Рішення

від 18.12.2023 по справі 904/5622/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.12.2023м. ДніпроСправа № 904/5622/23

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г., розглянувши матеріали

за позовом Дочірнього підприємства «Західтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» м. Дніпро

до Комунального підприємства «Їдальня №810 Дніпропетровської обласної ради» м. Дніпро

про стягнення суми боргу в розмірі 114097грн99коп, пені в розмірі 114097грн99коп, 3%річних в розмірі 1763грн05коп.

Без участі представників сторін.

СУТЬ СПОРУ: Дочірнє підприємство «Західтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» звернулось до Комунального підприємства «Їдальня №810 Дніпропетровської обласної ради" з позовом про стягнення суми боргу в розмірі 114097грн99коп, пені в розмірі 114097грн99коп, 3%річних в розмірі 1763грн05коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на порушення відповідачем зобов`язань з оплати спожитої теплової енергії за договором на постачання теплової енергії №276 від 08.11.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2022).

Позивач вказував, що на виконання договору та відповідно до актів здачі-приймання виконаних товарів/робіт/послуг за березень 2023року №276/3/В на суму 106908грн67коп, №276/3/Т на суму 4890грн22коп, №276/3/П на суму 2299грн10коп поставляв відповідачу теплову енергію.

Позивач зазначив про наявність суми боргу в розмірі 114097грн99коп, не сплаченої відповідачем в строк до 15.04.2023.

Посилаючись на підпункт 7.3.8 пункту 7.3 договору №276 від 08.11.2021 та Закон України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» №686-XIV від 20.05.1999, за порушення строків оплати теплової енергії позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 114097грн99коп за період з 16.04.2023 по 15.10.2023.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати теплової енергії позивач нарахував та заявив до стягнення 3%річних в розмірі 1763грн05коп за період з 16.04.2023 по 20.10.2023.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2023 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами справи.

Суд запропонував відповідачу у строк протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати суду відзив на позов відповідно до вимог статті 165 Господарського процесуального кодексу України, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову; одночасно надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів, докази такого направлення надати суду.

Суд попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2023 надсилалась на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань - 49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2.

Згідно з частиною четвертою статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Поштова кореспонденція із зазначеною вище ухвалою суду, повернулась до суду з відміткою підприємства поштового зв`язку "адресат відсутній за вказаною адресою".

Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 27.10.2023 була надіслана завчасно на юридичну адресу відповідача, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013.

Відповідач є юридичною особою, на яку відповідно до статті 4, ч.1, п.10 ч.2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" покладений обов`язок зазначати достовірні дані щодо власного місцезнаходження.

Відповідно до статті 10 зазначеного Закону такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з довідкою Господарського суду Дніпропетровської області ухвала суду від 27.10.2023 була доставлена 27.10.2023на електронну адресу відповідача - stol810@ukr.net.

За таких обставин наявні достатні підстави вважати, що судом вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд справи №904/5622/23, але відповідач не скористався своїм процесуальним правом на подання відзиву на позов.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідачем відзив на позовну заяву до суду не надано, тому суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд встановив таке.

Згідно з рішенням Дніпропетровської обласної ради від 06.08.2021 №95-7/VІІ "Про деякі питання управління майном, що належить до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Дніпропетровської області" Дочірнє підприємство «Західтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» визначено виконавцем послуг виробництва, транспортування та постачання теплової енергії.

Між Дочірнім підприємством «Західтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» (далі - постачальник) та Комунальним підприємством «Їдальня №810» Дніпропетровської обласної ради" (далі - споживач) укладений договір №276 від 08.11.2021 на постачання теплової енергії (далі - договір від 08.11.2021).

Додатковою угодою №1 від 30.12.2022 до договору сторони виклали в новій редакції пункти 1.1, 1.2, 3.1, 5.1, 10.1 договору від 08.11.2021.

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2 договору від 08.11.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2022) постачальник постачає споживачу теплову енергію (далі за текстом - теплова енергія) ДК 021:2015:09320000-8- «Пара, гаряча вода та пов`язана продукція» (теплова енергія) по об`єктах споживача у 2021, 2022, 2023 роках, а споживач приймає та зобов`язується оплатити теплову енергію на умовах даного договору.

Теплова енергія постачається споживачу в обсязі 189,000Гкал з 1 листопада 2021року до 15 квітня 2023року.

Згідно з пунктами 1.3 - 1.5, 1.7 договору від 08.11.2021 теплова енергія постачається споживачу на такі потреби: опалення - в період опалювального періоду; гаряче водопостачання - протягом року.

Кількість теплової енергії, яка передається споживачу у відповідний період по даному договору визначається розрахунковим методом згідно нормативних документів галузі з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря, фактичних днів надання послуг в поточному місяці.

При наявності приладів обліку щомісячні нарахування за спожиту теплову енергію виконуються за їх показаннями, зафіксованими в двохсторонніх актах.

Обсяги закупівлі теплової енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Пунктом 3.1 договору від 08.11.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2022) встановлено, що ціна цього договору становить 1058121грн78коп, з урахуванням ПДВ - 176353грн63коп.

Пунктами 4.1, 4.2 договору від 08.11.2021 передбачено, що розрахунки за теплову енергію, проводяться виключно в грошовій формі. Нарахування оплати за теплову енергію здійснює постачальник по тарифам, встановленим відповідно до чинного законодавства України.

На дату укладення договору діють тарифи на теплову енергію, встановлені рішенням Дніпропетровської обласної ради №95-7/VII від 06.08.2021; загальна вартість 1Гкал теплової енергії (без ПДВ) 4665грн44коп, у тому числі: вартість 1Гкал на виробництво теплової енергії (без ПДВ) 4371грн47коп; вартість 1Гкал на транспортування теплової енергії (без ПДВ) 199грн96коп; вартість 1Гкал постачання теплової енергії (без ПДВ) 94грн01коп.

Пунктами 4.5 - 4.7, 4.9, 4.10 договору від 08.11.2021 визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Постачальник на протязі 5-ти днів з дня отримання від споживача документів, передбачених пунктами 5.3, 5.5 цього договору, виставляє споживачу рахунки та акти здачі приймання виконаних товарів/робіт/послуг на сплату з коригуванням фактично спожитої теплової енергії. Зазначені рахунки та акти здачі приймання виконаних товарів/робіт/послуг повинні бути сплачені споживачем не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Обов`язок з отримання рахунків та актів здачі приймання виконаних товарів/робіт/послуг покладається на споживача.

Сторони домовились, що при зарахуванні на рахунок постачальника коштів споживача в першу чергу йде погашення за теплову енергію, в другу чергу - транспортування теплової енергії, третю чергу - виробництво теплової енергії.

Розрахунок за теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання проводиться за фактично поставлену теплову енергію.

Відповідно до пункту 5.1 договору від 08.11.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2022) поставка теплової енергії здійснюється щомісячно в обсягах, що передбачені п.1.2 договору, з 01 листопада 2021року по 15 квітня 2023року включно.

Пунктами 5.2, 5.3 договору від 08.11.2021 визначено, що місце поставки теплової енергії: пр. О.Поля, буд. 2, м. Дніпро, 49004.

Облік спожитої теплової енергії, проводиться за комерційними приладами обліку.

Пунктом 6.1 договору від 08.11.2021 встановлено, що споживач зобов`язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі сплачувати вартість теплової енергії; приймати поставлену теплову енергію відповідно супроводжувальної документації, яка вимагається чинним законодавством України та цим договором; виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені договором та додатком 4; своєчасно отримувати рахунки, передбачені п. 4.6 договору.

Згідно з пунктом 10.1 договору від 08.11.2021 (в редакції додаткової угоди №1 від 30.12.2022) договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками і діє до 15 квітня 2023 включно. Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України та статті 180 Господарського кодексу України відносини між сторонами виникли з 01 листопада 2021, а в частині розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення.

Додатками до цього договору є додаток №1 «Обсяг постачання теплової енергії споживачу»; додаток №2 «Схема теплової мережі, що перебуває на балансовій належності споживача»; додаток №3 «Умови припинення постачання теплової енергії»; додаток №4 «Порядок розрахунків за теплову енергію (для організацій, які фінансуються з бюджету різних рівнів)»; додаток №5 «Обов`язкові обсяги робіт щодо підготовки до опалювального періоду 2021/2022».

Відповідно до актів здачі-приймання виконаних товарів/робіт/послуг №276/3/В за березень 2023 року на суму 106908грн67коп у кількості 20,38Гкал; №276/3/Т за березень 2023 року на суму 4890грн22коп у кількості 20,38Гкал; №276/3/П за березень 2023 року на суму 2299грн10коп у кількості 20,38Гкал у березні 2023року позивач поставив відповідачу теплову енергію на суму 114097грн99коп.

Також на адресу відповідача були виставлені рахунки на оплату за березень 2023 року №276/3/В на суму 106908грн67коп; №276/3/Т на суму 4890грн22коп; №276/3/П на суму 2299грн10коп.

Статтями 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» визначено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до пункту 4.6 договору від 08.11.2021 постачальник на протязі 5-ти днів з дня отримання від споживача документів, передбачених пунктами 5.3, 5.5 цього договору, виставляє споживачу рахунки та акти здачі приймання виконаних товарів/робіт/послуг на сплату з коригуванням фактично спожитої теплової енергії. Зазначені рахунки та акти здачі приймання виконаних товарів/робіт/послуг повинні бути сплачені споживачем не пізніше 15 числа місяця, що слідує за розрахунковим.

Пункт 4.7 договору від 08.11.2021 покладає на відповідача обов`язок з отримання рахунків та актів здачі приймання виконаних товарів/робіт/послуг.

З огляду на пункти 4.6, 4.7 договору та статтю 254 Цивільного кодексу України відповідач повинен був оплатити вартість поставленої теплової енергії за березень 2023 року в строк до 17.04.2023.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 202 Господарського кодексу України та статтею 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Докази оплати відповідачем вартості поставленої теплової енергії за березень 2023року в розмірі 114097грн99коп в матеріалах справи відсутні.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 114097грн99коп, підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення суми боргу в розмірі 114097грн99коп підлягають задоволенню.

Підпунктом 7.3.8 пункту 7.3 договору від 08.11.2021 встановлено, що за несвоєчасну сплату спожитої теплової енергії, передбачену пунктом 4.6 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмір 1% за кожний день прострочення платежу на підставі Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» №686-XIV від 20.05.1999.

На підставі підпункту 7.3.8 пункту 7.3 договору від 08.11.2021 та Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» №686-XIV від 20.05.1999 за порушення строків оплати теплової енергії позивач нарахував та заявив до стягнення пеню в розмірі 114097грн99коп за період з 16.04.2023 по 15.10.2023.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність суб`єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» №686-XIV від 20.05.1999 визначено, що суб`єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 (із змінами та доповненнями) предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.11.2017 (із змінами та доповненнями) до житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Надані відповідачу послуги з постачання теплової енергії є комунальними послугами, що регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020 на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу Covid-19» №211 від 11.03.2020 на території України був встановлений карантин з 12.03.2020.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №651 від 27.06.2023 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України відмінений карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З огляду на положення підпункту 4 пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №530-ІХ від 17.03.2020, заборона нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги тривала до 30.07.2023.

Таким чином позивач помилково нарахував пеню за період з 16.04.2023 по 30.07.2023.

Враховуючи положення договору 7.3.8 пункту 7.3 договору від 08.11.2021, за порушення строку оплати суми боргу в розмірі 114097грн99коп пеня за період з 31.07.2023 по 15.10.2023 дорівнює 87854грн69коп.

В задоволенні позовних вимог про стягнення пені в розмірі 26243грн30коп слід відмовити.

Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно зі статтею 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності в законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.07.2019 у справі №917/791/18, від 22.10.2019 у справі №904/5830/18, від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 04.02.2020 у справі №918/116/19, від 29.09.2020 у справі №909/1240/19 (909/1076/19), від 24.12.2020 №914/1888/19, від 26.01.2021 №916/880/20, від 23.01.2021 №921/580/19, від 26.01.2021 №916/880/20.

Визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 08.10.2020 у справі №904/5645/19, від 14.04.2021 у справі №922/1716/20.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Подібний за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 05.03.2019 у справі №923/536/18, від 10.04.2019 у справі №905/1005/18, від 06.09.2019 у справі у справі №914/2252/18, від 30.09.2019 у справі №905/1742/18, від 14.07.2021 у справі №916/878/20.

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Із мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013 вбачається, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов`язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

В даному випадку заявлений до стягнення розмір пені (87854грн69коп) майже дорівнює заявленій до стягнення сумі боргу (114097грн99коп). Суд також враховує, що стягнення 3% річних певною мірою компенсує негативні наслідки, викликані простроченням сплати відповідачем суми заборгованості.

Враховуючи викладене, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% з 87854грн69коп до 43927грн34коп.

На підставі статті 625 Цивільного кодексу України за порушення строків оплати теплової енергії позивач нарахував та заявив до стягнення 3%річних в розмірі 1763грн05коп за період з 16.04.2023 по 20.10.2023.

Суд перевірив складений позивачем розрахунок 3% річних. Позивач визначив помилкову дату початку нарахування 3%річних за порушення відповідачем грошового зобов`язання.

За розрахунком суду обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення 3%річних в розмірі 1744грн29коп з 18.04.2023 по 20.10.2023. в задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 18грн76коп слід відмовити.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

При розподілі суми судового збору суд враховує, що судовий збір у разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача без урахування зменшення цих сум.

Керуючись нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, статтями 2, 3, 4, 13, 20, 41, 42, 46, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 237, 238, 240, 241, 250-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Дочірнього підприємства «Західтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпропетровської обласної ради» до Комунального підприємства «Їдальня №810 Дніпропетровської обласної ради» про стягнення суми боргу в розмірі 114097грн99коп, пені в розмірі 114097грн99коп, 3%річних в розмірі 1763грн05коп. - задовольнити частково.

Зменшити розмір пені на 50% з 87854грн69коп до 43927грн34коп.

Стягнути з Комунального підприємства «Їдальня №810 Дніпропетровської обласної ради» (ідентифікаційний код: 19145853; місцезнаходження: 49004, м. Дніпро, пр. Олександра Поля, буд. 2) на користь Дочірнього підприємства «Західтеплоенерго» Комунального підприємства «Дніпротеплоенерго» Дніпровської обласної ради» (ідентифікаційний код: 38974619; місцезнаходження: 49005, м. Дніпро, вул. Феодосіївська, 7) суму боргу в розмірі 114097грн99коп, пеню в розмірі 43927грн34коп, 3% річних в розмірі 1744грн29коп та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3055грн45коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду в строки, передбачені статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Р.Г. Новікова