Ухвала

від 18.12.2023 по справі 5023/2198/11

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

18 грудня 2023 року м. Харків Справа № 5023/2198/11

Східний апеляційний господарський суд у складі судді-доповідача Гребенюк Н.В., розглянувши апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, Товариства з обмеженою відповідальністю Аквафонд (вх. 2611Х/1)

на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 (суддя Тихий П.В.)

у справі № 5023/2198/11

за первісним позовом Фізичної особи підприємця Квасника Ярослава Володимировича, м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо торгівельна компанія Обрій, м.Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Інспекція державного архітектурно - будівельного контролю у Харківській області, м. Харків;

про виконання договірних зобов`язань

та зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо торгівельна компанія Обрій, м.Харків

до 1.Фізичної особи підприємця Квасника Ярослава Володимировича, м.Харків;

2.Харківської міської ради, м.Харків

про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа підприємець Квасник Ярослав Володимирович звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо торгівельна компанія Обрій, в якому просив визнати дійсним договір купівлі - продажу нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 563,1 кв.м., що розташованої по вул. Ляпунова, 9-г в м. Харкові.

Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо торгівельна компанія Обрій подало зустрічний позов до позивача та до Харківської міської ради про визнання за ним права власності на житлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 563,1 кв.м., що розташована по вул. Ляпунова, 9-г в м. Харкові.

Рішенням господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі № 5023/2198/11 в позові ФОП Квасник Я.В. до ТОВ "Обрій" відмовлено повністю; зустрічний позов ТОВ "Обрій" задоволено повністю; визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Обрій" право власності на житловий будинок літ. "А-1" по вул. Ляпунова. 9-г у місті Харкові загальна площа якого складає - 563.1 кв. м., з яких житлова площа складає 403,9 кв.м.

04.12 2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Аквафонд повторно звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне дослідження обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі № 5023/2198/11 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ТОВ Виробничо торгівельна компанія Обрій про визнання за ним права власності на житлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 563,1 кв.м., що розташована по вул. Ляпунова, 9-г в м. Харкові відмовити в повному обсязі; в іншій частині рішення залишити без змін.

Одночасно скаржник просить визнати поважними та поновити строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі №5023/2198/11.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 04.12.2023 для розгляду справи №5023/2198/11 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Гребенюк Н.В., судді Слободін М.М., Шутенко І.А.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 07.12.2023 у справі №5023/2198/11 витребувано у господарського суду Харківської області матеріали справи №5023/2198/11; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Аквафонд (вх. 2611Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі № 5023/2198/11 до надходження матеріалів справи.

12.12.2023 до Східного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №5023/2198/11.

Розглянувши вказану апеляційну скаргу на предмет дотримання заявником процесуальних норм, суддя-доповідач дійшла висновку про наступне.

Відповідно до статті 14 Закону України Про судоустрій і статус суддів учасники справи, яка є предметом судового розгляду, та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Разом із цим, положеннями статті 258 Господарського процесуального кодексу України на заявників апеляційних скарг покладено обов`язок щодо надання до апеляційної скарги доказів сплати судового збору.

Судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат (ст. 1 Закону України «Про судовий збір»).

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що при зверненні до господарського суду встановлені ставки судового збору в таких розмірах:

- за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- за подання до господарського суду апеляційної скарги на рішення суду; апеляційних скарг у справі про банкрутство; заяви про перегляд судового рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги;

- за подання апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що апелянт оскаржує 1 майнову вимогу (про визнання права власності на об`єкт нерухомості) в розмірі 307 000 грн, судовий збір за подання апеляційної скарги складає 6907,50 грн.

Проте, перевіркою матеріалів апеляційної скарги встановлено, що апеляційну скаргу скаржником подано з порушенням вимог п. 2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, а саме: до скарги не додано доказів на підтвердження сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі.

Таким чином, з метою усунення недоліків апеляційної скарги апелянту належить у строк, визначений даною ухвалою, надати докази сплати судового збору в установлених порядку та розмірі (6 907,50грн).

Крім того, згідно з п. 3 ч. 3. статті 258 ГПК України до апеляційної скарги додаються докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі з урахуванням положень статті 42 цього Кодекс.

Відповідно до статті 259 ГПК України особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копії цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, з урахуванням положень статті 42 цього Кодексу.

При дослідженні матеріалів скарги встановлено, що апеляційна скарга не направлена сторонам у справі, а також не зазначено про неможливість направлення апеляційної скарги.

Таким чином, апелянт належним чином не виконав вимоги п. 3 ч. 3 статті 258 та статті 259 ГПК України, оскільки не надав належних доказів направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів сторонам у справі або доказів, які підтверджують неможливість їх направлення.

Також суд апеляційної інстанції зазначає, що 18.10.2023 введено в дію Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами» від 29.06.2023 № 3200-IX.

Зокрема, приписами частини 5 статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) визначено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Електронний кабінет - це персональний кабінет (веб-сервіс чи інший користувацький інтерфейс) у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за допомогою якого особі, яка пройшла електронну ідентифікацію, надається доступ до інформації та сервісів Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремих підсистем (модулів), у тому числі можливість обміну (надсилання та отримання) документами (в тому числі процесуальними документами, письмовими та електронними доказами тощо) між судом та учасниками судового процесу, а також між учасниками судового процесу. Електронна ідентифікація особи здійснюється з використанням кваліфікованого електронного підпису чи інших засобів електронної ідентифікації, які дають змогу однозначно встановити особу.

Частиною 6 статті 6 ГПК України (у редакції Закону, з урахуванням змін) унормовано, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.

Статтею 258 Господарського процесуального кодексу України встановлено вимоги до форми і змісту апеляційної скарги.

Згідно з п.2 ч.2 ст.258 ГПК України в апеляційній скарзі мають бути зазначені, зокрема, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у апелянта, 1-го відповідача та 3-ї особи у справі електронні кабінети відсутні, наявний електронний кабінет лише у 2 го відповідача, що підтверджується відповіддю з підсистеми Електронний Суд.

Суд апеляційної інстанції констатує, що п. 2 ч. 6 ст. 6 ГПК України визначає застосування процесуальних наслідків, передбачених цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат, тобто навіть якщо представник сторони має електронний кабінет, а сторона, яку представляє представник ні.

Відповідно частини 2 статті 260 до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини 6 статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1 статті 174 Господарського процесуального кодексу України, суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його.

Таким чином, на виконання вимог п.2 ч.2 ст. 258 Господарського процесуального Кодексу України з метою усунення недоліків апеляційної скарги апелянту належить надати докази реєстрації у підсистемі «Електронний суд».

Щодо клопотання апелянта про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, суддя-доповідач зазначає таке.

Відповідно до статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

Статтею 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктом першим статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява N 52854/99, п. п. 51 і 52, ECHR 2003-X) (п. 46 рішення).

У відповідності до статті 91 ГПК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного судового рішення) сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Ухвали місцевого господарського суду оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення господарського суду лише у випадках, передбачених статтею 106 цього Кодексу.

Згідно положень частин 1, 2 статті 93 ГПК України (в редакції на час прийняття оскаржуваного судового рішення) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п`яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

15.12.2017 набрав чинності Закон України від 03.10.2017 №2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", яким Господарський процесуальний кодекс України викладено в новій редакції.

Згідно з пунктом 13 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (в редакції на час звернення з апеляційною скаргою) судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 розділу ХІ "Перехідні положення" ГПК України справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цієї редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною 3 статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Таким чином, судові рішення, ухвалені до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції Закону України №2147-VIII від 03.10.2017, тобто до 15.12.2017, можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, проте розгляд таких скарг здійснюється за правилами, встановленими Господарським процесуальним кодексом України у редакції, чинній з 15.12.2017.

Отже, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про можливість відкриття апеляційного провадження за апеляційними скаргами, поданими на судові рішення, що ухвалені до 15.12.2017, керується, в тому числі, приписами частини 2 статті 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017).

Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Імперативною нормою частини 2 статті 261 ГПК України у редакції, чинній з 15.12.2017, встановлено, що незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

Отже, у разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною другою статті 261 ГПК України (у редакції, чинній з 15.12.2017), а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження.

Встановивши відсутність винятків, визначених у пунктах 1, 2 частини 2 статті 261 ГПК України, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційну скаргу подано після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, незалежно від поважності причин пропуску строку скаржником на апеляційне оскарження.

Таким чином, у разі подання апеляційної скарги на судове рішення після спливу одного року з дня складення повного тексту цього рішення, суд апеляційної інстанції має перевірити та надати оцінку наявності підстав для застосування до такої апеляційної скарги наслідків, передбачених частиною 2 статті 261 ГПК України, а саме щодо зазначення та обґрунтування скаржником випадків, передбачених пунктами 1, 2 зазначеної норми, наявність яких надає право на поновлення строку апеляційного оскарження.

Наведена правова позиція викладена також у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.11.2018 у справі № 54/239 та у постановах Верховного Суду від 29.01.2019 у справі № 916/1240/17, від 19.09.2019 у справі № 922/3016/17, від 22.03.2021 у справі № 5006/5/80б/2012.

Подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученої до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов`язки, звільняє її від безумовної відмови у відкритті апеляційного провадження, проте не звільняє від обов`язку довести поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження у загальному порядку, передбаченому положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.04.2020 №910/7308/16.

З матеріалів справи вбачається, що 06.11.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Аквафонд як особа, яка не брала участі у справі та вважала, що суд вирішив питання про її права, зверталось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило, зокрема, рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі №5023/2198/11 скасувати та ухвалите нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо торгівельна компанія Обрій про визнання за ним права власності на житлову будівлю літ.А-1 загальною площею 563,1кв.м, що розташована по вул.Ляпунова, 9-Г у місті Харкові, відмовити в повному обсязі, у іншій частині рішення - залишити без змін. Одночасно апелянт просив поновити пропущений строк на оскарження судового рішення.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження заявника було мотивоване тим, що рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 12.01.2007 у справі №2-2037/07 присвоєно нежитловій офісній будівлі в літ. "Б-2" поштову адресу: Харківська обл., м.Харків, вул.Новгородська, 44-А.Визнано за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 право спільної часткової приватної власності у співвідношенні 1/2 кожному на самовільно збудовану двоповерхову офісну будівлю, що складається з офісних приміщень №1-9 в літ. "Б-2" за вищевказаною адресою. Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквафонд" на підставі договору купівлі - продажу від 19.06.2020, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Куксіним С.Ю. за реєстровим №2254 стало законним власником нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 2, 3; 2-го поверху №1а в літ. "Б-2" за адресою: Харківська обл., м.Харків, вул.Новгородська, 44-А. 30.10.2020, було здійснено топографо геодезичну зйомку нежитлової будівлі літ."Б-2" по вул.Новгородська, 44-А, в м.Харків та нанесення зовнішньої межі замельної ділянки кад.№6310136300:07:018:0041 по координатам на топографічний план. За результатами виконаного комплексу топографо - геодизичних вишукувальних робіт встановлено, що нежитлові приміщення в нежитловій будівлі літ."Б-2" по вул.Новгородська, 44-А, в м.Харків, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Аквафонд, знаходяться на території земельної ділянки кад.№6310136300:07:018:0041. На топографічному плані нежитлова будівля літ."Б-2" по вул.Новгородська, 44-А, в м.Харків знаходиться в межах земельної ділянки кад.№6310136300:07:018:0041 за адресою вул.Ляпунова, 9-г у м.Харкові. 30.10.2020 з реєстру речових прав на нерухоме майно сформовано інформаційну довідку, з якої стало відомо, що за адресою АДРЕСА_1 зареєстрований житловий будинок літ."А-1" та земельна ділянка кад.№6310136300:07:018:0041. Первинне право власності на житловий будинок літ."А-1" за адресою АДРЕСА_1 зареєстровано у 2011 на підставі рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі №5023/2198/11. Враховуючи вищевикладене, на думку скаржника, суд в оскаржуваному рішенні визнав право власності на житловий будинок літ."А-1" за адресою вул.Ляпунова, 9-г у м.Харкові вже після виникнення та оформлення права власності на нежитлову будівлю літ."Б-2" по вул.Новгородська, 44-А, в м.Харків та реєстрації відповідного права в реєстрі.

Оскільки оскаржуване рішення господарського суду приймалось за відсутності залучення власника нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 2, 3; 2-го поверху №1а в літ. Б-2 за адресою: Харківська обл., м.Харків, вул.Новгородська, 44-А, та враховуючи те, що про існування оскаржуваного рішення апелянту стало відомо 30.10.2020 після отримання топографо геодезичного плану нежитлової будівлі літ. Б-2 по вул.Новгородська, 44-А та інформаційної довідки з реєстру речових прав, заявник просив поновити пропущений строк на апеляційне оскарження.

Колегія суддів, оцінивши обставини, що перешкоджали здійсненню апелянтом процесуального права на оскарження, виходячи з оцінки та аналізу всіх наведених у клопотанні доводів, а також з того, чи мав заявник можливість своєчасно реалізувати своє право на оскарження, дійшла висновку про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження та вважала наявними підстави для поновлення Товариству з обмеженою відповідальністю Аквафонд строку на подання апеляційної скарги, оскільки причини, наведені скаржником, були визнані поважними.

Так, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.12.2020 було поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю Аквафонд пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі №5023/2198/11 та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Аквафонд, м.Харків, на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі №5023/2198/11.

Однак, ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 було закрито провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Аквафонд на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі №5023/2198/11 у відповідності до п.3 ч.1 ст.264 ГПК України, з тих підстав, що оскаржуваним рішенням у справі №5023/2198/11 не вирішувалось питання про права, інтереси та (або) обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю Аквафонд.

Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскаржуваним рішенням визнано право власності Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо торгівельна компанія Обрій на самочинно реконструйований житловий будинок літ.А-1 по вул.Ляпунова, 9-Г у м.Харкові, який і до самочинної реконструкції перебував у власності названого підприємства на підставі договору купівлі-продажу №5637 від 18.11.2010. У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквафонд" стало законним власником нежитлових приміщень 1-го поверху №№1, 2, 3; 2-го поверху №1а в літ."Б-2" за адресою: Харківська обл., м.Харків, вул.Новгородська, 44-А, на підставі договору купівлі - продажу від 19.06.2020р. (через дев`ять років після винесення оскаржуваного рішення). Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Аквафонд" не було і не могло бути учасником спірних правовідносин на час розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції.

При цьому, Східний апеляційний господарський суд звернув увагу на безпідставність тверджень апелянта про те, що оскаржуваним рішенням господарський суд Харківської області присвоїв житловому будинку літ.А-1 адресу: вул.Ляпунова, 9-Г у м.Харкові, оскільки оскаржуваним рішенням лише визнано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-торгівельна компанія "Обрій" право власності на житловий будинок літ."А-1" по вул.Ляпунова, 9-Г у місті Харкові.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що будь-яких інших доводів, які б свідчили, що суд першої інстанції оскаржуваним рішенням вирішив питання про його права, інтереси та (або) обов`язки, Товариством з обмеженою відповідальністю "Аквафонд" не зазначило. Крім того, на підставі аналізу змісту оскаржуваного рішення судовою колегією встановлено, що в ньому не міститься суджень про права, інтереси та (або) обов`язки апелянта у відповідних правовідносинах. У мотивувальній частині рішення відсутні висновки суду про права та обов`язки Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафонд", у резолютивній частині рішення суду не зазначено про права та обов`язки такої особи.

З огляду на вищевикладене, Східний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скаржник не довів належними та допустимими доказами в розумінні норм чинного ГПК України факту порушення його прав та інтересів рішенням господарського суду Харківської області у справі №5023/2198/11, яке було ухвалене 13.04.2011.

Ухвалою Верховного Суду від 19.05.2021 у справі №5023/2198/11 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Аквафонд" на ухвалу Східного апеляційного господарського суду від 27.01.2021 справі №5023/2198/11.

04.12.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю Аквафонд повторно звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне дослідження обставин справи, просить рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі № 5023/2198/11 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні зустрічного позову ТОВ Виробничо торгівельна компанія Обрій про визнання за ним права власності на житлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 563,1 кв.м, що розташована по вул. Ляпунова, 9-г в м. Харкові відмовити в повному обсязі; в іншій частині рішення залишити без змін.

В обґрунтування поважності причин пропуску строку апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення приймалось за відсутності залучення ТОВ Аквафонд, як власника нежитлових приміщень 1-го поверху №1, 2, 3 та 2-го поверху №1 в літ. "Б-2" за адресою: м. Харків, вул. Новгородська,44-а. При цьому, скаржник посилається на те, що саме 07.11.2023 останній ознайомився з висновком експерта № 20743 Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 19.10.2023, та відтак, на його думку, саме з цієї дати у апелянта з`явилось фактичне обґрунтування порушеного права оскаржуваним рішенням.

Проте, матеріалами справи підтверджено, що про існування оскаржуваного рішення апелянту стало відомо 30.10.2020 після отримання топографо геодезичного плану нежитлової будівлі літ. Б-2 по вул.Новгородська, 44-А і на час звернення апелянта до Східного апеляційного господарського суду (04.12.2023) з даною апеляційною скаргою (вх. 2611Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі №5023/2198/11, вже була наявна ухвала суду апеляційної інстанції від 27.01.2021 про закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою цієї ж особи на це саме судове рішення.

Крім того, висновок експерта № 20743 Національного наукового центру Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса від 19.10.2023, на який апелянт посилається як на підставу для поновлення строку апеляційного оскарження, не існував на час прийняття оскаржуваного рішення господарського суду Харківської області у справі №5023/2198/11 від 13.04.2011 та не може поряд із наявністю судового рішення за наслідком перегляду апеляційної скарги заявника на те саме оскаржуване рішення про поважність причин пропуску строку.

Інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження апелянт не наводить.

У розумінні положень процесуального закону суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Поважними визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

При цьому ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, тобто у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Відновлення пропущеного процесуального строку є правом господарського суду, яким суд користується, виходячи із поважності причин пропуску строку скаржником, і лише сам факт подання скаржником клопотання про поновлення строку не кореспондується з автоматичним обов`язком суду відновити цей строк.

Відтак, беручи до уваги наявність чинного судового рішення, яким встановлено недоведеність факт порушення оскаржуваним рішенням суду першої інстанції прав та інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафонд», суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, викладеного апелянтом, та вважає їх необґрунтованими.

За положеннями ч.ч. 3, 4 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга також залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 260 Господарського процесуального кодексу України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 258 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу.

Відповідно до приписів частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частини другої статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв`язку з цим, з метою усунення допущених недоліків оформлення апеляційної скарги, апелянту на виконання вимог частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України належить у строк, визначений цією ухвалою, надати докази сплати судового збору у встановлених законодавством порядку та розмірі (6 907,50грн), докази реєстрації електронного кабінету відповідно до статті 6 ГПК України, докази направлення апеляційної скарги сторонам у справі, а також клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення суду з доказами на їх підтвердження.

Керуючись статтями 6, 174, 234, 235, 258, 259, 260 Господарського процесуального кодексу України, суддя-доповідач Східного апеляційного господарського суду

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариству з обмеженою відповідальністю Аквафонд (вх. 2611Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 13.04.2011 у справі № 5023/2198/11 залишити без руху.

2. Протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали апелянту усунути недоліки, а саме: подати до Східного апеляційного господарського суду-

- докази сплати судового збору у встановленому законодавством порядку та розмірі (6 709,50грн);

- докази реєстрації електронного кабінету відповідно до статті 6 ГПК України;

- докази направлення апеляційної скарги з додатками сторонам у справі;

- клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження з доказами на їх підтвердження..

3. Роз`яснити скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається особі, яка подала апеляційну скаргу; у випадку ненадання вмотивованого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарженню суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню.

Суддя - доповідач Н.В. Гребенюк