Рішення

від 18.12.2023 по справі 320/26184/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2023 року справа №320/26184/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЕМ» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЕМ" з позовом до Державної податкової служби України (далі Відповідач-1 та/або ДПС України), Головного управління ДПС у м. Києві відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (далі Відповідач-2 та/або контролюючий орган, ГУ ДПС у м. Києві) та просить суд:

- визнати протиправним та скасувати у повному обсязі рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації від 10.07.2023 №9154939/24926423 про відмову в реєстрації поданої Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЕМ" податкової накладної №2 від 20.06.2023;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну, складену та подану Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСЕМ", а саме №2 від 20.06.2023 за датою її подання, тобто 27.06.2023.

Мотивуючи позовні вимоги, позивач вказує, що ним було подано контролюючому органу на реєстрацію податкову накладну № 2 від 20.06.2023, однак рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві № 9154939/24926423 від 10.07.2023 відмовлено у її реєстрації, не зважаючи на її відповідність всім вимогам та критеріям, що встановлені Податковим кодексом України та відповідними підзаконними нормативно-правовими актами, а також надання всіх підтверджуючих первинних документів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08.08.2023 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою від позивача та відповідачів судом було витребувано додаткові докази у справі.

19.11.2023 канцелярією суду від представника позивача зареєстрована заява на виконання ухвали суду та надано додаткові докази та пояснення.

03.12.2023 представником відповідача-2 подано до суду відзив на позовну заяву, Так, у відзиві на позовну заяву представник відповідача-2 вказує, що при розгляді документів, наданих «ОДЕСЕМ» до розгляду на підтвердження реальності здійснення господарської операції Комісією було встановлено, що наданими документами неможливо підтвердити реальність здійснення операції. Відповідач-2 стверджує, що приймав рішення на підставі одних документів, у той час коли позивач просить суд скасувати спірне рішення на підставі інших документів. При цьому, представником відповідача-2 наголошено щодо неможливості втручання в дискреційні повноваження контролюючого органу.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЕМ» (код 24926423) є юридичною особою приватного права (далі Товариство).

Основним видом діяльності Товариства є 80.10. Діяльність приватних охоронних служб. Серед інших відкритих видів діяльності підприємства наявний код 43.29. Інші будівельно-монтажні роботи.

Судом встановлено, що 27 червня 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЕМ» по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГ-БУД» (код 34531842) було складено та направлено на реєстрацію до контролюючого органу за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення «M.E.DOC» у вигляді електронного файлу для реєстрації у Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 20.06.2023 на загальну суму 300 000,00 грн. (в тому числі ПДВ 50 000,00 грн.).

За допомогою програми електронного документообігу позивачем отримано квитанцію від 9152485394 від 27.06.2023, де зазначено: «Документ збережено. Реєстрація зупинена. Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної від 20.06.2023 № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Обсяг постачання товару/послуги 43.29, дорівнює або перевищує величину залишку, визначеного як різниця обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 «Критеріїв ризиковості здійснення операцій… Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних».

ТОВ «ОДЕСЕМ» направлено повідомлення № 2 від 28.06.2023 (далі повідомлення) про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено. На підтвердження отримання такого повідомлення та доданих до нього документів ТОВ «ОДЕСЕМ» контролюючим органом була направлена Квитанція № 2 від 28.06.2023.

В розділі «пояснення» ТОВ «ОДЕСЕМ» вказувалось, що «згідно договору субпідряду № 1904/2023-С від 19.04.2023 року між ТОВ «ОДЕСЕМ» та ТОВ «КОНСАЛТИНГ-БУД» на суму 21 439 804,60 грн. було виписано рахунок № 6 від 20.06.2023 року на будівельні роботи на суму 300 000,00 грн. Він був оплачений замовником 20.06.2023 року. Ця операція є перша подія, на яку була виписана ПН № 2 від 20.06.2023 року, реєстрація якої було зупинено».

Також, судом встановлено, що позивачем в окремому додатку було викладено більш розширено пояснення щодо змісту господарської операції, щодо якої було подано на реєстрацію податкову накладну № 2 від 20.06.2023, а саме зазначалось: «… компанія «ОДЕСЕМ», яка створена 12.06.1997 р., в особі Директора ОСОБА_1 . З 1997 «ОДЕСЕМ» працює на ринках України та зарубіжжя вже 25 років.

Юридична та фактична адреса: Україна, 04082, м. Київ, вул. Бережанська, 4.

Протягом двадцяти п`яти років основний вид діяльності господарства: 80.10. Діяльність приватних охоронних служб, але є також додаткові КВЕДИ такі, як:

43.29. Інші будівельно-монтажні роботи.

Відповідальна особа за здійснення господарської діяльності був до 01.02.2020 Генеральний директор ТОВ «ОДЕСЕМ» ОСОБА_1 , призначений на посаду відповідно до Наказу № 29 від 29.01.2011 року, а з 01.02.2020 посада була змінена на Директор Наказ № 1-к від 31.01.2020.

У складі Засновників ТОВ «ОДЕСЕМ» станом на 31.01.2022 є:

ОСОБА_2 99 % статутного капіталу

ОСОБА_3 1 % статутного капіталу

Статутний фонд ТОВ «ОДЕСЕМ» відповідно до установчих документів становить 7 000 000 грн та станом на 22.03.2021 року сформовано повністю.

ТОВ «ОДЕСЕМ» є платником податку на додану вартість та платником податків на загальній системі.

Станом на 31.05.2023 р. відповідно до даних електронного кабінету платника у роздіді Стан розрахунків з бюджетом недоїмки або залишку несплаченої пені немає.

З питань повноти відображення в податковому обліку та звітності господарської операції по взаєморозрахунках з ТОВ «КОНСАЛТИНГ-БУД» - ідентифікаційний код 34531842, ІНН 345318426594 по попередній оплаті за Будівельні роботи по об`єкту по вул. Солом`янській, 13 у Солом`янському районі м. Києва, згідно податкової накладної № 2 від 20.06.2023 року, по якій була зупинена реєстрація ПН, пояснюємо наступне:

Згідно договору субпідряду № 1904/2023-С від 19.04.2023 року між ТОВ «ОДЕСЕМ» та ТОВ «КОНСАЛТИНГ-БУД» ми виконуємо «Реконструкцію частини адміністративно-технічної будівлі спеціального призначення № 1 (літера А) (без зміни функціонального призначення) по вул. Солом`янській, 13 у Солом`янському районі м. Києва. Договір на суму 21 439 804,60 грн. На основі цього було виписано рахунок № 6 від 20.06.2023 року на Будівельні роботи на суму 300 000,00 грн. Він був оплачений замовником 20.06.2023 року. Ця операція є перша подія, на яку була виписана ПН № 2 від 20.06.2023 року.

Для виконання монтажу автоматичної пожежної сигналізації за даним договором було залучено організацію Закрите акціонерне товариство «Реланж» згідно договору № 1055 на монтаж автоматичної пожежної сигналізації від 15.05.2023 року на суму 800 000,00 грн. Сума авансу 150 000,00 грн. перераховано ЗАТ «РЕЛАНЖ» 20.06.2023 року. Вони зареєстрували для нас ПН № 31 від 20.06.2023 року на суму 150 000,00 грн.

Станом на 20.06.2023 року операція не завершена, акти не підписані.

Для виконання даних робіт наше підприємство має:

1. Ліцензію державної архітектурно-будівельної інспекції України від 13.11.2019 р. № 64-л;

2. Спецдозвіл СБУ на провадження діяльності пов`язаної із державною таємницею, так як всі наші об`єкти є режимними підприємствами з обмеженим доступом;

3. Ліцензію державного департаменту пожежної безпеки МВС України серія АВ № 548268 від 30.07.2010 р.

Компанія має такі ліцензії як:

1. Ліцензія Міністерства Внутрішніх справ України;

2. Ліцензія Північної Державної Інспекції з ядерної та радіаційної безпеки Державної Інспекції Ядерного Регулювання;

3. Ліцензія Державної Архітектурно-Будівельної Інспекції;

4. Ліцензія Державного Департаменту Пожежної Безпеки МНС України;

Спецдозвіл СБУ».

Як слідує з матеріалів справи, ТОВ «ОДЕСЕМ», з метою розблокування податкової накладної № 2 від 20.06.2023 було надано контролюючому органу наступні документи: Пояснення ТОВ «ОДЕСЕМ» (доказом направлення є Документ довільного формату № 1 від 28.06.2023; Наказ № 29 від 28.01.2011 про призначення гендиректора ТОВ «ОДЕСЕМ» (доказом направлення є Документ довільного формату № 2 від 28.06.2023; Наказ № 1-К від 31.01.2020 «Про приведення найменування посади у відповідність до Класифікатора професій», яким відбулась зміна гендиректора на директора в ТОВ «ОДЕСЕМ» (доказом направлення є Документ довільного формату № 3 від 28.06.2023; Протокол загальних зборів учасників ТОВ «ОДЕСЕМ» № 1 від 28.01.2011 (доказом направлення є Документ довільного формату № 4 від 28.06.2023; Довідка АБ № 510366 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), видана 26.06.2012 Відділом статистики у Оболонському районі Головного управління статистики у м. Києві (доказом направлення є Документ довільного формату № 5 від 28.06.2023; Ліцензія на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об`єктів Серія АВ № 548268 від 30.07.2010 року, видана Державним департаментом пожежної безпеки МНС України (доказом направлення є Документ довільного формату № 6 від 28.06.2023; Ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України, видана 26.11.2019 на підставі Наказу № 64-Л від 13.11.2019 (доказом направлення є Документ довільного формату № 7 від 28.06.2023; Спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею від 03.12.2021 № ДОДТЛЗ-2021-245, виданий Службою Безпеки України (доказом направлення є Документ довільного формату № 8 від 28.06.2023; Договір субпідряду № 1904/2023-С на виконання будівельних робіт від 19.04.2023 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГ-БУД» (код 34531842) (замовник) (доказом направлення є Документ довільного формату № 9 від 28.06.2023; Платіжна інструкція № 85 від 20.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГ-БУД» про сплату 300 000,00 грн. (доказом направлення є Документ довільного формату № 10 від 28.06.2023; Договір № 1055 на монтаж автоматичної пожежної сигналізації від 15 травня 2023 року, укладений з ЗАТ «РЕЛАНЖ» (виконавець) (доказом направлення є Документ довільного формату № 11 від 28.06.2023; Платіжна інструкція № 1648 від 20.06.2023 про сплату 150 000,00 грн на користь ЗАТ «РЕЛАНЖ» (доказом направлення є Документ довільного формату № 12 від 28.06.2023.

За результатами розгляду вказаного повідомлення та документів комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві прийнято Повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9123531/24926423 від 05.07.2023, яким позивачу запропоновано надати «копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування: первинних документів щодо постачання/придбання товарів / послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунків-фактури / інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм галузевої специфіки, накладних» а саме «первинних документів щодо придбання товарів». У розділі «Додаткова інформація» контролюючим органом вказано: «Не надано первинних документів щодо придбання будівельних товарів, матеріалів, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, відсутня інформація та документи щодо наявності основних засобів необхідних для здійснення господарської діяльності, штатний розклад».

ТОВ «ОДЕСЕМ» направлено відповідачу-2 повідомлення № 1 від 07.07.2023 про подання додаткових пояснень та/або копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. На підтвердження отримання такого повідомлення та доданих до нього документів Товариству контролюючим органом була направлена Квитанція № 1 від 07.07.2023.

В поясненнях ТОВ «ОДЕСЕМ» вказувалось, що «Згідно договору субпідряду № 1904/2023-С від 19.04.2023 року між ТОВ «ОДЕСЕМ» та ТОВ «КОНСАЛТИНГ-БУД» на суму 21 439 804,60 грн. було виписано рахунок № 6 від 20.06.2023 року на будівельні роботи на суму 300 000,00 грн. Він був оплачений замовником 20.06.2023 року. Ця операція є перша подія, на яку була виписана ПН № 2 від 20.06.2023 року, реєстрація якої було зупинено. На виконання даного договору ми придбали товари у ФОП ОСОБА_2 на суму 259 245,00 грн. ФОП ОСОБА_2 платник єдиного 5%».

До повідомлення № 1 від 07.07.2023 про подання додаткових пояснень та/або копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних позивачем було додано Накладну № 36 від 17.06.2023 від Постачальника ФОП ОСОБА_2 на суму 259 245,00 грн (доказом направлення є Документ довільного формату № 1 від 07.07.2023.

За результатами розгляду вказаних пояснень та документів комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві прийнято рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9154939/24926423 від 10.07.2023, яким відмовлено у реєстрації податкової накладної № 2 від 20.06.2023 (далі - оскаржуване та/або спірне рішення).

Підставою для прийняття спірного рішення стали наступні обставини: «надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства». У графі додаткова інформація зазначено: «Не надано первинних документів щодо транспортування матеріалів, відсутня інформація та документи щодо наявності основних засобів необхідних для здійснення господарської діяльності, штатний розклад».

Не погоджуючись із оскаржуваним рішенням позивачем 12.07.2023 подано скаргу (далі скарга), до якої було додано наступні документи: Скарга від 12.07.2023 (доказом направлення є Документ довільного формату № 1 від 12.07.2023; Наказ № 29 від 28.01.2011 про призначення гендиректора ТОВ «ОДЕСЕМ» (доказом направлення є Документ довільного формату № 2 від 12.07.2023; Наказ № 1-К від 31.01.2020 «Про приведення найменування посади у відповідність до Класифікатора професій» (доказом направлення є Документ довільного формату № 3 від 12.07.2023; Протокол загальних зборів учасників ТОВ «ОДЕСЕМ» № 1 від 28.01.2011 (доказом направлення є Документ довільного формату № 4 від 12.07.2023; Довідка АБ № 510366 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), видана 26.06.2012 Відділом статистики у Оболонському районі Головного управління статистики у м. Києві (доказом направлення є Документ довільного формату № 5 від 12.07.2023; Ліцензія на проектування, монтаж, технічне обслуговування засобів протипожежного захисту та систем опалення, оцінка протипожежного стану об`єктів Серія АВ № 548268 від 30.07.2010 року, видана Державним департаментом пожежної безпеки МНС України (доказом направлення є Документ довільного формату № 6 від 12.07.2023; Спеціальний дозвіл на провадження діяльності, пов`язаної з державною таємницею від 03.12.2021 № ДОДТЛЗ-2021-245, виданий Службою Безпеки України (доказом направлення є Документ довільного формату № 7 від 12.07.2023; Ліцензія Державної архітектурно-будівельної інспекції України, видана 26.11.2019 на підставі Наказу № 64-Л від 13.11.2019 (доказом направлення є Документ довільного формату № 7 від 12.07.2023; Договір субпідряду № 1904/2023-С на виконання будівельних робіт від 19.04.2023 року, укладений з Товариством з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГ-БУД» (код 34531842) (замовник) (доказом направлення є Документ довільного формату № 9 від 12.07.2023; Платіжна інструкція № 85 від 20.06.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСАЛТИНГ-БУД» про сплату 300 000,00 грн. (доказом направлення є Документ довільного формату № 10 від 12.07.2023; Акт про виконання робіт № 466 від 30.06.2023 між ТОВ «ОДЕСЕМ» та ЗАТ «РЕЛАНЖ» (доказом направлення є Документ довільного формату № 11 від 12.07.2023; Договір № 1055 на монтаж автоматичної пожежної сигналізації від 15 травня 2023 року, укладений з ЗАТ «РЕЛАНЖ» (виконавець) (доказом направлення є Документ довільного формату № 12 від 12.07.2023; Платіжна інструкція № 1648 від 20.06.2023 про сплату 150 000,00 грн на користь ЗАТ «РЕЛАНЖ» (доказом направлення є Документ довільного формату № 13 від 12.07.2023; Платіжна інструкція № 1674 від 11.07.2023 про оплату 100 000,00 грн на користь ФОП ОСОБА_2 за товар згідно накладної № 36 від 17.06.2023 (доказом направлення є Документ довільного формату № 14 від 12.07.2023; Накладна № 36 від 17.06.2023 від Постачальника ФОП ОСОБА_2 на суму 259 245,00 грн. (доказом направлення є Документ довільного формату № 15 від 12.07.2023; Повідомлення про об`єкти оподаткування або об`єкти, пов`язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність Форма № 20-ОПП від 11.07.2023 ((доказом направлення є Документ довільного формату № 16 від 12.07.2023; Договір оренди нежитлового приміщення № 498 від 01.05.2014 укладений між ТОВ «ОДЕСЕМ» та ТОВ «БЦ «СОКІЛ» (Договір оренди офісу) (доказом направлення є Документ довільного формату № 17 від 12.07.2023; Додаткова угода № 11 від 01.05.2023 до Договору оренди № 498 від 01.05.2014 (продовження договору оренди офіса) (доказом направлення є Документ довільного формату № 18 від 12.07.2023; Платіжна інструкція № 1670 від 05.07.2023 про оплату 10 644,34 грн. на користь ТОВ «БЦ «СОКІЛ» за оренду (доказом направлення є Документ довільного формату № 19 від 12.07.2023.

За результатами розгляду скарги ДПС України прийнято рішення від 20.07.2023 № 58269/24926423/2, яким скаргу ТОВ «ОДЕСЕМ» залишено без задоволення, а спірне рішення без змін з підстав: ненадання платником податку копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Полфрост-Україна» не погоджується зі спірним рішенням, вважає його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, з огляду на що звернулось до суду з метою захисту своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Вирішуючи спір по суті, суд керується положеннями чинного законодавства, яке діє станом на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі ПК України).

Згідно з п. 198.2. ст. 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України (далі ПК України) на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з абзацами 1-3 пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Абзацом 5 пункту 201.10 статті 201 ПК України визначено, що підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відповідно до абзаців 9-10 пункту 201.10 статті 201 ПК України датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

П. 201.10 ст. 201 ПК України також встановлено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені;

для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем).

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України (абз. 15 п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1246 затверджено Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Порядок № 1246).

Відповідно до пункту 8 Порядку № 1246 податкова накладна та/або розрахунок коригування складаються та реєструються постачальником (продавцем) - платником податку, крім випадків, визначених пунктом 9 цього Порядку.

Згідно з пунктом 12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДПС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності кваліфікованого електронного підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов`язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України Про електронні довірчі послуги, Про електронні документи та електронний документообіг та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Пунктом 14 Порядку № 1246 визначено, що квитанція в електронній формі надсилається платнику податку протягом операційного дня та є підтвердженням прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Примірник квитанції в електронній формі зберігається в ДПС.

Згідно з пунктом 15 Порядку № 1246 у квитанції зазначаються дата та час її формування, реквізити податкової накладної та/або розрахунку коригування та результат перевірки. Якщо у податковій накладній та/або розрахунку коригування за результатами проведення перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого), виявлено порушення, платнику податку надсилається квитанція про неприйняття податкової накладної та/або розрахунку коригування із зазначенням причини такого неприйняття.

У разі зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування формується квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Така квитанція одночасно надсилається постачальнику (продавцю) та отримувачу (покупцю) - платнику податку (п. 17 Порядку № 1246).

У той же час, положеннями пункту 201.16 статті 201 ПК України регламентовано, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Так, порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 № 1165 (далі - Порядок № 1165).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).

Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Відповідно до пунктів 7-8 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу податкової накладної/розрахунку коригування встановлено, що відображена в них операція відповідає хоча б одному критерію ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної/розрахунку коригування, складених платником податку, який відповідає хоча б одному показнику, за яким визначається позитивна податкова історія, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.

Платник податку отримує інформацію щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, через електронний кабінет.

Відповідно до пунктів 10, 11 Порядку № 1165 передбачено, що у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:

1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;

2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;

3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Отже, з вищенаведених норм вбачається, що після надсилання платником податку складеної ним податкової накладної (розрахунку коригування) до ДПС України, в автоматизованому режимі (тобто без участі працівників контролюючого органу) проводиться перевірка відповідності цієї податкової накладної (розрахунку коригування) критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.

Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначає Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затверджений Наказом Міністерства фінансів України 12 грудня 2019 року № 520 (далі - Порядок № 520, тут і далі в редакції від 08.03.2023, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 2 Порядку № 520 встановлено, що прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 520 комісія регіонального рівня приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у терміни, визначені пунктом 9 цього Порядку, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу ІІ Кодексу.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 520 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі.

Відповідно до пункту 5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи, інвентаризаційні описи, у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Пунктом 6 Порядку №520 передбачено, що письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній / розрахунку коригування.

Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних / розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні / розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних / розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

Відповідно до п. 9 Порядку № 520, письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня.

За результатами розгляду поданих письмових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку:

або приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку;

або направляє повідомлення про необхідність надання додаткових пояснень та / або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі (далі - Повідомлення), за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з пропозицією щодо надання платником податку додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/ розрахунку коригування;

або приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі у разі надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства, та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 глави 1 розділу II Кодексу, за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Платник податку має право подати до контролюючого органу додаткові пояснення та копії документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, протягом 5 робочих днів з дня, наступного за днем отримання Повідомлення.

Додаткові письмові пояснення та копії документів, зазначені в абзаці шостому цього пункту, платник податку подає до ДПС в електронній формі за допомогою засобів електронного зв`язку з урахуванням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг», «Про електронні довірчі послуги» та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06 червня 2017 року № 557, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03 серпня 2017 року за № 959/30827 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 01 червня 2020 року № 261).

За результатами розгляду поданих додаткових пояснень та копій документів комісія регіонального рівня протягом 5 робочих днів, що настають за днем їх отримання, приймає рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкових накладних / розрахунків коригування в Реєстрі за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Якщо платник податку не надав додаткових пояснень та копій документів на підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі протягом 5 робочих днів, що настають за днем граничного строку їх подання, визначеного абзацом шостим цього пункту.

Пунктом 10 Порядку № 520 передбачено, що комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

ненадання / часткового надання додаткових письмових пояснень та копій документів стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, при отриманні Повідомлення;

та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

При цьому, в розрізі положень пунктів 11, 12 Порядку № 520 рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі набирає чинності в день прийняття відповідного рішення. Рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Зі змісту спірного рішення слідує, що підставою для його прийняття слугував висновок контролюючого органу про надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства. При цьому в спірному рішенні не зазначено виявлених конкретних порушень в конкретних документах, які були подані позивачем.

Отже, в оскаржуваному рішенні фактично було лише процитоване положення пунктів 5 та 11 Порядку № 520, однак без чіткого визначення документів, які, на думку відповідача-2, складені з порушенням законодавства, та в чому саме полягає таке порушення, а також без повідомлення причин, за яких надані позивачем пояснення та копії документів не були враховані контролюючим органом.

Що ж стосується зазначення у спірному рішенні у графі «Додаткова інформація» - «Не надано первинних документів щодо транспортування матеріалів, відсутня інформація та документи щодо наявності основних засобів необхідних для здійснення господарської діяльності, штатний розклад», суд зазначає, що відповідно до пункту 187.1. статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг, оплата яких здійснюється електронними грошима, - дата зарахування електронних грошей платнику податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, на електронний гаманець, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", незалежно від дати накладення електронного підпису.

В даному випадку, податкова накладна була виписана на першу подію оплату замовником отриманих робіт, що підтверджується Платіжною інструкцією № 85 від 20.06.2023.

Крім того, позивачем було надано як пояснення як і первинні документи, які спростовують твердження відповідача-2 в спірному рішенні. Ці документи та пояснення були надані як ГУ ДПС у м. Києві так і ДПС України, що підтверджено матеріалами справи.

При цьому, при вирішенні спору по суті суд вважає за необхідне наголосити, що пунктом 26 Порядку № 1165 передбачено, що комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.

Комісія центрального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком.

Згідно з пунктом 29 Порядку № 1165 до складу комісій регіонального рівня входять посадові особи головних управлінь ДПС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС.

До складу комісії центрального рівня входять посадові особи ДПС.

Комісія контролюючого органу складається з голови, заступника голови, секретаря та не менше семи членів (п. 30 Порядку № 1165).

Абзацом 5-6 пункту 40 Порядку № 1165 визначено, що рішення комісії контролюючого органу приймається шляхом відкритого голосування.

Рішення комісії контролюючого органу приймається більшістю голосів присутніх на засіданні членів такої комісії.

Під час засідання секретарем комісії контролюючого органу ведеться протокол, в якому фіксуються прийняті рішення та надані доручення.

Протокол підписується головою комісії контролюючого органу (у разі його відсутності - заступником), заступником голови, секретарем та членами комісії, які брали участь у засіданні (абзаци 8-9 пункту 40 Порядку № 1165).

Відповідно до пункту 46 Порядку № 1165 у протоколі засідання комісії контролюючого органу зазначається перелік осіб, присутніх на засіданні, порядок денний засідання, питання, що розглядалися на засіданні, перелік осіб, які виступали під час засідання, результати голосування, прийняті такою комісією рішення.

Пунктом 45 Порядку № 1165 визначено, що розгляд питання на засіданні комісії контролюючого органу включає такі етапи: доповідь секретаря комісії; доповідь члена комісії, співдоповідь (у разі потреби); внесення членами комісії пропозицій, їх обговорення; оголошення головою комісії рішення про припинення обговорення питання; голосування; оголошення головою комісії результатів голосування; оформлення протоколу.

Отже, прийняття рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкової накладної (розрахунку коригування) передбачає проведення комісією контролюючого органу відповідного засідання, на якому членами комісії розглядаються та аналізуються надані платником податків документи та пояснення з метою прийняття обґрунтованого рішення зі спірного питання.

Суд вказує, що станом на час вирішення спору по суті представником ГУ ДПС у м. Києві не надано протокол проведення комісією відповідного засідання щодо оцінки поданих ТОВ «ОДЕСЕМ» повідомлень, незважаючи на витребування останнього ухвалою суду від 08.08.2023.

Разом з цим, слід відмітити, що абзацом другим пункту 5 Порядку № 1165 регламентовано, що податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктом 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, які є Додатком 3 до вказаного порядку, критерієм ризиковості здійснення операцій визначено Обсяг постачання товару/послуги, зазначений у податковій накладній/розрахунку коригування до податкової накладної на збільшення суми податкових зобов`язань, яку/який подано для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), дорівнює або перевищує величину залишку, що визначається як різниця між обсягом придбання на митній території України такого/такої товару/послуги (крім обсягу придбання товарів/послуг за операціями, які звільнені від оподаткування та підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою) та/або ввезення на митну територію України такого товару, зазначеного з 1 січня 2017 р. в отриманих податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих у Реєстрі, і митних деклараціях, збільшеного у 1,5 раза, та обсягом постачання відповідного товару/послуги, зазначеного/зазначеної в податкових накладних/розрахунках коригування, зареєстрованих з 1 січня 2017 р. у Реєстрі.

В квитанції в якості підстав для зупинення реєстрації податкових накладних відповідачем вказано: обсяг постачання товару/послуги 43.29 дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару / послуги та обсягу його постачання.

Між тим, згідно даних з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань одним з видів економічної діяльності позивача є код КВЕД 43.29 Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту (основний).

Суд звертає увагу, що даний КВЕД включає в себе установлення будь-якого устаткування, крім систем енергопостачання, водопостачання, опалення та кондиціонування повітря або промислового устаткування в будівлях і спорудах. Отже, сутність наданих позивачем послуг не суперечить виду його економічної діяльності.

При цьому, суд наголошує, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії має наслідком визнання його протиправним.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.11.2022 у справі №320/3483/21, 27.10.2022 у справі №360/3253/20, від 21.05.2019 по справі № 0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18 та від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.

Суд враховує, що індивідуальний акт, виданий суб`єктом владних повноважень є документом, прийнятим з метою реалізації положень нормативно-правового акту (актів) щодо конкретної життєвої ситуації, не містить загальнообов`язкових правил поведінки та стосується прав і обов`язків чітко визначеного суб`єкта (суб`єктів), якому він адресований.

Загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб`єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв`язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення податкового органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжують їх неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов`язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, суд дійшов висновку, що посилання на вказані підстави в обґрунтування прийнятого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної №2 від 20.06.2023, за умови не наведення комісією доказів того, що подані позивачем пояснення є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності зазначеної у них інформації, свідчить про протиправність таких рішень.

При цьому варто звернути увагу, що приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності.

Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України.

Такий правовий висновок сформовано Верховним Судом у постанові від 07 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20.

Окрім цього при вирішенні спору по суті суд зазначає, що відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та підлягає застосуванню національними судами при розгляді справ.

В своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п. 119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977 урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є: право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акта, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом; виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що дії Комісії Головного управління ДПС у м. Києві по прийняттю спірного рішення, в яких наведені мотиви його ухвалення та не зазначення підстав неврахування наданих позивачем пояснень та документів, свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977, свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача-2, що перешкоджають можливості платника податків планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Відповідно до положень статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».

Однак під час розгляду справи відповідач-2, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду належних і достатніх доказів, які спростовували б твердження позивача, не навів мотивів прийняття спірних рішень, а відтак, не довів правомірності останніх.

Таким чином, суд дійшов висновку, що враховуючи наявність у позивача передбачених чинним законодавством України документів, які свідчать про реальне проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, відповідач-2 не мав правових підстав для прийняття спірного рішення про відмову в реєстрації податкових накладних.

У зв`язку з цим, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9154939/24926423 від 10.07.2023, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у місті Києві.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання Державної податкової служби України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну № 2 від 20.06.2023 за датою її подання.

Згідно з частиною 4 статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Пленум Вищого адміністративного суду України в пункті 10.3 Постанови від 20.05.2013 № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що суд може ухвалити постанову про зобов`язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб`єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

Згідно з Рекомендацією Комітету Міністрів Ради Європи № R (80) 2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Згідно з пунктом 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 24.04.2017 № 1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі.

Тобто дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Отже, у разі відсутності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта владних повноважень прийняти рішення конкретного змісту не можна вважати втручанням у дискреційні повноваження, адже саме такий спосіб захисту порушеного права є найбільш ефективним та направлений на недопущення свавілля в органах влади.

Згідно з пунктами 19, 20 Порядку № 1246, у редакції чинній станом на час вирішення спору по суті, податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Таким чином, у день набрання законної сили рішенням суду про реєстрацію податкової накладної в Реєстрі Державною податковою службою України вчиняються відповідні дії по реєстрації, при цьому датою реєстрації є день набрання законної сили рішенням суду, якщо у судовому рішенні не зазначена інша дата. Отже, суд може зазначити у судовому рішенні конкретну дату, яку контролюючому органу необхідно відобразити в якості дати реєстрації податкової накладної в Реєстрі.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом №475/97-ВР від 17.07.1997, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Отже, ефективний засіб правового захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011 (остаточне) по справі «ЧУЙКІНА ПРОТИ УКРАЇНИ» (CASE OF CHUYKINA v. UKRAINE) (Заява №28924/04) констатував: « 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює «право на суд», в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах «Мултіплекс проти Хорватії» (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10 липня 2003 року, та «Кутіч проти Хорватії» (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II)».

В даному випадку, задоволення позовних вимог щодо зобов`язання фіскального органу зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 2 від 20.06.2023 за датою її подання є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.

Беручи до уваги наведене, суд вважає наявними правові підстави для задоволення позовних вимог в наведеній частині.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Вирішуючи питання стосовно розподілу судових витрат, суд враховує наступне.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною восьмою цієї статті передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Під час подання позову Товариством з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЕМ» сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1680 від 24.07.2023.

Враховуючи задоволення позовних вимог, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2684,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління ДПС у м. Києві, протиправне рішення якого призвело до виникнення спірних правовідносин.

Крім того, згідно із ч. 1 ст. 132 КАС України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 6,7 статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21.03.2018 у справі №815/4300/17, від 11.04.2018 у справі №814/698/16.

На обґрунтування понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано: копією договору №21/07-2 про надання правової (правничої) допомоги від 21 липня 2023 року; акт приймання-передачі наданих послуг (по договору № 21/07-1 про надання правової (правничої) допомоги від 24 липня 2023 року, яким загальна вартість виконаних послуг становить 8 000 грн без ПДВ; платіжна інструкція на суму 8 000 грн.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат.

Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Вказане правило при вирішені питання про співмірність заявленої до присудження суми витрат на професійну правничу допомогу сформульовано Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17 (73021615) та від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16 (73356068).

Суд зазначає, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги від відповідачів до суду не надходило, що не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що складність даної справи та виконані адвокатом роботи (надані послуги); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт є співмірними із заявленою сумою на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, а тому зазначені витрати підлягають стягненню у сумі 8 000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у м. Києві, протиправне рішення якого призвело до виникнення спірних правовідносин.

Таким чином загальна сума судових витрат, які підлягають стягненню за рахунок відповідача-2, становить 10684,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статями 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 9154939/24926423 від 10.07.2023, прийняте комісією з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у м. Києві.

3. Зобов`язати Державну податкову службу України (місцезнаходження: 04053, м. Київ, Львівська площа, буд.8, ідентифікаційний код 43005393) зареєструвати податкову накладну № 2 від 20.06.2023 Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЕМ» місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4, ідентифікаційний код: 24926423) в Єдиному реєстрі податкових накладних датою її направлення для реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, а саме: 27.06.2023.

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у м. Києві (місцезнаходження: 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, ідентифікаційний код ВП: 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОДЕСЕМ» (місцезнаходження: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4, ідентифікаційний код: 24926423) судові витрати у розмірі 10684,00 (десять тисяч шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення суду складено 18.12.2023.

Суддя Кушнова А.О.