Рішення

від 08.12.2023 по справі 686/10902/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 686/10902/22

Провадження № 2/686/593/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 грудня 2023 року м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області в складі:

головуючої судді Чевилюк З.А.

секретаря Непийводи А.В.

представника позивача Кушнір Д.В.

розглянувшиу відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом керівника Хмельницької окружної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:Хмельницька обласна військова адміністрація до Хмельницької районної військової адміністрації Хмельницької області, ОСОБА_1 , треті особи Південно-Західне міжрегіональне управління лісового та мисливського господарства Державного агентства лісових ресурсів України,Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Старокостянтинівське лісове господарство» про витребування земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся досуду зпозовом про визнання недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 26.09.2012 №1705/2012-р «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Стуфчинецької сільської ради»; визнання незаконною та скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8000 га.; зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8000 га, вартістю 129600 грн., що розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району, Хмелььницької області.

Окружною прокуратурою в ході вивчення питання законності надання у приватну власність земельних ділянок встановлено, що розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 26.09.2012 №1705/2012-р затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,8000 га із земель державної власності, розташованої на території Лісовогринівецької(бувшої Стуфчинецької) сільської ради Хмельницького району кадастровий номер 6825088400:04:003:1029) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного рішення, ОСОБА_1 , 16.10.2012 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8000 га серії ЯМ за №532269.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 30.05.2022 року відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером6825088400:04:003:1029 площею 1,8000 га відсутні.

Водночас, передача вказаної земельної ділянки площею 1,8000 га з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 у приватну власність ОСОБА_1 відбулося всупереч вимог Земельного та Лісового кодексів України, оскільки вона відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Проскурівське лісове господарство».

За інформації, наданої ДП «Проскурівське лісове господарство» сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8000 га, належна ОСОБА_1 , перебуває в межах земель лісогосподарського призначення, що на території Лісогринівецької (бувшої Стуфчинецької)сільської ради Хмельницького району, зокрема земельна ділянка накладається на квартал 39 виділ 5 Хмельницького лісництва.Площа накладення згідно картографічних матеріалів становить 1,0586 га. Крім того, факт накладення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування відповідно до п5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України(правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року справа №368/1158/16-ц та Верховного Суду України від 24.1.22014 у справі№6-212 цс14).

Вилучення для не лісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Проскурівське лісове господарство», і передання у власність такої ділянки належить до повноважень Хмельницької ОДА(постанова ВП ВС від 14.11.2018 у справі №183/1617/16).На даний час Хмельницька ОВА на період дії правового режиму воєнного стану.

Таким чином , порушено інтереси держави у сфері регулювання земельних відносин, оскільки в приватну власність передано земельну ділянку, яка не могла бути передана у власність для вищевказаних потреб.

Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об`єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності чи користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Винесення в натуру(на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення(відновлення)меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв`язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру.Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав з моменту формування та державної реєстрації прав на неї. Земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав,а її державна реєстрація скасовується в разі поділу або обєднання земельних ділянок; скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України «Про державний земельний кадастр» не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Маючи на меті публічний інтерес, що переважає над приватним, недопустимість використання земельної ділянки лісогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, що є недопустимим і може призвести до пошкодження чи знищення цього об`єкту, прокурор, реалізуючи свої представницькі функції звернувся до суду з даним позовом.

Представники прокуратури в судовому засіданні заявлений позов підтримали та наполягали на його задоволені. Представник відповідача Собчук О.М. просив відмовити у задоволені позову; застосувати строк позовної давності до спірних відносин. Хмельницька ОВА, треті особи повідомлені про час та дату судового засідання у встановленому порядку, заперечень щодо позову не висловлено; в засідання представників не направили. Треті особи просили здійснити розгляд за їх відсутності.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд знаходить позов таким, що підлягає задоволенню.

За змістомстатей 15,16 ЦК Україникожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді.

Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.

Під способами захисту суб`єктивних земельних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.

Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені участині 2 статті 16 ЦК України.Глава 29 ЦК Українипередбачає, зокрема, такі способи захисту права власності, як витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) та усунення перешкод у реалізації власником права користування та розпорядження його майном (негаторний позов).

Перелік способів захисту земельних прав викладений участині 3 статті 152 ЗК України. Власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, зокрема визначеним зазначеною частиною, або ж іншим способом, який передбачений законом.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (стаття 387 ЦК України).

Віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбаченихчастиною 1 статті 388 ЦК України.

Негаторний позов - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути існуючі перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов`язані з позбавленням його володіння майном.

На негаторний позов не поширюються вимоги щодо позовної давності, оскільки з таким позовом можна звернутися в будь-який час, допоки існують правовідносини та правопорушення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц вказала, що питання розмежування віндикаційного та негаторного позовів висвітлювалось і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 653/1096/16-ц. Зокрема, у пункті 39 зазначено, що визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є наявність або відсутність в особи права володіння майном на момент звернення з позовом до суду; у пункті 89 зазначено, що особа, яка зареєструвала право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника. З огляду на усталену практику Великої Палати Верховного Суду, з метою більш чіткого і ясного викладення своєї правової позиції Велика Палата Верховного Суду вважає доцільним частково відступити від зазначених висновків шляхом такого уточнення: визначальним критерієм для розмежування віндикаційного та негаторного позовів є відсутність або наявність у позивача володіння майном; відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння; особа, до якої перейшло право власності на об`єкт нерухомості, набуває щодо нього всі правоможності власника, включаючи право володіння.

Отже,прокурор обґрунтованоу спосіб,передбачений законом,пред`явивнегаторний позов.Застосування до спірнихвідносин строківпозовної давності,відповідно до ст.ст.257,261ЦКУ,не вбачається можливим,оскільки звернення досуду мало місце зарезультатами моніторингупублічно кадастровоїкарти ДП«Проскурівське лісовегосподарство»,здійсненого контролюорганами прокуратури за їхзверненням,в строкипередбачені законодавством,беручи до увагинегаторний характер позову.Крім того, відповідно до п.19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України - у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Ліси та землі лісового фонду України є об`єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання та спеціальною процедурою надання у користування.

Згідно зчастиною 2 статті 1 ЛК Україниліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Відповідно дочастини 2 статті 3 ЗК Україниземельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюютьсяцим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечатьцьому Кодексу.

За основним цільовим призначенням земельне законодавство передбачає виділення в окрему категорію земель лісогосподарського призначення (пункт «е»частини 1 статті 19 ЗК України).

На підставічастин 1і2 статті 55 ЗК Україниу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства (стаття 5 ЛК Україниу редакції, чинній на час виникнення спірнизх правовідносин).

Відповідно дочастини 1 статті 56 ЗК Україниземлі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.

Згідно ізчастинами 1,2і3 статті 20 ЗК Україниу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначенихстаттею 122 цього Кодексу.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється в порядку, встановленому законом. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленомустаттею 186-1 цього Кодексу.

Відповідно дочастини 3 статті 186-1 ЗК Україниу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки лісогосподарського призначення підлягає також погодженню з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства, а на території Автономної Республіки Крим - з органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань лісового господарства.

Зміна цільового призначення земельних ділянок природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного, лісогосподарського призначення, що перебувають у державній чи комунальній власності, здійснюється за погодженням з Кабінетом Міністрів України (частина 7 статті 20 ЗК Україниу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно достатті 21 ЗК Українипорушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для: а) визнання недійсними рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам; б) визнання недійсними угод щодо земельних ділянок; в) відмови в державній реєстрації земельних ділянок або визнання реєстрації недійсною; г) притягнення до відповідальності відповідно до закону громадян та юридичних осіб, винних у порушенні порядку встановлення та зміни цільового призначення земель.

Використанню лісогосподарських земель за їх цільовим призначенням законодавство надає пріоритет: складовою охорони земель є захист сільськогосподарських угідь, лісових земель та чагарників від необґрунтованого їх вилучення для інших потреб (пункт «б»частини 1 статті 164 ЗК України).

Відповідно допункту 5 розділу VIII«Прикінцеві положення»ЛК Україниу редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу.

Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентуються галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР від 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування.

У розділі 2 зазначеної Інструкції визначена процедура їх виготовлення.

Тому, вирішуючи питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства, необхідно враховуватипункт 5 розділу VIII«Прикінцеві положення»ЛК України.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, від 23 жовтня 2019 року у справі № 488/402/16-ц та постановах Верховного Суду від від 19 червня 2019 року у справі № 911/604/18, від 21 квітня 2021 у справі №707/2196/15-ц, від 04 серпня 2021 року у справі № 925/889/19, від 08 червня 2022 року у справі № 307/3155/19.

Відповідно дочастини 4 статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Частиною 2 статті 152 ЗК Українипередбачено, що власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Зайняття спірної земельної ділянки з порушенням нормЗК Українитреба розглядати як таке, що не пов`язане з позбавленням володіння, порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов.

Законний володілець земельної ділянки лісового фонду може вимагати усунення порушень його права користування на цю земельну ділянку, оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування та вимагаючи повернути таку ділянку.

За змістомчастини 13 статті 79-1 ЗК Україниземельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації;

Ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛстаття 1 Першого протоколудо Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) у другому реченні того ж абзацу - охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) у другому абзаці - визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіямистатті 1 Першого протоколудо Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушеннястатті 1 Першого протоколудо Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).ЄСПЛ констатує порушеннястатті 1 Першого протоколудо Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий і навпаки встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.Право держави вимагати повернення земельної ділянки, яка незаконно вибула із її власності, передбачене у чинному законодавстві України. Відповідні приписи, що регламентують підстави усунення перешкод у користуванні майном є доступними, чіткими та передбачуваними.

Розпорядженням Хмельницької районної державної адміністрації від 26.09.2012 №1705/2012-р затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,8000 га із земель державної власності, розташованої на території Лісовогринівецької(бувшої Стуфчинецької) сільської ради Хмельницького району кадастровий номер 6825088400:04:003:1029) та передано її у власність для ведення особистого селянського господарства.

На підставі вказаного рішення, ОСОБА_1 , 16.10.2012 виданий державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8000 га серії ЯМ за №532269.

Згідно Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, станом на 30.05.2022 року відомості про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером6825088400:04:003:1029 площею 1,8000 га відсутні.

Водночас, передача вказаної земельної ділянки площею 1,8000 га з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 у приватну власність ОСОБА_1 відбулося всупереч вимог Земельного та Лісового кодексів України, оскільки вона відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Проскурівське лісове господарство».

За інформації, наданої ДП «Проскурівське лісове господарство» сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_2 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8000 га, належна ОСОБА_1 , перебуває в межах земель лісогосподарського призначення, що на території Лісогринівецької (бувшої Стуфчинецької)сільської ради Хмельницького району, зокрема земельна ділянка накладається на квартал 39 виділ 5 Хмельницького лісництва.Площа накладення згідно картографічних матеріалів становить 1,0586 га. Крім того, факт накладення підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування відповідно до п5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України(правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 30.05.2018 року справа №368/1158/16-ц та Верховного Суду України від 24.1.22014 у справі№6-212 цс14).

Вилучення для не лісогосподарських потреб спірної земельної ділянки державної власності, що віднесена до земель лісогосподарського призначення та перебуває у постійному користуванні ДП «Проскурівське лісове господарство», і передання у власність такої ділянки належить до повноважень Хмельницької ОДА( Хмельницька ОВА на період дії правового режиму воєнного стану).

З огляду на характер спірних правовідносин, встановлені судом обставини вибуття з державної власності земельної ділянки лісогосподарського призначення та застосовані правові норми не вбачається невідповідності заходу втручання держави у право відповідачки на мирне володіння майном, так і порушення принципу пропорційності, котрі сформовані у сталій практиці ЄСПЛ.

Правовідносини, пов`язані з вибуттям земель із державної власності, становлять «суспільний», «публічний» інтерес, а незаконність рішення органу державної влади, на підставі якого земельна ділянка вибула з державної власності, такому суспільному інтересу не відповідає.

Повернення земельної ділянки з особливим правовим режимом переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів та за цільовим призначенням, що відповідає «суспільному», «публічному» інтересу і не порушує принцип пропорційності.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про під ставність заявлених вимог та можливість задоволити пред`явлений позов.

Судовий збір підлягає стягненню з відповідачів в порядку передбаченому ст.141 ЦПК.

Керуючись ст. ст.19,42,43,48, 51, 81,82,141,263, 354 ЦПК ,

ВИРІШИВ:

Позов задоволити.

Визнати недійсним розпорядження Хмельницької районної державної адміністрації від 26.09.2012 №1705/2012-р «Про затвердження проекту із землеустрою щодо відведення та передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Стуфчинецької сільської ради».

Визнати незаконною та скасувати в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8000 га.

Зобов`язати ОСОБА_1 повернути на користь держави в особі Хмельницької обласної військової адміністрації земельну ділянку лісогосподарського призначення з кадастровим номером 6825088400:04:003:1029 площею 1,8000 га, вартістю 129600 грн., що розташована на території Лісовогринівецької сільської ради Хмельницького району, Хмелььницької області.

Стягнути з Хмельницької районної військової адміністрації, ОСОБА_1 на користь Хмельницької обласної прокуратури (код ЄДРПОУ: 02911102, рахунок отримувача UА188201720343120002000002814, Держказначейська служба України, МФО 820172) судовий збір, сплачений за подання цього позову у розмірі 7443 грн., з кожного по 3721,50 грн.

Рішення може бути оскаржено до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 18 грудня 2023 року.

Суддя

Хмельницького міськрайонного суду З.А. Чевилюк