Рішення

від 05.12.2023 по справі 910/9151/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.12.2023Справа № 910/9151/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОВА-ХОРЕКА»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ БЕСТ ФУД»

про стягнення 801 434, 86 грн,

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОВА-ХОРЕКА» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ БЕСТ ФУД» (далі - відповідач) про стягнення 801 434, 86 грн., у тому числі: заборгованість у розмірі 389 240, 97 грн, 109 601, 14 грн - проценти за користування чужими грошовими коштами, 197 634, 19 грн - пені та 104 958, 56 грн - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором поставки №267-21 від 01.09.2020 в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 вказану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви.

26.06.2023 через підсистему «Електронний суд» від позивача у встановлений судом строк надійшли докази усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.07.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/9151/23 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

31.07.2023 року через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позову заперечував, посилаючись на відсутність ведення господарської діяльності починаючи з 24 лютого 2022 року, звернувши увагу на лист від 28.02.2022 Торгово-промислової палати, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили). В частині позовних вимог про стягнення штрафних санкцій зазначив, що вони не відповідають критеріям справедливості, добросовісності та є безпідставними, оскільки позивачем було поставлено товар, який зіпсувався не з вини відповідача та не був реалізований. За твердженням відповідача договір поставки фактично припинився 24 лютого 2022 року, оскільки перестав існувати предмет договору, жодної поставки та замовлення по ньому не здійснювались.

08.08.2023 року через канцелярію суду відповідач подав доповнення до відзиву зазначивши, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації діяльність ТОВ «Сіті Бест Фуд» зупинилась.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВОВА-ХОРЕКА» (далі - позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «СІТІ БЕСТ ФУД» (далі - відповідач, покупець) було укладено договір поставки №267-21, за умовами п.1.1 якого постачальник приймає на себе зобов`язання передавати у власність покупця продукти харчування, а покупець зобов`язується приймати і оплачувати товар за ціною, в асортименті і в кількості, що вказані у видатковій накладній, яка підписується сторонами на кожну партію товару та є невід`ємною частиною цього договору.

Найменування (асортимент), кількість, строки та умови поставки товару зазначаються у видатковій накладній або в Специфікації або в рахунку-фактурі або в будь-якому іншому документі, який підписується сторонами на кожну партію товару та є невід`ємною частиною договору (п.1.2).

Згідно п.п.6.1, 6.2 договору ціни на товар, що поставляються, вказуються в національній валюті України - гривні, включають ПДВ, а також вартість упаковки, тари, пакетування товару, вартість маркування. Ціна договору складається з суми вартості товару, поставленого постачальником протягом строку дії цього договору і визначається шляхом додавання вартості товару, вказаного у видаткових накладних, що були підписані уповноваженими представниками сторін протягом строку дії цього договору.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року з моменту укладання, а щодо взаєморозрахунків - до повного їх виконання. Припинення дії договору не звільняє сторони від виконання всіх своїх зобов`язань, передбачених договором та невиконаних на момент припинення дії договору, в тому числі відповідальності за невиконання таких зобов`язань. У випадку, якщо не менше ніж за 30 днів до закінчення дії цього договору, будь-яка сторона письмово не повідомить іншу сторону про свій намір припинити його дію, строк дії цього договору автоматично подовжується на додатковий однорічний термін. Така пролонгація не обмежена в терміні і може здійснюватися щорічно.

ТОВ «ВОВА-ХОРЕКА» у період з 12 січня 2022 року по 16 лютого 2022 року поставило продукти харчування ТОВ «СІТІ БЕСТ ФУД» на загальну суму 386 558,47 грн. відповідно до видаткових накладних: №2621 від 12.01.2022 на суму 562,68 грн, №3391 від 15.01.2022 на суму 39 443,40 грн, №6717 від 26.01.2022 на суму 95 723,65 грн., №7832 від 31.01.2022 на суму 156 787, 37 грн., №8061 від 31.01.2022 на суму 46 242, 00 грн., №12823 від 16.02.2022 на суму 1 796, 24 грн., № 5484 від 21.01.2022 на суму 10 278, 71 грн., № 7704 від 29.01.2022 на суму 9 109, 52 грн., № 5983 від 24.01.2022 на суму 2 946, 90 грн., №7991 від 31.01.2022 на суму 19 474, 82 грн., № 8006 від 31.01.2022 на суму 1 970, 28 грн., № 11529 від 11.02.2022 на суму 2 222, 90 грн.

За умовами пункту 6.3 договору (з урахуванням протоколу розбіжностей від 01.09.2020) покупець здійснює оплату постачальнику шляхом переказу грошових коштів на банківський рахунок постачальника з умовою відстрочки платежу, яка становить 21 календарний день з дня підписання сторонами видаткової накладної на товар (з моменту фактичного постачання товару покупцю). Днем здійснення платежу (днем виконання грошових зобов`язань покупця) вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, списується з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника.

Як вбачається з долучених до позовної заяви банківських виписок, відповідачем сплачено грошові кошти за отриманий згідно договору товар в загальному розмірі 297 114,96 грн., а саме: 30 114, 96 грн. - 24.01.2022, 30 000, 00 грн. - 20.01.22, 80 000, 00 грн. - 14.01.2022, 157 000, 00 грн. - 28.01.22.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач вказує, що відповідач свої зобов`язання щодо оплати товару у визначений строк не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 389 240, 97 грн., яка за твердженням позовної заяви складається з 299 737, 46 грн. - дебіторська заборгованість станом на 11 січня 2022 року + 386 618, 47 грн. - вартість поставленого товару в період з 12.01.22 по 16.02.222 - 297 114, 96 грн. (оплата товару).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

Стаття 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначає, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання, в силу вимог статей 526, 525 Цивільного кодексу України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у ст. 193 Господарського кодексу України.

Укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, а відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 цієї ж статті унормовано, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

Частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України встановлений обов`язок продавця передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Положенням ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ «ВОВА-ХОРЕКА» у період з 12 січня 2022 року по 16 лютого 2022 року поставило продукти харчування ТОВ «СІТІ БЕСТ ФУД» на загальну суму 386 558,47 грн., доказів поставки товару за видатковою накладною від 16.02.2022 на суму 60,00 грн. матеріали справи не містять та суду не надано.

Пунктом 3.4 договору сторони передбачили, що належним чином оформлена й підписана уповноваженими представниками сторін видаткова накладна підтверджує приймання товару в кількості та якості, зазначеним в товаросупровідних документах, а також факт узгодження сторонами всіх суттєвих умов поставки відповідної партії товару.

Будь-яких доказів, що підтверджують факт поставки продуктів харчування, тобто видаткових накладних в обгрунтування позовних вимог за договором поставки №267-21 на суму 299 737,46 грн. матеріали справи не містять та суду не надано.

В якості доказів, що підтверджують позовні вимоги на суму 299 737,46 грн. позивач до позовної заяви долучив акт звірки, підписаний лише зі сторони позивача. Видаткових накладних на зазначену суму, як доказів, що підтверджують позовні вимоги, матеріали справи не містять та суду не надано.

Отже, дебіторська заборгованість у розмірі 299 737,46 грн. за договором поставки №267-21 нічим іншим окрім акту звірки, складеного виконавцем-позивачем не підтверджена.

Враховуючи наведене, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підлягають частковому задоволенню у розмірі 89 443, 51 грн. (386 558,47 грн. - вартість поставленого товару - 297 114,96 грн. - часткова оплата).

Лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022, на який посилався відповідач у письмовому відзиві, та яким визнано форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, є загальним офіційним документом та не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, зобов`язання, виконання якого стало неможливим через наявність зазначених обставин. Отже, лист Торгово-промислової палати України не можна вважати сертифікатом у розумінні статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні».

Сторона, яка посилається на форс-мажор, має довести причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажором та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Той факт, що Торгово-промислова палата України засвідчила форс-мажорні обставини - військову агресію російської федерації проти України, сам по собі не є підставою для звільнення або зменшення відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань.

Суд, оцінюючи обставини справи, враховує, що відповідно до статті 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Юридична особа здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, а тому, укладаючи договір з визначеним строком оплатити послуги, відповідач повинен був оцінити погоджений сторонами строк виконання свого зобов`язання та, відповідно, об`єктивно оцінити можливість виконання такого зобов`язання у вказаний строк.

При цьому, наведені відповідачем доводи, не є об`єктивними (винятковими) обставинами, які унеможливлюють належне (своєчасне) виконання зобов`язань, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання, він зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Разом з цим, відповідно до п. 8.2 договору поставки №267-21 у разі порушення покупцем термінів розрахунків за отриманий товар на суму заборгованості нараховується пеня в розмірі подвійної денної облікової ставки НБУ від неоплаченої суми за кожен день затримки платежу за весь період прострочення.

Відтак, оскільки відповідач допустив прострочення оплати товару, на підставі наведених вище норм чинного законодавства та пункту 8.2 договору позивачем нараховано пеню у розмірі 197 634,19 грн. (з урахуванням зупинення перебігу строку під час дії карантину з 03.02.2022 по 27.04.2023).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в цій частині, враховуючи часткове задоволення позовної вимоги про стягнення основного боргу.

За розрахунком суду за спірний період, виходячи з дати виникнення прострочення зобов`язання, обґрунтованим є розмір пені в сумі 46 192,06 грн.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховний Суд №910/12604/18 від 01.10.2019).

Згідно з п. 8.2 договору у разі прострочення оплати товару покупцем більш ніж на п`ять днів, постачальник має право вимагати сплати процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 24 % річних.

Оскільки вимоги про стягнення 24% річних та інфляційних втрат є похідними від основного зобов`язання, перевіривши надані позивачем розрахунки зазначених позовних вимог, суд дійшов висновку про часткове їх задоволення.

Отже, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 24% річних у розмірі 26 406,66 грн. та 25 957,07 грн. - інфляційних втрат. В іншій частині слід відмовити у зв`язку з необґрунтованістю.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов`язку зі здійснення оплати отриманого товару.

Приймаючи до уваги наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 2 статті 126 ГПК України закріплено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження понесення витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 01.01.2023, укладений Адвокатським Бюро «Людмили Мірошниченко» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Вова-Хорека», свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії КВ№1925 від 06.09.2021, акт надання послуг від 01.05.2023.

Згідно пункту 1.1 Договору від 01.01.2023 довіритель доручає, а виконавець приймає на себе виконання зобов`язань по наданню правової допомоги довірителю з правових питань, що виникають у процесі господарської діяльності довірителя, в порядку та на умовах, визначених цим договором та додатками до нього, які є невід`ємною частиною даного договору. Детальний перелік послуг зазначається в додатках до даного договору.

У пункті 4.1 договору визначено, що вартість послуг узгоджується сторонами в додаткових угодах до договору.

Згідно додаткової угоди від 01.04.2023 вартість вивчення документів, надання консультацій сторонами визначена - 5000, 00 грн., підготовка позовної заяви із розрахунком заборгованості та супроводжуючими документами, а також направлення її до суду та стороні - 5000, 00 грн., підготовка процесуальних документів по справі за необхідності - від 2000,00 грн., участь у судовому засіданні - 1500, 00 грн. Загальна сума оплати за надані послуги згідно цього додатку визначається актом надання послуг згідно з умовами договору та здійснюється в гривнях протягом одного місяця після підписання сторонами акту надання послуг.

Згідно акту надання послуг від 01.05.2023, за дорученням довірителя та у відповідності з умовами договору про надання правової допомоги від 01.01.2023 виконавець надав довірителю послуги з правової допомоги на суму 5 000,00 грн.

Вказаний акт підписаний сторонами без заперечень.

Доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг суду позивач не надав.

В той же час, суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 01.11.2022 у справі №757/24445/21-ц зазначив, що відсутність доказів оплати вартості наданих адвокатом послуг не може виступати самостійною підставою для відмови у стягненні витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 5 статті 126 ГПК України визначено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - часткове задоволення позовних вимог та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 1 172, 89 грн.

Керуючись статтями 74, 76, 126, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ БЕСТ ФУД» (04053, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 21, офіс 501, код ЄДРПОУ 43304056) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОВА-ХОРЕКА» (03045, Київ, Столичне шосе, 100, код ЄДРПОУ 43393523) 89 443 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста сорок три) грн. 51 коп. - основного боргу, 26 406 (двадцять шість тисяч чотириста шість) грн. 66 коп. - 24 % річних, 46 192 (сорок шість тисяч сто дев`яносто дві) грн. 06 коп. - пені, 25 957 (двадцять п`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят сім) грн. 07 коп. - інфляційних втрат, 2 819 (дві тисячі вісімсот дев`ятнадцять) грн. 99 коп. - витрат по сплаті судового збору та 1 172 (одна тисяча сто сімдесят дві) грн. 89 коп. - витрат на оплату послуг адвоката

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 05.12.2023.

Суддя Наталія ЯГІЧЕВА