Рішення

від 18.12.2023 по справі 300/6740/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" грудня 2023 р. справа № 300/6740/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі судді Кафарського В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за позовною заявою ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» (надалі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі відповідач) про:

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005885/0701;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005891/0701;

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2023 №009068/0701.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що контролюючим органом помилково не враховано, що фінансовий результат від вибуття об`єктів основних засобів визначають шляхом вирахування з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов`язаних із таким вибуттям. Окрім того, вважає помилковими висновки відповідача щодо ненадання під час перевірки документів, які підтверджують знесення складу, оскільки на підтвердження демонтажу складських приміщень було надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно із яким проведена реєстрація знищення об`єкта нерухомого майна. Також, на переконання ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ», оплата земельного податку підзвітною особою позивача за рахунок власних коштів не дає права контролюючому органу припускати, що вказані кошти є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки така заборгованість є кредиторською та відноситься до майнових відносин між суб`єктом господарювання та працівником.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.10.2023 даний позов залишено без руху у зв`язку з невідповідністю вимогам статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а позивачу надано строк для усунення недоліків.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху 16.10.2023 судом отримано документ, що підтверджує сплату судового збору у сумі 8052,00 грн.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2023 відкрито провадження у даній адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в справі матеріалами.

07.11.2023 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого представник Головного управління ДПС в Івано-Франківській області заперечує щодо задоволення позовних вимог. Вказує, що позивачем не визнано дохід від безкоштовного отримання металоконструкцій на суму 199 500 грн, оскільки письмових пояснень та документів щодо знесення складу та вбиральні, документів про кількість оприбуткованих матеріалів після знесення та визначення їх вартості не надано. Також ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» не визнано дохід по операціях з реалізації чи у інший спосіб відчуження об`єкта нерухомого майна та/ або його комплектуючих/ матеріалів на суму 97 869,48 грн. та помилково відображено у складі інших операційних витрат витрати у сумі 147 000 грн., без їх відповідного підтвердження первинними документами.

До того ж, перевіркою встановлено заниження фактичного розміру доходів позивача, отриманих у вигляді неповерненої протягом 12 місяців фінансової допомоги за 2020 рік у сумі 920,00 грн., за 2021 рік у сумі 26 740,30 грн., за 2022 рік у сумі 28 438,66 грн. на суму сплати земельного податку за період з 01.01.2020 по 31.03.2023, оскільки до перевірки не надано банківських виписок про рух коштів чи інших даних щодо походження таких коштів, а також документального підтвердження зобов`язання компенсувати сплату земельного податку. Із урахуванням викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

22.11.2023 у відповіді на відзив представник ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» вказав, що відповідачем не доведено належними та допустими доказами факту правомірності податкових повідомлень-рішень.

Суд, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, встановив наступне.

Відповідно до наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.04.2023 №633-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» за період з 01.01.2017 по 31.03.2023 (а.с. 9).

У процесі проведення перевірки контролюючим органом до позивача було скеровано запити про надання до перевірки документів від 12.04.2023, від 14.04.2023, від 18.04.2023 (а.с. 87-89).

Відповідь на вказані запити була надана представником ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» у листах б/н (а.с. 90-91).

У зв`язку із ненаданням посадовими особами ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» документів та пояснень, зокрема документального підтвердження про придбання металоконструкцій на загальну суму 199 500 грн., банківських виписок про руху коштів по банківських рахунках за період з 01.01.2020 по 31.03.2023, документального підтвердження про знесення складського приміщення та вбиральні, розташованих за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 175 Е, м. Івано-Франківськ; кількості матеріалів, які було оприбуткована після знесення складського приміщення та визначення їх вартості, синтетичних регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 101 «Земельні ділянки», відповідачем складено акт від 18.07.2023 №533/09-19-07-01/38712146 (а.с. 92-93).

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 25.04.2023 №4433/09-19-07-01/3781246, у якому було встановлено порушення ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ»:

- пп. 14.1.191, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, пп. 3 п. 291.4 ст. 291, п. 292.1, п. 292.2, п. 292.11, п. 292.16 ст. 292, пп. 296.5.4 п. 296.5, п. 296.6 ст. 296 Податкового кодексу України, а саме: позивачем занижено єдиний податок, що оподатковується за ставкою 5% у сумі 2 804,94 грн., в тому числі за 2020 рік 46,00 грн., 2021 рік 1 337,01 грн. та за 2022 рік 1421,93 грн.;

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6, п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п. 5, п. 7, п. 21, п. 23, п. 24 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, а саме: позивачем занижено податок на прибуток за 2017 рік на суму 79 987 грн.;

- пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: позивачем не надано оригіналів первинних документів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2017 по 31.03.2023.

Вказаний акт не було вручено представникам ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ», що зафіксовано у акті від 26.04.2023 №635/09-19-07-01/38712146 (а.с. 94).

У зв`язку із виявленими порушеннями до ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» застосовано штрафні (фінансові) санкції наступними податковими повідомленнями-рішеннями:

- від 16.06.2023 №005884/0701 (а.с. 12-13);

- від 16.06.2023 №005891/0701 (а.с. 14-15);

- від 16.06.2023 №005885/0701 (а.с. 16-17).

Не погоджуючись із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою (а.с. 22-24).

Рішенням Державної податкової служби України від 01.09.2023 №25567/6/99-00-06-01-01-06 частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005884/0701 на суму 345,75 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005884/0701 та податкові повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005891/0701, від 16.06.2023 №005885/0701 залишено без змін (а.с. 28-35).

Із урахуванням рішення Державної податкової служби України від 01.09.2023 №25567/6/99-00-06-01-01-06 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області сформовано та надіслано податкове повідомлення-рішення від 07.09.2023 №009068/0701 (а.с. 38).

Вважаючи протиправним прийняття Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області податкових повідомлення-рішень від 16.06.2023 №005885/0701, від 16.06.2023 №005891/0701 та від 07.09.2023 №009068/0701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступних підстав та мотивів.

Згідно із ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд при вирішенні даної справи керується нормами законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов`язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пп. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Способи здійснення податкового контролю перелічені у ст. 62 ПК України, згідно якої до них, серед іншого відноситься здійснення податкового контролю шляхом проведення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Так, згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Як встановлено судом, податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2023.

Так, за змістом позовної заяви ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» посилається на те, що податковим органом під час проведення перевірки було допущено ряд порушень, водночас позивач не зазначає, у чому конкретно, на його думку, такі порушення полягають.

При цьому, слід зазначити, що позивачем було допущено перевіряючих до проведення документальної позапланової виїзної перевірки.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, вказано на те, факт допущення перевіряючих до перевірки свідчить, що наказ про призначення перевірки, як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може привести до відновлення порушеного права.

Тому посилання позивача про незаконності проведення перевірки є безпідставними, оскільки позивачем було попущено податковий орган до перевірки.

Так, за результатами вказаної перевірки було складено акт від 25.04.2023 №4433/09-19-07-01/ НОМЕР_1 , у якому було встановлено порушення ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ»:

- пп. 14.1.191, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, пп. 3 п. 291.4 ст. 291, п. 292.1, п. 292.2, п. 292.11, п. 292.16 ст. 292, пп. 296.5.4 п. 296.5, п. 296.6 ст. 296 Податкового кодексу України, а саме: позивачем занижено єдиний податок, що оподатковується за ставкою 5% у сумі 2 804,94 грн., в тому числі за 2020 рік 46,00 грн., 2021 рік 1 337,01 грн. та за 2022 рік 1421,93 грн.;

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6, п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п. 5, п. 7, п. 21, п. 23, п. 24 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, а саме: позивачем занижено податок на прибуток за 2017 рік на суму 79 987 грн.;

- пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: позивачем не надано оригіналів первинних документів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2017 по 31.03.2023.

У зв`язку із виявленими порушеннями до ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» застосовано штрафні (фінансові) санкції наступними податковими повідомленнями-рішеннями від 16.06.2023 №005885/0701, від 16.06.2023 №005891/0701 та від 07.09.2023 №009068/0701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, суд вбачає за необхідне предметно дослідити окремо кожне податкове повідомлення-рішення та зафіксовані в актах порушення.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 07.09.2023 №009068/0701, судом вказується на наступне.

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України).

За приписами пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів:

1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою;

2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення;

3) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством;

4) державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця з урахуванням вимог п. 291.5 ст. 291 цього Кодексу. Електронна копія заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючого органу одночасно з відомостями з заяви про державну реєстрацію на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця згідно із Законом України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Так, відповідно до акту перевірки від 25.04.2023 №4433/09-19-07-01/3781246, у період, за який проводилась перевірка позивач був платником єдиного податку третьої групи, дата переходу: 01.01.2020.

Сторонами не заперечується, що за період з 01.01.2020 по 31.03.2023 ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» задекларовано в рядку 1 податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи «Сума доходу за податковий (звітний) період, що оподатковується за ставкою 5%» показник у сумі 0,00 грн.

Водночас, на переконання контролюючого органу, позивачем занижено показники, відображені в рядку 1 податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи «Сума доходу за податковий (звітний) період, що оподатковується за ставкою 5%» на загальну суму 56 098,96 грн., оскільки у період перебування на спрощеній системі оподаткування ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» нараховувався та сплачувався земельний податок на загальну суму 56 098,96 грн.

На думку Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, вказана сума є неповерненою протягом 12 календарних місяців з дня отримання фінансовою допомогою.

Водночас, відповідно до п. «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (ст. 134 в розділі ІІІ ПК).

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20).

Відтак, якщо сума заборгованості платника податку залишилася не сплаченою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен включити суму такої кредиторської заборгованості до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 520/723/20.

У постанові від 30.07.2019 у справі №820/568/13-а Верховний Суд зробив висновок, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу, тощо.

Так, сторонами не заперечується, що грошові кошти у сумі 56 098,96 грн., які були витрачені ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» на сплату земельного податку у 2020-2023 роках були надані підприємству підзвітною особою директором ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ».

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

На всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651.

Окрім того, п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався, у тому числі й як на час проведення документальної перевірки податковим органом, так на час розгляду даної справи.

Таким чином, як на момент подання позивачем податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи, так і на момент проведення перевірки, строк позовної давності щодо стягнення з ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» грошових коштів у сумі 56 098,96 грн. ще не сплив.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга цієї статті).

З урахуванням викладеного, суд вважає, що відсутні підстави вважати кредиторську заборгованість позивача у сумі 56 098,96 грн. безповортною фінансовою допомогою у розумінні пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, оскільки на момент проведення перевірки строк виконання зобов`язань ще не настав. Тобто заборгованість є поточною, не підлягає включенню до складу доходів на підставі ст. 292 ПК України.

У зв`язку із викладеним вище, податкове повідомлення рішення від 07.09.2023 №009068/0701 є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення від 16.06.2023 №005885/0701, судом зазначається наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

У силу положень п. 135.1 ст. 135 ПК України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати» (далі - П(с)БО 15 і П(с)БО 16), що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 №318.

Зокрема, за змістом п. 5, 7 і 8 П(с)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно із п. 5 - 9 П(С)БО 16, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Також у п. 10 - 30 цього П(С)БО наведений склад витрат, що їх має обліковувати підприємством за їх наявності в бухгалтерському обліку.

Поряд з цим, нормами п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому, у силу положень пп. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію, а «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У свою чергу, згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Розкриваючи суть виявленого порушення, контролюючий орган в акті перевірки зазначив наступне.

Перевіркою встановлено включення до складу інших витрат у 2017 році вартість списання необоротних активів у сумі 97 869,48 грн у зв`язку із демонтажем складських приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . На переконання податкового органу, склад/ матеріали, отримані внаслідок демонтажу були реалізовані чи в іншій спосіб відчужені, документального підтвердження щодо яких не надано та в бухгалтерській та фінансовій звітності такі операції не відображено.

Таким чином, в акті перевірки від 25.04.2023 №4433/09-19-07-01/ НОМЕР_1 зафіксовано порушення вимог п. 5, п. 7, п. 21, п. 23, п. 24 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, оскільки ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» у рядку 2240 «Інші доходи» форми №2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» занижено дохід по операціях з реалізації чи в інший спосіб відчуження за 2017 рік у сумі 97 869 грн.

Також у ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що позивачем до складу інших операційних витрат було віднесено собівартість реалізованих товарних запасів у сумі 147000 грн.

Так, за змістом акту перевірки, на підтвердження господарської операції з демонтажу складських приміщень, розташованих за адресою: вул. Гетьмана І. Мазепи, 175 Е позивачем надано договір оренди нерухомого майна від 08.02.2017, укладеного між ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» та ТОВ «Дністер-Буд ІФ», лист ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» до ТОВ «Дністер-Буд ІФ» про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.02.2017, запит від 03.04.2017 до ПП «БТІ Експерт» із проханням провести інвентаризацію, довідку ПП «БТІ Експерт» від 07.04.2017 №270 про проведення інвентаризації, за змістом якої ПП «БТІ Експерт» виявлено відсутність нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 .

Сторонами також не заперечується, що під час перевірки позивачем також надавався витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно із яким право власності ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» на складські приміщення, розташовані за адресою: вул. Гетьмана І. Мазепи, 175 Е припинено на підставі довідки про знищення ПП «БТІ Експерт» від 07.04.2017 №283. Дата та час державної реєстрації: 07.04.2017 11:59:14.

При цьому, згідно із ст. 349 ЦК України (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Відповідно до п. 75 Постанови КМУ від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням подаються:

1) документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення;

2) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такі документи було знищено одночасно із знищенням такого об`єкта).

Тобто умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з вимогами ст. 349 ЦК є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідна заява власника майна.

Таким чином, оскільки державну реєстрацію припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: вул. Гетьмана І. Мазепи, 175 Е неможливо було б провести без підтвердження факту знищення такого майна, суд вважає, що наявність витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є належним та допустимим доказом відчуження майна на загальну суму 97 869 грн.

Щодо твердження податкового органу, що з наданої представником ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» відповіді неможливо встановити відповідно до якого договору купівлі-продажу, було здійснено демонтаж та завантаження матеріалів, судом вказується, що копія такого договору надавалася відповідачу під час проведення перевірки.

Оцінюючи доводи відповідача щодо віднесення позивачем до складу інших операційних витрат собівартості реалізованих товарних запасів у сумі 147000 грн., судом вказується на таке.

Відповідно до п. 20 П(с)БО 16, до інших операційних витрат включаються:

витрати на дослідження та розробки відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»;

собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією;

сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів;

втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства);

втрати від знецінення запасів;

нестачі й втрати від псування цінностей;

визнані штрафи, пеня, неустойка;

витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення;

інші витрати операційної діяльності.

Так, за змістом позовної заяви після розібрання складських приміщень за адресою: вул. Гетьмана І. Мазепи, 175 Е, позивачем оприбутковано товарно-матеріальні цінності, що підлягають подальшій реалізації на суму 147 000 грн.

Водночас, на переконання відповідача, позивачем не надано підтверджуючих документів, на підставі яких було проведено оцінку залишкових матеріалів після ліквідації складських приміщень на суму 147 000 грн.

Також проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» форми №2-м «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 у загальній сумі 190,5 тис. грн. на підставі таких документів: договору купівлі-продажу від 20.03.2017, видаткової накладної від 19.04.2017, первинних банківських документів, встановлено їх заниження за 2017 рік у сумі 199 500,00 грн. внаслідок ненадання підтверджуючих документів щодо знесення складу, документів про кількість оприбуткованих матеріалів після знесення та визначення їх вартості.

Так, судом досліджено копію договору купівлі-продажу від 20.03.2017 та з`ясовано, що його було укладено між ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» (продавець) та ТОВ «Ресурси» (покупець).

Відповідно до п. 1.1 договору купівлі-продажу від 20.03.2017, продавець зобов`язується передати у повне господарське відання, а покупець належним чином прийняти і оплатити наступний товар: металоконструкції металевого складу ангарного типу, що використовувався продавцем, вагою 35 т.

Згідно із п. 2.1 договору купівлі-продажу від 20.03.2017, ціна товару складає 5700 грн. за 1 т без ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 договору купівлі-продажу від 20.03.2017, загальна вартість товару 199500 грн., без ПДВ.

Згідно із п. 3 договору купівлі-продажу від 20.03.2017, постачання товару здійснюється за рахунок і силами покупця в термін, узгоджений сторонами. Відвантаження товару провадиться за адресою: вул. Гетьмана І. Мазепи, 175 Е транспортом покупця. Право власності на товар за цим договором переходить від продавця до покупця з моменту прийняття товару покупцем, що підтверджується оформленням відповідної видаткової документації.

У відповідності з п. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 662, 666 ЦК України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (ТТН, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товару продавцеві.

Матеріали справи свідчать, що проданий позивачем товар контрагентами був отриманий і розрахунок за нього проведений.

Щодо відсутності певних документів, які на думку відповідача повинні були б складатись в ході здійснення господарських операцій позивача із своїм контрагентом, то такі не впливають на суть відносин, їх складання не передбачено у договорі із контрагентом, спірних питань щодо їх складання між сторонами договору не виникало.

Так, на підтвердження отримання товару ТОВ «Ресурси» надано видаткову накладну від 19.04.2017 №РН-0000001.

Документ, що підтверджує факт такої передачі, вважається первинним, якщо він містить обов`язкові реквізити, вказані в п. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

До таких реквізитів відносяться: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, вказана норма не визначає ступінь конкретизації у документах таких відомостей.

Видаткова накладна від 19.04.2017 №РН-0000001, яка складалася під час здійснення відповідної господарської операцій, цим вимогам відповідає і в своїй сукупності з іншими наданими ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» документами зазначену інформацію розкривають. Доказів фальсифікації жодного з таких документів суду не надано.

Щодо доказів знесення складу, то як вже вказувалось судом, таким доказом слід вважати витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, який надавався позивачем під час проведення перевірки.

Відповідно до вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких умов, суд приходить до висновку про те, що податкове повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005885/0701 є протиправним, а тому підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005891/0701, яким до ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» застосовано штраф у розмірі 1020,00 грн. за порушення п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 ПК України, судом вказується на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 44.6 ст. 44 ПК України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в п. 86.7 ст. 86 цього Кодексу платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Вказаною нормою передбачено подання за вимогу контролюючого органу документів, що підтверджують показники, відображені платником податків у податковій звітності, на час складення такої звітності.

Так, предметом перевірки було дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2017 по 31.03.2023.

Під час перевірки податковий орган неодноразово надавав товариству запити про надання додаткових документів, на які отримував відповіді та документи.

При цьому, судом під час розгляду справи було встановлено, що наданих позивачем документів достатньо для підтвердження задекларованих позивачем господарських операцій, що зумовлює висновок суду про безпідставність витребовування податковим органом документального підтвердження про придбання металоконструкцій на загальну суму 199 500 грн., банківських виписок про руху коштів по банківських рахунках за період з 01.01.2020 по 31.03.2023, документального підтвердження про знесення складського приміщення та вбиральні, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 ; кількості матеріалів, які було оприбуткована після знесення складського приміщення та визначення їх вартості. Окрім того, в акті не викладено доводів щодо недоліків поданих документів або відсутності реальності господарських операцій за перевіряємий період.

Водночас, позивачем не спростовано факт ненадання синтетичних регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 101 «Земельні ділянки», про що відповідачем складено акт від 18.07.2023 №533/09-19-07-01/ НОМЕР_2 .

За таких умов, суд вважає підставним висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44 ПК України, а відтак податкове повідомлення - рішення від 16.06.2023 №005891/0701 скасуванню не підлягає.

Оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів сторін, суд вважає, що позивач довів обґрунтованість позовних вимог щодо протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 16.06.2023 №005885/0701 та від 07.09.2023 №009068/0701.

У свою чергу відповідач не довів факту порушення позивачем податкового законодавства у перевіреному періоді, а отже при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 16.06.2023 №005885/0701 та від 07.09.2023 №009068/0701 відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що зазначений позов слід задовольнити частково.

Що стосується розподілу судових витрат, то в силу частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача необхідно стягнути судові витрати в сумі 5368 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

позов ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» (код ЄДРПОУ 38712146, вул. Української Дивізії, буд. 3, кв. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005885/0701.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.09.2023 №009068/0701.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» (код ЄДРПОУ 38712146, вул. Української Дивізії, буд. 3, кв. 15, м. Івано-Франківськ, 76018) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018, код ЄДРПОУ 43968084) частину сплаченого судового збору у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статей 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Відповідачу рішення надіслати через підсистему «Електронний суд».

Перебіг процесуальних строків, початок яких пов`язується з моментом вручення процесуального документа учаснику судового процесу в електронній формі, починається з наступного дня після доставлення документів до Електронного кабінету в розділ «Мої справи».

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя /підпис/ Кафарський В.В.

Рішення складене в повному обсязі 18 грудня 2023 р.