Рішення

від 18.12.2023 по справі 320/7008/20

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 грудня 2023 року № 320/7008/20

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Донця В.А. розглянув матеріали справи за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР ФУЛФІЛМЕНТ" до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення та картки відмови.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Заммлер Фулфілмент" звернулось до суду з позовом:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA204040/2020/000135/2 від 30 червня 2020 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації митного оформлення випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00179 від 30 червня 2020 року, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204060/2020/007596.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 відкрито провадження в адміністративній справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до розпорядження керівника апарату суду та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу №320/7008/20 передано для розгляду судді Донцю В.А., відрядженого до Київського окружного адміністративного суду на підставі рішення Вищої ради правосуддя від 28.09.2023 №938/0/15-23.

Відповідно до частини другої статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України в разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10 листопада 2023 прийнято до провадження справу №320/7008/20 та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та без проведення судового засідання відповідно до статті 262 КАС України. Оскільки сторонами подано заяви по суті та докази, визначені в ухвалі про відкриття провадження у справі, суд здійснює розгляд справи на підставі наявних матеріалів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішення відповідача про коригування митної вартості є протиправним, оскільки митна вартість товарів визначена законним чином, за ціною договору (контракту), а відповідач, у свою чергу, безпідставно та протиправно відмовив позивачу у визначенні митної вартості за першим (основним) методом та визначив митну вартість товару за другорядним (резервним) методом. Позивач наголошував на тому, що до митного органу були подані всі документи на підтвердження заявленої митної вартості товару, подані документи не містили розбіжностей, а тому дії митного органу є неправомірними та такими, що не відповідають положенням Митного кодексу України.

Позивач також зазначив, що у зв`язку з тим, що на підставі рішення №UA205050/2020/000010/1 від 16.01.2020, яке на думку позивача є протиправним, винесено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2020/00041 від 16.01.2020, то вказана картка теж підлягає визнанню протиправною та скасуванню, з огляду на те, що на для її винесення були відсутні належні правові підставі, визначені митним законодавством України.

Відповідач до суду надав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечував. На обґрунтування своєї правової позиції зазначив, що під час здійснення митного контролю встановлено, що подані позивачем для підтвердження митної вартості документи містять розбіжності та не підтверджують всі числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за спірні товари позивача. А відтак, на думку відповідача, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) застосуванню не підлягає.

У зв`язку з цим, відповідач вважає, що спірне рішення прийняте митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначив, що у відзиві відповідач не надав пояснень, які б ґрунтувались на дійсних обставинах. Вказує, що відповідач зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих позивачем документів, а також, обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Звертає увагу, що відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими. Окрім цього, відповідач не зазначив чому саме з документів, які були подані позивачем, неможливим є встановлення даних складових.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено.

ТОВ "ЗАММЛЕР ФУЛФІЛМЕНТ" (місцезнаходження: провулок Димерський, 2 с.Красилівка, Броварський район, Київська область, 07451, ідентифікаційний код 40061362) зареєстроване як юридична особа 09.10.2015, номер запису: 13551020000007478 за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

15.06.2020 ТОВ "ЗАММЛЕР ФУЛФІЛМЕНТ" подало до Поліської митниці Держмитслужби митну декларацію №204060/2020/007596 для здійснення митного оформлення товару, що був ввезений на митну територію України з Польщі.

З матеріалів справи вбачається, що відправником товарів виступила компанія "KORNISA GLOBAL LLP" (67 MINSHULL HOUSE WELLINGTON ROAD, NORTH STOCKPORT, CHESHIRE SK 4 2LP, GB), a отримувачем - TOB " 3AMMЛEP ФУЛФІЛМЕНТ".

Товар імпортувався на територію України на підставі контракту купівлі-продажу товарів широкого асортименту №18/0910 від 10.09.2018 (далі Контракт) укладеного між позивачем та компанією "KORNISA GLOBAL LLP".

Відповідного п.1 Контракту продавець зобов`язаний продати покупцеві товари широкого асортименту (далі Товар), а покупець зобов`язаний прийняти і оплатити цей Товар. Товаровиробник та товаровідправник (назва та країна) зазначаються у кожному конкретному інвойсі на кожну поставку окремо.

Підпунктами 3.1, 3.2, 3.3, 3.4 п. 3 Контракту передбачено, що ціна договору складається із суми цін всіх інвойсів по ньому і орієнтовно складає 5000000,00 євро. Ціна за одиницю Товару і ціна партії Товару зазначається сторонами в інвойсі в євро/доларах США.

Якщо сторони не погодили інше, ціна включає податки на додану вартість.

Ціна по Контракту включає вартість тари, упаковки, маркування, а також інші витрати, які покладаються на продавця у відношенні з погодженим базисом поставки. Проте, якщо продавець приймає на себе витрати, які у відношенні із погодженим базисом поставки відносяться до покупця, такі суми не включаються в ціну Товару і належать до відшкодуванню покупцем.

При умові проведення взаєморозрахунків в євро, застосовується курс перерахунку відповідно до курсу валют Національного банку України на дату оформлення митних декларацій на території України.

Умови поставки Товару зазначаються у інвойсі. Право власності на Товар переходить до покупця з моменту передачі Товару. Будь-яке посилання на торгові терміни (EXW, FCA, FAS, FOB, CFR, CIF, CPT, DAT, DAP, DDP) розуміються як посилання на відповідний базис поставки Інкотермс-2010, опублікованим Міжнародною торговою палатою (пп. 4.1, 4.2, п. 4 Контракту).

Підпунктом 5.1 п. 5 Контракту передбачено, що строк оплати Товару обумовлюється сторонами в інвойсі. Якщо не погоджено інше, відповідні суми належать оплаті покупцем в євро/доларах США шляхом здійснення банківського переводу на рахунок продавця.

Відповідно до інвойсу №1 від 12.06.2020 компанія "KORNISA GLOBAL LLP" продає на користь позивача Товар загальною вартістю 19073, 48 євро.

В день подачі митної декларації №UA204060/2020/007596, а саме 12.06.2020, відповідачем направлено до позивача запит про надання оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копії, зокрема - документи, які підтверджують митну вартість товарів, документи, які підтверджують коди товарів згідно з УКТ ЗЕД.

У відповідь на вказаний запит позивачем надіслано каталог товарів № б/н від 01.06.2020 компанії "KORNISA GLOBAL LLP", комерційну пропозицію № б/н від 09.06.2020 компанії "KORNISA GLOBAL LLP" та платіжне доручення № 66 від 17.12.2019.

У відповідь на надіслане позивачем повідомлення з документами, відповідач повідомив позивача про необхідність проведення митного огляду відповідно до ст. 266 Митного кодексу України та призначення дати такого огляду на 16.06.2020.

Розглянувши подані позивачем документи разом із митною декларацією №UA204060/2020/007596, відповідач дійшов висновку, що документи, надані до митного оформлення, не містять достовірних та об`єктивних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

В подальшому, 16.06.2020, відповідачем у зв`язку з перевіркою відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та за наслідками проведеного митного огляду, а також у зв`язку з наявністю розбіжностей в поданих документах згідно ст. 53 МК України декларанту направлено повідомлення з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме:

-виписку с бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування цін на товари на заявлених комерційних умовах поставки;

- бухгалтерські та банківські документи, що стосуються оплати постачальнику за придбані товари;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи), які містять інформацію про ціни продажу імпортованих товарів.

У відповідь на вказаний запит позивачем повторно надіслано каталог товарів № б/н від 01.06.2020 компанії "KORNISA GLOBAL LLP", комерційну пропозицію № б/н від 09.06.2020 компанії "KORNISA GLOBAL LLP" та платіжне доручення № 66 від 17.12.2019, експертну довідку Київської обласної (регіональної) Торгово-Промислової Палати № Фц-20/485 від 15.06.2020 та копію МД №UA100300/2020/403434 від 25.02.2020, відповідно до якої зазначений товар розмитнювався за аналогічною митною вартість.

Окрім наданих на запити митного органу документів, позивач надіслав листа з проханням видати рішення про коригування митної вартості у той же день, без дотримання 10-денного строку .

30.06.2020 позивач отримав рішення про коригування митної вартості №UA204000/2020/00179 від 30.06.2020 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204040/2020/000135/2 від 30.06.2020.

У зв`язку з прийняттям вищезазначених рішень позивачем додатково сплачено податку на додану вартість 1260793,57 грн. Підтвердженням сплати зазначених платежів є подана та оформлена митна декларація № UA204060/2020/007596.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що при подачі позивачем нової митної декларації за № UA204060/2020/007596відповідно до рішення № UA204040/2020/000135/2 від 30.06.2020 та після сплати додатково нарахованих митних платежів, від відповідача повторно надійшов запит щодо надання оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копій, якщо законодавством не передбачено подання оригіналів.

У відповідь позивачем повторно надано каталог товарів № б/н від 01.06.2020 компанії "KORNISA GLOBAL LLP", комерційну пропозицію № б/н від 09.06.2020 компанії "KORNISA GLOBAL LLP" та платіжне доручення № 66 від 17.12.2019, Експертну довідку Київської обласної (регіональної) Торгово-Промислової Палати № Фц-20/485 від 15.06.2020.

Позивач, вважаючи рішення №UA204040/2020/000135/2 від 30.06.2020 та картку відмови №UA204000/2020/00179 від 30.06.2020 протиправними та прийнятими з порушеннями чинного законодавства, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, нормами Митного кодексу України (далі - МК України), Господарським кодексом України (далі - ГК України), Порядком виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 (далі - Порядок № 631), Міжнародною конвенцією про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI (далі - Конвенція).

Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

У відповідності до частини другої статті 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є наступний метод - за ціною договору (вартість операції).

Загальні положення та умови застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, імпортуються (вартість операції) визначаються статтею 58 Митного кодексу України.

Зокрема, у відповідності до частини четвертої цієї статті за вказаним методом митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Судом встановлено, що зважаючи на відсутність обставин, що виключають можливість застосування основного методу визначення митної вартості, що передбачені частиною першою статті 58 Митного кодексу України, позивачем у митній декларації визначено митну вартість товару саме за ціною договору (вартість операції). Вартість товару, що вказана у митній декларації №UA 204060/2020/007596 є ціною погодженою сторонами у інвойсі № 1 від 16.06.2020.

В якості додатків до митної декларації та на підтвердження ціни, що підлягає сплаті за товар, що ввозився на територію України, декларантом до митного органу подавалися контракт купівлі-продажу товарів широкого асортименту № 18/0910 від 10/09/2018, CMR та інвойс № 1 від 12.06.2020.

З матеріалів справи встановлено, що у день подачі митної декларації №UA 204060/2020/007596 відповідачем направлено до позивача запит про надання оригіналів документів, зазначених у митній декларації, або засвідчених в установленому порядку їх копії, зокрема - документи, які підтверджують митну вартість товарів, документи, які підтверджують коди товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Позивачем у відповідь на зазначений запит надіслано каталог товарів № б/н від 01.06.2020 компанії "KORNISA GLOBAL LLP", комерційну пропозицію № б/н від 09.06.2020 компанії "KORNISA GLOBAL LLP" та платіжне доручення № 66 від 17.12.2019.

За наслідками проведеного митного огляду, від представників Відповідача надійшов запит про надання додаткових документів згідно статті 53 Митного кодексу України, а саме:

-виписку с бухгалтерської документації продавця стосовно механізму формування цін на товари на заявлених комерційних умовах поставки;

- бухгалтерські та банківські документи, що стосуються оплати постачальнику за придбані товари;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи), які містять інформацію про ціни продажу імпортованих товарів.

Суд зазначає, що повідомляючи позивача про необхідність надати додаткові документи, митний орган має обґрунтовувати свої вимоги щодо їх надання, узгоджуючи таке надання документів з правовою суттю правовідносин, які склалися між позивачем та його контрагентом.

При цьому, митний орган повинен витребувати ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Аналогічна правова позиція, висловлена Верховним Судом України у постановах від 31 березня 2015 року №21-53а15 та №21-127а15 та у постановах Верховного Суду у складі суддів Касаційного адміністративного суду від 21.02.2018 у справі № 820/17417/14 (К/9901 /3371/18), від 27.07.2018 у справі № 826/7545/16 (К/9901/47536/18), від 27.02.2019 у справі №814/1647/16 (К/9901/44068/1).

Крім того, як вбачається із висновків Верховного Суду викладених у постанові від 21.02.2020 у справі № 813/1229/16, відповідно до якої "наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника".

Судом також встановлено, що платіжні доручення надавалися позивачем відповідачеві до надсилання останнім запиту про необхідність надання додаткових документів.

Таким чином, з фактичних обставин вбачається, що позивачем фактично виконано як вимоги статті 53 МК України щодо подачі документів, які підтверджують заявлену митну вартість товарів, так і виконано запит митного органу, виходячи з наявних у позивача документів.

Водночас, розуміючи, що оформлення рішення про коригування митної вартості є неминучим, позивач направив до митного органу лист з проханням видати таке рішення без дотримання 10-денного строку.

У подальшому, представником відповідача надіслано оскаржуване рішення №UA204040/2020/000135/2 від 30.06.2020 та картку відмови №UA204000/2020/00179 від 30.06.2020.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною другою зазначеної вище статті встановлено вимоги до рішення про коригування митної вартості. Так, згідно з частини другої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Незважаючи на наявність в законодавстві обов`язкових вимог до змісту рішення про коригування митної вартості товарів, оскаржуване рішення №UA204040/2020/000135/2 від 30.06.2020 не містить всіх необхідних відомостей.

Відповідно до частини третьої статті 55 Митного кодексу України форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. На виконання цієї вимоги митного законодавства прийнято Наказ міністерства фінансів України "Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору" № 598 від 24.05.2012 (далі Наказ № 598), яким встановлено як обов`язкову форму рішення про коригування митної вартості, так і правила його складання/заповнення окремих граф.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими Наказом № 598, встановлено необхідність заповнення, зокрема, графи 33 рішення про коригування митної вартості "обставини прийняття рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості", яке є ключовою складовою рішення про коригування митної вартості, оскільки саме зі змісту цієї графи можливо дізнатись про підстави для його прийняття.

Як вбачається з тексту оскаржуваного рішення №UA204040/2020/000135/2 від 30.06.2020, відповідач зазначає, що підставою для витребування додаткових документів є "перевірка відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та наявність розбіжностей в поданих документах". Однак, роз`яснення в чому саме полягає розбіжність не зазначено.

З оскаржуваного рішення вбачається, що до твердження про наявність розбіжностей та перевірку відомостей, представник відповідача посилається на такі обставини як:

-неможливість застосування для підтвердження митної вартості МД №UA100030/2019/399805 від 14.03.2019, адже за вказаною МД здійснено митне оформлення товарів іншого асортименту, комерційних умов, на підставі контракт, укладеного із резидентом іншої країни, з іншої країни відправлення, а тому використання даного джерела в якості розрахункового для визначення митної вартості, є не коректним;

-відсутність у інвойсі № 1 від 12.06.2020 інформації щодо строків оплати, що суперечить умовам контракту;

- надане декларантом платіжне доручення в іноземній валюті №66 від 17.12.2019 неможливо кореспондувати з даною партією товару, оскільки датується днем, який настав раніше за дату виписки інвойсу, що суперечить умовам контратаку, сума по дорученню не відповідає сумі по інвойсу, в платіжному доручені відсутні реквізити інвойсу, як підстави для перерахунку коштів;

-додатково надана декларантом комерційна пропозиція не містить переліку асортименту товарів, зокрема артикулів, встановлених при проведені митного огляду, також відсутні ціни окремого артикулу;

-додатково наданий каталог також не містить інформації переліку асортименту товарів, зокрема артикулів, встановлених при проведенні митного огляду, також відсутні ціни окремого артикулу;

-додатково наданий висновок експерта не містить жодного джерела інформації щодо вартостей оцінюваних товарів з даною торговою маркою та даного виробника.

Суд вважає, що посилання відповідача у оскаржуваному рішенні на вищезазначені обставини є необґрунтованими з огляду на таке.

Жодним нормативно-правовим актом, ані національним, ані міжнародним не передбачено заборони або обмеження провадження господарської діяльності поза місцем своєї реєстрації.

Разом з тим, компанія-продавець не позбавлена права здійснювати завантаження товару, що є предметом договорів купівлі-продажу чи поставки, у місцях знаходження такого товару, а відтак даний аргумент не слід вважати належним чи обґрунтованим.

Щодо неможливості використання відомостей МД №UA100030/2019/399805 від 14.03.2019, позивачем наголошувалося, що дана МД була надіслана помилково.

Щодо відсутності у комерційних пропозиціях та каталозі переліку асортименту товарів, зокрема артикулів, встановлених при проведені митного огляду, відсутність ціни окремого артикула, суд зазначає, що жодними нормативно-правовим актом не передбачено вимог щодо змісту та форми комерційних пропозицій та каталогів товарів.

Надана Експертна довідка Київської обласної (регіональної) Торгово-Промислової Палати №Фц-20/485 від 15.06.2020, містить посилання на конкретні сайти мережі Інтернет, які використані у процесі підготовки даного висновку.

Щодо неможливості ідентифікувати надані платіжне доручення №66 від 17.12.2019 на суму 10250 євро, суд зазначає наступне.

Так, у справі № 826/13142/13-а Вищий адміністративний суд України зауважив таке: ".... за змістом статті 53 МК України банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, повинні надаватися у випадку, якщо товар оплачено. Зміст цієї норми вказує на те, що митне оформлення товару повинно бути здійснено як у випадку, коли оплата за договором здійснена вчасно, так і у випадку, коли оплата за товар здійснена з порушенням встановлених строків або не сплачена взагалі. При цьому несвоєчасність оплати партії товару не вказує на розбіжність даних, які містяться у наданих для митного оформлення документах, а лише вказує на порушення умов господарського договору" (ухвала від 30.01.2014, ЄДРСР - 37187733).

У постанові Пленуму ВАСУ від 13.03.2017 (абз. 9 п.2.6 постанови) також звернуто увагу на таку вимогу до доказів, як достовірність (ч. 3 ст. 86 КАС України). Через відсутність у митному законодавстві правил доказування щодо відповідних відносин за аналогією можуть застосовуватися правила адміністративного судочинства. Достовірність доказу означає зв`язок між ним та обставиною, що доказується. Платіжне доручення свідчить про факт переказу певної суми коштів, проте не свідчить про суму коштів, яка має бути сплачена за відповідний товар. Тобто прямого зв`язку між відомостями із платіжного доручення та митною вартістю товару немає. Це означає, що платіжне доручення не є тим достовірним доказом, який може поставити під сумнів достовірність інших доказів, які прямо свідчать про митну вартість товару.

У наданих до митного оформлення інвойсах, що є розрахунково-платіжними документами, в яких виставляються суми до сплати покупцю, міститься вся необхідна інформація для визначення митної вартості товару за ціною договору.

Відтак, посилання не неможливість ідентифікації тих чи інших платіжних документів не є достатнім аргументом та не може вважатися підставою для виникнення сумнівів щодо неправильного визначення митної вартості товару.

Судом встановлено, що декларантом відзначалося, що платіжне доручення № 66 від 17.12.2019 на суму 10250 євро було надіслано помилково, адже не стосуються даного контракту та інвойсу та сплачувалися іншою юридичною особою.

Окрім зазначеного, суд також звертає увагу на порядок визначення митної вартості визначений положеннями МК України.

Так, відповідно до положень частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість) та ґ) резервний.

При цьому відповідності до частини третьої статті 57 Митного кодексу України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). В той же час, ст. 58 МК України визначає загальні положення та умови застосування методу визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, імпортуються (вартість операції-). Зокрема, у відповідності до частини четвертої цієї статті за вказаним методом митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну.

Судом установлено, що при подачі митної декларації №UА205050/2020/007596 позивачем вірно визначено митну вартість товару, а саме за ціною договору (вартість операції), оскільки обставини, що виключають можливість застосування такого методу були відсутні.

Водночас, відповідно до позиції Верховного Суду висловленій у Постанові від 18.12.2018 у справі №820/7133/15 однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.

Відповідно до тексту оскаржуваного рішення, відповідач зазначив, що другорядні методи визначення митної вартості методу 2а (ст. 59 МК України) та методу 26 (ст.60 МК України) застосувати неможливо з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів.

Відповідно до пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, у графі 33 рішення про коригування митної вартості товарів, зокрема, зазначаються причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів.

Отже, при обґрунтуванні неможливості застосування певних другорядних методів, митний орган у своєму рішенні повинен конкретизувати підстави незастосування цих методів.

Як наслідок, на думку відповідача, єдиним обґрунтованим методом визначення митної вартості товару в даній ситуації є резервний метод.

В оскаржуваному рішенні №UA204040/2020/000135/2 від 30.06.2020 відсутня докладна інформація, яка використовувалась митним органом при визначені митної вартості, що є порушенням пункту 4 частини другої статті 55 МК України, оскільки відсутнє обгрунутвання числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які впливають на таке коригування.

Аналогічних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у рішенні від 25.01.2019 у справі № 826/2277/16, у рішенні від 13.06.2019 у справі № 820/6315/15, у рішенні від 24.10.2019 у справі № 813/4369/15, у рішенні від 15.11.2019 у справі № 810/3703/14, у рішенні від 21.11.2019 у справі № 804/9754/15 у яких зазначено, що рішення митного органу повинно містити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, а у випадку відсутності таких відомостей таке рішення не може бути визнане правомірним.

Отже, оскаржуване рішення не відповідає вимогам чинного законодавства України, а саме є прийнятим з порушенням частини другої статті 55 МК України та не відповідає вимогам Наказу №598.

Разом із тим, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню товару за ціною договору.

Таким чином, відповідно до зазначеного вище, представник відповідача прийняв протиправне рішення №UА204040/2020/000135/2 від 30.06.2020, без належного обґрунтування та причин та/або обставин, що зумовили прийняття такого рішення.

Щодо вимог позивача про скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2020/00179 від 30.06.2020, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною шостою статті 54 МК, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Оскільки на час прийняття оспорюваної картки відмови у прийнятті митної вартості, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частиною шостою статті 54 МК України та зважаючи на те, що вона прийнята на підставі рішення № UА204040/2020/000135/2 від 30.06.2020, яке визнане судом протиправним, тому оскаржувана картка відмови теж підлягає визнанню протиправною та скасуванню.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 18911,91 грн., що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним дорученням від 10.08.2020 №59524968. Отже, понесені позивачем судові витрати у виді сплаченого судового збору підлягають присудженню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби.

Керуючись статтею 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держамитслужби про коригування митної вартості від 30.06.2020 №UA204040/2020/000135/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації митного оформлення випуску чи пропуску товарів транспортних засобів комерційного призначення від 30.06.2020 №UA204000/2020/00179, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів за митною декларацією №UA204060/2020/007596.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР ФУЛФІЛМЕНТ" судовий збір у розмірі 18911 (вісімнадцять тисяч дев`ятсот одинадцять) грн. 91 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Поліської митниці Держмитслужби.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАММЛЕР ФУЛФІЛМЕНТ" (ідентифікаційний код 40061362, місцезнаходження: 07451, Київська область, село Красилівка, провулок Димерський, будинок 2).

Відповідач Поліська митниця Держмитслужби (ідентифікаційний код 43350097, місцезнаходження: 33028, місто Рівне, вулиця Соборна, будинок 104).

Відповідно до статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно зі статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Донець В.А.