопотань, тощо - до 01.12.2023.

Також, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.11.2023 витребувано у Господарського суду Харківської області матеріали справи №922/1911/22.

21.11.2023 матеріали справи 922/1911/22 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

27.11.2023 до суду апеляційної інстанції засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" надійшли доповнення до апеляційної скарги (вх. № 14610), в якій заявник посилається на те, що 20.11.2023 ним отримано відповідь на лист від 06.11.2023 №1151-ЕТЦ до Відділу примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції стосовно наявності виконавчою провадження з примусового виконання наказу №922/1911/22 від 18.01.2023 Господарського суду Харківської області; на електронну адресу підприємства було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження з реєстраційним номером виконавчого провадження та ідентифікатором доступу; відповідно інформації з Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень на 20.11.2023 стан виконавчого провадження "зупинено" з 07.11.2023 згідно п. 12 ч.1 ст.34 (включення до переліку об`єктів малої або великої приватизації). Відтак, просить долучити вказану інформацію до апеляційної скарги на ухвалу суду від 08.11.2023 по справі №922/1911/22.

04.12.2023 до апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх. № 14915, документ сформований в системі "Електронний суд" 01.12.2023), в якому заявник не погоджуючись з доводами Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр", просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" про скасування ухвали Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 по справі №922/1911/22 та направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі, що суд першої інстанції був позбавлений можливості належним чином перевірити наявність процесуальних підстав для заміни сторін виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником або заміни боржника та стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, та оцінить їх в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами. Також, звертає увагу суду апеляційної інстанції на позицію зацікавленої сторони, викладену у клопотанні /заяві про заперечення на заяву про правонаступництво (заміну сторони боржника), де обґрунтовується безпідставність аргументації Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" щодо заміни сторони боржника у даній справі.

У судове засідання Східного апеляційного господарського суду 07.12.2023 представники учасників справи не з`явились, про дату, час там місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (ухвали суду апеляційної інстанції від 17.11.2023) до електронних кабінетів учасників справи, сформованими в програмі Діловодство спеціалізованого суду.

Отже, під час розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до приписів пункту 4 частини 5 статті 13 Господарського процесуального кодексу України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого частиною 2 статті 273 цього Кодексу.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України).

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №910/6097/17 зазначив, що відкладення розгляду справи є правом суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні за їх відсутності.

Оскільки судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи та правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення учасників справи про час та місце розгляду справи, виходячи з того, що участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені частиною першою статтею 42 Господарського процесуального кодексу України) є правом, а не обов`язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників інших учасників справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах встановлених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у відповідності до вимог статті 282 Господарського процесуального кодексу України зазначає про такі обставини.

У провадженні Господарського суду Харківської області перебувала справа №922/1911/22 за позовом Державного підприємства "Придніпровський експертно-технічний центр Держпраці" до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення боргу за договором №236/1 2020 від 25.09.2020 у розмірі 140229,67 грн, інфляційних втрат у розмірі 44178,85 грн, один відсоток річних відповідно до п.6.4. договору у розмірі 2416,56 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 28.12.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 28.03.2023, позов Державного підприємства "Придніпровський експертно-технічний центр Держпраці" до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" на користь Державного підприємства "Придніпровський експертно-технічний центр Держпраці" суму боргу за договором №236/1 2020 від 25.09.2020 у розмірі 140229,67 грн, інфляційних втрат у розмірі 44178,85 грн, один відсоток річних відповідно до п.6.4. договору у розмірі 2412,72 грн., а також суму судового збору у розмірі 2802,32 грн (т.1, а.с.105-122, 211-220).

18.01.2023 на виконання вказаного рішення в межах справи №922/1911/22 Господарським судом Харківської області видано відповідний наказ (т.1, а.с. 136).

24.10.2023 до місцевого господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" надійшла заява про правонаступництво (вх.№28995 від 24.10.2023), в якій заявник просив суд:

- замінити боржника у справі №922/1911/22 Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121) на його правонаступника Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (код ЄДРПОУ 05762269);

- здійснити заміну позивача у справі №922/1911/22 у зв`язку із закінченням процесу реорганізації з Державного підприємства "Придніпровський експертно-технічний центр Держпраці" (код ЄДРПОУ 23369086) на Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" (код ЄДРПОУ 23369086) (т.2, ас.1-4).

Вказане клопотання в частині заміни боржника по справі обґрунтовано такими обставинами.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 за № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", погоджено пропозицію Фонду державного майна щодо реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (код згідно з ЄДРПОУ 00213121) після завершення перетворення державного підприємства "Завод "Електроважмаш" у процесі приватизації шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (код згідно з ЄДРПОУ 05762269).

Протоколом позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" (попередня назва АТ "Турбоатом") від 01.12.2021 № 31/2021 прийнято рішення, зокрема, про затвердження Передавального акту балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" до АТ "Українські енергетичні машини".

З метою виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 №1005 "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом", наказом Фонду від 01.12.2021 № 2143 "Щодо АТ "Завод "Електроважмаш" (код ЄДРПОУ 00213121)" затверджено Передавальний акт балансових рахунків, матеріальних цінностей та активів від АТ "Завод "Електроважмаш" (товариство, що приєднується) до АТ "Українські енергетичні машини" (товариство-правонаступник), згідно з яким усі активи, зобов`язання, майно, права та обов`язки товариства, що приєднується, передаються товариству-правонаступнику (далі передавальний акт), а саме АТ "Українські енергетичні машини" в порядку та на умовах, встановлених чинним законодавством України з дати затвердження та підписання передавального акта.

21.12.2021 проведено спільні позачергові загальні збори АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш", порядок денний яких серед іншого містить питання внесення змін до статуту АТ "Укренергомашини", шляхом викладення його в новій редакції.

Відповідно до пункту 1.4 статуту АТ "Українські енергетичні машини", затвердженого протоколом спільних позачергових загальних зборів АТ "Українські енергетичні машини" та АТ "Завод "Електроважмаш" від 23.12.2021 №32/2021, АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом" (правонаступник АТ "Укренергомашини").

Згідно з Протоколом спільних позачергових зборів "Завод "Електроважмаш" та АТ "Українські енергетичні машини" від 23.12.2021, що є у вільному доступі на сайті останнього Режим доступу: https://ukrenergymachines.com/investors/229/230/8193, а також у вільному доступі є і чинний Статут АТ "Українські енергетичні машини" Режим доступу: https://ukrenergymachines.com/content/documents/36/3519/files/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%82.PDF, де згідно пунктом 1.4 АТ "Українські енергетичні машини" є правонаступником всіх прав та обов`язків АТ "Завод "Електроважмаш" внаслідок приєднання останнього до Товариства відповідно до Розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.08.2021 № 1005-р "Про погодження реорганізації акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до акціонерного товариства "Турбоатом".

Відтак, за твердженням заявника, всі підтверджені належним чином права, обов`язки, зобов`язання Товариства, що приєднується, а також права, обов`язки, зобов`язання інших осіб в частині правовідносин з Товариством, що приєднується, переходять в повному обсязі до Товариства-правонаступника навіть у випадку, якщо вони мали (матимуть) місце після дати складання Передавального акту або з будь-яких причин не були включені в Передавальний акт.

Тобто, фактично Кабінетом Міністрів України погоджено проведення процедури реорганізації АТ "Завод "Електроважмаш" шляхом приєднання до АТ "Українські енергетичні машини".

Щодо обґрунтування клопотання в частині заміни позивача по справі заявник з посиланням на приписи ч.1 ст. 104, ст. 107 ЦК України зазначив про те, що ДП "Придніпровський ЕТЦ" у зв`язку з приватизацією Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога 7" єдиного майнового комплексу державного підприємства "Придніпровський експертно-технічний центр Держпраці" (код ЄДРПОУ 23369086) згідно укладеного договору купівлі-продажу об`єкт малої приватизації -єдиного майнового комплексу державного підприємства "Придніпровський експертно-технічний центр Держпраці" за результатами електронного аукціону з умовами, укладеного 09.06.2023 між Регіональним відділенням Фонду державною майна України по Дніпропетровській, Запорізькій, Кіровоградській областях та Товариством з обмеженою відповідальністю "Перемога 7", відповідно до рішення єдиного учасника №2 державного підприємства "Придніпровський експертно-технічний центр Держпраці" припинило діяльність шляхом його перетворення у ТОВ "Придніпровський ЕТЦ", яке с правонаступником всіх майнових прав та обов`язків ДП "Придніпровський ЕТЦ". Повідомлення про рішення щодо припинення діяльності ДП "Придніпровський ЕТЦ" шляхом його перетворення у ТОВ "Придніпровський ЕТЦ" оприлюднене для загального доступу у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 21.06.2023, завершення перетворення шляхом створення ТОВ "Придніпровський ЕТЦ" відбулося 27.09.2023.

До вказаного клопотання додано лише копію Витягу з у Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр", код ЄДРПОУ 23369086 (т.2, а.с.5-10). Інших документів вказане клопотання не містить.

Правовою підставою для заміни сторони правонаступником заявником зазначено статтю 25 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 прийнято заяву (вх.№28995 від 24.10.2023) директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" про правонаступництво до розгляду у судовому засіданні на 08 листопада 2023 року. Зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" у строк до 06.11.2023 надати обґрунтовані пояснення щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 18.01.2023 по справі 922/1911/22, а також стосовно своїх вимог щодо процесуальної заміни сторін (позивача та відповідача у справі чи стягувача та боржника у виконавчому провадженні), у разі відкриття виконавчого провадження зобов`язано разом із поясненнями надати відповідні докази. Запропоновано учасникам справи та заінтересованим особам надати письмові пояснення щодо заяви директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" про правонаступництво (т.2, а.с.12-15).

07.11.2023 до суду першої інстанції через систему "Електронний суд" від представника Акціонерного товариства "Українські енергетичні машини" надійшли заперечення на заяву про правонаступництво (вх.№30384 від 07.11.2023), в яких заявник просив відмовити у задоволенні заяви про правонаступництво Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" в частині заміни боржника у справі №922/1911/22 з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (ідентифікаційний код 00213121) на Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 05762269).

В обґрунтування своєї правової позиції зазначав про таке:

- виходячи з приписів ст.ст. 91, 104 Цивільного кодексу України, підприємство, яке перебуває в процесі припинення (яке не є завершеним) продовжує ведення справ до підписання передавального акту, договору про приєднання, їх затвердження відповідними вищими органами управління (суб`єктом управління) та до дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення;

- прийняття рішення про припинення, чи його погодження не може бути безумовною підставою переходу всіх прав та обов`язків до правонаступника; процедура припинення передбачає, крім іншого, вирішення кадрових питань (переведення працівників, призначення нової дирекції, органів управління), проведення аудитів та перевірок контролюючих органів, складання та затвердження порядку конвертації акцій, та подання документів на реєстрацію припинення;

- заявником до матеріалів заяви про правонаступництво не було додано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що Акціонерне товариство "Українські енергетичні машини" є правонаступником по всіх правах та зобов`язаннях Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" та на наявність відповідних відомостей в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; відтак заявником не доведено наявність обґрунтованих підстав для заміни боржника в особі АТ "Завод "Електроважмаш" на АТ "Українські енергетичні машини".

08.11.2023 місцевим господарським судом ухвалено оскаржувану ухвалу про відмову у задоволенні заяви ТОВ "Придніпровський експертно-технічний центр" про правонаступництво (т.2, а.с. 56-61).

Вказана ухвала суду першої інстанції з посиланням на приписи статей 18, 52, 326, 334 ГПК України, статей 1, 15, 34 Закону України "Про виконавче провадження" мотивована тим, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження, натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України; у такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Відтак за висновками суду відомості щодо наявності відкритого виконавчого провадження відіграють важливу роль для належного вирішення питання про правонаступництво у цій справі, проте заявником не надано ні доказів, ні пояснень щодо відкриття/не відкриття виконавчого провадження на підставі наказу на примусове виконання рішення 18 січня 2023 року по справі №922/1911/22. З цих підстав, суд першої інстанції посилаючись на відсутність можливості належним чином перевірити наявність процесуальних підстав для заміни сторін виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником або заміни боржника та стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, та оцінить їх в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення вказаної заяви про правонаступництво.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається, зокрема, на те, що текст ухвали Господарського суду Харківської області від 01.11.2023, якою було зобов`язано заявника надати обґрунтовані пояснення щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 18.01.2023 по справі 922/1911/22, з`явився в кабінеті Електронного суду 04.11.2023, а тому підприємство не мало можливості належним чином підготувати таку інформацію до 06.11.2023.

Разом з тим, в апеляційній скарзі скаржником повідомлено про такі обставини: 27.06.2023 Салтівський відділ державної виконавчої служби місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, керуючись статтею 28 Закону України "При виконавче провадження", повернув виконавчий документ (наказ №922/1911/22 від 18.01.2023) стягувачу без прийняття до виконання; 11.07.2023 заяву (вих.747-ЕТЦ) про відкриття виконавчого провадження було направлено до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управляння Міністерства юстиції, даних про розгляд заяви та відкриття виконавчого провадження підприємство не мало. В подальшому, на виконання ухвали Господарського суду Харківської області від 01.11.2023 направлено запит про надання інформації щодо відкриття виконавчого провадження, згідно отриманої інформації від Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управляння Міністерства юстиції у листі від 14.11.2023 №150814 відсутнє виконавче провадження з примусового виконання наказу №922/1911/22 від 18.01.2023 на виконанні в Індустріальному відділі державної виконавчої служби у місті Харкові. За твердженням скаржника, докази, що витребувались судом першої інстанції не могли бути надані при розгляді судом першої інстанції.

До апеляційної скарги заявником додано такі документи: копія листа від 27.06.2023 №85225 Салтівського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; копія заяви від 11.07.2023 №747- ЕТЦ; копія листа від 06.11.2023 №1151-ЕТЦ ТОВ "Придніпровський ЕТЦ" до Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, відділу примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції; копія листа від 14.11.2023 №150814 Індустріального відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного Міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, зазначає таке.

Предметом судового розгляду у даній справі є заява заінтересованої особи про заміну сторони (боржника та позивача) на стадії виконання рішення суду.

Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (пункт 9 частини першої статті 129 Конституції України). Аналогічне положення міститься у пункті 7 частини третьої статті 2 ГПК України.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з положеннями статей 18, 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 №18-рп/2012). Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі "Шмалько проти України" від 20.07.2004).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 року у справі "Півень проти України" вказано, що право на судовий розгляд, гарантований статтею 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін (параграф 35).

8.4. "Право на суд" було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду" (справа "Горнсбі проти Греції", § 40, від 19.03.1997).

Європейський суд з прав людини зазначає, що "держава є відповідальною за борги державного підприємства, не дивлячись на те, що підприємство є окремою юридичною особою. Таким чином, держава є відповідальною за невиплату заявнику сум, присуджених йому рішеннями, що винесені проти такого підприємства" (див. рішення "Михайленки та інші проти України" (Mykhaylenky and Others v. Ukraine) (№ 35091/02, 35196/02, 35201/02, 35204/02, 35945/02, 35949/02, 35953/02, 36800/02, 38296/02 та 42814/02, пп. 43- 46, 20045XII; та "Соловйов проти України" (Solovyev v. Ukraine), заява № 4878/04, пункт 20, рішення від 14.12.2006).

У рішенні у справі "Янголенко проти України" від 10.12.2009 Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що провадження у суді та виконавче провадження є відповідно першою і другою стадією загального провадження. Таким чином, виконавче провадження не має бути відокремлене від судового, і ці обидва провадження мають розглядатись як цілісний процес.

Оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України "Про виконавче провадження", який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, якою визначено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 Господарського процесуального кодексу України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу (подібний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425).

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку. Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у матеріальних правовідносинах (аналогічний висновок міститься у пунктах 8.7, 8.8 постанови Верховного Суду від 16.08.2021 у справі № 908/502/19).

Отже, процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу, включаючи стадію виконання судового рішення.

Водночас, процесуальний порядок та підстави заміни сторони виконавчого провадження за правилами господарського судочинства передбачені статтею 334 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до частин 1, 2 якої у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження (ч.5 ст. 334 ГПК України).

Зазначена норма Господарського процесуального кодексу України узгоджується із приписами частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", згідно з якою у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

Стаття 52 ГПК України вміщена до розділу І "Загальні положення" глави 4 "Учасники судового процесу" цього Кодексу, якими регламентуються загальні засади відносно кола учасників, сторін, третіх осіб судового провадження, осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, їх прав та обов`язків тощо. Натомість, стаття 334 ГПК України міститься в розділі V "Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у господарських справах", що присвячений врегулюванню відносин, пов`язаних з примусовим виконанням судових рішень. Отже, нормативні приписи статті 52 ГПК України слід вважати загальними по відношенню до приписів, закріплених статтею 334 цього Кодексу.

Вирішувати питання про заміну сторони виконавчого провадження слід з урахуванням норм Закону України "Про виконавче провадження".

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13, від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17 та підтримана у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2022 у справі № 34/425.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17 зазначено, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу. У такому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу.

Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено в частині п`ятій статті 334 ГПК України.

Дана правова позиція підтримана і у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14 та від 18.01.2022 у справі № 34/425.

У розгляді наведеного питання належить враховувати й те, що неможливим є здійснення заміни учасника справи та сторони виконавчого провадження за межами відкритої стадії господарського процесу.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 911/3411/14, а також у постанові Верховного Суду від 19.10.2021 у справі № 908/3929/14.

Отже, підсумовуючи наведені вище правові висновки Верховного Суду, колегія суддів зазначає, що у вирішенні питання щодо наявності підстав для процесуального правонаступництва: заміни сторони виконавчого провадження ("стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу") або заміни сторони у справі судам необхідно враховувати, що:

- після відкриття виконавчого провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України; до відкриття виконавчого провадження заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України; у разі відсутності відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою, крім випадків заміни боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження (пункти 74 та 75 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17);

- здійснення заміни сторони у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження можливо лише, якщо строк пред`явлення наказу до виконання не сплив, крім випадків одночасного звернення із заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (постанови Верховного Суду від 11.03.2021 у справі №910/2954/17; від 25.06.2019 у справі №910/10031/13; від 21.08.2020 у справі №905/2084/14-908/4066/14; від 24.05.2021 у справі №911/4460/21; від 30.07.2019 у справі №5/128);

- у разі закінчення виконавчого провадження особа може заявити про заміну сторони у справі, лише ініціювавши відкриття відповідної стадії процесу, в межах якої будуть досліджені обставини та подані на їх обґрунтування докази щодо правонаступництва у спірних правовідносинах. Здійснення заміни учасника справи та сторони виконавчого провадження за межами відкритої стадії господарського процесу є неможливою (пункти 6.19, 6.28 постанови Великої Палати Верховного Суду постанови від 16.02.2021 року у справі №911/3411/14).

Як вбачається з матеріалів справи, 18.01.2023 Господарським судом Харківської області на виконання рішення Господарського суду Харківської області від 28.12.2022 у справі №922/1911/22 видано відповідний наказ про стягнення з Акціонерного товариства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, буд. 299; код ЄДРПОУ: 00213121) на користь Державного підприємства "Придніпровський експертно-технічний центр Держпраці" (49107, м. Дніпро, вул. Казакова, буд. 1Д; код ЄДРПОУ: 23369086) суму боргу за договором №236/1 2020 від 25.09.2020 у розмірі 140229 (сто сорок тисяч двісті двадцять дев`ять) грн 67 коп., інфляційних втрат у розмірі 44178 (сорок чотири тисячі сто сімдесят вісім) грн 85 коп., один відсоток річних відповідно до п.6.4 договору у розмірі 2412 (дві тисячі чотириста дванадцять) грн 72 коп., а також суму судового збору у розмірі 2802 (дві тисячі вісімсот дві) грн 32 коп.

За цим наказом стягувачем є Державне підприємство "Придніпровський експертно-технічний центр Держпраці" (49107, м. Дніпро, вул. Армстронга Ніла (колишня назва вул. Казакова), буд. 1Д; код ЄДРПОУ: 23369086), боржником - Акціонерне товариство "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, буд. 299; код ЄДРПОУ: 00213121). Даний наказ дійсний для пред`явлення до виконання до 19 січня 2026 року.

При цьому, особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документа, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 17.10.2023 у справі № 3-223 (904/9932/16)).

Разом з тим, така особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, до відкриття виконавчого провадження або після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою допускається на будь-якій стадії судового процесу, у тому числі до відкриття виконавчого провадження.

Відтак, у спірних правовідносинах позивач є стягувачем, а відповідач - боржником.

Як вже було зазначено вище, Товариство з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр", як заінтересована особа, звернулось до господарського суду із заявою про правонаступництво, в якій просило замінити боржника та позивача у справі на їх правонаступників. Заяву подано на підставі статті 52 ГПК України (помилково зазначено в заяві ст.25 ГПК України, якою врегульовано юрисдикцію судів апеляційної інстанції).

Водночас, заявником не було зазначено про обставини щодо пред`явлення/не пред`явлення стягувачем судового наказу від 18.01.2023 №922/1911/22 до виконання, наявності/відсутності відкритого виконавчого провадження, виконання/невиконання рішення суду боржником, закриття виконавчого провадження чи повернення наказу без виконання. У матеріалах справи також були відсутні докази стосовно цих обставин на час звернення із заявою про правонаступництво.

Проте встановлення та оцінка викладених вище обставин є необхідною для правильного вирішення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" про заміну позивача (стягувача) та відповідача (боржника) у даній справі, оскільки наведені вище висновки Верховного Суду свідчать про те, що після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього Кодексу, тоді як до відкриття виконавчого провадження така заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 ГПК України.

Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження/заміну сторони у виконавчому листі», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті Господарського процесуального кодексу України - 52 та 334 відповідно. Також це опосередковано вбачається зі змісту пункту 26 частини 1 статті 255 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якого ухвала про заміну чи відмову у заміні сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну чи відмову у заміні сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватись скарги окремо від рішення суду. Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.02.2022 у справі № 2-7763/10, у постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 21/5005/2686/2012.

У даному випадку заявником фактично було заявлено вимогу про заміну учасника справи (боржника та позивача) правонаступником на стадії виконання рішення суду на підставі статті 52 ГПК України. Однак, пояснень та доказів стосовно відсутнього відкритого виконавчого провадження, що свідчило б про неможливість заміни сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, останнім надано не було.

При цьому, із вимогами про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, як це передбачено частиною 5 статті 334 Господарського процесуального кодексу України, заявник не звертався. А заміна сторони у виконавчому листі з ініціативи суду статтею 334 Господарського процесуального кодексу України не передбачено (Наведене відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постанові у постанові від 05.09.2023 у справі № 21/5005/2686/2012).

З цих підстав, суд першої інстанції приймаючи вказану заяву про правонаступництво до розгляду ухвалою від 01.11.2023 зобов`язав заявника у строк до 06.11.2023 надати обґрунтовані пояснення щодо відкриття виконавчого провадження з виконання наказу від 18.01.2023 по справі №922/1911/22, у разі відкриття виконавчого провадження - разом із поясненнями надати відповідні докази.

Відповідно до приписів частини 5 статті 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Пунктом 2 частини шостої статті 242 ГПК України визначено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як було встановлено судом першої інстанції та вбачається із заяви про правонаступництво, директор Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" вказав код Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" - 23369086, який збігається з кодом, зазначеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Згідно Відповіді з підсистеми Електронного суду №250399 про наявність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС, юридична особа з кодом 23369086 має зареєстрований Електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС.

Відтак, вказану ухвалу суду від 01.11.2023 було надіслано до Електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" 02.11.2023, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Вказані обставини щодо отримання копії ухвали суду від 01.11.2023 не заперечуються скаржником, проте зазначається про те, що текст ухвали з`явився у кабінеті Електронного суду лише 04.11.2023, що позбавило заявника можливості підготувати цю інформацію до 06.11.2023.

Стосовно цих тверджень заявника, суд апеляційної інстанції зазначає, що правила, які встановлені у статті 80 ГПК України щодо своєчасності подання доказів кореспондуються з принципом диспозитивності як основної рушійної сили судового провадження.

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських судах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Однією з форм реалізації принципу диспозитивності є самостійне визначення заявником на стадії подання заяви про заміну учасника справи правонаступником обсягу доказів, якими він планує підтвердити заявлені ним вимоги щодо такої заміни.

У силу пункту 4 частини 2 статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

При цьому частинами 4, 5 статті 80 ГПК України встановлено, що якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням або невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, не надаючи суду першої інстанції доказів стосовно наявності/відсутності виконавчого провадження та не повідомляючи суд про неможливість подання відповідних доказів/інформації у встановлений строк з об`єктивних причин, вказане товариство мало усвідомлювати ризики настання відповідних наслідків.

Щодо доданих до суду апеляційної інстанції скаржником додаткових доказів, колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частиною восьмою статті 80 ГПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини 1, 2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України.

Наведені положення Господарського процесуального кодексу України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: "винятковість випадку" та "причини, що об`єктивно не залежать від особи". При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів.

Подібна позиція викладена в постановах Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 909/722/14, від 01.07.2021 у справі № 46/603.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 ГПК України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі № 909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку - заявника). Отже, при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає.

При цьому, за імперативним приписом частини четвертої статті 13 названого Кодексу кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних, зокрема, з невчиненням нею процесуальних дій.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів. Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 14.09.2021 у справі №922/2187/20.

Відтак, складені документи після прийняття судом оскаржуваного судового рішення в силу приписів статті 269 ГПК України не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції до уваги в якості доказу.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції в порушення приписів ч.4 ст. 80 ГПК України заявником не було зазначено про докази, які не можуть бути подано; причини, з яких докази не можуть бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаних доказів.

Водночас, прийняття судом апеляційної інстанції додаткових документів на стадії апеляційного провадження за відсутності визначених статтею 269 ГПК України підстав для їх прийняття фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Заявником не наведено жодної причини об`єктивної неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції та норми, яка б забороняла йому вчиняти такі дії, що виключає процесуальні підстави для дослідження їх апеляційним судом у сукупності з іншими доказами, наявними в матеріалах справи.

Таким чином, подання до апеляційного господарського суду додаткових доказів, які не були надані суду першої інстанції та за відсутності повідомлення суду про неможливість їх подання з об`єктивних причин, не може свідчити про неповноту оцінки судом першої інстанції доказів чи невірного встановлення обставин, адже такі докази не могли бути ним враховані.

Отже, істинність твердження заявника як заінтересованої особи щодо наявності підстави для заміни сторони (боржника та позивача) у справі ураховуючи принципи змагальності, диспозитивності, рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом підлягала доведенню перед судом першої інстанції учасником судового процесу.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та відхиляються з урахуванням викладених вище мотивів.

При цьому, фактично доводами апеляційної скарги є лише твердження заявника про неможливість вчасного виконання ухвали суду першої інстанції в частині надання пояснень/доказів щодо наявності відкритого виконавчого провадження. Інших доводів щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного судового рішення апеляційна скарга не містить.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Таким чином, доводи скаржника про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного судового рішення не знайшли свого підтвердження в матеріалах справи, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

При цьому, враховуючи, що скаржником під час апеляційного перегляду даної справи було з`ясовані обставини щодо наявності відкритого виконавчого провадження з виконання наказу Господарського суду Харківської області від 18 січня 2023 року по справі №922/1911/22, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до висловлених раніше правових висновків Великої Палати Верховного Суду (постанова Верховного Суду від 03 листопада 2020 року у справі № 916/617/17, пункти 73-75) оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи.

Але заміна учасника справи не обов`язково означає заміну сторони відкритого виконавчого провадження.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань господарського судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ГПК України, в межах стадій судового процесу.

Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва.

Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження.

Як вбачається з поданої скаржником заяви про правонаступництво та апеляційної скарги, підставою для заміни сторони (позивача та боржника) у справі визначено приписи статті 52 ГПК України, заявник не посилається на положення статті 334 ГПК України та вказана заява не містить вимог стосовно заміни сторін виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником. Водночас, заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України, з ініціативи суду приписами процесуального законодавства не передбачено.

А відтак, за наявності відкритого виконавчого провадження заміна сторони у справі на підставі статті 52 ГПК України без одночасного вирішення питання щодо заміни сторони виконавчого провадження свідчить про відсутність дійсної процесуальної мети такого правонаступництва та не відповідає принципу процесуальної економії - забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту, оскільки для здійснення такої заміни сторони виконавчого провадження необхідним буде звернення до суду із заявою у порядку, передбаченому статтею 334 ГПК України.

З огляду на вищевикладене, враховуючи обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви (вх.№28995 від 24.10.2023) директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" про правонаступництво, проте скаржник не позбавлений права повторно звернутись до суду першої інстанції із заявою про правонаступництво у встановленому законом порядку, з урахуванням, зокрема, викладених у цій постанові висновків.

Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів дійшла висновків, що оскаржувана ухвала відповідає вимогам статті 236 Господарського процесуального кодексу України, а тому відсутні підстави для її скасування, у зв`язку із чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" не підлягає задоволенню.

Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 270, п. 1 ст. 275, ст. 276, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Придніпровський експертно-технічний центр" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Харківської області від 08.11.2023 у справі №922/1911/22 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 18.12.2023.

Головуючий суддя В.О. Фоміна

Суддя О.О. Крестьянінов

Суддя О.А. Пуль