Рішення

від 15.12.2023 по справі 910/12709/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.12.2023Справа № 910/12709/23

За позовом Приватного підприємства "АВТОКОМ ПЛЮС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВУЗ ВИНО"

про стягнення 142 839,05 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

Ратківська А.Р.

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "АВТОКОМ ПЛЮС" (далі - позивач, ПП "АВТОКОМ ПЛЮС") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВУЗ ВИНО" (далі - відповідач, ТОВ "ТОВУЗ ВИНО") про стягнення суми боргу в розмірі 142 839,05 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем умов Заявки-договору № 0302-01 від 03.02.2023 щодо оплати у повному обсязі вартості здійсненого позивачем перевезення вантажу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.08.2023 позовну заяву ПП "АВТОКОМ ПЛЮС" залишено без руху, встановлено позивачу спосіб та строк усунення недоліків позовної заяви.

01.09.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, направлена до суду засобами поштового зв`язку 28.08.2023. У якості додатку до заяви про усунення недоліків додано позовну заяву в новій редакції та докази її направлення відповідачу.

Судом враховано, що позивачем подано позовну заяву в новій редакції, відповідно до якої позивач визначив ціну позову у сумі 142 439,80 грн та просив стягнути з відповідача 137 000,00 грн основного боргу, 3 807,76 грн інфляційних втрат, 1 632,04 грн 3% річних.

Суд розцінив подану позивачем позовну заяву в новій редакції як заяву про зменшення позовних вимог та прийняв її до розгляду, враховуючи при цьому, що позивач дотримався порядку подання відповідної заяви, визначеного ч. 5 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 позовну заяву ПП "АВТОКОМ ПЛЮС" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/12709/23, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання), зобов`язано позивача невідкладно надати суду нотаріально засвідчений переклад українською мовою міжнародної накладної СMR 070223.

19.09.2023 через відділ діловодства суду надійшла заява позивача, відповідно до якої останній просив суд долучити до матеріалів справи нотаріально засвідчений переклад українською мовою міжнародної накладної СMR 070223 та докази понесених судових витрат позивача. Заява судом задоволена.

04.10.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

23.10.2023 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем, пов`язані із розглядом справи, покласти на позивача. У якості додатку до відзиву на позовну заяву додано клопотання про надання оригіналів доказів та розгляд справи із повідомленням (викликом) сторін із проведенням судового засідання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2023 клопотання відповідача про розгляд справи № 910/12709/23 у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін відхилено, зобов`язано позивача надати суду протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали оригінали Заявки-договору №0302-01 від 03.02.2023; CMR 070223; транзитного супровідного документу MRN 23TR08020000067342 від 11.02.2023 та транзитного супровідного документу D8285 від 09.02.2023.

13.11.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника відповідача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи.

21.11.2023 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява, відповідно до якої на виконання ухвали суду від 30.10.2023 позивачем було долучено до матеріалів справи оригінал міжнародної накладної CMR 070223, щодо оригіналів інших документів, витребуваних судом, надано письмові пояснення.

27.11.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника відповідача надійшло клопотання про виключення доказів із переліку доказів та не приймання таких до уваги. Згідно з поданим клопотанням відповідач просив суд не брати до уваги копії доказів, оригінали яких позивачем не надано на вимогу суду, зокрема копію Заявки-Договору № 0302-01 від 03.02.2023, відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі та покласти судові витрати на позивача.

04.12.2023 через відділ діловодства суду (засобами електронного зв`язку) від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, Господарський суд міста Києва

УСТАНОВИВ:

Позиція сторін.

Позивач (ПП "АВТОКОМ ПЛЮС") звернувся з позовом до суду з вимогами про стягнення з відповідача (ТОВ "ТОВУЗ ВИНО") 142 439,80 грн, з яких: 137 000,00 грн основного боргу, 3 807,76 грн інфляційних втрат, 1 632,04 грн 3% річних.

В обгрунутвання позовних вимог позивач зазначив, що на виконання умов укладеної між сторонами Заявки-договору № 0302-01 від 03.02.2023 (далі - Заявка-Договір) позивач здійснив для відповідача перевезення вантажу (алкогольної продукції) автотранспортом за маршрутом Аксу-Київ, перевезений вантаж був вивантажений 24.02.2023, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено такі докази:

- Заявку-Договір № 0302-01 від 03.02.2023 (копія);

- міжнародну накладну CMR 070223 (оригінал);

- рахунок-фактуру внутрішньогосподарського обліку товарів серії HGL №001464 від 07.02.2023 (копія);

- оптовий рахунок-фактура (фактура № 0010000000003920, рахунок № 0000000000005047) (копія);

- митну декларацію №1501400271 (копія);

- довідка щодо осіб, які перетинають митний кордон Азербайджанської Республіки з товарами і транспортними засобами (копія);

- транзитний супровідний документ MRN 23TR08020000067342 від 11.02.2023 (копія);

- транзитний супровідний документ D8285 від 09.02.2023 (копія).

Позивач зазначив, що вартість перевезення за Заявкою-Договором становить 4 700 дол. США у гривні за курсом НБУ на дату вивантаження. Враховуючи, що курс НБУ на дату вивантаження (24.02.2023) становив 36,5686 грн за 1 дол. США, вартість перевезення за розрахунком позивача склала 171 872,42 грн.

Позивач також зазначив, що передбачена Заявкою-Договором відстрочка платежу 10 банківських днів з дати вивантаження закінчилась 10.03.2023, відповідно прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання розпочалось з наступного банківського дня - 13.03.2023.

Оскільки відповідач оплатив послуги перевезення вантажу частково в загальній сумі 34 872,42 грн (що підтверджується долученими до матеріалів справи платіжними інструкціями), позивач стверджує, що прострочена заборгованість відповідача з оплати послуг перевезення вантажу за Заявкою-Договором складає 137 000,00 грн (171 872,42 грн - 34 872,42 грн).

Відповідач (ТОВ "ТОВУЗ ВИНО") проти позову заперечив, зазначивши, що відповідачем не укладався договір із позивачем на тих умовах, що визначені в наданій позивачем копії Заявки-Договору № 0302-01 від 03.02.2023. Відповідач стверджує, що відповідно до домовленостей, які було досягнуто сторонами, вартість послуг перевезення складала еквівалент 950,00 дол. США в гривні по курсу НБУ на дату вивантаження і саме таку вартість послуг за перевезення товару і було сплачено відповідачем на користь позивача відповідно до платіжних інструкцій, наявних в матеріалах справи. Відповідач на підставі ч. 6 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України просив суд не брати до уваги копію Заявки-Договору № 0302-01 від 03.02.2023, якою позивач обгрунтовує вартість перевезення та умови оплати, оскільки оригінал такого доказу не поданий позивачем. За таких обставин, відповідач заперечив наявність у нього заборгованості за надані позивачем послуги перевезення вантажу.

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Відзив повинен містити, зокрема, заперечення (за наявності) щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погоджується, із посиланням на відповідні докази та норми права; перелік документів та інших доказів, що додаються до відзиву, та зазначення документів і доказів, які не можуть бути подані разом із відзивом, із зазначенням причин їх неподання. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з частиною 1 статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Позовні вимоги заявлено на підставі Заявки-Договору № 0302-01 від 03.02.2023, укладеної між ПП "АВТОКОМ ПЛЮС" (далі - перевізник, позивач) та ТОВ "ТОВУЗ ВИНО" (далі - замовник, відповідач) про виконання перевезення вантажу автотранспортом (далі - Заявка-Договір).

За своєю правовою природою Заявка-Договір є договором перевезення.

Відповідно до частини 1 статті 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

За змістом частини 2 статті 908 ЦК України, що кореспондується з вимогами частини 5 статті 307 Господарського кодексу України (далі - ГК України), загальні умови перевезення визначаються цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень установлюються договором, якщо іншого не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата (ч. 1 ст. 916 ЦК України).

За змістом статті 1 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 01.08.2006 № 57-V, вона застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення й місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання та громадянство сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 ГК України).

В матеріалах справи наявна подана позивачем копія Заявки-Договору № 0302-01 від 03.02.2023 (а.с. 9-10 т. 1).

Враховуючи, що відповідач ставив під сумнів відповідність поданої позивачем копії Заявки-Договору №0302-01 від 03.02.2023 її оригіналу та стверджував, що відповідачем не укладався та не підписувався договір із позивачем на тих умовах, що визначені в наданій позивачем копії заявки-договору, суд ухвалою від 30.10.2023 витребував у позивача оригінал Заявки-Договору № 0302-01 від 03.02.2023.

Згідно заяви, поданої через відділ діловодства суду 21.11.2023, позивач надав суду пояснення щодо неможливість подання оригіналу Заявки-Договору №0302-01 від 03.02.2023,а саме зазначив, що 03.02.2023 направив відповідачу для підписання оригінал Заявки-Договору № 0302-01 від 03.02.2023 засобами кур`єрської доставки, що підтверджується накладною кур`єрської служби доставки ПН №7317. Відповідач направив позивачу скан-копію підписаної ним Заявки-Договору №0302-01 від 03.02.2023 та зобов`язався повернути її оригінал засобами поштового зв`язку. Проте, відповідач так і не повернув оригінал підписаного екземпляру Заявки-Договору №0302-01 від 03.02.2023.

Судом встановлено, що наявною в матеріалах справи накладною кур`єрської служби доставки ПН №7317 підтверджується направлення позивачем Заявки-договору №0302-01 від 03.02.2023 на адресу місцезнаходження відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не заперечив отримання ним від позивача на підписання Заявки-договору №0302-01 від 03.02.2023. Разом з цим, з наявної в матеріалах справи копії Заявки-договору №0302-01 від 03.02.2023 вбачається, що вона підписана директором ТОВ "ТОВУЗ ВИНО" та засвідчена печаткою ТОВ "ТОВУЗ ВИНО". Відповідач не надав суду жодних пояснень стосовно підписання ним Заявки-договору №0302-01 від 03.02.2023.

Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, заперечення відповідача стосувались досягнутих сторонами домовленостей саме щодо вартості послуг перевезення, а саме відповідач стверджував, що вартість послуг перевезення становила еквівалент 950,00 дол. США в гривні по курсу НБУ на дату вивантаження, а не 4 700,00 дол. США у гривні за курсом НБУ на дату вивантаження, як вказано у Заявці-Договорі, копія якої долучена позивачем до матеріалів справи.

Згідно зі статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень у господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять до предмета доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.

У розумінні положень наведеної норми статті 79 ГПК України на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Враховуючи наведене, судом досліджено у сукупності докази, які подані позивачем в обґрунтування заявлених ним позовних вимог, та докази, які подані відповідачем на їх спростування.

Судом встановлено, що Заявка-Договір містить такі умови:

1. Маршрут: Аксу-Київ.

2. Відправник вантажу: ТОВ "АЗГРАНАТА", Аксуйський завод з виробництва соків та вин, іншої алкогольної продукції, м. Аксу, Республіка Азербайджан, тел.:НОМЕР_6.

3. Адреса навантаження: м. Аксу.

4. Дата навантаження: 06.02.2023 - м. Аксу.

5. Митне оформлення: м. Аксу

6. Вантажоодержувач: ТОВ "ТОВУЗ ВИНО".

7. Митний перехід: Орлівка, Одеська обл., Україна

8. Адреса прибуття та митного оформлення: Митний пост - Київська область, ТП Лиски.

9. Розвантаження: м. Київ, вул. Сім?ї Хохлових, 11/2.

10. Найменування вантажу: Алкогольна продукція - вино, горілка, віскі.

11. Вага брутто: 20 861кг.

12. Тип рухомого складу: Рефрижератор.

13. Температурний режим: +5°C +15°C.

14. Вартість перевезення: Еквівалент 4700 дол. США у гривні за курсом НБУ на дату вивантаження.

15. Умови оплати: Відстрочка платежу 10 банківських днів з дати вивантаження, оплата у гривні на розрахунковий рахунок перевізника, згідно з виставленими рахунками та актами виконаними робіт.

16. Інші умови: (відсутні будь-які зазначення) …

20. Платежі та взаєморозрахунки - згідно п. 15 та п. 16 даної Заявки-Договору та оформлених належним чином оригіналів таких документів - CMR, рахунок, акт виконаних робіт. …

25. Заявка-Договір повинна бути підписана та передана за допомогою електронної пошти, яка має юридичну силу до моменту обміну оригінальними екземплярами.

У Заявці-Договорі також зазначені дані автомобіля та водія: Автомобіль SCANIA №№ НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , паспорт НОМЕР_3 , водій: ОСОБА_1 /ОСОБА_1, моб.тел.: НОМЕР_4 .

Отже, в матеріалах справи наявна скан-копія Заявки-Договору, підписана та скріплена печатками позивача та відповідача. Відповідно до пункту 25 Заявки-Договору, підписана та передана за допомогою електронної пошти Заявка-Договір має юридичну силу до моменту обміну оригінальними екземплярами, що не спростовано відповідачем.

На підтвердження здійснення позивачем спірного міжнародного перевезення вантажу автотранспортом на замовлення відповідача на умовах, узгоджених сторонами у Заявці-Договорі, судом встановлено такі обставини.

Позивачем здійснено перевезення вантажу (алкогольні напої), який отримано відповідачем 24.02.2023, що підтверджується міжнародною накладною CMR № 070223, оригінал якої наявний в матеріалах справи.

Судом досліджено, що дані стосовно здійсненого позивачем (ПП "АВТОКОМ ПЛЮС") для відповідача (ТОВ "ТОВУЗ ВИНО") перевезення вантажу, які зазначені у міжнародній накладній CMR № 070223 (далі - CMR), узгоджуються (співпадають) з умовами, які визначені сторонами у Заявці-Договорі, а саме:

- маршрут: Аксу-Київ (п. 1 Заявки-Договору, п. 3, 4 CMR);

- відправник вантажу: ТОВ "АЗГРАНАТА", м. Аксу, Республіка Азербайджан (п. 2 Заявки-Договору, п. 1 CMR);

- адреса навантаження: м. Аксу (п. 3 Заявки-Договору, п. 4 CMR);

- дата навантаження: 06.02.2023 (п. 4 Заявки-Договору) та 07.02.2023 (п. 4 CMR);

- вантажоодержувач (одержувач): ТОВ "ТОВУЗ ВИНО", пр. Повітрофлотський, 15, 03049,(п. 6 Заявки-Договору, п. 2 CMR);

- розвантаження: м. Київ (п. 9 Заявки-Договору, п. 3 CMR);

- найменування вантажу: "Алкогольна продукція - вино, горілка, віскі" (п. 10 Заявки-Договору) та "Алкогольні напої ТН ВЕД коди: 2204219800, 2204219700, 2206005900, 2208202900, 2208308200, 2202991809, 2208601100" (п. 6 - 9 CMR);

- вага брутто: 20 861 кг (п. 11 Заявки-Договору, п. 11 CMR);

- перевізник: ПП "АВТОКОМ ПЛЮС", 68600, Одеська обл., Ізмаїл, вул. Чехова, 95А (п. 16 CMR);

- вантаж отриманий: Київ, 24.02.2023, ТОВ "ТОВУЗ ВИНО" (п. 24 CMR).

Факт здійснення позивачем для відповідача спірного перевезення додатково підтверджується іншими, наявними в матеріалах справи, доказами, а саме: рахунок-фактура внутрішньогосподарського обліку товарів серії HGL №001464 від 07.02.2023 (копія); оптовий рахунок-фактура (фактура № 0010000000003920, рахунок № 0000000000005047) (копія); митна декларація №1501400271; довідка щодо осіб, які перетинають митний кордон Азербайджанської Республіки з товарами і транспортними засобами (копія); транзитний супровідний документ MRN 23TR08020000067342 від 11.02.2023 (копія); транзитний супровідний документ D8285 від 09.02.2023.

Суд зазначає, що оригінали вищенаведених транзитних супровідних документів витребовувались у позивача ухвалою суду від 30.10.2023. Позивач згідно заяви, поданої ним через відділ діловодства суду 21.11.2023, надав обгрунтовані пояснення щодо відсутності у нього оригіналів таких документів, які враховано судом з огляду на таке.

Відповідно до ст. 42 Конвенції про процедуру спільного транзиту (далі - Конвенції), яка набрала чинності для України 01.10.2022, транзитний супровідний документ із MRN транзитної декларації та інші документи, що супроводжують товари, пред`являються на вимогу митних органів.

Частиною 3 статті 45 Конвенції, митниця призначення зберігає транзитний супровідний документ. Митниця призначення як правило здійснює митний контроль на основі відомостей декларації спільного транзиту, отриманих від митниці відправлення.

Тобто, оригінал транзитного супровідного документу D8285 від 09.02.2023 був наданий позивачем митниці при перетині кордону Грузія-Туреччина, а оригінал транзитного супровідного документу MRN 23TR08020000067342 від 11.02.2023 був наданий позивачем митниці при перетині кордону Румунії. Відповідач не заперечив та не спростував такі обставини. Водночас, сам факт отримання відповідачем вантажу 24.02.2023, що підтверджується оригіналом наявної в матеріалах справи міжнародної накладної CMR № 070223, свідчить про існування оригіналів наведених транзитних супровідних документів, без яких було б не можливе спірне міжнародне перевезення та, відповідно, доставка вантажу відповідачу.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт здійснення позивачем (ПП "АВТОКОМ ПЛЮС") спірного міжнародного перевезення вантажу автотранспортом на замовлення відповідача (ТОВ "ТОВУЗ ВИНО").

Відповідно до п. 15 Заявки-Договору встановлена відстрочка платежу 10 банківських днів з дати вивантаження, оплата у гривні на розрахунковий рахунок перевізника, згідно з виставленими рахунками та актами виконаними робіт.

Позивач склав та підписав Акт надання послуг №00000006 від 24.02.2023 про те, що на підставі Заявки-Договору №0302-01 від 03.02.2023 виконавцем (позивачем) були виконані такі роботи (надані такі послуги): «Транспортні послуги по маршруту м. Аксу, AZERBAIJAN (AZ) м. Київ (Україна); вантаж алкогольна продукція; водій ОСОБА_2 ; машина Скания ВН 4797 РР; п/пр. НОМЕР_5 », загальна вартість робіт (послуг) склала 171 872,42 грн.

На виконання п. 15, 20 Заявки-Договору, позивач направив відповідачу 24.02.2023 засобами служби доставки "Нової Пошти" оригінали CMR № 070223, рахунку на оплату №0000000006 від 24.02.2023 на суму 171 872,42 грн та Акту надання послуг №00000006 від 24.02.2023 на суму 171 872,42 грн (поштове відправлення "Нової Пошти" № 59000933800204).

Як вбачається зі змісту відзиву на позовну заяву, відповідач не заперечив отримання ним від позивача оригіналів вищенаведених CMR, рахунку на оплату та акту надання послуг на суму 171 872,42 грн.

В силу приписів ст. 165 ГПК України, оскільки відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з обставинами отримання ним оригіналів документів на оплату, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти таких обставин під час розгляду справи по суті. При цьому незгода з такими обставинами не вбачається з доказів, наданих разом із відзивом.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду, жодних доказів на підтвердження того, що після отримання ним від позивача Акту надання послуг №00000006 від 24.02.2023 на суму 171 872,42 грн та рахунку на оплату №0000000006 від 24.02.2023 на суму 171 872,42 грн, відповідач якимось чином заперечив суму до оплати за здійснене позивачем міжнародне перевезення вантажу. При цьому суд звертає увагу, що 171 872,42 грн є еквівалентом 4700 дол. США за курсом НБУ на дату вивантаження (24.02.2023). Саме така вартість перевезення визначена у пункті 14 Заявки-Договору.

Відповідач не тільки не заперечив суму виставлених йому до оплати документів за спірне перевезення, більш того, у період з 17.03.2023 по 23.03.2023 відповідач здійснив часткову оплату за надані позивачем транспортні послуги з перевезення вантажу у загальному розмірі 34 872,42 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними інструкціями, а саме: платіжною інструкцією №1341 від 17.03.2023 на суму 6 872,42 грн, платіжною інструкцією №1354 від 20.03.2023 на суму 7 000,00 грн, платіжною інструкцією №1355 від 21.03.2023 на суму 7 000,00 грн, платіжною інструкцією №1356 від 22.03.2023 на суму 7 000,00 грн та платіжною інструкцією №1360 від 23.03.2023 на суму 7 000,00 грн. У призначенні цих платежів відповідачем вказано: «Оплата за транспортні послуги згідно Акту №00000006 від 24.02.2023 року. Без ПДВ.». У наведеному акті загальна вартість робіт (послуг) визначена саме у сумі 171 872,42 грн.

Отже, враховуючи наявні в матеріалах справи докази та встановлені на їх підставі обставини у сукупності, суд дійшов висновку, що подані позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог докази на підтвердження здійснення ним перевезення вантажу саме на підставі Заявки-Договору №0302-01 від 03.02.2023, є більш вірогідними ніж доводи, наведені відповідачем на їх спростування.

Доводи відповідача про те, що вартість послуг перевезення складала еквівалент 950,00 дол. США, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, при цьому до відзиву на позовну заяву не додано жодних доказів на підтвердження таких доводів відповідача.

Як встановлено судом, матеріали справи не містять інших Заявок-Договорів, рахунків на оплату та актів надання послуг, які б свідчили про укладення між позивачем та відповідачем іншої Заявки-Договору, за якою вартість послуг з перевезення вантажу складала б 950,00 дол. США в гривні по курсу НБУ на дату вивантаження.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що позивач належним чином виконав свої зобов`язання з перевезення вантажу на підставі Заявки-Договору №0302-01 від 03.02.2023, тоді як відповідач не виконав зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати вартості перевезення вантажу.

Матеріалами справи підтверджується, що на момент звернення позивача з даним позовом до суду, сума заборгованості відповідача перед позивачем за надання послуг з перевезення вантажу за Заявкою-Договором складає 137 000,00 грн (171 872,42 грн, що еквівалентно 4 700,00 дол. США - 34 872,42 грн, часткова оплата = 137 000,00 грн).

Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінивши подані докази в порядку ст. 86 ГПК України, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належні та допустимі докази на спростування позовних вимог, суд доходить висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги про стягнення з відповідача 137 000,00 грн основного боргу підлягають задоволенню повністю.

Позивач також звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача за порушення виконання грошового зобов`язання у період з 13.03.2023 до 02.08.2023 інфляційних втрат у розмірі 3 807,76 грн та 3% річних у розмірі 1 632,04 грн (в редакції позовної заяви в новій редакції).

Щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 3 807,76 грн та 3% річних у розмірі 1 632,04 грн.

Згідно з статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання виникло з 11.03.2023 відповідно до умов Заявки-Договору про відстрочку платежу у 10 банківських днів з дати вивантаження (24.02.2023).

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

Враховуючи, що позивач довів факт прострочення відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих позивачем послуг з перевезення вантажу, встановленого Заявкою-Договором, здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача 1 632,04 грн 3% річних та 3 807,76 грн інфляційних втрат в межах заявлених позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов?язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов?язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, який складається з суми судового збору у розмірі 2 684,00 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 28 800,00 грн.

Згідно заяви, поданої через відділ діловодства суду 19.09.2023, позивач відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України долучив до матеріалів справи докази понесених ним судових витрат у загальному розмірі 21 580,00 грн, які складаються із судового збору, витрат на професійну правничу допомогу, переклад доказів на українську мову та поштові витрати.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву, поданому через відділ діловодства суду 23.10.2023, наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, який складається з суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України та повне задоволення позову, судовий збір у сумі 2 684,00 грн покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо витрат позивача, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно з ч. 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 ГПК України).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України на підтвердження понесених судових витрат на професійну правничу допомогу позивачем було подано копії Договору №250 від 05.06.2023 про надання професійної правничої допомоги, рахунку на оплату №26 від 05.06.2023 на суму 14 400,00 грн, акту надання послуг № 33 від 14.09.2023 на суму 14 400,00 грн, інформаційного повідомлення про зарахування коштів № 158971633 від 08.06.2023 на суму 5 000,00 грн, інформаційного повідомлення про зарахування коштів №158971636 від 13.06.2023 на суму 4 400,00 грн, оригінал ордеру на надання правничої (правової) допомоги серії ВН №1251508, виданий адвокатським бюро «Коваленко Катерини» адвокату Коваленко Катерині Олександрівні.

Судом встановлено, що 05.06.2023 між ПП «АВТОКОМ ПЛЮС» (клієнт, замовник, позивач) та Адвокатським бюро «Коваленко Катерини» (виконавець, адвокатське бюро) в особі керуючого Коваленко К.О. було укладено Договір №250 від 05.06.2023 про надання професійної правничої допомоги (далі - Договір № 250 від 05.06.2023).

Відповідно до п. 1.1 Договору №250 від 05.06.2023, клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов?язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п. 2.1 Договору №250 від 05.06.2023, адвокатське бюро бере на себе зобов?язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а клієнт зобов?язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Відповідно до пп 2.1.1 п. 2.1 Договору №250 від 05.06.2023, адвокатське бюро відповідно до узгоджених сторонами доручень:

- надає клієнту консультаційні та юридичні послуги щодо захисту інтересів останнього перед фізичними особами, в органах державної влади, на підприємствах, в установах, організаціях всіх форм власності та підпорядкування, а також в загальних, адміністративних та господарських судах України усіх інстанцій, зокрема у цивільних, господарських та адміністративних справах, у справах про адміністративні правопорушення, у справах окремого та наказного провадження, в кримінальному провадженні, в тому числі оскарження дій та бездіяльності службових та посадових осіб, а також у виконавчих провадженнях.

- представляє клієнта з усіма правами, які надано законом позивачу (цивільному позивачу та відповідачу), відповідачу, потерпілому, третій особі, свідку, заявнику, боржнику, скаржнику, у тому числі з правом пред?явлення позову, зміни підстави або предмету позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, пред?явлення зустрічного позову, подання заяв та скарг, укладання мирової угоди на будь-якій стадії процесу, вимагати виконання судового рішення, оскарження рішення, постанов і ухвали суду, одержання, рішень, ухвал, виконавчого листа, наказу та пред?явлення його до виконання; підписувати та подавати документи, зокрема заяви, клопотання, відводи, заперечення, скарги, уточнення, пояснення, запити, звернення, повідомлення, докази та інше; вести попередні переговори та узгоджувати процесуальні питання; отримувати документи, в тому числі відповіді, довідки, свідоцтва, витяги, виписки, рішення, ухвали постанови, заочне рішення тощо, а також їх копії; сплачувати від імені клієнта державно мито, судовий збір та інші необхідні платежі; вчиняти інші дії в інтересах клієнта не передбачених даним Договором.

Пунктом 4.1 Договору №250 від 05.06.2023 передбачено, що за професійну правничу допомогу, передбачену пп. 2.1.1. Договору клієнт сплачує адвокатському бюро винагороду в розмірі 1 500,00 грн (одна тисяча п?ятсот гривень 00 копійок) без урахування ПДВ, за одну годину роботи адвоката, витрачену для надання професійної правничої допомоги, після надання адвокатським бюро акту приймання-передавання наданих послуг на протязі 30 днів з моменту надання адвокатським бюро рахунку.

Згідно наданого позивачем Акту надання послуг №33 від 14.09.2023 вбачається, що виконавець (Адвокатське бюро «Коваленко Катерини») надав, а замовник (позивач) прийняв такі роботи (послуги): «надання професійної правничої допомоги (8 годин)» на суму 14 400,00 грн (у тому числі ПДВ), замовник претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

На оплату зазначених робіт (послуг) виконавець виставив позивачу рахунок на оплату № 26 від 05.06.2023 на суму 14 400,00 грн.

Згідно наданих позивачем інформаційних повідомлень про зарахування коштів № 158971633 від 08.06.2023, №158971636 від 13.06.2023 підтверджується здійснення позивачем оплати на користь Адвокатського бюро «Коваленко Катерини» 5 000,00 грн та 4 400,00 грн за «надання професійної правничої допомоги (8 годин) згідно рахунку № 26 від 05.06.2023 р.».

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву не погодився із сумою заявлених позивачем судових витрат, зокрема на професійну правничу допомогу, зазначив про невідповідність таких витрат критеріям співмірності, вказав, що позивачем не подано доказів надання адвокатом послуг із зазначенням відповідних видів робіт, що сумарно складали б 8 годин, що відповідно до умов договору з адвокатським бюро не визначено конкретний перелік дій та не вказано, по якій конкретній справі адвокатське бюро представляє інтереси позивача та надає відповідну професійну правничу допомогу. Відповідач також звернув увагу, що Акт надання послуг №33 від 14.09.2023 та рахунок на оплату №26 від 05.06.2023 не містять інформації (переліку), котрі саме послуги з професійної правничої допомоги були надані адвокатським бюро позивачу.

Судом встановлено, що зі змісту укладеного між адвокатським об`єднанням та позивачем Договору №250 від 05.06.2023 не вбачається, що даний договір укладено стосовно надання позивачу професійної правничої допомоги саме у зв`язку із стягненням з відповідача заборгованості за перевезення вантажу за Заявкою-договором № 0302-01 від 03.02.2023.

Підпунктом 2.1.1 п. 2.1 Договору №250 від 05.06.202 передбачено, що адвокатське бюро надає позивачу перелічені у цьому підпункті договору послуги відповідно до узгоджених сторонами доручень. Позивачем не додано до матеріалів справи узгоджене сторонами доручення, зокрема щодо надання професійної правничої допомоги у спорі, який є предметом спору у справі № 910/12709/23.

Зі змісту долучених до матеріалів справи Акту надання послуг №33 від 14.09.2023 та рахунку на оплату №26 від 05.06.2023 також не вбачається, що такі документи складено сторонами у зв`язку із наданням професійної правничої допомоги у спорі, який є предметом спору у справі № 910/12709/23.

Отже, надані позивачем докази не підтверджують понесення позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу у сумі 14 400,00 грн саме у зв`язку із судовим розглядом спору, який є предметом спору у справі № 910/12709/23, а відтак у суду відсутні підстави для покладання цих витрат на відповідача.

Витрати на переклад та поштові відправлення.

Відповідно до п. 1, 4 ч. 3 ст. 123 ГПК до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов?язані із залученням перекладачів, та витрати, пов?язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Статтею 127 ГПК України встановлено, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов?язану із справою, якщо це не входить до їхніх службових обов?язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами.

Позивач на підтвердження понесених ним витрат, пов?язаних із залученням перекладачів, на суму 4 324,00 грн долучив до матеріалів справи копії рахунку на оплату № 8 від 01.08.2023 на суму 4 324,00 грн та інформаційного повідомлення про зарахування коштів №76 від 14.08.2023 на суму 4 324,00 грн за послуги перекладу.

Відповідач у поданому відзиві на позовну заяву не погодився із сумою заявлених позивачем судових витрат на здійснення перекладу документів, з огляду на те, що рахунок на оплату № 8 від 01.08.2023 не містить інформації щодо якої саме судової справи стосувалися послуги з перекладу, наданих позивачем документів.

Судом встановлено, що в матеріалах справи № 910/12709/23 наявні нотаріально засвідчені переклади на українську мову таких документів: CMR № 070223, рахунку-фактури внутрішньогосподарського обліку товарів серії HGL №001464 від 07.02.2023, оптового рахунку-фактури, митної декларації №1501400271, довідки щодо осіб, які перетинають митний кордон Азербайджанської Республіки з товарами і транспортними засобами, транзитного супровідного документу MRN23TR08020000067342 від 11.02.2023 та транзитного супровідного документу D8285 від 09.02.2023, які додані у якості додатків № 2 - 8 до позовної заяви ПП "АВТОКОМ ПЛЮС" до ТОВ "ТОВУЗ ВИНО" про стягнення суми боргу в розмірі 142 839,05 грн. Зазначені документи надані позивачем у якості доказів для судового розгляду спору, який є предметом спору у справі № 910/12709/23.

Заперечення відповідача проти витрат позивача, пов?язаних із залученням перекладачів, судом відхиляються як безпідставні, оскільки документи, переклад яких здійснювався позивачем, стосуються саме предмету спору у справі № 910/12709/23, тоді як докази здійснення перекладу цих документів з іншою метою, ніж надання їх у якості доказів у справі № 910/12709/23, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи наведене, повне задоволення позову та приписи п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача, пов`язаних із залученням перекладачів, у розмірі 4 324,00 грн.

Судом встановлено, що в матеріалах справи № 910/12709/23 наявні докази понесених позивачем витрат на поштові відправлення у розмірі 172,00 грн (копії списків ф.103А та фіскальних чеків).

Враховуючи наведене, повне задоволення позову та приписи п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, суд дійшов висновку про покладення на відповідача витрат позивача на поштові відправлення у розмірі 172,00 грн.

Щодо судових витрат, понесених відповідачем.

Відповідач у відзиві просив суд стягнути з позивача на користь відповідача 8 000,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу відповідачем було подано Договір № 15/02/21 про надання правової допомоги від 15.02.2021, укладений між ТОВ «ТОВУЗ ВИНО» (клієнт, відповідач) та адвокатом Мартиненко Володимиром Володимировичем разом з Додатком №1 від 03.10.2023 до Договору; Акт приймання виконаних робіт/наданих послуг за Договором від 17.10.2023, платіжна інструкція №1911 від 17.10.2023 на суму 8 000,00 грн, ордер серії СЕ №1037057 від 13.01.2022, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧЦ №000398 від 27.06.2019.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

З огляду на задоволення позову повністю та приписи п. 1 ч. 4 ст. 129 ГПК України, понесені відповідачем витрати на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 56, 58, 73, 74-80, 86, 123, 124, 126, 127, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОВУЗ ВИНО" (Україна, 03049, місто Київ, ПРОСПЕКТ ПОВІТРОФЛОТСЬКИЙ, будинок 15; ідентифікаційний код 38050498) на користь Приватного підприємства "АВТОКОМ ПЛЮС" (Україна, 68600, Одеська обл., місто Ізмаїл(з), вул. Чехова, будинок 95-А; ідентифікаційний код 43861270) 137 000,00 грн (сто тридцять сім тисяч гривень 00 коп.) основного боргу, 1 632,04 грн (одну тисячу шістсот тридцять дві гривні 04 коп.) 3% річних, 3 807,76 грн (три тисячі вісімсот сім гривень 76 коп.) інфляційних втрат, 2 684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 коп.) судового збору, 4 324,00 грн (чотири тисячі триста двадцять чотири гривні 00 коп.) витрат, пов`язаних із залученням перекладачів, 172,00 грн (сто сімдесят дві гривні 00 коп.) витрат на поштові відправлення.

3. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 15.12.2023.

Суддя Оксана ГУМЕГА