Рішення

від 18.12.2023 по справі 910/15561/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

18.12.2023Справа № 910/15561/23Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали господарської справи

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів"

про стягнення 51 920,40 грн.

Без повідомлення (виклику) сторін.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство «Антонов» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро контрольних приладів» про стягнення 51 920,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань за Договором № 008/20 від 28.09.2020, в частині поставки продукцію в узгоджений строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.10.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/15561/23. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв`язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.

05.11.2023 представником відповідача сформовано в системі «Електронний суд» відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить врахувати, що у позивача відсутні будь-які претензії щодо якості виготовленої та поставленої відповідачем продукції, а також відсутність збитків у позивача внаслідок несвоєчасної поставки та зменшити розмір неустойки.

06.11.2023 представником відповідача подано клопотання про витребування у позивача доказів, а саме довідки про наявність та розмір збитків у позивача пов`язаних з порушенням відповідачем строків поставки за Договором.

Відповідно до ч. 1-3 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів);

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу;

5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

У клопотанні про витребування судом групи однотипних документів як доказів додатково зазначаються ознаки, що дозволяють ідентифікувати відповідну групу документів.

Розглянувши клопотання представника відповідача про витребування доказів, суд дійшов висновку про його необґрунтованість, оскільки жодних посилань на обставини, які входять в предмет доказування з урахуванням предмету та підстав позову, які б могла підтвердити або спростувати довідка про наявність та розмір збитків, яку відповідач просить витребувати, означене клопотання не містить, в зв`язку з чим, залишив без задоволення означене клопотання.

13.11.2023 представником відповідача подано клопотання про долучення доказів та клопотання про зменшення розміру неустойки (пені та штрафу).

23.11.2023 представником відповідача подано клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

01.12.2023 представником позивача подано заперечення на клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій.

08.12.2023 представником відповідача подано клопотання на заперечення щодо клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та долучення доказів.

11.12.2023 представником позивача подано відповідь на відзив.

15.12.2023 представником відповідача подано заперечення на відповідь на відзив.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Конструкторське бюро контрольних приладів» (далі - постачальник, відповідач) та Державним підприємством «Антонов» (далі - замовник, позивач) укладено Договір на поставку продукції № 008/20 з Протоколом розбіжностей від 03.12.2020 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується виготовити і поставити замовнику, а останній зобов`язується прийняти й оплатити модуль МП-1 (далі - продукція), Код ДК 021:2015-34740000-6-Обладнання для повітряних та космічних літальних апаратів, тренажери, симулятори та супутні деталі. Продукція буде встановлюватись на літаках АН-124-100 та АН-225.

Відповідно до Специфікації, викладеній у п. 1.1 Договору поставці підлягає модуль МП-1 у кількості 12 шт. загальною вартістю 1 059 600,00 грн. з ПДВ.

Постачальник гарантує, що якість та комплектність продукції відповідає технічним умовам (ТУ 148.00.1774.840ТЗ) та умовам цього Договору (п. 2.2 Договору).

У відповідності до п. 3.1 Договору поставка здійснюється на умовах: EXW - м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5Б, оф. 620-1 (відповідно до правил Інкотермс-2010).

Згідно з п. 3.2 Договору строк поставки не пізніше як через 120 календарних днів з моменту зачислення авансу в розмірі 60% від вартості продукції на рахунок постачальника.

Пунктом 3.4 Договору узгоджено, що продукція постачається замовнику з документом, що підтверджує її якість (паспорт), оформлений належним чином з відміткою ВТК. Постачальник повинен передати документи, що підтверджують якість продукції в момент її поставки.

За умовами п. 5.1 та п. 5.2 Договору розрахунки за продукцію, яка поставляється за цим Договором, проводяться між замовником і постачальником з попередньою оплатою в розмірі 60% договірної ціни продукції. Попередня оплата проводиться протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Остаточний розрахунок в розмірі 40% проводиться не пізніше ніж в 10-ти денний строк з моменту отримання замовником продукції.

Відповідно до п. 6.1 Договору приймання продукції за кількістю здійснюється замовником на підставі відвантажувальних документів: рахунку-фактури; видаткової накладної, яку замовник повинен підписати і разом з довіреністю повернути постачальнику. Приймання продукції за якістю здійснюється згідно з паспортом.

Пунктом 6.5 Договору узгоджено, що право власності на продукцію за даним Договором переходить від постачальника до замовника в момент отримання продукції та підписання сторонами супроводжуючих його документів.

Згідно з п. 9.1 Договору у разі порушення строків поставки, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині гарантійних зобов`язань, до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 13.1 Договору).

На виконання умов Договору відповідачем виставлено на оплату рахунок-фактуру № СФ-0000004 від 02.02.2021 на суму 1 059 600,00 грн., який позивачем оплачено з урахуванням п. 5.1 Договору на суму 635 760,00 грн. згідно платіжного доручення № 896 від 16.02.2021, а отже відповідач мав здійснити поставку товару відповідно до п. 3.2 Договору у строк до 16.06.2021 включно.

Відповідачем в свою чергу, товар на виконання умов Договору поставлено частково з порушенням узгоджених строків, згідно видаткових накладних № РН-000004 від 09.06.2021 поставлено товар вартістю 353 199,98 грн., № РН-0000007 від 14.07.2021 на суму 353 199,98 грн. та № РН-0000012 від 06.08.2021 на суму 353 200,03 грн.

Позивач, на виконання умов п. 5.2 Договору поставлений відповідачем товар оплатив згідно платіжних інструкцій № 519 від 15.06.2021 на суму 141 279,99 грн., № 1495 від 03.08.2021 на суму 141 279,99 грн. та № 1606 від 10.08.2021 на суму 141 280,02 грн.

02 серпня 2023 року позивач звернувся до відповідача із Вимогою № 126/11488-23 від 31.07.2023 про сплату штрафних санкцій у розмірі 51 920,40 грн., а саме пені у розмірі 27 196,40 грн. та штрафу в розмірі 24 724,00 грн., яка отримана представником відповідача 07.08.2023, одна залишена без відповіді та задоволення, в зв`язку з чим, позивач вимушений був звернутись до суду з даним позовом.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Укладений між сторонами договір за своєю природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з п. 3.2 Договору строк поставки не пізніше як через 120 календарних днів з моменту зачислення авансу в розмірі 60% від вартості продукції на рахунок постачальника.

За умовами п. 5.1 Договору розрахунки за продукцію, яка поставляється за цим Договором, проводяться між замовником і постачальником з попередньою оплатою в розмірі 60% договірної ціни продукції. Попередня оплата проводиться протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.

На виконання умов Договору відповідачем виставлено на оплату рахунок-фактуру № СФ-0000004 від 02.02.2021 на суму 1 059 600,00 грн., який позивачем оплачено з урахуванням п. 5.1 Договору на суму 635 760,00 грн. згідно платіжного доручення № 896 від 16.02.2021, а отже відповідач мав здійснити поставку товару відповідно до п. 3.2 Договору у строк до 16.06.2021 включно.

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, товар згідно видаткових накладних № РН-0000007 від 14.07.2021 на суму 353 199,98 грн. та № РН-0000012 від 06.08.2021 на суму 353 200,03 грн. поставлено із порушенням узгоджених строків.

Згідно з частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 ГК України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Згідно з п. 9.1 Договору у разі порушення строків поставки, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Згідно з ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини другої статті 4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми ГК України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами ЦК України, слід застосовувати правила, встановлені ЦК України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб`єктів господарювання за порушення господарських зобов`язань.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням зобов`язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов`язання", "грошова сума".

Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання, а не лише грошового.

При цьому, аналізуючи частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені в сумі 27 196,40 грн. суд вважає його арифметично вірним, відтак, з урахуванням фактичних обставин справи, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 27 196,40 грн.

В свою чергу, оскільки відповідачем порушено строк поставки товару вартістю 353 200,03 грн. на понад 30 днів, перевіривши розрахунок штрафу, судом встановлено, що стягненню з відповідача підлягає штраф у розмірі 24 724,00 грн.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру пені та штрафу, суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 233 ГК України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Схоже правило міститься в частині 3 статті 551 ЦК України, відповідно до якої розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16 та у постанові від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

У постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зі змісту зазначених норм вбачається, що, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, строку прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

У постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19 зазначено, що реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін справи з урахуванням встановлених обстави справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

При цьому, суд також враховує, що у постанові Верховного Суду від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 зазначено, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає про те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов Договору.

Проте, оцінюючи надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, суд зазначає, що сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування пені та штрафу за порушення зобов`язання, у даному випадку, порушення строків поставки, а відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлені до стягнення штраф та пеню.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" (04053, м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5-Б; ідентифікаційний код: 39072250) на користь Державного підприємства "Антонов" (03062, м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 1; ідентифікаційний код: 14307529) пеню у розмірі 27 196 (двадцять сім тисяч сто дев`яносто шість) грн. 40 коп., штраф у розмірі 24 724 (двадцять чотири тисячі сімсот двадцять чотири) грн. 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено: 18.12.2023

Суддя О.А. Грєхова