Рішення

від 08.12.2023 по справі 926/379/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Чернівці

08 грудня 2023 року Справа № 926/379/22

Господарський суд Чернівецької області у складі головуючого судді Марущака І.В., за участю секретаря судового засідання Максимюк В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні загального позовного провадження справу

за позовом Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, Центральна площа, 1, код 36068147)

до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ),

про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю в сумі 36 322,64 грн,

представники:

від позивача ОСОБА_3 ;

від відповідача Петрунько І.А. адвокат;

від третьої особи не з`явився.

І. Стислий виклад позовних вимог.

Чернівецька міська рада звернулася до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю в сумі 36 322,64 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від №266461740 19.07.2021 власником нежилих приміщень цокольного поверху в житловому будинку літ. А, загальною площею 156,80 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 , з 26.01.2006 є ОСОБА_1 .

Зазначене нерухоме майно розміщене на земельній ділянці комунальної власності площею 0,0058 га, кадастровий номер 7310136600:04:003:0036.

Рішенням Чернівецької міської ради №536 від 27.06.2012 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проектів відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0100 га по АДРЕСА_3 з кадастровим номером 7310136600:04:003:0036. Підставою прийняття цього рішення слугувала заява ОСОБА_1 .

Рішенням Чернівецької міської ради №1033 від 28.11.2013 ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки і надано в оренду земельну ділянку площею 0,0058 га по АДРЕСА_3 з кадастровим номером 7310136600:04:003:0036.

Жодних дій з приводу оренди відповідачем не здійснювалось. Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин неодноразово звертався до ОСОБА_1 з листами щодо укладення договору оренди, однак відповіді не отримував.

Отже, відповідач без жодних правовстановлюючих документів користується вказаною земельною ділянкою, у зв`язку з чим позивачем проведено розрахунок безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю у сумі позову за період з 21.07.2018 по 20.07.2021, які підлягають стягненню з відповідача відповідно до статей 1212-1214 Цивільного кодексу України.

У відзиві на позов відповідач просить позовну заяву залишити без розгляду та закрити провадження по справі, з огляду на таке:

1) вважає, що не є користувачем спірної ділянки, оскільки є власником приміщення, а не будівлі. Багатоквартирний житловий будинок не розміщений на вказаній земельній ділянці, остання розташована посередині двору загального користування і ніким не використовується;

2) цільове призначення земельної ділянки визначене для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, тобто використання даної земельної ділянки можливе лише в комерційних цілях для здійснення підприємницької діяльності. Згідно з інформацією є ЄДРПОУ статус ФОП ОСОБА_1 припинено з 17.09.2020, відтак даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Чернівецька міська рада подала відповідь на відзив, в якому на спростування заперечень відповідача на позов зазначає:

1) міська рада зверталася до Першотравневого районного суду м. Чернівці з даним позовом, однак ухвалою від 27.10.2021 у справі 725/7361/21, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 16.12.2021, відмовлено у відкритті провадження з посиланням на те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Крім того, наявні висновки Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 916/1261/18;

2) рішенням Чернівецької міської ради № 1033 від 28.11.2013 ОСОБА_1 як підприємцю затверджено проєкт відведення земельної ділянки і надано в оренду земельну ділянку площею 0,0058 га по АДРЕСА_3 з кадастровим номером 7310136600:04:003:0036 для обслуговування нежитлової будівлі, підставою прийняття згаданого рішення слугував дозвіл на складання проекту відведення (рішення Чернівецької міської ради від 27.06.2012 № 536 та витяг з державного реєстру про підтвердження права власності на нерухоме майно.

Враховуючи, що у відповідності до інформаційної довідки № 266461740 від 19.07.2021 власником з 26.01.2006 нежитлової будівлі, загальною площею 156,80 кв.м., розташованої в АДРЕСА_3 , є ОСОБА_1 , тобто інформаційна довідка та рішення Чернівецької міської ради підтверджує факт використання земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:04:003:0036 саме відповідачем у даній справі.

ІІ. Процесуальні дії у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.01.2022 дану позовну заяву передано до провадження судді Марущака І.В.

Ухвалою від 27.01.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче засідання на 15.02.2022, а також установив відповідачу строк для подання відзиву на позов.

14.02.2022 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він повністю заперечив проти позовних вимог, позовну заяву просив залишити без розгляду та закрити провадження у справі, оскільки даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

В підготовчому засіданні 15.02.2022 оголошено перерву до 03.03.2022.

Ухвалами від 03.03.2022 та 23.03.2022 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 23.03.2022 та 07.04.2022 відповідно.

В судовому засіданні 07.04.2022 оголошено перерву до 19.04.2022, а 19.04.2022 до 11.05.2022.

Ухвалою від 11.05.2022 відкладено розгляд справи у підготовчому засіданні на 26.05.2022.

В судовому засіданні суд ухвалою від 26.05.2022 вирішив продовжити строк підготовчого провадження; залучити до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 , у зв`язку з чим розгляд справи відкласти на 09.06.2022; судом зобов`язано позивача до наступного підготовчого засідання надати докази надіслання або вручення третій особі копії позовної заяви та доданих до неї матеріалів листом з описом вкладення та запропоновано третій особі до наступного підготовчого засідання надати суду пояснення по суті позову, докази в його підтвердження, а також надіслання сторонам листом з описом вкладення.

За наслідками підготовчого засідання 09.06.2022 суд постановив ухвалу, якою закрив підготовче провадження у даній справі та призначив судове засідання з розгляду справи по суті на 26.07.2022.

Ухвалою від 26.07.2022 суд вирішив повернутися до розгляду справи № 926/379/22 у підготовчому засіданні та зупинити провадження у справі № 926/379/22 до перегляду судового рішення Судовою палатою для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду у справі №922/2060/20.

Ухвалою суду від 07.11.2023 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 21.11.2023.

Ухвалою від 21.11.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 06.12.2023.

Третя особа явку свого представника в судове засідання 06.12.2023 не забезпечила. Як вбачається з матеріалів справи, до суду повернулося без вручення поштове відправлення третій особі з ухвалою суду, у прикріпленій до вказаного поштового відправлення довідці Укрпошти вказана причина невручення адресат відсутній за вказаною адресою (помер).

В судовому засіданні 06.12.2023 сторони надали пояснення по суті позовних вимог, згідно яких представник позивача позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, натомість адвокат відповідача проти позову заперечила з підстав недоведеності того, що належне ОСОБА_1 нерухоме майно розташоване на спірній земельній ділянці, позивачем пропущено строк позовної давності для звернення з указаним позовом, а провадження у справі підлягає закриттю, оскільки вказана справа не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Далі суд перейшов до дослідження матеріалів справи.

У зв`язку з необхідністю подання додаткової інформації щодо розрахунку розміру безпідставно збережених коштів за клопотанням представника позивача в судовому засіданні оголошено перерву до 08.12.2023.

До початку судового засідання 08.12.2023 представником позивача подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Присутні в засіданні представник позивача просила залишити без розгляду її клопотання про відкладення розгляду справи.

Суд вирішив залишити без розгляду клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи на підставі ст. 226 ГПК України. Потім суд продовжив дослідження матеріалів справи.

В судовому засіданні суд дослідив докази та заслухав дебати сторін.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд установив таке.

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно №266461740 від 19.07.2021 ОСОБА_1 є власником нежилих приміщень цокольного поверху в житловому будинку літ. А, загальною площею 156,80 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 .

Право власності ОСОБА_1 на вказані приміщення зареєстровано 26.01.2006 на підставі договору купівлі-продажу від 30.12.2005, зареєстрованого приватним нотаріусом Чернівецького міського нотаріального округу № 7100.

Рішенням Чернівецької міської ради №536 від 27.06.2012 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0100 га по АДРЕСА_3 . Підставою для надання земельної ділянки стала заява ОСОБА_1 , зареєстрована 27.04.2012 №Ш-2531, витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 26.01.2006.

Рішенням Чернівецької міської ради №1033 від 28.11.2013 ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки і надано в оренду земельну ділянку площею 0,0058 га по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7310136600:04:003:0036, цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування нежитлової будівлі.

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-7306241802021 від 26.05.2021, кадастровий номер 7310136600:04:003:0036, яка розташована по АДРЕСА_3 , площа земельної ділянки 0,0058 га, цільове призначення: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування; інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі відсутня, дата державної реєстрації земельної ділянки 28.09.2013.

У додатку до вказаного витягу з Державного земельного кадастру зображений кадастровий план земельної ділянки 7310136600:04:003:0036, відповідно якого 0,0034 га земельної ділянки розташована під будівлями, 0,0024 га під двором.

Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин направив лист від 11.02.2014 №04/01-08/3-04/4/703 на адресу відповідача щодо підписання проекту договору оренди землі.

08.06.2015 Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин повторно звернувся до ОСОБА_1 щодо необхідності укласти договір оренди.

Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин неодноразово звертався з листами до ОСОБА_1 щодо укладення договору оренди: 14.07.2015 №04/01-08/3-04/4/1983, 12.01.2017 №04/01-08/3-04/4/82, однак відповіді не отримував, жодних дій щодо оформлення права оренди земельної ділянки ним не проводилося.

Листом від 27.04.2021 №04/01-08/3-07/1733 Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин повторно звернувся до ОСОБА_1 щодо необхідності оформити правовстановлюючий документ на земельну ділянку, на що отримав відповідь, що підприємницька діяльність ОСОБА_1 скасована, а приміщення використовується під житлове.

Відтак, відповідач не надав доказів оформлення права оренди земельної ділянки, докази протилежного у матеріалах справи відсутні та такі обставини учасниками судового процесу не заперечуються.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку від 11.05.2021 №596 нормативна грошова оцінка земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_3 , з кадастровим номером 7310136600:04:003:0036, становить 276 873,00 грн.

На підставі витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 11.05.2021 №596 Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради (який є правонаступником Департамент містобудівного комплексу та земельних відносин) відповідно до Положення про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 № 715, зі змінами, проведено розрахунком безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати, згідно з яким недоотримана Чернівецькою міською радою сума орендної плати за фактичне користування відповідачем вказаною вище земельною ділянкою за період з 21.07.2018 по 20.07.2021 складає 36 322,64 грн.

Департаментом урбаністики та архітектури Чернівецької міської ради направлено 21.07.2021 лист №24/01-08/3-04/4/303 на адресу відповідача стосовно сплати безпідставно збережених коштів в сумі 36 322,64 грн впродовж одного місяця.

У матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за вказану земельну ділянку, що не оспорюється відповідачем.

Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 17.09.2020 ОСОБА_1 припинено підприємницьку діяльність.

Чернівецька міська рада звернулась до Першотравневого районного суду м. Чернівці з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

Ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27.10.2021, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 16.12.2021, у відкритті провадження відмовлено з тих підстав, що спір виник між сторонами щодо здійснення господарської діяльності і стосується виконання правочину у господарській діяльності, що стало підставою для звернення до Господарського суду Чернівецької області з даним позовом.

ІV. Висновок суду щодо юрисдикції спору

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №338/180/17 наведено такі правові висновки:

«Фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до відповідного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою (частина восьма статті 4 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

У разі припинення підприємницької діяльності фізичною особою її права й обов`язки за укладеними під час здійснення підприємницької діяльності договорами не припиняються, а залишаються за нею як за фізичною особою.

Фізична особа, яка мала статус суб`єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратила його, до 15 грудня 2017 року не могла бути стороною у господарському процесі, якщо для цього не було визначених ГПК України підстав. З часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи спори за її участю, зокрема пов`язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася нею раніше, слід було розглядати за правилами цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було відкрите у господарському суді до настання таких обставин. У разі припинення провадження у господарській справі на підставі пункту 6 частини першої статті 80 ГПК України у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року, спори за участю фізичної особи, яка припинила підприємницьку діяльність, мали розглядатися за правилами цивільного судочинства.

Відтак, з 15 грудня 2017 року господарські суди мають юрисдикцію щодо розгляду за пунктом 1 частини першої статті 20 ГПК України у вказаній редакції спорів, в яких стороною є фізична особа, яка на дату подання позову втратила статус суб`єкта підприємницької діяльності, якщо ці спори пов`язані, зокрема, з підприємницькою діяльністю, що раніше здійснювалася зазначеною фізичною особою, зареєстрованою підприємцем.

У випадку припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за її зобов`язаннями, пов`язаними із підприємницькою діяльністю, усім своїм майном (див. пункт 4.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 910/8729/18)».

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 17.09.2020 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 .

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю за період з 21.07.2018 по 20.07.2021.

Рішенням Чернівецької міської ради №1033 від 28.11.2013 ОСОБА_1 як підприємцю затверджено проект відведення земельної ділянки і надано в оренду земельну ділянку площею 0,0058 га, кадастровий номер 7310136600:04:003:0036, для обслуговування нежитлової будівлі (нежилих приміщень цокольного поверху в житловому будинку літ. А, загальною площею 156,80 кв.м., що розташовані за адресою: АДРЕСА_3 ), яка належить відповідачу на праві власності. Цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування.

Отже, відповідач бажав набути право користування земельною ділянкою саме для здійснення підприємницької діяльності. У період з 21.07.2018 по 17.09.2020 ОСОБА_1 перебував у статусі фізичної особи-підприємця.

Після припинення підприємницької діяльності зобов`язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо укладення договору оренди та сплати безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за користування земельної ділянки комунальної власності, з урахуванням вищевикладеного, перейшли до фізичної особи ОСОБА_1 .

Крім того, як встановлено судом, ухвалою Першотравневого районного суду м. Чернівці від 27.10.2021, залишеною без змін постановою Чернівецького апеляційного суду від 16.12.2021, у відкритті провадження у справі за позовом Чернівецької міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів з орендної плати за землю відмовлено, оскільки позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, рішеннями судів, які набрали законної сили, позивачу відмовлено у захисті його порушених прав з тих підстав, що даний спір виник між сторонами щодо здійснення господарської діяльності.

Головний процесуальний наслідок постановлення ухвали про відмову у відкритті провадження у справі полягає в тому, що особа в подальшому матиме правові перешкоди щодо можливості повторного звернення до суду з такими ж самими позовними вимогами.

Доводи адвоката відповідача про те, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, є безпідставними, а закриття провадження у справі з цих підстав призведе до порушення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, оскільки позбавить позивача права на розгляд його справи в суді.

ІV. Мотиви, якими керується суд, та застосоване ним законодавство.

Згідно зі статтею 206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Зі змісту вказаних норм можна дійти висновку, що чинним законодавством розмежовано поняття «земельний податок» і «орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності».

Оскільки відповідач не є власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдино можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом "д" частини першої статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

За змістом вказаних положень Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина 1 статті 1166 ЦК України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина 2 статті 1166 ЦК України).

Натомість предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 ЦК України.

За змістом положень глав 82 і 83 ЦК України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною 1 статті 93 та статтею 125 ЗК України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу).

Таким чином, за змістом вказаних положень виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права. Проте з огляду на приписи частини 2 статті 120 ЗК України не вважається правопорушенням відсутність у власника будинку, будівлі, споруди зареєстрованого права оренди на земельну ділянку, яка має іншого власника і на якій розташоване це нерухоме майно.

Згідно правового висновку, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 та постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 28.02.2020 у справі № 913/169/18, до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України.

Згідно з частинами 1-4, 9 статті 791 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6-7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Про необхідність застосування статті 791 ЗК України та положень Закону України «Про Державний земельний кадастр» при розгляді позову про стягнення безпідставно збережених коштів у виді недоотриманої орендної плати неодноразово зазначалося Верховним Судом, зокрема у постановах від 29.01.2019 у справах № 922/3780/17 та № 922/536/18, від 11.02.2019 у справі № 922/391/18, від 12.04.2019 у справі № 922/981/18 та від 12.06.2019 у справі № 922/902/18, у яких міститься висновок про те, що для вирішення спору щодо фактичного користування земельною ділянкою без укладення правовстановлюючих документів та без державної реєстрації прав на неї встановленню підлягають обставини, зокрема, чи є земельна ділянка, за фактичне користування якою міськрада просить стягнути безпідставно збережені кошти, сформованим об`єктом цивільних прав протягом усього періоду, зазначеного у позові.

Судом установлено, що ОСОБА_1 з 26.01.2006 є власником нежилих приміщень цокольного поверху в житловому будинку літ. А, загальною площею 156,80 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_3 , які набув за договором купівлі-продажу від 30.12.2005.

Рішенням Чернівецької міської ради №536 від 27.06.2012 ОСОБА_1 надано дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду площею 0,0100 га по АДРЕСА_3 . Підставою для надання земельної ділянки стала заява ОСОБА_1 .

Рішенням Чернівецької міської ради №1033 від 28.11.2013 ОСОБА_1 затверджено проект відведення земельної ділянки і надано в оренду земельну ділянку площею 0,0058 га по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7310136600:04:003:0036, цільове призначення земельної ділянки: для обслуговування нежитлової будівлі.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7306241802021 від 26.05.2021, дата державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:04:003:0036 28.09.2013.

Тобто відповідач після набуття права власності на нежитлові приміщення вчинив дії для формування земельної ділянки для їх обслуговування. З 28.09.2013 земельна ділянка, кадастровий номер 7310136600:04:003:0036, є сформованим об`єктом цивільних прав.

Згідно кадастрового плану вказаної земельної ділянки 0,0034 га ділянки розташована під будівлями, 0,0024 га під двором, що спростовує доводи відповідача про те, що належні йому нежитлові приміщення не розміщені на земельній ділянці площею 0,0058, остання розташована посередині двору загального користування і ніким не використовується.

Разом з тим, ОСОБА_1 як власник об`єкта нерухомого майна, розташованого на сформованій ним земельній ділянці комунальної власності, належним чином у встановленому законодавством порядку не оформив речового права на спірну земельну ділянку.

Суд відхиляє аргументи відповідача про те, що ним не використовувалась земельна ділянка, цільовим призначенням якої є будівництво та обслуговування об`єктів туристичної інфраструктури та закладів громадського харчування, оскільки ним підприємницька діяльність не здійснювалась, а функціонування та обслуговування нежитлового приміщення можливе й без виділення цієї земельної ділянки.

По-перше, факт правомірного володіння і використання відповідачем належних йому нежилих приміщень цокольного поверху в житловому будинку літ. А, загальною площею 156,80 кв.м., що розташовані по АДРЕСА_3 , частина яких розташована на земельній ділянці, кадастровий номер 7310136600:04:003:0036, само по собі свідчить про фактичне використання ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав, позаяк відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою площею для експлуатації та обслуговування вказаної нежитлової будівлі.

Адже за змістом частини 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Отже, нерухоме майно нерозривно пов`язане із земельною ділянкою, на якій воно знаходиться, і переміщення такого майна неможливе без його знецінення, а відтак використання нежитлових приміщень, які належать відповідачу, неможливе без відповідної земельної ділянки. Наведена правова норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. Таким чином, у зв`язку з користуванням відповідачем нежилих приміщень цокольного поверху в житловому будинку літ. А, загальною площею 156,80 кв.м. презюмується його користування спірною земельною ділянкою.

По-друге, ОСОБА_1 до 17.09.2020 перебував у статусі фізичної особи-підприємця, відтак здійснював чи міг здійснювати підприємницьку діяльність, й, відповідно використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням. Разом з тим, закон не пов`язує припинення права користування земельною ділянкою, яка виділена для підприємницьких цілей, з припиненням підприємницької діяльності.

При цьому суд враховує висловлену в постановах Верховного Суду від 20.06.2018 у справі № 915/47/17 та від 31.07.2019 у справі № 806/5308/15 правову позицію про те, що зміна цільового призначення земельних ділянок (тобто переведення земельної ділянки з однієї категорії, визначеної частиною 1 статті 19 ЗК України, в іншу) здійснюється за проектами землеустрою та з дотриманням відповідної процедури. Водночас, відповідно до частини 5 статті 20 ЗК України види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою. Отже, зміна виду використання земельної ділянки в межах однієї категорії земель (за виключенням земель сільськогосподарського призначення та земель оборони), здійснюється її власником (користувачем) самостійно.

Натомість серед кола обов`язків власника земельної ділянки (в цьому випадку - міськради) відсутній як обов`язок спонукати власника будівлі чи споруди до формування земельної ділянки для їх експлуатації та обслуговування, так і обов`язок із самостійного (за власною ініціативою) формування земельної ділянки без подання землекористувачем відповідної заяви.

Суд зауважує, що відповідач не надав доказів в підтвердження того, що він звертався до позивача про оформлення оренди земельної ділянки меншої площі чи її поділ у зв`язку з тим, що він перестав вести підприємницьку діяльність й у нього відпала потреба використовувати всю площу земельної ділянки. При цьому суд зазначає, що площа земельної ділянки необхідна для обслуговування об`єкту нерухомого майна відповідача та її конфігурація встановлені за заявою самого відповідача та виготовленого за його замовленням проекту землеустрою.

Також у матеріалах справи відсутні будь-які докази використання ним меншої площі земельної ділянки, аніж сформованої як об`єкт цивільних прав, відтак суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 використовується вся земельна ділянка площею 0,0058 га за кадастровим номером 7310136600:04:003:0036 для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі по АДРЕСА_3 без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав у відповідності до статей 125, 126 ЗК України.

Таким чином, ОСОБА_1 у період 21.07.2018 по 20.07.2021 не сплачував за користування земельною ділянкою по АДРЕСА_3 плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Чернівецької міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати, які мав заплатити за користування нею, відтак зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Щодо наявності у позивача права власності на спірну земельну ділянку суд зазначає таке.

Як вбачається з витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-7306241802021 від 26.05.2021, кадастровий номер 7310136600:04:003:0036, в ньому відсутня інформація про зареєстроване право в Державному земельному кадастрі.

Верховний Суд у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду у постанові від 05.08.2022 у справі №922/2060/20 зробив правові висновки, що правом власності на земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, Міськрада наділена в силу закону, зокрема з уведенням 01.01.2002 у дію нового ЗК України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 5245-VІ державну реєстрацію речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності об`єктивно не можна було здійснити раніше, ніж із часу розмежування земель державної та комунальної власності, тобто до 01.01.2013. Водночас відсутність державної реєстрації речового права на спірну земельну ділянку після 01.01.2013 не впливає на обставини виникнення та наявність права комунальної власності на відповідну земельну ділянку.

Відповідно до ст. 83 ЗК України всі землі в межах відповідної адміністративно-територіальної одиниці є комунальною власністю, за винятком земельних ділянок, які перебувають у державній або приватній власності.

Право комунальної власності Чернівецької міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 7310136600:04:003:0036 підтверджується розташуванням земельної ділянки у межах м. Чернівці.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно із статтею 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

У свою чергу п. 14.1.147 ст. 14 Податкового кодексу України визначено, що плата за землю обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідно до п. 14.1.136 ст. 14 ПК України орендна плата - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Пунктами 1, 4 статті 288 ПК України встановлено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний контролюючий орган про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою за розмір земельного податку для земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких проведено, - у розмірі не більше 3 відсотків їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки, для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка їх нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки (пункт 5 статті 288 ПК України).

При цьому, згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України «Про оцінку земель» нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (частина друга статті 20 Закону України «Про оцінку земель»).

Нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України.

У матеріалах справи наявний витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №596 від 11.05.2021, згідно з яким нормативна грошова оцінка земельної ділянки з кадастровим номером 7310136600:04:003:0036 складає 276 873,00 грн. Будь-яких доказів на спростування зазначеного витягу відповідач не надав.

Разом з тим, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції (стаття 21 Закону України «Про оренду землі»).

Згідно із статтею 289 ПК України центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за індексом споживчих цін за попередній рік щороку розраховує величину коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель (Кі), на який індексується нормативна грошова оцінка земель і земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), на 1 січня поточного року, що визначається за формулою: Кi = І:100, де І - індекс споживчих цін за попередній рік. У разі якщо індекс споживчих цін перевищує 115 відсотків, такий індекс застосовується із значенням 115. Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

За даними сайту Центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (Держгеокадастру), коефіцієнт індексації даної категорії земель за 2018-2020 роки - 1,0.

Таким чином, нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 0,0058 га, кадастровий номер 7310136600:04:003:0036, не змінювалася у спірний період.

Що ж до розміру відсоткової ставки орендної плати, суд зазначає, що позивач наділений дискреційними повноваженнями щодо встановлення розміру нормативної грошової оцінки в діапазоні від 3% до 12%, відтак він був вправі розраховувати на отримання орендної плати в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що є мінімальним розміром відсоткової ставки. Дана ставка 3% орендної плати, згідно категорії та цільового призначення спірної земельної ділянки, відповідає Положенню про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715.

Крім того, позивачем при здійсненні розрахунку орендної плати застосовано коефіцієнт 1,5 на підставі п. 4.8 Положенню про оренду та порядок розрахунку орендної плати за земельні ділянки у м. Чернівці, затвердженого рішенням Чернівецької міської ради від 23.10.2008 №715, відповідно до якого якщо орендована земельна ділянка знаходиться в межах історико-культурної заповідної території у м. Чернівцях, то при визначенні розміру земельного податку застосовується коефіцієнт 1,5. Знаходження земельної ділянки в межах історико-культурної заповідної території у м. Чернівцях підтверджується витягом з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки №596 від 11.05.2021.

ОСОБА_1 як власник нежитлових приміщень цокольного поверху в житловому будинку літ. А, загальною площею 156,80 кв.м., по АДРЕСА_3 , що розташовані на сформованій ним земельній ділянці комунальної власності площею 0,0058 га, кадастровий номер 7310136600:04:003:0036, будь-яких заходів до оформлення використання земельної ділянки не вжив і кошти за її використання до місцевого бюджету не сплачував за спірний період.

За розрахунком позивача, розмір збережених відповідачем коштів від безпідставно набутого майна за період з 21.07.2018 по 20.07.2021, який підлягає відшкодуванню з боку відповідача, складає 36 322,64 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог Чернівецької міської ради щодо стягнення з відповідача 36 322,64 безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.

V. Позовна давність.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється у три роки.

Згідно з частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За умовами статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливу строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання (ч. 5 ст. 261 ЦК України).

Позивач заявив вимоги про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 21.07.2018 по 20.07.2021.

Відповідач послався на пропущення позивачем строку позовної давності для звернення до суду, оскільки позов пред`явлено лише 27.01.2022.

Згідно із законом від 30.03.2020 №540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено п.12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, ст.ст. 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою КМУ від 11.03.2020 №211 установлено з 12.03.2020 на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався та діяв на момент пред`явлення позову.

Крім того, п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені, зокрема, статтями 257-259 Кодексу, продовжуються на строк його дії.

З урахуванням того, що законом продовжено строки позовної давності на час дії карантину та воєнного стану, строк позовної давності за вимогами позивача не сплив.

VІ. Висновки суду.

За результатами розгляду цієї справи суд дійшов висновку, що відповідач як власник нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці комунальної власності, здійснював фактичне користування вказаною земельною ділянкою без жодних правовстановлюючих документів, внаслідок чого міська рада недоотримала кошти від орендної плати за землю за період з 21.07.2018 по 20.07.2021 в сумі 36 322,64 грн, а, отже, позовні вимоги підлягають задоволенню.

VІІ. Розподіл судових витрат.

Позивачем сплачений судовий збір в сумі 2 270,00 грн платіжним дорученням №2067 від 28.12.2021 та 211,00 грн платіжним дорученням №18 від 18.01.2022.

У відповідності до статті 129 ГПК України сплачений позивачем судовий збір слід покласти на відповідача.

Про понесення інших судових витрат учасники справи не заявляли.

Керуючись статтями 2, 4, 12, 13, 73, 74, 86, 129, п.5 ч.1 ст. 226, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Чернівецької міської ради (58002, Чернівецька обл., м. Чернівці, Центральна площа,1, код ЄДРПОУ 36068147) безпідставно збережені кошти з орендної плати за землю в сумі 36 322,64 грн та 2 481,00 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено та підписано 18 грудня 2023 року.

Суддя І.В. Марущак