Ухвала

від 18.12.2023 по справі 908/1900/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.12.2023 Справа № 908/1900/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Колегія суддів Господарського суду Запорізької області у складі:

Головуючий суддя Проскуряков К.В.,

Судді Боєва О.С.,

Мірошниченко М.В.,

розглянувши заяву Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО про забезпечення позову від 12.12.2023

За позовом: Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО (електронна пошта: info@creditdnepr.com; вул. Жилянська, буд. 32, м. Київ, 01033; код ЄДРПОУ 14352406)

До відповідачів:

1 Фермерського господарства СТЕМ (електронна пошта: stem35.1972@gmail.com; вул. Костюшко, буд. 22, село Новомиколаївка, Приазовський район, Запорізька область, 72414; код ЄДРПОУ 33437679;)

2 ОСОБА_1 (електронна пошта: невідома; (адреса для листування: адвокат Ковальов Дмитро Валерійович: бул. Центральний, буд. 3/171, м. Запоріжжя, 69005); АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

про стягнення 1 238 265,42 грн.,

За участю представників сторін:

від позивача: Препелиця Ю.В., довіреність № 213 від 22.12.2021, посвідчення № 21/2085 від 28.05.2019, адвокат;

від відповідача-1: не з`явився;

від відповідача-2: не з`явився;

ВСТАНОВИЛА:

В провадженні Господарського суду Запорізької області перебуває справа №908/1900/23 за позовом Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО До відповідачів: 1 Фермерського господарства СТЕМ, 2 ОСОБА_1 про стягнення 1 238 265,42 грн.

Ухвалою суду від 21.11.2023 з урахуванням ухвали від 29.11.2023 призначено колегіальний розгляд справи № 908/1900/23.

Розпорядженням керівника апарату суду № П-727/23 від 30.11.2023, враховуючи категорію справи, її складність, та з метою забезпечення всебічного, повного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 908/1900/23.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 30.11.2023, справу №908/1900/23 передано на розгляд колегії суддів у наступному складі: головуючий суддя Проскуряков К.В., судді: Боєва О.С., Мірошниченко М.В.

Ухвалою суду від 04.12.2023 прийнято справу № 908/1900/23 до свого провадження у порядку загального позовного провадження, вирішено перейти до повторного проведення підготовчого провадження та підготовче засідання призначено на 18.12.2023 о 10 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

13.12.2023 через підсистему Електронний суд ЄСІТС від Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО надійшла заява про забезпечення позову від 12.12.2023.

Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 13.12.2023 вказану заяву розподілено для розгляду судді Проскурякову К.В.

Представники відповідачів 1, 2 у судове засідання 18.12.2023 не з`явились, про причини неявки суд не повідомили. Про дату, час та місце призначеного судового засідання були повідомлені належним чином шляхом направлення ухвали суду від 04.12.2023 на адресу уповноваженого представника відповідача-2 та на адресу електронної пошти відповідача -1. Клопотань про розгляд справи без уповноважених представників відповідачів 1, 2 або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило.

У судовому засіданні 18.12.2023 представник позивача підтримав заяву про забезпечення позову пояснивши, що станом на 16.03.2023 наявна заборгованість за Кредитним договором у розмірі 9 830 265,42 грн., яка складається з: залишку простроченого кредиту: 8 592 000,00 грн., залишку прострочених вiдсоткiв: 1 238 265,42 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за вказаним Кредитним договором укладені наступні договори: - між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 (Поручитель) договір поруки №160221-П від 16.01.2021. АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» направив вимогу про погашення кредиту від 20.04.2023 за № 17-3153 позичальнику та поручителям, в якій зазначено, що АТ «Банк Кредит Дніпро»: вимагає в строк до 27.04.2023 року здійснити погашення простроченої заборгованості або звернутися в Банк для вирішення питання щодо порядку подальшого врегулювання простроченої заборгованості. Отже, поручитель ОСОБА_1 вже зараз ухиляється від виконання свого обов`язку і не реагує на вимогу Банку, хоча інформація з реєстру нерухомого майна показує, що він має майнові можливості для погашення заборгованості. Таким чином, поручитель ОСОБА_1 не зацікавлений у погашенні боргу і у разі задоволення позову так само буде ухилятися від його виконання. Також позивач зазначив, що поручитель ОСОБА_1 є керівником та власником позичальника. В порушення умов Кредитного договору, Договорів поруки, норм діючого законодавства Відповідач не виконує свої зобов`язання, відмовляється сплатити існуючу заборгованість.

Отже, у зв`язку з тим, що процедура відчуження нерухомого майна є досить швидкою, відповідач ОСОБА_1 ,розуміючи невідворотність настання майнової відповідальності за рішенням суду, з метою уникнення відповідальності, може за дуже короткий проміжок часу здійснити відчуження належних йому об`єктів нерухомого майна, що в подальшому зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення заборгованості у зв`язку з відсутністю майна боржників.

Також позивач - АТ «Банк Кредит Дніпро» вважає, що відповідач-2 діє не добросовісно, підприємство-позичальник, кінцевим бенефіціаром якого виступає ОСОБА_1 , отримавши кредитні кошти, ухиляється від виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, договором поруки, що у своїй сукупності беззаперечно доводить той факт, що відповідач може вчинити дії задля унеможливлення виконання рішення у цій справі, може здійснити відчуження свого нерухомого та рухомого майна, перереєструвати його на споріднених осіб, в результаті чого стане неможливим виконання рішення суду у цій справі про стягнення заборгованості. Таким чином, існує реальна загроза, (а не припущення) невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду у цій справі.

Заборона відповідачу вчиняти дії щодо розпорядження своїм майном у період наявності невиконаного грошового зобов`язання, ніяким чином не порушує права власника, оскільки заборона відбувається тимчасово і такі дії спрямовані лише на реальний захист прав кредитора передбачених Конституцією України.

На підставі викладеного, позивач посилаючись на положення ст. ст. 136, 137 ГПК України просить суд:

1. Вжити заходи забезпечення позову у справі №908/1900/23.

2. В межах ціни позову у розмірі 1 238 265,42 грн. накласти арешт на належне ОСОБА_1

(Паспорт серії НОМЕР_2 , Виданий Приазовським РС УДМС України в Запорізькій області від 22.05.2015 р., місце реєстрації: ЗАПОРІЗЬКА ОБЛ., ПРИАЗОВСЬКИЙ Р-Н, СМТ. НОВОВАСИЛІВКА, ВУЛ.МИРУ, БУД. 10А, Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) нерухоме майно та заборонити його відчуження, а саме на :

- земельну ділянку, реєстраційний номер : 2165598123245, Кадастровий номер: 2324584800:01:002:0429, Опис об`єкта: Площа (га): 0.0333, Ціна нерухомого майна,встановлена у договорі:49 950,00 гривень;

- земельну ділянку, реєстраційний номер: 2043863423245, Кадастровий номер: 2324584800:01:002:0383, Опис об`єкта: Площа (га): 0.0705, Ціна нерухомого майна,встановлена у договорі: 105 750,00гривень;

- земельну ділянку, реєстраційний номер : 2043833423245, Кадастровий номер: 2324584800:01:002:0382, Опис об`єкта: Площа (га):0.0822, Ціна нерухомого майна,встановлена у договорі: 123 300,00гривень;

- земельну ділянку, реєстраційний номер : 2006268923245, Кадастровий номер: 2324555100:02:001:0182, Опис об`єкта: Площа (га): 1,9999;

- земельну ділянку, реєстраційний номер : 2006258823245, Кадастровий номер: 2324555100:02:001:0183, Опис об`єкта: Площа (га): 0.9999;

- земельну ділянку, реєстраційний номер : 2006243523245, Кадастровий номер: 2324583500:01:002:0097, Опис об`єкта: Площа (га): 2;

- земельну ділянку, реєстраційний номер : 2006233323245, Кадастровий номер: 2324583500:01:002:0139, Опис об`єкта: Площа (га): 1,75;

- земельну ділянку, реєстраційний номер : 1703187223245, Кадастровий номер: 2324583500:01:002:0204, Опис об`єкта: Площа (га): 2, Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, Адреса: Запорізька обл., Приазовський р., с/рада. Дмитрівська;

- земельну ділянку, реєстраційний номер : 1703106723245, Кадастровий номер: 2324583500:01:002:0059, Опис об`єкта: Площа (га): 1,52; Цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, Адреса: Запорізька обл., Приазовський р., с/рада. Дмитрівська.

3. Визначити, що під час виконання ухвали суду про забезпечення позову загальна вартість арештованого майна не може перевищувати ціни позову, що складає 1 238 265,42 грн.

У судовому засіданні 18.12.2023 судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали суду.

Розглянувши заяву про забезпечення позову та матеріали справи суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 16 лютого 2021 року між АКЦІОНЕРНИМ ТОВАРИСТВОМ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та Фермерським господарством «СТЕМ» укладено Кредитний договір №160221-КЛВ, відповідно до якого Банк, на умовах цього Договору, відкриває Позичальнику відновлювану кредитну лінію в національній валюті України з лімітом кредитування у сумі 15 000 000,00 гривень (з урахуванням останніх змін згідно додаткової угоди від 27.01.2022).

Позичальник зобов`язується повернути кредити (транші), отримані в межах кредитної лінії (кожен окремо), не пізніше 365 календарних днів, з дати отримання відповідного траншу, але не довше строку дії цього Договору, а саме по « 15» березня 2023 року включно та сплатити проценти за користування кредитами, на умовах, передбачених цим Договором.

Пункт 1.2 договору передбачає, що кредити надаються на наступні цілі: Поповнення обігових коштів, у тому числі придбання насіння, засобів захисту рослин, добрив, паливо-мастильних матеріалів, запчастин для ремонту сільськогосподарської техніки, виплата заробітної плати, сплата податків і зборів, сплата транспортних послуг, тощо, за винятком: погашення банківських кредитів.

Пункт 1.4 договору передбачає, що процентна ставка за користування кредитами є фіксована. Процентна ставка за користування кредитами встановлюється у розмірі 13,0 % процентів річних.

Пунктом 1.7 договору сторони передбачили, що Розрахунки між Банком та Позичальником за цим Договором обліковуються за відповідними наступними рахунками.

У пункті 2.3.2. договору передбачено, що проценти за користування кредитами, наданими за цим Договором, нараховуються Банком щомісячно в останній робочий день поточного місяця, а також у день повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього Договору (достроково або при настанні строку погашення), та сплачуються Позичальником в строк до 10-го числа місяця, наступного за місяцем нарахування, а в місяці повного погашення заборгованості за кредитами для закриття цього Договору (достроково або при настанні строку погашення) в день їх нарахування, але в будь- якому випадку не пізніше дати погашення кредитів, вказаної в пункті 1.1. цього Договору, виходячи із суми заборгованості на позичковому рахунку та процентної ставки, вказаної в пункті 1.4. цього Договору. У разі якщо день нарахування та сплати процентів припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, проценти нараховуються та сплачуються у робочий день, що йому передує. Сума заборгованості за кредитом/кредитами, що не сплачена Позичальником у визначений цим Договором строк, наступного робочого дня вважається простроченною та відображається на рахунку простроченої заборгованості, зазначеному в п.1.7. цього Договору.

Кредитний Договір набуває чинності з моменту його підписання обома Сторонами і діє до закінчення строку зазначеного в п. 1.1. цього Договору, а в невиконаній частині - до повного виконання зобов`язань Сторонами за цим Договором (п.5.1 Кредитного договору).

Пункт 7.3 кредитного договору передбачає, що Сторони домовились, що Позичальник вважається належним чином письмово повідомленим, у разі здійснення Банком одного або кількох дій, а саме: - вручення Позичальнику письмового повідомлення особисто під підпис; - направлення Позичальнику повідомлення у вигляді SMS-повідомлень на номер мобільного телефону НОМЕР_3 ; - передачі письмового повідомлення в установу поштового зв`язку для відправлення на адресу, зазначену в цьому Договорі, або на ту адресу, яка буде повідомлена самим Позичальником письмово; - надіслання письмового повідомлення: на адресу електронної пошти -//-, на факс № НОМЕР_4 , які будуть повідомлені самим Позичальником письмово; - розміщення інформації на сайті Банку www.creditdnepr.com.ua.

Позичальник вважається повідомленим навіть у тому випадку, коли письмове повідомлення, надіслане на його останню відому адресу (яка зазначена в Договорі та/або письмово повідомлена Позичальником) не було йому доставлено (вручено) незалежно від причин.

Крім того, в Додатку №1 до кредитного договору сторони погодили Графік зниження ліміту кредитування (з урахуванням змін від 27.01.2022): термін погашення кредиту: 15.02.2023, сума погашення: 7 500 000,00 грн., дата, з якої діє новий ліміт: 16.02.2023, ліміт кредитування: 7 500 000,00 грн.; термін погашення кредиту: 15.03.2023, сума погашення: 7 500 000,00 грн.; всього: 15 000 000,00 грн.

З метою забезпечення виконання зобов`язань Позичальника за вказаним Кредитним договором між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та ОСОБА_1 (Поручитель) укладено договір поруки 160221-П від 16.01.2021 р.

Пунктами1.1-1.5 Договору поруки передбачено, що за цим Договором, Поручитель поручається і солідарно відповідає перед Кредитором Боржника за виконання Боржником у повному обсязі усіх своїх Основних зобов`язань за Кредитним договором №160121-КЛВ від 16.02.2021, який було укладено між Кредитором та Боржником (Фермерським господарством «СТЕМ») та додатковими договорами до нього, які укладені та/або можуть бути укладені в майбутньому. Поручитель відповідає перед Кредитором у тому ж обсязі, що і Боржник.

Вказані у п. 1.1. - 1.2. цього Договору зобов`язання Поручителя перед Кредитором є безумовними і ніяких умов, крім передбачених даним Договором, не потребують. Поручитель погоджується з тим, що при зміні Боржника, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, процентів за користування кредитом, суми комісій, штрафних санкцій та інших плат згідно з Кредитним договором та/або строку Кредитного договору) забезпечених порукою за цим Договором Основних зобов`язань (в тому числі новація зобов`язання за Кредитним договором), цей Договір буде діяти до повного виконання Основних зобов`язань за Кредитним договором та порукою будуть забезпечуватися Основні зобов`язання Боржника з врахуванням усіх таких змін до Кредитного договору, без необхідності їх попереднього чи наступного погодження із Поручителем та/або укладення окремої угоди до цього Договору або змін до Договору. Поручитель підтверджує, що він ознайомлений зі змістом Кредитного договору і заперечень щодо нього не має.

У разі невиконання або неналежного виконання Боржником Основних зобов`язань за Кредитним договором, на підставі письмової вимоги Кредитора, що містить розрахунок суми наявної заборгованості, перерахувати суми, що підлягають погашенню на рахунки Кредитора в строк 10 (десять) робочих днів з дня направлення вимоги або в інший строк, визначений у письмовій вимозі, направленій у порядку, передбаченому п. 5.10. цього Договору. Належно повністю виконати зобов`язання Боржника у випадку та з моменту виникнення заборгованості Боржника у зв`язку із порушенням умов Кредитного договору чи неможливістю виконання ним його зобов`язань (виявлення відомостей про ліквідацію/припинення Боржника, виявлення ознак неплатоспроможності Боржника, виявлення відомостей про порушення провадження у справі про банкрутство Боржника для Боржника юридичної особи або смерть, тривала відсутність, хвороба, тощо для Боржника фізичної особи-підприємця) (пункти 2.1.1 та 2.1.2 Договору поруки).

Відповідно до пунктів 3.4-3.5 Договору поруки - Поручитель відповідає солідарно за зобов`язаннями Боржника перед Кредитором, що виникають з Кредитного договору.

Пунктом 6.2 Договору поруки передбачено, що Сторони домовились про встановлення наступного строку поруки: порука за цим Договором діє 10 (десять) календарних років з дати підписання цього Договору; в разі невиконання або неповного/неналежного виконання Основних зобов`язань у строки, визначені Кредитним договором, ця порука діє додатково 15 (п`ятнадцять) календарних років з моменту настання строку виконання Основних зобов`язань за Кредитним договором, в тому числі у випадку настання дострокового виконання зобов`язання Боржником на вимогу Кредитора.

АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» направив вимогу про погашення кредиту від 20.04.2023 за № 17-3153 позичальнику та поручителям, в якій зазначено, що АТ «Банк Кредит Дніпро»: вимагає в строк до 27.04.2023 року здійснити погашення простроченої заборгованості або звернутися в Банк для вирішення питання щодо порядку подальшого врегулювання простроченої заборгованості.

З огляду на викладене, станом на 16.03.2023 борг ФГ «СТЕМ» складається з залишку простроченого кредиту:8 592 000,00 грн., залишку прострочених вiдсоткiв: 1 238 265,42 грн.

З позовної заяви вбачається, що позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідачів тільки суму прострочених відсотків в розмірі 1 238 265,42 грн.

За змістом ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов`язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Частиною 4 статті 137 ГПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У пункті 1 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову від 26.12.2011 р. № 16 вказано, що заходи до забезпечення позову застосовуються як гарантія реального виконання рішення суду. При цьому, у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до пункту 3 вказаної постанови, умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Отже, найдоцільніше вирішувати питання забезпечення позову на стадії попередньої підготовки справи до розгляду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Тобто, з наведених норм вбачається, що засоби забезпечення позову є важливою гарантією захисту і реального поновлення прав учасників судового процесу. Поняття засобів забезпечення позову визначається як застосування судом процесуальних засобів тимчасового характеру, які гарантують можливість реалізації позовних вимог або сприяють збереженню існуючого положення між сторонами до винесення судового акту.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи щодо забезпечення позову обов`язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Згідно ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень статті 139 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3); захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. З урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 14.06.2018 у справі №910/361/18.

Отже, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою та відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України позивач зобов`язаний надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, аналіз приписів норм, які регулюють порядок та підстави вжиття заходів забезпечення позову, свідчить, що забезпечення позову є правом суду, що розглядає спір. Заходи по забезпеченню позову застосовується судом, виходячи з обставин справи та змісту заявлених позовних вимог. Вибір способу захисту забезпечення залежить від суті позовних вимог.

Оцінюючи доводи заявника щодо необхідності застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача-2 суд враховує, що предметом позову є стягнення солідарно з відповідачів-1, 2 заборгованості за кредитом в загальній сумі 1 238 265,42 грн.

Суд враховує, що статтею 1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS № 005 (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини).

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Право на ефективний засіб юридичного захисту встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі Пантелеєнко проти України засіб юридичного захист має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі Дорани проти Ірландії, було зазначено що поняття ефективний засіб передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При вирішенні справи Каіч та інші проти Хорватії (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Основною метою ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі Спорронг і Льоннрот проти Швеції від 23 вересня 1982 року, Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року). Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено в структурі статті 1. Зокрема, необхідно щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права (п. 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 у Справі №1-33/2004: верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, як здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі).

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Згідно правового висновку Верховного суду від 17.10.2019 року у справі № 640/7285/19, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Статтею 129 Конституції України визначений принцип обов`язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 25.05.2016 року).

Підсумовуючи викладене суд враховує, що актуальна практика Верховного Суду свідчить про відступлення від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України в частині неможливості накладення арешту на (нерухоме) майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів.

При цьому суд погоджується з тим, що наведені заявником обставини свідчать про те, що з боку відповідачів має місце неналежне виконання умов кредитного договору №160221-КЛВ від 16.02.2021, укладений між АТ «БАНК КРЕДИТ ДНІПРО» та Фермерським господарством «СТЕМ» в сумі 1 238 265,42 грн. щодо погашення процентів за користування кредитними коштами, в результаті чого виникла заборгованість у вказаній сумі.

Бездіяльність та протиправна поведінка відповідачів, яка полягає у непогашенні суми заборгованості за вказаним кредитним договором, а також договорами поруки, та залишення без реагування вимог позивача про погашення заборгованості як боржником так і поручителями, свідчить про свідоме ухилення відповідачів від виконання взятих на себе зобов`язань за вказаними договорами.

Загальновідомим є факт, що у зв`язку з початком 24.02.2022 військової агресії РФ проти України, відповідним Указом Президента України з 24.02.2022 введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та наразі триває.

Разом з тим, відповідач -2 з 12.03.2022 знаходиться в добровільному формуванні ДУК ТГ «САПСАН» та бере безпосередньо участь у бойових діях з відбиття збройної агресії РФ проти України на території Донецької та Луганської області, що підтверджується довідкою від 30.09.2023 №249.

З матеріалів справи вбачається, що ФГ «СТЕМ» до початку збройної агресії РФ проти України здійснював часткове погашення суми основного боргу та процентів за користування кредитом, що підтверджується платіжними дорученнями та банківськими виписками, які містяться в матеріалах справи.

Належність відповідачу-2 нерухомого майна, на яке позивач просить суд накласти арешти, підтверджується доданими до заяви про забезпечення позову Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що майно відповідача 2 перебуває на тимчасово окупованій території РФ.

Також заявником не надано суду жодних доказів того, що відповідач - 2 приймаючи участь у бойових діях з відбиття збройної агресії РФ проти України якимось чином вживає заходів з відчуження земельних ділянок, які належать йому на праві власності.

Посилання в заяві про забезпечення позову на потенційну можливість вчинення відповідних дій та настання в майбутньому певних негативних наслідків, без надання відповідного обґрунтування, в тому числі доказів вчинення на даний час певних реальних дій, не є достатньою підставою для забезпечення позову обраним заявником способом.

Крім того, заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 4 ст. 137 ГПК України). Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заявником не вказано та не доведено, із зазначенням конкретних обставин та доказів, що незастосування заходів, які він просить вжити, може дійсно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, наявності зв`язку між такими заходами забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Позивачем не наведено в чому полягає зв`язок між цим конкретним заходом на забезпечення позову і предметом позовної вимоги.

Позивач лише посилається на факт порушення відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором, що не свідчить про існування обставин, які можуть істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, як цього вимагає стаття 136 Господарського процесуального кодексу України.

Із заяви про забезпечення позову не вбачається також, що майно, наявне у відповідача-2, може зникнути, зменшитися в кількості, або може погіршитися його якість на момент виконання рішення в результаті об`єктивних чи суб`єктивних причин. Доказом таких обставин могло би бути, зокрема, вчинення відповідачем активних дій, спрямованих на приховування або відчуження майна; дій, спрямованих на уникнення відповідальності або перешкоджання законному стягненню; відсутність грошових коштів для виконання зобов`язання за спірними правочинами; незадовільний фінансовий стан; наявність відкритих виконавчих проваджень тощо.

Зі змісту пункту 1 частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

У постановах Верховного Суду від 15.01.2019 р. у справі №915/870/18, від 05.09.2019р. у справі №911/527/19 викладено правову позицію, що піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що невжиття заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на майно відповідача-2, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Саме лише посилання позивача на потенційну можливість ухилення відповідача-2 (поручителем) від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача в межах ціни позову в розмірі 1 238 265,42 грн.

Заявником не доведено того, що відповідач 2: ОСОБА_1 перебуваючи у добровільному формуванні ДУК ТГ «САПСАН» та безпосередньо беручи участь у бойових діях з відбиття збройної агресії РФ проти України має можливість та буде вживати відповідних заходів з відчуження вказаного вище нерухомого майна.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що заява Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО про забезпечення позову від 12.12.2023 не підлягає задоволенню.

Згідно з абз. 1 ч. 6, ч. 8 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Керуючись ст. ст. 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

1. В задоволенні заяви Акціонерного товариства БАНК КРЕДИТ ДНІПРО про забезпечення позову від 12.12.2023 відмовити.

2. Копію ухвали направити учасникам справи.

3. Ухвала набирає законної сили після її оголошення та відповідно до статті 255 ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.

Повний текст ухвали складено та підписано: 18.12.2023.

Головуючий суддяК.В. Проскуряков

СуддяО.С. Боєва

СуддяМ.В. Мірошниченко

Згідно з ч. 8. ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції може бути оскаржені в апеляційному порядку ухвала суду першої інстанції про забезпечення позову.

В ч. 1 ст. 256 ГПК України передбачено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.