Рішення

від 13.12.2023 по справі 910/13903/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.12.2023Справа № 910/13903/23Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи

За позовом Приватного акціонерного товариства «Вега Плюс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта Глобал»

про стягнення 353801,21 грн.

Представники сторін:

від позивача: Бондар І.М.;

від відповідача: Козуб А.Г.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

01.09.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Вега Плюс» з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта Глобал» про стягнення збитків у розмірі 353801,21 грн.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №162679 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки від 17.06.2022 позивач не зміг своєчасно отримати валютну виручку за Договором №PD/KZC-AU/21-4145 від 30.11.2021, що стало підставою для покладення контролюючим органом пені у розмірі 353801,21 грн.

У прохальній частині позовної заяви позивач просив суд витребувати у відповідача копію публічного договору приєднання про надання послуг з міжнародної експрес-доставки в редакції станом на 20.06.2022.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.09.2023 відкрито провадження у справі №910/13903/23, постановлено здійснювати розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.10.2023, задоволено клопотання позивача про витребування доказів, встановлено учасникам справи строки для подання заяв по суті справи.

У підготовчому засіданні 04.10.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 25.10.2023.

05.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав на те, що ним не було порушено умов договору щодо виконання обов`язку з поставки товару, у зв`язку з чим позовні вимоги позивача є необгрунтованими.

16.10.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшла відповідь на відзив, яку суд долучив до матеріалів справи.

25.10.2023 до Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли письмові заперечення, які суд долучив до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 25.10.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 15.11.2023.

01.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

15.11.2023 відповідачем подані додаткові заперечення, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 15.11.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 29.11.2023.

20.11.2023 до Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, які суд долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 29.11.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 13.12.2023.

Представник позивача у судовому засіданні 13.12.2023 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 13.12.2023 надав усні пояснення по справі, проти задоволення позову заперечив.

У судовому засіданні 13.12.2023 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

30.11.2021 між Приватним акціонерним товариством «Вега Плюс» (продавець) та Акціонерним товариством «Транснаціональна компанія «Казхром» (покупець) укладено Договір №PD/KZC-AU/21-4145, відповідно до умов якого продавець постачає покупцю, а покупець приймає та оплачує товар, найменування, кількість і ціна якого визначені в специфікації.

Відповідно до п. 3.6 Договору №PD/KZC-AU/21-4145 від 30.11.2021 сума договору складає 25000,00 дол США.

У Специфікації №1 до Договору №PD/KZC-AU/21-4145 від 30.11.2021 сторони погодили найменування товару, його кількість, вартість (25000,00 дол США).

Крім того, сторони визначили умови поставки - DAP склад вантажоодержувача - Аксуський завод феросплавів; автотранспорт продавця. Право власності на товар переходить до покупця з дати постачання товару на склад вантажоодержувача. Датою поставки товару сторони визнають дату приймання товару за кількістю та попередньо за якістю/комплектністю на складі одержувача вантажу, яка зазначена у товарно-транспортній накладній.

У п. 5 Специфікації визначено порядок оплати товару - 100% суми поставленого товару за фактом поставки товару на склад вантажоодержувача не пізніше 60 календарних днів після приймання товару за кількістю, якістю.

Судом встановлено, що з метою виконання умов Договору №PD/KZC-AU/21-4145 від 30.11.2021 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта Глобал» (перевізника), внаслідок чого між позивачем (замовник) та відповідачем (виконавець) було укладено Договір №162679 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується надати замовнику послуги з міжнародної експрес-доставки МЕВ.

Пунктом 4.1.1 Договору №162679 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки від 17.06.2022 визначено обов`язки замовника, а саме - до моменту передачі МЕВ виконавцю ознайомитися на Сайті з Умовами надання послуг.

Згідно п. 4.1.4 Договору №162679 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки від 17.06.2022 замовник зобов`язаний надати виконавцю всі супровідні документи, необхідні для належного надання послуг виконавцем, та на вимогу виконавця надати вміст МЕВ для огляду.

Пунктом 6.1 Договору №162679 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки від 17.06.2022 визначена відповідальність сторін, а саме, за порушення виконання своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором, Умовами надання послуг та/або чинним законодавством України.

Пункт 2.1 Умов надання послуг ТОВ «НП Глобал» в редакції №04.22-1 від 13.04.2022 визначено, що ці Умови застосовуються (є невід`ємною частиною) до всіх договорів про надання послуг з міжнародної експрес-доставки, укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова Пошта Глобал» і фізичними або юридичними особами та регулюють порядок надання комплексу послуг, пов`язаних з міжнародною експрес-доставкою відправлень з / на територію України. Умови застосовуються в тій версії, яка діє на момент передачі МЕВ для надання послуг НПГ. Актуальна версія Умов публікується на веб-сайті виконавця і набирає чинності з дня її публікації. Виконавець має право в односторонньому порядку переглянути (змінити) ці Умови. Замовник зобов`язаний час від часу перевіряти Умови. Здійснення замовником дій, передбачених п.2.3 Умов, розцінюється як безумовна згода та прийняття Замовником нової версії Умов.

Пунктом 2.3 Умов визначено, що шляхом передачі замовником відправлення НПГ для надання послуг доставки (перевезення) замовник підтверджує, що він ознайомлений та погоджується з положеннями цих Умов, чинними на момент передачі відправлення, та зобов`язується їх виконувати незалежно від наявності/відсутності в МЕН підпису відправника.

Відповідно до п. 2.4 Умов в питаннях необхідної документації, списку заборонених товарів тощо, дані Умови регулюються законодавством країн відправника і одержувача.

Згідно з п. 2.5 Умов НПГ вправі залучати третіх осіб на власний розсуд для виконання своїх зобов`язань перед замовником, а також вправі самостійно обирати або змінювати вид транспорту, маршрут перевезення, порядок перевезення відправлення.

Відповідно до п. 2.6 Умов у випадку наявності розбіжностей між текстом Договору/Публічного договору та цими Умовами, пріоритет мають положення цих Умов.

Абзац 2 пункту 8.4 Умов визначає, що для цілей цього пункту, а також пункту 8.7 цих Умов, виконавець має право запитувати, а відправник зобов`язується надати уточнюючу інформацію, додаткові документи тощо, стосовно відправлення. У випадку відмови відправника від надання вказаної інформації чи документів, виконавець має право відмовити відправнику у наданні послуг та повернути відправлення відправнику, при цьому виконавець звільняється від будь-якої відповідальності, включаючи проте не обмежуючись наступним: упущена вигода; будь-які штрафні санкції, застосовані до відправника суб`єктами господарювання чи державними органами.

Відповідно до п. 8.5 Умов, замовник повинен надати додаткові документи, що вимагаються митними органами країни відправника або одержувача в обов`язковому порядку.

Пункт 8.7 Умов встановлює, що за запитом державних органів, при митному оформленні, відправник чи одержувач повинен надати додаткові документи та/або інформацію про товари, що переміщуються у відправленні, а також про особу відправника чи одержувача.

Відповідно до п. 8.8 Умов відправник несе відповідальність за дійсність, повноту і точність інформації про товари, що переміщуються у відправленні, внесених у МЕН, та за забезпечення того, щоб на усіх пакуваннях МЕВ були вказані дійсні, повні та точні контактні реквізити відправника та одержувача. Відправник відповідає за те, щоб МЕВ були належним чином упаковані, позначені та марковані, щоб їхній описаний та класифікований вміст супроводжувався такою документацією, яка може (у кожному випадку) знадобитися для їх перевезення, а також дотримувалися усіх вимог цих Умов та чинного законодавства.

Згідно з п. 11.2 Умов МЕВ підлягає митному оформленню та митному контролю в порядку, визначеному законодавством країн відправника і одержувача. При цьому, НПГ має право на вимогу митних органів: надавати їм дані про вміст МЕВ та/або інші відомості, необхідні для митного оформлення відправлення; за рахунок замовника здійснювати визначення якості, вантажно-розвантажувальні роботи, розкриття упаковки, огляд відправлення.

Згідно з п. 11.3 Умов строк зберігання МЕВ, затриманих на митниці (під митним контролем) до одержання супроводжувальних документів, наявність яких передбачається митними правилами законодавства відповідної країни не може перевищувати строк, встановлений законодавством такої країни.

У випадку ненадання одержувачем вищевказаних документів та/або невчинення будь-яких інших дій, необхідних для митного оформлення МЕВ, за п`ять днів до сплину законодавчо встановленого строку зберігання МЕВ під митним контролем, такі МЕВ підлягають вивезенню за межі України.

НПГ не несе відповідальність за затримки та збитки, в тому числі недоотриману вигоду, в результаті таких затримок, а також за дії або бездіяльність третіх осіб.

Пункт 15.1 умов визначає, що строки (терміни) доставки відправлень вказані в робочих днях від столиці до столиці і не включають день забору відправлення. Строки доставки є орієнтовними і не можуть бути розцінені, як чітко визначені та гарантовані, можуть відрізнятися від вказаних в МЕН чи на Сайті і не включають в себе: день передачі МЕВ до перевезення; вихідні дні; офіційні свята; дні, по яких банківські установи не працюють; тривалість (періоди) затримок, пов`язаних з перевіркою безпеки відправлень; строки митного оформлення відправлень; затримки, що викликані обставинами поза контролем виконавця.

Судом встановлено, що 20.06.2022 спірний вантаж було прийнято до перевезення відповідачем, що підтверджується міжнародною експрес-накладною NPG0000000054143548NPG. Також, позивачем також було оформлено митну декларацію та всі необхідні документи, що необхідні для постачання товару за місцем призначення.

27.06.2022 після проведення митного оформлення в Україні вантаж було передано на відправлення та він вибув із території України.

Однак, як вказує позивач, товар своєчасно за місцем призначення не прибув.

Із відповідей перевізника (відповідача) на запити позивача вбачається що:

04.07.2022 вантаж прибув у країну отримання, де став під митний контроль на складі партнерів ТОВ «НП Глобал» - компанії UPS, про що було направлено повідомлення одержувачу;

21.07.2022 одержувачу повторно була надіслана інформація про необхідність митного оформлення вантажу, а також надані контакти UPS у країні отримання для узгодження процесу митного оформлення та подальшої доставки вантажу після його завершення;

03.08.2022 після закінчення термінів зберігання, згідно з митним законодавством Казахстану, вантаж був переданий на утилізацію, так як одержувачем так і не був оформлений.

В подальшому, у листопаді 2022, на повторні запити позивача до перевізника було отримано відповідь, що вантаж на утилізацію не передавався, був оформлений до повернення та перебуває на складі у Ризі, Латвія.

У відзиві на позовну заяву відповідач пояснив, що позивачу було помилково надана інформація про утилізацію вантажу.

Так як позивач просив доставити вантаж одержувачу, як це й передбачено умовами договору, 24 лютого 2023 року вантаж був доставлений на склад АТ «ТК «Казхром» та того ж дня АТ «ТК «Казхром» здійснено оплату відповідно до Договору №PD/KZC-AU/21-4145 від 30.11.2021.

Разом з тим, 29 травня 2023 контролюючим органом ДПС України було складено Акт документальної позапланової виїзної перевірки валютного законодавства №1125/08-01-07-10/23878685 за період з 24.06.2022 по 26.05.2023.

Зазначено перевіркою було встановлено порушення дотримання вимог валютного законодавства та встановлено порушення, а саме пункту 1 та пункту 2 статті 13 Закону України від 21 червня 2018 року № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції» з урахуванням вимог пункту 142 Постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану», у результаті чого допущено порушення вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, а саме: по експортному Договору №PD/KZC-AU/21-4145 від 30.11.2021, укладеному з нерезидентом АО «Транснациональная компания «Казхром» (Республіка Казахстан), оплату за товар в сумі 25000,00 дол. США здійснено з порушенням законодавчо встановленого 180-денного строку надходження у період з 21.12.2022 по 28.04.2022 (129 днів).

Граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначено в пункті 142 Постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження військового стану» від 24.02.2022 №18 (далі - Постанова №18), і становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

На підставі проведеної перевірки було складено податкове повідомлення-рішення від 14 червня 2022 №1013/08010710, за яким на позивача накладено пеню у розмірі 353801,21 грн за порушення строків розрахунків по зовнішньоекономічних операціях в період з 21.12.2022 по 28.04.2023 за Договором №PD/KZC-AU/21-4145 від 30.11.2021.

19 червня 2023 відповідно до платіжної інструкції №123 позивачем було сплачено на користь податкового органу суму пені у розмірі 353801,21 грн.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №162679 про надання послуг з міжнародної експрес-доставки від 17.06.2022 позивач не зміг своєчасно отримати валютну виручку за Договором №PD/KZC-AU/21-4145 від 30.11.2021, що стало підставою для покладення контролюючим органом пені у розмірі 353801,21 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушенного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Статтею 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом. Суд може задовольнити вимогу про відшкодування збитків, беручи до уваги ринкові ціни, що існували на день ухвалення рішення.

Судом враховано, що згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України для застосування таких правових наслідків порушення зобов`язань як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; шкоди; причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини. Відсутність хоча б одного з вищезазначених елементів, які створюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за невиконання або неналежне виконання ним взятих на себе зобов`язань.

Як встановлено судом, 27.06.2022 після проходження митного оформлення, вантаж вибув з території України та 04.07.2022 прибув у країну отримання (Казахстан), де став під митний контроль на складі партнерів ТОВ «НП Глобал» - компанії UPS.

Відповідно п. 8.7 Умов, за запитом державних органів, при митному оформленні, відправник чи одержувач повинен надати додаткові документи та/або інформацію про товари; що переміщуються у відправленні, а також про особу відправника чи одержувача.

Пункт 11.2. Умов встановлює, що МЕВ підлягає митному оформленню та митному контролю в порядку, визначеному законодавством країн відправника і одержувача.

21.07.2022 одержувачу повторно надіслана інформація про необхідність митного оформлення вантажу, а також надані контакти у країні отримання для узгодження процесу митного оформлення та подальшої доставки.

Згідно пункт 11.3. Умов, строк зберігання МЕВ, затриманих на митниці (під митним контролем) до одержання супроводжувальних документів, наявність яких передбачається митними правилами законодавства відповідної країни не може перевищувати строк, встановлений законодавством такої країни.

НПГ не несе відповідальність за затримки та збитки, в тому числі недоотриману вигоду, в результаті таких затримок, а також за дії або бездіяльність третіх осіб.

11.12. Умов визначено, що якщо відправник/одержувач відмовився від послуг митного декларування або відправником/одержувачем не вчинено дій, які необхідні для здійснення митного декларування (не надано документи, надано не повний комплект документів, тощо) або з відправником/одержувачем відсутній зв`язок протягом строку, що надається для митного оформлення, таке відправлення вважається не витребуваним.

Згідно п. 11.13. Умов, виконавець не несе відповідальність за збереження невитребуваного відправлення та має право розпорядитися таким невитребуваним відправленням на власний розсуд, зокрема з метою покриття витрат, пов`язаних із наданням послуг у порядку передбаченому п.14.3 цих Умов.

Пунктом 14.3. Умов встановлено, що відправлення вважається невитребуваним з нижчезазначених підстав, водночас відправник або одержувач підтверджує, що відсутність нижчезазначених дій з його боку стосовно відправлення протягом вказаного строку свідчить про те, що відправник або одержувач відмовився від права власності на зазначене відправлення на користь виконавця згідно ст. 347 Цивільного Кодексу України.

Таким чином, отримувачем не було проведено процедуру митного оформлення, у передбачений законодавством Казахстану строк.

Як встановлено судом, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів визначено в пункті 142 Постанови Правління Національного банку України «Про роботу банківської системи в період запровадження військового стану» від 24.02.2022 №18 (далі - Постанова №18), і становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.

Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції (ст. 13 Закону України «Про валюту і валютні операції»).

Митне декларування товару відбулось 24.06.2022 (відповідно до електронної декларації UA100300/2022/511361, з огляду на що кінцевим строком оплати товару є 25.12.2022.

02 грудня 2022 року від позивача надійшов лист з проханням оформлення повторної доставки відправлення та підтвердити умови поставки: склад вантажоотримувача - Республіка Казахстан, м. Аксу-1.

У відповідь на вказаний лист 05 грудня 2022 року відповідачем було повідомлено позивача про вартість транспортування та номер відстеження вантажу.

Згідно з електронною авіанакладною 06 грудня 2022 року вантаж вибув з Риги до Казахстану та 07 грудня 2022 року вантаж прибув в Казахстан та потребує митного оформлення. Доставка та випуск проводиться тільки після оплати за підготовку документів для митного оформлення.

08 грудня 2022 року, на запит позивача останнього повідомлено, що вантаж перебуває під митним контролем, що підтверджується доданими до позовної заяви матеріалами листування.

Таким чином, повторна доставка вантажу була здійснена у строк з 05 по 07 грудня 2022 року, про що було повідомлено позивача.

Втім, отримувачем були подані документи на розмитнення вантажу лише 16.02.2023, тобто поза межами 180 денного строку. Після перевірки вантаж було випущено з під митного контролю та 24.02.2023 доставлено на склад отримувача.

З огляду на викладені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами існування усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача та причинного зв`язку між протиправною поведінкою перевізника та збитками.

Зокрема, позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що затримка в доставці вантажу відбулась з вини саме відповідача, внаслідок його протиправної поведінки (дій/бездіяльності), а не у зв`язку з поведінкою отримувача вантажу, який зволікав з поданням документів, необхідних для розмитнення вантажу.

Наведені обставини є підставою для відмови у позові Приватного акціонерного товариства «Вега Плюс».

Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Судовий збір покладається на позивача у зв`язку з відмовою у позові (відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст складено та підписано 18.12.2023.

Суддя О.М. Спичак