Постанова

від 28.05.2024 по справі 300/6740/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/6740/23 пров. № А/857/2527/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Запотічного І.І., Кузьмича С.М.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі №300/6740/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Тепломаркет-ІФ» до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення (головуючий суддя першої інстанції Кафарський В.В., час ухвалення - в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні, місце ухвалення м. Івано - Франківськ, дата складання повного тексту 18.12.22023),-

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» (надалі позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області (надалі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005885/0701; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005891/0701; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 07.09.2023 №009068/0701.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що контролюючим органом помилково не враховано, що фінансовий результат від вибуття об`єктів основних засобів визначають шляхом вирахування з доходу від вибуття основних засобів їх залишкової вартості, непрямих податків і витрат, пов`язаних із таким вибуттям. Окрім того, вважає помилковими висновки відповідача щодо ненадання під час перевірки документів, які підтверджують знесення складу, оскільки на підтвердження демонтажу складських приміщень було надано витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно із яким проведена реєстрація знищення об`єкта нерухомого майна. Також, на переконання ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ», оплата земельного податку підзвітною особою позивача за рахунок власних коштів не дає права контролюючому органу припускати, що вказані кошти є безповоротною фінансовою допомогою, оскільки така заборгованість є кредиторською та відноситься до майнових відносин між суб`єктом господарювання та працівником.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005885/0701. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07.09.2023 №009068/0701. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнути на користь ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Івано-Франківській області частину сплаченого судового збору у розмірі 5368 гривень.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга в якій зазначає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також прийняте при не повному з`ясуванні обставин справи, які необхідно було встановити, а також їх невідповідність фактичним обставинам справи та первинним документам.

Апелянт зазначає, що оскільки ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» письмових пояснень та документів щодо знесення складу Б та вбиральні Д, документів про кількість оприбуткованих матеріалів після знесення та визначення їх вартості не надано, про що складено акт від 18.04.2023 № 533/09-19-07-01/38712146, відповідно перевіркою встановлено, що Товариством невизнано дохід від безкоштовного отримання металоконструкції у сумі 199 500 гривень.

Також зазначає, що оскільки ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» склад/матеріали отримані внаслідок демонтажу були реалізовані, чи в інший спосіб відчужені, документального підтвердження щодо яких не надано та у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності такі операції не відображені, тому перевіркою встановлено, що Товариством не визнано дохід по операціях із реалізації чи у інший спосіб відчуження об`єкта нерухомого майна та/або його комплектуючих/матеріалів (документального підтвердження щодо яких не надано) у сумі 97 869,48 гривень.

Крім цього, перевіркою встановлено, що Товариством у 2017 році включено до складу інших операційних витрат собівартість реалізованих виробничих запасів в сумі 147 000 грн., проте до перевірки не надано будь-якого документального підтвердження щодо наявності та реалізації таких запасів.

Щодо податкового повідомлення - рішення № 009068/0701 від 07.09.2023 апелянт зазначає, що під час проведення перевірки встановлено заниження Товариством суми єдиного податку та, відповідно до інформаційних баз даних ДПС України, встановлено, що за період перебування на спрощеній системі оподаткування Товариством нараховано та сплачено земельний податок в загальній сумі - 56 098,96 гривень. Однак, згідно з поданими деклараціями платника єдиного податку третьої групи, доходи у підприємства відсутні.

Враховуючи вищезазначене ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» занижено доходи на суму сплати земельного податку за період з 01.01.2020 по 31.03.2023. оскільки до перевірки не надано банківські виписки про рух коштів за період з 01.01.2020 по 31.03.2023, чи інших даних щодо походження таких коштів, тому ця сума є безповоротною фінансовою допомогою.

З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин, що мають значення для справи. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що відповідно до наказу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області від 12.04.2023 №633-п, проведено документальну позапланову виїзну перевірку діяльності ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» за період з 01.01.2017 по 31.03.2023 (а.с. 9).

У процесі проведення перевірки контролюючим органом до позивача було скеровано запити про надання до перевірки документів від 12.04.2023, від 14.04.2023, від 18.04.2023 (а.с. 87-89).

Відповідь на вказані запити була надана представником ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» у листах б/н (а.с. 90-91).

У зв`язку із ненаданням посадовими особами ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» документів та пояснень, зокрема документального підтвердження про придбання металоконструкцій на загальну суму 199 500 грн., банківських виписок про руху коштів по банківських рахунках за період з 01.01.2020 по 31.03.2023, документального підтвердження про знесення складського приміщення та вбиральні, розташованих за адресою: вул. Гетьмана Мазепи, 175 Е, м. Івано-Франківськ; кількості матеріалів, які було оприбуткована після знесення складського приміщення та визначення їх вартості, синтетичних регістрів бухгалтерського обліку по рахунку 101 «Земельні ділянки», відповідачем складено акт від 18.07.2023 №533/09-19-07-01/38712146 (а.с. 92-93).

За результатами вказаної перевірки було складено акт від 25.04.2023 №4433/09-19-07-01/3781246, у якому було встановлено порушення ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ»:

- пп. 14.1.191, пп. 14.1.202 п. 14.1 ст. 14, пп. 3 п. 291.4 ст. 291, п. 292.1, п. 292.2, п. 292.11, п. 292.16 ст. 292, пп. 296.5.4 п. 296.5, п. 296.6 ст. 296 Податкового кодексу України, а саме: позивачем занижено єдиний податок, що оподатковується за ставкою 5% у сумі 2 804,94 грн., в тому числі за 2020 рік 46,00 грн., 2021 рік 1 337,01 грн. та за 2022 рік 1421,93 грн.;

- п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, п. 5, п. 6, п. 7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318, п. 5, п. 7, п. 21, п. 23, п. 24 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, а саме: позивачем занижено податок на прибуток за 2017 рік на суму 79 987 грн.;

- пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20, п. 44.1, п. 44.3, п. 44.6 ст. 44, п. 85.2 ст. 85 Податкового кодексу України, ст. 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: позивачем не надано оригіналів первинних документів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи за період з 01.01.2017 по 31.03.2023.

Вказаний акт не було вручено представникам ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ», що зафіксовано у акті від 26.04.2023 №635/09-19-07-01/38712146 (а.с. 94).

У зв`язку із виявленими порушеннями до ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» застосовано штрафні (фінансові) санкції наступними податковими повідомленнями-рішеннями: від 16.06.2023 №005884/0701 (а.с. 12-13); від 16.06.2023 №005891/0701 (а.с. 14-15); від 16.06.2023 №005885/0701 (а.с. 16-17).

Не погоджуючись із застосуванням штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся до Державної податкової служби України із скаргою (а.с. 22-24).

Рішенням Державної податкової служби України від 01.09.2023 №25567/6/99-00-06-01-01-06 частково скасоване податкове повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005884/0701 на суму 345,75 грн., а в іншій частині податкове повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005884/0701 та податкові повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005891/0701, від 16.06.2023 №005885/0701 залишено без змін (а.с. 28-35).

Із урахуванням рішення Державної податкової служби України від 01.09.2023 №25567/6/99-00-06-01-01-06 Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області сформовано та надіслано податкове повідомлення-рішення від 07.09.2023 №009068/0701 (а.с. 38).

Вважаючи протиправним прийняття Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області податкових повідомлення-рішень від 16.06.2023 №005885/0701, від 16.06.2023 №005891/0701 та від 07.09.2023 №009068/0701 про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що відповідач не довів факту порушення позивачем податкового законодавства у перевіреному періоді, а отже при прийнятті податкових повідомлень-рішень від 16.06.2023 №005885/0701 та від 07.09.2023 №009068/0701 відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені законодавством, без дотримання вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки рішення суду першої інстанції в частині відмови у позові не оскаржується, суд апеляційної інстанції не надає правової оцінки спірним правовідносинам у цій частині.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI (далі - ПК України).

Відповідно до п. 291.2 ст. 291 ПК України, спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.

Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою (п. 291.3 ст. 291 ПК України).

Згідно із пп. 298.1.1 п. 298.1 ст. 298 ПК України, для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб`єкт господарювання подає до контролюючого органу заяву.

Заява подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один з таких способів: 1) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; 2) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; 3) засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством; 4) державному реєстратору як додаток до заяви про державну реєстрацію, що подається для проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця з урахуванням вимог п. 291.5 ст. 291 цього Кодексу. Електронна копія заяви, виготовлена шляхом сканування, передається державним реєстратором до контролюючого органу одночасно з відомостями з заяви про державну реєстрацію на проведення державної реєстрації юридичної особи або фізичної особи - підприємця згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

З акту перевірки від 25.04.2023 №4433/09-19-07-01/3781246 слідує, що у період, за який проводилась перевірка позивач був платником єдиного податку третьої групи, дата переходу: 01.01.2020.

Сторонами не заперечується, що за період з 01.01.2020 по 31.03.2023 ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» задекларовано в рядку 1 податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи «Сума доходу за податковий (звітний) період, що оподатковується за ставкою 5%» показник у сумі 0,00 грн.

Контролюючий орган вважає, що позивачем занижено показники, відображені в рядку 1 податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи «Сума доходу за податковий (звітний) період, що оподатковується за ставкою 5%» на загальну суму 56 098,96 грн., оскільки у період перебування на спрощеній системі оподаткування ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» нараховувався та сплачувався земельний податок на загальну суму 56 098,96 грн.

На думку Головного управління ДПС в Івано-Франківській області, вказана сума є неповерненою протягом 12 календарних місяців з дня отримання фінансовою допомогою.

Водночас, відповідно до п. «а» пп. 14.1.11 п. 14.1 ст. 14 ПК України, безнадійною заборгованістю є заборгованість за зобов`язаннями, щодо яких минув строк позовної давності.

Сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності є безповоротною фінансовою допомогою в розумінні пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України встановлено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу (ст. 134 в розділі ІІІ ПК).

Згідно із ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно із п. 15 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, доходом визнається сума зобов`язання, яке не підлягає погашенню.

Зобов`язання визнається, якщо його оцінка може бути достовірно визначена та існує ймовірність зменшення економічних вигод у майбутньому внаслідок його погашення. Якщо на дату балансу раніше визнане зобов`язання не підлягає погашенню, то його сума включається до складу доходу звітного періоду (п. 5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 «Зобов`язання», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 січня 2000 року №20).

Відтак, якщо сума заборгованості платника податку залишилася не сплаченою після закінчення терміну позовної давності, то у податковому періоді, на який припадає закінчення терміну позовної давності, платник податку повинен включити суму такої кредиторської заборгованості до складу доходів, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування податком на прибуток.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2023 у справі № 520/723/20.

У постанові від 30.07.2019 у справі №820/568/13-а Верховний Суд зробив висновок, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу, тощо.

Судом встановлено та сторонами не заперечується, що грошові кошти у сумі 56 098,96 грн., які були витрачені ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» на сплату земельного податку у 2020-2023 роках були надані підприємству підзвітною особою директором ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ».

Згідно зі ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Так, п. 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст.ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

На всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 Постановою КМУ від 27.06.2023 № 651.

Окрім того, п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб в Україні введено воєнний стан у зв`язку із військовою агресією російської федерації. У подальшому воєнний стан неодноразово продовжувався, у тому числі й як на час проведення документальної перевірки податковим органом, так на час розгляду даної справи.

Отже, як на момент подання позивачем податкових декларацій платника єдиного податку третьої групи, так і на момент проведення перевірки, строк позовної давності щодо стягнення з ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» грошових коштів у сумі 56 098,96 грн. ще не сплив.

Згідно із ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина друга цієї статті).

Таким чином, з урахуванням наведених вище норм чинного законодавства, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що відсутні підстави вважати кредиторську заборгованість позивача у сумі 56 098,96 грн. безповоротною фінансовою допомогою у розумінні пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 ПК України, оскільки на момент проведення перевірки строк виконання зобов`язань ще не сплив.

Суд першої інстанції вірно встановив, що вищевказана заборгованість є поточною, та не підлягає включенню до складу доходів на підставі ст. 292 ПК України, відтак, доводи апелянта в цій частині є необгрнутованими.

З урахуванням наведеного вище податкове повідомлення рішення від 07.09.2023 №009068/0701 є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Щодо податкового повідомлення рішення від 16.06.2023 №005885/0701, судом зазначається наступне.

Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом зменшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

збільшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); зменшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи.

Базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із ст. 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу ( п. 135.1 ст. ПК України).

Тобто, податок на прибуток розраховується виходячи із бухгалтерського фінансового результату (як різниці між отриманими підприємством доходами та понесеними ним витратами протягом звітного періоду) за національними положеннями (стандартів) бухгалтерського обліку (далі по тексту - НП(С)БО) чи міжнародними стандартами фінансової звітності (далі по тексту - МСФЗ), відкоригованого на різниці, передбачені ПК України (як то амортизаційні різниці, різниці, які виникають при формуванні резервів (забезпечень), різниці, які виникають під час здійснення фінансових операцій).

Порядок формування доходів і витрат в бухгалтерському обліку регулюється Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку 15 «Дохід» та 16 «Витрати» (далі - П(с)БО 15 і П(с)БО 16), що затверджені наказами Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 та від 31.12.1999 №318.

Відповідно до п. 5, 7 і 8 П(с)БО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) - загальний дохід (виручка) від реалізації продукції, товарів, робіт або послуг без вирахування наданих знижок, повернення раніше проданих товарів та непрямих податків і зборів (податку на додану вартість, акцизного збору тощо).

Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) визначається шляхом вирахування з доходу від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг наданих знижок, вартості повернутих раніше проданих товарів, доходів, що за договорами належать комітентам (принципалам тощо), та податків і зборів.

До складу інших операційних доходів включаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), зокрема: дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття тощо.

До складу фінансових доходів включаються дивіденди, відсотки та інші доходи, отримані від фінансових інвестицій (крім доходів, які обліковуються за методом участі в капіталі).

До складу інших доходів, зокрема, включаються дохід від реалізації фінансових інвестицій; дохід від неопераційних курсових різниць та інші доходи, які виникають у процесі господарської діяльності, але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

Згідно із п. 5 - 9 П(С)БО 16, витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Якщо актив забезпечує одержання економічних вигод протягом кількох звітних періодів, то витрати визнаються шляхом систематичного розподілу його вартості (наприклад, у вигляді амортизації) між відповідними звітними періодами.

Також у п. 10 - 30 цього П(С)БО наведений склад витрат, що їх має обліковувати підприємством за їх наявності в бухгалтерському обліку.

Поряд з цим, нормами п. 44.1 ст. 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пп. 44.2 ст. 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

При цьому, у силу положень пп. 44.3 ст. 44 ПК України платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених п. 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», «первинний документ» - документ, який містить відомості про господарську операцію, а «господарська операція» - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом ч. 1 та 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Водночас, згідно із ч. 3 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Перевіркою встановлено включення до складу інших витрат у 2017 році вартість списання необоротних активів у сумі 97 869,48 грн у зв`язку із демонтажем складських приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . На переконання податкового органу, склад/ матеріали, отримані внаслідок демонтажу були реалізовані чи в іншій спосіб відчужені, документального підтвердження щодо яких не надано та в бухгалтерській та фінансовій звітності такі операції не відображено.

Таким чином, в акті перевірки від 25.04.2023 №4433/09-19-07-01/3781246 зафіксовано порушення вимог п. 5, п. 7, п. 21, п. 23, п. 24 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 14 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, оскільки ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» у рядку 2240 «Інші доходи» форми №2 «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» занижено дохід по операціях з реалізації чи в інший спосіб відчуження за 2017 рік у сумі 97 869 грн.

Також у ході проведення перевірки контролюючим органом було встановлено, що позивачем до складу інших операційних витрат було віднесено собівартість реалізованих товарних запасів у сумі 147000 грн.

На підтвердження господарської операції з демонтажу складських приміщень, розташованих за адресою: вул. Гетьмана І. Мазепи, 175 Е позивачем надано договір оренди нерухомого майна від 08.02.2017, укладеного між ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» та ТОВ «Дністер-Буд ІФ», лист ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» до ТОВ «Дністер-Буд ІФ» про розірвання договору оренди нерухомого майна від 08.02.2017, запит від 03.04.2017 до ПП «БТІ Експерт» із проханням провести інвентаризацію, довідку ПП «БТІ Експерт» від 07.04.2017 №270 про проведення інвентаризації, за змістом якої ПП «БТІ Експерт» виявлено відсутність нерухомого майна за адресою: вул. Гетьмана І. Мазепи, 175 Е.

Сторонами не заперечується, що під час перевірки позивачем надавався витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, згідно із яким право власності ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» на складські приміщення, розташовані за адресою: вул. Гетьмана І. Мазепи, 175 Е припинено на підставі довідки про знищення ПП «БТІ Експерт» від 07.04.2017 №283. Дата та час державної реєстрації: 07.04.2017 11:59:14.

Згідно із ст. 349 ЦК України (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), право власності на майно припиняється в разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Відповідно до п. 75 Постанови КМУ від 25.12.2015 №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, на момент виникнення спірних правовідносин), для державної реєстрації припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва у зв`язку з його знищенням подаються: 1) документ, відповідно до якого підтверджується факт такого знищення; 2) документ, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна (крім випадків, коли право власності на такий об`єкт вже зареєстровано в Державному реєстрі прав або коли такі документи було знищено одночасно із знищенням такого об`єкта).

Отже, умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно з вимогами ст. 349 ЦК є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідна заява власника майна.

Відповідно, оскільки державну реєстрацію припинення права власності на об`єкт нерухомого майна, розташований за адресою: вул. Гетьмана І. Мазепи, 175 Е неможливо було б провести без підтвердження факту знищення такого майна, суд першої інстанції правильно висновував, що наявність витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності є належним та допустимим доказом відчуження майна на загальну суму 97 869 грн.

Щодо доводів апелянта про те, що з наданої представником ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» відповіді неможливо встановити відповідно до якого договору купівлі-продажу, було здійснено демонтаж та завантаження матеріалів, то копія такого договору надавалася відповідачу під час проведення перевірки.

Що стосується доводів апелянта про віднесення позивачем до складу інших операційних витрат собівартості реалізованих товарних запасів у сумі 147000 грн., то колегія суддів апеляційного суду погоджується із висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п. 20 П(с)БО 16, до інших операційних витрат включаються: витрати на дослідження та розробки відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 8 «Нематеріальні активи»; собівартість реалізованих виробничих запасів, яка для цілей бухгалтерського обліку складається з їх облікової вартості та витрат, пов`язаних з їх реалізацією; сума безнадійної дебіторської заборгованості та відрахування до резерву сумнівних боргів; втрати від операційної курсової різниці (тобто від зміни курсу валюти за операціями, активами і зобов`язаннями, що пов`язані з операційною діяльністю підприємства); втрати від знецінення запасів; нестачі й втрати від псування цінностей; визнані штрафи, пеня, неустойка; витрати на утримання об`єктів соціально-культурного призначення; інші витрати операційної діяльності.

Позивач зазначає, що після розібрання складських приміщень за адресою: вул. Гетьмана І. Мазепи, 175 Е, позивачем оприбутковано товарно-матеріальні цінності, що підлягають подальшій реалізації на суму 147 000 грн.

Натомість апелянт вказує на те, що позивачем не надано підтверджуючих документів, на підставі яких було проведено оцінку залишкових матеріалів після ліквідації складських приміщень на суму 147 000 грн.

Також проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 2000 «Чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг)» форми №2-м «Звіт про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід)» за період з 01.01.2017 по 31.12.2019 у загальній сумі 190,5 тис. грн. на підставі таких документів: договору купівлі-продажу від 20.03.2017, видаткової накладної від 19.04.2017, первинних банківських документів, встановлено їх заниження за 2017 рік у сумі 199 500,00 грн. внаслідок ненадання підтверджуючих документів щодо знесення складу, документів про кількість оприбуткованих матеріалів після знесення та визначення їх вартості.

Відповідно до копії договору купівлі-продажу від 20.03.2017, такий було укладено між ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» (продавець) та ТОВ «Ресурси» (покупець).

Пунктом 1.1 договору купівлі-продажу від 20.03.2017 визначено, що продавець зобов`язується передати у повне господарське відання, а покупець належним чином прийняти і оплатити наступний товар: металоконструкції металевого складу ангарного типу, що використовувався продавцем, вагою 35 т.

Згідно із п. 2.1 договору купівлі-продажу від 20.03.2017, ціна товару складає 5700 грн. за 1 т без ПДВ.

Відповідно до п. 2.2 договору купівлі-продажу від 20.03.2017, загальна вартість товару 199500 грн., без ПДВ.

Згідно із п. 3 договору купівлі-продажу від 20.03.2017, постачання товару здійснюється за рахунок і силами покупця в термін, узгоджений сторонами. Відвантаження товару провадиться за адресою: вул. Гетьмана І. Мазепи, 175 Е транспортом покупця. Право власності на товар за цим договором переходить від продавця до покупця з моменту прийняття товару покупцем, що підтверджується оформленням відповідної видаткової документації.

Відповідно до п. 1 ст. 334 ЦК України, право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 662, 666 ЦК України, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (ТТН, сертифікат якості, тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товару продавцеві.

Матеріали справи свідчать, що проданий позивачем товар покупцем був отриманий і розрахунок за нього проведений.

Колегія суддів також зауважує, що відсутність певних документів, які на думку відповідача повинні були б складатись в ході здійснення господарських операцій позивача із своїм контрагентом, не впливає на суть відносин, їх складання не передбачено у договорі із контрагентом, спірних питань щодо їх складання між сторонами договору не виникало.

На підтвердження отримання товару ТОВ «Ресурси» надано видаткову накладну від 19.04.2017 №РН-0000001.

Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що видаткова накладна від 19.04.2017 №РН-0000001, яка складалася під час здійснення відповідної господарської операцій, цим вимогам відповідає і в своїй сукупності з іншими наданими ТОВ «ТЕПЛОМАРКЕТ-ІФ» документами зазначену інформацію розкривають. Доказів фальсифікації жодного з таких документів суду не надано.

З урахуванням наведених вище обставин справи та норм чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005885/0701.

Таким чином, оцінивши надані сторонами у справі докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, та надавши відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів сторін, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що доводи апелянта, які дублюють викладені в акті перевірки висновки щодо встановлених порушень платником податків, не є достовірними, оскільки не підтверджені жодними належними і допустимими доказами.

Відтак, з огляду на матеріали даної справи, доводи апелянта про заниження доходу на суму 199500,00 грн., завищення інших витрат на суму 97869,48 грн., та завищення інших операційних витрат в сумі 147000,00 грн, є необґрунтованими та безпідставними, оскільки не відповідають ані фактичним обставинам справи, ані приписам положень П(С)БО 7, П(С)БО 9, П(С)БО 15, П(С)БО 16 та Податкового кодексу України, та не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийнятих відповідачем рішень згідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що такі вказаним вище критеріям не відповідають, тому податкові повідомлення-рішення від 16.06.2023 №005885/0701 та від 07.09.2023 №009068/0701 є протиправними та підлягають скасуванню.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області - залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі №300/6740/23 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий суддя З. М. Матковська судді І. І. Запотічний С. М. Кузьмич