Постанова

від 05.12.2023 по справі 433/832/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 433/832/20

провадження № 61-21316св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Пророка В. В., Сердюка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - Селянське фермерське господарство «ЮТА»,

відповідачі: ОСОБА_1 , Троїцький районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Селянського фермерського господарства «ЮТА» на рішення Троїцького районного суду Луганської області від 20 вересня 2021 року у складі судді Певної О. С. та постанову Луганського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Кострицького В. В., Лозко Ю. П., Назарової М. В.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2020 року Селянське фермерське господарство «ЮТА» (далі - СФГ «ЮТА») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , Троїцького районного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державного підприємства «СЕТАМ» (далі - ДП «СЕТАМ»), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання переважного права на придбання орендованої земельної ділянки та переведення прав та обов`язків її покупця.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, СФГ «ЮТА» посилалося на те, що 04 жовтня 2017 року між фермерським господарством та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі № 42 щодо земельної ділянки площею 1,4792 га, кадастровий номер 4425485500:09:002:0253, яка розташована на території Розпасіївської сільської ради Троїцького району Луганської області. Строк дії договору становить 10 років, тобто до 04 жовтня 2027 року. Право оренди, яке випливає із цього договору, було зареєстровано 14 жовтня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис про інше речове право № 22833280.

23 травня 2019 року Троїцьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області (на час подання позову - Троїцький районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків)) подано заявку до ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна (АСВП № НОМЕР_1).

02 липня 2019 року вказану земельну ділянку реалізовано шляхом проведення електронних торгів, про що складено протокол № 416532.

Переможцем електронних торгів став ОСОБА_1

17 липня 2019 року на підставі акта про проведення електронних торгів від 10 липня 2019 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Троїцького районного нотаріального округу Луганської області Гапочкою Е. Г. видано свідоцтво про право власності на земельну ділянку та здійснено реєстрацію права власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис 32431855 від 17 липня 2019 року.

18 березня 2021 рокуміж ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування спірної земельної ділянки.

За таких обставин, на думку позивача, було порушено його переважне право на викуп орендованої ним земельної ділянки, у зв`язку з чим він просив суд визнати за фермерським господарством переважне право на придбання спірної земельної ділянки та перевести на СФГ «ЮТА» права покупця на земельну ділянку.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області від 20 вересня 2021 року СФГ «ЮТА» відмовлено у задоволенні заявлених позовних вимог.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного майна, таке майно він набув на підставі договору дарування, а тому виниклі між сторонами правовідносини унеможливлюють витребування спірної земельної ділянки з його володіння згідно з положеннями статті 388 ЦК України.

Переважне право купівлі земельної ділянки діє лише у разі продажу земельної ділянки. Якщо земельна ділянка відчужується у будь-який інший спосіб (наприклад, шляхом дарування, міни, внесення до статутного капіталу чи в інший спосіб, але не шляхом продажу), то в такому разі переважного права на придбання (купівлю) земельної ділянки в орендаря немає. При цьому рішенням Троїцького районного суду Луганської області № 433/1505/19 від 23 березня 2021 року встановлено, що ОСОБА_1 пропонував СФГ «ЮТА» скористатися переважним правом на викуп спірної земельної ділянки, але фермерське господарство відмовилося. Рішення Троїцького районного суду Луганської області № 433/1505/19 від 23 березня 2021 року набрало законної сили 22 квітня 2021 року, а тому обставини, встановлені цим рішенням, не потребують додаткового доказування згідно з положеннями частини четвертої статті 82 ЦПК України.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Рішення місцевого суду оскаржено в апеляційному порядку СФГ «ЮТА».

Постановою Луганського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції під час розгляду справи не допущено неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права. Місцевим судом всебічно та повно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, у судовому засіданні досліджено усі докази, які є у справі, з урахуванням їх переконливості, належності і допустимості та надано їм правильну оцінку.

ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку внаслідок проведення публічних торгів арештованого майна, на відносини з реалізації такого майна шляхом проведення публічних торгів не поширюються норми Закону України «Про оренду землі» та положення статті 777 ЦК України.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У грудні 2021 року СФГ«ЮТА» подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Троїцького районного суду Луганської області від 20 вересня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин норми статей 387, 388 ЦК України, замість спеціальної норми частини першої статті 9 Закону України «Про оренду землі».

Також заявник вказує, що від застосованого судами попередніх інстанцій висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19, слід відступити, оскільки справа № 433/832/20 не є подібною справі № 909/337/19 за предметом спору, так як у справі № 433/832/20 предметом спору є земельна ділянка, а не торгівельний павільйон, тому на спірні відносини (на відміну від спірних правовідносин у справі № 909/337/19) поширюються норми частини першої статті 9 Закону України «Про оренду землі», що не враховано у справі № 909/337/19.

Провадження у суді касаційної інстанції

17 лютого 2022 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Сердюка В. В., Мартєва С. Ю., Фаловської І. М. відкрито касаційне провадження у справі за поданою касаційною скаргою.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 територіальна підсудність справ Троїцького районного суду Луганської області визначена за Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану.

Листами від 05 травня, 18 серпня та 08 вересня 2022 року Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області повідомив, що справа № 433/832/20 до цього суду із Троїцького районного суду Луганської області не надходила.

06 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області направлено копії матеріалів касаційного провадження № 61-21316ск21 у цивільній справі № 433/832/20 для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

27 червня 2023 року ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області відновлено втрачене судове провадження в цивільній справі № 433/832/20.

У серпні 2023 року матеріали судового провадження надійшли до Верховного Суду.

На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21 серпня 2023 року зазначену справу призначено судді-доповідачеві Сердюку В. В., судді, які входять до складу колегії: Мартєв С. Ю., Фаловська І. М.

30 листопада 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Протоколом автоматичного визначення складу колегії суддів від 04 грудня 2023 року визначений склад колегії суддів, до якої входять: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), Фаловська І. М. (головуючий), Грушицький А. І., Ігнатенко В. М., Пророк В. В.

Інші учасники справи не скористалися правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

04 жовтня 2017 року між СФГ «ЮТА» та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі № 42 щодо земельної ділянки площею 1,4792 га, кадастровий номер 4425485500:09:002:0253, яка розташована на території Розпасіївської сільської ради Троїцького району Луганської області. Строк дії договору становить 10 років, тобто 04 жовтня 2027 року. Право оренди, яке випливає з цього договору, зареєстровано 14 жовтня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що було вчинено запис про інше речове право № 22833280.

23 травня 2019 року Троїцьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, правонаступником якого є Троїцький районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків), подано заявку до ДП «СЕТАМ» на реалізацію арештованого майна (АСВП № НОМЕР_1).

Згідно з матеріалами виконавчого провадження № НОМЕР_1 Троїцьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, правонаступником якого є Троїцький районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), постановою від 19 березня 2018 року накладено арешт на земельну ділянку ОСОБА_2 , площею 1,4792 га, з кадастровим номером 4425485500:09:002:0253, яка розташована на території Розпасіївської сільської ради Троїцького району Луганської області, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено відповідний запис про обтяження за № 25314321.

Вказане арештоване майно було піддано реалізації шляхом проведення електронних торгів на веб-сайті Організатора електронних торгів.

За результатами конкурсу з визначення організатора електронних торгів з реалізації арештованого майна, проведеного 18 березня 2019 року, переможцем конкурсу визначено ДП «СЕТАМ», якому належить веб-сайт із реалізації майна.

Троїцьким районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, правонаступником якого є Троїцький районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), на адресу Луганської філії ДП «СЕТАМ» було направлено заявку про реалізацію спірної земельної ділянки.

Луганською філією ДП «СЕТАМ» 12 червня 2019 року опубліковано інформаційне повідомлення про електронні торги під номером 356465 з продажу спірної земельної ділянки.

За інформаційним повідомленням про електронні торги № 356465 торги з продажу земельної ділянки були призначені на 02 липня 2019 року із стартовою ціною 20 900 грн, кроком аукціону 627 грн, гарантійним внеском 1 045 грн.

02 липня 2019 року відбулися торги за лотом № 356465, за результатами яких згідно з протоколом проведення електронних торгів № 416532 від 02 липня 2019 року, ОСОБА_1 визнано переможцем.

17 липня 2019 року на підставі акта про проведення електронних торгів від 10 липня 2019 року ОСОБА_1 приватним нотаріусом Троїцького районного нотаріального округу Луганської області Гапочкою Е. Г. видано свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку та здійснено реєстрацію права власності на неї у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що вчинено запис 32431855 від 17 липня 2019 року.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції, 18 березня 2021 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір дарування спірної земельної ділянки, за яким останній набув у власність земельну ділянку площею 1,4792 га для ведення особистого селянського господарства з кадастровим номером 4425485500:09:002:0253.

Рішенням Троїцького районного суду Луганської області № 433/1505/19 від 23 березня 2021 року, яке набрало законної сили 22 квітня 2021 року, ОСОБА_1 відмовлено у задоволенні позовних вимог до СФГ «ЮТА», треті особи: Троїцький районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Луганській області, правонаступником якого є Троїцький районний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), Державне підприємство «СЕТАМ», ОСОБА_2 про усунення перешкод у праві користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом розірвання договору оренди землі від 04 жовтня 2017 року № 42.

У справі № 433/1505/19 судом встановлено, що ОСОБА_1 було запропоновано СФГ «ЮТА» скористатися переважним правом на викуп спірної земельної ділянки, але останнє від цього відмовилося.

Відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22 територіальна підсудність справ Троїцького районного суду Луганської області визначена за Синельниківським міськрайонним судом Дніпропетровської області у зв`язку з неможливістю здійснювати правосуддя під час воєнного стану.

Листами від 05 травня, 18 серпня та 08 вересня 2022 року Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області повідомив, що справа № 433/832/20 до цього суду із Троїцького районного суду Луганської області не надходила.

06 грудня 2022 року ухвалою Верховного Суду до Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області направлено копії матеріалів касаційного провадження № 61-21316ск21 у цивільній справі № 433/832/20 для вирішення питання про відновлення втраченого судового провадження.

27 червня 2023 року ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області відновлено втрачене судове провадження в цивільній справі № 433/832/20.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від

висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (частина перша статті 5 ЦПК України).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Усебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Ухвалюючи рішення про залишення без задоволення позову СФГ «ЮТА», місцевий суд, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав на те, що оскільки ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку внаслідок проведення публічних торгів арештованого майна, на відносини з реалізації такого майна шляхом проведення публічних торгів не поширюються норми Закону України «Про оренду землі» та стаття 777 ЦК України. Крім того, ОСОБА_3 є добросовісним набувачем спірного майна, таке майно він набув на підставі договору дарування, а тому виниклі між сторонами правовідносини унеможливлюють витребування спірної земельної ділянки з володіння останнього відповідно до положень статті 388 ЦК України.

Переважне право купівлі земельної ділянки діє лише у разі продажу земельної ділянки. Якщо земельна ділянка відчужується у будь-який інший спосіб (наприклад, шляхом дарування, міни, внесення до статутного капіталу чи в інший спосіб, але не шляхом продажу), то в такому разі переважного права на придбання (купівлю) земельної ділянки в орендаря немає.

З матеріалів справи вбачається, що в уточненій позовній заяві позивач просив суд визнати за фермерським господарством переважне право на купівлю спірної земельної ділянки та перевести з ОСОБА_3 на СФГ «ЮТА» права покупця на земельну ділянку.

За правилами статті 9 Закону України «Про оренду землі» (чинної на час виникнення спірних правовідносин) орендар, який відповідно до закону може мати у власності орендовану земельну ділянку, має переважне право на придбання її у власність у разі продажу цієї земельної ділянки, за умови, що він сплачує ціну, за якою вона продається, а в разі продажу на аукціоні - якщо його пропозиція є рівною з пропозицією, яка є найбільшою із запропонованих учасниками аукціону.

Орендодавець зобов`язаний повідомити в письмовій формі орендаря про намір продати земельну ділянку третій особі із зазначенням її ціни та інших умов, на яких вона продається.

Відповідно до статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі статтею 773 ЦК України наймач зобов`язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору.

Положеннями частини другої статті 777 ЦК України закріплено, що наймач, який належно виконує свої обов`язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Отже, вказані норми права надають відповідному суб`єкту (наймачу, орендарю) переважне право купити (придбати) річ, якою він користується на законних підставах - за договором найму (оренди), за умови належного виконання таким суб`єктом своїх обов`язків у тому разі, якщо така річ буде пропонуватися до продажу в період законного користування.

При цьому норми ЦК України, передбачивши переважне право наймача (орендаря) на придбання використовуваного ним майна у випадку його відчуження, безпосередньо не вказують на спосіб захисту такого права у випадку його порушення.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Можливість застосування аналогії закону передбачена в частині десятій статті 11 ГПК України, яка допускає в разі якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).

Застосування закону за аналогією закону допускається, якщо: відносини, щодо яких виник спір, за своїм характером потребують цивільно-правового регулювання; ці відносини не регулюються будь-якими конкретними нормами права; вирішити спір, що виник, неможливо, ґрунтуючись на засадах і змісті законодавства; є закон, який регулює подібні відносини і який може бути застосований за аналогією закону.

Частиною першою статті 362 ЦК України встановлено, що у разі продажу частки у праві спільної часткової власності співвласник має переважне право перед іншими особами на її купівлю за ціною, оголошеною для продажу, та на інших рівних умовах, крім випадку продажу з публічних торгів.

Відповідно до частини четвертої статті 362 ЦК України у разі продажу частки у праві спільної часткової власності з порушенням переважного права купівлі співвласник може пред`явити до суду позов про переведення на нього прав та обов`язків покупця. Одночасно позивач зобов`язаний внести на депозитний рахунок суду грошову суму, яку за договором повинен сплатити покупець. До таких вимог застосовується позовна давність в один рік.

Таким чином, якщо власником предмета найму (оренди) порушено передбачене частиною другою статті 777 ЦК України переважне право наймача (орендаря) на придбання переданої у найм (оренду) речі, належним способом захисту відповідного переважного права наймача (орендаря) буде позов про переведення на останнього прав та обов`язків покупця відповідної речі.

Отже, до спірних правовідносин щодо захисту передбаченого частиною другою статті 777 ЦК України переважного права наймача (орендаря) на придбання предмета найму (оренди) за аналогією закону підлягають застосуванню положення частини четвертої статті 362 цього Кодексу, яка регулює подібні правовідносини, а саме визначає порядок захисту переважного права співвласника майна на придбання частки іншого співвласника при її відчуженні останнім, а також встановлює випадки, за яких таке переважне право не підлягає реалізації, а саме продажу частки у праві спільної часткової власності з публічних торгів.

Подібні висновки щодо застосування норми права викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19 (провадження № 12-35гс20).

У справі, яка переглядається, ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку внаслідок проведення публічних торгів арештованого майна, а тому місцевий та апеляційний суди, врахувавши висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19, правильно вказали, що на відносини з реалізації майна шляхом проведення публічних торгів не поширюються положення Закону України «Про оренду землі» та статті 777 ЦК України.

Переважне право купівлі земельної ділянки діє лише у разі продажу земельної ділянки. Якщо земельна ділянка відчужується у будь-який інший спосіб (наприклад, шляхом дарування, міни, внесення до статутного капіталу чи в інший спосіб, але не шляхом продажу), то в такому разі переважного права на придбання (купівлю) земельної ділянки в орендаря немає.

ОСОБА_3 набув право власності на спірну земельну ділянку на підставі договору дарування, а отже є добросовісним набувачем спірного майна, що унеможливлює витребування спірної земельної ділянки з володіння останнього.

Разом із тим, судами правильно враховано обставини, встановлені у рішенні Троїцького районного суду Луганської області від 23 березня 2021 року у справі № 433/1505/19, зокрема щодо того, що ОСОБА_1 пропонував СФГ «ЮТА» скористатися переважним правом на викуп у нього спірної земельної ділянки, але фермерське господарство на це не погодилося.

За викладених обставин, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи заявника про те, що судами попередніх інстанцій помилково застосовано до спірних правовідносин норми статей 387, 388 ЦК України, замість спеціальної норми частини першої статті 9 Закону України «Про оренду землі».

Доводи заявника про необхідність відступу від висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 909/337/19, яким керувалися суди попередніх інстанцій, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що заявник не обґрунтовує у касаційній скарзі необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами першої й апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях, а також не наводить у касаційній скарзі висновків щодо неоднакового застосування норми права у подібних правовідносинах.

Решта доводів касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

За правилами частин першої, другої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, обґрунтовано залишив без задоволення позовні вимоги прокурора.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Доводи касаційної скарги про неправильне застосування місцевим та апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального праває безпідставними, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав для скасування оскаржених судових рішень.

Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 402, 406, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства «ЮТА» залишити без задоволення.

Рішення Троїцького районного суду Луганської області від 20 вересня 2021 року та постанову Луганського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська СуддіА. І. Грушицький В. М. Ігнатенко В. В. Пророк В. В. Сердюк