Ухвала

від 13.12.2023 по справі 926/701-б/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 926/701-б/22 (926/848/22)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огородніка К.М.- головуючого, Жукова С.В., Картере В.І.

за участю секретаря судового засідання Ксензової Г.Є.

за участю представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Кераміка" - Єфтемія Р.Ф., ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" арбітражного керуючого Яроша В.Ю., уповноваженої особи учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" - Максимчук А.В.

за розглядом у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Кераміка"

на рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.07.2022

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023

у справі № 926/701-б/22 (926/848/22)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький молодіжний житловий комплекс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Кераміка"

про визнання договору недійсним та стягнення безпідставно сплачених коштів у сумі 198 000 грн

у межах у справи № 926/701-б/22

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький молодіжний житловий комплекс"

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2022 року Приватне підприємство "Рембудсервіс-Кераміка" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Рембудсервіс-Кераміка" (далі - ТОВ "Рембудсервіс-Кераміка") подали до Господарського суду Чернівецької області заяву про визнання банкрутом Товариства з обмеженою відповідальністю "Чернівецький молодіжний житловий комплекс" (далі - ТОВ "ЧМЖК").

Ухвалою Господарського суду Чернівецької області від 04.04.2022 у справі 926/701-б/22 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "ЧМЖК".

Постановою Господарського суду Чернівецької області від 16.11.2022 у справі 926/701-б/22 визнано ТОВ "ЧМЖК" банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру; ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого Яроша В.Ю.

Короткий зміст позовних вимог та розгляд справи

До відкриття провадження у справі про банкрутство у лютому 2022 року ТОВ "ЧМЖК" (позивач) звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до ТОВ "Рембудсервіс-Кераміка" (відповідач) про визнання договору недійсним та стягнення безпідставно сплачених коштів у розмірі 198000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.06.2009 ТОВ "Рембудсервіс-Кераміка" в особі директора Димеда В.В. (продавець) та ТОВ "ЧМЖК" в особі директора Фонарюка А.З. (покупець) уклали договір купівлі-продажу (далі - Договір), за умовами якого відповідач взяв на себе зобов`язання продати позивачу цеглу та керамоблоки в кількості 1 млн. шт. На виконання умов Договору позивач здійснив оплату за поставлену цеглу на загальну суму 198 000,00 грн.

Однак, позивач стверджував, що станом на дату укладення спірного Договору директором ТОВ "ЧМЖК" був Лавров О.М., а не Фонарюк А.З., тобто цей правочин вчинений не уповноваженою особою, що свідчить про порушення вимог частини другої статті 203 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв`язку з чим вказаний Договір підлягає визнанню недійсним, а перераховані на його виконання кошти відповідно до статті 1212 цього Кодексу поверненню позивачу.

Рішенням Господарського суду Чернівецької області від 19.07.2022 у справі №926/848/22, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, позов задоволено; визнано недійсним Договір та стягнуто з ТОВ "Рембудсервіс-Кераміка" на користь ТОВ "ЧМЖК" 198 000,00 грн безпідставно сплачених коштів та 5 240,00 грн судового збору.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 926/848/22 скасовано постанову Західного апеляційного господарського суду від 17.01.2023, а справу №926/848/22 передано на новий розгляд до Західного апеляційного господарського суду.

У вказаній постанові Верховний Суд дійшов висновку, що в порушення положень процесуального закону та принципів господарського судочинства, проведення засідання в режимі відеоконференції у приміщенні суду забезпечене не було, внаслідок чого скаржника безпідставно було позбавлено права надавати пояснення і брати участь в дослідженні доказів в суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 10.07.2023 вирішено справу № 926/848/22 розглядати за правилами загального позовного провадження в межах справи № 926/701-б/22 про банкрутство ТОВ "ЧМЖК" з урахуванням вимог статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства із присвоєнням єдиного унікального номера № 926/701-б/22 (926/848/22).

Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі №926/701-б/22 (926/848/22) апеляційну скаргу ТОВ "Рембудсервіс-Кераміка" залишено без задоволення, а оскаржуване рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.07.2022 - без змін.

Рішення суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний господарський суд, мотивоване тим, що укладення Фонарюком А.З. Договору від імені ТОВ "ЧМЖК" без наявності у нього повноважень директора цього Товариства, а в подальшому одноосібне схвалення від імені позивача оспорюваного правочину шляхом перерахування грошових коштів на рахунок відповідача, не можна вважати справедливою, добросовісною та розумною поведінкою. Реалізація такої поведінки суперечила інтересам позивача, який до цього часу намагається захистити свої порушені права. У зв`язку з чим суд дійшов висновку, що позивач не мав ані волевиявлення на укладення Договору, ані волевиявлення щодо настання реальних правових наслідків укладення цього правочину.

Суди вважали, що факт підписання оспорюваного правочину особою, яка станом 02.06.2009 не була уповноваженим на це представником ТОВ "ЧМЖК", унеможливлює застосування у цьому випадку статті 241 ЦК України.

Дійшовши висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання спірного Договору недійсним, суди вирішили за необхідне задовольнити вимоги про стягнення безпідставно сплачених у порядку виконання цього правочину коштів в сумі 198 000,00 грн.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її обґрунтування

ТОВ "Рембудсервіс-Кераміка" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Чернівецької області від 19.07.2022 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.09.2023 у справі №926/701-б/22 (926/848/22) скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає обставини, визначені пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), що полягають у неврахуванні судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду щодо застосування положень статтей 92, 241 ЦК України, викладених (висновків) у постановах від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 02.04.2019 у справі № 908/6214/14, від 12.06.2019 у справі № 922/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18, від 04.03.2021 у справі № 905/1132/20, від 13.05.2021 у справі № 903/277/20 та від 07.04.2023 № 910/5172/19.

Касаційне провадження

Ухвалою Верховного Суду від 16.10.2023, серед іншого, було відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою ТОВ "Рембудсервіс-Кераміка" та призначено її до розгляду в судовому засіданні 22.11.2023 о 11:15 год.

Ухвалою Верховного Суду від 22.11.2023 оголошено перерву у судовому засіданні у справі № 926/701-б/22 (926/848/22) до 13.12.2023 о 10:15 год.

У судовому засіданні 09.08.2023 взяли участь представник скаржника ТОВ "Рембудсервіс-Кераміка", ліквідатор ТОВ "ЧМЖК", уповноважена особа учасників ТОВ "ЧМЖК".

Розглянувши у судовому засіданні матеріали касаційної скарги, заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення учасників справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність передачі справи № 926/701-б/22 (926/848/22) на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Підстави для передачі справи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду

Предметом позову у цій справі є вимога про визнання недійсним Договору у зв`язку з його укладенням неуповноваженою особою та, як наслідок, стягнення безпідставно сплачених на його виконання грошових коштів.

Згідно з частиною третьою статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Статтею 241 ЦК України встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

Ключовим доводом касаційної скарги є застосування положень статтей 92, 241 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Так, у постанові від 07.04.2023 у справі № 910/5172/19 (предмет розгляду - визнання недійсними договорів, серед іншого, з підстав укладення їх неуповноваженими особами) Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що частину третю статті 92 ЦК України слід розуміти так: по-перше, питання про юридичну силу обмежень повноважень органу або особи, яка виступала від імені юридичної особи, слід вирішувати залежно від обізнаності третьої особи про це саме на час укладення договору (або вчинення інших юридично значимих дій); по-друге, посилатись на таке обмеження повноважень може лише юридична особа, а не третя особа, оскільки дії органу або відповідної особи за межами їх повноважень можуть порушити права лише юридичної особи. При цьому відсутність повноважень органу або особи, яка виступає від імені юридичної особи, є різновидом (граничним випадком) обмеження повноважень.

Окрім наведеного висновку об`єднаної палати касаційного суду, колегія суддів враховує, що відповідно до пункту 3.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" наступне схвалення юридичною особою правочину, вчиненого від її імені представником, який не мав належних повноважень, унеможливлює визнання такого правочину недійсним (стаття 241 ЦК України). Настання передбачених цією статтею наслідків ставиться в залежність від того, чи було в подальшому схвалено правочин особою, від імені якої його вчинено; тому господарський суд повинен у розгляді відповідної справи з`ясовувати пов`язані з цим обставини. Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т.ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину.

Аналогічні висновки щодо застосування норм статті 241 ЦК України містились у низці постанов Вищого господарського суду України, а в подальшому відображені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема у наведених скаржником постановах від 10.04.2018 у справі № 910/11079/17, від 25.04.2018 у справі № 910/9915/17, від 02.04.2019 у справі № 904/2178/18, від 02.04.2019 у справі № 908/6214/14, від 12.06.2019 у справі № 922/2178/18, від 19.06.2019 у справі № 904/9795/16, від 01.10.2019 у справі № 910/8287/18, від 04.03.2021 у справі № 905/1132/20, від 13.05.2021 у справі № 903/277/20.

Разом з тим, у справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій враховано правовий висновок Верховного Суду України (судової палати у цивільних справах), викладений у постанові від 25.05.2016 у справі №6-2612цс15, згідно якого норма статті 241 ЦК України не може бути застосована до спірних правовідносин, коли правочин укладений від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя, а отже, не могла їх і перевищити (аналогічний висновок про застосування положень статті 241 ЦК України міститься у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2019 у справі № 922/4371/17).

За таких обставин, вищенаведені правові висновки Верховного Суду щодо тлумачення та застосування норм статті 241 ЦК України вбачаються неоднозначними та суперечливими, оскільки в одному випадку зазначено про можливість застосування цих норм також до особи, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення правочину від імені довірителя, а в іншому випадку - про неможливість їх застосування у разі укладення правочину від імені особи іншою особою, яка взагалі не була уповноважена на таке представництво і не мала жодних повноважень діяти від імені свого довірителя.

Крім того, зазначене тлумачення норм, за змістом якого відсутність жодних повноважень у особи діяти від свого довірителя свідчить про неможливість їх перевищення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 31.01.2019 у справі №922/4371/17), не узгоджується в повній мірі з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанова від 07.04.2023 у справі № 910/5172/19) про те, що відсутність повноважень органу або особи, яка виступає від імені юридичної особи, є різновидом (граничним випадком) обмеження повноважень.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики.

Верховний Суд забезпечує однакове застосування норм права судами у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (пункт 6 частини другої статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Однакове застосування закону забезпечуватиме реалізацію верховенства права, рівність перед законом та правову визначеність у державі. Єдність у практиці застосування одних й тих самих норм права поліпшуватиме громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також сприятиме утвердженню довіри до судової влади в цілому.

Ухвалення протилежних чи суперечливих судових рішень, особливо судом вищої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Європейський суд з прав людини зауважив, якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (рішення у справі "Лупені та інші проти Румунії" ("Lupeni Greek Catholic Parish and others v. Romania") від 29.11.2016, пункт 123).

У зв`язку з викладеним та з метою формування сталості та єдності судової практики у питанні застосування положень статті 241 ЦК України, колегія суддів, що входять до судової палати для розгляду справ про банкрутство, у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування вказаних норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31.01.2019 у справі № 922/4371/17, ухваленій суддями Касаційного господарського суду інших палат, яким була визначена відповідна спеціалізація.

Згідно з частиною дгугою статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Відповідно до частини першої статті 303 ГПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

Оскільки колегія суддів у цій справі вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного у постанові від 31.01.2019 у справі № 922/4371/17, що приймалася колегією суддів з іншої палати (відповідно до визначеної спеціалізації), справа № 926/701-б/22 (926/848/22) підлягає передачі з власної ініціативи на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Керуючись статтями 240, 234, 235, 301, 302, 303 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Справу № 926/701-б/22 (926/848/22) передати на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та не підлягає оскарженню.

Головуючий суддя К.М. Огороднік

Судді С.В. Жуков

В.І. Картере