Постанова

від 25.03.2024 по справі 910/15561/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" березня 2024 р. Справа№ 910/15561/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Мальченко А.О.

Агрикової О.В.

розглянувши у порядку письмового провадження, без виклику учасників справи, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів"

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.12.2023

у справі №910/15561/23 (суддя Грєхова О.А.)

за позовом Державного підприємства "Антонов"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів"

про стягнення 51 920,40 грн,

УСТАНОВИВ:

У жовтні 2023 року Державне підприємство "Антонов" (далі - позивач) звернулась у Господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" (далі - відповідач) та просило стягнути 51920,40 грн, у тому числі 27196,40грн пені та 24 724,00 грн штрафу, нарахованих за порушення строків поставки товару згідно Договору №008/20 на поставку продукції від 28.09.2020.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просить врахувати, що у позивача відсутні будь-які претензії щодо якості виготовленої та поставленої відповідачем продукції, а також відсутні збитки внаслідок несвоєчасної поставки товару, тому просив врахувати вказані обставини та зменшити розмір неустойки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18 грудня 2023 року позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" на користь Державного підприємства "Антонов" пеню у розмірі 27 196 грн 40 коп., штраф у розмірі 24 724 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 684 грн 00 коп.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та неповно з`ясовано обставини справи, оскільки відповідачем було подано заяву про зменшення розміру штрафних санкцій та лист позивача про відсутність у нього збитків, завданих з порушенням відповідачем строків поставки, однак суд не надав оцінки цьому доказу; відповідач також просив врахувати ступінь виконання зобов`язань і відсутність претензій щодо якості виготовленої продукції; судом не враховано суспільну необхідність господарської діяльності відповідача, зважаючи на військову агресію російської федерації та основний вид діяльності відповідача (дослідження й експериментальні розробки); стягнення з відповідача надмірних грошових сум як неустойки у повному розмірі призведе до зупинення роботи відповідача, банкрутства та припинення існування ще одного підприємства стратегічної авіабудівної галузі промисловості України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22 січня 2024 року відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу - до 07 лютого 2024 року, сторонам роз`яснено, що апеляційна скарга буде розглянута у письмовому провадженні, без виклику учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (поданий 26.012024) заперечив проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що після порушення зобов`язання неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності, це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або несвоєчасне виконання обов`язку; відповідач, всупереч умовам договору та норм законодавства, не вжив всіх належних заходів для вчасного виконання зобов`язання і не надав доказів того, що порушив зобов`язання внаслідок виняткових обставин; позивач є підприємством оборонно-промислового комплексу України, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, а замовлений у відповідача товар спрямовувався на виконання оборонного замовлення; питання якості та комплектності товару не підлягає дослідженню в цій справі; у даній справі відсутні будь-які об`єктивні обставини, підтверджені належними та допустимими доказами, які б надавали суду право зменшувати розмір штрафних санкцій.

У додаткових поясненнях від 08.02.2024 відповідач вказує, що застосування неустойки має здійснювати із дотриманням принципу розумності, добросовісності та справедливості, а господарські санкції спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника і не можуть розглядатись кредитором як спосіб отримання доходів.

У додаткових поясненнях від 26.02.204 позивач вказує, що стягнення збитків є окремою грошовою вимогою і може не заявлятися кредитором, оскільки це вимагає доведення їх складу і розміру з боку кредитора, тоді як для стягнення штрафних санкцій кредитору потрібно довести лише факт прострочення, а заперечення вини покладається на боржника; у апеляційній скарзі відповідач просить суд повністю відмовити у стягненні неустойки і зазначена позиція апелянта повністю нівелює інститут застосування пені та штрафу; відповідач не заперечує факт прострочення виконання своїх зобов`язань та правомірність нарахування штрафних санкцій.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 28 вересня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів", як постачальником, та Державним підприємством "Антонов", як замовником, було укладено Договір на поставку продукції № 008/20 з Протоколом розбіжностей від 03.12.2020 (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язується виготовити і поставити замовнику, а останній зобов`язується прийняти й оплатити модуль МП-1 (далі - продукція), Код ДК 021:2015-34740000-6-Обладнання для повітряних та космічних літальних апаратів, тренажери, симулятори та супутні деталі. Продукція буде встановлюватись на літаках АН-124-100 та АН-225.

Відповідно до Специфікації, викладеній у п. 1.1 Договору поставці підлягає модуль МП-1 у кількості 12 шт. загальною вартістю 1 059 600,00 грн з ПДВ.

Постачальник гарантує, що якість та комплектність продукції відповідає технічним умовам (ТУ 148.00.1774.840ТЗ) та умовам цього Договору (п. 2.2 Договору).

У відповідності до п. 3.1 Договору поставка здійснюється на умовах: EXW - м. Київ, вул. Кудрявський Узвіз, 5Б, оф. 620-1 (відповідно до правил Інкотермс-2010).

Згідно з п. 3.2 Договору строк поставки не пізніше як через 120 календарних днів з моменту зачислення авансу в розмірі 60% від вартості продукції на рахунок постачальника.

Пунктом 3.4 Договору узгоджено, що продукція постачається замовнику з документом, що підтверджує її якість (паспорт), оформлений належним чином з відміткою ВТК. Постачальник повинен передати документи, що підтверджують якість продукції в момент її поставки.

За умовами п. 5.1 та п. 5.2 Договору розрахунки за продукцію, яка поставляється за цим Договором, проводяться між замовником і постачальником з попередньою оплатою в розмірі 60% договірної ціни продукції. Попередня оплата проводиться протягом 10 календарних днів з моменту отримання рахунку-фактури.

Остаточний розрахунок в розмірі 40% проводиться не пізніше ніж в 10-ти денний строк з моменту отримання замовником продукції.

Відповідно до п. 6.1 Договору приймання продукції за кількістю здійснюється замовником на підставі відвантажувальних документів: рахунку-фактури; видаткової накладної, яку замовник повинен підписати і разом з довіреністю повернути постачальнику. Приймання продукції за якістю здійснюється згідно з паспортом.

Пунктом 6.5 Договору узгоджено, що право власності на продукцію за даним Договором переходить від постачальника до замовника в момент отримання продукції та підписання сторонами супроводжуючих його документів.

Згідно з п. 9.1 Договору у разі порушення строків поставки, постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2021, а в частині гарантійних зобов`язань - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п. 13.1 Договору).

На виконання умов Договору відповідачем виставлено на оплату рахунок-фактуру № СФ-0000004 від 02.02.2021 на суму 1 059 600,00 грн, який позивачем оплачено з урахуванням п. 5.1 Договору на суму 635 760,00 грн згідно платіжного доручення № 896 від 16.02.2021, а отже відповідач мав здійснити поставку товару відповідно до п. 3.2 Договору у строк до 16.06.2021 включно.

Відповідачем товар на виконання умов Договору поставлено частково з порушенням узгоджених строків, згідно видаткових накладних № РН-000004 від 09.06.2021 поставлено товар вартістю 353 199,98 грн, № РН-0000007 від 14.07.2021 на суму 353 199,98 грн та № РН-0000012 від 06.08.2021 на суму 353 200,03 грн.

Позивач, на виконання умов п. 5.2 Договору, поставлений відповідачем товар оплатив згідно платіжних інструкцій № 519 від 15.06.2021 на суму 141 279,99 грн, № 1495 від 03.08.2021 на суму 141 279,99 грн та № 1606 від 10.08.2021 на суму 141 280,02 грн.

02 серпня 2023 року позивач звернувся до відповідача із Вимогою №126/11488-23 від 31.07.2023 про сплату штрафних санкцій у розмірі 51 920,40грн, а саме пені у розмірі 27 196,40 грн та штрафу в розмірі 24 724,00грн, яка отримана представником відповідача 07.08.2023, одна залишена без відповіді та задоволення.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та просив стягнути з відповідача 27 196,40 грн пені та 24 724,00 грн штрафу.

Відповідач, не заперечуючи факт прострочення поставки товару, просив зменшити розмір неустойки, посилаючись на відсутність претензій щодо якості виготовленої та поставленої відповідачем продукції, а також на відсутність у позивача збитків, завданих простроченням, що підтвердив листом позивача від 06.11.2023.

За результатами розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки сторін у даній справі виникли на підставі Договору №008/20 на поставку продукції від 28.09.2020, який за правовою природою є господарським договором поставки.

Договір укладений належним чином, підписаний повноважними особами, у встановленому порядку не визнаний недійсним, отже, був обов`язковим для сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується з положеннями статті 712 ЦК України, встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 3.2 Договору строк поставки не пізніше як через 120 календарних днів з моменту зачислення авансу в розмірі 60% від вартості продукції на рахунок постачальника.

Позивач 16.02.2021 перерахував відповідачу аванс в сумі 635 760,00 грн, отже відповідач мав здійснити поставку товару у строк до 16.06.2021 включно.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Частиною 1 статті 664 ЦК України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві.

Пунктом 6.5 Договору узгоджено, що право власності на продукцію за даним Договором переходить від постачальника до замовника в момент отримання продукції та підписання сторонами супроводжуючих його документів.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В силу приписів статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, наявними у матеріалах справи видатковими накладними підтверджується факт поставки відповідачем позивачу товару по Договору в повному обсязі, однак з порушенням визначеного у договорі строку, зокрема, по накладній №РН-0000007 від 14.07.2021 поставлено товар на суму 353 199,98 грн з простроченням 27 днів, а по накладній №РН-0000012 від 06.08.2021 поставлено товар на суму 353 200,03грн з простроченням 50 днів.

Факт прострочення виконання відповідачем зобов`язання за договором щодо своєчасної поставки товару належним чином доведений та підтверджений матеріалами справи.

Відповідач не спростував наведених у позові обставин щодо поставки товару з порушенням строку, встановленого у пункті 3.2 договору.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У сфері господарювання, згідно з частини 2 статті 217 та частини 1 статті 230 ГК України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно з п. 9.1 Договору у разі порушення строків поставки постачальник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% від вартості непоставленої в строк продукції за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.

Замовником за Договором є Державне підприємство "Антонов", яке є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, тому до спірних правовідносин підлягають вищенаведені приписи статті 231 ГК України, згідно яких пеня підлягає застосуванню за порушення зобов`язання в частині строків поставки товару, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф.

За порушення строку поставки товару позивачем заявлені до стягнення з відповідача 27 196,40 грн пені у розмірі 0,1 відсотка вартості товару, з якого допущено прострочення виконання за кожний день прострочення за період з 17.06.2021 (початок прострочення поставки) по 13.07.2021 (день, що передує дню поставки по накладній від 14.07.2021) на суму 353 199,98 грн і за період з 17.06.2021 по 05.08.2021 (день, що передує дню поставки по накладній від 06.08.2021) на суму 353 200,03 грн, а також 24724,00 грн штрафу за прострочення понад тридцять днів у розмірі 7% відсотків вартості товару на суму 353 200,03 грн.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, апеляційний господарський суд встановив, що він відповідає умовам договору та нормам чинного законодавства, є арифметично та методологічно правильним, а тому є юридично вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо доводів апеляційної скарги про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 ГК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

Вказані правила частини 3 статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В обґрунтування поданого клопотання відповідач зазначає лише про те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок порушення відповідачем умов Договору.

Однак, за приписами частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Заявляючи клопотання про зменшення штрафних санкцій, відповідач не навів фактичних обставин невиконання поставки в обумовлений сторонами строк, не зазначив причин такого прострочення, а також не довів відсутності своєї вини у простроченні та невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов`язання.

Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, сам лише факт відсутності в матеріалах справи доказів понесення позивачем збитків через неналежне виконання відповідачем свого обов`язку не може бути єдиною самостійною підставою для зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки означені посилання нівелюють інститут застосування пені та штрафу за порушення зобов`язання, у даному випадку порушення строків поставки, а відтак, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені та штрафу.

При цьому апеляційним господарським судом враховано, що відповідач у апеляційній скарзі просить відмовити у позові повністю, однак законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати.

Твердження відповідача про суспільну необхідність господарської діяльності відповідача та те, що стягнення надмірних грошових сум як неустойки у повному розмірі призведе до зупинення його роботи і банкрутства, відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Апеляційним господарським судом при розгляді даної справи враховані правові позиції Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладені у постанові від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 щодо зменшення судом розміру неустойки.

Таким чином, доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування чи зміни рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється, а витрати, пов`язані з розглядом апеляційної скарги, покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Конструкторське бюро контрольних приладів" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 18 грудня 2023 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 25.03.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді А.О. Мальченко

О.В. Агрикова