Рішення

від 18.12.2023 по справі 641/9473/21

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ПОЛТАВИ

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 641/9473/21

Провадження № 2/553/1315/2023

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18.12.2023м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді: Тимчука Р.І.,

за участю секретаря: Ковпак А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 03.12.2021 р. до Комінтернівського районного суду міста Харкова з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики від 01 грудня 2017 року у розмірі 611330,00 грн., три відсотки річних у розмірі 54216,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 112530,67 грн., проценти за користування позикою у розмірі 200735,21 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1255. Відповідно до п.1 договору позики від 01.12.2017 року, ОСОБА_1 (позикодавець) передав у власність ОСОБА_2 (позичальник), а ОСОБА_2 (позичальник) прийняв у власність валютні цінності у вигляді в натурі та на суму 611330 (шістсот одинадцять тисяч триста тридцять) гривень 00 копійок, що за згодою сторін еквівалентно сумі у розмірі 22600 (двадцять дві тисячі шістсот) доларів 00 центів США, а ОСОБА_2 (позичальник) зобов`язується повернути ОСОБА_1 (позикодавець) валютні цінності у вигляді в натурі та на суму у розмірі 611330 (шістсот одинадцять тисяч триста тридцять) гривень 00 копійок, що за згодою Сторін еквівалентно сумі у розмірі 22600 (двадцять дві тисячі шістсот) доларів 00 центів США - не пізніше 01.12.2018 (першого грудня дві тисячі вісімнадцятого) року. Позивач вказує, що свої зобов`язання за договором позики від 01.12.2017 року виконав у повному обсязі ще до підписання договору позики, що підтверджується п. 4 договору позики від 01.12.2017 року. У свою чергу, відповідачем зобов`язання за договором позики від 01.12.2017 року належним чином не виконано та порушено строк повернення суми коштів. Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 09.11.2021 р. з вимогою щодо виконання грошового зобов`язання, відповіді станом на день подачі позовної заяви не надано.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач відповідно до розрахунку 3% річних, інфляційних втрат, та процентів, який доданий у якості додатку до позовної заяви, просить стягнути з відповідача грошові кошти за договором позики від 01.12.2017 року у розмірі 611330,00 грн., проценти за користування позикою у розмірі 200735,21 грн., три відсотки річних у розмірі 54216,00 грн., інфляційні втрати у розмірі 112530,67 грн.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 06.12.2021 р. відкрито провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики, встановлено, що розгляд справи проводиться за правилами загального позовного провадження.

Розпорядженням Голови Верховного Суду №4/0/9-22 від 10.03.2022 року «Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану» змінено територіальну підсудність судових справ Комінтернівського районного суду м. Харкова та визначено територіальну підсудність справ за Ленінським районним судом м. Полтави.

Відповідно до акту приймання-передавання справ від 19.10.2022 року до Ленінського районного суду м. Полтави з Комінтернівського районного суду м. Харкова надійшла справа №641/9473/21.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу вказану судову справу було передано на розгляд судді Тимчуку Р.І.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 16.11.2022 року прийнято справу до розгляду, визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з викликом сторін.

07.07.2023 року представником позивача адвокатом Ладуренко А.О. було подано клопотання про долучення до матеріалів цивільної справи копії договору позики від 01.12.2017 р.

07.07.2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави із заявою про збільшення розміру позовних вимог. У даній заяві позивачем заявлено вимогу про збільшення процентів за користування позикою, а саме з 200735,21 грн. до 303463,77 грн. (розмір суми збільшення позовних вимог - 102 728,56 грн.).

07.07.2023 року позивачем ОСОБА_1 було подано клопотання щодо здійснення виклику повідомлення відповідача ОСОБА_2 на всі наступні судові засідання через Електронний кабінет ЄСІТС.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 05.10.2023 року заяву представникапозивача ОСОБА_1 адвоката Ладуренко Алли Олександрівни про збільшення позовних вимог задоволено. Прийнято до розгляду заяву представника ОСОБА_1 адвоката Ладуренко Алли Олександрівни про збільшення позовних вимог від 07.07.2023 року до ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики у розмірі 611330,00 грн., три відсотки річних у розмірі 54216,00 грн., інфляційні витрати у розмірі 112530,67 грн., проценти за користування позикою у розмірі 303463,77 грн., а також витрати по сплаті судового збору у загальному розмірі 10861,71 грн.

Представник позивача та позивач в судове засідання не з`явилися, надавши заяву з проханням проводити розгляд справи без їх участі, в якій зазначили, що позов підтримують, просять задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечують.

Відповідач, будучи належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, не подав відзив на позовну заяву. Копію ухвали від 05.10.2023 та супровідний лист відповідач не отримав, конверт 17.11.2023 року повернувся «за закінченням терміну зберігання». Крім того, відповідач повідомлений про розгляд справи згідно ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом опублікування повідомлення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке було розміщене за десять днів до дати ухвалення цього рішення, однак у визначений йому строк відзиву на позов або інших клопотань суду не подав. Повістки про виклик на 05.10.2023 та 18.12.2023 року відповідачу було доставлено через електронний кабінет, що підтверджують довідки в матеріалах справи (а.с. 67 і 74). Отже, відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та розгляд даної справи в суді.

За змістом ч. 4 ст. 223 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Враховуючи викладене, відповідно до положень ст. 280 ЦПК України, за згоди позивача, судом ухвалено рішення при заочному розгляді справи.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір позики, який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за №1255.

Відповідно до п. 1 договору позики від 01.12.2017 р. ОСОБА_1 (позикодавець) передав, а ОСОБА_2 (позичальник) прийняв у власність 611330 (шістсот одинадцять тисяч триста тридцять) гривень 00 копійок, зі строк повернення не пізніше 01.12.2018 (першого грудня дві тисячі вісімнадцятого) року.

Відповідно до абз. 1 п. 4 договору позики від 01.12.2017 р. ОСОБА_2 (позичальник) стверджує, що грошові кошти в сумі 611330 (шістсот одинадцять тисяч триста тридцять) гривень 00 копійок, отримав від ОСОБА_1 (позикодавець) ще до підписання договору позики.

У пункті 7 договору позики від 01.12.2017 р. встановлено, що виконання ОСОБА_2 (позичальник) зобов`язань по поверненню позики буде підтверджуватися розписками про отримання від ОСОБА_1 (позикодавець) або від його представника, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності, викладеними на цьому договорі позики. Повне виконання усіх зобов`язань за договором позики, підтверджується наданням від ОСОБА_1 (позикодавець) (від його представника, який діє на підставі нотаріально посвідченої довіреності) нотаріально посвідченої заяви про отримання всієї суми позики.

Відповідно до п. 11 договору позики від 01.12.2017р., даний договір укладено з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення та діє до повного виконання умов цього договору.

До теперішнього часу відповідач не виконав в повному обсязі свого зобов`язання за договором позики від 01.12.2017 р., борг не повернув, у зв`язку з чим порушив умови договору позики.

В матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо повернення відповідачем грошових коштів за договором позики від 01.12.2017 р.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензію від 09.11.2021 р. з вимогою виконання грошових зобов`язань за договором позики від 01.12.2017 р. В матеріалах справи відсутні результати розгляду претензії.

Згідно ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку саму суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Нормами ст. 1047 ЦК України передбачено, що договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначив Верховний Суд в постанові від 08 липня 2019 року по справі №524/4946/16-ц, договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права. Досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, незважаючи на найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Судом встановлено, що між сторонами існують договірні правовідносини з позики на підставі договору позики від 01.12.2017 р., який нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Макушевою Н.В. та зареєстрований в реєстрі за № 1255.

Договором позики від 01.12.2017 р. встановлено строк виконання зобов`язання - не пізніше 01.12.2018 (першого грудня дві тисячі вісімнадцятого) року.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань за договором позики від 01.12.2017 р.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу за договором позики від 01.12.2017 р. у розмірі 611 330,00 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо нарахування позивачем процентів за користування грошовими коштами за період з 02.12.2017 р. по 15.11.2021 р. за ставкою НБУ у розмірі 303 463,77 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 25.01.2021 р. у справі №758/228/18 (провадження № 61-8613св19), під час вирішення питання про можливість нарахування та стягнення процентів від суми позики у розмірі, визначеному на рівні облікової ставки Національного банку України, згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України, необхідно мати на увазі, що такі проценти нараховуються у разі: 1) якщо у договорі позики не зазначені проценти або не вказано, що він безпроцентний; 2) предметом договору позики є грошові кошти у національній валюті України - гривні; 3) період нарахування процентів від суми позики - є період дії договору позики в межах строку, протягом якого позичальник може правомірно не сплачувати кредитору борг (що відбувається у разі повернення боргу періодичними платежами), оскільки на період після закінчення цього строку позика не надавалась.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.05.2021 р. у справі № 149/1499/18 (провадження № 14-48цс21), припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов`язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (пункти 53-54, 90-91)). Підстав для відступу від цих висновків щодо застосування приписів ЦК України про стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами немає.

Враховуючи, що договором позики від 01.12.2017 р. не передбачений розмір процентів за користування позиченими коштами, суд вважає, що розмір процентів, визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, суд вважає що період за який слід нараховувати проценти за користування грошовими коштами становить з 02.12.2017 р. до 01.12.2018 р., а також вважає за необхідне навести власний розрахунок процентів за користування грошовими коштами.

Розрахунок процентів за користування грошовими коштами (період 02.12.2017 р. до 01.12.2018 р., розмір боргу 611330,00 грн.):

611330,00 (сума боргу) х 13,5% (облікова ставка НБУ за період 02.12.2017р.-14.12.2017р.):100%:365днів х13днів (кількість днів у періоді) = 2939,41 грн.

611330,00 (сума боргу) х 14,5% (облікова ставка НБУ за період 15.12.2017р.-25.01.2018р.):100%:365днів х 42 днів (кількість днів у періоді) = 10200,00 грн.

611330,00 (сума боргу) х 16% (облікова ставка НБУ за період 26.01.2018р.-01.03.2018р.):100%:365днів х 35 днів (кількість днів у періоді) = 9379,31 грн.

611330,00 (сума боргу) х 17% (облікова ставка НБУ за період 02.03.2018р.-12.07.2018р.):100%:365днів х 133 днів (кількість днів у періоді) = 37868,96 грн.

611330,00 (сума боргу) х 17,5% (облікова ставка НБУ за період 13.07.2018р.-06.09.2018р.):100%:365днів х 56 днів (кількість днів у періоді) = 16413,79 грн.

611330,00 (сума боргу) х 18% (облікова ставка НБУ за період 07.09.2018р.-01.12.2018р.):100%:365днів х 86 днів (кількість днів у періоді) = 25927,09 грн.

Загальний розмір процентів за користування позикою: 2939,41 грн. + 10200,00 грн. + 9379,31 грн. + 37868,96 грн. + 16413,79 грн. + 25927,09 грн. = 102728,56 грн.

Таким чином, з урахуванням наданого розрахунку, позовна вимога про стягнення процентів за користування грошовими коштами підлягає частковому задоволенню у розмірі 102 728,56 грн. за період з 02.12.2017 р. до 01.12.2018 р.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача у порядку ст. 625 ЦК 3% відсотків річних за період з 02.12.2018 р. по 15.11.2021 р. у розмірі 54216,00 грн. та інфляційних втрат за період грудень 2018 року по листопад 2021 року у розмірі 112530,67 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом здійснено перевірку розрахунку 3% річних проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості за договором позики та період прострочення, але арифметично розрахунок 3% річних проведено невірно.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне навести власний розрахунок 3% річних.

Розрахунок 3% річних (період 02.12.2018 р. по 15.11.2021 р., розмір боргу 611330,00 грн.):

з 02.12.2018р. до 31.12.2019 (кількість днів прострочення у періоді 395)

611330,00x3% x395:365:100 = 19847,29 грн.

з 01.01.2020 до 31.12.2020 (кількість днів прострочення у періоді 366)

611330,00x3% x366:366:100 = 18339,90 грн.

з 01.01.2021р. до 15.11.2021р. (кількість днів прострочення у періоді 319)

611330,00x3%x319:365:100 = 16028,57 грн.

Загальний розмір 3% річних: 19847,29 грн.+18339,90 грн.+16028,57 грн. = 54215,76 грн.

Таким чином, з урахуванням наданого розрахунку, позовна вимога про стягнення 3% річних підлягає частковому задоволенню у розмірі 54215,76 грн. за період з 02.12.2018 р. по 15.11.2021 р.

Судом здійснено перевірку розрахунку інфляційних витрат проведеного позивачем, та встановлено, що під час його проведення позивачем було вірно визначено суму заборгованості договором позики та період прострочення, але арифметично розрахунок інфляційних втрат проведено невірно, у зв`язку із не зазначенням позивачем індексу інфляції за жовтень 2021 р. та листопад 2021 р., що підтверджується доданим до позовної заяви розрахунком інфляційних втрат (а.с. 13-14).

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне навести власний розрахунок інфляційних втрат.

Інфляційне збільшення (період 02.12.2018 р. по 15.11.2021 р. розмір боргу 611330,00 грн.):

(100,80 : 100) x (101,00 : 100) x (100,50 : 100) x (100,90 : 100) x (101,00 : 100) x (100,70 : 100) x (99,50 : 100) x (99,40 : 100) x (99,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,70 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (100,20 : 100) x (99,70 : 100) x (100,80 : 100) x (100,80 : 100) x (100,30 : 100) x (100,20 : 100) x (99,40 : 100) x (99,80 : 100) x (100,50 : 100) x (101,00 : 100) x (101,30 : 100) x (100,90 : 100) x (101,30 : 100) x (101,00 : 100) x (101,70 : 100) x (100,70 : 100) x (101,30 : 100) x (100,20 : 100) x (100,10 : 100) x (99,80 : 100) x (101,20 : 100) x (100,90 : 100) = 1.19473185

611330,00 x 1.19473185 - 611330,00 = 119045,42 грн.

Враховуючи визначений судом період прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання, застосувавши межі періоду, що визначені позивачем у розрахунку, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат, судом встановлено, що інфляційні втрати у вказаному позивачем періоді 02.12.2018 р. по 15.11.2021 р. складають більшу суму (119045,42 грн.), ніж розраховано позивачем (112530,67 грн.).

При цьому, відповідно до частини 2 статті 264 Цивільного процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню в сумі 112530,67 грн.

Частиною 1, 2 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд зазначає, що відповідач відзив на позов не подав, будь-яких доказів на спростування вимог позивача не надав.

З огляду на вищевикладене, розглядаючи спір в межах позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума боргу за договором позики від 01.12.2017 р. у розмірі 611330,00 грн. (сума позики), 102728,56 грн. (проценти за користування грошовими коштами за період з 02.12.2017 р. по 01.12.2018 р.), 54215,76 грн. (3% річних за період з 02.12.2018 р. по 15.11.2021 р.), 112530,67 грн. (інфляційних витрат за період з грудня 2018 року по листопад 2021 року), а загалом 880804,99 грн.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, позивачем було сплачено судовий збір в загальному розмірі 10861,71 грн., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем було заявлено загальні позовні вимоги у розмірі 1 081 540,44 грн. натомість задоволенню підлягають позовні вимоги в частині 880 804,99 грн.

Таким чином, з урахуванням ч. 1 ст. 141 ЦПК України стягнення судових витрат у вигляді сплати судового збору підлягає пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 8845,76 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 133, 141, 258-259, 263- 265, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів за договором позики задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму боргу за договором позики від 01 грудня 2017 року у розмірі 611330,00 грн., проценти за користування грошовими коштами за період з 02.12.2017 р. по 01.12.2018 р. у розмірі 102728,56 грн., 3% річних за період з 02.12.2018 р. по 15.11.2021 р. у розмірі 54215,76 грн., інфляційні витрати за період з грудня 2018 року по листопад 2021 року у розмірі 112530,67 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 8845,76 грн., а всього 889650,75 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Полтави протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Ленінського районного суду м. ПолтавиР. І. Тимчук