Постанова

від 06.12.2023 по справі 925/114/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

?

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 925/114/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Случа О.В.

секретар судового засідання - Дерлі І.І.

за участю представників учасників:

позивача - не з`явився,

відповідача - не з`явився,

третьої особи-1 - не з`явився,

третьої особи-2 - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Фермерського господарства "Шевченкове-Л"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 (у складі колегії суддів: Гончаров С.А. (головуючий), Кравчук Г.А., Корсак В.А.)

та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2023 (суддя

Чевгуз О.В.)

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Зоря"

до Фермерського господарства "Шевченкове-Л"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача:

1. Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області,

2. Державний реєстратор Виконавчого комітету Тальнівської міської ради Черкаської області Борзенкова Оксана Василівна

про визнання договору суборенди земельних ділянок недійсним та скасування записів про державну реєстрацію речового права,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст і підстави позовних вимог

1.1. Селянське (фермерське) господарство "Зоря" (далі - Позивач, СФГ "Зоря") звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Фермерського господарства "Шевченкове-Л" (далі - Відповідач, ФГ "Шевченкове-Л") про визнання недійсним договору суборенди земельних ділянок б/н, укладеного 28.05.2020 між СФГ "Зоря" (орендар) та ФГ "Шевченкове-Л" (суборендар) та скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записів від 13.08.2020 про державну реєстрацію речового права суборенди за Відповідачем щодо земельних ділянок за кадастровими номерами: 7124086600:01:001:0743 (номер запису про інше речове право 38398019), 7124086600:01:001:0742 (номер запису про інше речове право 38401993), 7124086600:01:001:0741 (номер запису про інше речове право 38402343), 7124086600:01:001:0740 (номер запису про інше речове право 38399166), 7124086600:01:001:0744 (номер запису про інше речове право 38403273).

1.2. Позов обґрунтовано тим, що наявні підстави для визнання недійсним зазначеного договору, оскільки, на час його укладення у Позивача була відсутня згода власника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на передачу земель у суборенду, що є порушенням вимог чинного законодавства України.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Рішенням Господарського суду Черкаської області від 03.07.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 у справі №925/114/22, позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір суборенди земельних ділянок б/н, укладений 28.05.2020 між СФГ "Зоря" (орендар) та ФГ "Шевченкове-Л" (суборендар) і скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно записи від 13.08.2020 про державну реєстрацію речового права суборенди за ФГ "Шевченкове-Л" щодо земельних ділянок за кадастровими номерами: - 7124086600:01:001:0743 (номер запису про інше речове право 38398019); - 7124086600:01:001:0742 (номер запису про інше речове право 38401993); - 7124086600:01:001:0741 (номер запису про інше речове право 38402343); - 7124086600:01:001:0740 (номер запису про інше речове право 38399166); - 7124086600:01:001:0744 (номер запису про інше речове право 38403273).

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій виходили з того, що на час укладання оспорюваного договору суборенди та його державної реєстрації у орендаря була відсутня згода власника на передачу спірних земель у суборенду, що є порушенням частини шостої статті 93 Земельного кодексу України, статті 8 Закону України "Про оренду землі", статті 774 Цивільного кодексу України та умов договору оренди землі.

Також суди дійшли висновку про наявність правових підстав для скасування записів про державну реєстрацію права суборенди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вищезазначених земельних ділянок, оскільки право Позивача, який є орендарем земельних ділянок, порушено внесенням до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про державну реєстрацію речового права суборенди іншого суб`єкту.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ФГ "Шевченкове-Л" просить скасувати судові рішення попередній інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

3.2. Вимоги скарги обґрунтовані неврахуванням господарськими судами попередніх інстанцій висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №147/66/17 (щодо принципу добросовісності), від 05.06.2018 у справі №338/180/17, від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ц, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц, від 22.09.2020 у справі №910/3009/18 (щодо ефективності обраного способу захисту), постановах Верховного Суду від 04.06.2020 у справі №916/1411/19, від 19.02.2020 у справі №916/1408/19, від 11.02.2021 у справі№922/109/19, від 03.03.2020 у справі №910/6091/19 та від 04.12.2019 у справі №910/15262/18 (щодо застосування статей 203, 215 Цивільного кодексу України).

3.3. Також обґрунтовуючи підстави для подання касаційної скарги, заявник посилається на відсутність більш конкретизованого висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо необхідності доведення Позивачем, що його права та інтереси дійсно порушуються, оспорюються чи не визнаються, а тому потребують захисту.

3.4. СФГ "Зоря" у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у її задоволенні, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. У користуванні СФГ "Зоря" перебувають земельні ділянки державної власності загальною площею 68,6536 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на підставі договору оренди землі №246 від 28.04.2006, укладеного між СФГ "Зоря" та Тальнівською районною державною адміністрацією Черкаської області.

4.2. З 26.05.2015 внаслідок реорганізації Головного управління Держземагенства у Черкаській області його повноваження перейшли до правонаступника Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області і саме останнє з 26.05.2015 є фактичним орендодавцем вказаних у договорі земельних ділянок.

4.3. Відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 14.12.2020 №57-ОТГ, останнім передано із державної власності у комунальну Тальнівській міській раді (Тальнівського) Звенигородського району Черкаської області земельні ділянки за списком у додатку, про що між ними складено Акт приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення із державної у комунальну власність, що датований 14.12.2020.

4.4. Відповідно до вищевказаного Акту приймання-передачі спірні земельні ділянки, відображені у переліку, зокрема земельна ділянка 7124086600:01:001:0743 за № 834, земельна ділянка 7124086600:01:001:0742 за №835, земельна ділянка7124086600:01:001:0741 за №836, земельна ділянка 7124086600:01:001:0740 за №837, земельна ділянка 7124086600:01:001:0744 за №838.

4.5. Відповідної реєстрації права комунальної власності Тальнівською міською радою не здійснено, а власником земельних ділянок відповідно до Інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно є Головне управління Держгеокадастру у Черкаській області.

4.6. Укладення спірного договору відбулось 28.05.2020, тобто на момент існування у Головного Управляння Держгеокадастру у Черкаській області безумовного права розпорядження вищевказаними земельними ділянками.

4.7. За твердженнями Позивача в СФГ "Зоря" обрано нового голову - ОСОБА_1 та на підставі рішення №1/2020 від 03.10.2020 загальних зборів засновників СФГ "Зоря", внесено зміни до установчих документів господарства.

4.8. Приймаючи справи до свого відання, новим головою господарства встановлено, що належні СФГ "Зоря" на праві користування земельні ділянки загальною площею 68,6536 га на підставі договору оренди землі №246 від 28.04.2006 (із змінами) розорані іншим суб`єктом господарювання - ФГ "Шевченкове-Л".

4.9. На вимогу звільнити земельні ділянки, Відповідач повідомив, що право користування спірними землями у нього виникло на підставі договору суборенди земельних ділянок б/н від 28.05.2020.

4.10. 13.08.2020 державним реєстратором Виконавчого комітету Тальнівської міської ради Черкаської області Борзенковою Оксаною Василівною на підставі рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень за індексними номерами №54290317 від 28.09.2020, №54298329 від 29.09.2020, №54298693 від 29.09.2020, №54295194 від 28.09.2020, №54299672 від 29.09.2020 було здійснено державну реєстрацію договору суборенди земельних ділянок б/н від 28.05.2020, зокрема зареєстровано за суборендарем ФГ "Шевченкове-Л" право оренди земельних ділянок з кадастровими номерами:

7124086600:01:001:0743 (номер запису про інше речове право: 38398019), 7124086600:01:001:0742 (номер запису про інше речове право: 38401993), 7124086600:01:001:0741 (номер запису про інше речове право: 38402343), 7124086600:01:001:0740 (номер запису про інше речове право: 38399166), 7124086600:01:001:0744 (номер запису про інше речове право: 38403273), строком до 31.12.2023.

4.11. У зв`язку із незбереженням (втратою) господарством частини документів, необхідністю приведення у відповідність внутрішньої звітності, первинних облікових даних, відновлення правовстановлюючих документів господарства та ділової кореспонденції, Позивач звертався до Головного Управляння Держгеокадастру у Черкаській області з проханням надати інформацію про наявність чи відсутність погодження (заперечення) чи інших листувань за період січень-червень 2020 року з питань щодо передачі вищевказаних земельних ділянок у суборенду та приєднати завірені належним чином підтверджуючі документи (за наявності).

4.12. 14.12.2021 від Головного Управління Держгеокадастру у Черкаській області надійшов лист №7-23-0.3-6996/2-21, у якому зазначено, що за період із січня по червень 2020 року звернень стосовно передачі земельних ділянок з кадастровими номерами 7124086600:01:001:0743, 7124086600:01:001:0742, 7124086600:01:001:0741, 7124086600:01:001:0740, 7124086600:01:001:0744 в адміністративних межах Майданецької сільської ради Звенигородського району в суборенду до Головного управління не надходило, також Головне управління не надавало погодження щодо передачі вказаних земельних ділянок у суборенду.

4.13. За твердженнями Позивача, подання документів для проведення державної реєстрації права оренди за оспорюваним договором суборенди, що підписаний колишнім головою СФГ "Зоря" Пономаренком Ю.С. та головою ФГ "Шевченкове-Л" було передчасним, відповідно така реєстрація вчинена всупереч положенням договору оренди землі №246 від 28.04.2006 (із змінами) та всупереч статті 774 Цивільного кодексу України, частини першої статті 8 Закону України "Про оренду землі", оскільки Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області не надавало погодження щодо передачі вказаних земельних ділянок у суборенду.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. У статті 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено право юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, фізичних осіб, які не є підприємцями, державних органів, органів місцевого самоврядування на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (частини 2, 3).

5.3. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 Господарського процесуального кодексу України).

5.4. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

5.5. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.

5.6. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

5.7. При цьому позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.

5.8. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

5.9. Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах.

5.10. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право позивача підлягає захисту обраним ним способом (такий висновок наведено, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19).

5.11. Водночас, питання належності та ефективності обраного позивачем способу захисту порушеного права або законного інтересу підлягає вирішенню судами після повного встановлення усіх фактичних обставин справи, а також після з`ясування того, чи існує у позивача право або законний інтерес та чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем (близька за змістом правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 17.06.2020 у справі №922/2529/19).

5.12. Таким чином, з огляду на положення процесуального закону суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), чи існує у позивача право або законний інтерес; якщо так, то чи має місце його порушення, невизнання або оспорювання відповідачем; якщо так, то чи підлягає право або законний інтерес захисту і чи буде такий захист ефективний за допомогою того способу, який визначено відповідно до викладеної в позові вимоги.

5.13. Положення частини другої статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права як визнання недійсним правочину (господарської угоди).

5.14. Згідно зі статтею 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Перелік вказаних вимог, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, є вичерпним.

5.15. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

5.16. З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

5.17. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

5.18. Для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

5.19. Відповідно до правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим.

5.20. При вирішенні спору про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

При цьому відсутність (недоведеність) порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 07.04.2021 у справі №910/1255/20 та від 21.04.2021 у справі №904/5480/19. Зазначені вище позиції є загальними для спорів про визнання недійсними правочинів, є сталими і знайшли своє відображення у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14, постановах Верховного Суду від 12.12.2019 у справі №910/13266/18, від 16.10.2020 у справі №910/12787/17 та від 12.12.2019 у справі №910/13266/18, від 29.06.2021 у справі №916/2042/20.

5.21. Окремо взяті дії осіб, зокрема і щодо вчинення правочинів, навіть якщо вони здаються іншим особам неправомірними, не можуть бути оспорені в суді, допоки ці особи не доведуть порушення їхніх прав унаслідок таких дій (такий висновок наведено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №910/15262/18 та від 03.03.2020 у справі №910/6091/19).

5.22. Захисту підлягають не теоретичні або примарні права, а права практичні та ефективні, про що вказано у постанові Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №752/900/15-ц.

5.23. За таких обставин внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про державну реєстрацію речового права суборенди іншого суб`єкту не є реальним порушенням прав Позивача чи таким, що певним чином порушує та посягає на його законні права та інтереси. Більше того, вказана реєстраційна дія не є процесуально самостійної, а лише наслідково-похідною від укладення між Позивачем та Відповідачем оспорюваного у справі правочину.

5.24. Жодних обставин, що свідчили б про порушення прав орендаря внаслідок внесення до Державного реєстру вказаного запису, Позивачем не доведено та судами попередніх інстанцій не встановлено, що унеможливлює посилання на такі обставини як на підставу для задоволення позову.

5.25. Також судами не встановлено, а Позивачем не наведено будь-яких інших порушень чи загрози порушень законних прав та інтересів останнього унаслідок укладення оскаржуваного правочину.

5.26. Задовольняючи позовні вимоги суди першої та апеляційної інстанцій також виходили з відсутності, всупереч статті 8 Закону України "Про оренду землі", згоди орендодавця (ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) на передачу в суборенду орендованої Позивачем земельної ділянки як окремої підстави для визнання договору суборенди недійсним, у зв`язку з недодержанням вимог частини першої статті 203 Цивільного кодексу України.

5.27. Разом з цим, суди попередніх інстанцій не встановили, яким чином у даному випадку відсутність письмової згоди орендодавця на передачу земельної ділянки в суборенду Відповідачу впливає на права Позивача, за захистом яких він звернувся з позовом у цій справі.

5.28. Крім того, аналіз положень частини першої статті 8 Закону України "Про оренду землі", статей 15, 203, 215 Цивільного кодексу України свідчить, що відсутність письмової згоди орендодавця на передачу в суборенду земельної ділянки не може слугувати єдиною підставою для задоволення позову орендаря, поданого до суборендаря, про визнання договору суборенди недійсним, з тих підстав, що він суперечить частині першій статті 8 Закону України "Про оренду землі", оскільки, положення цієї норми в першу чергу спрямовані на захист прав орендодавця і їх недотримання орендарем не призводить до порушення прав орендаря, а в разі невиконання орендарем обов`язку з отримання зазначеного погодження та наступного подання позову про визнання правочину недійсним з цих підстав, наслідком задоволення такого позову може стати перекладання негативних наслідків недобросовісної поведінки орендаря на суборендаря.

Зазначена правова позиція правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.10.2019 у справі №904/355/19, що, в свою чергу, з одного боку, спростовує доводи заявника про відсутність конкретизованого висновку, а з іншого, підтверджує обґрунтованість посилань скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій доводів щодо відсутності порушеного права Позивача.

5.29. Отже висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для визнання договору суборенди недійсним за позовом Позивача (орендаря) у зв`язку з відсутністю згоди орендодавця на передачу в суборенду орендованих Позивачем земельних ділянок Верховний Суд відхиляє як помилкові та такі, що здійснені без належної оцінки спірних правовідносин у контексті вищевказаних норм законодавства та врахування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.10.2019 у справі №904/355/19.

5.30. Зважаючи на викладене, такий позов орендаря, поданий з підстав відсутності згоди орендодавця, не підлягає задоволенню як такий, що спрямований на одержання судового захисту права, яким зловживає саме Позивач, що узгоджується з правовими висновками, викладеними у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №910/7547/17.

5.31. Щодо іншої частини позовних вимог, судова колегія зазначає, що відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, регулюються Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

5.32. Речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

5.33. Відповідно до правової позиції, яка викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2022 у справі №597/977/21 та від 17.08.2022 у справі №450/441/19, у розумінні положень частини другої статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" належними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

5.34. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц сформульовано висновок про те, що скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності не є належним способом захисту.

5.35. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі №916/1415/19, від 02.02.2021 у справі №925/642/19, від 22.06.2021 у справі №200/606/18).

5.36. За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що позовна вимога про скасування записів про державну реєстрацію права суборенди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо вищезазначених земельних ділянок також задоволенню не підлягає.

5.37. Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає таким, що не відповідає зазначеним вище правовим позиціям суду касаційної інстанції помилкові висновки господарських судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 236 Господарського процесуального кодексу України Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.3. Відповідно до частин першої та третьої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

6.4. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, з урахуванням фактичних і правових підстав позову і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

6.5. Зважаючи на те, що судами першої та апеляційної інстанцій допущено неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити та скасувати судові рішення попередніх інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

7. Розподіл судових витрат

7.1. З огляду на те, що касаційна скарга підлягає задоволенню з ухваленням нового рішення про відмову в позові, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, передбаченими статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вбачає підстави для здійснення розподілу судових витрат скаржника у вигляді сплаченого ним судового збору у сумі 8 683,50 грн, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій, шляхом покладання обов`язку відшкодування цих витрат на Позивача.

Керуючись статтями 129, 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Фермерського господарства "Шевченкове-Л" задовольнити.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 та рішення Господарського суду Черкаської області від 03.07.2023 у справі №925/114/22 скасувати.

3. Ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.

4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Зоря" (20442, Черкаська область, Тальнівський район, с. Майданецьке, вул. Героїв, 42, код ЄДРПОУ 25583847) на користь Фермерського господарства "Шевченкове-Л" (20401, Черкаська область, м. Тальне, вул. Соборна, 128, код ЄДРПОУ 34043712) 8 683,50 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг.

5. Доручити Господарському суду Черкаської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік О. Случ