Рішення

від 18.12.2023 по справі 260/8070/23

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 рокум. Ужгород№ 260/8070/23

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Закарпатській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в Хмельницькій області), яким просить:

1) Визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Закарпатській області, ГУ ПФУ в Хмельницькій області, щодо не зарахування ОСОБА_1 період роботи згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 12.12.2006 року з 20.06.1983 року по 22.05.1995 року.

2) Рішення про відмову в призначені пенсії за віком ГУ ПФУ в Хмельницькій області від 29.08.2023 року за № 071750002751 скасувати та зобов`язати ГУ ПФУ в Закарпатській області повторно розглянути заяву та зарахувати ОСОБА_1 період роботи згідно дубліката трудової книжки НОМЕР_1 від 12.12.2006 року з 20.06.1983 року по 22.05.1995року з моменту звернення за призначенням пенсії, призначити пенсію за віком з дати виникнення права.

Позивач вважає дії відповідачів щодо відмови у призначенні пенсії незаконними, а прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії за віком неправомірним, оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду за призначенням пенсії вона досягла необхідного віку та має необхідний страховий стаж.

Ухвалою судді від 26.09.2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

19.10.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від відповідача 1, зі змісту якого, вважає подану заяву необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, на підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви ОСОБА_1 від 22.08.2023 року та доданих до неї документів, рішенням ГУ ПФУ в Хмельницькій області (структурний підрозділ, що розглядав вказану заяву за принципом екстериторіальності) № 071750002751 від 29.08.2023 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії по віку, у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. При цьому, до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно дублікату трудової книжки НОМЕР_2 від 12.12.2006 року з 20.06.1983 року по 22.05.1995 року, оскільки документ видано з порушенням розділу 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників. Водночас, заявницю повідомлено про необхідність надання уточнюючої довідки про роботу, виданої на підставі первинних документів та довідки про реорганізацію.

При цьому, наголошує, що ГУ ПФУ в Закарпатській області не здійснювало розгляд заяви позивача та не порушувало її прав на пенсійне забезпечення.

У встановлений ухвалою суду від 26.09.2023 року відзиву на позовну заяву ГУ ПФУ в Хмельницькій області до суду не надано.

Згідно ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 22.08.2023 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком.

За принципом екстериторіальності вказану заяву було розглянуто ГУ ПФУ в Хмельницькій області та рішенням № 071750002751 від 29.08.2023 року позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком з огляду на відсутність необхідного страхового стажу.

При цьому, зі змісту спірного рішення, позивачу не зараховано до страхового стажу періоди роботи з 20.06.1983 року по 22.05.1995 року згідно з дублікатом трудової книжки від 12.12.2006 року серія НОМЕР_1 , оскільки документ видано з порушенням розділу 5 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 року № 58.

Для зарахування до страхового стажу періоду з 20.06.1983 року по 22.05.1995 року, необхідно надати уточнюючу довідку про роботу, видану на підставі первинних документів, та довідку про реорганізацію.

Вважаючи відмову в призначенні пенсії протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом про скасування спірного рішення та зобов`язання призначити пенсію.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення, створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058) та Законом України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону № 1058 виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Відповідно до положень ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років.

Позивачка звернулась до відповідача 1 із заявою про призначення пенсії за віком після досягнення нею 60 років.

Згідно зі ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (ч. 4 ст. 24 Закону № 1058).

Статтею 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Також, відповідно до ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок).

Відповідно до Порядку основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, зміст наведених норм дає підстави стверджувати, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.93 № 301 (301-93-п) "Про трудові книжки працівників" Міністерство праці України, Міністерство юстиції України і Міністерство соціального захисту населення України затвердило Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29.07.1993 (далі - Інструкція).

Інструкцією зокрема передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Як встановлено судом, позивачка до заяви про призначення пенсії додала дублікат трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12.12.2006 року.

Запис № 1 та запис № 2 містять відомості про період роботи позивачки з 20.06.1983 року по 22.05.1995 року на ДВТП «Закарпаткнига» із посиланням на відповідні накази, які засвідчені відповідальною посадовою особою, а також печаткою ДВТП «Закарпаткнига».

Відмовляючи у зарахуванні до страхового стажу позивачки періоду її роботи з 20.06.1983 року по 22.05.1995 року відповідач 2 посилається на видачу дублікату трудової книжки з порушенням розділу 5 Інструкції.

При цьому, суд констатує, що в спірному рішенні відповідачем 2 не вказано в чому саме полягає порушення вимог Інструкції.

Принагідно зауважити, що відомості з дубліката трудової книжки ОСОБА_1 , які підтверджують, що позивач працював в оспорювані періоди роботи на відповідних підприємствах відповідачами не спростовані.

Відповідно до частини третьої статті 44 Закону № 1058, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Пунктом 2 частини першої статті 64 Закону № 1058 визначено, що виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право проводити планові та позапланові перевірки документів для оформлення пенсії, виданих підприємствами, установами та організаціями, а також поданих відомостей про застрахованих осіб, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсійні виплати.

Отже, дії пенсійного органу стосовно направлення запиту та перевірки інформації, поданої для призначення пенсії, передбачені законодавством та належать до компетенції відповідачів, зокрема статті 101 Закону № 1788 органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Судом встановлено, що дублікат трудової книжки ОСОБА_1 оформлений відповідно до вимог Інструкції, оскільки дублікат містить інформацію стосовно дати прийняття на роботу, найменування підприємства, де працювала, посади, на яку було прийнято, а також зазначено на підставі яких наказів позивач прийнятий на роботу та звільнений.

Виходячи із того, що оскаржене рішення є необґрунтованим та не відповідає вимогам частини 2 статті 2 КАС України суд дійшов висновку про його скасування та зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду викладених у рішенні.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.03.2018 року у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов`язання відповідача 2 повторно розглянути заяву про призначення пенсії.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов`язання відповідача 2 повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 22.08.2023 року, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Згідно з частиною 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); добросовісно; розсудливо.

Відповідно до статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд вказує, що задовольняючи позовні вимоги, суд користується повноваженнями, передбаченими частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: самостійно визначає формулювання резолютивної частини рішення суду, з метою її більш ефективного виконання та надання повного захисту правам позивача.

Підсумовуючи все вищевикладене, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (Закарпатська область, м. Ужгород, пл. Народна, буд. 4 код ЄДРПОУ 20453063), Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області (м. Хмельницький, вул. Герцена, буд. 10 код ЄДРПОУ 21318350), про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області № 071750002751 від 29.08.2023 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 .

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 22.08.2023 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

4. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

СуддяС.І. Рейті